03 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 361/8460/23
провадження № 61-11168св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Орган опіки і піклування Броварської міської ради Броварського району Київської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки і піклування Броварської міської ради Броварського району Київської області, про зміну місця проживання дитини
за касаційною скаргою адвоката Щиголя Володимира Валерійовича як представника ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2025 року у складі судді Писанець Н. В. та постанову Київського апеляційного суду від 30 липня 2025 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком, ОСОБА_1 .
Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що з 27 квітня 2011 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого народились діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2021 року шлюб між сторонами розірвано. Питання щодо поділу майна подружжя, визначення місця проживання дітей та сплати аліментів на їх утримання вирішено ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області у справі № 361/6804/20, якою затверджено мирову угоду між сторонами та встановлено, що «відповідно до пункту 2.1 сторонами погоджено, що діти проживають з матір'ю в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ».
Однак угода щодо місця проживання дітей майже одразу не виконувалась обома сторонами, оскільки молодший син ОСОБА_5 не бажав проживати разом із матір'ю та обрав батька для подальшого проживання з ним. Позивач зазначив, що під час судового засідання у цивільній справі № 361/6804/20 не було залучено до участі орган опіки та піклування, також не було заслухано думку дітей щодо питання визначення місця їх проживання. Крім того, змінились обставини усього їх життя після повномасштабного вторгнення, оскільки позивач для забезпечення безпеки життя та здоров'я дітей, вивіз їх з м. Броварів до своїх знайомих у м. Тетіїв. Після повернення до м. Броварів, спитав у дітей, хто залишиться з ним, а хто поїде з матір'ю, і старший син забажав залишитись з матір'ю, а молодший із ним. Однак, такі дії не сподобались, яка почала їм чинити перешкоди, у зв'язку із чим були звернення до поліції, написання скарг до виконавчої служби, постійні погрози забрати сина силою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Броварський міськрайонний суд Київської області рішенням від 28 березня 2025 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сторони виявляють бажання виховувати дітей, піклуватися про них, мають всі необхідні умови для проживання і нормального розвитку дітей. Висновок органу опіки і піклування не містить мотивів прийнятого рішення про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 саме разом із батьком.
Належне і безумовне виконання сторонами ухвали суду, якою затверджено мирову угоду - буде якнайкраще відповідати інтересам дітей, які потребують постійного догляду та турботи з боку обох батьків, й позитивно сприятиме їх розвитку як психологічному, так і фізичному. Визначення місця проживання дитини, ОСОБА_3 , лише разом з батьком не буде відповідати інтересам дитини.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 30 липня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та органу опіки і піклування Броварської міської ради Броварського району Київської області залишив без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст касаційної скарги, відзиву на неї та їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі 19 травня 2025 року, поданій до Верховного Суду, адвокат Щиголь В. В. як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 липня 2025 року й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Підставою касаційного оскарження вказує те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 333/1013/17, від 09 лютого 2023 року у справі № 753/572/20, від 02 грудня 2020 року у справі № 520/12302/18, від 30 червня 2020 року у справі № 686/19136/18, від 27 січня 2021 року у справі № 727/3856/18.
Касаційна скарга мотивована порушенням норм матеріального і процесуального права.
ОСОБА_3 досяг одинадцятирічного віку і, виявивши бажання проживати разом із батьком, свідомо розумів наслідки своїх слів. Суд не дав належної оцінки думці дитини, чим порушив принцип пріоритетності її інтересів. Суди не дослідили психоемоційний стан дитини, не з'ясували, наскільки важливо для нього проживати із батьком, з огляду на його особисту прихильність, що зазначено у висновку органу опіки і піклування. Суди не мотивували, чому відхилили думку дитини. Суд не надав оцінки відеодоказам.
В листопаді 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Хоменка І. М. як представника ОСОБА_2 мотивований законністю і обґрунтованістю судових рішень.
Сторони дотримувались мирової угоди щодо визначення місця проживання дітей. Після повномасштабного вторгнення рф на територію України позивач вирішив змінити місце проживання дітей, вимкнув телефони і заборонив дітям спілкуватись із матір'ю. Позивач здійснює психологічний вплив на меншого сина ОСОБА_6 і переконує його в необхідності проживати разом із батьком, налаштовує дитину проти матері і старшого брата. Дії батька спрямовані на розлучення двох братів, після зміни проживання меншого сина, діти не проводили час разом, не відпочивали на канікулах, не святкували дні народження.
В судовому засіданні ОСОБА_5 відповів, що він хоче жити і в тата і в мами.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
23 вересня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2025 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебувала цивільна справа № 361/6804/20. Рішенням від 21 січня 2021 року шлюб між сторонами - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було розірвано.
Питання щодо поділу майна подружжя, визначення місця проживання їх дітей - ОСОБА_4 , 2012 року народження, і ОСОБА_3 , 2014 року народження, та сплати аліментів на їх утримання було вирішено ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області у вказаній справі від 21 січня 2021 року, якою затверджено мирову угоду між сторонами. Щодо визначення місця проживання дітей та порядку їх виховання було визначено такее:
«2.1. Сторонами погоджено, що діти проживають з матір'ю в квартирі на АДРЕСА_1 .
2.2.Позивач на період перебування дітей у відповідача має право безперешкодно спілкуватися з ними у сприятливий для них час засобами телефонного зв'язку, через мережу Інтернет тощо. Аналогічним правом наділена і відповідач.
2.3. Відповідач визнає право позивача на цілодобове проводження часу з дітьми, із забезпеченням їх належним рівнем проживання та комфорту, дотриманням звичного для них розпорядку дня у цей період, за місцем проживання позивача та в публічних місцях. Днями таких цілодобових побачень сторонами визначено четвер, п'ятницю та суботу кожного календарного тижня. Відповідач зобов'язується активно сприяти указаному спілкуванню між батьком і дітьми, не чинити жодних перешкод у цьому.
2.4. Дні спілкування дітей з батьком та матір'ю можуть змінюватись за спільною згодою сторін з урахуванням інтересів та думки дітей.
2.5. У канікулярні та святкові дні діти перебувають у кожної із сторін порівну, тобто половину вказаних днів вони проживають з позивачем, а другу половину з відповідачем, але за погодженням між сторонами кількість днів може змінюватись.
2.6. Позивач на період перебування дітей у відповідача має право безперешкодно спілкуватися з ними у сприятливий для них час засобами телефонного зв'язку, через мережу Інтернет тощо. Аналогічним правом наділена і відповідач.
2.7. Місцем навчання дітей, до моменту вступу до вищого навчального закладу, Сторони визначили Броварське навчально-виховне об'єднання Броварської міської ради Київської області (далі за текстом - БНВО), що розташоване за адресою: вул. Лагунової Марії, 17-А м. Бровари, місце навчання дітей може бути змінено лише за спільною згодою сторін.
2.8. У разі виїзду дітей за межі їх місця проживання, визначене даною мировою угодою, відповідна сторона, з якою проживають діти, зобов'язана повідомити про це іншу сторону не пізніше ніж в місячний строк до моменту виїзду.».
06 червня 2022 року до Державного реєстру досудових розслідувань внесено запис про кримінальне правопорушення, передбачене статтею 382 КК України, за фактом невиконання мирової угоди від 05 січня 2021 року, укладеної між ОСОБА_1 і ОСОБА_2
16 серпня 2022 року відповідач звернулась до Броварської міської ради як органу опіки і піклування з заявою про надання допомоги у здійсненні сімейних прав шляхом організації зустрічі матері з дитиною.
Державний виконавець Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі наклав на ОСОБА_1 штраф у розмірі 1 700,00 грн за невиконання судового рішення, а саме ухвали про затвердження мирової угоди та визначення місця проживання дітей від 05 січня 2021 року.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконкому Броварської міської ради від 29 травня 2024 року № 575 про визначення місця проживання дитини, діючи в інтересах дитини, орган опіки і піклування вважає за доцільне визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком.
Висновок містить часопис подій життя родини ОСОБА_7 починаючи з їх одруження. Також здійснено цитування ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2021 року, якою затверджено мирову угоду між сторонами, визначено позицію ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , які викладені аналогічно до змісту їх позовної заяви і відзиву. Також зазначено про бесіду з малолітніми ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а також проведено обстеження умов проживання за адресами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . В обох випадках зазначено про створення належних умов батьками для проживання дітей. Зазначено про відсутність стратегії батьків щодо адаптування дітей до нової, після розлучення батьків, сімейної ситуації та нового сімейного стилю життя, що негативно впливає на психоемоційний стан малолітніх дітей, а також про необхідність батьків співпрацювати між собою в найкращих інтересах дітей та запропоновано батькам звернутись до медіатора.
У суді першої інстанції з'ясовано думку дитини, ОСОБА_3 , де він пояснив, що після розірвання шлюбу батьків він і старший брат ОСОБА_8 спочатку проживали разом із матір'ю. При цьому вони бували також вдома у батька кілька днів на тиждень з ночівлею. Після початку війни, батько вивіз його та брата у м. Тетіїв, там не давав спілкуватись з мамою деякий час, а коли вона їх знайшла, то сказав їм з братом обирати з ким жити, та він обрав тата, а брат маму. На теперішній час він дійсно майже не спілкується з мамою та братом, лише інколи переписується, не може пояснити чому. На питання учасників процесу ОСОБА_3 зазначив, що йому не подобається, коли мама приїжджає під будинок батька разом із незнайомими чоловіками та поліцією та намагається забрати його з собою. Також повідомив, що бажав би, як раніше спілкуватись, із братом більше, бувати у мами та жити з татом також.
Допитаний у суді першої інстанції як свідок ОСОБА_9 , зазначив про факт постійного проживання свого молодшого онука ОСОБА_6 , починаючи з 2022 року, разом із батьком. При цьому позивач перешкоджає бачитись з онуком як йому, так і його доньці - матері дитини й онуку ОСОБА_8 з невідомих йому причин.
Допитаний як свідок у присутності представника Органу опіки та піклування Броварської міської ради Броварського району Київської області та психолога малолітній ОСОБА_4 пояснив, що після розірвання шлюбу батьків, він і молодший брат ОСОБА_5 спочатку проживали разом із матір'ю. При цьому, вони бували також вдома у батька кілька днів на тиждень з ночівлею. Після початку війни, батько вивіз його і брата у м.Тетіїв, не давав спілкуватись з мамою деякий час, а коли вона їх знайшла, то сказав їм з братом обирати з ким жити, і він обрав маму, а молодший брат - тата. Коли вони повернулись до м. Броварів, брат майже перестав спілкуватись з ним і мамою, не брав слухавки, коли вони дзвонили, та не виходив на двір, коли вони приїжджали до дому батька. Також батько не запрошував його до себе додому, де він жив з братом, на дні народження брата його також не позвали. На питання учасників процесу свідок зазначив, що хоче як раніше жити разом із братом і мамою.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Частиною третьою статті 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).
Тлумачення норм сімейного законодавства свідчить, що способом захисту може бути пред'явлення позову про зміну місця проживання малолітньої особи, яке визначене рішенням суду. Зокрема, в разі зміни обставин, пов'язаних із віком дитини, або коли вже є рішення суду про визначення місця проживання дитини, яке не виконане як мати дитини, так і батько не позбавлені можливості звернутися з позовом про зміну місця проживання дитини.
У цій справі питання щодо визначення місця проживання дітей вирішувалось під час розгляду справи № 361/6804/20, у якій ухвалою суду від 21 січня 2021 року затверджено мирову угоду, якою погоджено, що діти проживають разом із матір'ю, та визначено способи участі батьків у вихованні дітей.
Ухвала суду від 21 січня 2021 року перебуває в процесі примусового виконання та не скасована.
Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 725/3024/17 зазначив, що підставами для звернення із новим позовом про визначення (зміну) місця проживання дитини не можуть бути обставини, які виникли внаслідок неправомірної поведінки особи, що полягає у невиконанні рішення суду, при цьому звернення із новим позовом не може бути підставою для уникнення від виконання іншого остаточного рішення суду.
Звертаючись до суду із позовом про зміну місця проживання дитини, ОСОБА_1 обґрунтовував вимоги тим, що змінились обставини, які існували на час затвердження мирової угоди, і молодший син ОСОБА_5 не хоче повертатись до матері, а висловлює бажання проживати разом із батьком.
Згідно зі статтею 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Урахування думки дитини щодо її життя передбачає і стаття 12 Конвенції з прав дитини, в якій записано, що Конвенція зобов'язує держави-учасниці забезпечити дитині, здатній формулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються її, і цим поглядам має приділятись належна увага, згідно з віком дитини та зрілістю.
Разом із тим суд має враховувати висловлену думку системно, з'ясовуючи фактичні обставини справи, досліджуючи зібраним у справ докази та надаючи їм належну правову оцінку у сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб.
Думка дитини не носить абсолютного характеру, зважаючи на малолітній вік та можливий психологічно-травматичний вплив на неї при встановленні обставин за її участі, а тому суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси, що закріплено у частині третій статті 171 СК України.
Встановивши, що зміна обставин, з якими позивач пов'язує необхідність визначити місце проживання дитини із ним, відбулась не внаслідок правомірної поведінки батька, а в силу тривалого невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, врахувавши, що висновок органу опіки і піклування не містить мотивів, що проживання малолітнього ОСОБА_6 з батьком буде більш відповідати якнайкращим інтересам дитини ніж проживання з матір'ю і рідним братом, висновок не містить оцінки дій позивача щодо самовільної зміни місця проживання дитини, та керуючись якнайкращими інтересами дитини, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, адже безумовне виконання ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2021 року, якою затверджено мирову угоду буде якнайкраще відповідати саме інтересам дітей, які потребують постійного догляду і турботи з боку обох батьків та позитивно сприятиме їх розвитку.
Доводи касаційної скарги про зміну обставин і бажання дитини проживати разом із батьком не спростовують висновків судів, оскільки саме бажання малолітньої дитини не завжди може відповідати якнайкращим її інтересам. Слід ураховувати, що дитина є вразливою і чутливою до впливу різних життєвих обставин, а тому важливо оцінити всі фактори, що могли спричинити формування саме такого бажання в дитини.
Крім того, касаційний суд уже зазначав, що якщо це можливо, суди не повинні допускати розлучення братів і сестер (постанова Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 569/22963/21).
Висновки апеляційного суду з урахуванням встановлених фактичних обставин справи не суперечать висновкам Верховного Суду викладеним у постановах, зазначених в касаційній скарзі.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
У частині першій статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду- без змін, оскільки доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду
Касаційну скаргу адвоката Щиголя Володимира Валерійовича як представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов