04 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 906/615/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1
на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Петухов М. Г., Гудак А. В., Олексюк Г. Є.
від 30.09.2025
за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія"
про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 771 920 грн,
1. Історія справи
ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" про стягнення пені у розмірі 1 771 920,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо поставки товару за Державним контрактом №22/3-431-VDK-24 від 07.08.2024
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.08.2025 у справі № 906/615/25 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 пеню у розмірі 1 571 616,00 грн. Відмовлено у позові в частині стягнення пені у розмірі 200 304,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в позові та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов.
2. Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції
Ухвалою від 15.09.2025 Північно-західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.08.2025 у справі №906/615/25 залишив без руху. Зобов'язав скаржника усунути, протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та надати суду докази зарахування сплаченого судового збору в сумі 3 633 грн 60 коп. за платіжною інструкцією №578 від 01.09.2025 до спеціального фонду Державного бюджету України саме в межах справи №906/615/25 (довідку із органу Держказначейства із зазначенням, що кошти за вищезгаданою платіжною інструкцією були зараховані саме за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.08.2025 у справі № 906/615/25).
Ухвала суду апеляційної інстанції від 15.09.2025 мотивована тим, що:
- скаржником до апеляційної скарги долучено платіжну інструкцію № 578 від 01.09.2025 на суму 3 633,60 грн. Однак, із такої платіжної інструкції суд встановив, що в ній міститься призначення "/101/3633,6/UAH/101;44725823;Суд. збір, за поз. ДП МОУ АОЗ, на ріш. ГС Житомир.обл. від 15.08.25 по спр. №910/615/25;Півн-захід апел ГС;";
- перевіривши зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, за допомогою функціоналу "Реєстр підтверджень оплат із Казначейства" в КП "Діловодство спеціалізованого суду", апеляційний господарський суд встановив, що за такою платіжною інструкцією призначення платежу "/101/3633,6/UAH/101;44725823;Суд. збір, за поз. ДП МОУ АОЗ, на ріш. ГС Житомир.обл. від 15.08.25 по спр. №910/615/25;Півн-захід апел ГС;".
Ухвалою від 30.09.2025 Північно-західний апеляційний господарський суд повернув апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.08.2025 у справі № 906/615/25, оскільки скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом, а саме не подав належних доказів зарахування сплаченого судового збору в сумі 3 633,60 грн за платіжною інструкцією № 578 від 01.09.2025 до спеціального фонду Державного бюджету України саме в межах справи № 906/615/25.
Ухвала суду апеляційної інстанції від 30.09.2025 мотивована тим, що:
- 22.09.2025 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано лист Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області від 19.09.2025 № 05.1.-08-06/6404, зі змісту якого орган казначейства повідомляє, що 01.09.2025 кошти в сумі 3 633,60 грн відповідно до платіжної інструкції № 578 надійшли на рахунок № UA878999980313151206082017527 в Казначействі України та зараховані до спеціального фонду державного бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 22030101 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)" з відомчою ознакою "82" (Апеляційні господарські суди), призначення платежу: "101;44725823;Суд. збір, за поз. ДП МОУ АОЗ, на ріш. ГС Житомир.обл. від 15.08.25 по спр. №910/615/25;Півн-захід апел ГС";
- отже, такий лист лише підтверджує надходження коштів від ІНФОРМАЦІЯ_1 та їх зарахування до спеціального фонду державного бюджету, однак не підтверджує зарахування саме в межах справи №906/615/25 - за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.08.2025 у справі № 906/615/25;
- враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скаржником не повністю усунуті недоліки, вказані в ухвалі Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 у справі № 906/615/25 про залишення апеляційної скарги без руху.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 у справі № 906/615/25, а справу № 906/615/25 передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що Північно-західний апеляційний господарський суд неправильно застосував частину 4 статті 174, частину 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, а також порушив статтю 2 цього Кодексу.
4. Позиція Верховного Суду
Предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції, якою повернуто апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з тим, що не виконані вимоги ухвали від 15.09.2025, якою апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без руху.
Верховний Суд, здійснюючи касаційній перегляд оскаржуваного судового рішення щодо правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, зазначає таке.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина 1 статті 55 Конституції України).
Після внесення змін до Конституції України Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 2 червня 2016 року N 1401-VIII пункт 8 частини другої статті 129 Основного Закону України передбачає забезпечення особі права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
На думку Конституційного Суду України, забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції, якому відповідає обов'язок цього суду переглянути по суті справу у спосіб всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження доказів з урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги та перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов'язковості судового рішення тощо.
Конституційний Суд України виходить із того, що законодавчо визначений механізм реалізації права на судовий захист, що включає в себе, зокрема, право на апеляційний перегляд справи, є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя, в тому числі права на свободу, захисту цих прав і свобод від порушень і протиправних посягань, а також від помилкових і неправосудних судових рішень. Механізм виправлення помилок суду першої інстанції апеляційним судом має відповідати критеріям і вимогам ефективності.
На думку Конституційного Суду України, обсяг права на апеляційний перегляд справи, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи. Обмеження доступу до суду апеляційної інстанції, як складової права на судовий захист, можливе лише з обов'язковим дотриманням конституційних норм і принципів, а саме пріоритетності захисту фундаментальних прав і свобод людини і громадянина, а також принципу верховенства права, відповідно до якого держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду, яка забезпечить ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема дасть можливість відновлювати порушені права і свободи особи та максимально запобігати негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки суду першої інстанції (абзаци 13, 17,18 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини рішення КСУ від 13 червня 2019 року N 4-р/2019).
Конституційний Суд України також зазначав, що обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 19 жовтня 2009 року N 26-рп/2009).
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав-учасниць засновувати апеляційні або касаційні суди; там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (§ 25 рішення у справі "Delcourt v. Belgium" від 17 січня 1970 року та § 65 рішення у справі "Hoffmann v Germany" від 11 жовтня 2001 року).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (§ 57 рішення у справі "Ashingdane v. the United Kingdom" від 28 травня 1985 року, § 96 рішення у справі "Krombach v. France" від 13 лютого 2001 року).
У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" від 01.03.2002).
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Беллет проти Франції" ("Bellet v. France", заява N 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998).
Отже, як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.
Тобто, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Верховний Суд звертає увагу на те, що вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження чи повернення апеляційної скарги, суди апеляційної інстанції мають враховувати обов'язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму, із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення. Відповідний висновок має бути зроблено із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення.
Верховний Суд також приймає до уваги, що обсяг права на апеляційний перегляд справи, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи. Обмеження доступу до суду апеляційної інстанції, як складової права на судовий захист, можливе лише з обов'язковим дотриманням конституційних норм і принципів, а саме пріоритетності захисту фундаментальних прав і свобод людини і громадянина, а також принципу верховенства права, відповідно до якого держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду, яка забезпечить ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема дасть можливість відновити порушені права і свободи особи та максимально запобігти негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки суду першої інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 17 та частиною 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Реалізація права на перегляд справи та оскарження судового рішення має відбуватись за законодавством про господарське судочинство та у відповідності до порядку здійснення судочинства у господарських судах, зокрема який регламентує апеляційне провадження.
Загальні вимоги, яким має відповідати апеляційна скарга встановлені статтею 258 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (частина 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір").
За приписами частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (частини 1, 2, 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).
Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається із матеріалів справи, позивачем до апеляційної скарги як доказ сплати судового збору додано платіжну інструкцію № 578 від 01.09.2025 на суму 3 633,60 грн.
Апеляційний суд не прийняв як належний доказ підтвердження оплати судового збору надану позивачем платіжну інструкцію № 578 від 01.09.2025 та дійшов висновку, що вона не містить відомостей про те, яка апеляційна скарга оплачується судовим збором, - у платіжному дорученні зазначений інший номер справи, ніж номер справи, в межах якої подана апеляційна скарга.
Колегія суддів вважає такий висновок передчасним з огляду на таке.
Зі змісту оскаржуваної ухвали та касаційної скарги вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 неправильно вказало номер справи (одну з цифр номеру справи - "№910/615/25" замість "№906/615/25") щодо якої здійснило оплату судового збору за подання апеляційної скарги.
На виконання ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 у справі № 906/615/25 позивачем було подано заяву про усунення недоліків, в якій ним було зазначено, що у платіжній інструкції № 578 від 01.09.2025 в призначенні платежу було допущено технічну помилку, а саме зазначено номер справи - "№910/615/25" замість "№906/615/25".
Водночас, позивач звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що судовий збір сплачено на рахунок № НОМЕР_1 , визначений для сплати судового збору за подання апеляційних скарг до Північно-західного апеляційного господарського суду. На підтвердження чого позивачем також було надано лист Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області.
При цьому, сума судового збору, сплачена за платіжною інструкцією № 578 від 01.09.2025, відповідає розміру судового збору, визначеному в ухвалі Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 про залишення апеляційної скарги позивача без руху.
Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_1 в касаційній скарзі зазначило, що воно не є учасником справи № 910/615/25, яка перебувала у провадженні Господарського суду міста Києва за позовом Приватного підприємства "Спецвисотбуд 2006" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Інвест".
В ухвалі Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 у справі № 906/615/25 не надано оцінку зазначеним обставинам, тому немає підстав вважати, що апеляційний суд правильно застосував приписи частини 2 статті 260, частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.04.2020 у справі № 905/1825/19, від 06.10.2021 у справі № 922/1313/21.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За змістом частин 3, 4 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно із частиною 6 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
За таких обставин Суд вважає за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу, оскаржуване судове рішення скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження апеляційного розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
6. Судові витрати
Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.
2. Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 у справі № 906/615/25 скасувати.
3. Справу № 906/615/25 направити до Північно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді Г. О. Вронська
І. Д. Кондратова