Справа №127/19053/24
Провадження №2/127/2596/24
05 грудня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Березовської О. А.,
за участі секретаря судового засідання Схабовської І. М.,
представника Вінницької обласної прокуратури - прокурора Моніч Л. В.,
представника відповідача - адвоката Грушко Ж. В.,
представника третіх осіб - адвоката Шевчук О. В.,
розглянувши в підготовчому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , про повернення земельних ділянок,
В провадженні судді Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_18 перебувала вище зазначена цивільна справа.
Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 29.05.2025 року №1148/0/15-25 ОСОБА_18 звільнено з посади судді Вінницького міського суду Вінницької області у зв'язку з поданням заяви про відставку. Згідно з наказом голови Вінницького міського суду Вінницької області від 30.05.2025 №37-к, виданим на виконання рішення Вищої ради правосуддя від 29.05.2025 №1148/0/15-25, ОСОБА_18 відраховано зі штату Вінницького міського суду Вінницької області з посади судді - 29.05.2025.
На підставі розпорядження керівника апарату Вінницького міського суду Вінницької області №187/25 від 19.06.2025 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» призначений повторний автоматизований розподіл судової справи №127/19053/ 24.
19.06.2026 в результаті автоматизованого розподілу судових справ між суддями головуючим суддею була визначена суддя Березовська О. А. Справа передана судді 20.06.2025.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30.06.2025 зазначену вище справу суддею Березовською О. А. прийнято до свого провадження, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10-00 30.07.2025.
В матеріалах справи міститься заява представника відповідача - адвоката Грушко Ж. В., яка подана до суду через систему «Електронний суд» 21.04.2025 про залишення позовної заяви Першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури без руху, яка не була вирішена судом.
Заява обґрунтована тим, що 09.04.2025 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12.03.2025 (Закон № 4292). Цим законом було внесено зміни як до ЦК України, так і до ЦПК України.
Зокрема, ст. 391 ЦК України була доповнена частиною другою, відповідно до якої якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/ або розпоряджання, та /або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу.
Позовні вимоги прокурором заявлені саме на підставі ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
З огляду на це, на підставі вказаних змін, підстави для звернення мають обґрунтовуватися саме статтями 387 та 388 ЦПК України, з дотриманням вимог, встановлених новою редакцією ЦК України, які набрали чинності 09.04.2025.
Згаданим Законом також доповнено другим абзацом частину четверту статті 177 ЦПК України, відповідно до якої у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, шо підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Згідно з прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 4292, положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом: нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
Враховуючи вище наведені обставини, з метою об'єктивного, повного та всебічного розгляду справи, а також дотримання чинних норм законодавства просить залишити зазначену позовну заяву без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних вище недоліків.
12.05.2025 через систему «Електронний суд» надійшли заперечення представника Вінницької обласної прокуратури прокурор Фесенко Д. О. на клопотання про залишення позовної заяви без руху. Вище вказане клопотання представника ОСОБА_1 . Вінницька обласна прокуратура вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. В законодавстві України, в тому числі у Законі України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» відсутні норми, які вказують на те, що абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України має зворотну дію в часі. Посилання представника ОСОБА_1 на пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону при застосуванні абзацу другого частини четвертої статті 177 ЦПК України є безпідставним, оскільки цим пунктом передбачено зворотну дію закону в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права.
Умови та порядок компенсації викладено законодавцем у частині п'ятій статті 390 ЦК України. Порядок обчислення та перебігу граничного строку для витребування майна в добросовісного набувача викладено у статті 388 ЦК України.
До того ж Вінницькою обласною прокуратурою до ОСОБА_1 пред'явлено негаторний позов на підставі ст. 391 ЦК України про усунення перешкод у здійсненні Вінницькою міською радою права користування та розпоряджання своїм 14 земельними ділянками водного фонду.
Натомість абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України не містить умов та порядку компенсації вартості нерухомого майна, а також порядку обчислення та перебігу граничного строку, оскільки є нормою процесуального права, а не нормою матеріального права. Стаття 177 ЦПК України лише встановлює вимоги до документів, що додаються до позовної заяви. Таким чином, абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України не має зворотної дії в часі.
Також варто взяти до уваги те, що ця норма і не могла б мати зворотної дії в часі в силу статті 58 Конституції України, оскільки абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України погіршує становище позивача внаслідок встановлення додаткових вимог до позовної заяви, а не пом'якшує.
Норми ЦПК України підлягають застосуванню в редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії - звернення прокурора з позовом до суду (06.06.2024). Оскільки позовна заява відповідає вимогам статті 177 ЦПК України у редакції, чинній на 06.06.2024, підстав для подання прокурором до суду експертно-грошової оцінки спірних земельних ділянок та документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в сумі їх вартості немає.
У розділі ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» згаданого Закону вказано, що його положення мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна. За змістом наведених норм вбачається, що механізм компенсації вартості майна, яке незаконно вибуло з володіння держави чи територіальної громади, застосовується виключно у разі, якщо відповідачем за позовом прокурора є добросовісний набувач.
З огляду на викладене, звернення прокурора до суду в спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значущого питання про повернення Вінницькій територіальній громаді у комунальну власність земельної ділянки водного фонду.
Звертаючись із цим позовом до ОСОБА_1 прокурор вказав, що відповідач при купівлі 14 земельних ділянок водного фонду - діяв недобросовісно. Про це зазначено в позовній заяві та відповіді на відзив. Отже, дії ОСОБА_1 мають ознаки цілеспрямованої скупки земель водного фонду (14 земель водного фонду) з порушенням цільового використання, обмеженням громадського доступу.
З огляду на викладене прокурор у позові та інших процесуальних документах стверджує про обізнаність відповідача щодо незаконності виділення земельної ділянки водного фонду та його недобросовісність у спірних правовідносинах.
Отже, доведення добросовісності покладається виключно на набувача. Однак ОСОБА_1 жодних доказів того, що він є добросовісним набувачем 14 земельних ділянок водного фонду й не знав, та не міг знати що спірні землі є землями водного фонду, суду не надано.
Тобто визначення предмета і підстав позову є правом позивача, яке реалізується на його власний розсуд, а встановлення обґрунтованості позову - обов'язком суду під час розгляду справи та ухвалення рішення. Прокурор у позовній заяві вказав, що вважає кінцевого набувача земельних ділянок - ОСОБА_1 - недобросовісним. Саме такому правовому обґрунтуванню позовних вимог має надаватися оцінка судом.
Зважаючи на вище викладене представник Вінницької обласної прокуратури прокурор Фесенко Д. О. просить продовжити розгляд справи № 127/19053/24 за позовною заявою першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до Шевчука О. О. про повернення земельних ділянок.
В підготовче засідання представник Вінницької міської ради не з'явилася, звернулась до суду з клопотанням про розгляд справи за її відсутності (а.с. 238 том 3).
Прокурор Моніч Л. В., представник відповідача адвокат Грушко Ж. В. та представник третіх осіб адвокат Шевчук О. В. не заперечували проти проведення підготовчого засідання у відсутність представника Вінницької міської ради.
Враховуючи думку учасників справи, положення статей 198, 223 ЦПК України, суд протокольно постановив ухвалу про проведення підготовчого засідання у відсутність представника Вінницької міської ради.
Представник відповідача - адвокат Грушко Ж. В. підтримала заявлене клопотання про залишення позовної заяви без руху, з підстав зазначених в ньому.
Прокурор Моніч Л. В. заперечувала проти клопотання з підстав, викладених в письмових запереченнях, поданих до суду 12.05.2025.
Представник третіх осіб - адвокат Шевчук О. В. підтримала клопотання представника відповідача про залишення без руху позовної заяви. На її думку позов не є негаторним, а є прихованим віндикаційним позовом. Добросовісність набувача презюмується, бо договори, за якими набувались земельні ділянки були нотаріально посвідченими, треті особи набули спірні земельні ділянки на законних підставах.
Ознайомившись з письмовими заявами, вислухавши думку учасників справи, суд доходить такого висновку.
09.04.2025 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12.03.2025 (надалі - Закон № 4292-IX), згідно з яким ст. 390 ЦК України доповнено частиною 5 такого змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Частину 4 статті 177 ЦПК України доповнено абзацом 2 такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Звертаючись з вказаним позовом до суду, прокурором визначено предмет позову - матеріально-правову вимогу до відповідача про усунення перешкод Вінницькій міській територіальній громаді у здійсненні права користування та розпорядження спірними земельними ділянками шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки із одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки, зобов'язання ОСОБА_1 повернути Вінницькій міській територіальній громаді спірні земельні ділянки.
Як на підставу позову прокурор послався на те, що спірні земельні ділянки належать до земель водного фонду, бо накладаються на ставок «Качатник», що унеможливлює перебування їх у приватній власності фізичних осіб та вони не можуть бути забудовані.
Також прокурор зазначив в позовній заяві, що надання спірних земельних ділянок як землі реакреаційного призначення для індивідуального дачного будівництва суперечить фактичному (дійсному) її призначенню - землі водного фонду та проведено з порушенням порядку зміни цільового призначення земель. З огляду на цільове призначення спірних земельних ділянок як ділянок водного фонду вище зазначені треті особи протиправно набули право власності на земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва.
Оскільки, ОСОБА_1 набув вказані земельні ділянки в осіб, які з огляду на зазначені обставини не мали права їх отримувати у власність та відчужувати, спірні земельні ділянки підлягають поверненню Вінницькій територіальній громаді.
Право визначення предмету і підстав позову належить виключно позивачу (ч. 1 ст. 13, пункти 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).
Позовом про витребування майна (віндикаційним позовом) є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності індивідуально визначеного майна, до особи, яка ним заволоділа, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння.
Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). За змістом цієї статті негаторний позов застосовується для захисту від порушень, які не пов'язані із позбавленням права володіння. Правовою підставою подання віндикаційного позову є статті 387, 388 ЦК України, а негаторного стаття 391 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду в основу розмежування віндикаційних і негаторних позовів стосовно земель водного фонду запропонувала такий підхід: оскільки перехід права власності на землі водного фонду до громадян та юридичних осіб не допускається, крім випадків, передбачених Земельним кодексом України, то зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України має розглядатися як не пов'язане з позбавленням права володіння держави чи відповідної територіальної громади (пункти 70, 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452 цс 18).
Крім того, у пункті 114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 вказано таке: Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).
З вище наведеного вбачається, що прокурор звернувся до суду, обравши один із способів захисту речових прав, а саме усунення перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном, який передбачений статтею 391 ЦК України, частиною 2 статті 152 ЗК України, на які посилається в позовній заяві, а не витребування майна з чужого незаконного володіння, яке передбачене в статті 387, 388 ЦК України.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Законом № 4292-IX цю статтю доповнено частиною другою такого змісту: «Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та / або розпоряджання, та / або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу».
Тобто спори щодо володіння та/ або розпоряджання, та/ або користування майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, мають вирішуватися за правилами віндикації.
Законодавець вніс зміни до закону, передбачивши у пункті 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 4292-IX його зворотню дію у часі до тих правовідносин, щодо яких на момент набрання ним чинності не було ухвалено судового рішення.
На думку суду, вимога про надання у додатку до позову документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, стосується виключно віндикаційного позову, поданого на підставі статті 388 ЦК України.
Частину 4 статті 177 ЦПК України доповнено абзацом 2 з метою забезпечення реалізації положень ЦК України.
Відповідно до положень ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Сукупний аналіз вище зазначених норм свідчить, що законодавець вніс зміни до ЦК України та ЦПК України, забезпечивши захист прав добросовісних набувачів нерухомого майна, які набули його за відплатним договором, у разі ініціюванням суб'єктами владних повноважень позову, предметом якого є право власності на таке нерухоме майно, шляхом внесення вартості цього нерухомого майна на депозитний рахунок суду.
Відповідно до норм ч. 11 ст.187 ЦПК України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Як вже зазначав суд, прокурор, який діє в інтересах органу місцевого самоврядування, обрав спосіб захисту, а саме подання негаторного позову, посилаючись при цьому на недобросовісність відповідача, який знав чи за обставин справи не міг не знати про те, що земельна ділянка, право власності на яку він набуває, в силу закону не може перебувати у його власності, тому суд не має підстав самостійно визначати предмет позову у зв'язку зі зміною законодавства як віндикаційний позов та, відповідно, вимагати внесення коштів на депозитний рахунок.
З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для залишення позову без руху, тому в задоволенні клопотання представника відповідача має бути відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 58, 60, 64, 175, 177, 183, 187, 353 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Грушко Жанни Вячеславівни про залишення позовної заявиПершого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , про повернення земельних ділянок без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Олена Березовська