1-кп/130/362/2025
130/3452/25
09.12.2025 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка в режимі відеоконференції із адвокатом, в залі №2 Жмеринського міськрайонного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №120256050030002488 від 20.06.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з з базовою загальною - середньою освітою, не одруженого, солдата військової служби за мобілізацією зараховано до списків особового складу військової частини та призначеного на посаду гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_1 , згідно ст.89 КК України не судимого, у вчиненні кримінальних злочинів відповідальність за які передбачена ч.5 ст.407, ч.4 ст.185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5
ОСОБА_3 , призваний 19.12.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 до лав Збройних Сил України за мобілізацією відповідно до Указу Президента № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 №49 від 18.02.2025 року, солдата військової служби за мобілізацією ОСОБА_3 , зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на посаду гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до ст. ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», останній вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за мобілізацією.
Згідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових, формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ та організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні уведено воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє по даний час.
Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно та чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, берегти державне майно, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь.
Статтею 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що розподіл часу у військовій частині протягом доби та протягом тижня здійснюється згідно з розпорядком дня, яким установлюється виконання основних заходів повсякденної діяльності, навчання та побуту особового складу підрозділів, штабів.
Згідно до ст. ст. 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України солдат ОСОБА_3 , вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 31.03.2025 солдат ОСОБА_3 , діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, не з'явився з лікувального закладу до тимчасового перебування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який дислокується поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, до 09.09.2025, тобто до моменту його виявлення працівниками поліції.
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про учинене ним нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, не повідомляв та проводив час на власний розсуд.
Разом із тим, 08.08.2025 приблизно о 06:00 годині ОСОБА_3 , перебуваючи в селі Стодульці, Жмеринського району, Вінницької області, за попередньою змовою із особою стосовно якої матеріали виділенні в окреме провадження, з метою власного збагачення, переслідуючи протиправний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, безперешкодно зайшли на неогороджену територію домоволодіння ОСОБА_6 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .
В подальшому, ОСОБА_3 спільно із особою стосовно якої матеріали виділенні в окреме провадження реалізовуючи злочинний умисел, діючи умисно, таємно, з метою власного незаконного збагачення, з корисливих спонукань, розуміючи протиправність своїх дій та суспільно небезпечних наслідків, в період дії воєнного стану в Україні (введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, востаннє продовженого Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.07.2025 № 468/2025, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.07.2025 № 4524 IX) впевнившись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, шляхом зриву металевої скоби дверей, проникли до господарського приміщення, звідки вчинили крадіжку кормоподрібнювача торгової марки «Енергомаш» моделі «КР-2501», вартість якого становить 3244, 70 гривень (три тисячі двісті сорок чотири гривні сімдесят копійок).
З викраденим майном ОСОБА_3 та особа стосовно якої виділенні в окреме провадження, залишили місце вчинення злочину та розпорядилися ним на власний розсуд, чим своїми діями спричинили потерпілій ОСОБА_7 матеріальної шкоди на вище вказану суму.
Виходячи з аналізу норм ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, в тому числі: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.
Згідно із ст.8 Конституції України, в Україні діє принцип верховенства права.
Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.8 КПК України).
Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Виходячи з аналізу частини 2 статті 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (ч.6 ст.22 КПК України).
Суд створив необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Так, обвинувачений ОСОБА_3 , будучи допитаним під час судового розгляду, в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованих йому злочинах, якиі передбачені ч.5 ст.407 та ч.4 ст.185 КК України і викладені в обвинувальному акті від 07.11.2025 року, щиро розкаявся, просив його суворо не карати. Суду показав, що злочини вчинив за обставин, викладених вище, а саме що в у березні 2025 року проходив лікування у лікувальному закладі поблизу Волновацького району, Донецької області, де лікуючий лікар дозволив з'їздити додому. По приїзду додому у м.Стодульці, Жмеринського району, та погостювавши кілька днів, виріши не повертатися для подальшого проходження служби в Збройних силах України, та залишився в дома, свідомо розуміючи наслідки не повернення на службу.
Далі у на початку серпня 2025 року біля 06.00 години, із своїм знайомим ОСОБА_8 знаходячись у с.Стодульці, Жмеринського району, Вінницької області, з метою придбання спиртного для подальшого вживання вирішили вчинити крадіжку. Тоді пішли до одного з помешкань, де зірвали замок на підсобному приміщенні звідки викрали кормоподрібнювач, котрий реалізували, а виручені гроші витратили на свої потреби.
Обвинувачений ОСОБА_3 виявляє жаль з приводу вчинених злочинів, запевнив суд, що готовий нести покарання за вчинені злочин і в подальшому не вчинятиме кримінальних правопорушень.
Прокурор Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 вважає за можливе не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і здійснювати судовий розгляд на підставі ч.3 ст.349 КПК України.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованих йому злочинах, які передбачені ч.5 ст.407 та ч.4 ст.185 КК України і викладений в обвинувальному акті від 07.11.2025 року, та беручи до уваги думки прокурора ОСОБА_4 , показання обвинуваченого ОСОБА_3 , позицію захисника ОСОБА_5 за згодою учасників судового розгляду, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому суд з'ясував, чи правильно обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_5 розуміють зміст цих обставин, які не оспорюються. Сумнівів щодо добровільності та істинності їх позиції у суду немає.
Суд також роз'яснив обвинуваченому ОСОБА_3 та його захиснику ОСОБА_5 , , що при таких обставинах вони позбавляються права оскаржити ці обставини справи у апеляційному порядку.
Переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про судовий розгляд кримінальної провадження за правилами ч.3 ст.349 КПК України.
За таких обставин, виходячи з аналізу обвинувального акту, допитавши обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, що характеризують його особу, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 , у вчинені інкримінованих йому злочинах при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Слід зазначити, що у своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Так, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, на підставі всебічного, повного й неупередженого з'ясування усіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи докази та надані суду відомості з точки зору належності, допустимості, достовірності, суд «поза розумним сумнівом» дійшов висновку про вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 тобто нез'явленні його вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби) та таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій за попередньою змовою групою осіб, поєднаній з проникненням в інше приміщення, вчиненій в умовах воєнного стану, а тому його дії вірно кваліфіковані за ч.5 ст.407 та ч.4 ст.185 КК України.
Відповідно до ст.65 КК України та роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з послідуючими змінами), суд призначає покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_9 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є тяжкими злочинами, особу обвинуваченого.
Так, обвинувачений ОСОБА_9 щиро покаявся, на обліку в психіатра та на обліку в нарколога не значиться, відшкодував шкоду потерпілому, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Ці обставини суд відносить до обставин, які пом'якшують покарання.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 судом не встановлено.
Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, враховуючи те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_9 з врахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого діяння та наслідків діяння, покарання в межах санкції інкримінованої статті, а саме позбавлення волі. Оскільки на думку суду за конкретних обставин, таке покарання буде відповідати його загальній меті, а застосування більш м'якшого покарання, не пов'язаного з ізоляцією від суспільства буде не достатнім для його виправлення.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що по справі понесені процесуальні витрати за проведення експертизи у зв'язку із залученням стороною обвинувачення експерта спеціалізованої державної установи.
Процесуальні витрати слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.
Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід ОСОБА_9 у виді тримання під вартою продовжити строком на 60 шістдесят днів тобто до 06 лютого 2026 року
Керуючись ст.ст. 349, 368, 373, 374, 475 КПК України, суд,
ОСОБА_3 , визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ч.5 ст.407 КК України, ч.4 ст.185 КК України, та призначити покарання а саме: за кримінальне правопорушення передбачене ч.5 ст.407 КК України у виді 5 років 1 місяця позбавлення позбавлення; за кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, визначити остаточне покарання у виді 5 років 3 місяці позбавлення волі.
Згідно ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України зарахувати ОСОБА_3 в строк покарання, строк його попереднього ув'язнення за період з 26.09.2025 по день набрання вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_3 у виді тримання під вартою продовжити строком на 60 шістдесят днів тобто до 06 лютого 2026 року.
Скасувати арешт накладений на речовий доказ, ухвалою слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 03.09.2025 року.
Речовий доказ, а саме: кормоподрібнювач марки «Енергомаш» моделі КР-2501, що знаходяться в камері зберігання речових доказів Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області, повернути власнику ОСОБА_7 .
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати в кримінальному провадженні за проведення експертами судово - товарознавчої експертизи на суму 2544 (дві тисячі п'ятсот сорок чотири) гривні 48 копійок.
Вирок суду, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, прокурором виключно з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Вінницького апеляційного суду через Жмеринський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його оголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1