Ухвала від 02.12.2025 по справі 918/822/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"02" грудня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/822/23(918/797/24)

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., розглянувши у матеріалах справи

за позовом ОСОБА_1 (LOSAK VIKTOR) ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

до відповідача 1 ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІН НОМЕР_2 )

до відповідача 2: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3

до відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (35641, Рівненська обл., Дубенський р-н, с.Тараканів, вулиця Колгоспна, будинок 42)

про визнання недійсним пп. 9.4.1 пункту 9.4 розділу 9 Статуту ТОВ "Традєкс", що затверджений рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Традєкс" від 13.09.2021 року.

Заяву ОСОБА_1 про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: не з'явився;

від відповідачів: від ОСОБА_3 - адвокат Берковський Є.О.; від інших - не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся в Господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" в якому просив визнати недійсним підпункт 9.4.1 пункту 9.4 розділу 9 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс", що затверджений рішенням загальних зборів учасників від 13 вересня 2021 року, та зареєстрований в ЄДРПОУ 14 вересня 2021 року номер запису 1006051070023000609, в частині того, що "Загальні Збори Учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більше як шістдесятьма відсотками голосів".

Ухвалою суду від 04.09.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 05.11.2024 року відмовлено ОСОБА_5 у задоволенні позову.

Також Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.12.2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 9 000 (дев'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

На виконання додаткових рішення та постанови судом видано накази від 23.07.2025 року та від 21.10.2025 року відповідно.

21.11.2025 року через систему "Електронний суд" ОСОБА_4 подав Заяву в якій просить визнати накази Господарського суду Рівненської області від 21.10.2025 року та від 23.07.2025 року, про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. та 9 000 (дев'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу такими, що не підлягають виконанню, посилаючись на те, що він добровільно їх виконав.

Ухвалою суду від 24.11.2025 року Заяву ОСОБА_1 призначено до розгляду у судовому засіданні на 02 грудня 2025 року.

01 грудня 2025 через систему "Електронний суд" представник ОСОБА_2 подав заперечення на заяву ОСОБА_6 , в яких, зокрема, зазначає, що платіжний документ, поданий заявником не може свідчити про добровільне виконання наказів Господарського суду Рівненської області від 21.10.2025 року та від 23.07.2025 так як датований 03.12.2019 року, в той час як додаткове рішення винесено 10.12.2024, а додаткова постанова 19.03.2025, та в ньому не зазначено призначення платежу як оплата за відповідним наказом суду.

ОСОБА_4 02.12.2025 подав заяву в якій свої вимоги про визнання наказів Господарського суду Рівненської області такими, що не підлягають виконанню підтримав.

Представник ОСОБА_3 у судовому засіданні 02.12.2025 проти задоволення заяви ОСОБА_1 заперечив з підстав, аналогічних тим, що наведені у запереченнях представника ОСОБА_2 ..

Заявник, ОСОБА_2 чи їх представники в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином, зокрема, в їх електронні кабінети.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що Заява ОСОБА_1 про визнання наказів суду такими, що не підлягають виконанню не підлягає задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Статтею 18 ГПК України, яка кореспондується зі статтею 326 цього кодексу, передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Розділом V Господарського процесуального кодексу України врегулювано процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у господарських справах.

Згідно частин 1, 3 статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Відповідно ж до частин 1,2 статті 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

В постанові Верховного Суду від 16.01.2018 по справі №55/15479/15-ц було наголошено, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:

матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання);

процесуально-правові (видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню), коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню, видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа, помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання, пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконанню).

Враховуючи імперативні приписи статті 129-1 Конституції України, статей 18, 326 ГПК України щодо обов'язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, положення статті 328 ГПК України визначає можливість визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, лише за наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто є процедурною нормою, що врегульовує правовідносини між боржником і стягувачем на стадії виконання рішення.

Отже, дослідженню, в даному випадку, підлягають обставини наявності визначених процесуальним законодавством підстав визнання наказів суду такими, що не підлягають виконанню.

Так, ОСОБА_4 зазначає, що добровільно сплатив на користь ОСОБА_2 суми грошових коштів зі сплати витрат на професійну правничу допомогу за додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.12.2024 та додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2025, на підтвердження чого надає транскордонне платіжне доручення №VM108 (переклад з англійської та естонської мов на українську) датоване 03.12.2019 на суму 20 000,00 Євро.

В той же час суд зазначає, що в наданому ОСОБА_7 платіжному документі зазначена дата валютування банку 03.12.2019, в той же час як додаткове рішення суду було постановлено 10.12.2024 а додаткова постанова суду 19.03.2025, тобто вже після здійсненняпереказу грошових коштів за вказаним документом.

Окрім того, призначенням платежу (інформація зазначена в графі «Пояснення/ Деталі оплати») в платіжному документі зазначається «оплата», однак із такого призначення неможливо встановити на виконання якого зобов'язання або з якою метою ОСОБА_7 було здійснення переказ грошових коштів на суму 20 000,00 Євро.

Зміст платіжного документу не містить інформації, що ОСОБА_7 було сплачено грошові кошти на користь ОСОБА_2 саме на виконання додаткового рішення Господарського суду Рівненської області від 10.12.2024 та додаткової постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі №918/822/23(918/646/24).

Відтак суд доходить висновку, що наданий ОСОБА_7 платіжний документ (датований 2019 роком) не може підтверджувати факт добровільного виконання ОСОБА_7 додаткового рішення Господарського суду Рівненської області від 10.12.2024 та додаткової постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 №918/822/23(918/646/24).

За приписами частини 3 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу.

З огляду на вищенаведене Заява ОСОБА_1 про визнання наказів Господарського суду Рівненської області від 21.10.2025 року та від 23.07.2025 року, про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. та 9 000 (дев'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу такими, що не підлягають виконанню задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 232-235, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні Заяви ОСОБА_1 про визнання наказів Господарського суду Рівненської області від 23.07.2025 року №918/822/23(918/797/24) та від 21.10.2025 року №918/822/23(918/797/24) про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. та 9 000 (дев'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу такими, що не підлягають виконанню.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали підписано 09 грудня 2025 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.