79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
27.11.2025 Справа № 914/2214/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк"
до відповідача ОСОБА_1
про стягнення 170875,16 грн
за участю представників:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
Суть спору: Акціонерне товариство "Акцент-Банк" звернулось із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості заборгованості за кредитним договором у розмірі 170875,16 грн, що складається з наступного: 141000,00 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 12660,16 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 6345,00 грн. - загальний залишок заборгованості за винагородою; 2820,00 грн - пеня; 1000,00 грн - штраф (фіксована складова); 7050,00 грн - штраф (змінна складова).
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.
Сторони явку представників в судове засідання 27.11.2025 не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Явка представників сторін в судове засідання не визнавалась судом обов'язковою.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.
20.01.2025 між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" (банк) та фізичною-особою підприємцем Дутко Неллі Миколаївною (позичальник) укладено кредитний договір №20.74.0000000541, відповідно до пункту 1.1. якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.
Строковий кредит (далі - 'кредит") надається Банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника та /або шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника за цільовим призначенням, відповідно п.А2 цього договору.
Згідно з пунктом 1.3. договору усі істотні умови кредитування наведені у розділі А цього Договору - «Істотні умови кредитування».
Відповідно до пунктів А1., А2. договору вид кредиту - строковий кредит. Ліміт цього договору: 141000,00 (сто сорок одна тисяча гривень нуль копійок), в тому числі на наступні цілі: - у розмірі 141000,00 (сто сорок одна тисяча гривень нуль копійок): на фінансування поточної діяльності. Забороняється використання кредитних коштів на: надання/повернення фінансової допомоги (в тому числі пов'язаним компаніям Позичальника); погашення інших кредитів (якщо кредит надається не на рефінансування); внесків до статутного капіталу, розміщення коштів на депозит; фінансування благодійних акцій, здійснення благодійних внесків; виплату дивідендів, купівлю цінних паперів; зняття готівкових коштів та перерахування кредитних коштів на інші рахунки Позичальника (без подальшого підтвердження їх цільового використання); інших витрат, що не пов'язані із здійсненням Позичальником господарської діяльності.
Пунктом А3. договору встановлено, що термін повернення кредиту 18 січня 2028 р. Позичальник здійснює погашення Кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з Графіком платежів (Додаток № 1 цього договору).
Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою:
Сума щомісячного ануїтетного платежу = Сума кредиту за Договором*((1+Процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.)*Процентна ставка за місяць)/((1+Процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.)-1);
Сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за Кредитом*річна Процентна ставка/кількість днів поточного року)* Кількість днів в місяці, який передує сплаті ануїтетного платежу;
Сума щомісячного платежу за основним боргом = Сума щомісячного погашення Кредиту-Сума щомісячного платежу за %
Згідно зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України (далі- «ЦКУ») у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. у випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 18 січня 2028 р.
Згідно з пунктами А6., А7. договору за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% (двадцять цілих дев'ять десятих) % річних. У випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку, передбаченого п.А.3 цього договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням.
Пунктом А10. Договору передбачено, що позичальник щомісячно СПЛАЧУЄ БАНКУ винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,90 % (нуль цілих дев'ять десятих) % від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Сплата винагороди здійснюється згідно з Графіком платежу та, в разі дострокового погашення кредиту, згідно з фактичним періодом користування кредитними коштами від дати погашення згідно з Графіком платежу до дати дострокового погашення кредиту. Сплата винагороди здійснюється у повному обсязі згідно з Графіком платежу , незалежно від періоду фактичного користування Кредитом, у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права Банку, передбаченого п.А3 цього договору.
Пунктом 5.8. договору передбачено, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000,00 гривень + 5 % від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Згідно з пунктами 2.2.2, 2.2.3 договору позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2., 4.3 цього договору, повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору.
Відповідно до меморіального ордеру від 20.01.2025 №TR.43819966.57064.64999 Акціонерним товариством "Акцент-Банк" було надано кредит Фізичній особі-підприємцю Дутко Неллі Миколаївні в розмірі 141000,00 грн.
20.06.2025 Акціонерне товариство "Акцент-Банк" звернулось до Дутко Неллі Миколаївни листом з вимогою про погашення всієї поточної заборгованості за наявним кредитом до 27.06.2025.
Як зазначив позивач у позовній заяві, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія, яка своєчасно та повному обсязі не виконана.
До того ж, позивач зауважив, що станом на 10.07.2025 року заборгованість відповідача за даним кредитним договором складала суму в розмірі 170875,16 грн.
Таким чином, враховуючи наведене, позивач звернувся із позовною заявою до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 170875,16 грн.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, однак подав клопотання (вх.№24004/25 від 11.09.2025, вх.№24202/25 від 15.09.2025) про закриття провадження у справі №914/2214/25. В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначив, що 21.01.2025 було здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Дутко Неллі Миколаївни. На переконання відповідача, позивач, звертаючись до господарського суду, помилково визначив підсудність спору, оскільки з урахуванням суб'єктного складу даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. На підставі наведеного, відповідач, посилаючись на пункт 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, просить закрити провадження у справі №914/2214/25 як таке, що не підлягає розгляду господарським судом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із часиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 Цивільного кодексу України).
Згідно з частинами 1 та 3 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до частин 1-3 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Як встановлено судом, 20.01.2025 між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" (банк) та фізичною-особою підприємцем Дутко Неллі Миколаївною (позичальник) укладено кредитний договір №20.74.0000000541, відповідно до пункту 1.1. якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.
Факт надання банком кредитних коштів відповідачу підтверджується матеріалами справи, а саме меморіальним ордером від 20.01.2025 на суму 141000,00 грн.
Як вбачається із розрахунку позовних вимог та як підтверджується матеріалами справи, відповідачем порушені строки погашення кредиту, передбачені кредитним договором. Розмір заборгованості за кредитним договором становить 170875,16 грн. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Щодо пред'явлення позову до фізичної особи Дутко Неллі Миколаївни без статусу суб'єкта підприємницької діяльності суд зазначає таке.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. (стаття 125 Конституції України)
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 920/40/19 судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18).
Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання та від визначення цих правовідносин як господарських. Таку правову позицію наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 916/1261/18.
Як встановлено судом, 20.01.2025 у позивача виникли договірні правовідносини з відповідачем, як з фізичною особою-підприємцем (ФОП Дутко Неллі Миколаївна). Однак, як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань в ньому міститься запис про припинення 21.01.2025 підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця Дутко Неллі Миколаївни за власним рішенням.
Відповідно до частини 1 статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.06.2019 у справі №760/13915/18, припинення підприємницької діяльності позивача до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо виконання договору поставки, укладеного між суб'єктами господарської діяльності. Тобто стороною правочину виступала фізична особа - підприємець і припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус особи у зобов'язанні.
Отже, враховуючи наведені норми законодавства, правові позиції Верховного Суду, а також виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились.
З огляду на вказане спір у даній справі підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтований, підтверджений матеріалами справи, не спростований відповідачем, з огляду на що підлягає задоволенню.
При зверненні до суду із позовної заявою, позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 10.07.2025 №6005315498488.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов стягнути з відповідача на користь позивача 3028,00 грн витрат по сплаті судового збору, оскільки позов підлягає задоволенню повністю.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Дутко Неллі Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Батумська, будинок 11, ідентифікаційний код - 14360080) заборгованість у розмірі 170875,16 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 08.12.2025.
Суддя Петрашко М.М.