Справа № 145/1505/20
Провадження №2/145/39/2025
(заочне)
09.12.2025 селище Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Патраманського І. І. ,
за участю: секретаря судового засідання Коржан Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
до
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2
про стягнення боргу,
25.09.2020 до Тиврівського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2020 дану справу передано на розгляд судді Кіосак Н.О. Ухвалою від 29.09.2020 суддею Кіосак Н.О. прийнято до свого провадження вказану цивільну справу та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження всудовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін. Крім того, даною ухвалою суду було визначено строки для подання сторонами відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2020 дану справу передано на розгляд судді Мазурчака А.Г.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2021 дану справу передано на розгляд судді Ратушняка І.О
Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2025 головуючим суддею у даній справі визначено суддю Патраманського І.І.
Ухвалою від 26.06.2025 суддею Патраманським І.І. прийнято до свого провадження цивільну справу №145/1505/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та справу призначено до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, подав заяву, відповідно до якої просить справу розглянути в його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, причин неприбуття суду не повідомив, про розгляд справи була належно повідомлений в силу приписів п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України за місцем реєстрації. Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, які 07.10.2025 та 25.11.2025 повернуто до суду з довідками про причини повернення, у яких зазначено, що адресат відсутній за вказаною адресою. Будь-яких заяв та клопотань від відповідача, відзиву на позов, на час розгляду справи не надійшло.
Відповідно до ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.
Частиною 10 ст. 130 ЦПК України передбачено, що якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.
Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України суд ухвалює по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи суд встановив такі фактичні обставини.
Зміст позовної заяви.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 19 листопада 2019 року ОСОБА_2 звернувся до позивача з проханням позичити 2 286 доларів США і вони домовилися, що він поверне за першою його вимогою. 24 січня 2020 року ОСОБА_2 знову звернувся до нього з проханням позичити ще 3200 доларів США, які зобов'язався повернути найближчим часом. Всі ці кошти він зобов'язався йому повернути. В лютому 2020 року він неодноразово звертався до відповідача, починаючи з проханням повернути кошти, взяті в борг. Гроші він не повернув, зустрічей уникає, на телефонні дзвінки перестав відповідати. Він телефонував відповідачу неодноразово, але ОСОБА_2 не відповідає на дзвінки, а останній раз повідомив, що взагалі не збирається йому нічого віддавати.
Він та відповідач укладали договори позики, оформили їх письмово. ОСОБА_2 надав йому розписки від 01.04.2019, 19.11.2019 та 24.01.2020.
На час звернення за правовою допомогою та складання, подачі позову ним було взято довідку з банку про офіційний курс НБУ для розрахунку заборгованості, так як гроші давалися в іноземній валюті.
Згідно довідки від 23.09.2020 про встановлення Національним банком України офіційного курсу гривні до долару становить 100 доларів США - 2800,20 грн.
Відповідач винен йому грошові кошти в сумі 6 246 доларів США, що еквівалентно 176137 грн.
Просить стягнути зі ОСОБА_2 на його користь кошти в розмірі 176137 грн, а також судові витрати: судовий збір в розмірі 1531,51 грн. та витрати за надання правової допомоги 500 грн.
Досліджені судом письмові докази.
На підтвердження позовних вимог позивачем до позовної заяви долучені копії розписок від 19.11.2019 та 24.01.2020 (а.с.7, 8).
Так, 19 листопада 2019 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 позику в сумі 2286 доларів США, які зобов'язався повернути (а.с.8).
24 січня 2020 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 позику в сумі 3200 доларів США, які зобов'язався повернути найближчим часом (а.с.7).
Згідно довідки АТ КБ "ПРИВАТБАНК" щодо курсу валют станом на 23.09.2020 Національним банком України офіційно встановлено, що курс гривні до долара становить 1 долар США - 28,2059 грн (а.с.9).
Надаючи оцінку дослідженим у справі доказам та встановленим на їх підставі правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 642/4200/17 (провадження № 61-6492св19) зазначено, що тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 викладено правовий висновок, що на підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Судом встановлено, що 19 листопада 2019 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 позику в сумі 2 286 доларів США, а 24 січня 2020 року -позику в сумі 3200 доларів США, які зобов'язався повернути найближчим часом (а.с.7, 8). Заперечень щодо вказаних обставин від відповідача до суду не надходило.
Згідно довідки АТ КБ "ПРИВАТБАНК" щодо курсу валют станом на 23.09.2020 Національним банком України офіційно встановлено, що курс гривні до долара становить 1 долар США - 28,2059 грн (а.с.9).
Відповідно до наданих позивачем розписок на підтвердження позовних вимог ОСОБА_2 отримав у нього у позику в загальному розмірі 5486 доларів США (3200+2286), що за офіційним курсом на день подання позову еквівалентно 154737,57 грн (5489*28,2059).
Заяв про зміну позовних вимог від позивача не надходило.
Таким чином, встановивши всі фактичні обставини справи, дослідивши кожний доказ з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, та сукупність доказів з точки зору їх достатності, надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про те, що правовідносини, які склались між позивачем та відповідачем, врегульовано нормами ЦК України, які регулюють відносини у сфері укладення договору позики, однак позовні вимоги позивача щодо розміру позики є необґрунтованими, а тому підлягають до часткового задоволення, оскільки позивачем до позовної заяви долучено копії розписок, які підтверджують боргові зобов'язання відповідача на суму 5486 доларів США, а не 6246 доларів США як вказано в позовній заяві. Враховуючи відсутність заяв позивача про зміну предмету позову, вказана сума підлягає стягненню за офіційним курсом НБУ, який існував на момент подання позовної заяви.
Щодо судових витрат.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати у виді сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивачем надано квитанцію АТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 23.09.2020 про сплату судового збору в розмірі 1761,37 грн (а.с.1). Доказів витрат на правову допомогу позивачем не надано.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в розмірі 154737,57 грн, що складає 87,85% розміру заявлених позовних вимог, сума судових витрат підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 87,85% від сплаченого позивачем судового збору, тобто 1547,36 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 202, 526, 530, 533, 610, 628, 629, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за борговими розписками від 19.11.2019 та від 24.01.2020 в загальному розмірі 154737 (сто п'ятдесят чотири тисячі сімсот тридцять сім) гривень 57 копійок.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1547 (одна тисяча п'ятсот сорок сім) гривень 36 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга буде подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення складено 09 грудня 2025 року.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2
Суддя Патраманський І. І.