65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"26" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3296/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.
секретар судового засідання Масловська Є.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Медичного реабілітаційного центру "Одеський" (65038, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Рибальська Балка, будинок 3)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тат Ойл" (68001, Одеська обл., місто Чорноморськ, вулиця Перемоги, будинок 17)
про визнання пункту договору недійсним та стягнення 29 470,65 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Хабаров Г.В. - довіреність від 07.08.2025;
від відповідача: Чудновська О.М. - довіреність від 04.09.2025.
1. Короткий зміст позовних вимог.
5.08.2025 Медичний реабілітаційний центр "Одеський" звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тат Ойл", в якій просить суд:
- визнати недійсним пункт 3.1. договору про постачання товару від 15 вересня 2022 року №ХБТ-07/09/22, укладеного між Медичним реабілітаційним центром “Одеський» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Тат Ойл», в частині включення до ціни договору податку на додану вартість у розмірі 29 470,65 грн;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тат Ойл» на користь Медичного реабілітаційного центру “Одеський» 29 470,65 грн, а також судові витрати.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про необґрунтованість та незаконність внесення до положень договору умов щодо сплати ПДВ, що суперечить вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2022 року №178 “Деякі питання обкладання податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» (у редакції від 02.03.2022).
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 20.08.2025 судом залишено без руху позовну заяву Медичного реабілітаційного центру "Одеський" за вх.№3383/25 від 15.08.2025 та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у сумі 1 816,80 грн.
5.08.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, згідно якої останній, на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, зазначені недоліки усунув.
Ухвалою від 01.09.2025 суд відкрив провадження у справі №916/3296/25 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на "24" вересня 2025 р. о 13:45.
09.09.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
16.09.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
22.09.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
У судове засіданні 24.09.2025 з'явився позивач та відповідач.
У судовому засіданні представник позивача на запитання суду відповів, що позивач скористався правом на податковий кредит та останній є платником ПДВ.
Судом було оголошено перерву в судовому засіданні до 20.10.2025 о 14:30.
20.10.2025 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
У судове засіданні 20.10.2025 з'явився позивач та відповідач.
Судом було оголошено ухвалу, якою продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та відкладено підготовче засідання на 17.11.2025 о 12:30.
3.11.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення.
У судове засіданні 17.11.2025 з'явився позивач та відповідач.
У судовому засіданні судом було оголошено ухвалу, якою закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті відповідно до ст.183 ГПК України у даному судовому засіданні.
Суд закінчив розгляд справи по суті та перейшов до стадії ухвалення рішення, зазначивши, що рішення суду буде ухвалено 26.11.2025 о 12:45.
У судове засідання 26.11.2025 з'явилися позивач та відповідач.
У судовому засіданні 26.11.2025 судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
3. Позиція учасників справи.
3.1. Доводи Медичного реабілітаційного центру "Одеський".
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Тат Ойл» та Медичним реабілітаційним центром “Одеський» укладено договір про постачання товару №ХБТ-07/09/22 від 15 вересня 2022 року. Закупівля товару здійснювалась за бюджетні кошти.
Згідно з п.1.1. договору №ХБТ-07/09/22 його предметом є закупівля “Бензину А-95 (талони/скретч картки або аналог), Дизельного палива (талони/скретч картки або аналог)» згідно додатку 1 до договору.
Відповідно до п.3.1. договору ціна договору складає: 450 480,00 грн, в тому числі ПДВ - 29 470,65 грн. Аналогічний зміст щодо визначення розміру ПДВ визначено у додатку №1 до договору.
Як зазначає позивач, згідно Акту приймання-передачі товарів на отримання ПММ за бланками дозволу від 21 вересня 2022 року відповідач передав, а позивач прийняв талони на ПММ, прийняття паливних карток позивачем було здійснено згідно видаткової накладної №19439 від 21 вересня 2022 року. Платіжним дорученням №713 від 23 вересня 2022 року проведено оплату згідно договору у розмірі 450 480,00 грн. Згідно відомостей, отриманих у відділу економіки та фінансів МРЦ “Одеський», всі талони на ПММ використані.
Водночас, у подальшому позивачем виявлено факт необґрунтованості та незаконності внесення до положень договору умов щодо сплати ПДВ, що суперечить вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2022 року №178 “Деякі питання обкладання податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» (у редакції від 02.03.2022), якою передбачено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.
При цьому, позивач, на підтвердження відповідності діяльності позивача вимогам Постанови КМУ від 2 березня 2022 р. № 178, зазначає, що згідно зі ст.36 Кодексу цивільного захисту України, медичний захист і забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення включає надання медичної допомоги постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій, рятувальникам та іншим особам, які залучалися до виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасіння пожеж, проведення їх медико-психологічної реабілітації.
Належна реабілітація осіб рядового та начальницького складу ДСНС є однією із складових забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Без її проведення неможливе належне виконання функцій держави, зокрема, функцій ДСНС, особливо у період воєнного стану.
Статутні цілі діяльності МРЦ “Одеський» в повній мірі відображають та підтверджують їх значущість, особливо в умовах воєнного стану.
Таким чином, позивач вважає, що операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, зокрема, ДСНС, для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.
Листом № 97-700/97 01 від 02.10.2025 МРЦ “Одеський» звернувся до Державної служби України з надзвичайних ситуацій з метою підтвердження права користування транспортними засобами, у відповідь на який листом №04-26097/213-2 від 17.10.2025 Державна служба України з надзвичайних ситуацій повідомила, що транспортні засоби належать до державної форми власності, власником є держава в особі ДСНС. Медичний реабілітаційний центр “Одеський» користується транспортними засобами на праві оперативного управління.
Таким чином, позивач просить суд визнати недійсним пункт 3.1. договору про постачання товару від 15 вересня 2022 року №ХБТ-07/09/22, укладеного між Медичним реабілітаційним центром “Одеський» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Тат Ойл», в частині включення до ціни договору податку на додану вартість у розмірі 29 470,65 грн.
Листом від 08.07.2025 №97012-449/9701 позивач звертався до відповідача з метою повернення зі сплати ПДВ. Водночас, листом від 11.07.2025 №25/49 відповідач відмовився повернути кошти зі сплати ПДВ.
Таким чином, оскільки відповідач отримав від позивача суму ПДВ при тому, що відповідний товар був звільнений від оподаткування ПДВ, позивач також просить суд стягнути з відповідача на підставі ст.1212 ЦК України кошти у розмірі 29 470,65 грн.
При цьому, позивач зазначає, що отримання відповідачем спірних коштів призвело до завищення ціни товару, тому, для приведення відносин у відповідність до вимог законодавства України відповідач повинен провести коригування податкових зобов'язань. Приведення відповідачем у відповідність свого податкового зобов'язання призведе до приведення у відповідність податкового кредиту позивача.
3.2. Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Тат Ойл".
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог у повному обсязі, відповідач зазначає, що саме замовник (позивач), формуючи оголошення та визначаючи очікувану вартість товару з урахуванням ПДВ, створив обов'язкову правову рамку, в межах якої діяли всі учасники, та яка стала підґрунтям для їхніх рішень щодо участі у закупівлі. Відтак, відступ від цих умов після визначення переможця та укладення договору означав би фактичне порушення принципу юридичної визначеності та підрив довіри до всієї системи публічних закупівель. Подібні дії не лише спотворюють сам механізм Prozorro, а й створюють ризик дискримінації інших учасників, які подавали свої пропозиції, виходячи саме з офіційно затверджених і оприлюднених умов.
При цьому, у разі подання відповідачем пропозиції без урахування ПДВ, така пропозиція автоматично не відповідала б встановленим правилам, адже очікувана вартість прямо була визначена «з ПДВ», і замовник був би зобов'язаний правомірно її відхилити відповідно до частини 13 статті 14 Закону України «Про публічні закупівлі».
Таким чином, відповідач зазначає, що договір №ХБТ-07/09/22 від 15.09.2022 був укладений на підставі та у повній відповідності до умов закупівлі, зафіксованих у публічному оголошенні про проведення спрощеної закупівлі в системі Prozorro.
У межах виконання договору №ХБТ-07/09/22 від 15.09.2022 ТОВ «ТАТ ОЙЛ» склало податкову накладну на повну вартість поставки із зазначенням суми; своєчасно зареєструвало цю накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України; включило суму ПДВ до складу податкового зобов'язання згідно зі статтями 187, 193 та 194 ПКУ, що відображається у податковій звітності платника податку.
Таким чином, відповідач зазначає, що задоволення позовних вимог на практиці призвело б до подвійного бюджетного навантаження: по-перше, Замовник вже реалізував своє право на податковий кредит і отримав відшкодування ПДВ з державного бюджету; по-друге, у випадку повернення цієї ж суми постачальником до бюджету відбулася б фактична «подвійна сплата» одного й того ж податку, що не відповідає ні букві, ні духу податкового законодавства.
За таких обставин, будь-яка повторна вимога щодо повернення цієї суми до бюджету - причому шляхом перекладання цього обов'язку на постачальника - є абсолютно безпідставною. Подібна вимога суперечить самій податковій природі ПДВ, який має виключно фіскальне призначення та не може бути предметом подвійного відшкодування.
Більше того, така позиція викривлює баланс податкового навантаження між сторонами договору, створюючи ситуацію, коли одна й та сама сума ПДВ фактично двічі враховується у бюджетному процесі, що прямо суперечить принципу справедливості та рівності платників податків, закріпленому у статті 4 ПКУ.
Щодо застосування до спірних правовідносин положень Постанови КМУ №178 від 02.03.2022 (далі - Постанова), відповідач зазначає наступне.
Застосування нульової ставки ПДВ у період дії воєнного стану можливе виключно за умови одночасного дотримання передбачених Постановою вимог, зокрема:
• наявність затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку товарів, що прямо підпадають під дію відповідної пільги;
• цільовий характер постачання, а саме виключно «для потреб забезпечення обороноздатності держави», що підтверджує спеціальне призначення таких операцій;
• відповідність статусу одержувача товарів: покупцем мають бути уповноважені органи та установи, зокрема військові частини, Міністерство оборони України, Державна служба з надзвичайних ситуацій, інші структури сектору безпеки і оборони;
• наявність документального підтвердження підстав для застосування пільгового режиму, включно з погодженнями та довідками від уповноважених органів, що засвідчують правомірність застосування нульової ставки.
Таким чином, застосування нульової ставки ПДВ не є автоматичним чи універсальним механізмом, а вимагає доведення кожної із зазначених умов у сукупності. Відсутність хоча б однієї умови робить використання пільгового режиму неможливим і юридично необґрунтованим.
Відповідач зауважує, що Постанова не містить вичерпного переліку товарів, на які поширюється дія нульової ставки ПДВ, водночас, нею встановлено, що застосування податкової пільги є можливим лише за наявності документального підтвердження її цільового призначення - для потреб обороноздатності та безпеки держави.
При цьому, у тексті договору, в первинних документах і в публічному оголошенні про закупівлю не міститься жодної згадки про те, що поставка здійснюється для виконання функцій оборонного чи спеціального призначення, а отже навіть формально така операція не підпадає під сферу дії Постанови.
Крім того, відповідач зазначає, що у даній ситуації МРЦ «Одеський» не належить до кола суб'єктів, які прямо визначені отримувачами відповідних пільгових поставок (військові частини, органи сектору безпеки й оборони тощо). При цьому, жодних підтверджуючих документів (довідок, рішень, погоджень) щодо підстав для застосування нульової ставки ПДВ замовником надано не було ані під час укладення, ані під час виконання договору.
При цьому, сам по собі факт фінансування установи з державного бюджету не створює підстав для застосування нульової ставки ПДВ, оскільки законодавство пов'язує таку пільгу не з джерелом фінансування, а з цільовим призначенням і особливим статусом отримувача.
Крім того, відповідно до листа ДСНС України від 17.10.2025 №04-26097/213-2, транспортні засоби, що перебувають у користуванні МРЦ "Одеський", належать державі, а сам центр користується ними на праві оперативного управління.
Отже, використання транспортних засобів МРЦ "Одеський" здійснюється не як діяльність органу ДСНС, а в межах компетенції окремої юридичної особи - бюджетної установи, що діє від власного імені, тому користування МРЦ "Одеський" транспортними засобами на праві оперативного управління не означає, що такі транспортні засоби використовуються у завданнях реагування, оборони чи рятувальних функцій, передбачених Постановою.
При цьому, відповідач зауважує, що навіть попри те, що Медичний реабілітаційний центр "Одеський" належить до сфери управління ДСНС і утримується за рахунок державного бюджету, він не є саме органом Державної служби України з надзвичайних ситуацій та не виконує завдань, спрямованих на забезпечення національної безпеки, оборони або захисту населення. Відтак, діяльність МРЦ "Одеський не має характеру рятувальної чи оборонної функції, а носить виключно медико-реабілітаційний та оздоровчий характер, що унеможливлює застосування до таких операцій нульової ставки податку на додану вартість згідно з Постановою.
Тобто, у даному випадку жодна з перелічених умов для застосування нульової ставки ПДВ не була дотримана, а закупівля здійснювалася не для безпосередніх потреб оборони, а в межах звичайної діяльності цивільної установи.
Відтак, оскільки у спірних правовідносинах відсутні підтверджені правові підстави для застосування нульової ставки (як за предметом договору, так і за статусом отримувача), відповідач вважає, що сторони обґрунтовано уклали та виконали договір на загальних засадах, із застосуванням встановленої законодавством ставки ПДВ у розмірі 7%.
4. Фактичні обставини, встановлені судом.
15 вересня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Тат Ойл» (Постачальник) та Медичним реабілітаційним центром “Одеський» (Замовник), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №169 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт та послуг в умовах воєнного стану» (зі змінами), з урахуванням принципів здійснення публічних закупівель, передбачених законодавством в сфері публічних закупівель, було укладено договір про постачання товару №ХБТ-07/09/22 (а.с.13-14), відповідно до п.1.1 якого предметом договору є закупівля: «Бензин A-95 (талони/скретч-картки або аналог), Дизельне паливо (талони/скретч-картки або аналог)» Додаток 1 до Договору. ДК 021:2015-09130000-9 - Нафта і дистиляти.
Замовник, у свою чергу, зобов'язується провести оплату вартості товару на підставі видаткової накладної і прийняти товар у відповідності до договору (п.1.2 договору).
Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна договору складає 450 480,00 грн, в тому числі ПДВ 29 470,65 гривень.
Розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником поставлених товарів згідно видаткових накладних протягом 14 календарних днів з дати отримання товару (післяоплата) (п.4.1 договору).
Згідно з п.5.1. договору поставка товару здійснюється на підставі заявки замовника. Загальний строк поставки товару: з моменту укладання договору і до моменту припинення/скасування в Україні правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-1X, але в будь якому випадку не довше ніж до 31.12.2022.
Відповідно до п.9.1., 9.2. договору у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у відповідності до чинного законодавства України.
Пунктом 10.1. договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з моменту укладання і до моменту припинення/скасування в Україні правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-1X, але в будь якому випадку не довше ніж до 31.12.2022 включно, а в частині здійснення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Додатком №1 до договору є Специфікація (а.с.15), у якій сторони погодили найменування, одиниці виміру, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість товару, а саме:
1. Бензин А-95 (талони/скретч-картки або аналог) - 4000 л; 50,88 грн з ПДВ 7%, загалом 203 520,00 грн;
2. Дизельне паливо (талони/скретч-картки або аналог) - 4500 л; 54,88 грн з ПДВ 7%, загалом 246 960,00 грн.
Загальна сума ПДВ-7% становить 29 470,65 грн; загальна вартість товарів з ПДВ-7% - 450 480,00 грн.
21.09.2022 сторонами було укладено акт прийому-передачі товарів на отримання ПММ за бланками дозволу (а.с.16), відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Тат Ойл" передало, а Медичний реабілітаційний центр "Одеський" прийняв талони на Бензин А-95 на 4000 л та талони на Дизельне паливо на 4 500 л.
21.09.2022 сторонами також було підписано та скріплено печатками видаткову накладну №19439 (а.с.17) на суму 450 480 грн, у тому числі ПДВ 7% - 29 470,65 грн.
Як вбачається з платіжного доручення №713 від 23.09.2022 (а.с.18), позивачем було сплачено на рахунок відповідача 450 480 грн за договором №ХБТ-07/09/22 від 15.09.2022.
Листом від 8.07.2025 позивач звернувся до відповідача з проханням повернути зайво сплачені кошти ПДВ у сумі 29 470,65 грн відповідно до Постанови КМУ від 2 березня 2022 р. № 178 (а.с.19), у відповідь на який відповідач листом від 11.07.2025 (а.с.20-21) зазначив про відсутність підстав для повернення сплаченої суми ПДВ, яка була погоджена сторонами та відображена в договорі №ХБТ-07/09/22 від 15.09.2022.
Листом від 02.10.2025 (а.с.139) позивач звернувся до ДСНС України з запитом на інформацію про транспортні засоби, якими користується позивач, у відповідь на який ДСНС України листом від 17.10.2025 (а.с.140) повідомила, що відповідні транспортні засоби належать до державної форми власності, їх власником є держава Україна в особі ДСНС. Медичний реабілітаційний центр "Одеський" користується зазначеними транспортними засобами на праві оперативного управління.
В матеріалах справи також наявний Статут Медичного реабілітаційного центру "Одеський", затверджений наказом ДСНС 30.05.2013 №365 (у редакції наказу ДСНС 3.11.2021 №735) (а.с.22-28), відповідно до п.1.1 якого Медичний реабілітаційний центр "Одеський" є державною медико-реабілітаційною, санаторно-лікувального організацією (закладом) для медичної реабілітації, лікування, санаторно-курортного оздоровлення працівників та осіб рядового та начальницького складу системи ДСНС України та членів їх сімей, інвалідів, учасників АТО (ООС), учасників бойових дій, осіб, які постраждали внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, Чорнобильської катастрофи, військовослужбовців та членів їх сімей, інших осіб; медико-психологічної реабілітації особового складу аварійно-рятувальних служб, учасників АТО; реабілітації та відпочинку інших осіб.
МРЦ «Одеський» є бюджетною установою та належить до сфери управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій (п.1.2 Статуту).
Засновником МРЦ «Одеський» є ДСНС України (п.1.3 Статуту).
МРЦ «Одеський» створено з метою забезпечення медичної, медико-психологічної реабілітації, санаторно-курортного лікування і відпочинку хворих, інвалідів, учасників АТО (ООС), учасників бойових дій, та постраждалих внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, Чорнобильської катастрофи та інших осіб; надання їм необхідних громадських послуг та відпочинку; обстеження, лікування і надання консультацій; надання хворим медичної допомоги відповідно до його профілю; задоволення громадської потреби у послугах МРЦ «Одеський», реалізації та захисту соціальних, економічних, творчих національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів членів трудового колективу (п.2.1 Статуту).
Відповідно до п.2.2 Статуту предметом та напрямками діяльності МРЦ «Одеський» є, зокрема, медична реабілітація, санаторно-курортне лікування, медична діагностика осіб рядового і начальницького складу системи ДСНС України, членів їх сімей, працівників МВС та національної поліції, осіб з інвалідністю, учасників АТО (ООС), учасників бойових дій, громадян, які постраждали внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру Чорнобильської катастрофи, військовослужбовців і членів їх сімей, а також інших осіб, які потребують медичної реабілітації, санаторно-курортно лікування та оздоровлення; організація лікування хворих; медико-психологічна реабілітація і надання медичної психологічної допомоги.
За організаційно-правовою формою господарювання МРЦ «Одеський» є державною організацією (закладом) (п.3.1 Статуту).
МРЦ «Одеський» є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Державної Казначейської служби України, рахунки в установах банків України за дозволом ДСНС України, печатку із зображенням Державного герба України із своїм найменуванням ідентифікаційним кодом, інші реквізити. МРЦ «Одеський» має кутовий та інші штампи (п.3.2 Статуту).
МРЦ «Одеський» не несе відповідальності за зобов'язаннями ДСНС України, відповідно ДСНС не несе відповідальності за зобов'язаннями МРЦ «Одеський» (п.3.7 Статуту).
Майно та кошти МРЦ «Одеський» є державною власністю та належать йому на праві оперативного управління. Майно, отримане МРЦ «Одеський» від ДСНС, інших юридичних осіб або придбане за рахунок коштів державного бюджету, є державною власністю і закріплене за ним на праві оперативного управління. МРЦ «Одеський» використовує закріплене за ним майно лише за його цільовим і функціональним призначенням. Розпорядження майном та його відчуження здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача майна здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства (п.4.2 Статуту).
Згідно з п.4.3 Статуту джерелами фінансування МРЦ «Одеський» є: асигнування Державного бюджету України; кошти місцевих бюджетів та Державного бюджету України на виконання окремих програм; кошти, одержані в установленому порядку за надані платні послуги; кошти, отримані за рахунок добровільних пожертвувань юридичних та фізичних осіб; інші джерела, не заборонені чинним законодавством.
5. Позиція суду.
Щодо позовних вимог про визнання недійсним пункту 3.1. договору в частині включення до ціни договору податку на додану вартість у розмірі 29 470,65 грн суд зазначає наступне.
За змістом статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).
У ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Згідно з ч.1,2,3 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Відповідно до ст.11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
У підпункті 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України передбачено, що ПДВ - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розд.V цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу (підпункт "а" п.185.1 ст.185 ПК України).
Згідно з підпунктом "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2022 року №178 “Деякі питання обкладання податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» (у редакції від 02.03.2022), з метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 "Про введення воєнного стану в Україні", та відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.
Тобто, здійснюючи тлумачення положень Постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2022 року №178, на які посилається позивач у якості підстав відповідного позову, суд доходить висновку про те, що вказані норми щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту відповідних органів, застосовуються за умови наявності певного юридичного складу, а саме: 1) цільовий характер постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, а саме: «для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави»; 2) належність відповідного транспорту визначеним суб'єктам: Збройним Силам, Національній гвардії, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, Державній прикордонній службі, Міністерству внутрішніх справ, Державній службі з надзвичайних ситуацій, Управлінню державної охорони, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, іншим утвореним відповідно до законів військовим формуванням, їх з'єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету.
У разі, якщо не дотримано хоча б однієї із зазначених вище умов, така операція підлягає оподаткуванню ПДВ у порядку, визначеному підпунктом «в» пункту 193.1 статті 193 розділу 5 ПК України.
Як встановлено судом, листом від 02.10.2025 (а.с.139) позивач звернувся до ДСНС України з запитом на інформацію про транспортні засоби, які закріплені за МРЦ: марка - Toyota, модель - Camry, реєстраційний номер - ОО 001E; марка - Ford, модель - Transit, реєстраційний номер - ОО 002E; марка - Mercedes-Benz, модель - Sprinter, реєстраційний номер - ОО 003Е; марка - Mazda, модель - Е2200, реєстраційний номер - ОО 005E; марка - Skoda, модель - Karoq, реєстраційний номер - ОО 008E; марка - Suzuki, модель - Vitara, реєстраційний номер - НОМЕР_1 ; марка - ХТЗ, модель - 2511-04, реєстраційний номер - НОМЕР_2 .
У відповідь на вказаний лист ДСНС України листом від 17.10.2025 (а.с.140) повідомила, що відповідні транспортні засоби належать до державної форми власності, їх власником є держава Україна в особі ДСНС. Медичний реабілітаційний центр "Одеський" користується зазначеними транспортними засобами на праві оперативного управління.
При цьому, згідно з п.4.2 Статуту Медичного реабілітаційного центру "Одеський", майно та кошти МРЦ «Одеський» є державною власністю та належать йому на праві оперативного управління. Майно, отримане МРЦ «Одеський» від ДСНС, інших юридичних осіб або придбане за рахунок коштів державного бюджету, є державною власністю і закріплене за ним на праві оперативного управління. Засновником МРЦ «Одеський» є ДСНС України (п.1.3 Статуту).
Таким чином, враховуючи вищенаведене, а також відсутність у матеріалах справи доказів на спростування доводів позивача, суд зазначає про наявність у даному випадку обставини належності транспорту, який використовує у своїй діяльності позивач на праві оперативного управління, Державній службі з надзвичайних ситуацій.
Натомість, щодо цільового характеру постачання товарів суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що Медичний реабілітаційний центр "Одеський" є державною медико-реабілітаційною, санаторно-лікувального організацією (закладом) для медичної реабілітації, лікування, санаторно-курортного оздоровлення працівників та осіб рядового та начальницького складу системи ДСНС України та членів їх сімей, інвалідів, учасників АТО (ООС), учасників бойових дій, осіб, які постраждали внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, Чорнобильської катастрофи, військовослужбовців та членів їх сімей, інших осіб; медико-психологічної реабілітації особового складу аварійно-рятувальних служб, учасників АТО; реабілітації та відпочинку інших осіб (п.1.1 Статуту) (а.с.22-28).
МРЦ «Одеський» створено з метою забезпечення медичної, медико-психологічної реабілітації, санаторно-курортного лікування і відпочинку вказаних осіб; надання їм необхідних громадських послуг та відпочинку; обстеження, лікування і надання консультацій; надання хворим медичної допомоги відповідно до його профілю; задоволення громадської потреби у послугах МРЦ «Одеський» (п.2.1 Статуту).
Крім того, згідно з п.4.3 Статуту джерелами фінансування МРЦ «Одеський» є, зокрема, кошти, одержані в установленому порядку за надані платні послуги; кошти, отримані за рахунок добровільних пожертвувань юридичних та фізичних осіб; інші джерела, не заборонені чинним законодавством.
Як встановлено судом, в обґрунтування застосування до спірних правовідносин положень Постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2022 року №178 у цій частині відповідач фактично зазначає про те, що належна реабілітація осіб рядового та начальницького складу ДСНС є однією із складових забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, а без її проведення неможливе належне виконання функцій держави, зокрема, функцій ДСНС, особливо у період воєнного стану.
Натомість, як вбачається з вищенаведених положень Статуту, першочергово позивач є закладом охорони здоров'я, що здійснює медичну, медико-психологічну реабілітацію, санаторно-курортне лікування та оздоровлення визначених категорій осіб.
При цьому, попри те, що Медичний реабілітаційний центр "Одеський" належить до сфери управління ДСНС і утримується за рахунок державного бюджету, він не є органом Державної служби України з надзвичайних ситуацій та не виконує завдань, спрямованих на забезпечення національної безпеки, оборони або захисту населення, тобто, діяльність останнього не має характеру рятувальної чи оборонної функції, а носить виключно медико-реабілітаційний та оздоровчий характер, при цьому, джерелами фінансування МРЦ «Одеський» є, зокрема, кошти, одержані в установленому порядку за надані платні послуги, з огляду на що у сукупності суд не бере до уваги доводи відповідача у цій частині.
При цьому, ані тендерна документація, ані договір не містять інформації, що відповідний товар - бензин A-95 (талони/скретч-картки або аналог) та дизельне паливо (талони/скретч-картки або аналог), був придбаний саме для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Натомість, як вбачається з оголошення про проведення спрощеної закупівлі UA-2022-09-02-005285-a (додатку №2 Інформація про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі та документи, які підтверджують відповідність, у тому числі відповідна технічна специфікація), метою використання товару вказано виключно: "для задоволення потреб у МРЦ «Одеський» у паливно-мастильних матеріалах".
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд, висновки якого в силу положень ст. 236 ГПК України враховуються судом, в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази у сукупності, суд вважає, що позивачем фактично не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідний товар був придбаний саме для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, які б відповідали вказаному критерію вірогідності, з огляду на що суд дійшов висновку про відсутність такої обставини як цільовий характер постачання таких товарів, що свідчить про відсутність юридичного складу для застосування до спірних правовідносин положень Постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2022 року №178 “Деякі питання обкладання податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану».
Таким чином, враховуючи, що до спірних правовідносин не застосовуються положення Постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2022 року №178, а, позивачем не наведено жодних норм законодавства, яким суперечить пункт 3.1. договору в частині включення до ціни договору податку на додану вартість у розмірі 29 470,65 грн, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 29 470,65 грн на підставі ст.1212 ЦК України суд зазначає наступне.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл.83 ЦК.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, наслідком події; застосовуються також до вимог, зокрема, про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до ст.1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз ст.1212 ЦК дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17).
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно з п.3 ч.3 ст.1212 ЦК положення гл.83 цього Кодексу застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Втім, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадання достатньої правової підстави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17).
Відтак, враховуючи, що підставою отримання відповідачем коштів (ПДВ, який був включений до вартості товару) у сумі 29 470,65 грн є відповідний договір про постачання товару №ХБТ-07/09/22 від 15.09.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Тат Ойл» (Постачальник) та Медичним реабілітаційним центром “Одеський» (Замовник), який не був визнаний судом недійсним ані в цілому, ані в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 29 470,65 грн, суд зазначає, що відповідна підстава існує та не відпала, з огляду на що підстави для застосування ст.1212 ЦК України до спірних правовідносин відсутні.
З огляду на вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тат Ойл» безпідставно набутих коштів у вигляді податку на додану вартість у загальній сумі 29 470,65 грн на підставі ст.1212 ЦК України.
При цьому, суд звертає увагу на те, що 21.09.2022 сторонами було укладено акт прийому-передачі товарів на отримання ПММ за бланками дозволу (а.с.16), відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Тат Ойл" передало, а Медичний реабілітаційний центр "Одеський" прийняв талони на Бензин А-95 на 4000 л та талони на Дизельне паливо на 4 500 л.
21.09.2022 сторонами також було підписано та скріплено печатками видаткову накладну №19439 (а.с.17) на суму 450 480 грн, у тому числі ПДВ 7% - 29 470,65 грн.
Як вбачається з платіжного доручення №713 від 23.09.2022 (а.с.18), позивачем було сплачено на рахунок відповідача 450 480 грн за договором №ХБТ-07/09/22 від 15.09.2022.
При цьому, як зазначає відповідач, у межах виконання договору №ХБТ-07/09/22 від 15.09.2022 він склав та зареєстрував податкову накладну на повну вартість поставки та включив суму ПДВ до складу податкового зобов'язання згідно зі статтями 187, 193 та 194 ПКУ.
Відтак, суд зазначає, у випадку повернення постачальником до бюджету суми, вже сплаченої до державного бюджету у якості податку на додану вартість, відбулася б фактична «подвійна сплата» одного й того ж податку, що є неприпустимим.
Приймаючи до уваги відмову у задоволенні позовних вимог, підстави для покладення на відповідача судових витрат у вигляді судового збору відсутні.
Керуючись ст. 129, 232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено 08 грудня 2025 р.
Суддя Ю.М. Щавинська