04 грудня 2025 року Справа № 915/995/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,
представника позивача: Третьяк Г.О.,
представника відповідача: Скалова С.Ю.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання гр. ОСОБА_1 б/н від 23.11.2025 (вхід.№16389/25 від 24.11.2025) про зупинення провадження у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “БЕТОН БРУК-С»,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Первомайський “РАЙАГРОБУД»,
про: стягнення 9439778,80 грн,-
Господарським судом Миколаївської області на стадії підготовчого провадження розглядається справа №915/995/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТОН БРУК-С» до Товариства з обмеженою відповідальністю Первомайський «РАЙАГРОБУД» про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 9439778,80 грн, з яких: 5003651,61 грн - основний борг за договором постачання товару №5 від 01.02.2025; 35267,29 грн - 3% річних; 110006,66 грн - інфляційні втрати; 4290853,24 грн - пеня, котрі заявлені позивачем до стягнення у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині поставки товару (тротуарної плитки) у встановлені спірним договором строки.
Підготовче засідання у даній справі призначено на 04.12.2025.
24.11.2025 від гр. ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання б/н від 23.11.2025 (вхід.№16389/25), в якому заявниця просить суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №915/1472/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Первомайський «РАЙАГРОБУД» та Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТОН БРУК-С» про визнання недійсним договору постачання товару №5 від 01.02.2025.
В обґрунтування такого клопотання заявниця вказує наступне:
- об'єктивна неможливість розгляду справи №915/995/25 до вирішення справи №915/1472/25 полягає в тому, що в межах справи №915/995/25 суд має дослідити наявність та чинність договірних зобов'язань за договором постачання товару №5 від 01.02.2025, факт належного укладення та дії цього договору, а також обсяг прав та обов'язків сторін за ним, тоді як у справі №915/1472/25 предметом судового розгляду є саме питання дійсності/недійсності такого договору;
- у разі визнання договору постачання товару №5 від 01.02.2025 недійсним, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у справі №915/995/25, оскільки вимоги про стягнення грошових коштів ґрунтуються виключно на спірному договорі, а отже, вирішення питання про дійсність договору постачання товару №5 від 01.02.2025 у справі №915/1472/25 має преюдиційне значення для розгляду спору у справі №915/995/25, а ухвалене у ній судове рішення безпосередньо впливатиме на можливість та обсяг задоволення позовних вимог у даній справі;
- подальший розгляд справи №915/995/25 без урахування результатів розгляду справи №915/1472/25 може призвести до ухвалення судового рішення на підставі договору, правовий статус якого (дійсний/недійсний) перебуває на розгляді суду, а також до виникнення взаємовиключних судових рішень щодо одного й того ж правочину між тими самими сторонами.
Заявниця у підготовче засідання 04.12.2025 не з'явилась.
Представники сторін у підготовчому засіданні 04.12.2025 заперечували проти задоволення клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у даній справі.
У підготовчому засіданні 04.12.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у даній справі, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення такого клопотання враховуючи наступне.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, зокрема, у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У разі застосування п.5 ч.1 ст.227 ГПК України, за вимогами ст.234 ГПК України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п.5 ч.1 ст.227 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Слід зазначити, що підставою для зупинення провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст.227 ГПК України є не лише пов'язаність справ, а і об'єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом, яка полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог тощо.
Тобто, обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте мають значення для розгляду справи, провадження у якій зупиняється.
Отже, сама по собі взаємопов'язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі.
Враховуючи положення п.5 ч.1 ст.227 ГПК України, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.01.2021 у справі №904/8122/17, від 20.01.2021 у справі №906/129/20, від 04.12.2020 у справі №917/514/19, від 17.04.2019 у справі №924/645/18, від 15.05.2019 у справі №904/3935/18, від 20.12.2019 у справі №910/13234/18, від 29.04.2020 у справі №903/611/19, від 18.05.2020 у справі №905/1728/14-908/4808/14.
Зважаючи на предмет позову у даній справі суд виходить з того, що предметом дослідження є встановлення обставин і підстав, зокрема, для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Первомайський «РАЙАГРОБУД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Первомайський «РАЙАГРОБУД» 5003651,61 грн заборгованості по договору постачання товару №5 від 01.02.2025 у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині поставки товару (тротуарної плитки) у встановлені спірним договором строки.
Отже, встановленню підлягають саме обставини невиконання (неналежного виконання) відповідачем зобов'язань щодо поставки товару (тротуарної плитки) у встановлені спірним договором строки, які суд може встановити на підставі наявних у даній справі доказів, адже суд наділений повноваженнями щодо оцінки доказів у справі та встановлення відповідних обставин/фактів, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, що надає йому можливість самостійно встановити всі обставини справи та ухвалити рішення по суті.
Господарським судом Миколаївської області дійсно на даний час розглядається справа №915/1472/25 за позовом ОСОБА_1 , предметом якої є визнання недійсним договору постачання товару №5 від 01.02.2025, укладеного між ТОВ Первомайський “РАЙАГРОБУД», в особі директора ОСОБА_2 , та ТОВ “БЕТОН БРУК-С».
При цьому, посилання ОСОБА_1 на те, що у справі №915/1472/25 розглядаються її вимоги до ТОВ Первомайський “РАЙАГРОБУД» та ТОВ “БЕТОН БРУК-С» про визнання недійсним договору постачання товару №5 від 01.02.2025 не свідчать про неможливість розгляду даної справи, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, визначену приписами ст.204 ЦК України.
Судом враховано, що закріплена ст.204 ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Подібну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 24.05.2021 у справі №910/7331/20, від 26.03.2024 у cправі №907/882/22.
Суд зазначає, що з огляду на предмет та підстави заявленого позову усі обставини даної справи мають бути судом встановлені самостійно, за наявними у матеріалах цієї справи доказами.
Відповідно, незалежно від результату розгляду справи №915/1472/25, господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення спору по суті в межах даної справи на підставі наявних у справі доказів.
На переконання суду, наявність спору щодо визнання недійсним спірного договору постачання товару №5 від 01.02.2025 не свідчить про об'єктивну неможливість здійснення розгляду даної справи, відповідно не може бути підставою для зупинення провадження у цій справі на підставі п.5 ч.1 ст.227 ГПК, який, зокрема, містить виключення щодо обов'язку суду зупиняти провадження у справі, у зв'язку з об'єктивною неможливістю розгляду справи, а саме у випадку коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Суд також акцентує увагу на тому, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/5425/18, від 07.05.2018 у справі №903/351/16 та від 20.06.2019 у справі №910/12694/18.
За такого, підстави для зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №915/1472/25 у суду відсутні.
Керуючись п.5 ч.1 ст.227, ст.ст.234, 235 ГПК України, суд, -
1. В задоволенні клопотання ОСОБА_1 б/н від 23.11.2025 (вхід.№16389/25 від 24.11.2025) про зупинення провадження у справі, - відмовити.
Ухвала суду, у відповідності до ч.1 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її проголошення. Окремо від рішення суду ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала оформлена у відповідності до ст.234 ГПК України та підписана суддею 09.12.2025.
Суддя М.В.Мавродієва