"08" грудня 2025 р. Справа153/1827/25
Провадження2-а/153/52/25-а
Ямпільський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Швеця Р.В.
за участю секретаря судового засідання Гуцол Т.Ю.
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мишковської Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ямпіль адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мишковська Тетяна Миколаївна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Представник позивача - адвокат Мишковська Тетяна Миколаївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з вказаним вище адміністративним позовом.
Свої вимоги мотивує тим, що 07 листопада 2025 року засобами поштового зв'язку «Укрпошти» позивач отримав постанову №2699 від 06.10.2025, винесену ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. Вказана постанова була направлена позивачеві не рекомендованим повідомленням без відмітки про прийняття поштовим відділенням та передана третіми особами, а не вручена особисто. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він відмовився проходити військово-лікарську комісію по направленню №4982661 від 24.09.2025. З листа ІНФОРМАЦІЯ_3 №1241/6 від 07.10.2025 позивачу стало відомо, що о 12:20 26.09.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порушення вимог Інструкції №z0036-24, в присутності свідків стосовно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення №1160 від 26.09.2025, однак, при його складанні позивач не був присутній, другий примірник протоколу йому не вручено. Позивач вважає, що в його діях відсутні ознаки вчинення адміністративного правопорушення.
Представник позивача зазначила, що 24.09.2025 ОСОБА_1 було доставлено працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 з формулюванням причини доставки - «порушення військового обліку», та в подальшому позивача відправлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де в період з 24.09.2025 до 26.09.2025 безпідставно утримували. 26.09.2025 у ОСОБА_1 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 погіршився стан здоров'я, внаслідок чого працівниками ТЦК було викликано швидку медичну допомогу і його було госпіталізовано до лікарні швидкої медичної допомоги, де він проходив лікування. Згодом, з листа ІНФОРМАЦІЯ_3 №1241/6 від 07.10.2025 позивачу стало відомо, що о 12:20 26.09.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 в присутності свідків стосовно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення №1160, тоді, як в абз.5 вказаного листа зазначено, що ОСОБА_1 госпіталізовано до медичного закладу у зв'язку із погіршенням здоров'я об 11:00 26.09.2025. Листом №1380/6 від 29.10.2025 позивача повідомлено про винесення стосовно нього постанови від 03.10.2025 №2699, згідно якої на нього накладено штраф у сумі 17000 грн., та постанови №2700 від 06.10.2025, відповідно до якої провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП. Представник позивача вважає оскаржувану постанову №2699 від 06.10.2025 незаконною та такою, що підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно позивача підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, оскільки позивач від проходження військово-лікарської комісії не відмовлявся, протокол про адміністративне правопорушення №1160 від 26.09.2025, на підставі якого винесено оскаржувану постанову №2699 від 03.10.2025, складено о 12:20 у відсутності ОСОБА_1 , також позивача не було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Вважаючи права позивача порушеними, представник позивача просить: визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду; визнати протиправною та скасувати постанову №2699 від 03.10.2025, винесену ІНФОРМАЦІЯ_2 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 ; провадження у справі закрити та стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані із розглядом справи, за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ухвали Ямпільського районного суду Вінницької області від 13.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та повідомленням (викликом) сторін, витребувано докази.
У зв'язку із невиконанням вимог ухвали суду від 13.11.2025, судом було повторно 24.11.2025 витребувано у відповідача матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Однак відповідач вимоги ухвали суду від 24.11.2025 також не виконав. Будь-яких заяв щодо неможливості надання витребуваних доказів до суду не надходило.
Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, відзив на позов не подав.
Тому, враховуючи вищевикладене і положення ч. 6 ст. 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.
Представник позивача - адвокат Мишковська Т.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Також просила стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок судового збору та 7000 грн. витрат на правничу допомогу.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_4 в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
З огляду на те, що відповідачем не було надано доказів надсилання та вручення позивачу оскаржуваної постанови, позивач був відсутній під час розгляду відносно нього справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що причина пропуску строку, передбаченого ч.2 ст.286 КАС України виникла за незалежних від позивача причин, а тому, зважаючи на повідомлені позивачем обставини, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, суд вважає за можливе визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити позивачу пропущений строк звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою.
Судом встановлено, що 03.10.2025 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову №2699 по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої на ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 24.09.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 військовозобов'язаному ОСОБА_3 керівником ІНФОРМАЦІЯ_3 виписано направлення №498266 для проходження медичного обстеження, огляду військово-лікарською комісією з метою визначення його придатності до військової служби під час мобілізації, в особливий період. Проте військовозобов'язаний ОСОБА_3 категорично та безпідставно відмовився проходити медичний огляд по виписаному направленню №4982661 від 24.09.2025 (а.с.14).
Із копії повідомлення ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_4 №1241/6 від 07.10.2025 встановлено, що ОСОБА_1 повідомлено про те, що його заяву від 01.10.2025, а також пояснення до протоколу від 01.10.2025 розглянуто. За результатами проведеної перевірки повідомлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 з 22.08.1996. Згідно даних, наявних у системі АІТС «Оберіг», ОСОБА_1 значиться порушником правил військового обліку з 04.06.2025 у зв'язку з неприбуттям за повісткою №2284739 на 10:00 год. 04.02.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , для проходження медичного огляду. У зв'язку з даним фактом, 24.09.2025 відносно ОСОБА_1 було складено протокол №1157 від 24.09.2025 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Також 26.09.2025 о 12:20 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 у присутності свідків ОСОБА_1 відмовився від отримання направлення №4982661 від 24.09.2025 для проходження ВЛК з метою визначення ступеня його придатності до військової служби. У зв'язку з цим на ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення №1160 від 25.09.2025. 26.09.2025 ОСОБА_1 повідомив посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 про погіршення стану його здоров'я, у зв'язку з чим останніми було викликано швидку медичну допомогу, та 26.09.2025 о 11:00 год. даного громадянина було госпіталізовано. Подальше місце перебування ОСОБА_1 невідомо (а.с.9).
Із копії заяви ОСОБА_1 від 16.10.2025 встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з проханням надіслати йому постанову щодо розгляду адміністративного протоколу №1157 від 24.09.2025, який розглядався 06.10.2025, у зв'язку з неможливістю особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв'язку з погіршенням здоров'я (а.с.10).
Із копії повідомлення ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_4 №1380/6 від 29.10.2025 встановлено, що ОСОБА_1 повідомлено про те, що його заяву від 16.10.2025 розглянуто та відносно нього складено два протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.3 ст.210-1 КУпАП, а саме: протокол №1157 від 24.09.2025 та протокол №1160 від 26.09.2025. За результатами розгляду протоколу №1157 від 24.09.2025 винесено постанову №2700 від 06.10.2025, згідно якої провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. За результатами розгляду протоколу №1160 від 26.09.2025 винесено постанову №2699 від 03.102025, згідно якої на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 1700 грн. (а.с.11).
Із копії супровідного листка №131553 та копії талона до супровідного листка №131553 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 26.09.2025 о 14 годині 20 хвилин був доставлений в ДМЗ «Могилів-Подільська ОЛІЛ» з гіпертонічним кризом за викликом ТЦК №1311553, прийняти о 12 годині 26 хвилині, у зв'язку з запамороченням (а.с.15).
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, в межах даної справи суду належить здійснити перевірку рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).
Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст.279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст.251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Зі змісту ст.284 КУпАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо судом у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів буде встановлено факт вчинення діяння, що відповідно до чинного законодавства містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.
Вирішуючи питання про наявність в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суд виходить з такого.
Диспозиція ч.3 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинено в особливий період, і вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни України зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
З наведеного вбачається, що проходження медичного огляду для визначення придатного до військової служби згідно з рішенням ВЛК чи відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки є одним з обов'язків громадян, зокрема, військовозобов'язаних, який закріплений законодавством про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно відмова (ухилення) від проходження такого медичного огляду або неналежне його проходження свідчить про невиконання такого обов'язку, а відповідно про порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що утворює склад правопорушення, передбаченого ст.210-1 КУпАП.
Разом з тим, діючим законодавством визначено процедуру направлення військовозобов'язаного на проходження ВЛК, яка повинна бути дотримана уповноваженими органами та посадовими особами.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (надалі - Порядок №560), визначає, зокрема, організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.
Згідно з п. 74 Порядку №560 військовозобов'язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку.
Направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформоване відповідно до пунктів 74-1 та 74-3 цього Порядку, повинно містити таку інформацію: реєстраційний номер та дату направлення, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), дату народження особи, яка направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, мету та дату початку медичного огляду військово-лікарською комісією, назву установи (закладу охорони здоров'я) та її поштову адресу. За бажанням військовозобов'язаних та резервістів такі направлення надсилаються в електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста. Особам віком до 45 років у направленні для проходження медичного огляду зазначається про необхідність визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Відповідно до п.74-1 Порядку №560 для формування направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в електронній формі за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на таке направлення кваліфікований електронний підпис у день його формування (крім направлення, зазначеного у пункті 74-3 цього Порядку).
Направлення, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, може бути роздруковане. У такому разі його паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.
Роздруковане направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту, військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення роздрукованого направлення військовозобов'язаним та резервістам під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Відповідно до п. 3.1 глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 № 402 (далі - Положення) медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників на збірних пунктах районних (міських) або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК.
Як зазначалось вище відповідачем не надано відзив на позов, в якому він заперечував би проти задоволення позову, а також не надано жодних спростувань доводам позивача.
Матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження факту відмови позивача від проходження ВЛК за направленням, не надано акту, який мало бути складено у разі відмови останнього від проходження вище вказаної комісії.
Відповідачем не надано суду направлення, котре мало бути вручено ОСОБА_1 для проходження військово-лікарської комісії, а також не надано доказів реєстрації направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію у відповідності до вимог законодавства.
Отже, факт відмови позивача від проходження ВЛК за направленням не підтверджується жодним доказом.
При цьому доказів належного інформування позивача щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду матеріали справи також не містять.
Таким чином у матеріалах справи відсутні докази, передбачені ст.72 КАС України та ст.251 КУпАП, на підтвердження правомірності постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача, а позивач заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення.
Частина 5 ст.77 КАС України визначає, що якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Отже, відповідач не виконав обов'язок доказування, який на нього покладено згідно з ч.2 ст.77 КАС України, та відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.
В силу принципу презумпції невинуватості, який закріплений у ст.62 Конституції України та діє в адміністративному праві, вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, всі сумніви у винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, що не було зроблено відповідачем, а тому наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності не доведена. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
На необхідність справедливого розгляду справ звертає увагу і ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд звертає увагу на те, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналогічна позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №338/1/17 (№К/9901/15804/18).
Згідно із п.3 ч.1 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги встановлені обставини, а також те, що правомірність прийнятого рішення відповідачем не доведено, суд доходить висновку про задоволення позову шляхом скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч.ч.1, 3, 5 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, оскільки позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, за рахунок бюджетних ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 484,48 грн.
За змістом п.1 ч.3 ст.132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За правилами ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Приписи ч.3 ст.134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ст. 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Верховним Судом, зокрема у своїх постановах від 27.06.2018 у справі N 826/1216/16, від 17.09.2019 у справі N 810/3806/18, від 31.03.2020 у справі N 726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 7000 грн. адвокатом надано: копію договору №263/25 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 10.11.2025 (а.с.20-21); копію ордеру, серія АВ №1248450 від 11.11.2025 (а.с.8), виданого адвокатом Мишковською Т.М. на надання правничої допомоги ОСОБА_1 (а.с.8); копію квитанції до прибуткового касового ордера від 10.11.2025 на суму 3500 грн. (а.с.21 на звороті).
Відповідно до п.4.1 договору сторони узгодили, що за надання послуги з правової допомоги Клієнт сплачує Адвокатові плату у формі гонорару в розмірі 7000 (сім тисяч) грн., які сплачуються наступним чином: - під час підписання договору Клієнт сплачує аванс в сумі 3500 (три тисячі п'ятсот) грн., що підтверджується квитанцією виданою адвокатом; - решта гонорару сплачується Клієнтом на протязі трьох днів після постановлення рішення у справі судом першої інстанції; - судовий збір сплачується окремо.
Згідно ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим, суд наголошує, що ст. 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 КАС України щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, та виходячи із вказаних вище критеріїв, суд зазначає, що дана категорія справи відноситься до справ незначної складності.
На переконання суду, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн., як заявлено представником позивача, є неспівмірними з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи. Виходячи з засад розумного балансу між приватними і публічними засадами, реального часу, витраченого на представництво інтересів клієнта в суді, з урахуванням складності справи, характеру доказів у справі (відсутності експертиз, виклику свідків, тощо), кількості сторін, обсягу наданих адвокатом послуг, значення справи для сторін, беручи до уваги, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підтвердженні доказами, суд вважає можливим стягнути з позивача на користь відповідача 3000 (три тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу. Решту витрат слід залишити за позивачем.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.2, 5, 9, 72-79, 90, 139, 242-246, 262, 268-272, 286 КАС України, суд
Поновити позивачу ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мишковська Тетяна Миколаївна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 №2699 від 03 жовтня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП -закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із суб'єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , судові витрати, пов'язані із розглядом справи, а саме: судовий збір в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 08 грудня 2025 року.
Суддя Р.В. Швець