адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
09.12.2025 Справа № 917/1799/25
Суддя Господарського суду Полтавської області Дмитро Сірош розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю “ПЕРША УНІВЕРСАЛЬНА ФІРМА», 01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 41, оф. 13, ЄДРПОУ 37815546
до Фізичної особи - підприємця Бідного Віталія Сергійовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
про стягнення попередньої оплати, неустойки (пені), інфляційних та 3 % річних
без виклику представників сторін.
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю “ПЕРША УНІВЕРСАЛЬНА ФІРМА» звернулося з позовом до Фізичної особи - підприємця Бідного Віталія Сергійовича про стягнення 420 000,00 грн заборгованості з повернення попередньої оплати, 45 780,00 грн неустойки (пеня), 3 762,74 грн 3 % річних та 1 668,25 грн інфляційних витрат за Договором поставки № 2304/01 від 23.04.2025.
Позивач у позові зазначає, що підставою для звернення до суду стало те, що в порушення умов Договору Відповідач замовлений товар не поставив, станом на дату звернення до суду Відповідач прострочив зобов'язання з поставки Позивачу Товару та утримує попередню оплату в розмірі 420 000,00 грн.
Ухвалою від 24.09.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановив Відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог статей 167, 184 Господарського процесуального кодексу України. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог статті 166 Господарського процесуального кодексу України 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.
Ця ухвала суду від 25.09.2025 отримана відповідачем 04.10.2025, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
10.10.25 Відповідач надав клопотання (вх. № 12989 від 10.10.2024), в якому просить суд продовжити строк для подання відзиву на позовну заяву до 20.10.2025 включно, оскільки між Відповідачем та Адвокатським бюро "Марини Вітліної" лише 09.10.2025 укладено договір про надання правничої допомоги, враховуючи завантаженість в інших судових справах, у представника Відповідача не було достатньо часу для підготовки обґрунтованого відзиву у встановлений судом строк.
20.10.25 Відповідач надав відзив (вх. № 13392 від 20.10.2024), в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач як покупець отримав передбачений умовами Договору товар у повному обсязі, що підтверджується підписом уповноваженої особи позивача на видатковій накладній.
27.10.25 Позивач надав відповідь на відзив (вх. № 13721 від 27.10.2024), за мотивами якої спростовує факт отримання ним товару, стосовно вказаної Відповідачем уповноваженої особи, яка за довіреністю отримала товар, позивач вказав, що станом на 08.01.2025 Ольховський Сергій Олександрович не був співробітником ТОВ "ПЕРША УНІВЕРСАЛЬНА ФІРМА", отже, не був і не міг бути призначений матеріально-відповідальною особою позивача.
Водночас Позивач у відповіді на відзив просить суд:
1. Витребувати у Відповідача для огляду оригінали доказів, доданих його представником до відзиву.
2. Витребувати у Позивача для огляду оригінали доказів, доданих його представником до відповіді на відзив.
3. Запропонувати Ольховському Сергію Олеговичу та ОСОБА_1 надати пояснення сторін в якості свідків щодо питань відносин по договору поставки № 2304/01 від 23.04.2025.
4. Викликати в судове засідання для допиту в якості свідків ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_1 .
5. Для дослідження доказів та вирішення питання можливого призначення експертизи перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Також, 27.10.25 позивач надав:
- заяву про надання показань (заяви) свідка та виклик в якості свідків (вх. № 13724 від 27.10.2024), в якій просить:
1. Залучити до розгляду справи в якості свідків (безпосередньо в засіданні або шляхом участі у відеоконференції), ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1
2. Запропонувати свідкам в якості показань свідка надати відповіді на запитання щодо відносин по договору поставки № 2304/01 від 23.04.2025;
- клопотання про витребування оригіналів письмових доказів (вх. № 13723 від 27.10.2024), в якому просить витребувати для огляду у Відповідача оригінал письмових доказів: довіреності від 08.01.2025, виданої ОСОБА_2 на отримання товарно-матеріальних цінностей від Фізичної особи-підприємця Бідного Віталія Сергійовича (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), видаткової накладної № 17 від 23.04.2025.
03.11.2025 від Відповідача надійшли заперечення (вх. № 13958 від 03.11.2024), в яких повідомив, що до моменту подачі позовної заяви Відповідач добросовісно вважав, що жодних претензій за Договором поставки № 2304/01 від 23.04.2025 немає, оскільки він передав уповноваженій особі Позивача за довіреністю товар за який вказана особа поставила підпис у видатковій накладній, жодних претензій Позивача по виконанню Договору поставки не було. Разом з цим, відповідач зазначив наступне:
- від Позивача Відповідачу через месенджер надійшла довіреність від 08.01.2025, видана на Ольховського С. О.
- при передачі товару представнику Позивача Відповідач діяв, виходячи із зовнішніх ознак повноважень особи, яка приймала товар та підписувала первинні документи (видаткову накладну) та враховуючи довіреність від 08.01.2025. На момент передачі товару у Відповідача не було й не могло бути інформації щодо внутрішніх кадрових документів Позивача, зокрема, інформації щодо дати прийняття ОСОБА_2 на роботу.
- вказані документи є внутрішньоорганізаційними актами Позивача. Оскільки зазначена інформація не є загальнодоступною, тому Відповідач не мав правового обов'язку та фактичної можливості перевіряти чи знати дату прийняття на роботу працівника, який приймав товар відповідно до видаткової накладної № 17 від 23.04.2025.
Вирішуючи клопотання Відповідача про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву до 20.10.2025 включно, суд враховує наступне.
Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
З огляду на те, що відповідачем подано клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов у строк для подання відзиву на позов, для забезпечення конституційного права відповідача на захист, з метою забезпечення принципу змагальності сторін, також з метою всебічного та повного з'ясування обставин справи, з урахуванням частини 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, та частини 8 статті 165 Господарський процесуальний України, суд дійшов висновку про задоволення клопотання представника Відповідача про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву та продовжити Відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву до 20.10.2025 включно.
Щодо клопотання Позивача про призначення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, слід зазначити наступне.
Згідно з частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до частини 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Частиною 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з частиною 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи: про банкрутство; за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій); у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю); у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна; в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3-8 цієї частини.
Частиною 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з частиною 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Відповідно до частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відкриваючи провадження в справі, суд дійшов висновку про її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, оскільки ця справа незначної складності та визнана судом малозначною, а ціна позову не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Крім цього, ця справа не входить до переліку справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Здійснення належного захисту порушеного права не залежить від форми господарського судочинства та безпосередньої участі учасника справи в засіданнях.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
При вирішенні поданого Позивачем клопотання в частині витребування у Відповідача оригіналів документів суд враховує наступні обставини.
Заперечуючи проти позовних вимог до відзиву на позовну заяву Відповідач додав копії довіреності від 08.01.2025 та видаткової накладної № 17 від 23.04.2025.
Позивач вказує на виникнення у нього сумніву щодо справжності та достовірності, наданих відповідачем документів, та просить їх витребувати. Разом з тим, відповідач у запереченнях вказує довіреність від 08.01.2025, видана на Ольховського С. О., надійшла від Позивача через месенджер. Вказане свідчить про відсутність у відповідача довіреності від 08.01.2025.
Відповідно до статті 91 Господарський процесуальний України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Здійснивши аналіз змісту клопотання позивача та наведені вище обставини, суд дійшов висновку про відмову у його задоволені, оскільки встановив відсутність у відповідача оригіналу довіреності від 08.01.2025.
З огляду на відсутність у Відповідача оригіналу довіреності, суд дійшов висновку відмовити у витребуванні оригінала видаткової накладної № 17 від 23.04.2025 з мотивів, що будуть наведені у мотивувальній частині рішення.
Щодо заяви Позивача про виклик свідка, слід зазначити наступне.
Згідно з частиною 1статті 88 Господарський процесуальний України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.
У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.
Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків (частини 2, 3 статті 88 Господарський процесуальний України).
Відповідно до частини 4 статті 88 Господарський процесуальний України заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.
Отже заяви свідка подаються до суду сторонами у справі, а викликати до суду можливо лише особу, яка набула статусу свідка, внаслідок прийняття судом як доказу відповідної письмової заяви свідка, поданої Позивачем або Відповідачем.
З огляду на наведене, суд відмовляє в задоволенні заяви Позивача про виклик свідків.
Інші заяви чи клопотання від учасників справи до суду не надходили.
Ураховуючи те, що подані Сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що водночас, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/1799/24.
Згідно з частиною 13 статті 8 Господарський процесуальний України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглянув матеріали справи та
23.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРША УНІВЕРСАЛЬНА ФІРМА" (далі - Позивач, Покупець) та Фізична особа - підприємець Бідний Віталій Сергійович (далі - Відповідач, Постачальник) уклали Договір поставки № 2304/01 (далі - Договір).
Згідно з пунктом 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується передати (поставити), а Покупець зобов'язується прийняти i оплатити Товар, визначений Сторонами в Специфікаціях до цього Договору.
Відповідно до пунктів 2.1. - 2.2. Договору оплата здійснюється в безготівковому Порядку шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок Постачальника, зазначений у цьому Договорі.
Оплата за Товар здійснюється у термін, визначений у Специфікації. Днем оплати вважається день відправлення коштів Продавцем.
Відповідно до пункту 3.1. Договору Поставка Товару здійснюється за рахунок Постачальника на умовах, визначених Сторонами у відповідній Специфікації, відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс" у редакції Міжнародної Торгівельної Палати редакція 2020 року, які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають з цього Договору. Умови поставки згідно з Інкотермс вказуються у специфікаціях.
Порядок приймання-передача передбачена розділом 4 Договору, зокрема пунктами:
4.1. Передача Постачальником та приймання Покупцем Товару за кількістю, асортиментом, якістю та комплексністю здійснюється уповноваженими особами Постачальника та Покупця на підставі видаткових накладних в місці поставки Товару та підтверджується їх підписами на видаткових накладних. Представники Сторін повинні бути наділені достатніми повноваженнями для прийняття (передачі) Товару та підписання необхідних документів, що посвідчується відповідними довіреностями.
4.2. Датою поставки вважається дата отримання Товару від Постачальника в місці поставки, що оформляється видатковою накладною. Датою отримання Товару вважається дата видаткової накладної. Право власності та ризик втрати/ пошкодження майна на поставлений Товар переходить до Покупця з дати поставки.».
Відповідальність за невиконання умов Договору (взятих на себе зобов'язань) передбачена пунктом 6.2. Договору: "Якщо Постачальник не передав Товар у відповідності до умов цього Договору, Покупець має право вимагати від Постачальника сплати неустойки, у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого Товару, за кожен день прострочення поставки.
У пункті 6.9 Договору, також встановлено строк давності для застосування штрафних санкцій у три роки.
На виконання зазначених умов Договору Позивач та Відповідач уклали Специфікацію № 1, яка визначила:
На виконання умов Договору поставки № 2304/01 від 23.04.2025 Постачальник зобов'язується поставити i передати на користь Покупця наступний товар: Expresslrs 868/915 у кількості 1000 шт. на загальну суму 420 000,00 грн.
Поставка визначена на умовах DDP за адресою, яка визначається замовником на момент поставки.
Умови оплати: 100 % загальної суми Специфікації вказаної в п.2 цієї Специфікації протягом 10-ти днів з дати підписання специфікації.
Термін постачання: протягом 40 днів з моменту оплати.
На виконання умов Договору Покупець оплатив Постачальнику у повному обсязі 420 000,00 грн платіжною інструкцією від 23 квітня 2025 p. № 557.
З урахуванням дати здійснення попередньої оплати та строку поставки, визначеного пунктом 5 Специфікації № 1, відповідач мав здійснити поставку товару не пізніше 02.06.2025.
Позивач зазначає, що порушуючи умови Договору Відповідач замовлений товар не поставив, станом на дату звернення до суду Відповідач прострочив зобов'язання з поставки Позивачу Товару та утримує попередню оплату в розмірі 420 000,00 грн.
Обґрунтовуючи свої доводи щодо фактичного здійснення поставки товару відповідно до умов Договору Відповідач до відзиву додав копію видаткової накладної № 17 від 23.04.2025 на передачу Позивачу товару, визначеного в Специфікації №1 на загальну суму 420 000,00 грн, в якій підпис в рядку "Отримав" здійснено особою, посада та прізвище якої не вказані, тобто такий підпис належить невідомій особі.
До відзиву на позов Відповідач, також додав копію довіреності від 08.01.2025, виданої на ім'я Ольховського Сергія Олександровича, як представника позивача, з правом отримання товарно - матеріальних цінностей від фізичної особи - підприємця Бідного Віталія Сергійовича.
Відповідач у запереченнях пояснив, що не має можливості надати оригінал довіреності від 08.01.2025, виданої на ім'я Ольховського Сергія Олександровича, оскільки вона надсилалася представником позивача в форматі відсканованого документа.
Суд враховує, що згідно з положеннями Господарський процесуальний України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 6 статті 91 Господарський процесуальний України).
Ураховуючи викладене, оскільки позивач заперечує факт видачі ним довіреності від 08.01.2025 на ім'я Ольховського Сергія Олександровича, додана до відзиву копія такої довіреності не приймається судом як допустимий доказ.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.
Як було встановлено судом, укладений між сторонами договір № 2304/01 від 23.04.2025 року (Договір) за своїм правовим змістом є договором поставки.
Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільний України).
Частиною першою статті 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільний України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
В пункті 3 Специфікації № 1 до Договору передбачена поставка товару на умовах DDP згідно з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів ІНКОТЕРМС, за адресою, яка визначається замовником на момент поставки.
Базис поставки DDP (Delivered Duty Paid) відповідно до умов Інкотермс передбачає максимальну відповідальність продавця, зокрема, продавець бере на себе всі витрати, ризики та відповідальність за доставку товару до зазначеного покупцем місця призначення, включаючи транспортування, а покупець лише приймає товар у домовленому місці.
З урахуванням викладеного, саме Відповідач був зобов'язаний доставити товар за адресою, визначеною позивачем (Покупцем).
Відповідач посилається на те, що ним був переданий Позивачу товар за видатковою накладною № 17 від 23.04.2025, разом з тим, відповідач не зазначає в поданих ним заявах по суті спору, в якому саме місці та за якою адресою відбулася передача товару.
В пункті 3.2 Договору передбачено, що разом з товаром в місці поставки Постачальник повинен передати Покупцю, крім видаткової накладної, також товарно - транспортну накладну у випадку доставки товару Постачальником. Водночас, як встановив суд, доставка товару постачальником та понесення ним відповідних витрат на транспортування товару передбачено базисом поставки DDP, узгодженим сторонами в пункті 3 Специфікації № 1 до Договору.
Відповідач не надав суду копію відповідної товарно - транспортної накладної, або будь-які інші докази, які б свідчили про здійснення ним транспортування товару до визначеного місця поставки.
Той факт, що Відповідач не зазначає, де саме він передав Позивачу товар, вказаний у видатковій накладній № 17 від 23.04.2025, викликає у суду обґрунтований сумнів у тому, що факт передачі позивачу товару за цією видатковою накладною взагалі мав місце.
Частиною другою статті 664 Цивільний України також передбачено, що товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
Пунктом А 7 базисних умов поставки DDP передбачено, що продавець зобов'язаний надати покупцю будь-яке повідомлення, необхідне для надання покупцю можливості вжити заходів, що зазвичай необхідні для прийняття поставки товару покупцем.
Відповідач не надав суду будь-яких доказів, які б свідчили про направлення ним позивачу як Покупцю за Договором в строк поставки, визначений в пункті 5 Специфікації № 1 (тобто, не пізніше 02.06.2025), будь-яких повідомлень про готовність відвантажити та передати товар.
Разом з цим, Відповідач не посилається на те, що адреса, за якою ним мав бути доставлений товар, не була йому повідомлена Позивачем, натомість посилається на передачу товару Позивачу в особі його представника Ольховського Сергія Олександровича.
Матеріали справи не місять будь-яких доказів, які б свідчили про те, що підпис в рядку "Отримав" у видатковій накладній № 17 від 23.04.2025, який здійснений невідомою особою, посада та прізвище якої не вказані, належить представнику Позивача, уповноваженому належним чином на отримання товару за Договором.
В пункті 4.1 Договору передбачено, що передача Постачальником та приймання Покупцем Товару за кількістю, асортиментом, якістю та комплексністю здійснюється на підставі видаткових накладних уповноваженими особами, повноваження яких для прийняття (передачі) Товару та підписання необхідних документів повинні посвідчуватися відповідними довіреностями.
Суд не прийняв як допустимий доказ, надану Відповідачем копію довіреності від 08.01.2025 на ім'я Ольховського Сергія Олександровича, у зв'язку з неподанням Відповідачем оригіналу цього доказу.
Отже Відповідач не довів той факт, що товар за видатковою накладною №17 від 23.04.2025, підписаною зі сторони покупця невстановленою особою, був отриманий саме позивачем в особі його уповноваженого представника та в порядку, визначеному пунктом 4.1 Договору.
Крім того, неподання Відповідачем будь-яких доказів транспортування товару, що є його обов'язком відповідно до умов базису поставки DDP, зокрема, товарно - транспортної накладної, оформлення якої при передачі товару передбачено пунктом 3.2 Договору, а також ненадання відповідачем будь-яких пояснень щодо обставин та місця передачі товару, викликають у суду обґрунтовані сумніви у тому, що факт передачі товару за видатковою накладною № 17 від 23.04.2025 взагалі мав місце.
Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 Господарський процесуальний України, процесуальний обов'язок доказування факту передачі товару позивачу на виконання умов Договору покладено на відповідача.
Згідно зі статтею 79 Господарський процесуальний України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
З урахуванням обставин, встановлених судом, суд вважає, що факт виконання Відповідачем своїх зобов'язань щодо передачі позивачу товару відповідно до умов Договору за видатковою накладною № 17 від 23.04.2025 є менш вірогідним, ніж факт невиконання відповідачем відповідних зобов'язань за Договором.
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як установив суд, Відповідач не здійснив передачу Позивачу товару, визначеного Специфікацією № 1, в строк, визначений пунктом 5 специфікації, тобто протягом 40 днів з моменту здійснення позивачем попередньої оплати за товар.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином, а згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Водночас зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, частини першої статті 530 Цивільного кодексу України виникає у відповідача (постачальника, продавця) з наступного дня після спливу строку поставки (відповідна правова позиція викладена, зокрема, в пункті 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 420 000,00 грн заборгованості з повернення попередньої оплати.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільний України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу (пункт 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).
З урахуванням дати здійснення попередньої оплати та строку поставки, визначеного в пункті 5 Специфікації № 1, Відповідач мав здійснити поставку товару не пізніше 02.06.2025, тому з 03.06.2025 зобов'язання відповідача є простроченим, а у Позивача виникло право нарахування 3 % річних та індексу інфляції на суму боргу 420 000,00 грн з відповідної дати.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (стаття 551 Цивільного кодексу України).
У пункті 6.2 Договору встановлена відповідальність Постачальника за невиконання негрошового зобов'язання щодо передачі товару у вигляді сплати неустойки в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого Товару за кожен день прострочення поставки.
За своїм правовим змістом відповідна неустойка, передбачена Договором, є пенею, а у Позивача виникло право на її нарахування з 03.06.2025.
В позовній заяві Позивач заявив вимоги про стягнення 3 % річних, інфляційних втат та пені на суму боргу 420 000,00 грн, нарахованих станом на 19.09.2025 за 109 днів прострочення.
Суд перевірив, наведений в позовній заяві розрахунок пені, 3 % річних, інфляційних втрат та дійшов висновку щодо його обґрунтованості, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на Відповідача у зв'язку з задоволенням позову в повному обсязі.
Керуючись статтями 123, 129, 209, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бідного Віталія Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПЕРША УНІВЕРСАЛЬНА ФІРМА» (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 41, оф. 13, ЄДРПОУ 37815546) 420 000,00 грн заборгованості з повернення попередньої оплати, 45 780,00 грн неустойки (пеня), 3 762,74 грн 3 % річних, 1 668,25 грн інфляційних втрат та 7068,16 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Суддя Д. М. Сірош