79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
01.12.2025 Справа № 914/2634/25
Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Зоряни Горецької, при секретарі Зоряні Палюх, розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія»,
про стягнення заборгованості,
представники сторін:
від позивача: Овчарук О.О. (в режимі ВКЗ);
від відповідача: не з?явився.
В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія» про стягнення заборгованості.
Ухвалою від 01.09.2025 відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.
17.11.2025 закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні 01.09.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Позиція позивача
Позивач обгрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням Відповідачем умов договору постачання природного газу №8341-НГТ-20 від 20.09.2021, у зв'язку з чим виникла заборгованість, що становить 2 048 660,74 грн.
Позиція відповідача
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, позовних вимог не спростував, явку уповноваженого представника не забезпечив, належним чином повідомлений про розгляд справи.
20.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія» (далі - Відповідач) було укладено договір постачання природного газу №8341-НГТ-20 (далі -Договір).
На виконання умов Договору, Позивач, протягом жовтень 2021 - лютий 2022, передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 6 847 139,92 грн.
Відповідно до п. 3.5 Договору приймання-передача газу оформлюється актом приймання-передачі природного газу. Сторони підписали акти за жовтень-грудень 2021 та лютий 2022 року, проте Відповідач ухилився від підписання акта за січень 2022. Таким чином, акт за січень 2022 року не був підписаний.
Згідно з п. 4.1 Договору ціна та порядок її зміни на природний газ визначаються так: для обсягу III (за додатковою угодою №5) у період з 01.10.2021 до 31.12.2022 ціна природного газу становить 13 658,42 грн за 1000 куб.м. без ПДВ, плюс податок на додану вартість за ставкою 20%, а також тариф на транспортування - 124,16 грн без ПДВ із застосуванням коефіцієнта 1,10 умовних одиниць (разом 136,576 грн без ПДВ, 163,89 грн з ПДВ).
Загальна ціна газу за 1000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням транспортування та коефіцієнта, становить 16 554,00 грн.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, Відповідач повністю розрахувався за поставку природного газу у період з жовтня 2021 по січень 2022 та не розрахувався за лютий 2022.
Відповідно до п. 6.2 Договору Споживач зобов'язаний самостійно контролювати власне споживання газу та своєчасно його оплачувати. Оскільки обсяги визначаються за даними Інформаційної платформи Оператора ГТС, Відповідач був зобов'язаний сплатити вартість фактично поставленого природного газу.
На виконання умов Договору Позивач поставив у власність Відповідача природний газ на загальну суму 6 847 139,92 грн. Цей факт підтверджується даними Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів Відповідача, які підтверджують обсяги природного газу, що були поставлені Відповідачу у спірний період.
З листа Оператора ГТС № ТОВВИХ-25-10966 від 15.07.2025 вбачається, що Відповідач (ЕІС-код 56ХQ0000ZSТ9S00С) спожив природний газ з ресурсу Позивача у відповідних обсягах за спірний період, зазначених у позовній заяві.
Відповідно до п. 5.1 Договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ має бути здійснений до 15 числа місяця (включно), наступного за місяцем, у якому підлягало оплаті 70% вартості газу за відповідний розрахунковий період.
Відповідач сплатив лише 5 504 908,88 грн, а також не виконав грошове зобов'язання у встановлений строк, порушивши п. 5 Договору.
На підставі розрахунку заборгованості, актів приймання-передачі, даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та інформації АТ «Ощадбанк» про надходження коштів встановлено, що Відповідач повністю визнав і сплатив вартість природного газу, отриманого у період з жовтня 2021 по січень 2022 року, у зв'язку з чим спір у цій частині відсутній. Водночас вартість природного газу, спожитого у лютому 2022 року, залишилася неоплаченою.
Як встановлено з матеріалів справи, сума простроченого та несплаченого основного боргу за Договором становить 1 342 231,04 грн.
Загальний розмір нарахованих Позивачем 3% річних від основного боргу складає 132 605,08 грн.
Інфляційні втрати розраховано Позивачем за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, відповідно до рекомендацій Листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97-р.
Сума інфляційних нарахувань становить 573 824,62 грн.
Таким чином, загальна сума боргу, яку Позивач просить стягнути з Відповідача становить 2 048 660,74 грн.
Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до норми статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з п. 6.2. договору постачання природного газу №8341-НГТ-20 від 20.09.2021 споживач зобов'язаний самостійно контролювати власне використання природного газу та своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.
Відповідно до пункту 5.1 Договору остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
На виконання умов Договору Позивач поставив у власність Відповідача природний газ на загальну суму 6 847 139,92 грн, однак судом встановлено, що Відповідач сплатив 5 504 908,88 грн за поставку природного газу у період з жовтня 2021 по січень 2022 та не розрахувався за лютий 2022, тим самим, порушивши п. 5 Договору.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено з матеріалів справи, сума простроченого та несплаченого основного боргу за Договором становить 1 342 231,04 грн.
До того ж, п. 7.1 Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором.
Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Щодо нарахованих 3% річних, то приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних, то стягненню підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язан» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір передбачено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Оскільки Відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу, він зобов'язаний сплатити на користь Позивача три проценти річних від простроченої суми.
Стосовно інфляційних втрат, то відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 року у справі №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця,,наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
Позивачем при поданні позовної заяви заявлено вимоги про стягнення з Відповідача 1 342 231,04 основного боргу; 132 605,08 грн 3% річних та 573 824,62 грн інфляційних втрат.
Судом перевірено розрахунок позовних вимог і встановлено, що позивачем не вірно проведено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат. Стягненню підлягає 132 605,07 грн 3% річних та 573 824,58 грн інфляційних втрат.
Виходячи із викладеного вище, суд дійшов до висновку, що наданими доказами Позивачем підтверджено обґрунтованість заявлених позовних вимог, відтак позов підлягає до задоволення частково.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи те, що позовну заяву подано в електронній формі, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», суд дійшов висновку стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 24 583,93 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанська енергосервісна компанія» (79053, Львівська обл., місто Львів, вул. Володимира Великого, будинок 18, кабінет 24; код ЄДРПОУ: 35389334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ: 42399676) заборгованість у розмірі 2 073 244,62 грн, у тому числі:
- основний борг у сумі 1 342 231,04 грн;
- три проценти річних у сумі 132 605,07 грн;
- інфляційні втрати у сумі 573 824,58 грн;
- судовий збір в розмірі 24 583,93 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстур судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: https://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Горецька З.В.