ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.12.2025Справа № 910/6318/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Керівника Солом'янської окружної прокуратури міста Києва (Україна, 03124, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 3А; ідентифікаційний код: 02910019) в інтересах держави в особі Київської міської ради (Україна, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код: 22883141)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАНКЛІН ГРУПП" (Україна, 03186, м. Київ, бул. Чоколівський, 19-А; ідентифікаційний код: 33050996)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 32А, ідентифікаційний код 26199097)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача
приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лищук Людмила Анатоліївна (01001, м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 28А, пов. 3-й)
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом скасування рішення приватного нотаріуса, повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації земельної ділянки,
Представники учасників судового процесу:
Від прокуратури: Лисиця Г.С.
Від позивача: Буханистий О.В.
Від відповідача: Бахмацький К.А.
Від Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації): не з'явився
Від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лищук Людмили Анатоліївни: не з'явився
До Господарського суду міста Києва звернувся Керівник Солом'янської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАНКЛІН ГРУПП", в якому просить суд: усунути перешкоди територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,1171 га (кадастровий номер 8000000000:69:179:0005) по АДРЕСА_1, зокрема:
- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лищук Л.А. від 03.12.2021 (індексний номер рішення: 62040948) та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ТОВ "ФРАНКЛІН ГРУПП" (РНОКПП 33050996) на нерухоме майно - автомайстерню загальною площею 65,9 кв.м. (автомайстерня літ "А", естакада літ. "Б") по АДРЕСА_1 з одночасним припиненням права власності ТОВ "ФРАНКЛІН ГРУПП" на вказане майно із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об'єкта нерухомого майна 2519250380000;
- зобов'язати ТОВ "ФРАНКЛІН ГРУПП" (РНОКПП 33050996) повернути земельну ділянку площею 0,1171 га (кадастровий номер 8000000000:69:179:0005) по АДРЕСА_1 територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141) з приведенням у придатний до використання стан шляхом знесення об'єктів самочинного будівництва - автомайстерні загальною площею 65,9 кв.м. (автомайстерня літ "А", естакада літ. "Б");
- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:179:0005 площею 0,1171 га по АДРЕСА_1 у Державному земельному кадастрі із закриттям Поземельної книги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6318/25, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 32А, ідентифікаційний код 26199097) третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лищук Людмилу третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; підготовче засідання призначено на 25.06.2025.
24.06.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, заява про повернення позовної заяви та заява про усунення порушень процесуального законодавства.
У засіданні суду 25.06.2025 прокурор та представник позивача заперечили щодо задоволення заяв відповідача.
Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні заяв відповідача про повернення позовної заяви та залишення позовної заяви без руху та залучив відзив на позовну заяву до матеріалів справи.
Прокурор заявив усне клопотання про продовження строку для надання відповіді на відзив.
Представник позивача підтримав дане клопотання.
Суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання прокурора, відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України, продовжив строк на подання відповіді на відзив до 05.07.2025.
Відповідач та треті особи участь своїх представників у засідання суду 25.06.2025 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2025 відкладено підготовче засідання на 21.07.2025.
27.06.2025 через підсистему "Електронний суд" від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лищук Людмили Анатоліївни надійшли письмові пояснення.
04.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від прокуратури надійшла відповідь на відзив.
10.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла відповідь на відзив.
14.07.2025 засобами поштового зв'язку від Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли письмові пояснення.
Суд протокольною ухвалою від 21.07.2025 залучив подані документи до матеріалів справи.
У засіданні суду 21.07.2025 представник відповідача повідомив, що 20.07.2025 ним подано ряд клопотань.
Прокурор заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з поданими відповідачем клопотаннями та для надання ним правової оцінки.
Представник відповідача заперечень щодо задоволення даного клопотання не навів.
Суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання прокуратури про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 відкладено підготовче засідання на 30.07.2025.
21.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від прокуратури та позивача надійшли пояснення на позовну заяву.
23.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
28.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від прокуратури надійшли заперечення на клопотання відповідача.
Суд протокольною ухвалою від 30.07.2025 залучив подані документи до матеріалів справи.
21.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, у зв'язку з тим, що заявлені позивачем вимоги мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
У засіданні суду 30.07.2025 представник відповідача підтримав дане клопотання, просив його задовольнити.
Прокурор, представник позивача та третьої особи заперечили щодо задоволення даного клопотання, просили відмовити у його задоволенні.
Розглянувши дане клопотання, суд протокольною ухвалою відмовив у його задоволенні, оскільки дану позовну заяву подано у зв'язку з порушенням майнового права та інтересу територіальної громади міста Києва як власника земельної ділянки по АДРЕСА_1 через самочинне будівництво автомайстерні Товариства з обмеженою відповідальністю «Франклін Групп», а тому є спором про право, носить приватноправовий характер та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Також 21.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому останній просив витребувати з Державного архіву міста Києва завірені копії документів фонду № Р-6 «Головне архітектурно-планувальне управління виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів» за період 1932, 1943 - 1987 років, оскільки вони можуть містити акти про прийняття в експлуатацію, довідки про присвоєння адрес та інше.
У засіданні суду 30.07.2025 представник відповідача підтримав дане клопотання, просив його задовольнити.
Прокурор, представник позивача та третьої особи заперечили щодо задоволення даного клопотання, просили відмовити у його задоволенні.
Розглянувши дане клопотання, суд протокольною ухвалою відмовив у його задоволенні, у зв'язку з тим, що представником відповідача пропущено процесуальний строк на подачу вказаного клопотання. Крім того, відповідачем не наведено жодних поважних причин, які зумовили пропуск такого строку, були об'єктивно непереборними та дійсно завадити йому звернутись з такими клопотаннями разом з відзивом на позовну заяву.
Також представником відповідача у справі жодним чином не обґрунтовано, які саме обставини, відповідні докази можуть підтвердити або спростувати та як вони можуть вплинути на хід розгляду справи.
Більше того, представником відповідача не долучено до клопотання жодних доказів того, що останнім вживалися заходи на отримання вказаних документів та неможливість отримати їх самостійно. Зокрема, причинами неможливості самостійного отримання доказу особою, яка бере участь у справі, може бути відмова особи, в якої знаходиться доказ, надати цей доказ, або законодавчо встановлена заборона передання певної інформації тощо. Особа, яка звертається з клопотанням про витребування доказу, повинна надати підтвердження того, що їй відмовлено в отриманні доказу, або відсутності відповіді на запит про отримання доказу.
Також відповідач не був позбавлений можливості самостійно знайти необхідний документ, за наявності, зробити фотокопію та представити суду.
Також 21.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
У засіданні суду 30.07.2025 представник відповідача підтримав дане клопотання, просив його задовольнити.
Прокурор, представник позивача та третьої особи заперечили щодо задоволення даного клопотання, просили відмовити у його задоволенні.
Розглянувши дане клопотання, суд протокольною ухвалою відмовив у його задоволенні, оскільки відповідачем жодним чином не обґрунтована необхідність призначення вказаної експертизи у даній справі та потреба у спеціальних знаннях, а також яким чином встановлені факти (обставини) будуть мати суттєве значення для правильного вирішення даного спору по суті.
У засіданні суду 30.07.2025 присутніми представниками учасниками судового процесу надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.
Третя особа на стороні відповідача представника у засідання суду 30.07.2025 не забезпечила, про дату та час судового розгляду повідомлялася належним чином.
10.09.2025 відповідачем подано повідомлення по справі, клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2025 відкладено судове засідання на 22.10.2025.
16.10.2025 відповідачем подано клопотання про отримання процесуальних документів в електронному вигляді.
21.10.2025 Департаментом земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подано клопотання про проведення судового засідання без участі представника останнього.
22.10.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 відкладено судове засідання на 19.11.2025.
19.11.2025 відповідачем подано клопотання про відкладення судового засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 відкладено судове засідання на 03.12.2025.
Прокурор та позивач у справі у засіданні суду 03.12.2025 підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.
У судовому засіданні 03.12.2025 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позову.
03.12.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників прокуратури, сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно первинна державна реєстрація права власності на нерухоме майно - автомайстерню загальною площею 65,9 кв.м. (автомайстерня літ «А», естакада літ. «Б») по АДРЕСА_1 проведена за ОСОБА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 61925055 від 29.11.2021 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В..
Підставою для прийняття вказаного рішення стали технічний паспорт, серія та номер: ТІ01:5300-0666-8332-3677, виданий 18.11.2021, видавник: ЄДЕССБ, а також довідка про показники об'єкта нерухомого майна, серія та номер: 111/21-31 від 11.11.2021, які складені та видані ТОВ «Інжбуд-консалтинг» на замовлення ОСОБА_1 ..
З вищезазначеної довідки про показники об'єкта нерухомого майна, серія та номер: 111/21-31 від 11.11.2021 вбачається, що автомайстерня літ «А» загальною площею 65,9 кв.м., естакада літ. «Б» загальною площею 15,0 кв.м. по АДРЕСА_1 побудовані до 5 серпня 1992 року.
У подальшому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лищук Л.А. 03.12.2021 прийнято рішення, індексний номер: 62040948 про державну реєстрацію та їх обтяжень та зареєстровано за ТОВ «Меблі Дизайн» право власності на нерухоме майно - автомайстерню загальною площею 65,9 кв.м. (автомайстерня літ «А», естакада літ. «Б») по АДРЕСА_1 .
Підставою для прийняття вказаного рішення став акт прийому-передачі, серія та номер: 7770, 7771 від 01.12.2021, відповідно до якого директор ТОВ «Меблі Дизайн» в особі ОСОБА_2 приймає від ОСОБА_1 в якості внеску до статутного капіталу товариства наступне нерухоме майно, а саме автомайстерню загальною площею 65,9 кв.м. (автомайстерня літ «А», естакада літ. «Б») по АДРЕСА_1 .
Рішенням учасника ТОВ «Меблі дизайн» ОСОБА_2 №0112/21 від 01.12.2021 ОСОБА_1 включено до складу учасників товариства та змінено найменування товариства з ТОВ «Меблі Дизайн» на ТОВ "ФРАНКЛІН ГРУПП".
Державна реєстрація права власності на самочинно збудоване нерухоме майно по АДРЕСА_1 стала в подальшому підставою для формування відповідної земельної ділянки та розроблення ТОВ "ФРАНКЛІН ГРУПП" технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки площею 0,1171 га з кадастровим номером 8000000000:69:179:0005, на якій вищевказане нерухоме майно загальною площею 65,9 кв.м. знаходиться.
Згідно інформації Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №055-5021 від 09.04.2025 земельна ділянка по АДРЕСА_1 за функціональним призначенням відноситься до території вулиць та доріг, розташована в межах червоних ліній і в зоні обмеження забудови за умов безпеки польотів.
Так, відповідно до інформації з Державного земельного кадастру на підставі розробленої ФОП Холявко В.М. технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за завданням на виконання робіт від ТОВ "ФРАНКЛІН ГРУПП" 28.12.2021 внесено відомості (здійснено реєстрацію) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:69:179:0005, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; площею - 0,1171 га; вид використання - для експлуатації та обслуговування автомайстерні; цільове призначення - 12.11 Для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу.
За заявою ТОВ "ФРАНКЛІН ГРУПП" 22.11.2024 на розгляд до Київської міської ради подано проект рішення про передачу ТОВ «ФРАНКЛІН ГРУПП» в оренду земельної ділянки на АДРЕСА_1 у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно. Згідно інформації офіційного сайту Київської міської ради указаний проект не розглянуто та рішення не прийнято (https://kmr.gov.ua/uk/content/proekt-rishennya-kyyivskoyi-miskoyi-rady-28701 ).
Відповідно до протоколу огляду місця події від 08.04.2025, проведеного в рамках кримінального провадження № 42023102090000251 від 08.12.2023, встановлено, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 у Солом'янському районі міста Києва розташована автомайстерня, яка являє собою одноповерхову споруду без фундаменту, та металева естакада. На земельній ділянці організовані паркувальні місця, на яких запарковані транспортні засоби.
Так, прокурор зазначає, що оскільки державна реєстрація права власності за ТОВ "ФРАНКЛІН ГРУПП" на самочинно збудоване нерухоме майно - автомайстерню загальною площею 65,9 кв.м. (автомайстерня літ «А», естакада літ. «Б») по АДРЕСА_1 проведена на підставі рішення державного реєстратора №62040948 від 03.12.2021 у порушення вимог чинного законодавства, а тому вказане рішення має бути скасоване в судовому порядку з одночасним припиненням права власності ТОВ "ФРАНКЛІН ГРУПП" на вказане майно і самочинно збудоване майно підлягає знесенню.
Також прокурор стверджує, що з метою усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, підлягає скасуванню державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:179:0005 в Державному земельному кадастрі із закриттям Поземельної книги з огляду на наступне.
Так, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про реєстрацію права власності на автомайстерню (автомайстерня літ. «А», естакада літ. «Б») за ТОВ "ФРАНКЛІН ГРУПП" загальною площею 65,9 кв.м. по АДРЕСА_1 , водночас речові права на земельну ділянку за вищевказаною адресою не зареєстровані.
Відповідно до інформації Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 18.03.2025, Київська міська рада рішення про передачу гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельної ділянки на АДРЕСА_1 у власність або користування не приймала. рішення Київською міською радою щодо передачі (надання) у власність чи користування, в тому числі на правах оренди, будь-яким фізичним чи юридичним особам на даний час не приймалося.
Крім того, прокурор зазначає, що на Порталі державної електронної системи у сфері будівництва відсутня інформація про реєстрацію дозвільних документів, що надають право на проведення будівельних (підготовчих) робіт та засвідчують прийняття збудованих об'єктів за вказаною адресою в експлуатацію.
Таким чином, прокурор стверджує, що нерухоме майно по АДРЕСА_1 збудовано на земельній ділянці, яка не була відведена будь-яким фізичним чи юридичним особам, зокрема, для будівництва нерухомого майна.
Водночас, існування за вказаною адресою об'єкта нерухомого майна підтверджується протоколом огляду земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 08.04.2025 у кримінальному провадженні № 42023102090000251 від 08.12.2023, технічним звітом щодо вишукувальних робіт при здійсненні моніторингу земель та контролю за їх використанням і охороною Комунального підприємства «Київський інститут земельних відносин», які були залучені в якості спеціалістів під час огляду 22.10.2024 вказаної земельної ділянки у відповідному кримінальному провадженні, та тематичними картами супутникового ретроспективного моніторингу вказаної земельної ділянки, наданих Національним центром управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України (лист №511-5-04.02-2025 від 07.02.2025).
Враховуючи зазначене, прокурор вважає, що оскільки об'єкти по АДРЕСА_1 є самочинно збудованими об'єктами без дозвільних документів, ОСОБА_1 не був власником чи користувачем вказаної земельної ділянки, а тому у Бородавко В.В. не виникло та не могло виникнути права власності на них, а тому державна реєстрація такого права власності на підставі рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 61925055 від 29.11.2021, в порушення вимог Порядку №1127, є незаконною.
З огляду на викладене, належним способом захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів держави, на думку прокурора, є усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у розпорядженні та користуванні земельною ділянкою площею 0,1171 га (кадастровий номер 8000000000:69:179:0005) шляхом скасування у судовому порядку рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 62040948 від 03.12.2021, а також здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ТОВ "ФРАНКЛІН ГРУПП" права власності на автомайстерню загальною площею 65,9 кв.м. (автомайстерня літ «А», естакада літ. «Б») по АДРЕСА_1 з одночасним припиненням права власності ТОВ "ФРАНКЛІН ГРУПП" на вказане майно із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав та реєстраційної справи.
Також прокурор вважає, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:179:0005 відбулася з порушенням вимог ст. ст. 1, 3, 9, 11, 22 Закону України «Про державний земельний кадастр», ст. ст. 1, 25, 35,57 Закону України «Про землеустрій», «Класифікатору видів функціонального призначення територій та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок» та розроблена під експлуатацію самочинно збудованого нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано з порушенням законодавства України про державну реєстрацію, а також з урахуванням того, що Київська міська рада рішення про передачу зазначеної земельної ділянки у власність або у користування (оренду) будь-яким фізичним або юридичним особам не приймала, є необхідність у скасуванні державної реєстрації вказаної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із закриттям Поземельної книги.
З огляду на вищевикладені обставини, Керівник Солом'янської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАНКЛІН ГРУПП", в якому просить суд: усунути перешкоди територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,1171 га (кадастровий номер 8000000000:69:179:0005) по АДРЕСА_1, зокрема:
- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лищук Л.А. від 03.12.2021 (індексний номер рішення: 62040948) та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ТОВ "Франклін Групп" (РНОКПП 33050996) на нерухоме майно - автомайстерню загальною площею 65,9 кв.м. (автомайстерня літ "А", естакада літ. "Б") по АДРЕСА_1 з одночасним припиненням права власності ТОВ "Франклін Групп" на вказане майно із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об'єкта нерухомого майна 2519250380000;
- зобов'язати ТОВ "Франклін Групп" (РНОКПП 33050996) повернути земельну ділянку площею 0,1171 га (кадастровий номер 8000000000:69:179:0005) по АДРЕСА_1 територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141) з приведенням у придатний до використання стан шляхом знесення об'єктів самочинного будівництва - автомайстерні загальною площею 65,9 кв.м. (автомайстерня літ "А", естакада літ. "Б");
- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:179:0005 площею 0,1171 га по АДРЕСА_1 у Державному земельному кадастрі із закриттям Поземельної книги.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
У ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно зі ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Суд зазначає, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяви самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений держави здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема, щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносин.
Якщо підстави для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачено абзацами 3-м і 4-м частини четвертої статті 23-ї закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави здійснює або не належним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.
У даному випадку, орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, неналежним чином виконує свої обов'язки щодо захисту та поновлення цих інтересів.
Відповідно до ст. ст. 13, 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцевими державними адміністраціями вирішуються, зокрема, питання використання землі, а також здійснюється державний контроль за їх використанням та охороною.
Крім того, згідно з ст. 21 цього Закону місцеві державні адміністрації в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля розпоряджаються землями державної власності.
Відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" у місті Києві діють представницькі органи місцевого самоврядування - Київська міська рада.
Враховуючи, що спірне приміщення є комунальною власністю, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження ним можуть здійснюватися від імені та в інтересах територіальної громади столиці Київською міською радою, саме до компетенції ради віднесені повноваження щодо захисту порушених інтересів територіальної громади міста Києва у разі укладення незаконних договорів щодо зазначеного майна.
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, та у разі відсутності такого органу.
Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
Наведене утворює передбачений вимогами Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» винятковий випадок, за якого порушення відповідачами інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, усвідомленою пасивною поведінкою уповноваженого суб'єкта владних повноважень та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах, - Київської міської державної адміністрації.
Солом'янська окружна прокуратура міста Києва зверталась до структурного підрозділу Київської міської ради Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) з листом №44-1341вих25 від 05.02.2025, від 10.03.2025 № 44-2657вих-25, до Київської міської ради з листом від 18.03.2025 № 44-2998вих-25, в якому повідомляла про незаконність реєстрації права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці територіальної громади міста Києва по АДРЕСА_1 у Солом'янському районі міста Києва та необхідності вжиття заходів реагування з метою усунення вказаних порушень інтересів держави.
Водночас, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) надано відповідь № 057-4048 від 28.03.2024, зі змісту якої вбачається, що Київська міська рада не вживала заходи цивільно-правового характеру з даних питань. У Департаменті під час підготовки відповідного проєкту рішення Київської міської ради щодо передачі земельної ділянки була відсутня інформація та документи з приводу порушення вимог законодавства при проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 у Солом'янському районі міста Києва. Так, Департамент встановив обставини та факти щодо порушення вимог законодавства при проведенні зазначеної державної реєстрації з попереднього листа Солом'янської міської прокуратури міста Києва від 10.03.2025 № 44-2657ВИХ-25. При цьому, у разі наявності таких підстав для судового захисту органами прокуратури, Департамент будь-яким способом сприятиме у наданні наявної та необхідної інформації щодо зазначеного питання.
Вказана бездіяльність Київської міської ради є підставою для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави, в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Отже, прокурором була надана можливість компетентному органу відреагувати на порушення інтересів держави щодо спірної земельної ділянки, зокрема, шляхом вчинення дій для виправлення ситуації та відновлення порушених прав та інтересів держави.
Прокурор зазначає, що Київська міська рада, маючи таку можливість та відповідні повноваження для захисту, повинна була виявити порушенні інтересів держави, звернутись до суду за захистом цих прав, проте протягом тривалого часу так і не звернулась, що, відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ч. 2 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", стало підставою для звернення прокурора до суду з відповідним позовом.
На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Солом'янська окружна прокуратура міста Києва листом від 06.05.2025 за № 44-4888вих-25 повідомила Київську міську раду про намір звернутися до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом в інтересах держави.
Зазначений лист отримано Київською міською радою 06.05.2025 та зареєстровано за вхідним № 08/20471.
У справі № 903/129/18 (постанова від 15.10.2019) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що факт не звернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що уповноважений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці ЄСПЛ.
Подібні висновки також наведені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 26.02.2020 у справі № 522/3777/17, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 09.04.2020 у справі №822/589/17, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 тощо.
Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом звернення до суду.
Статтею 17 ЦК України передбачено, що орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.
Враховуючи викладене, Київська міська рада має право звернутися до суду за захистом порушеного права як орган, на якого покладено повноваження із захисту прав та законних інтересів держави у даних правовідносинах, однак заходів до усунення порушень законодавства дотепер не вжито.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зроблено висновок, що "Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98)".
Спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених цим Законом (частина сьома статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр").
Згідно з частиною першою статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття поземельної книги на таку ділянку.
Відповідно до частини десятої статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
Згідно з підпунктом 3 абзацу 1 пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2017 № 509 застосовується з 01.10.2017, державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.
Абзацом 6 пункту 114 Порядку передбачено, що відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора; відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи; зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.
Зі змісту наведеного убачається, що у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки її державна реєстрація скасовується, а відомості про таку земельну ділянку набувають статусу архівних та відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи.
Однак суди не врахували набуття у такому разі спірною земельною ділянкою статусу архівної та з огляду на викладене залишили поза увагою, що обраний прокурором спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення таких позовних вимог не призведе до поновлення порушених прав позивача без його звернення до суду з іншим позовом.
Належним способом захисту прав позивача може бути звернення до суду з вимогами про витребування землі із чужого незаконного володіння, за умови доведеності, що позивач був позбавлений права володіння (користування) земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, у разі, якщо буде доведено, що позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав.
Натомість задоволення позовних вимог про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лищук Л.А. від 03.12.2021 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ТОВ "ФРАНКЛІН ГРУПП" на нерухоме майно - автомайстерню загальною площею 65,9 кв.м. (автомайстерня літ "А", естакада літ. "Б") по АДРЕСА_1 з одночасним припиненням права власності "ФРАНКЛІН ГРУПП" на вказане майно із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об'єкта нерухомого майна та про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:179:0005 площею 0,1171 га по АДРЕСА_1 у Державному земельному кадастрі із закриттям Поземельної книги не може привести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності).
Аналогічний за змістом висновок викладений Верховним Судом у постанові від 26.04.2023 у справі №727/2415/22 та у постанові від 09.08.2023 у справі № 915/86/23.
Оскільки обрання неефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, суд не вважає за необхідне давати відповідь на кожен аргумент прокурора з огляду на висновки ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" "Руїз Торіха проти Іспанії" (хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент).
Водночас, за змістом ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, з яких об'єкти нерухомості вважаються самочинними, а саме, якщо вони: 1) збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) збудовані без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; 3) збудовані з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Отже, наявність хоча б однієї з трьох зазначених ознак може свідчити про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
Судом встановлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про реєстрацію права власності на автомайстерню (автомайстерня літ. «А», естакада літ. «Б») за ТОВ "ФРАНКЛІН ГРУПП" загальною площею 65,9 кв.м. по АДРЕСА_1 , водночас речові права на земельну ділянку за вищевказаною адресою не зареєстровані.
Відповідно до інформації Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 18.03.2025, Київська міська рада рішення про передачу гр. ОСОБА_1 земельної ділянки на АДРЕСА_1 у власність або користування не приймала. рішення Київською міською радою щодо передачі (надання) у власність чи користування, в тому числі на правах оренди, будь-яким фізичним чи юридичним особам на даний час не приймалося.
Таким чином, нерухоме майно по АДРЕСА_1 , збудовано на земельній ділянці, яка не була відведена будь-яким фізичним чи юридичним особам, зокрема, для будівництва нерухомого майна.
Крім того, на Порталі державної електронної системи у сфері будівництва відсутня інформація про реєстрацію дозвільних документів, що надають право на проведення будівельних (підготовчих) робіт та засвідчують прийняття збудованих об'єктів за вказаною адресою в експлуатацію.
Вказане підтверджується інформацією Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №073-252 від 24.01.2025, згідно якої Департаментом не видавалися та не реєструвалися документи, які дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва за вказаною адресою.
Згідно з інформації Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №064-1058 від 21.01.2025 вбачається, що Департамент не надавав контрольну картку на порушення благоустрою у зв'язку з виконанням будівельних робіт за вищевказаною адресою.
Відповідно до інформації Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №055-1610 від 24.01.2025 встановлено, що містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 у Солом'янському районі міста Києва не надавалися, заяви на їх видачу не зареєстровані.
Крім того, згідно з інформацією Державного архіву м. Києва №068/08-20/343 від 27.02.2025 у «Алфавітному покажчику актів введення в експлуатацію будівель та споруд за 1970, 1976 - 1996 рр.», складеному до документів фонду № Р-1316 «Управління капітального будівництва Київської міської державної адміністрації», відомостей про об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 не виявлено.
Також судом враховано, що сформований державним реєстратором Витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за №ТІ01:5300-0666-8332-3677 від 11.11.2021 свідчить про відсутність відомостей про земельну ділянку та її кадастровий номер, на якій знаходиться відповідний об'єкт по АДРЕСА_1 у Солом'янському районі міста Києва.
Існування за вказаною адресою об'єкта нерухомого майна підтверджується протоколом огляду земельної ділянки по АДРЕСА_1 у Солом'янському районі міста Києва від 08.04.2025 у кримінальному провадженні № 42023102090000251 від 08.12.2023, технічним звітом щодо вишукувальних робіт при здійсненні моніторингу земель та контролю за їх використанням і охороною Комунального підприємства «Київський інститут земельних відносин», які були залучені в якості спеціалістів під час огляду 22.10.2024 вказаної земельної ділянки у відповідному кримінальному провадженні, та тематичними картами супутникового ретроспективного моніторингу вказаної земельної ділянки, наданих Національним центром управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України (лист №511-5-04.02-2025 від 07.02.2025).
У певних випадках спосіб захисту імперативно "прив'язаний" до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін "встановлений законом" означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.
Велика Палата Верховного Суду у вже згаданій постанові від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 виснувала, що можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна. Тобто, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. У випадку задоволення однієї із зазначених вище вимог юридична доля самочинно побудованого майна (спірного об'єкта нерухомості) буде вирішена у встановленому законом порядку. Разом із цим буде відновлено стан єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.
При цьому, якщо право власності на об'єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у разі задоволення позовної вимоги про знесення об'єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації.
Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об'єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ).
Звідси коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.
Враховуючи наведені норми матеріального права, а також висновки Великої Палати Верховного Суду щодо них, суд дійшов висновку про те, що належним та ефективним способом захисту прав територіальної громади міста Києва у спірних правовідносинах є вимога прокурора про зобов'язання ТОВ "ФРАНКЛІН ГРУПП" повернути земельну ділянку площею 0,1171 га (кадастровий номер 8000000000:69:179:0005) по АДРЕСА_1 територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141) з приведенням у придатний до використання стан шляхом знесення об'єктів самочинного будівництва - автомайстерні загальною площею 65,9 кв.м. (автомайстерня літ "А", естакада літ. "Б") і задоволення цієї вимоги саме по собі остаточно вирішить юридичну долю самочинного будівництва по АДРЕСА_1 у Солом'янському районі міста Києва у встановленому законом порядку.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 04.09.2025 у справі №910/8317/23.
З викладеного вбачається, що позовні вимоги прокурора у цій справі підлягають задоволенню лише в означеній частині, тоді як у задоволенні решти належить відмовити у зв'язку з неефективністю обраного способу захисту.
Інші доводи сторін судом розглянуто та відхилено, оскільки вони не впливають на встановлені судом обставини та результат вирішення спору.
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Згідно з ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРАНКЛІН ГРУПП" (Україна, 03186, м. Київ, бул. Чоколівський, 19-А; ідентифікаційний код: 33050996) повернути земельну ділянку площею 0,1171 га (кадастровий номер 8000000000:69:179:0005) по АДРЕСА_1 територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (Україна, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код: 22883141) з приведенням у придатний до використання стан шляхом знесення об'єктів самочинного будівництва - автомайстерні загальною площею 65,9 кв.м. (автомайстерня літ «А», естакада літ. «Б»).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАНКЛІН ГРУПП" (Україна, 03186, м. Київ, бул.Чоколівський, 19-А; ідентифікаційний код: 33050996) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вулиця Предславинська, 45/9, код ЄДРПОУ 02910019, код: 02910019, банк: ДКСУ, м. Київ, код банку: 820172; р IBAN UA168201720343100001000011062, код класифікації видатків бюджету - 2800) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста сорок дві) грн 40 коп.
4. У решті позовних вимог відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 09.12.2025
Суддя І.О. Андреїшина