08 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/5248/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В., - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС - МІНДОБРИВА" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 та додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 (колегія суддів: Філінюк І. Г., Аленін О. Ю., Богатир К. В.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК "ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС - МІНДОБРИВА" про стягнення 302 988,89 грн,
Акціонерне товариство "ДТЕК "ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (далі - АТ "ДТЕК "ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ") звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС - МІНДОБРИВА" (далі - ТОВ "ТІС - МІНДОБРИВА") про стягнення 302 988,89 грн.
12.05.2025 Господарський суд Одеської області ухвалив рішення про відмову у позові.
27.10.2025 Південно-західний апеляційний господарський суд виніс постанову, якою частково скасував рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2025, та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову.
29.10.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява АТ "ДТЕК "ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" про ухвалення додаткової постанови про стягнення витрат на правничу допомогу.
12.11.2025 Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалив додаткову постанову, якою частково задовольнив заяву АТ "ДТЕК "ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" про стягнення судових витрат.
17.11.2025 ТОВ "ТІС - МІНДОБРИВА" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, зі змісту якої вбачається, що скаржник просить скасувати постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2025 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
У силу пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з приписами частин п'ятої та сьомої статті 12 ГПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Пунктом 1 частини першої статті 163 цього ж Кодексу встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3 028 грн.
Оскільки предметом позову у цій справі є стягнення 302 988,89 грн, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 (3 028,00 грн х 500 = 1 514 000,00 грн), з урахуванням положень ГПК України касаційна скарга може бути розглянута в касаційному порядку лише за наявності для цього підстав, передбачених у пункті 2 частини третьої статті 287 зазначеного Кодексу.
Колегія суддів зауважує на тому, що зі змісту касаційної скарги та наведених скаржником обґрунтувань та підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 2, 4 частини другої статті 287 ГПК України, вбачається, що скаржник помилково зазначає частину третю статті 287 ГПК України, замість частини другу цієї статті.
При цьому, скаржник у касаційній скарзі не обґрунтовує виключні випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, що в свою чергу, не може вважатися дотриманням приписів статті 290 цього ж Кодексу, оскільки предметом спору у цій справі є стягнення грошових коштів, розмір яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Необхідно враховувати, що передбачені підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки не є тотожними з поняттям підстав касаційного оскарження, які передбачені пунктами 1- 4 частини першої статті 287 ГПК України.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України підстав (постанова від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).
Положення пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачають виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається саме на скаржника.
Натомість, подана касаційна скарга не дає правових підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, для касаційного перегляду судових рішень.
При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 (справа № 914/1570/20) зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Введення процесуальних фільтрів не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних фільтрів допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує права доступу до правосуддя.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що не перевіряє викладені доводи скаржника у касаційній скарзі по суті щодо прийняття судами оскаржуваних судових рішень, адже скаржник не вказав та не довів виключних випадків, за наявності яких судове рішення у малозначній справі може бути предметом розгляду Верховним Судом відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи викладене, з огляду на принципи господарського судочинства, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "ТІС - МІНДОБРИВА" на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.
Керуючись статтями 12, 234, пунктом 2 частини третьої статті 287 та пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 916/5248/24 за касаційною скаргою ТОВ "ТІС - МІНДОБРИВА" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 та додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя Л. І. Рогач