Рішення від 03.12.2025 по справі 924/949/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"03" грудня 2025 р. Справа № 924/949/25

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Вибодовського О.Д., при секретарі судового засідання Тлустій У.О., розглянувши матеріали справи

за позовом керівника Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області м. Хмельницький; Міністерства освіти і науки України м. Київ

до:

1. Державного навчального закладу "Деражнянський центр професійної освіти" м. Деражня Хмельницького району Хмельницької області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарта-Сервіс" м. Хмельницький

про:

- визнання недійсним договору №03-04/25 від 03.04.2025р., укладеного між ДНЗ "Деражнянський центр професійної освіти" та ТОВ "Дарта-Сервіс";

- зобов'язання звільнити займану на підставі договору №03-04/25 від 03.04.2025р. частину земельної ділянки з кадастровим номером 6821510100:05:001:0001 площею 77 га

Представники сторін:

Від прокуратури: Лежнін І.О. на підставі службового посвідчення №082586 від 16.09.2025р.;

Від позивача 1: не з'явився;

Від позивача 2: не з'явився;

Від відповідача 1: не з'явився;

Від відповідача 2: не з'явився.

З оголошенням перерви в судовому засіданні 13.11.2025р. та 24.11.2025р.

03.12.2025р. в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до ст. 240 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

12.09.2025р. до Господарського суду Хмельницької області поштовою кореспонденцією надійшла позовна заява керівника Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області м. Хмельницький; Міністерства освіти і науки України м. Київ до Державного навчального закладу "Деражнянський центр професійної освіти" м. Деражня Хмельницького району Хмельницької області, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарта-Сервіс" м. Хмельницький про визнання недійсним договору №03-04/25 від 03.04.2025р., укладеного між ДНЗ "Деражнянський центр професійної освіти" та ТОВ "Дарта-Сервіс", про зобов'язання звільнити займану на підставі договору №03-04/25 від 03.04.2025р. частину земельної ділянки з кадастровим номером 6821510100:05:001:0001 площею 77 га.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає про те, що у постійному користуванні ДНЗ "Деражнянський центр професійної освіти" знаходиться земельна ділянка площею 135,08 га (кадастровий номер 6821510100:05:001:0001), яка розташована за межами населених пунктів Деражнянської територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ІІ-ХМ №002428 від 20.02.1997р., зокрема, зазначена земельна ділянка надана ДНЗ "Деражнянський центр професійної освіти" для дослідних та навчальних цілей.

Водночас, як вбачається з матеріалів позовної заяви, між Державним навчальним закладом "Деражнянський центр професійної освіти" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дарта-Сервіс" укладено договір за №03-04/25, метою якого є не отримання певної сільськогосподарської продукції та забезпечення навчально-виробничого процесу у сфері виробництва сільськогосподарської продукції, а саме можливість користування ТОВ "Дарта-Сервіс" частиною земельної ділянки площею 77 га (кадастровий номер 6821510100:05:001:0001) навчального закладу з можливістю проводити сільськогосподарську діяльність зі сплатою коштів за користування землею.

Окрім цього, прокурор у поданій заяві зазначає, що земельним законодавством та Статутом Державного навчального закладу "Деражнянський центр професійної освіти" не передбачено право постійного користувача розпоряджатися земельними ділянками шляхом передачі її іншим особам у платне користування, таким чином, прокурор вважає, що вищезазначений договір №03-04/25 від 03.04.2025р. укладений всупереч вимогам законодавства та підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2025р., позовну заяву передано для розгляду судді Вибодовському О.Д.

Ухвалою суду від 16.09.2025р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/949/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 10:00год. 06.10.2025р.

18.09.2025р. до суду через "Електронний суд" від представника Міністерства освіти і науки України надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№05-08/2776/25), у яких заявник просить здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача 2. Водночас, у додаткових поясненнях представник позивача 2 зазначає, що правова природа спірного договору №03-04/25 від 03.04.2025р. про використання земельної ділянки, що укладений між відповідачами, обумовлює його змішаний формат із елементами договору про спільну діяльність та договору оренди земельної ділянки, адже зазначений правочин є відплатним. Водночас, Міністерство освіти і науки України повідомило у листі, що не надавало згоду на укладання спірного договору.

Крім цього, у поданих додаткових поясненнях міститься клопотання (вх.№05-08/2776/25) про залучення Деражнянської РДА Хмельницької області у якості третьої особи на стороні позивачів до участі у справі, оскільки остання, на думку позивача 2, є власником земельної ділянки площею 135,08 га, яка є предметом/об'єктом спірних договірних відносин.

03.10.2025р. до суду через "Електронний суд" від представника ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№05-22/7684/25), у яких представник позивача 1 повідомляє, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі. Крім цього, позивач 1 зазначає про те, що до спірного правочину слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди землі, з огляду на те, що спірний договір містить усі істотні умови договору оренди землі, оскільки об'єктом зазначеної угоди є саме земельна ділянка, яка перебуває в постійному користуванні Державного навчального закладу "Деражнянський центр професійної освіти".

06.10.2025р. в підготовчому засіданні судом відкладено розгляд справи на 10:00год. 15.10.2025р., про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

06.10.2025р. до суду через "Електронний суд" від представника відповідача 1 надійшла заяви (вх.№05-22/7749/25 та вх.№05-22/7750/25), у яких просить суд розглянути справу за відсутності відповідача 1 та його представника.

13.10.2025р. на адресу суду поштовою кореспонденцією від прокуратури надійшли письмові пояснення у справі (вх.№05-22/7958/25), у яких прокурор зазначає, що відповідно до вимог ст. 84, ст. 122, п. 24 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції Закону №1423-IX від 28.04.2021р.), земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6821510100:05:001:0001, площею 135,08 га відноситься до земель державної власності сільськогосподарського призначення (для дослідних i навчальних цілей), з огляду на що, право державно власності на неї повинно реалізуватися державою через органи Держгеокадастру i відповідно захист інтересів держави у цій сфері має здійснюватися цими органами. З урахуванням наведеного, прокурор, зазначає, що органом, який здійснює розпорядження зазначеною земельною ділянкою державної форми власності сільськогосподарського призначення є Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Також прокурор повідомляє, що на підтвердження вище викладеного, у матеріалах позовної заяви міститься інформаційна довідка Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №442822645 від 09.09.2025р., у якій зазначено, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 6821510100:05:001:0001 є ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області.

15.10.2025р. у підготовчому засіданні судом відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства освіти і науки України (вх.№05-08/2776/25 від 18.09.2025р.) про залучення Деражнянської РДА Хмельницької області до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивачів, а також відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 10:30год. 22.10.2025р., про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

20.10.2025р. до суду через "Електронний суд" від представника ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області надійшла заява (вх.№05-22/8184/25) про розгляд справи за відсутності позивача 1 та його представника.

22.10.2025р. в підготовчому засіданні судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10:00год. 13.11.2025р., про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

04.11.2025р. до суду через "Електронний суд" від представника ДНЗ "Деражнянський центр професійної освіти" надійшла заява (вх.№05-22/8570/25), у якій останній просить суд розглянути справу за відсутності відповідача 1 та його представника, а також повідомляє, що погоджується з вимогами позовної заяви.

13.11.2025р. в судовому засіданні судом оголошено перерву до 11:00год. 24.11.2025р., про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

24.11.2025р. в судовому засіданні судом оголошено перерву до 12:00год. 03.12.2025р., про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

03.12.2025р. на адресу суду від прокуратури надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№05-22/9317/25), у яких прокурор зазначає, що відповідачами не було подано до матеріалів справи доказів, які б підтверджували факт звільнення ТОВ "Дарта-Сервіс" зайнятої на підставі спірного договору земельної ділянки.

Прокурор в судовому засіданні 03.12.2025р. позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Інші учасники справи в судове засідання 03.12.2025р. не з'явились.

Ухвала суду про оголошення перерви від 24.11.2025р. направлялась до електронних кабінетів позивачів 1, 2 та відповідачів 1, 2, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного кабінету (дата доставки 24.11.2025р.).

Відповідачами 1 та 2 відзивів на позовну заяву до суду не було подано.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки, відповідачі 1, 2 були належним чином повідомлені про розгляд справи та не скористалися своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступне.

03.04.2025р. між ДНЗ "Деражнянський центр професійної освіти" (далі за договором "Сторона 1"), в особі директора - Дащенка Віталія Віталійовича, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТОВ "Дарта-Сервіс" (далі за договором "Сторона 2"), в особі директора - Дмитришина Романа Анатолійовича, який діє на підставі Статуту, з другої сторони, було укладено договір №03-04/25.

Відповідно до п. 1 договору сторони домовилися про організацію діяльності в сфері сільськогосподарського виробництва для досягнення наступних господарських та комерційних цілей, зокрема:

- обробітку земельної ділянки загальною площею 77 га ріллі (п.п. 1.1.1 договору);

- організації виробничої практики та виробничого навчання здобувачами освіти Сторони 1, вироблення ними практичних навичок та здобуття знань в освоєнні техніки та способів обробітку ґрунту (п.п. 1.1.2 договору);

- вирощування та збирання сільськогосподарських культур на вказаних землях (п.п. 1.1.3 договору);

- реалізації сільськогосподарської продукції (п.п. 1.1.4 договору);

- отримання прибутку (п.п. 1.1.5 договору).

У Розділі 2 визначені взаємні зобов'язання сторін.

Згідно з п.п. 3.1.1 пункту 3.1 договору Сторона 1 за даною угодою зобов'язується забезпечити Стороні 2 доступ до земельної ділянки без передачі права власності на неї, чи права оренди.

Розділом 4 договору визначені зобов'язання Сторони 2, до переліку яких належить, зокрема обов'язок Сторони 2 здійснювати підготовку до посіву, посів сільськогосподарських культур, обприскування, збір урожаю та інших робіт по обробітку ґрунту із застосуванням власної техніки, ЗЗР, насіння.

У п. 5.1 договору визначено, що підведення підсумків діяльності з сільськогосподарського виробництва, розподілу прибутку між Сторонами здійснюється на основі окремого звіту, який складає Сторона 2 до 01.11.2025р. Фактичний розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування відповідної частки прибутку Стороні 1 і утримання відповідної частки прибутку Стороною 2 (п. 5.2 договору).

Відповідно до п. п. 5.7 - 5.5 договору вся вирощена сільськогосподарська продукція належить Стороні 2. У будь-якому разі за надання послуг Стороною 1 Сторона 2 сплачує Стороні 1 кошти в сумі 423500грн, з розрахунку 5500грн за кожен га. Кошти сплачуються в строки 50% до 01 липня 2025 року, а 50% до 01 листопада 2025 року.

Строк дії договору до 01.11.2025р. за взаємної згоди строк дії договору може бути продовжено про, що укладається додаткова угода (п. 6.1 договору).

Цей договір укладений у двох оригінальних примірниках, по одному для кожної із Сторін (п. 6.4 договору).

Договір містить відмітку про скріплення підписом сторін, а також скріплений відтиском печаток сторін.

У матеріалах справи наявний Наказ Міністерства освіти і науки №1488 від 009.12.2016р., яким затверджено Статут Державного навчального закладу "Деражнянський центр професійної освіти" (нова редакція), погоджений на загальних зборах колективу 19 вересня 2016 року, копія Статуту долучена до матеріалів справи прокурором. Окрім цього, зазначеним Наказом визначено вимогу подати директору Державного навчального закладу "Деражнянський центр професійної освіти" Черкаському М.В. на державну реєстрацію Статут в установленому законодавством порядку, а контроль за виконанням Наказу покласти на заступника міністра. Вказаний Наказ містить відмітку про скріплення підписом міністра.

Загальними положеннями Статуту ДНЗ "Деражнянський центр професійної освіти" (далі -Центр) визначено, що він підпорядкований Міністерству освіти і науки України, є державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття професійно-технічної та повної загальної середньої освіти. Крім цього, Центр здійснює підготовку робітників високого рівня кваліфікації на основі базової чи повної загальної середньої освіти, а також професійно-технічне навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації працюючих робітників і незайнятого населення. Водночас, Центр може здійснювати допрофесійну підготовку учнів загальноосвітніх навчальних закладів, впроваджувати діяльність щодо розвитку здібностей молоді та поглиблення знань з окремих навчальних предметів професійного спрямування (п. 1.1 Статуту).

Місце знаходження Центру: Україна, 32200, Хмельницька область, Деражнянський район, місто Деражня, вулиця Миру, 177а (п. 1.3 Статуту).

У пункті 1.4 Статуту сформовано головні завдання Центру, які спрямовані на забезпечення права громадян України на професійне навчання відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей з метою задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих і конкурентоспроможних на ринку праці робітниках, молодших спеціалістах.

Основні напрями повноважень і напрямів Центру визначені у пункті 1.5 Статуту.

Пунктом 1.6 Статуту визначено, що Центр надає платні освітні та інші послуги, визначені ним відповідно до Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №796 від 27.08.2010р. та пов'язані з його основною статутною діяльністю, у тому числі за видами економічної діяльності згідно з Національним класифікатором України ДК 009:2010 "Класифікація видів економічної діяльності".

Також у означеному пункті Статуту визначено, що Центр має землю у постійному користуванні, де розміщене навчальне господарство, яке здійснює господарську діяльність з виробництва продукції, що пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді (сільськогосподарське виробництво), а також займається переробкою власної виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Згідно п. 6.1 Статуту управління ДНЗ "Деражнянський ЦПО" здійснюється Міністерством освіти і науки України, місцевим органом управління професійно-технічною освітою відповідно до повноважень, визначених нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 7.1 Статуту Центр є неприбутковим закладом та користується податковими, митними та іншими пільгами згідно із законодавством України, при цьому, доходи (прибутки) Центру використовуються виключно для фінансування видатків на утримання Центру, реалізації мети (цілей, завдань) та основних повноважень і напрямів діяльності Центру, визначених цим Статутом.

Обсяги бюджетного фінансування Центру не можуть зменшуватися або припинятися за наявності інших джерел фінансування (п. 7.2 Статуту).

Додаткові джерела фінансування Центру визначаються Законами України "Про освіту", "Про професійно-технічну освіту", іншими нормативно-правовими актами (п. 7.3 Статуту).

У пункті 7.4 Статуту сформовано додаткові джерела фінансування.

Пунктом 7.8 Статуту визначено, що для забезпечення перепідготовки і підвищення кваліфікації робітничих кадрів Центр використовує навчально-матеріальну базу та земельні ділянки відповідно до паспортів, технічної документації, витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, актів на право постійного користування землею, інших правовстановлюючих документів.

Відповідно до п. 7.9 Статуту Майно Центру, у тому числі: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, гуртожитки, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інші об'єкти є об'єктами державної власності, що закріплені за Центром на праві оперативного управління. Контроль за ефективністю використання і збереження майна здійснює Міністерство освіти і науки України. Майно та земельні ділянки, закріплені за Центром не можуть бути предметом застави, не підлягають вилученню або передачі у власність, а також оренду (суборенду) юридичним і фізичним особам без згоди Міністерства освіти і науки України, крім передбачених законодавством випадків.

Пунктом 7.11 Статуту передбачено, що Центр несе відповідальність перед Міністерством освіти і науки України за збереження та використання за призначенням закріпленого за ним майна.

Статут містить відмітку про скріплення підписом директора Центру та директора Департаменту освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації, а також скріплений відтиском печаток установ.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №128181231 від 19.06.2018р., за ДНЗ "Деражнянський центр професійної освіти" зареєстроване право постійного користування земельною ділянкою 6821510100:05:001:0001 площею 135,08га (дата державної реєстрації - 14.06.2018р.). Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1580526268215. Цільове призначення земельної ділянки: для дослідних і навчальних цілей. Підстава для державної реєстрації: державний акт на право постійного користування землею, серія та номер ІІ-ХМ №0022428, виданий 20.02.1997р. Деражнянською міською радою. Власник: Деражнянська районна державна адміністрація Хмельницької області.

Крім зазначеного Витягу, прокурором надано до позову Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно №442822645 від 09.09.2025р., відповідно до якого право власності держави України в особі Деражнянської районної державної адміністрації Хмельницької області на земельну ділянку з кадастровим номером 6821510100:05:001:0001 площею 135,08га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1580526268215), яка перебуває у постійному користуванні ДНЗ "Деражнянський центр професійної освіти", припинено. Дата та час припинення права власності: 07.07.2021р. о 11:06:07. Водночас, право власності на вказану земельну ділянку належить Головному управлінні Держгеокадастру у Хмельницькій області (номер відомостей про речове право: 42898012). Тип речового права: право власності. Дата та час державної реєстрації: 07.07.2021р. о 11:06:07. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.07.2021р. (індексний номер: 59187347).

До матеріалів справи долучено лист №53-2001вих-25 від 07.05.2025р. керівника Летичівської окружної прокуратури, адресований директору ДНЗ "Деражнянський центр професійної освіти", у якому прокурор просить надати інформацію щодо укладених у 2025 році договорів про використання земельних ділянок (оренди, суборенди, договори про спільну діяльність, підряду, надання послуг тощо), які перебувають у постійному користуванні ДНЗ "Деражнянський центр професійної освіти", а також у разі укладання таких договорів просить надати належним чином засвідчені їх копії та копії актів приймання-передачі земельних ділянок.

У відповідь, листом №01-16/121 від 09.05.2025р., керівник ДНЗ "Деражнянський центр професійної освіти" надав засвідчені копії договорів оренди, укладених у 2025 році.

У позовній заяві наявний запит керівника Летичівської окружної прокуратури №53-2357вих-25 від 30.05.2025р., адресований директору ДНЗ "Деражнянський центр професійної освіти", у якому керівник прокуратури повідомляє, що упродовж поточного року відповідачем 1 укладено ряд договорів про використання земельних ділянок навчального закладу, зокрема встановлено, що 03.04.2025р. між ДНЗ "Деражнянський центр професійної освіти" та ТОВ "Дарта-Сервіс" укладено договір №03-04/25 про використання земельної ділянки навчального закладу площею 77 га для господарських та комерційних цілей. Враховуючи наведене та керуючись ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", керівник прокуратури зазначив про необхідність в строк до 05.06.2025р. подати до Летичівської окружної прокуратури вичерпний перелік документів, означених у запиті, а також надати інформацію, у вигляді довідок по кожному із вказаних у запиті договорів, зазначивши кадастровий номер земельної ділянки, яку займає господарство, площу, яку використовує господарство, яка культура засіяна, чи зібрані на сьогодні культури.

У відповідь, листом №01-16/152 від 04.06.2025р., директор ДНЗ "Деражнянський центр професійної освіти" надав низку копій документів, зокрема серед яких: Наказ №59-к від 2024 року, яким призначено на посаду директора ДНЗ "Деражнянський центр професійної освіти" Дащенка Віталія Віталійовича; Договір №03-04/25 від 03.04.2025р. про використання земельної ділянки Центру площею 77 га; правовстановлюючі документи на земельну ділянку, яка є предметом договору №03-04/25 від 03.04.2025р.

До вказаного листа відповідачем 1 долучено довідку від 04.06.2025р., у якій зазначено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6821510100:05:001:0001, яка розташована у місті Деражня Хмельницької області, зокрема на площі 77 га, ТОВ "Дарта-Сервіс" засіяні культури соняшника, згідно договору №03-04/25 від 03.04.2025р., а також вказано, що станом на 04.06.2025р. культури не зібрано, земельна ділянка зайнята.

02.06.2025р. Летичівською окружною прокуратурою надіслано листа №53-2365вих-25 на адресу Міністерства освіти і науки України, у якому прокурором повідомлено, що за результатами вивчення стану додержання вимог законодавства при використанні земель, які перебувають у постійному користуванні ДНЗ "Деражнянський центр професійної освіти", встановлено факт порушення інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України. З урахування наведеного, прокурор просить повідомити до 15.06.2025р. щодо вжитих заходів Міністерством освіти і науки України з приводу повернення спірної земельної ділянки та досудового врегулювання спору, а також зазначити чи будуть вживатись в подальшому заходи представницького характеру, спрямовані на визнання недійсним договору №03-04/25 від 03.04.2025р., укладеного між ДНЗ "Деражнянський ЦПО" і ТОВ "Дарта-Сервіс" та повернення вказаної земельної ділянки законному користувачу. У листі прокурор зазначає, що вказана інформація необхідна для встановлення наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

У відповідь, листом №1/12805-25 від 18.06.2025р., відповідач 2 повідомив прокуратуру, що у розпорядженні МОН відсутній екземпляр договору №03-04/25 від 03.04.2025р. про використання навчальним закладом земельної ділянки площею 77 га, укладеного між ДНЗ "Деражнянський ЦПО" і ТОВ "Дарта-Сервіс".

У листі також зазначено, що ДНЗ "Деражнянський ЦПО" не звертався до відповідача 2 за згодою щодо зміни цільового використання земельної ділянки з кадастровим номером 6821510100:05:001:0001 площею 135,08 га. Водночас, Міністерство освіти і науки України повідомило, що в разі виявлення ознак можливого вчинення протиправних дій посадовими особами, просить прокуратуру здійснити процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів держави і недопущення нанесення економічних збитків.

09.07.2025р. Летичівською окружною прокуратурою надіслано листа №53-2925вих-25, адресованого ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, у якому прокурором повідомлено, що за результатами вивчення стану додержання вимог законодавства при використанні земель, які перебувають у постійному користуванні ДНЗ "Деражнянський центр професійної освіти", встановлено факт порушення інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області. З огляду на зазначене, просить позивача 1 повідомити до 25.07.2025р. щодо вжитих заходів ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області з приводу повернення спірної земельної ділянки та досудового врегулювання спору, а також зазначити чи будуть вживатись в подальшому заходи представницького характеру, спрямовані на визнання недійсним договору №03-04/25 від 03.04.2025р., укладеного між ДНЗ "Деражнянський ЦПО" і ТОВ "Дарта-Сервіс" та повернення вказаної земельної ділянки законному користувачу. У листі прокурор зазначає, що вказана інформація необхідна для встановлення наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

У відповідь на лист №53-2925вих-25 від 09.07.2025р., Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області листом №10-22-0.41-3047/2-25 від 25.07.2025р. повідомило Летичівську окружну прокуратуру, що ним попередньо заходи державного контролю за використанням та охороною земель щодо спірного договору №03-04/25 від 03.04.2025р. не вживались. Крім цього, ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області зазначає, що договір №03-04/25 від 03.04.2025р., описаний у зверненні прокурора, укладений з порушенням земельного законодавства, з огляду на що, Головне управління підтримує позицію Летичівської окружної прокуратури щодо факту наявності порушень, а саме порушень земельного законодавства при наданні у користування, вказаної у зверненні, земельної ділянки та укладанні вищезазначеного договору, а відтак вбачає підстави для здійснення відповідних заходів представницького характеру в судовому порядку.

Водночас, ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомляє, що здійснення ним заходів представницького характеру не видається можливим у зв'язку із відсутністю коштів на сплату судового збору, а тому управління просить прокуратуру вжити заходів представницького характеру з метою усунення вищезгаданого порушення.

Повідомленнями від 15.08.2025р. про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді, Летичівська окружна прокуратура попередньо повідомила ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області та Міністерство освіти і науки України, що прокуратурою буде пред'явлено позовну заяву в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області та Міністерства освіти і науки України до ДНЗ "Деражнянський центр професійної освіти" та ТОВ "Дарта-Сервіс" про визнання недійсним договору №03-04/25 від 03.04.2025р. та зобов'язання звільнити займану на підставі договору №03-04/25 від 03.04.2025р. частину земельної ділянки з кадастровим номером 6821510100:05:001:0001 площею 77 га.

Також матеріали справи місять Витяг №НВ-9975436842025 (станом на 22.08.2025р.) із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, відповідно до якого нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6821510100:05:001:0001 становить 3584006,34грн.

Вважаючи інтереси держави порушеними, прокурор, просить суд визнати недійсним договір №03-04/25 від 03.04.2025р., укладений між ДНЗ "Деражнянський центр професійної освіти" та ТОВ "Дарта-Сервіс" та звільнити належну державі земельну ділянку передану в оренду на підставі спірного договору.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані сторонами докази по суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо, судом береться до уваги наступне.

Щодо звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі позивачів.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами 4, 5 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, яке є власником земель державної форми власності, Міністерства освіти і науки України, до повноважень якого входить розпорядження державним майном, що перебуває у користуванні підпорядкованих закладів (професійно-технічної) освіти, прокурор зазначив, що в даному випадку звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання, зокрема, передачі в користування (оренду) земельної ділянки навчального закладу з цільовим призначенням для дослідних і навчальних цілей.

Системне тлумачення положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (зазначене викладене у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі № 587/430/16-ц (пункт 69)).

При цьому склад відповідачів визначається прокурором самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб'єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18 наголосила, що, звертаючись до компетентного органу перед пред'явленням позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на наявне порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункт 40 вищезазначеної постанови).

Таким чином, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Судом зважається на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень (органи державної влади, органи місцевого самоврядування або інші суб'єкти владних повноважень, до компетенції яких віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах), а не прокурор, між тим для того щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Отже, прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Матеріалами справи встановлено, що прокурор листами від 02.06.2025р., 09.07.2025р., зазначаючи про недотримання вимог чинного законодавства ДНЗ "Деражнянський центр професійної освіти" та ТОВ "Дарта-Сервіс" при укладенні договору №03-04/25 від 03.04.2025р. про використання земельної ділянки навчального закладу площею 77 га для господарських і комерційних цілей, звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та Міністерства освіти і науки України з проханням повідомити чи будуть останніми вживатися за наведеними у листі фактами заходи представницького характеру самостійно, у випадку не вжиття заходів просив повідомити причини.

Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у листі від 25.07.2025р. повідомило, що ним заходи, спрямовані на визнання недійсним договору від 03.04.2025р., не вживались, а також зазначив, що в управління відсутня можливість звернутись до суду з відповідним позовом, у зв'язку з чим просить вжити необхідних заходів представницького характеру прокурора.

Міністерство освіти і науки України у листі від 18.06.2025р. повідомило, що у разі виявлення ознак можливого вчинення протиправних дій посадовими особами, просить прокуратуру здійснити процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів держави і недопущення нанесення економічних збитків.

Тобто, прокурор у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", до подання позову в суд звертався до позивачів для надання можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави.

З наведеного слідує, що позивачі з урахуванням обізнаності про порушення інтересів держави, на які вказує прокурор, на такі порушення не відреагували, заходів захисту вказаних інтересів, зокрема у судовому порядку, не вжили. Невжиття таких заходів за умови обізнаності про наявність відповідного порушення, про що свідчить вищенаведене листування прокурора з позивачами, стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивачів до суду з цим позовом.

Водночас, наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді позивачами не заперечено.

Така бездіяльність позивачів як компетентних органів, які здійснюють відповідні повноваження у сфері спірних правовідносин, та є самостійними юридичними особами, однак, які незалежно від причини не здійснюють захист інтересів держави в судовому порядку, виключає можливість трактування прокурора як альтернативного суб'єкта звернення до суду, що замінює компетентні органи, які можуть і бажають захищати інтереси держави. У цьому випадку прокурор виконує саме субсидіарну роль, замінюючи в судовому провадженні позивачів, які всупереч вимогам закону не здійснюють захист інтересів держави.

Наведені вище обставини щодо обізнаності позивачів з порушенням інтересів держави, зважаючи на характер наданої ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області та Міністерством освіти і науки України відповіді на листи прокурора, свідчать про встановлення обставин, за яких порушення відповідачами інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій з їх захисту, що призводить до виникнення у прокурора не лише права, а й обов'язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Вказане відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для захисту інтересів держави в особі позивачів шляхом пред'явлення цього позову. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.10.2019р. у справі №903/129/18.

При цьому у підтвердження дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом, у матеріали справи надані повідомлення (від 15.08.2025р.), адресовані позивачам, про намір здійснювати представництво в суді законних інтересів держави в особі позивачів шляхом пред'явлення відповідного позову до суду.

Щодо суті позовних вимог, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. ст. 626, 627 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 202 Цивільного кодексу України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.

Правочин - це основна підстава виникнення цивільних прав і обов'язків.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину.

Також відповідно до статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною.

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Як передбачено ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

З наведеного вбачається, що недійсність правочину може наступати лише у разі певних порушень закону. За ступенем недійсності правочину всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення, тобто нікчемні, та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов. Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Оспорюваними є правочини, які Цивільний кодекс України не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку за вимогою однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи.

При цьому частина перша статті 216 Цивільного кодексу України визначає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України). Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону визначені параграфом 2 глави 16 Цивільного кодексу України.

Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019р. у справі №916/1171/18, від 14.11.2018р. у справі № 910/8682/18, від 30.08.2018р. у справі №904/8978/17, від 04.03.2019р. у справі № 5015/6070/11, від 10.09.2019р. у справі №9017/317/19, від 09.07.2019р. у справі № 903/849/17.

Як убачається з матеріалів справи, 03.04.2025р. між ДНЗ "Деражнянський центр професійної освіти" (далі за договором "Сторона 1"), в особі директора - Дащенка Віталія Віталійовича, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТОВ "Дарта-Сервіс" (далі за договором "Сторона 2"), в особі директора - Дмитришина Романа Анатолійовича, який діє на підставі Статуту, з другої сторони, було укладено договір №03-04/25. Зокрема, відповідно до п. 1 договору сторони домовилися про організацію діяльності в сфері сільськогосподарського виробництва для досягнення наступних господарських та комерційних цілей, а саме: обробітку земельної ділянки загальною площею 77 га ріллі (п.п. 1.1.1 договору); організації виробничої практики та виробничого навчання здобувачами освіти Сторони 1, вироблення ними практичних навичок та здобуття знань в освоєнні техніки та способів обробітку ґрунту (п.п. 1.1.2 договору); вирощування та збирання сільськогосподарських культур на вказаних землях (п.п. 1.1.3 договору); реалізації сільськогосподарської продукції (п.п. 1.1.4 договору); отримання прибутку (п.п. 1.1.5 договору).

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 договору відповідач 1 (Сторона 1) за даною угодою зобов'язується забезпечити відповідачу 2 (Стороні 2) доступ до земельної ділянки без передачі права власності на неї, чи права оренди. Пунктом 5.2 договору визначено, що фактичний розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування відповідної частки прибутку Стороні 1 і утримання відповідної частки прибутку Стороною 2.

Відповідно до п. п. 5.7 - 5.5 договору вся вирощена сільськогосподарська продукція належить Стороні 2. У будь-якому разі за надання послуг Стороною 1 Сторона 2 сплачує Стороні 1 кошти в сумі 423500грн, з розрахунку 5500 грн за кожен га. Кошти сплачуються в строки 50% до 01 липня 2025 року, а 50% до 01.11.2025р.

Як зазначалося раніше, позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що спірний договір, який укладався як договір про надання послуг, є удаваним, оскільки цей правочин вчинено з метою приховання іншого правочину - договору оренди землі, що фактично спрямований на передачу у користування земельної ділянки відповідачу 2.

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Оскільки воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ним передбачені, вирішенню підлягають питання правової природи оспорюваного правочину (правочинів) та характер спірних правовідносин сторін.

Верховний Суд послідовно та незмінно у постановах виснував, що, розглядаючи спір, господарський суд перш за все має встановити правову природу договору, з урахуванням якої визначити зміст спірних правовідносин, їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов'язків, моменту виникнення зобов'язання тощо.

Суд зазначає, що одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частина третя статті 6 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України полягає у наданні сторонам права на власний розсуд реалізувати: 1) можливість укласти договір або утриматися від укладення договору; 2) можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Втім, сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини, лише у випадках якщо: 1) існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства; 2) заборона випливає із змісту акту законодавства; 3) така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.

Під вимогами положень актів цивільного законодавства, від яких сторони в договорі не можуть відступити, слід розуміти імперативні приватно-правові вимоги.

Разом з цим законодавець у статті 628 ЦК України не пропонує чіткого визначення змішаного договору, а лише передбачає можливість укладення сторонами договору, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір), та вказав, що до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У цивілістичній доктрині визначається, що "елементи різних договорів" можна звести до таких: 1) елементи різних договорів - це не окремі ізольовані обов'язки у змісті договору, а певна їх сукупність, характерна для відповідного договору; 2) системні ознаки, які обумовлюють виокремлення того чи іншого договору; 3) всі імперативні правила, які стосуються договору (істотні умови та умови, які відображають специфіку договору); 4) поєднання змісту різних договорів.

Специфіка змішаних договорів полягає в тому, що вони включають в договірну конструкцію елементи саме різних договорів (наприклад, договір поставки обладнання з елементами надання послуг щодо встановлення відповідного обладнання), адже до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У вирішенні питання правової природи спірного договору суд звертається до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.05.2018р. у справі №924/263/17, від 02.02.2022р. у справі №927/1099/20, від 23.03.2021р. у справі №916/2380/18, від 01.10.2020р. у справі №910/21935/17, від 04.07.2018р. у справі №916/935/17, від 17.01.2019р. у справі №923/241/18, від 19.08.2020р. у справі №915/1302/19 про те, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховання іншого правочину, суд на підставі положень статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, які регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Отже, правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його предмету, умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, з'ясувати фактичний характер спірних правовідносин, які склались між сторонами, з'ясувати дійсні наміри сторін спору при укладенні договору щодо визначення умов виконання зобов'язань обома сторонами цього договору наслідків, застосувати відповідні норми права.

У постанові від 23.01.2019р. у справі №522/14890/16-ц Верховний Суд зазначив, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визначити, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.

Тобто, за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин. Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків (наведена правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020р. у справі №923/658/19).

Прокурор наголошує, що укладений між відповідачами договір №03-04/25 від 03.04.2025р. за своїм змістом є прихованим договором оренди земельної ділянки, який укладений з порушенням вимог земельного законодавства. Характер правовідносин між сторонами за умовами оспорюваного договору є прихованою орендою, оскільки наявні усі його істотні умови, зокрема: умови оплати, строк дії, умови надання земельних ділянок у користування, визначення власника вирощеного врожаю.

Суд зазначає, що правовідносини відповідачів у цій справі урегульовано договором №03-04/25 від 03.04.2025р., який має елементи схожості з договором про надання послуг, правове регулювання якого визначається главою 63 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Водночас, за нормою ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 цього 13 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі").

Отже, договір оренди землі укладається саме на платній основі і для отримання можливості користуватися земельною ділянкою з використанням її корисних властивостей.

Так, користування земельною ділянкою - це право фізичної або юридичної особи використовувати земельну ділянку для певних цілей відповідно до її цільового призначення та законодавства. Це може бути, наприклад, право обробляти землю, будувати на ній, отримувати врожай або іншу вигоду від користування.

Суд зазначає, що на відміну від договору про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою з використанням властивостей та, як наслідок такого користування, має на меті отримання продукції / доходів від такої діяльності.

При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.06.2020р. у справі №913/420/19.

Дослідивши та проаналізувавши зміст оспорюваного договору в сукупності, суд зазначає, наступне:

- сторони договору домовилися про організацію діяльності в сфері сільськогосподарського виробництва для досягнення наступних господарських та комерційних цілей (п. 1 договору), зокрема, обробітку земельної ділянки загальною площею 77 га ріллі (п.п. 1.1.1 договору); вирощування та збирання сільськогосподарських культур на вказаних землях (п.п. 1.1.3 договору); реалізації сільськогосподарської продукції (п.п. 1.1.4 договору); отримання прибутку (п.п. 1.1.5 договору);

- ДНЗ "Деражнянський центр професійної освіти" зобов'язується забезпечити ТОВ "Дарта-Сервіс" доступ до земельної ділянки без передачі права власності на неї, чи права оренди (п.п. 3.1.1 договору);

- весь обсяг сільськогосподарських робіт на спірній земельній ділянці (підготовку до посіву, посів сільськогосподарських культур, обприскування, збір урожаю та інших робіт по обробітку ґрунту) здійснює ТОВ "Дарта-Сервіс" із застосуванням власної техніки, ЗЗР, насіння (п. 4.1 договору);

- вирощена сільськогосподарська продукція в повному обсязі залишається ТОВ "Дарта-Сервіс" (п. 5.3 договору);

- фактичний розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування відповідної частки прибутку ДНЗ "Деражнянський центр професійної освіти" і утримання відповідної частки прибутку ТОВ "Дарта-Сервіс" (п. 5.2 договору).

- у будь-якому разі за надання послуг Державним навчальним закладом "Деражнянський центр професійної освіти" Товариство з обмеженою відповідальністю "Дарта-Сервіс" сплачує навчальному закладу кошти в сумі 423500грн, з розрахунку 5500 грн за кожен га. Кошти сплачуються в строки 50% до 01 липня 2025 року, а 50% до 01 листопада 2025 року (п. п. 5.4, 5.5 договору).

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що ТОВ "Дарта-Сервіс" фактично здійснює самостійну господарську діяльність з обробітку землі та збору врожаю, що свідчить про те, що ДНЗ "Деражнянський центр професійної освіти" передав ТОВ "Дарта-Сервіс" у користування земельну ділянку, яка перебуває у нього на праві постійного користування, при цьому не уклавши договору оренди земельної ділянки відповідно до вимог земельного законодавства.

Внаслідок укладення спірного договору не відбувається ані безпосереднє вирощування ДНЗ "Деражнянський центр професійної освіти" сільськогосподарської продукції на земельній ділянці, ані набуття останнім у власність сільськогосподарської продукції, вирощеної на наданих йому в постійне користування земельних ділянках, оскільки, у п. 5.3 договору встановлено, що вирощена сільськогосподарська продукція в повному обсязі залишається ТОВ "Дарта-Сервіс".

Зазначені обставини, підтверджують, що ДНЗ "Деражнянський центр професійної освіти", взявши на себе зобов'язання надати ТОВ "Дарта-Сервіс" земельну ділянку площею 77 га для вирощування та збирання сільськогосподарської продукції, фактично самоусунувся від реалізації права самостійного господарювання на земельній ділянці та надав право обробки земельної ділянки та збору врожаю ТОВ "Дарта-Сервіс".

Тобто під виглядом виконання сільськогосподарських робіт та надання послуг з організації навчально-виробничого процесу, виконавець фактично обробляє земельну ділянку, яка належить державі, залишаючи у розпорядженні вирощений врожай, що разом з тим може свідчити про приховану оренду землі.

Оплатність договору підтверджується змістом п. п. 5.2, 5.4, 5.5 договору, які визначають наступне: фактичний розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування відповідної частки прибутку ДНЗ "Деражнянський центр професійної освіти" і утримання відповідної частки прибутку ТОВ "Дарта-Сервіс"; у будь якому разі за надання послуг Державним навчальним закладом "Деражнянський центр професійної освіти" Товариство з обмеженою відповідальністю "Дарта-Сервіс" сплачує навчальному закладу кошти в сумі 423500грн, з розрахунку 5500 грн за кожен га. Кошти сплачуються в строки 50% до 01 липня 2025 року, а 50% до 01 листопада 2025 року.

Судом враховується, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд надає правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2022р. у справі №918/351/21 (918/672/21), зробив висновок про те, що незазначення сторонами у спірних договорах про надання приватному підприємству саме права користування земельними ділянками та сплату ним саме орендної плати за земельні ділянки, відсутність закріплення ними умов щодо індексації, перегляду орендної плати тощо не спростовує висновку щодо виникнення між ними орендних правовідносин, адже при здійсненні оцінки правочину на предмет удаваності значення мають не лише формально вказані в ньому терміни, а передусім суть правовідносин (прав і обов'язків сторін), на які спрямовано укладення правочину, та правові наслідки, обумовлені ним.

Водночас невикористання при вчиненні певного правочину термінів, які визначають притаманні такому виду правочинів поняття, із закріпленням їх натомість у завуальований спосіб, а також викладення у різних документах взаємопов'язаних між собою прав і обов'язків сторін, що в сукупності складають зміст відповідних правовідносин, можуть бути засобами, які використовуються задля приховання суті правочину, укладення якого мають на меті сторони, шляхом оформлення "про людське око" (напоказ) іншого правочину.

Тобто відсутність у спірних правочинах чіткого викладення усіх істотних умов, необхідних для договорів оренди, не є достатньою підставою для висновку про відсутність між сторонами фактичних орендних правовідносин, адже неналежне оформлення відповідних відносин саме є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі земельних ділянок в користування.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що оспорюваний договір за змістом фактичних відносин в комплексі є договором оренди земельної ділянки, оскільки умови договору виражають волю його сторін на укладання саме договору оренди землі, а неналежне оформлення договору та відносин оренди у цьому випадку є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки.

Судом враховується, що закон не передбачає недійсності удаваного правочину, а лише пропонує застосувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі. Суд, встановивши удаваність правочину, визначає, який насправді правочин вчинили сторони, та застосовує відповідні норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.

Засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, є правом оренди земельної ділянки, що визначено ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України.

Аналогічні положення містяться в ст. 1 Закону України "Про оренду землі", відповідно до яких оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

З положень ст. 13 Закону України "Про оренду землі" вбачається, що договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі. При цьому, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Отже, на підставі аналізу, наведеного у ст. 13 Закону України "Про оренду землі" визначення договору оренди землі та умов спірного договору вбачається, що за змістом останнього між відповідачами фактично склалися правовідносини з оренди землі, оскільки при оренді землі здійснюється обробіток земельної ділянки, що становить собою користування земельною ділянкою, внаслідок якого вирощується сільськогосподарська продукція, яка є власністю орендаря. З огляду на наведене, правовими наслідками договору оренди землі є для відповідача 1 отримання плати за надану в користування земельну ділянку, а для відповідача 2 - використання земельної ділянки.

Частиною 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.

Згідно з ч. ч 1, 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно із повноваженнями визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про оренду землі", орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

За змістом приписів ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Судом звертається увага, що відповідно до змісту витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №128181231 від 19.06.2018р., за ДНЗ "Деражнянський центр професійної освіти" зареєстроване право постійного користування земельною ділянкою 6821510100:05:001:0001 площею 135,08га (дата державної реєстрації 14.06.2018р.). Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1580526268215. Цільове призначення земельної ділянки: для дослідних і навчальних цілей. Підстава для державної реєстрації: державний акт на право постійного користування землею, серія та номер ІІ-ХМ №0022428, виданий 20.02.1997р. Деражнянською міською радою. Власник: Деражнянська районна державна адміністрація Хмельницької області.

Водночас, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №442822645 від 09.09.2025р., власником земельної ділянки з кадастровим номером 6821510100:05:001:0001 площею 135,08га є ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, оскільки, право власності держави в особі Деражнянської районної державної адміністрації Хмельницької області на вказану земельну ділянку було припинено 07.07.2021р., при цьому, право постійного користування на вказану земельну ділянку залишилось за ДНЗ "Деражнянський центр професійної освіти".

Статтею 92 Земельного Кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку, а також врегульовано, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набуває вичерпний перелік суб'єктів, серед яких є: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; заклади освіти незалежно від форми власності.

У постійного користувача відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою, а земельна ділянка, яка надана на праві постійного користування, залишається у власності власника.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.03.2023р. у справі №917/1550/21 вказавши, що положення земельного законодавства не надають постійному землекористувачу право розпоряджатися відповідною земельною ділянкою, у тому числі шляхом надання її в оплатне користування (оренду), оскільки цим правом наділений саме відповідний орган, уповноважений державою на здійснення таких функцій.

Натомість, суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про надання дозволу, погодження на укладення спірного договору ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області та Міністерства освіти і науки України. Водночас, до справи долучено лист від 18.06.2025р, у якому позивач 2 повідомив, що відповідач 1 не звертався до Міністерства освіти і науки України за згодою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6821510100:05:001:0001 площею 135,08га.

Також, судом враховано, що відповідно до п. 7.9 Статуту майно Центру, у тому числі: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, гуртожитки, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інші об'єкти є об'єктами державної власності, що закріплені за Центром на праві оперативного управління. Контроль за ефективністю використання і збереження майна здійснює Міністерство освіти і науки України. Майно та земельні ділянки, закріплені за Центром не можуть бути предметом застави, не підлягають вилученню або передачі у власність, а також оренду (суборенду) юридичним і фізичним особам без згоди Міністерства освіти і науки України, крім передбачених законодавством випадків.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди; користуватися іншими правами, передбаченими законом або договором.

Згідно з частиною першою статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі.

Однак положення земельного законодавства не надають постійному землекористувачу права розпоряджатися відповідною земельною ділянкою, в тому числі шляхом надання її в оплатне користування (оренду), оскільки цим правом наділений саме відповідний орган, уповноважений державою на здійснення таких функцій.

Правовий статус постійних землекористувачів, що визначається статтями 92, 95, 96 Земельного кодексу України, не передбачає права постійного землекористувача передавати земельну ділянку у вторинне користування.

Схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 28.03.2018р. у справі №915/166/17, від 17.01.2019р. у справі №923/241/18, від 21.05.2019р. у справі №925/550/18, від 21.06.2019р. у справі №910/22880/17, від 06.11.2019р. у справі №916/1424/18, від 07.07.2021р. у справі №903/601/20, від 03.11.2021р. у справі №918/1226/20, від 02.02.2022р. у справі №927/1099/20, від 29.09.2022р. у справі №918/351/21 (918/672/21).

Конституційний Суд України у пункті 5.6 рішення від 22.09.2005р. №5-рп/2005 у справі №1-17/2005 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) також наголосив, що суб'єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб'єктивного права власності на землю та суб'єктивного права оренди. Зокрема, власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені.

Близькі за змістом правові позиції, сформовані Верховним Судом у постановах від 28.03.2018р. у справі №915/166/17, від 17.01.2019р. у справі №923/241/18, від 21.05.2019р. у справі №925/550/18, від 06.11.2019р. у справі №916/1424/18 про те, що державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення цих функцій.

Водночас, суд зауважує, що за приписами ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що наділений правом постійного користування землею відповідач 1 фактично передав у користування відповідачу 2 земельну ділянку державної форми власності, не маючи права розпоряджатися нею, за відсутності рішення відповідного органу державної влади.

Отже, відповідачами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі та отримання в оренду спірної земельної ділянки.

Слід зазначити, що свобода договору у розумінні статті 627 Цивільного кодексу України передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Натомість у даному випадку відповідачами не дотримано вимог земельного законодавства при укладенні спірного договору, зокрема, положень ст. ст. 92, 93, 95, 96, 124 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 13, 15, 16 Закону України "Про оренду землі", якими обумовлено порядок та умови передачі земельних ділянок в оренду, визначено істотні умови договору оренди тощо, оспорений договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням наведеного, оскільки ДНЗ "Деражнянський центр професійної освіти" як постійний користувач земельної ділянки не наділений правом передавати їх іншим особам, зокрема, в оплатне користування (оренду), укладення спірного договору, який за змістом є удаваним договором оренди земельної ділянки, суперечить наведеним вимогам земельного законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Оскільки договір №03-04/25 від 03.04.2025р., який укладений між відповідачами визнається судом недійсним, вимога прокурора про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дата-Сервіс" звільнити частину земельної ділянки з кадастровим номером 6821510100:05:001:0001 площею 77 га, яка розташована за межами населених пунктів Деражнянської об'єднаної територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області також підлягає задоволенню.

Таким чином, ТОВ "Дарта-Сервіс" зобов'язане звільнити частину земельної ділянки з кадастровим номером 6821510100:05:001:0001, площею 77 га, яка розташована за межами населених пунктів Деражнянської об'єднаної територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області, фактичне право користування якою виникло на підставі визнаного судом недійсного договору №03-04/25 від 03.04.2025р.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 ГПК України).

За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст. 86 ГПК України).

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд звертає увагу, що позовна вимога про визнання недійним договору №03-04/25 від 03.04.2025р. стосується обох сторін та судовий збір в цій частині покладається на них порівно.

Водночас, судом враховується визнання позову Державним навчальним закладом "Деражнянський центр професійної освіти" до початку розгляду справи по суті, що підтверджується заявою від 04.11.2025р., а відтак наслідком є покладення на останнього 50% судового збору (ч. 1 ст. 130 ГПК України). Решта суми судового збору (757,00грн) може бути повернута з Державного бюджету України на підставі відповідної заяви особи, яка його сплатила.

Враховуючи, що позовна вимога про зобов'язання ТОВ "Дарта-Сервіс" звільнити земельну ділянку, зайняту на підставі договору №03-04/25 від 03.04.2025р., заявлена лише до відповідача 2, судовий збір у цій частині покладається на ТОВ "Дарта-Сервіс".

Керуючись ст. ст. 2, 12, 20, 24, 73, 74, 75, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір №03-04/25 від 03.04.2025р., укладений між Державним навчальним закладом "Деражнянський центр професійної освіти" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дарта-Сервіс".

Товариству з обмеженою відповідальністю "Дарта-Сервіс" (29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Стельмаха, 49, код ЄДРПОУ 41676779) звільнити частину земельної ділянки з кадастровим номером 6821510100:05:001:0001 площею 77 га, яка розташована за межами населених пунктів Деражнянської об'єднаної територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області, зайняту на підставі договору №03-04/25 від 03.04.2025р., укладеного між Державним навчальним закладом "Деражнянський центр професійної освіти" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дарта-Сервіс".

Стягнути з Державного навчального закладу "Деражнянський центр професійної освіти" (32200, Хмельницька область, Хмельницький район, м. Деражня, вул. Миру, 177А, код ЄДРПОУ 02549530) на користь Хмельницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок UA188201720343120002000002814, код класифікації видатків бюджету 2800) 757,00грн (сімсот п'ятдесят сім гривень 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарта-Сервіс" (29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Стельмаха, 49, код ЄДРПОУ 41676779) на користь Хмельницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок UA188201720343120002000002814, код класифікації видатків бюджету 2800) 4542,00грн (чотири тисячі п'ятсот сорок дві гривні 00 копійок) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 09.12.2025р.

Суддя О.Д. Вибодовський

Виготовлено 7 примірників:

1 - до справи (в паперовому екз.),

2 - Хмельницькій обласній прокуратурі (sekretariat@khmel.gp.gov.ua на електронну адресу),

3 - Летичівській окружній прокуратурі (до електронного кабінету),

4 - позивачу 1 ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області (до електронного кабінету),

5 - позивачу 2 Міністерству освіти і науки України (до електронного кабінету),

6 - відповідачу 1 ДНЗ "Деражнянський центр професійної освіти" (до електронного кабінету),

7 - відповідачу 2 ТОВ "Дарта-Сервіс" (до електронного кабінету).