09.12.2025м. СумиСправа № 920/1407/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №920/1407/25
за позовом Сумської міської ради (майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми,
Сумська область, 40030, код ЄДРПОУ 23823253)
до відповідача: Малого приватного підприємства «РАЙ» (вул. Шевченка, буд. 45,
м. Шостка, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 22595040)
про стягнення 112 583 грн 92 коп.,
Суть спору. 06.10.2025 позивач звернувся до суду з позовом, відповідно до вимог якого просить стягнути з відповідача на користь позивача 83 589, 96 грн за використання земельної ділянки площею 0,1301 га, кадастровий номер 595910136300:06:002:0004, за адресою: м. Суми, вул. Героїв Крут, 38, без оформленого договору оренди за період з 01.12.2023 по 15.05.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2025, справу призначено до розгляду судді Заєць С.В.
Ухвалою суду від 09.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1407/25; справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; сторонам встановлені строки для надання суду відзиву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.
22.10.2025 через систему «Електронний суд» відповідачем надано до суду:
- клопотання (вх.№5592) про розгляд справи у судового засіданні з повідомленням сторін;
- зустрічну позовну заяву (вх.№5593), згідно з якою просить суд: прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом по справі № 920/1407/25; стягнути з Сумської міської ради завдану незаконною бездіяльністю пряму матеріальну шкоду в розмірі 32397,76 грн. на користь Малого приватного підприємства «РАЙ» (код ЄДРПОУ 22595040, адреса: 41110, Сумська обл., м. Шостка, вул. Шевченка, 45); стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача судові витрати;
- відзив (вх.№5082) на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Серед іншого відповідач вказує, що 17.11.2024 внаслідок прямого влучення боєприпасу у нежитлове приміщення складу з магазином МПП «РАЙ» будівля зазнала значних руйнувань, що унеможливлює її подальше використання за цільовим призначенням без проведення повного технічного обстеження та капітального ремонту. Факт пошкодження підтверджується копією акта обстеження встановленого зразка № 4001 від 21.12.2024 та фотоматеріалами приміщення. Отже, з 17.11.2024, на думку відповідача, у МПП «РАЙ» фактично припинився обов'язок зі сплати земельного податку або орендної плати за землю у зв'язку з втратою можливості користування об'єктом нерухомості внаслідок бойових дій та ненаданням державою безпечних умов для ведення господарської діяльності. Відтак, після 17.11.2024 у Сумської міської ради відсутні правові підстави вимагати від МПП «РАЙ» сплати або відшкодування неотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою, оскільки підприємство не використовує її з незалежних від своєї волі причин.
Ухвалою суду від 27.10.2025 повернуто Малому підприємству «РАЙ» зустрічний позов від 22.10.2025 б/н (вх. №5593 від 22.10.2025).
05.11.2025 через систему «Електронний суд» позивачем надано до суду:
- відповідь (вх.№5304) на відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказує на необґрунтованість тверджень відповідача, наведених у відзиві на позов, а тому просить суд задовольнити позов повністю;
- заяву (вх.№5825) про збільшення позовних вимог у справі №920/1407/25, згідно з якою, користуючись своїм правом, передбаченим п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, збільшує позовні вимоги та просить суд стягнути з Малого приватного підприємству «РАЙ» кошти у сумі 112 583 грн 92 коп. за використання земельної ділянки площею 0,1301 га, кадастровий номер 595910136300:06:002:0004, за адресою: м. Суми, вул. Героїв Крут, 38, без оформленого договору оренди за період з 01.12.2023 по 31.10.2025, а також суму сплаченого судового збору.
Суд приймає до розгляду заяву Сумської міської ради (вх.№5825) про збільшення розміру позовних вимог. Подальший розгляд справи №920/1407/25 здійснюється з урахуванням вказаної заяви позивача.
Ухвалою суду від 09.12.2025 у задоволенні клопотання Малого приватного підприємства «РАЙ» від 22.10.2025 б/н (вх.№ 5592 від 22.10.2025) про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін - відмовлено.
Згідно зі статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Мале приватне підприємство «РАЙ» (далі - МПП «РАЙ», Відповідач) є власником нерухомого майна (будівлі складу з магазином загальною площею 896,4 кв.м.), розташованого за адресою: м. Суми, вулиця Героїв Крут, будинок 38 (а.с. 33). Право власності Відповідача на нерухоме майно зареєстроване в реєстрі 19.04.2018 на підставі Договору купівлі-продажу від 19.04.2018 (а.с. 30).
Зазначене нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:06:002:0004 площею 0,1301 га, землі житлової та громадської забудови, цільове призначення 03.07 - Для будівництва та обслуговування будівель торгівля, власником якої є Сумська міська рада (далі - Позивач), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.05.2025 № 427647285 та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.09.2025№ НВ-0001973692025 (а.с. 13-18, 32).
У той же час, відомості щодо укладання між Сумською міською радою та МПП «РАЙ» договору оренди вищевказаної земельної ділянки комунальної власності під нерухомим майном Відповідача у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.
Як стверджує Позивач, листом від 15.04.2025 №06.01.-161546 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради звертався до Відповідача з вимогою про усунення порушення МПП «РАЙ» вимог земельного законодавства, шляхом реєстрації права користування земельною ділянкою за адресою м. Суми, вулиця Героїв Крут, будинок 38 (а.с. 47-48).
Водночас, у встановлений Позивачем строк Відповідач належної відповіді щодо укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:06:002:0004 не надав.
Відповідно до листа Головного управління ДПС у Сумській області від 15.05.2025 №3294/5/18-28-04-01-10 МПП «РАЙ» за земельну ділянку з кадастровим номером 5910136300:06:002:0004 площею 0,1301 га за адресою м. Суми, вулиця Героїв Крут, будинок 38 протягом 2023-2025 років не звітував, податкові зобов'язання із земельного податку/орендної плати не нараховувало та не сплачувало (а.с. 46).
В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує на те, що Відповідач користується земельною ділянкою без оформлення договору оренди тому, відповідно до положень статей 1212-1214 ЦК України, зобов'язаний відшкодувати Сумській міській раді всі доходи, які остання могла б одержати від оренди земельної ділянки.
Так, відповідно до розрахунку Сумської міської ради, наданого до заяви (вх.№5825) про збільшення позовних вимог, місцевий бюджет не отримав дохід у сумі 112 583 грн 92 коп. за користування Відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 5910136300:06:002:0004 за період з 01.12.2023 по 31.10.2025, що й стало підставою звернення Позивачем до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір у даній справі, суд керується наступним.
Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).
Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».
Суд встановив, що Відповідач у період з 01.12.2023 по 31.10.2025 (спірний період відповідно до наданого розрахунку) був власником нерухомого майна розташованого за адресою: м. Суми, вулиця Героїв Крут, будинок 38, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а тому використання об'єкту нерухомості, що належить відповідачу на праві власності, неможливе без відповідної земельної ділянки.
Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, а тому, у зв'язку з користуванням відповідачем нерухомим майном, презюмується його користування земельною ділянкою, якщо іншого не доведено.
Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому, відповідно, не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку.
Єдиною можливою формою здійснення плати за землю для Відповідача, як землекористувача, є орендна плата на підставі договору оренди земельної ділянки.
Суд встановив, що матеріали справи не містять доказів належного оформлення Відповідачем права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5910136300:06:002:0004 у спірний період, зокрема укладення договору оренди та державної реєстрації права оренди.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 цього Кодексу особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
До моменту оформлення власником об'єктів нерухомості права оренди земельних ділянок, на яких ці об'єкти розташовані, відносини з фактичного користування земельними ділянками без укладених договорів їх оренди та недоотримання їхнім власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Фактичний користувач земельних ділянок, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Зазначеної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 04.12.2019 по справі №917/1739/17.
Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.
Суд встановив, що земельна ділянка за адресою: м. Суми, вулиця Героїв Крут, будинок 38, площею 0,1301 га, на якій розташоване нерухоме майно Відповідача, є сформованою, останній присвоєний кадастровий номер 5910136300:06:002:0004.
Власником вищевказаної земельної ділянки відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є Сумська міська рада.
За таких обставин, у період користування спірною земельною ділянкою без укладення відповідного договору оренди Відповідач мав сплачувати власнику земельної ділянки - Сумській міській раді орендну плату.
Згідно з пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Базою оподаткування землі в Україні є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого Податковим кодексом України, та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (пп.пп. 271.1.1, 271.1.2 п. 271.1 ст. 271 ПК України).
Підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 ПК України унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
За статтею 18 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (ст. 20 Закону України «Про оцінку земель»).
У відповідності до статті 23 Закону України «Про оцінку земель», технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.
Сумською міською радою прийнято рішення від 14.07.2022 №3025-МР «Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 24 червня 2020 року №7000-МР «Про встановлення плати за землю» (зі змінами)» та рішення від 09.08.2023 №3994-МР «Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 24 червня 2020 року №7000-МР «Про встановлення плати за землю» (зі змінами)».
До місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, до складу якого входить плата за землю - обов'язковий платіж, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (ст. 10, пп. 14.1.147. п. 14.1 ст. 14 ПК України).
За умовами підпунктів 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5. статті 288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Відповідно до наданого Позивачем розрахунку під час визначення суми орендних платежів за спірний період останнім враховано: нормативно-грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:06:002:0004 за 2023 рік, що складає 2659986,44 грн; нормативно-грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:06:002:0004 за 2025 рік, що складає 3131003,81 грн, з урахуванням коефіцієнту індексації визначеного Держгеокадастром (лист від 13.01.2025 № 6-28-0.22-18/71-25); розмір відсотку від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, виходячи з цільового призначення земельної ділянки - 2%.
При цьому, відповідно до відомостей ГУ Держгеокадастру, відомості про нормативно-грошову оцінку вказаної земельної ділянки у 2024 році - відсутні, а відтак Позивачем обраховано нормативно-грошову оцінку з урахуванням відповідного коефіцієнту індексації такої земельної ділянки у 2024 році.
Згідно з п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 289.2 ст. 289 Податкового кодексу Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:
Кi = І:100,
де І - індекс споживчих цін за попередній рік.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Згідно з повідомленням Держгеокадастру від 13.01.2025 № 6-28-0.22-18/71-25, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2024 для всіх категорій земель і видів земельних угідь становив 1,12.
Таким чином нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:06:002:0004 за 2024 рік становить 2795539,12 грн.
Судом при перевірці здійсненого Позивачем розрахунку (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) порушень вимог чинного законодавства не виявлено.
Водночас, суд критично ставиться до тверджень Відповідача щодо відсутності правових підстав у Позивача для нарахування Відповідачу після 17.11.2024 суми відшкодування неотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим 5910136300:06:002:0004, оскільки МПП «РАЙ» не використовує її з незалежних від своєї волі причин. Так, в обґрунтування вказаного, Відповідач зазначає, що 17.11.2024 внаслідок прямого влучення боєприпасу у нежитлове приміщення складу з магазином МПП «РАЙ» будівля зазнала значних руйнувань, що унеможливлює її подальше використання за цільовим призначенням без проведення повного технічного обстеження та капітального ремонту. Факт пошкодження підтверджується копією акта обстеження встановленого зразка № 4001 від 21.12.2024 та фотоматеріалами приміщення.
Так, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих рф територіях України (підпункт 69.14 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, підтверджується Переліком територій, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309).
Відповідно до підпункту 69.14-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, на яких розташовані житлової та/або нежитлової нерухомості, знищені внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, дані про знищення яких та дані про земельні ділянки, на яких були розташовані зазначені об'єкти нерухомого майна, внесені до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України (далі - Реєстр майна), в межах площ (земельних ділянок), визначених цим підпунктом.
Площі земельних ділянок, на які поширюється дія цього підпункту, обмежуються: для фізичних осіб - власників знищених об'єктів житлової нерухомості:
у селах - не більш як 0,25 гектара,
у селищах - не більш як 0,15 гектара,
у містах - не більш як 0,1 гектара;
для фізичних та юридичних осіб - власників знищених об'єктів нежитлової нерухомості та юридичних осіб - власників знищених об'єктів житлової нерухомості:
100 відсотків площі земельної ділянки - у разі якщо загальна площа знищеного об'єкта житлової або нежитлової нерухомості дорівнює або перевищує одну третину загальної площі земельної ділянки, на якій був розташований такий зруйнований об'єкт нерухомого майна;
50 відсотків площі земельної ділянки - у разі якщо загальна площа знищеного об'єкта житлової або нежитлової нерухомості не перевищує одну третину загальної площі земельної ділянки, на якій був розташований такий зруйнований об'єкт нерухомого майна.
Плата за землю за земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, знищені внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, не нараховується і не сплачується за період починаючи з першого числа місяця, на який припадає дата знищення нерухомого майна, згідно з Реєстром майна, до останнього числа місяця, у якому зареєстровано речове право на новозбудований на такій земельній ділянці об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, або до останнього числа місяця, в якому припинено або скасовано воєнний стан в Україні, але не пізніше ніж до 1 січня 2026 року.
Таким чином, з аналізу вказаних вище нормативних положень, суд робить висновок, що для отримання пільги у вигляді не нарахування та не сплати плати за землю (земельного податок та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності), дані про земельні ділянки, на яких були розташовані об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, знищені внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, повинні бути внесені до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, збройної агресії проти України.
Разом з тим, Відповідачем до матеріалів справи не надано відповідного витягу з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, збройної агресії проти України щодо зруйнованого об'єкту нерухомого майна, яке належить МПП «РАЙ» та знаходиться на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 5910136300:06:002:0004.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд вважає обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги Сумської міської ради про стягнення з Малого приватного підприємства «РАЙ» 112 583 грн 92 коп. безпідставно збережених коштів.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Сумської міської ради є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується наступним:
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.
Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що судом позовні вимоги задоволено в повному обсязі, судовий збір в сумі 2 422 грн 40 коп. покладається на Відповідача.
Керуючись ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Малого приватного підприємства «РАЙ» (вул. Шевченка, буд. 45, м. Шостка, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 22595040) на користь Сумської міської ради (майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми, Сумська область, 40030, код ЄДРПОУ 23823253) 112 583 (сто дванадцять тисяч п'ятсот вісімдесят три) грн 92 коп. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5910136300:06:002:0004 за адресою: м. Суми, вул. Героїв Крут, 38, без оформленого договору оренди за період з 01.12.2023 по 31.10.2025, а також 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 09.12.2025.
Суддя С.В. Заєць