03 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 163/1698/24
провадження № 61-13520св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Коломієць Г. В., Осіяна О. М., Ступак О. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач- акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 11 червня
2025 року у складі судді Павлуся О. С. та постанову Волинського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Матвійчук Л. В.,
Федонюк С. Ю., Осіпука В. В., і виходив з такого.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У липні 2024 року АТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості зі спадкоємців.
2. Ухвалою Любомльського районного суду Волинської області від 17 грудня
2024 року замінено первісних відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на належного відповідача ОСОБА_1 . Первісний статус ОСОБА_1 , як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, припинено.
3. На обґрунтування позовних вимог АТ «УкрСиббанк» зазначало, що
26 березня 2008 року між банком та ОСОБА_5 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11320663000 та 23 березня 2009 року додаткову угоду № 1 до кредитного договору, згідно з умовами якого позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 100 000,00 дол. США та зобов'язався сплатити проценти у розмірі 13,4 % річних в порядку, встановленому кредитним договором, але у будь-якому випадку повернути кредит не пізніше 26 березня 2016 року. Згідно з умовами укладеного з банком договору іпотеки від 26 березня 2008 року ОСОБА_5 передав в іпотеку житловий будинок площею 180 кв. м та земельні ділянки площею 0,15 га, 0,27 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
4. Позивач зазначав, що у зв'язку з невиконанням кредитних зобов'язань він звернувся до суду з позовом до позичальника ОСОБА_5 та поручителя ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 73 838,59 дол. США, що за курсом НБУ станом на 11 лютого 2014 року становило 631 556,21 грн. Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 15 серпня 2014 року у цивільній справі №163/671/14-ц солідарно стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 кредитну заборгованість у гривневому еквіваленті у розмірі 631 556,21 грн, а також судові витрати у розмірі по 1 827,00 грн з кожного.
5. На виконання зазначеного рішення суду за період з 10 липня 2017 року по 02 березня 2021 року надійшло 17 478,55 грн, які були банком конвертовані у валюту договору, на погашення судового збору від ОСОБА_5 надійшло
591,40 грн, від ОСОБА_1 - 1 872,00 грн. Станом на 10 липня 2024 року рішення суду залишалося невиконаним в частині стягнення 615 313,26 грн боргу та 1 235,60 грн судового збору.
6. ІНФОРМАЦІЯ_1 боржник ОСОБА_5 помер. Після його смерті залишається непогашеною кредитна заборгованість, що визначена рішенням суду і станом на 10 липня 2024 року складає 73 182,40 дол. США, а також судові витрати у розмірі 1 236,00 грн. Ця заборгованість та нерухомість, що була передана в іпотеку, увійшли до складу спадщини. Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_6 , які спадщину прийняли шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
7. Позивач також вказував, що дізнавшись у жовтні 2021 року про смерть ОСОБА_5 , 08 лютого 2022 року він направив Любомльській державній нотаріальній конторі вимогу до спадкоємців померлого.
8. Оскільки вимога банку до спадкоємців залишається незадоволеною, вважав, що має право вимагати стягнення заборгованості зі спадкоємців у судовому порядку, а саме кредитної заборгованості у розмірі 73 182,40 дол. США та судових витрат у розмірі 1 236,00 грн. Зважаючи на прийняття відповідачами спадщини у рівних частках, частина боргу кожного з них становитиме
36 591,20 дол. США (73 182,40/2) кредитної заборгованості та 618,00 грн (1 236/2) судових витрат.
9. З огляду на зазначене та враховуючи уточнення позовних вимог,
АТ «УкрСиббанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11320663000 від 26 березня 2008 року у розмірі 73 182,40 дол. США з кожного по 36 591,20 дол. США та 1 236,00 грн судових витрат з кожного по 618,00 грн судового збору в межах вартості майна, прийнятого у спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
10. Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 11 червня 2025 року у задоволенні позову АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.
11. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позовних вимог про звернення стягнення на спадкове майно в порядку статті 1282 Цивільного кодексу України позивач не заявляв, а своє право на стягнення заборгованості за кредитним договором в судовому порядку він уже реалізував в межах справи № 163/671/14-ц, тому задоволення вимог у цій справі може призвести до подвійного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором №11320663000 від 26 березня 2008 року, що є недопустимим і суперечить загальним засадам цивільного судочинства, визначеним у статті 3 ЦК України.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
12. Постановою Волинського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року апеляційну скаргу АТ «УкрСиббанк» залишено без задоволення. Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 11 червня 2025 року залишено без змін.
13. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог
АТ «УкрСиббанк».
Узагальнені доводи касаційної скарги
14. 29 жовтня 2025 року АТ «УкрСиббанк» через підсистему «Електронний суд» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Любомльського районного суду Волинської області від 11 червня
2025 року та постанову Волинського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
15. Підставами касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18, у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 202/6453/23,
від 14 листопада 2018 року у справі № 543/15/17, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 15 червня 2020 року у справі № 138/240/16-ц, від 29 липня 2025 року у справі № 905/1667/23, від 08 грудня 2022 року у справі № 921/542/20, від 10 вересня 2025 року у справі № 369/13444/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).
16. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що оскаржувані рішення містять дві взаємовиключні підстави для відмови у задоволенні позову, зокрема, обрання неналежного способу захисту прав та посилання на ймовірне подвійне стягнення боргу.
17. Банк зауважує, що застосування правила статті 1282 ЦК України не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України про примусове виконання обов'язку в натурі. Тлумачення ж статті 1282 ЦК України окремо від інших норм ЦК України позбавить кредитора права на захист своїх цивільних прав та інтересів у тому випадку, якщо на час його звернення до суду з відповідною позовною вимогою майно, яке було передано спадкоємцю у натурі, не збереглося.
18. Вважає, що дії кредитора спадкодавця не можуть бути штучно обмежені лише зверненням стягнення на майно, яке передане спадкоємцям у натурі.
19. Крім того, суди не врахували, що можливість кредитора спадкодавця звернутися з позовом до спадкоємців, які не виконують своїх зобов'язань, не ставиться у залежність від факту стягнення чи не стягнення боргу з спадкодавця за життя останнього.
20. Правовідносини, що виникли між банком та первісним боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцем боржника, та вирішуються як із врахуванням порядку, визначеного статтею 1282 ЦК України, так і загальних положень цивільного законодавства.
21. Ухвалення судового рішення щодо стягнення заборгованості за договором не свідчить про заміну зобов'язання за договором новим зобов'язанням за рішенням суду, а вказує лише на охоронний характер таких правовідносин, у яких права та інтереси сторони захищені судовим рішенням, що є обов'язковим до виконання на всій території України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
22. Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 163/1698/24, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
23. 11 листопада 2025 року матеріали цивільної справи № 163/1698/24 надійшли до Верховного Суду.
24. Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
25. 16 листопада 2025 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , від імені яких діє адвокат Климович Т. Д., через підсистему «Електронний суд» подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу АТ «УкрСиббанк».
26. Відзив обґрунтований посиланням на те, що суди попередніх інстанцій правильно встановили, що порушене право АТ «УкрСиббанк» підлягає захисту шляхом подання позову про звернення стягнення на спадкове майно в порядку статті 1282 ЦК України. Водночас, банк, пред'являючи позов на підставі статті 1282 ЦК України, позовних вимог про звернення стягнення на спадкове майно не заявив. Судове рішення про стягнення кредитної заборгованості солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 перебуває на примусовому виконанні в частині солідарного боржника ОСОБА_7 , яка водночас є спадкоємцем після смерті іншого боржника ОСОБА_5 . З огляду на зазначене, суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позову.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27. 26 березня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11320663000, згідно з умовами якого позичальник ОСОБА_5 отримав у кредит 100 000,00 дол. США зі сплатою
13,4 % річних на строк до 26 березня 2015 року.
28. Згідно з положеннями пункту 2.1 договору, у забезпечення виконання зобов'язань позичальника банком приймається застава нерухомості, а саме житлового будинку загальною площею 180 кв. м по АДРЕСА_1 , та порука ОСОБА_1 .
29. Того ж дня між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 укладений договір іпотеки, згідно з умовами якого позичальник ОСОБА_5 передав в іпотеку банку належний йому на праві власності вищевказаний житловий будинок та земельні ділянки за цією ж адресою.
30. Додатковою угодою № 1 від 23 березня 2009 року до кредитного договору № 11320663000 сторони змінили кінцевий термін повернення кредиту до
25 березня 2016 року.
31. Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 15 серпня 2014 року у цивільній справі № 163/671/14-ц солідарно стягнуто з ОСОБА_5 і ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 631 556,21 грн заборгованості за кредитним договором № 11320663000 від 26 березня 2008 року станом на
11 лютого 2014 року та по 1 827,00 грн судового збору з кожного відповідача.
32. На підставі цього рішення суду стягувачу АТ «УкрСиббанк» були видані виконавчі листи щодо кожного з боржників, які перебували на примусовому виконанні у Любомльському відділі ДВС.
33. Щодо боржника ОСОБА_5 було відкрите виконавче провадження № 48045824, щодо боржника ОСОБА_1 - № 48045968.
34. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер боржник ОСОБА_5 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті від 27 жовтня 2021 року № 00033369636.
35. 08 лютого 2022 року АТ «УкрСиббанк» направило на адресу Любомльської державної нотаріальної контори вимогу до спадкоємців, в якій вимагало від спадкоємців померлого ОСОБА_5 протягом 30 робочих днів з дати отримання цієї вимоги повернути банку шляхом сплати одноразовим платежем заборгованість за кредитним договором у розмірі 193 207,53 дол. США.
36. У цій же вимозі АТ «УкрСиббанк» просило нотаріуса повідомити банк про прізвища, ім'я та по батькові спадкоємців, які прийняли спадщину, коли та кому видано свідоцтво про право на спадщину.
37. На підставі вимоги банку Любомльська державна нотаріальна контора завела спадкову справу № 18/2022 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .
38. Будь-яких заяв спадкоємців матеріали спадкової справи не містять.
39. З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 01 листопада 2024 року № 78985209 вбачається, що заповіту за життя ОСОБА_5 не складав.
40. Спадкоємцями за законом першої черги, які прийняли спадщину відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, є дружина спадкодавця ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва серії НОМЕР_1 та довідкою Вишнівської сільської ради від 19 вересня 2024 року. Відповідачі зазначену обставину не заперечували.
41. Упродовж шестимісячного строку від дня смерті ОСОБА_5 зазначені спадкоємці не заявили про свою відмову від спадщини.
42. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 01 липня 2024 року за № 385058992, №385060014,
№ 385060420, щодо належного на праві власності спадкодавцю ОСОБА_5 нерухомого майна у складі житлового будинку і двох земельних ділянок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору іпотеки від 26 березня 2008 року застосоване обтяження у вигляді заборони відчуження цих об'єктів нерухомості.
43. Постановами старшого державного виконавця Любомльського районного відділу ДВС Склянчука М. В. від 15 березня 2021 року виконавчі провадження
№ 48045824 щодо ОСОБА_5 та № 48045968 щодо ОСОБА_1 закриті на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (смерть боржника).
44. Постанови державного виконавця АТ «УкрСиббанк» 20 грудня 2023 року оскаржило в судовому порядку.
45. Ухвалою Любомльського районного суду Волинської області від 21 грудня 2023 року, залишеною без змін постановою Волинського апеляційного суду
від 06 лютого 2024 року та постановою Верховного Суду від 06 травня 2024 року, скаргу АТ «УкрСиббанк» залишено без розгляду через пропуск строку на її подання та не заявлення клопотання про поновлення цього процесуального строку.
46. Постановою в.о. начальника відділу Любомльського відділу ДВС
від 23 травня 2024 року відновлено виконавче провадження № 48045968 щодо ОСОБА_1 про стягнення на користь ПАТ «УкрСиббанк» 631 556,21 грн заборгованості та 1 827,00 грн судового збору.
47. З інформації Любомльського відділу ДВС у Ковельському районі Волинської області від 09 травня 2025 року № 17872/23.7/9 вбачається, що по закритому виконавчому провадженню № 48045824 щодо ОСОБА_5 всього стягнуто на користь стягувача 591,40 грн. Виконавче провадження № 48045968 щодо ОСОБА_1 перебуває на примусовому виконанні, в рамках цього провадження стягнуто 23 781,87 грн боргу на користь стягувача, залишок станом на 09 травня 2025 року становить 609 601,34 грн.
Позиція Верховного Суду
48. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
49. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
50. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
51. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
52. Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
53. Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
54. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
55. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
56. За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
57. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
58. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
59. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
60. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
61. Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
62. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
63. Дії, які свідчать про прийняття спадкоємцем спадщини, визначені у частинах третій і четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України.
64. Частинами першою, другою статті 1220 ЦК України регламентовано, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
65. Зі смертю позичальника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.
66. У разі смерті фізичної особи-боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
67. Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 645/3265/13-ц зауважував, що у ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.
68. Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.
69. Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов'язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, за правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
70. Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.
71. Урахування вартості спадщини дає підстави стверджувати, що спадкоємець може задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за рахунок іншого власного майна, що не входить до складу спадщини, якщо успадковане майно становить для спадкоємця більший інтерес, ніж те власне майно, яке спадкоємець може передати кредитору в рахунок погашення заборгованості.
72. Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є таким, що переносить права та обов'язки на нового боржника.
73. Право на захист є складовою будь-якого суб'єктивного права. Визнавши за особою певне цивільне право, законодавець тим самим визнає за кредитором право вимагати надання захисту, у тому числі й у судовому порядку.
74. Згідно з абзацом 1 частини другої статті 1282 ЦК України вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. Наведене дає підстави для висновку, що у Кодексі визнається право кредитора на вимогу до спадкоємців боржника.
75. Відповідно до усталеної судової практики судами традиційно визнавались за кредиторами спадкодавця права на вимогу до спадкоємців щодо виконання зобов'язань попереднього боржника, спадкодавця.
76. Відповідно до структури ЦК України у книзі першій, розділу І «Основні положення», у статті 16 визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.
77. Аналіз структури та змісту ЦК України дає підстави для висновку, що застосування спеціальних способів захисту, які визначені законодавцем для захисту окремих категорій цивільних прав, не виключає можливості також застосовувати загальні способи захисту цивільних прав та інтересів.
78. Зокрема, відповідно до абзацу 2 частини другої статті 1282 ЦК України у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
79. У наведеній нормі права передбачається спеціальний спосіб захисту цивільних прав та інтересів кредитора спадкодавця в разі, якщо спадкоємці не виконають його вимоги, але такий спосіб захисту не є єдино можливим.
80. Верховний Суд у справі № 645/3265/13-ц зробив висновок, що застосування правила статті 1282 ЦК України не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України про примусове виконання обов'язку в натурі.
81. Відповідно до структури ЦК України кредитор має право обрати один з способів захисту, які надаються йому законом, якщо інше правило в імперативному порядку не визначено у цивільному законі. Вибір способу захисту кредитор здійснює на власний розсуд.
82. Відповідно до статті 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушеної майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.
83. Таке розуміння права кредитора на обрання ефективного способу захисту не порушуватиме прав та інтересів спадкоємців, оскільки завжди в основі вирішення питання про прийняття спадщини лежить вольовий акт, пов'язаний з наміром спадкоємця прийняти спадщину.
84. Спірні правовідносини у справі, що переглядається, стосуються реалізації кредитором свого права на стягнення зі спадкоємців позичальника за кредитним договором № 11320663000 від 26 березня 2008 року боргу, присудженого до стягнення на підставі рішення Любомльського районного суду Волинської області від 15 серпня 2014 року у справі № 163/671/14-ц. Посилаючись на невиконання боржником ОСОБА_5 відповідного грошового зобов'язання, а також невиконання його спадкоємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які прийняли спадщину в порядку частини третьої статті 1268 ЦК України, вимоги банку про погашення боргу спадкодавця, АТ «УкрСиббанк» просило суд стягнути зі спадкоємців ОСОБА_5 суму заборгованості в межах вартості спадкового майна.
85. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій вважали, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту його прав, посилаючись на можливість подвійного стягнення кредитної заборгованості, щодо стягнення якої вже є відповідне судове рішення.
86. Водночас, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що постановою старшого державного виконавця Любомльського районного відділу ДВС Склянчука М. В. від 15 березня 2021 року виконавче провадження
№ 48045824 щодо ОСОБА_5 закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із смертю боржника.
87. Ухвалою Любомльського районного суду Волинської області від 21 грудня 2023 року, залишеною без змін постановою Волинського апеляційного суду
від 06 лютого 2024 року та постановою Верховного Суду від 06 травня 2024 року, скаргу АТ «УкрСиббанк» залишено без розгляду.
88. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 зазначала, що положення щодо закінчення виконавчого провадження у разі смерті боржника (пункт 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження») слід розуміти так, що вони стосуються, зокрема, випадків, коли правовідносини не допускають правонаступництва (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20).
89. У постановах від 11 вересня 2024 року у справі № 202/6453/23 та
від 23 жовтня 2024 року у справі № 638/5035/22 Верховний Суд виснував, що законодавець не пов'язує можливість кредитора спадкодавця звернутися з позовом про стягнення боргу зі спадкоємця із оскарженням чи не оскарженням постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження.
90. Враховуючи, що рішення Любомльського районного суду Волинської області від 15 серпня 2014 року у справі № 163/671/14-ц про стягнення з
ОСОБА_5 кредитної заборгованості не виконане, заборгованість у визначеному судом розмірі не погашена, а виконавче провадження щодо спадкодавця закінчене, правовідносини, які виникли між банком та боржником ОСОБА_5 щодо сплати заборгованості за кредитним договором, визначеної судовим рішенням, після смерті останнього трансформуються у зобов'язальні правовідносини між кредитором і спадкоємцями боржника та підлягають вирішенню у порядку, визначеному статтею 1282 ЦК України.
91. Водночас, слід взяти до уваги, що матеріали справи не містять відомостей про те, що спадкоємці зареєстрували право власності на прийняте у спадщину нерухоме майно.
92. Суди попередніх інстанцій на зазначене належної уваги не звернули та не врахували, що відповідачі, які проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не оспорюють факту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 в порядку частини третьої статті 1268 ЦК України, не оформлюють своїх спадкових прав в установленому законом порядку та не виконують вимогу кредитора АТ «УкрСиббанк» щодо погашення одноразовим платежем кредитної заборгованості спадкодавця, у зв'язку з чим дійшли помилкового висновку щодо відсутності у кредитора права на звернення до суду з позовом до спадкоємців боржника з вимогою про примусове виконання обов'язку в натурі шляхом стягнення грошових коштів.
93. Застосована судами попередніх інстанцій практика Верховного Суду є нерелевантною спірним правовідносинам, з огляду на те, що у справі
№ 522/1321/22 виконавче провадження щодо стягнення з боржника суми боргу перебувало на примусовому виконанні, доказів закриття такого виконавчого провадження як на час пред'явлення позову, так і на час розгляду справи були відсутні.
94. Зазначене призвело до неповного встановлення обставин, необхідних для вирішення справи по суті, зокрема судами не перевірено дійсного розміру вимог кредитора, обсягу спадкового майна, його вартості та не визначено межі відповідальності спадкоємців ОСОБА_5 за його зобов'язаннями.
95. Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду справи з урахуванням повноваження Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК України), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.
96. Відповідно до пункту 1 частин третьої і четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
97. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
98. За викладених обставин, враховуючи необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, повноваження суду апеляційної інстанції, а також необхідність встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.
99. Судові витрати підлягають розподілу за результатами вирішення спору по суті.
Керуючись статтями 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.
2. Постанову Волинського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: Г. В. Коломієць
О. М. Осіян
О. В. Ступак
В. В. Шипович