Іменем України
09 грудня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/652/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В., за участю секретаря судового засідання Матюшенко Н.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за заявою
Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва,
код ЄДРПОУ 02910019264, б. Лесі Українки, 27/2, м. Київ, 01601,
в інтересах держави в особі
Позивача : Управління житлово-комунального господарства та будівництва Печерської районної в місті Києві державної адміністрації,
код ЄДРПОУ 37451550, вул. Князів Острозьких, 37/2, м. Київ,01015
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Інтеграл-Буд»,
код ЄДРПОУ 14255057, вул. Захисників України, 17А, м. Чернігів, 14030
Предмет спору: стягнення 1 755 787,00 грн
Представники сторін:
від прокуратури: прокурор Ходико О.Є.
від позивача Козінцева А.А.
від відповідача: не з'явився
У судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Заступником керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва подано позов в інтересах держави в особі Управління житлово-комунального господарства та будівництва Печерської районної в місті Києві державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Інтеграл-Буд» про стягнення безпідставно набутих коштів у загальній сумі 1 755 787,00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовано отриманням відповідачем надмірно сплачених сум в наслідок завищення вартості та обсягів робіт за Договором підряду № 58 від 25.09.2023, що укладений між Управлінням житлово-комунального господарства та будівництва Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Інтеграл-Буд».
Ухвалою суду від 30.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, учасникам справи встановлено строки для подання заяв по суті.
Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце підготовчого засідання шляхом доставлення ухвали суду від 30.06.2025 до електронних кабінетів сторін в підсистемі «Електронний суд» 30.06.2025 о 14:58.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Проте відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзиву суду не надав.
25.07.2025 позивачем подано до суду додаткові пояснення по справі згідно яких позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
10.11.2025 прокуратурою подано до суду додаткові документи з посиланням на те, що до Печерської окружної прокуратури міста Києва після закінчення підготовчого засідання у справі №927/652/25 надійшли матеріали кримінального провадження № 42023102060000247 від 25.10.2023 року за ч. 4 ст. 191 КК України, у зв'язку з чим у прокурора з'явилась об'єктивна можливість додати до позовної заяви, на підтвердження своїх позовних вимог, актів виконаних робіт у спірних правовідносинах. Дані документи в судовому засіданні 11.11.2025 прийняті та приєднані до матеріалів справи.
Згідно частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
23.10.2025 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та перехід до розгляду справи по суті, 11.11.2025 суд розпочав розгляд даної справи по суті.
Обставини справи встановлені судом.
04.09.2023 Управлінням житлово-комунального господарства та будівництва Печерської районної в місті Києві державної адміністрації оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів на закупівлю ДК 021:2015: 45450000-6 «Капітальний ремонт найпростішого укриття та захисних споруд цивільного захисту в спеціалізованій школі № 89 за адресою: вул. Рибальська, 4 у Печерському районі м. Києва» на загальну суму 15 538 283 грн.
Відповідно до вказаного оголошення, предметом закупівлі є Капітальний ремонт найпростішого укриття та захисних споруд цивільного захисту в спеціалізованій школі № 89 за адресою: вул. Рибальська, 4 у Печерському районі м. Києва.
25.09.2023 між Управлінням житлово-комунального господарства та будівництва Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІНТЕГРАЛ-БУД» укладено договір підряду № 58 (далі Договір №58) на виконання робіт: «Капітальний ремонт найпростішого укриття та захисних споруд цивільного захисту в спеціалізованій школі № 89 за адресою: вул. Рибальська, 4 у Печерському районі м. Києва»
Відповідно до пункту 1 Договору №58, Підрядник зобов'язувався на ризик та власними силами, відповідно до проектно-кошторисної документації та умов договору забезпечити виконання робіт з капітального ремонту найпростішого укриття та захисних споруд цивільного захисту спеціалізованої школи № 89 за адресою: вул. Рибальська, 4 у Печерському районі міста Києва.
Пунктом 2 Договору №58 визначено, що вартість робіт визначається за договірною ціною та становить 11 317 454 грн. 27 коп.
Фінансування робіт за рахунок коштів бюджету (Розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 13.01.2023 №15 «Про капітальний ремонт об'єктів, що фінансуються в 2023 році за рахунок бюджетних коштів по Печерській районній в місті Києві державній адміністрації».
Пунктом 13.6 Договору передбачено, що підрядник, у разі виявлення та доведення контролюючими органами завищення обсягів і вартості робіт, зобов'язаний повернути кошти замовнику.
26.12.2023 Управлінням оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів на закупівлю ДК 021:2015: 45450000-6 «Капітальний ремонт найпростішого укриття та захисних споруд цивільного захисту спеціалізованої школи № 89 за адресою: вул. Рибальська, 4 у Печерському районі міста Києва» (додаткові роботи) на загальну суму 4 226 825,89 грн.
Відповідно до вказаного оголошення, предметом закупівлі є Капітальний ремонт найпростішого укриття та захисних споруд цивільного захисту в спеціалізованій школі № 89 за адресою: вул. Рибальська, 4 у Печерському районі м. Києва(додаткові роботи).
26.12.2023 між Управлінням житлово-комунального господарства та будівництва Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІНТЕГРАЛ-БУД» укладено договір підряду № 109 (далі Договір №109) на виконання робіт: «Капітальний ремонт найпростішого укриття та захисних споруд цивільного захисту в спеціалізованій школі № 89 за адресою: вул. Рибальська, 4 у Печерському районі м. Києва» (додаткові роботи).
Пунктом 1 Договору №109 передбачено, що Підрядник зобов'язувався на ризик та власними силами, відповідно до проектно-кошторисної документації та умов договору забезпечити виконання робіт з капітального ремонту найпростішого укриття та захисних споруд цивільного захисту спеціалізованої школи № 89 за адресою: вул. Рибальська, 4 у Печерському районі міста Києва (додаткові роботи).
Відповідно до пункту 2 Договору №109, вартість робіт визначається за договірною ціною та становить 4 226 825 грн. 89 коп.
Фінансування робіт за рахунок коштів бюджету (Розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 13.01.2023 №15 «Про капітальний ремонт об'єктів, що фінансуються в 2023 році за рахунок бюджетних коштів по Печерській районній в місті Києві державній адміністрації».
Пунктом 13.6 Договору №109 також передбачено, що підрядник, у разі виявлення та доведення контролюючими органами завищення обсягів і вартості робіт, зобов'язаний повернути кошти замовнику.
Факт укладення договору сторонами не оспорюється.
Станом на день подання позову, роботи за вказаними договорами виконані та оплачені.
Згідно аудиторського звіту від 17.02.2025 № 070-2-3-04/4 складеного за наслідками планового аудиту діяльності Управління, як служби замовника щодо дотримання актів законодавства, планів, процедур, контрактів під час виконання робіт, у тому числі по об'єкту «Капітальний ремонт найпростішого укриття та захисних споруд цивільного захисту в спеціалізованій школі № 89 за адресою: вул. Рибальська, 4 у Печерському районі м. Києва» протягом 2023 - 2024 років, встановлено, що внаслідок завищення підрядною організацією ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІНТЕГРАЛ-БУД» обсягів і вартості виконаних будівельних робіт по об'єкту «Капітальний ремонт найпростішого укриття та захисних споруд цивільного захисту в спеціалізованій школі № 89 за адресою: вул. Рибальська, 4 у Печерському районі м. Києва» сума неусунутих порушень становить 1755,787 тис грн.
У зв'язку із встановленням аудиторським звітом від 17.02.2025 №070-2-3-04\4 надмірно сплачених коштів, Департаментом на адресу ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІНТЕГРАЛ-БУД» направлено Лист-вимогу від 25.02.2025 № 105/31-140 щодо повернення останнім безпідставно набутих коштів.
Відповідачем прийнято зауваження на загальну суму лише 99,5 тис.грн (а.с. 19-20, т.1).
Матеріали справи свідчать, що вартість робіт за договорами підряду № 58 та №109 згідно Актів приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за листопад-грудень 2023 року 2 370,796 тис грн, з яких 1001,870 тис грн - завищення вартості обсягів робіт, 488,325 тис грн - завищення вартості пов'язане з неправильним застосуванням РЕКНр, 381,603 тис грн -завищення кількості матеріалів, 399,642 тис грн - завищення вартості через неправильне застосування коефіцієнтів, а саме: для урахування впливу умов виконання будівельних робіт (Н15), 78,304 тис грн - завищення вартості транспортних витрат, 19,308 тис грн - завищення вартості експлуатації машин і механізмів, 1.743 тис грн завищення коефіцієнту до витрат усіх ресурсів (Н1).
Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати №1 за жовтень 2024 форми № КБ-3 31_1_ПД-КБЗК, Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати №1 за жовтень 2024 форми № КБ-3 32_1_ПД-КБЗК,Акт № 1/1 (коригуючий) приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2024, Акт № 1/2 (додаткові роботи) приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2024, Акт № 1/1 (коригуючий) приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2024, Акт № 1/2 (додаткові роботи) приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2024 свідчать про виконання додаткових будівельних робіт на загальну суму 615,009 тис грн.
Враховуючи викладене, завищення вартості виконаних робіт складає 1755,787 тис грн.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Тлумачення положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст.11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.
У той самий час сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов'язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.
В даному випадку кошти, сплачені надмірно виходять за межі договору та не охоплюються договірними правовідносинами, адже за своєю суттю набуті Відповідачем внаслідок завищення обсягу і вартості будівельних робіт.
Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 912/2601/19, від 26.05.2021 у справі № 202/7994/17.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні правовідносини так, що кожен із учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, дбаючи водночас про права та інтереси інших учасників, зокрема, передбачаючи можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших учасників (Постанова ВП ВС від 02 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18).
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11Цивільного кодексу України).
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту.
Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно зі ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позов є правомірним та обгрунтованим, оскільки матеріали справи свідчать про наявність всіх обов'язкових умов, що характеризують безпідставність збагачення відповідачем за рахунок коштів з бюджету, що в свою чергу, свідчить про обов'язок відповідача повернути безпідставно набуті кошти.
Щодо представництва прокурором інтересів держави
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Підстави для звернення до суду прокурора визначені у ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до норм якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
За приписами ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначає про порушення або загрозу порушення «інтересів держави», якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повно Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» органи прокуратури віднесено до спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
За Конвенцією ООН проти корупції (ратифікована Законом України від 18.10.2006 № 251-V), зокрема, в частині забезпечення проведення ефективної скоординованої політики протидії корупції (ч. 1 ст. 5), надання такому органу (створеному з метою протидії корупції) можливості виконувати свої функції ефективно (ч. 2 ст. 6), запобігання зловживанню процедурами, які регулюють діяльність приватних юридичних осіб (п. д ч. 2 ст. 12), то попередження, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень в публічній і приватній сферах суспільних відносин є пріоритетним завданням держави України, а відтак наявність ознак такого правопорушення у відповідному правочині є порушенням інтересів держави.
Європейська комісія за демократію через право або ж Венеціанська комісія на 63-му пленарному засіданні 10-11.06.2005 дійшла висновку, що держави уповноважені наділяти прокурорів правом захисту державного інтересу (принцип захисту державного інтересу); прокурори можуть бути наділені правом порушення процедур, або вступу в існуючі процедури, або застосування різних способів правового захисту для забезпечення законності (принцип законності).
Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rес (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на правову допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно («Корольов проти Російської Федерації» у справі № 5447/03 від 01.04.2010, «Менчинська проти Російської Федерації» у справі № 42454/02 від 15.01.2009).
Про це також наголошено Європейським судом у справі «Бацанін проти Росії»: підтримка прокурором однієї із сторін процесу в певних обставинах може бути виправданою. Більше того, участю прокурора в судовому процесі з метою захисту інтересів держави, у відповідності до вимог матеріального та процесуального законодавства, не порушується принцип рівності процесуальних можливостей сторін у судочинстві, який вимагає справедливого балансу між сторонами по справі.
Підставою представництва інтересів держави в судах є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних і інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
З огляду на викладене, прокурор може звертатись до суду в інтересах держави, які, в свою чергу, можуть бути пов'язані з необхідністю захисту прав та інтересів виконавчих органів місцевого самоврядування.
У даному випадку інтереси держави порушено внаслідок незастосування до відповідача передбаченої договором неустойки за невчасне постачання Товару, внаслідок чого на користь держави не стягнуто відповідні кошти, які могли бути використані на задоволення її потреб.
Звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні порушеного права держави, шляхом стягнення з боржника штрафних санкцій.
Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а безпідставне набуття цих коштів сторонніми особами, такому суспільному інтересу не відповідає.
У даному спорі інтереси держави полягають у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (постанова Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Водночас уповноваженим суб'єктом владних повноважень є Управління житлово-комунального господарства та будівництва Печерської районної в місті Києві державної адміністрації з огляду на наступне.
Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території шляхом раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.
Зокрема, за змістом ч. 1 ст. 142, ст. 143 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, що є у власності територіальних громад, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності: затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно- територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
За змістом ч. 2 ст. 2, ч.ч. 1, 4, 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами як безпосередньо так і через відповідні ради та їх виконавчі органи. Територіальним громадам належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти та об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності.
Відповідно до ст. ст. 10, 11, 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені територіальні громади функції і повноваження місцевого самоврядування здійснюють місцеві ради, яким підконтрольні і підзвітні виконавчі їх виконавчі органи.
Відповідні ради затверджують місцеві бюджети для їх подальшого розподілу між територіальними громадами для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм та контролюють їх виконання.
Так, частиною 1 статті 22 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) передбачено, що за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Відповідно до ст. 22 БК України головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.
Згідно з положеннями ст. 115 БК України контроль за відповідністю бюджетному законодавству показників затверджених бюджетів, розпису бюджету, кошторисів бюджетних установ та інших документів, які використовуються у бюджетному процесі, здійснюється виконавчими органами міських рад - щодо бюджетів районів у містах.
Закон України «Про столицю України - місто-герой Київ» визначає спеціальний статус міста Києва як столиці України, особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті відповідно до Конституції України та законів України. Столичний статус міста покладає на органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади додаткові обов'язки та гарантує цим органам надання з боку держави додаткових прав.
Згідно ст. 6 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.
Статтею 11 вказаного Закону передбачено, що питання організації управління районами в місті Києві належать до компетенції Київської міської ради і вирішуються відповідно до Конституції, цього та інших законів України, рішень міської ради про управління районами міста. У районах міста Києва діють районні в місті Києві державні адміністрації, які підпорядковуються Київській міській державній адміністрації, а в разі утворення районних у місті Києві рад також є підзвітними і підконтрольними відповідним радам як виконавчі органи таких рад.
Згідно ст. 18 цього Закону матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.
Статтею 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» регламентовано, що місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
Відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації здійснюють функцію управління майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління.
У відповідності до Положення про управління житлово-комунального господарства та будівництва Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.12.2016 №628-к, передбачено, що Управління утворюється як структурний підрозділ районної державної адміністрації. Управління є самостійним структурним підрозділом та має статус юридичної особи публічного права.
Основними завданнями Управління є забезпечення на території району реалізації пріоритетного напрямку державної політики у сфері житлово-комунального господарства, насамперед щодо організації і здійснення заходів з його реформування, а також у галузі містобудування та архітектури.
Управління житлово-комунального господарства та будівництва виконує функцій замовника на території Печерського району, бере участь у здійсненні державного контролю за дотриманням підприємствами, установами та організаціями правил, норм, стандартів у межах визначених повноважень та вносить пропозиції до проєкту відповідного місцевого бюджету, забезпечує ефективне і цільове використання відповідних бюджетних коштів.
Таким чином, Управління житлово-комунального господарства та будівництва Печерської районної в місті Києві державної адміністрації зобов'язане контролювати ефективне, результативне і цільове використання коштів місцевого бюджету.
у постанові від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17 Верховний Суд зазначив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор.
Однак, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду від 06.02.2019 y справі № 927/246/18).
У п. 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено висновок щодо застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Аналогічна правова позиція висловлювалася неодноразово, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 10.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17.
Установлено, що Управління, як орган, уповноважений державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту не здійснило.
Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Печерській окружній прокуратурі міста Києва про вказаний факт порушення інтересів держави стало відомо за результатами опрацювання аудиторського звіту від 17.02.2025 № 070-2-3-04/4.
Печерська окружна прокуратура міста Києва на виконання вимог, установлених абз. 4 ч. 4 ст. 23 указаного Закону, листами від 14.04.2025 № 57-3131вих-25 та від 22.05.2025 №№ 57-4219вих-25 повідомила Управління про існування порушення інтересів держави й наявності підстав для стягнення безпідставно набутих коштів у судовому порядку.
Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.
У відповідях (листи від 14.05.2024 та 26.05.2025) Управління надало запитуванні копії документів та розрахунок заборгованості та зазначило, що «в разі наявності підстав для судового захисту органами прокуратури, сприятиме у наданні наявної інформації».
З викладеного вбачається, що Управління, будучи обізнаними про порушення інтересів держави за вказаним фактом та маючи відповідні повноваження для їх захисту, не вчинила жодних дій щодо захисту інтересів держави, а тому у прокурора наявні підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді.
Нездійснення зазначеним органом захисту порушених інтересів держави у даному спорі є очевидними. Така бездіяльність вказаного органу є підставою для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави, в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Відповідно до положень п.п.38-40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджування порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором , вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурору про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020).
Ураховуючи обізнаність Управління про допущенні порушення та невжиття вказаним органом заходів з метою поновлення порушених інтересів держави, є визначений Конституцією України виключний випадок, який обгрунтовує представництво прокурором інтересів держави у цій справі, оскільки відповідні компетентні органи бездіють протягом тривалого часу.
На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Печерська окружна прокуратура міста Києва листом від 27.05.2025 повідомила Управління про намір звернутися до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом в інтересах держави.
Висновки суду.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
З огляду на задоволення вимог прокурора у повному обсязі, судовий збір у розмірі 26 336,81 грн покладається на відповідача в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІНТЕГРАЛ-БУД» (код ЄДРПОУ 14255057, вул. Захисників України, буд. 17а, м. Чернігів, Чернігівська область 14030) на користь Управління Житлово- комунального господарства та будівництва Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (Код ЄДРПОУ 37451550 м. Київ, вул. Князів Острозьких, 37/2, 01015, р/р № UА 138201720344231015400077829, в УДКСУ в Печерському районі м. Києва, МФО 820172) грошові кошти у загальній сумі 1 755 787,00 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІНТЕГРАЛ-БУД» (код ЄДРПОУ 14255057, вул. Захисників України, буд. 17а, м. Чернігів, Чернігівська область 14030) на користь Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ: 02910019, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку: 820172, розрахунковий рахунок: UА168201720343100001000011062, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у розмірі 26 336,81 грн.з
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складений та підписаний 09.12.2025
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Белов
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua