Іменем України
"09" грудня 2025 р. Справа153/1575/25
Провадження3/153/900/25-п
Код суду: 231
Суддя Ямпільського районного суду Вінницької області Швець Р.В., розглянувши об'єднані в одне провадження справи про адміністративні правопорушення, які надійшли від відділення №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого, громадянина України, за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.130, ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 13.09.2025 о 21 годині 56 хвилин, по вул. Грушева, 8 в с. Русава керував автомобілем марки ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови. Від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6810 та проїхати в Ямпільську ЦРЛ відмовився в законному порядку, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
Крім цього, ОСОБА_1 , 13.09.2025 о 21 годині 56 хвилин по вул. Молодіжна в с. Русава, керував автомобілем будучи позбавленим права керування транспортними засобами, чим порушив вимоги п.2.1 а Правил дорожнього руху.
ОСОБА_1 на виклик суду не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме: судовими повістками із рекомендованими повідомленнями, які надсилалися на адресу його місця проживання. На адресу суду повернулися судові повістки з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».
Звертаю увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав судову повістку за належним адресом та яка повернулася в суд у зв'язку з відмовою від її отримання або відсутністю адресата за вказаною адресою, вважається належним повідомленням, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка повідомила таку адресу проживання під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення.
Враховуючи те, що будь-яких заяв від ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи та поважність причин неявки суд не отримував, ОСОБА_1 був обізнаний про складання відносно нього протоколів про адміністративні правопорушення, про що свідчать підписи в протоколах про адміністративні правопорушення, повідомлявся належним чином про місце і час розгляду справи, будь-яких дій з його боку, спрямованих на визначення результату розгляду справи не вчинялось, тому на переконання суду наявні підстави для розгляду справи у відсутність ОСОБА_1 .
Дослідивши об'єднані в одне провадження матеріали справ про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 (надалі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 3 розділу І цієї Інструкції передбачено, що ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Згідно положень ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Ч. 3 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.1.а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідальність за ч.5 ст.126 КУпАП передбачена за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП).
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.3 ст.130 та ч.5 ст.126 КУпАП підтверджується протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР 1 №453040 від 13.09.2025 та серії ЕПР 1 №453045 від 13.09.2025; висновком медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №20 від 14.09.2025, з якого встановлено, що у ОСОБА_1 встановлено алкогольне сп'яніння 1,9%; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; письмовим поясненням ОСОБА_2 від 13.09.2025; довідками інспектора САП ВВГ Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Собко Н.; рапортами інспектора СРПП ВП №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції Гітлана В.; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА №5497422 від 16.08.2025; копією постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 02.09.2025 та відеозаписами.
Таким чином, суд, приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень, знайшла своє підтвердження і його дії кваліфікує: за ч. 5 ст.126 КУпАП, як повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом та за ч.3 ст.130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, вчинена особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню.
При призначенні адміністративного стягнення ОСОБА_1 , враховую характер скоєного правопорушення та особу винного.
Обставин, які пом'якшують або обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення, відповідно до ст.ст.34, 35 КУпАП, не встановлено.
Відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, яким у даному випадку, зважаючи на санкцію статті, є правопорушення, передбачене ч.3 ст.130 КУпАП по відношенню до ч. 5 ст.126 КУпАП.
З врахуванням встановлених обставин справи та особи порушника ОСОБА_1 , вважаю за необхідне застосувати відносно нього захід адміністративного стягнення у виді штрафу в межах санкції ч.3 ст.130 КУпАП, у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п'ятдесят одна тисяча) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Крім цього, якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті ч. 3 ст. 30 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Як встановлено судом, постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 02.09.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 років, набрала законної сили 13.09.2025.
З огляду на вказане, при призначенні ОСОБА_1 остаточного стягнення, слід приєднати невідбуту частину адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, накладеного постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.09.2025, а саме 9 років 9 місяців 4 дні.
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення в сумі 605,60 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.
Керуючись ст.ст.126, 130, 221, 283, 284 ч.1 п.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення, з урахуванням ч.2 ст.36 КУпАП, у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п'ятдесят одна тисяча) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Згідно ч. 3 ст. 30 КУпАП до стягнення за вчинення цього адміністративного правопорушення ОСОБА_1 приєднати невідбуту частину стягнення згідно постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 02.09.2025 та остаточно застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 19 (дев'ятнадцять) років 9 (дев'ять) місяців 4 (чотири) дні з накладенням штрафу у розмірі 51000 (п'ятдесят одна тисяча) гривень 00 копійок, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Роз'яснити особі, щодо якої застосовано адміністративне стягнення, що відповідно до частини 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до вимог ст.308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Ямпільський районний суд Вінницької області.
Суддя Р.В. Швець