8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41
про забезпечення позову
08 грудня 2025 року м. ХарківСправа № 922/4327/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
без виклику представників сторін
розглянувши заяву Керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову (вх.№4327/25 від 04.12.2025)
по справі
за позовом Керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова
до 1. Харківської міської ради, м.Харків , 2.Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків , 3. Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків
про визнання недійсним договору, зобов'язання повернення майна
Керівник Київської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави з позовом до першого відповідача - Харківської міської ради, другого відповідача - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, третього відповідача - Фізичної особи ОСОБА_1 , в якому просить суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 19.07.2013 № 5010-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Сорокіною Тамарою Семенівною (Ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 1539;
- зобов'язати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 109508263101 - нежитлові підвальні приміщення № 1-:-6 площею 58,6 кв.м, розташовані в житловому будинку літ. «А-12» за адресою: АДРЕСА_1 , а Харківську міську раду - прийняти у власність зазначені приміщення.
Також просить покласти судові витрати у розмірі 4 844,80 грн на відповідачів, та визнати поважною причину пропуску строку пред'явлення позову до суду та поновити його.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення 16 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 22.06.2012 № 765/12 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» в частині пункту 22 додатку є незаконним, прийняте з порушенням вимог ст. 345 ЦК України, ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 1, 2, 4, 29, Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. ст. 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а тому договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 19.07.2013 № 5010-В-С, укладений на підставі вказаного рішення між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та фізичною особою-підприємцем Сорокіною Тамарою Семенівною, підлягає визнанню недійсним, а нежитлові приміщення підлягають поверненню 3-м відповідачем на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради як власнику комунального майна.
Разом із поданою позовною заявою прокурор також подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - нежитлових підвальних приміщень № 1-:-6 площею 58,6 кв.м, розташованих в житловому будинку літ. «А-12» за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 109508263101).
В обґрунтування заяви прокурором зазначено зокрема, що фактичний власник спірного нерухомого майна відповідач - Сорокіна Т.С. може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд в будь-який час. Подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення (з нежитлового на житлове тощо), поділ, виділ чи об'єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Вчинення будь-яких дій з нерухомим майном до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким це майно може бути передане в оренду або іншим чином відчужено. Крім цього, ОСОБА_1 знаючи про наявність судового спору, з метою утруднення у майбутньому виконання судового рішення, свідомо може здійснювати дії щодо розпорядження спірним майном та як власник може ініціювати питання щодо зміни призначення та виду його функціонального використання, що у подальшому призведе до необхідності скасування відповідних рішень, шляхом звернення до суду з іншими позовними заявами. Враховуючи викладене, з метою запобігання зміни права власності на спірне нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, його можливого відчуження, передачі в оренду тощо, що може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, відповідно до ст. ст. 136, 137 ГПК України, вбачаються підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - відносно нежитлових підвальних приміщень № 1-:-6 площею 58,6 кв.м, розташованих в житловому будинку літ. «А-12» за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 335 (реєстраційний номер 109508263101).
08 грудня 2025 року до суду Керівником Київської окружної прокуратури міста Харкова подано заяву (вх. № 28529), в якій повідомляє про те, що під час формування прокурором позовної заяви та заяви забезпечення позову було допущено технічну помилку та не долучено платіжних інструкцій про сплату судового збору за подання позову та заяви та направляю платіжну інструкцію № 3405 від 02.12.2025 на підтвердження сплати судового збору за подання позовної заяви та платіжну інструкцію № 3406 від 02.12.2025 на підтвердження сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову, та просить суд долучити їх до матеріалів справи № 922/4327/25.
Розглянувши заяву прокурора про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
За змістом ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Перелік заходів забезпечення позову міститься у частині першій статті 137 ГПК України.
Так, відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору та іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у п. 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/16868/19).
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до вимог частини 4 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
За змістом процесуального законодавства, захисту в господарському суді підлягає порушене суб'єктивне право та охоронюваний законом інтерес.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004, поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Відповідно до положень ст. 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується (ч. 1 ст. 4 ГПК України).
Так, предметом позову є, зокрема вимога про зобов'язання фізичної особи ОСОБА_1 повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 109508263101 - нежитлові підвальні приміщення № 1-:-6 площею 58,6 кв.м, розташованих в житловому будинку літ. «А-12» за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, позовні вимоги у цій справі направлені на захист інтересів держави, зокрема мешканців територіальної громади щодо володіння, користування та розпорядження спірними нежитловими приміщеннями, які на даний час перебувають у власності 3-го відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" - Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) - Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Як наголосив Європейський суд у справі "Горнсбі проти Греції", виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Отже саме господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати ефективний захист прав позивача в разі задоволення позову.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд діє за внутрішнім переконанням на підставі та у відповідності з вимогами чинного законодавства. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник.
За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення виконання судового рішення.
При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті як запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, так і забезпечити можливість ефективного (раціонального) захисту прав позивача, у разі, якщо не вжиття таких заходів в подальшому може суттєво утруднити для позивача (заявника) відновлення порушеного права.
Суд зазначає, що без встановлення обмежень щодо спірного нерухомого майна на час розгляду справи фактичний власник нерухомого майна 3-й відповідач - фізична особа ОСОБА_1 може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд у будь-який час, подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення (з нежитлового на житлове тощо), поділ, виділ чи об'єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Вчинення будь-яких дій з нерухомим майном до закінчення судового розгляду, може призвести до необхідності зміни предмета позову або звернення до суду з іншими позовами до осіб, яким це майно може бути передане в оренду або іншим чином відчужено.
П. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що підставою для відмови у державній реєстрації є те, що у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії. Отже, вищезазначеним законом України передбачений такий вид заходу забезпечення позову як заборона проведення реєстраційної дії, що узгоджується з нормою п.10 ч.1 статті 137 ГПК України.
Враховуючи викладене, з метою запобігання зміни права власності на спірне нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, його можливого відчуження, на користь інших осіб, передачі нерухомого майна в оренду, зміни його призначення (з нежитлового на житлове), тощо, що може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, відповідно до ст. 136, 137 ГПК України, вбачаються підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - відносно нежитлових підвальних приміщень № 1-:-6 площею 58,6 кв.м, розташованих в житловому будинку літ. «А-12» за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 335 (реєстраційний номер 109508263101).
Cуд звертає увагу, що питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду, зокрема від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Крім того, зазначені заходи забезпечення позову не завдадуть шкоди 3-му відповідачу чи іншим особам, адже не позбавляють його прав на володіння та користування майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, а лише тимчасово обмежить право розпоряджатися спірним майном, відчужувати його третім особам тощо, а у випадку відмови у даному позові йому не може бути завдано значних збитків, забезпечення позову не створить жодних перешкод у їх відшкодуванні.
Суд вважає задоцільне звернути увагу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09 вересня 2025 року у справі №922/2659/25 якою підтримується така позиція, а саме:
«Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Разом з тим, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Так, за приписами ст.ст. 73-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Отже, підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів констатує, що інститут забезпечення позову в правовій системі є важливим механізмом, який гарантує виконання рішень суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів сторін у судових процесах. Забезпечення позову вживається у випадку якщо позивач має побоювання, які викликані тим, що відповідачем протягом розгляду справи по суті буде вчинено дії, що призведуть до неможливості виконання рішення суду, у разі ухвалення судом рішення про задоволенні позовних вимог. види забезпечення позову нерозривно пов'язані з позовом. Від обґрунтованості та доведеності позовних вимог залежить вжиття або не вжиття судом певного виду забезпечення позову. При цьому питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Прийняття рішення про задоволення або відмову у забезпечення позову залежить від думки суду, оскільки більшість аргументів, які пов'язані із застосуванням забезпечення позову, мають оціночний характер. Зважаючи на це позивач повинен довести усі обставини та надати докази того, що у разі не вжиття заходів забезпечення позову рішення суду не можливо буде виконати.»
Отже, у заяві про забезпечення позову прокурор, клопоче про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна - нежитлові підвальні приміщення № 1-:-6 площею 58,6 кв.м, розташовані в житловому будинку літ. «А-12» за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 335 (реєстраційний номер 109508263101), що перейшли у власність до ФОП Сорокіної Т.С., оскільки є загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.
Право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлові підвальні приміщення № 1-:-6 площею 58,6 кв.м, розташовані в житловому будинку літ. «А-12» за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 109508263101) є спірним, а також існує досить висока ймовірність того факту, що ФО ОСОБА_1 може в будь-який момент здійснити відчуження спірного майна на користь інших осіб, що може значно утруднити або зробити взагалі неможливим виконання рішення суду в частині повернення такої об'єкт нерухомого майна до комунальної власності.
Так, в постанові Східного апеляційного господарського суду від 25 вересня 2024 року у справі №922/2860/25 колегія суддів зазначає таке: "Ефективний захист права держави у спірних правовідносинах безпосередньо залежить від тієї обставини, що спірна земельна ділянка перебуває у власності відповідача, а вибуття такого майна може породити нові реєстраційні дії щодо нього та призведе до необхідності звернення з новим позовом або утруднити виконання рішення суду у випадку задоволення вимоги про скасування реєстрації права комунальної власності на спірну ділянку.
Враховуючи наведене, забезпечення поданого у цій справі позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку та заборони вчиняти відповідачу певні дії щодо даної земельної ділянки є співмірним та адекватним способом забезпечення."
Таким чином, суд дійшов висновку, що у даному випадку вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, з підстав здійснення тимчасових заходів, у вигляді забезпечення позову, що направлені на виконання рішення або на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу, мають суто процесуальний «забезпечувальний» характер та їх вчинення жодним чином не впливає на вирішення справи по суті.
Приймаючи до уваги вищенаведене та зважаючи на всі критерії оцінки щодо застосовування заходів забезпечення позову, суд вважає, що заявлені прокурором заходи забезпечення позову відповідають положенням статей 136, 137 ГПК України, вжиття вказаних заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди заявнику, а відтак суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви Керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про зустрічне забезпечення, суд враховує положення ст. 141 ГПК України, згідно яких суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
За умовами ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову. В ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник в порядку зустрічного забезпечення. Строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення.
У постанові від 19.02.2019 у справі №911/1695/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що законом так само не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України); відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.
З урахуванням усіх наявних у справі станом на цей час доказів, суд не вбачає достатніх правових підстав для вжиття зустрічного забезпечення. Разом з тим, це не виключає можливість застосування таких заходів у майбутньому за заявою заінтересованих осіб.
Керуючись ст. 74, 77, 86, 136, 137, 141, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову (вх.№4327/25 від 04.12.2025) задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - відносно нежитлових підвальних приміщень № 1-:-6 площею 58,6 кв.м, розташованих в житловому будинку літ. «А-12» за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 335 (реєстраційний номер 109508263101).
Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з 08.12.2025, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження відповідно до ч. 1 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала про забезпечення позову може бути пред'явлена до виконання в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" протягом 3 (трьох) місяців з наступного дня після набрання ухвалою законної сили.
Стягувачем за цією ухвалою є Київська окружна прокуратура міста Харкова (61002, місто Харків, вул. Сумська, 76, код ЄДРПОУ/Умовний код 0291010822).
Боржником за цією ухвалою є Фізична особа ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-257 ГПК України.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання (ч. 8 ст. 140 ГПК України).
Відповідно до частини 7, 8, 9, 10 статті 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Ухвалу підписано 08.12.2025.
Суддя І.П. Жигалкін
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.