04 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 496/2160/19
провадження № 61-14734ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Коротуна В. М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Торган Лілією Миколаївною, на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 жовтня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 липня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування майнової та моральної шкоди,
У червні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому, уточнивши позовні вимоги, просила зобов'язати ОСОБА_1 вчинити певні дії, пов'язані із захистом її майнових прав як власника житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
відновити металеву огорожу на межі суміжних земельних ділянок;
перенести вигрібну яму на відстань не менше двох метрів від огорожі, що розділяє суміжні земельні ділянки;
прибрати від огорожі дерева на відстань 1,5 м;
відновити межу між суміжними земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 , привести огорожу у відповідність до геодезично-кадастрових документів;
стягнути з ОСОБА_1 63 277,00 грн в якості компенсації вартості ремонтно-будівельних робіт зруйнованого гаражу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;
стягнути з ОСОБА_1 41 130,00 грн в якості завданої матеріальної шкоди за руйнування гаражу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;
стягнути з ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 25 жовтня 2023 року позов задоволено частково.
зобов'язано ОСОБА_1 відновити межу між земельною ділянкою, кадастровий номер 5121080300:03:001:0993, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належною на праві власності ОСОБА_2 , та земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; привести її у відповідність до документації із землеустрою та технічної документації;
зобов'язано ОСОБА_1 відновити металеву огорожу, що розташована на межі з земельною ділянкою, кадастровий номер 5121080300:03:001:0993 за адресою: АДРЕСА_2 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 ;
зобов'язано ОСОБА_1 перенести вигрібну яму на відстань не менше як 2 метри від межі з земельною ділянкою, кадастровий номер 5121080300:03:001:0993, та не менш як 20 метрів від вікон житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 ;
зобов'язано ОСОБА_1 прибрати дерева від межі з земельною ділянкою, кадастровий номер 5121080300:03:001:099, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на відстань від 4 м до 6 м в залежності від величини крони (але не менше діаметра крони дерева);
зобов'язано ОСОБА_1 компенсувати ОСОБА_2 вартість ремонтно-будівельних робіт зруйнованого гаражу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , у розмірі 63 277,00 грн;
стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду за руйнування гаражу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , в розмірі 41 130,00 грн;
стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн;
Здійснено розподіл судових витрат.
Постановою Одеського апеляційного суду від 10 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 жовтня 2023 року в частині зобов'язання прибрати дерева від межі земельної ділянки, стягнення майнової шкоди за руйнування гаражу скасовано. В задоволенні позову в частині зобов'язання прибрати дерева від межі земельної ділянки кадастровий номер 5121080300:03:001:0993, стягнення майнової шкоди за руйнування гаражу в розмірі 41 130 грн відмовлено. В решті рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 жовтня 2023 року залишено без змін.
24 листопада 2025 року через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Біляївського районного суду Одеської області
від 25 жовтня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 10 липня 2025 року, повний текст якої складено 06 серпня 2025 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі 3 028,00 грн.
Предметом спору у цій справі є вимоги про зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування майнової шкоди в загальному розмірі 104 407 грн та моральної шкоди 20 000 грн, тобто вимоги немайнового та майнового характеру.
Тобто, ціна позову в цій справі в частині вимог майнового характеру становить 124 407 грн, суму, яка станом на 01 січня 2025 року не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб(3 028,00 грн х 80 = 242 240,00грн). Справа № 496/2160/19 в частині позовних вимог немайнового характеру є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Згідно зі змістом статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд визнає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга заявника та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну та предмет позову, складність справи та значення справи для сторін і суспільства й також не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Торган Лілією Миколаївною, на рішення Біляївського районного суду Одеської області
від 25 жовтня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 10 липня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування майнової та моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:М. Є. Червинська Є. В. Коротенко В. М. Коротун