судді Г.М.Скиби
04 грудня 2025 року справа № 925/233/24
за результатами розгляду Господарським судом Черкаської області у складі колегії суддів: головуючої судді Зарічанської З.В., суддів Васяновича А.В. та Скиби Г.М. заяви Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про заміну сторони виконавчого провадження у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промед Технолоджис",
до відповідача - Комунального некомерційного підприємства "Черкаська міська консультативно-діагностична поліклініка",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
- Черкаської міської ради,
- Департаменту охорони здоров'я та медичних послуг Черкаської міської ради,
- Комунального некомерційного підприємства "П'ятий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги"
за участю Черкаської окружної прокуратури,
про стягнення 35 391 644,10 грн.
22.04.2025 Господарським судом Черкаської області у справі №925/233/24 прийнято рішення, яким позов задовольнив частково та присудив до стягнення з Комунального некомерційного підприємства "Черкаська міська консультативно-діагностична поліклініка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промед Технолоджис" грошову заборгованість за порушення зобов'язань у загальній сумі 27554434,64 грн, 413316,52 грн судового збору. В решті позову відмовив.
Постановою від 09.07.2025 Північний апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Черкаської області від 22.04.2025 у справі №925/233/24 залишив без змін.
01.09.2025 на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 22.04.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 суд видав наказ.
Ухвалою від 30.09.2025 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №925/233/24; призначив розгляд касаційної скарги на 13.1.2025 об 11:30; витребував матеріали справи №925/233/24 з Господарського суду Черкаської області.
01.10.2025 на виконання ухвали Верховного Суду від 30.09.2025 Господарський суд Черкаської області направив справу №925/233/24 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
01.10.2025 Центральне міжрегіональне управління міністерства юстиції (м. Київ) подало заяву про заміну сторони виконавчого провадження з вимогою замінити сторону у виконавчому провадженні ВП№79094314 боржника комунального некомерційного підприємства "Черкаська міська консультативно-діагностична поліклініка" (місцезнаходження: 18005, м. Черкаси, вул. В.Чорновола, 9, код ЄДРПОУ 41949913) на Комунальне некомерційне підприємство "П'ятий Черкаський міський центр медико-санітарної допомоги" (місцезнаходження: 18029, м.Черкаси, просп.Перемоги, 20 код ЄДРПОУ21367489).
Господарським судом 04.12.2025 проголошено ухвалу про заміну сторони у виконавчому провадженні, тобто боржника правонаступником внаслідок внутрішньої реорганізації. Оскільки рішення прийнято колегіально і суддя не може ухилитись від підписання тексту судового рішення, суддя Г.М.Скиба вважає за необхідне висловити окрему думку з приводу здійсненої заміни боржника правонаступником за правилами ст. 334 ГПК України у даній справі.
А) Стосовно вимоги заявника про правонаступництво боржника:
Правонаступництво за визначенням законодавця - це перехід суб'єктивного права (в широкому розумінні - також правового обов'язку) від однієї особи праводавця до іншої (правонаступника) в порядку похідного правонабуття (у відповідних випадках - похідного набуття правого обов'язку).
Ситуація наявності двох суб'єктів і переходу суб'єктивних прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого дає змогу говорити, що має місце набуття суб'єктивного права чи суб'єктивного обов'язку однією особою і, відповідно, їх втрата іншою. Саме втрата суб'єктивних прав і обов'язків однією особою (правопопередником) і набуття їх іншою особою (правонаступником) характеризує термін «перехід прав і обов'язків». Але при цьому спостерігається зв'язок між набутими суб'єктивними правами і обов'язками та правовідносинами, в яких перебував їх носій-попередник, з іншими особами, в силу чого й було можливе їх існування. Право (в широкому значенні і обов'язок) наступника ніби опирається на те право, яке існувало у іншої особи, ніби походить від нього. Цей зв'язок означає пряму залежність прав і обов'язків, які належали попереднику щодо прав і обов'язків наступника. Саме ця залежність є об'єктивною ознакою, яка ще з римських часів визначає похідний характер такого правонабуття. При цьому важливим є не те, що одна особа втрачає право, а інша його набуває. Основним є те, що перша особа передає це право, а друга особа його приймає. І тому з точки зору першої особи (ауктора) похідне правонабуття називається передачею права, а з точки зору наступника (сукцесора) - наступництвом у праві. Саме передача права (а не просто його втрата) і наступництво цього самого права іншим суб'єктом визначає похідний характер правонабуття, що відбувається і становить суть юридичної категорії правонаступництва.
Характерною ознакою правонаступництва є зв'язок між набутими правами і обов'язками та правовідносинами, що продовжують існувати у зміненому вигляді. Обов'язкова при правонаступництві зміна суб'єктів правовідносин ставить питання тотожності права правопопередника і права правонаступника.
Римськими юристами було вироблено формулу, згідно з якою ніхто не може передати іншому більше прав, ніж має сам. З цією класичною формулою в сучасному цивільному праві пов'язані дві основні проблеми правонаступництва: проблема змісту і проблема обсягу права, яке переходить.
Перша з них означає, що право у правонаступника має такий самий зміст, як
у його правопопередника.
Щодо цього існує теоретичний підхід, згідно з яким, на думку Д.М.Гєнкіна, правонаступництво відбувається лише в праві власності як такому, а не в змісті тих прав і обов'язків, якими володів попередній власник. Свою позицію він обґрунтовує існуванням різних видів і форм власності. Разом із тим він допускає, що зміни прав і обов'язків можуть відбуватись і в межах одного і того самого виду права власності, хоча б стосовно речей, які мають різне призначення у правопопередника і правонаступника.
Інший теоретичний підхід викладає ОСОБА_1 , який приймає як загальне правило те, що право у правопопередника має такий самий зміст, як і у його правонаступника. Разом із тим він вважає, що деякі перетворення цього права можуть мати місце залежно від особи сукцесора [9, с. 14-15]. Ця точка зору, на думку суду, є більш обґрунтованою, аналіз законодавства і практики свідчить, що саме від правосуб'єктності сукцесора залежить зміст прав і обов'язків, що переходять від однієї особи до іншої.
Проблема тотожності обсягу прав і обов'язків, що передаються ауктором
сукцесору, знаходить своє відображення в існуванні різних видів правонаступництва. За загальним правилом, право сукцесора (набувача права) є похідним від права ауктора (праводавця), і тому переходить до нього в тому самому обсязі, який був у правопопередника. Один суб'єкт правовідносин змінюється іншим і при цьому відбувається передача, з точки зору ауктора, і наступництво, з точки зору сукцесора, суб'єктивного права (а в широкому розумінні і суб'єктивного обов'язку) в цілому, в повному обсязі цього права.
Таке правонаступництво називається транслятивним, тобто таким, яке переносить права і обов'язки від однієї особи (правопопередника) до іншої (правонаступника), причому в повному обсязі цих прав і обов'язків. У вузькому розумінні транслятивним правонаступництвом мало б вичерпуватись поняття власне правонаступництва. Але поряд з розглянутим існує і таке правонаступництво, за якого відсутня тотожність в обсязі права, що набувається, і права правопопередника. Воно має місце у випадку, якщо ауктор, на підставі свого права і зберігаючи його за собою, встановлює для сукцесора інше право, яке обмежує надалі право ауктора доки існує (наприклад, при встановленні права застави, яке відбувається за рахунок належного власнику права володіння і розпорядження, при укладенні договору майнового найму власник передає наймачеві право володіння і користування майном, передача певних повноважень власником відбувається і при встановленні деяких видів сервітутів). В усіх цих випадках на підставі права праводавця створюється право з більш вузьким змістом. В цьому випадку має місце в певному роді "перехід" повноважень від однієї особи до іншої, але без втрати їх і відповідного права в цілому правопопередником (конститутивне правонабуття)". Термін "перехід" взято в лапки, оскільки він вживається умовно. Адже, як правильно зазначав ОСОБА_2 , тут немає successio у вузькому розумінні, тобто немає переходу права від однієї особи до іншої; встановлене на користь сукцесора право не є складовою частиною права, яке належало самому ауктору, тому що це останнє не вичерпується сумою окремих, більш вузьких прав, які можуть бути встановлені на його підставі на користь інших осіб. В даній ситуації не прослідковується перехід права у спеціальному, юридичному розумінні, у значенні відчуження права, але все ж таки наявний "некваліфікований" перехід права. Однак не це є вирішальним для визнання конститутивного правонабуття правонаступництвом. Поняття "правонаступництво" застосовується тому, що набуте право опирається, а також обумовлене існуванням відповідного права праводавця, як і звичайне транслятивне правонаступництво. В основі конститутивного правонаступництва лежить те саме сформульоване Ульпіаном правило: "Ніхто не може передати іншому більше прав, ніж має сам".
За обсягом прав та обов'язків, які передаються, розрізняють також універсальне і сингулярне правонаступництво. Про універсальне правонаступництво говорять тоді, коли у зв'язку з припиненням існування суб'єкта правовідносин (правопопередника) сукупність його прав і обов'язків як єдине ціле і одним актом переходить до іншої особи (правонаступника). При сингулярному правонаступництві до правонаступника переходять окремі права і обов'язки таким чином, що кожне окреме право (обов'язок) набувається окремим актом волевиявлення. При універсальному правонаступництві правонаступник займає місце правопопередника в усіх цивільно-правових відносинах, учасником яких був праводавець. При сингулярному - в будь-якому одному чи кількох правовідносинах. Сингулярне правонаступництво має місце при будь-яких змінах суб'єктного складу правовідносин, тоді як універсальне наступництво спостерігається лише у випадку смерті фізичної особи і реорганізації юридичних осіб.
Поряд з такими видами правонаступництва як транслятивне і конститутивне, універсальне і сингулярне правонаступництво існує поділ, який прослідковується у більшості наукових праць, в яких, тим чи іншим чином, розглядаються проблеми правонаступництва.
Йдеться про безпосереднє і опосередковане правонаступництво. Терміни "безпосереднє" і "опосередковане" правонаступництво означають, що при безпосередньому правонаступництві права і обов'язки переходять від однієї особи до іншої прямо, при опосередкованому - за участю будь-якого суб'єкта, який попередньо отримує їх у вигляді своєрідної проміжної стадії.
Таким чином на відміну від транслятивного і конститутивного, універсального і сингулярного правонаступництва, класифікація яких відбувається за ознакою обсягу прав і обов'язків, які переходять від правопопередника до правонаступника, безпосереднє і опосередковане правонаступництво виділяється за порядком переходу цих прав і обов'язків. І якщо на підставі першої класифікації визначається, що саме переходить, то на підставі другої - яким чином переходить.
Отже, зазначені види правонаступництва охоплюють всі випадки заміни одного суб'єкта правовідносин іншим при похідному набутті прав та обов'язків.
Кожен з цих видів правонаступництва може набувати певної специфіки залежно від суб'єктного складу правонаступництва (фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальна громада), особливостей об'єкта правонаступництва, змісту правонаступництва, а також складу підстав правонаступництва.
Натомість заявник не зазначає вид правонаступництва між Комунального некомерційного підприємства "Черкаська міська консультативно-діагностична поліклініка", та Комунального некомерційного підприємства "П'ятий Черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" та у який спосіб таке правонаступництво виникло і може бути реалізовано в даній справі.
Б) Заміна сторони виконавчого провадження по ст. 334 ГПК України.
Законодавець встановив, що:
1. У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
2. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
3. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.
Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
4. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 242 цього Кодексу.
5. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Суддя враховує, що заявником (ДВС) не доведено вибуття сторони з виконавчого провадження. Крім того, саме стягувач (кредитор) наполягає на заміні сторони (боржника) в даному провадженні. Виконавче провадження по стягненню боргу з Комунального некомерційного підприємства "Черкаська міська консультативно-діагностична поліклініка" є чинним:
1. Самостійна юридична особа Комунальне некомерційне підприємство "Черкаська міська консультативно-діагностична поліклініка" не припинена і не ліквідована, тобто не вибула. Жодні записи в ЄДРПОУ про правонаступництво чи перехід права - відсутні. Запис про перебування боржника (юрособи) в стані ліквідації не змінено.
2. Ліквідаційна комісія Комунального некомерційного підприємства "Черкаська міська консультативно-діагностична поліклініка" не розпущена.
3. Набувач Комунальне некомерційне підприємство "П'ятий Черкаський міський центр медико-санітарної допомоги" не вчинив юридичних дій на внесення записів в Статут про правонаступництво, в ЄДРПОУ відміток про правонаступництво - немає.
У частині восьмій статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.
4. Спірне майно та борги не відображено в обліках, активах і пасивах нової юридичної особи - правонаступника Комунального некомерційного підприємства "Черкаська міська консультативно-діагностична поліклініка".
Вважаю, що подання державного виконавця є передчасним та не підлягає до задоволення, скільки порушується законний порядок здійснення господарської діяльності в Україні та містить ознаки зловживання правом в інтересах кредитора, що є неприпустимим.
Суддя Г.М.Скиба