79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
03.12.2025 Справа № 914/3073/25
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Юлії СУХОВИЧ, за участі секретаря судового засідання Ольги КРАВЕЦЬ, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", місто Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРИН ПЕТ", село Черляни, Городоцький район, Львівська область
про стягнення 118 134,48 грн.
За участі представників:
від позивача: Валентинова Олена Миколаївна - провідний юрисконсульт (довіреність від 11.09.2025 №16), присутня в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку "ВКЗ";
від відповідача: не з'явився
Процес.
У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРИН ПЕТ" про стягнення заборгованості у сумі 118 134,48 грн, з яких 41 980,06 грн заборгованість за спожиту електричну енергію, 35 260,87 грн інфляційні втрати, 40 893,55 грн 15% річних.
Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах ухвалах суду та відображено протоколах судових засідань.
Протокольною ухвалою від 20.11.2025 суд відклав судове засідання на 03.12.2025 на 12:30 год, відсутнім в судовому засіданні учасникам процесу, суд в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України, надіслав ухвалу-повідомлення про дату та час наступного судового засідання. Участь у судовому засіданні представників сторін у справі не визнавалася судом обов'язковою.
Копія ухвали-повідомлення Господарського суду Львівської області від 20.11.2025 про відкладення судового засідання на 03.12.2025 на 12:30 год, була доставлена відповідачу до його електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 21.11.2025.
Представник позивача в судове засідання 03.12.2025 для розгляду справи по суті в режимі відеоконференції з'явилася, позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити повністю.
Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання 03.12.2025 для розгляду справи по суті не забезпечив. Заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи станом на час проведення судового засідання від відповідача до суду не надходили, проте, через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про проведення судового засідання без його участі за наявними у справах документами, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі за безпідставністю його подання (вх.№30918/25 від 19.11.2025).
Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Господарським судом Львівської області було вжито заходів щодо належного повідомлення відповідача про хід розгляду справи.
Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, а також враховуючи, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе вирішити спір по суті в даному судовому засіданні.
Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.
У судовому засіданні 03.12.2025 проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.
Суть спору та правова позиція сторін.
Позиція позивача.
Позивач просить суд задовольнити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи доказами, зокрема вказує, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р (із змінами) Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» визначено постачальником «останньої надії» на період з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2025 року.
Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРИН ПЕТ", (споживачем) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції, розроблених з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі - договір). Укладений між сторонами договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є публічним договором приєднання, розміщеним на сайті Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (https://uie.kiev.ua) та відповідно до частини 8 статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії (вважаються укладеними з початку фактичного користування електричною енергією споживачем (відповідачем у справі).
Крім того, діяла комерційна пропозиція №2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії (додаток 1 до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»).
Факт споживання електричної енергії споживачем підтверджується даними комерційного обліку (обсягів), що надає постачальнику «останньої надії» оператор системи розподілу/передачі, відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 28.12.2019 №312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» та згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28.12.2018 №2118 (далі - Тимчасовий порядок), а саме: шляхом надання постачальнику «останньої надії» звіту за фактичне споживання електричної енергії споживачами постачальника за розрахунковий період.
Позивач стверджує, що належним чином виконав свої зобов'язання, в частині постачання електричної енергії.
Оплата виставлених позивачем рахунків була здійснена відповідачем з порушенням терміну, встановленого пунктом 5.10 глави 5 договору про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії» якими передбачено обов'язок споживача оплатити рахунки не менше 5 банківських (робочих) днів з моменту їх отримання.
Оскільки у встановлений у договорі строк відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії», позивач нарахував відповідачу 35 260,87 грн інфляційних втрат, 40 893,55 грн - 15 % річних від простроченої суми боргу.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 118 134,48 грн з яких 41 980,06 грн основний борг, 35 260,87 грн інфляційних втрат та 40 893,55 грн - 15 % річних від простроченої суми боргу.
Позиція відповідача.
Відповідач подав через підсистему «Електронний суд» заперечення на позовну заяву (вх.№27262/25 від 15.10.25), просив відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю їх подання та із застосуванням строків позовної давності на звернення до суду.
Зазначає, що між сторонами фактично не укладено договір про постачання електричної енергії, оскільки, відповідачем він не підписаний, та до моменту, коли останній дізнався про розгляд справи в суді, йому було невідомо про наявність такого договору.
Оскільки основний договір не підписаний сторонами, відтак заборгованість по ньому не могла виникнути, а відтак і не могли виникнути нарахування штрафних санкцій.
Відповідач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРИН ПЕТ» сплачувало за активну електричну енергію та за транспортування електричної енергії підприємствам ВСП «Львів РВ» філії «Енергозбут», Приватному акціонерному товариству «Укрзалізниця» та з ЦОК-1 Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут».
Крім того, відповідач зазначає про пропуск позивачем строку позовної даності, оскільки борг виник ще у 2019 році, однак звернувся позивач до суду лише 02.10.2025 року, що перевищує загальний термін позовної давності.
Враховуючи вищенаведене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Обставини встановлені судом.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р (із змінами) Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» визначено постачальником «останньої надії» на період з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2025 року.
За приписами статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Пунктом 6.2.4 ПРРЕЕ, встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» вважається день припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.
Частиною 6 статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Згідно з положеннями частини 11 статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» має повідомити споживачу умови постачання, ціни на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника. Постачальник «останньої надії» зобов'язаний оприлюднити зазначену інформацію на своєму офіційному веб-сайті.
Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», як постачальником «останньої надії», на офіційному веб-сайті (https://uie.kiev.ua) розміщено у вільному доступі публічну оферту: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», а також відповідні комерційні пропозиції для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», додатки до комерційної пропозиції до договору на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії».
За даними Акціонерного товариства «Укрзалізниця», на якого покладено функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року №312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРИН ПЕТ" віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії»,з 01 січня 2019 року, що підтверджується повідомленням Акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 20.02.2019.
Акціонерне товариство «Укрзалізниця» визначено, як оператора системи розподілу.
Відповідно до положень пункту 4.12 розділу IV ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Факт споживання електричної енергії споживачем підтверджується даними комерційного обліку (обсяги), що надає постачальнику «останньої надії», оператор системи розподілу/передачі, відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 28.12.2019 №312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» та згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28.12.2018 №2118 (далі - Тимчасовий порядок), а саме шляхом надання постачальнику «останньої надії», звіту за фактичне споживання електричної енергії споживачами постачальника за розрахунковий період.
З огляду на викладене, між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРИН ПЕТ" (споживач) укладений договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" (далі - договір) та додатку №1 до договору комерційна пропозиція №2 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" (далі - комерційна пропозиція № 2).
Згідно з пункту 2.1. договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку №1 до договору (комерційна пропозиція).
Пунктом 3.1. договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» визначено, що постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених в пункті 3.2. цієї глави.
Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (пункт 5.7 договору).
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 5.8. договору).
Оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем (пункт 5.10. договору).
Якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строк, передбачений комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач має сплатити за вимогою постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції (пункт 5.11. договору).
Як зазначено в преамбулі комерційної пропозиції №2 дана комерційна пропозиція є невід'ємним додатком до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (далі - договір). Предмет комерційної пропозиції: постачання електричної енергії, як товарної продукції.
Відповідно до комерційної пропозиції №2 ціна на електричну енергію формується згідно порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1179 (далі - порядок).
Споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.
Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора систем розподілу (передачі) .
Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.
Акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від оператора системи. У разі наявності зауважень до акта купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Уповноважені особи постачальника та споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей. До усунення розбіжностей сторони керуються даними, вказаними оператором системи, з подальшим коригуванням після врегулювання розбіжностей.
За внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (НБУ) від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Пеня споживачем сплачується на підставі рахунків постачальника, а у разі незгоди споживача, стягується в судовому порядку.
Споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання або неналежне виконання зобов'язання припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Сплата штрафних санкцій (штраф, пеня) не звільняє споживача від обов'язку відшкодувати постачальнику в повному обсязі збитки, спричинені порушенням умов договору.
Керуючись статтею 259 Цивільного кодексу України, сторонами установлено в цьому договорі збільшений строк позовної давності: строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п'ять років; строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п'ять років.
Цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів. Якщо споживач протягом 90 календарних днів не укладе відповідний договір про постачання з іншим електропостачальником або договір купівлі-продажу електричної енергії на ринку електричної енергії, електроживлення його об'єкта (об'єктів) має бути припинено оператором системи за зверненням постачальника.
Також комерційною пропозицією №2 встановлено, що у випадку надсилання повідомлень і документів електронною поштою сторони договору використовують наступні адреси електронної пошти: постачальника - pon@uie.kiev.ua; споживача - зазначена на вебсайті споживача та/або надана постачальнику споживачем у будь-який спосіб. Такі документи вважаються направленими однією стороною та офіційно отриманими іншою стороною без додаткового оформлення на паперовому носії.
Комерційна пропозиція № 2 є чинною з 27.12.2018.
Ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії споживача постачальником «останньої надії» є додатком до цієї комерційної пропозиції.
Додатком до комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018 встановлено ціни за якими здійснюється постачання електричної енергії споживача постачальником «останньої надії».
За даними оператора системи розподілу Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (ліцензія на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, відповідно до постанови НКРЕК від 08.11.2018 №1395):
- на підставі звіту про фактичне споживання електричної енергії за січень 2019 року відповідачу, позивачем складено акт № 001266 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2019 від 31 січня 2019 року та рахунок № 000033811883/29/001/04196 від 16.02.2019 на обсяг споживання електричної енергії - 5 604 кВт*год. на суму 17 268,74 грн (з ПДВ) та направлено відповідачу поштою на його юридичну адресу 18.02.2019;
- на підставі звіту про фактичне споживання електричної енергії за лютий 2019 року відповідачу, позивачем складено акт № 001537 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2019 від 28 лютого 2019 року та рахунок № 000033811883/29/002/05194 від 14.03.2019 на обсяг споживання електричної енергії - 5 371 кВт*год. на суму 16 550,76грн (з ПДВ) та направлено відповідачу поштою на його юридичну адресу 14.03.2019;
- на підставі звіту про фактичне споживання електричної енергії за березень 2019 року відповідачу, позивачем складено акт № 002304 купівлі- продажу електроенергії за розрахунковий період березень 2019 від 31 березня 2019 року та рахунок № 000033811883/29/003/06037 від 06.04.2019 на обсяг споживання електричної енергії - 10 534 кВт*год. на суму 32 460,56 грн (з ПДВ) та направлено відповідачу поштою на його юридичну адресу 08.04.2019.
Отже, позивач належним чином виконав свої зобов'язання, в частині постачання електричної енергії, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії за січень 2019, лютий 2019 та березень 2019.
Судом встановлено, що акти купівлі продажу електроенергії до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та рахунки за січень 2019, лютий 2019, березень 2019 були направлені відповідачу. Заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРИН ПЕТ» за спожиту електричну енергію перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» за період січень, лютий, березень 2019 року становить 41 980,06 грн. Водночас в комерційній пропозиції №2 передбачено, що у разі наявності зауважень до акта купівлі-продажу, споживач оформляє протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Однак відповідач протокол розбіжностей не оформляв, отже документ вважається узгодженим та підтвердженим споживачем та приймається постачальником як узгоджений. Таким чином, акти купівлі-продажу електроенергії №001266 від 31.01.2019, №001537 від 28.02.2019 та №002304 від 31.03.2019 за розрахунковий період - січень-березень 2019 року є узгодженими.
Проте, в порушення умов пункту 2.1 глави 2 договору відповідач оплатив спожиту ним електричну енергію частково - у розмірі 24 300,00 грн, що підтверджується виписками по рахунку від 25.02.2019 та 07.05.2019.
Заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію становить 41 980,06 грн (з ПДВ).
З метою досудового врегулювання спору позивачем 28.03.2025 на електронну адресу відповідача направлялася вимога від 26.03.2028 №44/11-010441 про сплату боргу за спожиту електроенергію на суму 41 980,06 грн, яка була залишена відповідачем без задоволення.
Оскільки у встановлений у договорі строк відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії», позивач нарахував відповідачу 35 260,87 грн інфляційних втрат, 40 893,55 грн 15 % річних від простроченої суми боргу.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 118 134,48 грн з яких 41 980,06 грн основний борг, 35 260,87 грн інфляційних втрат та 40 893,55 грн 15 % річних від простроченої суми боргу.
Висновки суду.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).
Згідно з частиною 5 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов'язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником «останньої надії».
Відповідно до частини 1 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об'єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.
За приписами статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Відповідно до пункту 66 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник «останньої надії» це - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.
За приписами частини 1статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1023-р від 12.12.2018 (з подальшими змінами та доповненнями) Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», визначено постачальником «останньої надії» з 01.01.2019 до 31.12.2025. На підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1344 від 06.11.2018 Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до частин 6-10 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника «останньої надії», споживачів, регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу.
Постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Постачальник «останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник «останньої надії» припиняє електропостачання споживачу.
Порядок заміни електропостачальника на постачальника «останньої надії» визначається правилами роздрібного ринку.
Відповідні правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 за №312.
Відповідно до пункту 1.2.9 Правил №312 (тут і надалі редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який розробляється постачальником «останньої надії» на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Зокрема, відповідно до пункту 8 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 3.4.4. Правил договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у частині 1 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до пункту 66 частини 1 статті 1 цього закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання споживача до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника «останньої надії» відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.
За таких обставин, враховуючи приписи законодавства та факт надання Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» як постачальником «останньої надії» послуг Товариству з обмеженою відповідальністю "ГРИН ПЕТ" з постачання електричної енергії у січні 2019 року, лютому 2019 року та березні 2019 року, що підтверджено звітами про фактичне споживання Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРИН ПЕТ"електричної енергії за січень 2019 року, лютий 2019 року та березень 2019 року, актами купівлі-продажу електроенергії за означені розрахункові періоди №001266 від 31 січня 2019 року, №001537 від 28 лютого 2019 року, №002304 від 31 березня 2019 року, що, і, визнав відповідач здійснивши оплати за спожиту електричну енергію на загальну суму 24 300,00 грн.
Так, відповідно до частин 1, 2, 3, 5 статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Положення частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що відповідач є споживачем електричної енергії на умовах, визначених у договорі про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018 (додатком №1 до договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», та додатку до комерційної пропозиції №2 від 27.12.2018 (ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії»).
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 11 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частин 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Згідно частини 1 статті 277 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Отже, укладений між сторонами по справі договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», за якими позивач здійснював постачання електроенергії відповідачу, є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України та згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 Цивільного кодексу України).
Згідно з частини 1 статті 175 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина 1 статті 611 Цивільного кодексу України).
Позивачем, як постачальником електричної енергії «останньої надії», за період з січня по березень 2019 року було поставлено електричну енергію відповідачу.
На підтвердження виконання договору про поставлення електричної енергії Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» надано наступні документи:
- акт №001266 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2019 від 31 січня 2019 року та рахунок № 000033811883/29/001/04196 від 16.02.2019 на обсяг споживання електричної енергії - 5 604 кВт*год. на суму 17 268,74 грн (з ПДВ);
- акт №001537 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2019 від 28 лютого 2019 року та рахунок № 000033811883/29/002/05194 від 14.03.2019 на обсяг споживання електричної енергії - 5 371 кВт*год. на суму 16 550,76грн (з ПДВ);
- акт №002304 купівлі- продажу електроенергії за розрахунковий період березень 2019 від 31 березня 2019 року та рахунок № 000033811883/29/003/06037 від 06.04.2019 на обсяг споживання електричної енергії.
Відтак, судом з'ясовано, що позивач, виконуючи функції постачальника «останньої надії», поставив, а відповідач за період з січня по березень 2019 року прийняв 21 509 кВт. електричної енергії на загальну суму 66 280,06 грн. Однак відповідачем оплачено лише 24 300,00 грн.
У відповідності з частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Прийняття відповідачем електричної енергії від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлену електричну енергію відповідно до чинного законодавства та умов договору - до 14-го (включно) числа місяця наступного за розрахунковим (відповідно до положень додатку 1 комерційна пропозиція №2 від 27.12.2018).
Пунктом 3 частини 1 статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
В свою чергу відповідач, будучи обізнаним про обсяг спожитої ним електричної енергії та її вартість, взяв на себе обов'язок оплатити вартість спожитої електроенергії.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 5.10 договору постачання електричної енергії визначено, що оплата виставленого рахунка має бути здійснена відповідачем (споживачем) у терміни, визначені у рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої нею (пункт 5.10).
У комерційній пропозиції №2 від 27.12.2018 сторони обумовили, що відповідач сплачує 100 відсотків від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.
Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється на підставі виставленого рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим (комерційна пропозиція №2 від 27.12.2018).
Отже, умови договору про постачання електричної енергії визначають строк оплати, який становить 5 робочих днів з дати отримання споживачем рахунка, або протягом 5 днів від строку оплати, зазначеної у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Судом встановлено, що Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (позивач) оформляло рахунок № 000033811883/29/001/04196 від 16.02.2019, рахунок № 000033811883/29/002/05194 від 14.03.2019 та рахунок №000033811883/29/003/06037 від 06.04.2019 за фактом споживання електричної енергії у розрахункових періодах, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 5.10. договору, а саме установлений обов'язок Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРИН ПЕТ» (відповідачем) сплатити вартість спожитої електричної енергії у терміни, визначені у рахунку, але не пізніше 5 робочих днів з дати отримання рахунка.
Відповідач наявної заборгованості зі сплати основного боргу в сумі 41 980,06 грн, за надані послуги постачання електроенергії постачальником «останньої надії», не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, власного контррозрахунку не надав.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 41 980,06 грн є правомірними та підлягають задоволенню.
Щодо нарахованих позивачем 15 процентів річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 5.10. договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» передбачено, що оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Відповідно до комерційної пропозиції №2 споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач нарахував 15% річних та інфляційні втрати за період з 21.02.2019 по 29.09.2025.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 15% річних і інфляційних втрат та встановлено, що він виконаний неправильно, оскільки невірно визначено початок періоду нарахування.
При перерахунку 15 % річних та інфляційних втрат, суд врахував умови оплати встановлені пунктом 5.10. договору; факт надсилання відповідачу рахунків № 000033811883/29/001/04196 від 16.02.2019; № 000033811883/29/002/05194 від 14.03.2019; №000033811883/29/003/06037 від 06.04.2019 та нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013; часткові оплати проведені відповідачем (25.02.2019 в сумі 16 200,00 грн та 07.05.2019 в сумі 8100,00 грн).
Згідно проведеного судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягають 38 827,30 грн 15% річних, 34 240,15 грн інфляційних втрат.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання, правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню є позовні вимоги про стягнення з відповідача 115 047,51 грн, з яких: 41 980,06 грн основний борг, 38 827,30 грн 15% річних, 34 240,15 грн інфляційні втрати. У задоволенні решти суми позову слід відмовити.
Щодо строків позовної давності суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин. Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (Закон № 540-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-ІХ. Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі №910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а скасований він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу. Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі -Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон №2102-ІХ набрав чинності 17 березня 2022 року.
Ураховуючи конструкцію пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, продовження не є ні перериванням, ні зупиненням, а тому строк позовної давності обраховується у звичайному порядку. Проте, якщо строк позовної давності спливає у період дії карантину чи в період дії воєнного стану, однак до 29.01.2024, то строк, який сплинув, продовжується на такий період.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року №3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 603/602/24 зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
Водночас після 04 вересня 2025 року строки позовної давності почали діяти на підставі Закону № 4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності».
Відповідно до розділу «позовна давність» комерційної пропозиції №2 та керуючись статтею 259 Цивільного кодексу України, сторони договору домовились встановити в цьому Договорі збільшений строк позовної давності: строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п'ять років. Строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю два років.
Враховуючи, що борг виник у 2019 році, з 02 квітня 2020 року перебіг строку позовної давності був зупинених з різних причин та поновлений лише з 05.09.2025, відтак, позивач не пропустив строк позовної давності при зверненні до суду з даним позовом.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач заперечуючи проти позову, не надав суду належних, вірогідних, достовірних, допустимих доказів на спростування позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
У відповідності до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 2 359,10 грн пропорційний до задоволеної суми позову слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРИН ПЕТ" (81554, Львівська область, Городоцький район, село Черляни, вулиця Польова, будинок 4; ідентифікаційний код юридичної особи 33811883) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 85; ідентифікаційний код юридичної особи 19480600) 41 980,06 грн основного боргу, 34 240,15 грн інфляційних втрат, 38 827,30 грн 15 % процентів річних та 2 359,10 грн судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Повне рішення
складено 08.12.2025
Суддя Сухович Ю.О.