25 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 920/360/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянувши касаційну скаргу заступника керівника Сумської обласної прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 (колегія суддів Сибіга О.М., Тищенко О. В., Сітайло Л. Г.) у справі
за позовом керівника Шосткинської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Сумської обласної державної адміністрації (Сумської обласної військової адміністрації)
до: 1) Головного управління Держгеокадастру у Сумській області,
2) Середино-Будської міської ради,
3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Агроінвест+»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1,
про усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні землями оборони,
(У судове засідання з'явився прокурор Ковальчук О. І.),
1. Керівник Шосткинської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Сумської обласної державної адміністрації (Сумської обласної військової адміністрації) звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, Середино - Будської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Агроінвест+» (далі - ТОВ «Торгово-промислова компанія «Агроінвест+»), в якому викладено позовні вимоги про усунення перешкод державі в особі Сумської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою оборони шляхом:
- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 10.12.2020 № 32-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі Середино - Будській міській раді у комунальну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 5924410100:15:000:0977 площею 48,4580 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Середино - Будської об'єднаної територіальної громади Шосткинського району Сумської області;
- визнання незаконним та скасування рішення другої сесії восьмого скликання Середино - Будської міської ради від 29.01.2021 Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність територіальної громади Середино - Будської міської ради в частині прийняття у комунальну власність Середино - Будської міської ради земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 5924410100:15:000:0977 площею 48,4580 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Середино - Будської об'єднаної територіальної громади Шосткинського району Сумської області;
- скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5924410100:15:000:0977 площею 48.4580 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 58771292 від 16.06.2021, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1278048859244) з одночасним припиненням права комунальної власності Середино - Будської міської ради;
- визнання недійсним договору оренди землі № 413 від 27.07.2017 земельної ділянки з кадастровим номером 5924410100:15:000:0977 площею 48.4580 га, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області та ТОВ «Торгово-промислова компанія «Агроінвест+»;
- скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5924410100:15:000:0977 площею 48,4580 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 36864973 від 01.09.2017, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1278048859244) з одночасним припиненням права оренди ТОВ «Торгово-промислова компанія «Агроінвест+»;
- зобов'язання Середино - Будської міської ради повернути у державну власність в особі Сумської обласної військової адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 5924410100:15:000:0977 площею 48.4580 га;
- скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5924410100:15:000:0977 площею 48,4580 га в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.
Позовні вимоги мотивовано тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 5924410100:15:000:0977 розташована у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж Державного кордону України, що свідчить про її приналежність до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання. Прокурор стверджує, що у спірних відносинах мало місце незаконне вибуття спірної земельної ділянки з державної власності до комунальної власності, позаяк таке вибуття відбулось в порушення вимог статті 19 Конституції України, статей 77, 84, 117, 122 Земельного кодексу України.
2. Рішенням Господарського суду Сумської області від 30.09.2024 у справі № 920/360/24 (суддя Резніченко О. Ю.) позов задоволено частково.
Усунуто перешкоди державі в особі Сумської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою оборони шляхом визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 10.12.2020 № 32-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині передачі Середино - Будській міській раді у комунальну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 5924410100:15:000:0977 площею 48,4580 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Середино - Будської об'єднаної територіальної громади Шосткинського району Сумської області.
Усунуто перешкоди державі в особі Сумської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою оборони шляхом визнання незаконним та скасування рішення другої сесії восьмого скликання Середино - Будської міської ради від 29.01.2021 «Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність територіальної громади Середино - Будської міської ради» в частині прийняття у комунальну власність Середино - Будської міської ради земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 5924410100:15:000:0977 площею 48,4580 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Середино - Будської об'єднаної територіальної громади Шосткинського району Сумської області.
Усунуто перешкоди державі в особі Сумської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою оборони шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5924410100:15:000:0977 площею 48.4580 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 58771292 від 16.06.2021, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1278048859244) з одночасним припиненням права комунальної власності Середино - Будської міської ради.
Усунуто перешкоди державі в особі Сумської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою оборони шляхом зобов'язання Середино - Будської міської ради повернути у державну власність в особі Сумської обласної військової адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 5924410100:15:000:0977 площею 48.4580 га.
Усунуто перешкоди державі в особі Сумської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою оборони шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5924410100:15:000:0977 площею 48,4580 га в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.
Закрито провадження у справі у частині вимог про: усунення перешкоди державі в особі Сумської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою оборони шляхом визнання недійсним договору оренди землі № 413 від 27.07.2017 земельної ділянки з кадастровим номером 5924410100:15:000:0977 площею 48,4580 га, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області та ТОВ «Торгово-промислова компанія «Агроінвест+»; усунення перешкоди державі в особі Сумської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою оборони шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5924410100:15:000:0977 площею 48,4580 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 36864973 від 01.09.2017, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1278048859244) з одночасним припиненням права оренди ТОВ «Торгово-промислова компанія «Агроінвест+».
Рішення аргументоване тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 5924410100:15:000:0977 площею 48,4580 га розташована в межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони щодо яких встановлено спеціальний режим використання та які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності.
3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 у справі № 920/360/24 рішення Господарського суду Сумської області від 30.09.2024 скасовано, ухвалено нове, яким у позові відмовлено повністю.
Відповідно до графічних матеріалів, наданих Північною регіональною філією Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство», земельна ділянка з кадастровим номером 5924410100:15:000:0977 знаходиться в межах Державного кордону України з російською федерацією. Відстань від найвіддаленішої точки спірної земельної ділянки до державного кордону становить 1006,94 метри. Спірна земельна ділянка однією стороною від Б до В межує з Російською Федерацію та прилягає впритул до державного кордону.
Таким чином, встановлення факту розташування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5924410100:15:000:0977 в межах прикордонної смуги свідчить, що спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони, щодо яких встановлений особливий режим використання та які можуть перебувати винятково у державній власності, а отже, мають обмежену оборотоздатність і не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності.
Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити через неналежність обраного Керівником Шосткинської окружної прокуратури Сумської області способу захисту прав за встановлених судом вище обставин, оскільки належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов.
4. Заступник керівника Сумської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій викладено прохання постанову апеляційного господарського суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження є пункти 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Скарга обґрунтована тим, що в порушення частини 236 ГПК України, частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судом апеляційної інстанції не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21, від 04.10.2023 у справі № 761/18365/20, від 14.06.2021 у справі № 308/8567/20, від 22.04.2024 у справі № 279/1834/22 щодо додержання принципу диспозитивності господарського судочинства, меж апеляційного перегляду справи.
Крім того, апеляційний господарський суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15.01.2025 у справах № 903/1311/23 та № 903/1324/23, від 11.02.2025 у справі № 903/1322/23, від 09.09.2025 у справі № 903/1313/23 щодо способу захисту у справах, пов'язаних з зайняттям земельної ділянки земель оборони в межах прикордонної смуги.
У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Сумській області вказує на безпідставність доводів скаржника та просить відмовити у її задоволенні.
5. Дослідивши доводи, викладені у касаційній скарзі, та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 920/360/24 з огляду на таке.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 вказала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
Враховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Отже для розгляду касаційної скарги у межах підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України необхідно встановити, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норму права, всупереч наявним висновкам Верховного Суду щодо застосування такої норми у правовідносинах, які є подібними зі справою, яка розглядається.
Однак Верховний Суд зауважує, що справи, на які посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження, стосуються інших обставин, які не можна вважати релевантними щодо відносин у справі № 920/360/24.
Так, у постановах від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21, від 04.10.2023 у справі № 761/18365/20, від 14.06.2021 у справі № 308/8567/20, від 22.04.2024 у справі № 279/1834/22, на які посилається скаржник у контексті застосування принципу диспозитивності, Верховний Суд наводив висновки щодо меж касаційного перегляду, зокрема у контексті приписів статті 300 ГПК України. Водночас межі перегляду у суді апеляційної інстанції та повноваження суду в цій частині передбачені статтею 269 ГПК України, в якій, серед іншого, зауважено на тому, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційний господарський суд скасовуючи рішення суду першої інстанції та посилаючись, зокрема, на статтю 269 ГПК України, вказав на те, що належним і ефективним способом захисту у цій справі є віндикаційний позов та застосовував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 02.07.2025 у справі №902/122/24, до якої зупинялося апеляційне провадження. Таким чином, Верховний Суд не убачає підстав вважати, що висновки, наведені у справах № 927/1206/21, № 761/18365/20, № 308/8567/20, № 279/1834/22 викладені у подібних правовідносинах і можуть бути застосовними до справи № 920/360/24.
У свою чергу, постанови Верховного Суду від 15.01.2025 у справах № 903/1311/23 та № 903/1324/23, від 11.02.2025 у справі № 903/1322/23, на які посилається скаржник, ухвалені до розгляду Великою Палатою справи № 902/122/24. Водночас, саме з огляду на зупинення провадження у справі № 920/360/24 до справи № 902/122/24, суд апеляційної інстанції мав застосовувати висновки, наведені у постанові від 02.07.2025 у вказаній справі.
Крім того, у цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції потрібно базуватися на тому, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати касаційного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати касаційного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів касаційного суду. У разі, якщо правові висновки мають однаковий пріоритет (тобто не переважають один над одним залежно від того, сформульовані вони колегією суддів, судовою палатою, об'єднаною палатою чи Великою Палатою Верховного Суду), суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду (постанови від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, від 10.11.2021 у справі № 825/997/17, 08.08.2023 у справі № 910/8115/19 (910/13492/21), від 04.10.2023 у справі № 906/1026/22).
Отже, висновки у справах № 903/1311/23, № 903/1324/23, № 903/1322/23 не є релевантними до спірних правовідносин.
У свою чергу, у постанові Верховного Суду від 09.09.2025 у справі № 903/1313/23, на яку посилається скаржник, ключовим, спірним питанням на стадії касаційного перегляду було визначення обставин щодо розмірів та ширини прикордонної смуги у контексті допустимості доказів, зокрема встановлення таких обставин судовими рішеннями Любомльського районного суду від 05.02.2021 у справі № 163/955/20, від 19.02.2021 у справах № 163/985/20 та № 163/981/20 і саме з огляду на помилкові мотиви суду апеляційної інстанції у цій частині, була скасована постанова апеляційного господарського суду та залишено в силі рішення суду першої інстанції. Таким чином, колегія суддів вважає, що з огляду на змістовний критерій правовідносини у справі № 903/1313/23 не є подібними до справи № 920/360/24, а спірні питання, що були підставами касаційного перегляду у цих справах є суттєво відмінними.
6. Таким чином, звертаючись із касаційною скаргою, обґрунтованою підставою оскарження, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник хоча і посилався на висновки Верховного Суду, але не врахував, що відповідні постанови повинні бути прийняті у подібних відносинах. Тобто важливим було довести, що суд не врахував, що відповідні норми матеріального або процесуального права саме у подібних відносинах застосовуються інакше і на цьому вже акцентував увагу Верховний Суд. Саме виконання зазначених вимог надає Верховному Суду повноваження у межах приписів 300 ГПК України для перегляду судових рішень.
Оскільки зазначених вимог заявник не здійснив, а висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався скаржник, обґрунтовуючи вимоги, заявлені у скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі № 920/360/24, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Сумської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 у справі № 920/360/24.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ спосіб, у який стаття 6 Конвенції (право на справедливий суд) застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France», № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23.10.1996; «Brualla Gуmez de la Torre v. Spain», № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19.12.1997).
Усталена практика ЄСПЛ наголошує, що право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». При цьому процесуальні обмеження зазвичай запроваджуються для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).
Чинне законодавство України надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в пункті 5 частини першої статті 296 ГПК України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою ЄСПЛ, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Сумської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 у справі № 920/360/24 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил
О. В. Случ