Справа № 143/1069/25
03.12.2025 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого - судді Бойка А.В.
з участю секретаря Шуваріної В. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Погребище, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,-
Встановив:
В провадженні Погребищенського районного суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що вона разом із відповідачем ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 16.09.2016 був розірваний. Від цього шлюбу сторони мають двоє неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак спільне життя не склалось, тому на даний час сторони проживають окремо. Діти сторін проживають разом з позивачкою та перебувають на її утриманні. Відповідач добровільно коштів на утримання дітей не надає, в зв'язку з чим просить стягнути з відповідача на утримання дітей аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 4000,00 грн. на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення ними повноліття.
Ухвалою суду від 11.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк, з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, для подання відзиву на позовну заяву.
28.11.2025 від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він щодо задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи, що твердження позивачки про його ухилення від виконання батьківських обов'язків по утриманню дітей не відповідають дійсності. Окрім того, позивачка не надала жодних доказів на підтвердження її фінансового стану, як і не надала доказів в чому саме утримання дітей є для неї непомірним.
В судове засіданні позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, надіслала заяву у якій просила розгляд справи провести у її відсутності та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Також просила долучити до матеріалів справи письмові докази, а саме: ветеринарно-санітарний паспорт пасіки та витяги з Державного земельного кадастру.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився також, однак подав заяву у якій розгляд справи просив провести у його відсутності. Щодо задоволення позовних вимог заперечив та просив у позові відмовити. До вказаної заяви долучив лист-повідомлення виконавчого комітету Погребищенської міської ради та виписку по рахунку з банку.
Враховуючи положення ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводилось.
Суд з'ясувавши позицію сторін, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вважає що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 16.09.2016 був розірваний (а. с. 4).
Від цього шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Погребищенського районного управління юстиції Вінницької області 21.04.2009 (а. с. 8).
Також сторони є батьками малолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим Погребищенським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 27.07.2018 (а. с. 9).
Згідно з відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №4066 від 27.10.2025, позивачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім неї в зазначеному житловому будинку зареєстровані: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 11).
Як вбачається з листа-повідомлення від 26.11.2025 №884, виданого виконавчим комітетом Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області, 26.11.2025 ОСОБА_2 знято із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за заявою власника житла ОСОБА_1 (а. с. 28).
З виписки по картці/рахунку НОМЕР_3 відкритого в АТ КБ «ПРИВАТБАНК на ім'я ОСОБА_2 вбачається, що за період з 01.01.2015 по 21.11.2025 по зазначеному рахунку надходження становили 375667,56 грн. (а. с. 29-60).
Згідно з ветеринарно-санітарним паспортом пасіки №UA-05-02-1139 від 04.03.2025, ОСОБА_2 є власником пасіки із 40 бджолиних сімей, що розташована по АДРЕСА_2 (а. с. 62).
Як вбачається з Витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НА-0002417142025 від 02.12.2025, №НВ-0002417202025 від 02.12.2025 та №НВ-0002411892025 від 01.12.2025, ОСОБА_2 є власником трьох земельних ділянок, а саме: кадастровий номер 0523410100:00:014:0260, площею 0,1001 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору; кадастровий номер 0523410100:00:014:0258, площею 0,1001 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору; кадастровий номер 0523481000:03:002:0034, площею 2,0000 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства (а. с. 63-80).
Згідно з ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1997 року, батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 XII 78912 та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки, або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із частин 8, 9 ст. 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 2,3 ст. 181 СК України).
Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд приймає до уваги обставини, що мають значення, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня прожитковий мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років становить 3196,00 грн.
Судом встановлено, що відповідач є працездатного віку, має певні доходи та майно, що свідчить про його можливість матеріально утримати дітей. Інших неповнолітніх дітей чи непрацездатних осіб на утриманні не має.
Суд критично оцінює посилання відповідача на недоведеність позивачкою її матеріального становища, оскільки мати та батько мають рівні обов'язки щодо дітей, а тому фінансовий стан позивачки не може виключити обов'язок відповідача утримувати дітей до їх повноліття.
З огляду на зазначене, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, враховуючи передусім інтереси дітей, їх право на належний рівень життя та забезпечення нормальної життєдіяльності, вважає справедливим та обґрунтованим визначити аліменти на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі, в розмірі 2100 грн. на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення ними повноліття, задовольнивши таким чином позовні вимоги частково.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.
Приймаючи до уваги часткове задоволення позову, а також те, що позивачка звільнена від сплати судового збору, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 635,88 грн., а іншу частину судового збору у розмірі 575,32 грн. необхідно компенсувати за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 18, 258, 265, 268 ЦПК України, суд, -
Вирішив:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі, в розмірі 2100 (дві тисячі сто) грн. на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 06.11.2025 і до їх повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 635,88 грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя