ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.12.2025Справа № 910/11796/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОДАР ПІВІ»
про розподіл судових витрат
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОДАР ПІВІ»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
про стягнення 3 425 024,44 грн,
без повідомлення (виклику) представників сторін
У вересні 2025 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОДАР ПІВІ» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 3 425 024,44 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем порушено свої зобов'язання за договором № 9951/09 від 23.10.2013 із повної та своєчасної оплати коштів за поставлену електричну енергію, що встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва від 07.11.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025, у справі № 910/8655/24, у зв'язку з чим позивач здійснив нарахування інфляційних втрат з 18.09.2024 по 20.09.2025.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 позовні вимоги задоволено частково, ухвалено стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, буд. 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОДАР ПІВІ» (вул. Володимирська, буд. 97/37, м. Київ, 01033; ідентифікаційний код 38058759) 2 800 121,08 грн інфляційних втрат та 33 601,45 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
24.11.2025 до суду від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, відповідно до якої позивач просить ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача судових витрат, пропорційно задоволеним позовним вимогам позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОДАР ПІВІ» про розподіл судових витрат прийнято до розгляду, запропоновано відповідачу подати заперечення на заяву позивача про розподіл судових витрат або клопотання про зменшення заявлених витрат - протягом 5 днів з моменту отримання даної ухвали.
01.12.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про розподіл судових витрат.
Розглянувши заяву позивача про розподіл судових витрат, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно із ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 80 000,00 грн позивачем надано в матеріали справи: копію заявки про надання правової допомоги від 14.05.2024 № 14/05-01, договору про надання правової допомоги від 14.05.2024 № 251/2024 з додатком № 2 від 01.08.2025, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 24.11.2025, рахунок на оплату від 24.11.2025 № 289.
Так, за укладеним між позивачем та Адвокатським об'єднанням «ГРУПА БІЗНЕС ПАРТНЕРІВ» (надалі - Об'єднання) договором про надання правової допомоги від 14.05.2024 № 251/2024, позивач доручив, а Об'єднання прийняло на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Надання правової допомоги здійснюється на підставі поданої позивачем письмової заявки.
Пунктом 2.1.4. договору про надання правової допомоги від 14.05.2024 № 251/2024 передбачено, що Об'єднання приймає на себе зобов'язання щодо представлення через партнерів Об'єднання та/або його адвокатів (помічників адвокатів), залучених Об'єднанням адвокатів у встановленому порядку інтересів позивача, зокрема, в господарських судах.
Відповідно до п. 4.1. вказаного договору, гонорар Об'єднання клієнт оплачує у розмірі та в порядку згідно з умовами, викладеними у додатку № 2 до цього договору.
Згідно з умовами п. 1 додатку № 2 до договору про надання правової допомоги від 14.05.2024 № 251/2024, вартість послуг (гонорар) Об'єднання щодо підготовки вимоги про задоволення кредиторських вимог на адресу контрагента - ДП «Гарантований покупець» та позовної заяви щодо стягнення заборгованості з ДП «Гарантований покупець» з наданням правничої допомоги у судах всіх інстанцій по справі складає 4000,00 грн за годину роботи адвоката.
24.11.2025 між позивачем та Об'єднанням підписано Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правової допомоги від 14.05.2024 № 251/2024, у межах судової справи № 910/11796/25, яким засвідчено надання Об'єднанням позивачу такої правової допомоги:
- підготовка адвокатом Проскурнею Т.В. та подання позовної заяви, розрахунку боргу та додаткових матеріалів для пред'явлення позову до суду - 40 000,00 грн за 10 годин роботи;
- підготовка адвокатом Проскурнею Т.В. відповіді на відзив - 20 000,00 грн за 5 годин роботи;
- підготовка та подання адвокатом Проскурнею Т.В. заперечень на клопотання про зупинення провадження у справі - 12 000,00 грн за 3 години роботи;
- участь адвоката Проскурні Т.В. у судових засіданнях 22.10.2025 та 19.11.2025 - по 4000,00 грн кожне.
Усього згідно з вказаним актом Об'єднанням надано позивачу послуг правничої допомоги на суму 80 000,00 грн.
Відповідач подав до суду заперечення на заяву позивача про розподіл судових витрат, у яких просив вказану заяву повернути без розгляду, посилаючись на недотримання позивачем вимог ч. 1 ст. 124 ГПК України щодо зазначення про те, що докази на підтвердження понесених витрат будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, а також пропуск встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України п'ятиденного строку для подання доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.
При цьому, відповідач просив відмовити у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат, у разі, якщо підстави для її повернення будуть відсутні, або ж обмежити розмір заявлених до стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу до 1% від заявленої суми, у разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача. Так, відповідач вказував на те, що визначений представником позивача об'єм роботи не відповідає критерію співмірності витрат, зважаючи на витрачений адвокатом позивача час. Також відповідач зазначив, що адвокат Проскурня Т.В. була представником позивача в аналогічних справах з таким же правовим регулюванням, а саме №№ 910/8655/24, 910/8607/24, 910/10015/25, а отже, не потребувала багато часу для аналізу законодавства в даній сфері. Також відповідач просив звернути увагу на віднесення його до стратегічних підприємств електроенергетичного комплексу, яке бере участь у функціонуванні критичної інфраструктури в умовах воєнного стану, а тому покладення на ДП «Гарантований покупець» необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу призведе до надмірного фінансового навантаження на державне підприємство, та як наслідок, неможливість виконання зобов'язань з оплати електроенергії, що придбавається відповідачем.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч. 4 ст. 129 ГПК України, згідно з яким у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
При цьому, надані акти прийому передачі наданих послуг не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному у них розмірі з іншої сторони. Суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обґрунтованість поданих адвокатом позивача до суду документів, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що визначений позивачем до стягнення з відповідача розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 80 000,00 грн є надмірним та неспіврозмірним зі складністю справи, оскільки фактично предметом спору було лише стягнення інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання, яке було встановлено судовим рішенням у іншій справі.
Тобто, фактично послуги адвоката зводяться у даному випадку до проведення донарахування інфляційних витрат за подальший період, який не охоплено судовим рішенням у справі № 910/8655/24. Отже, за висновками суду, предмет спору у справі не був складним та не потребував значного вивчення матеріалів, а обсяг та зміст підготовлених адвокатом позивача документів не був надмірним та не містив складної правової аргументації.
Крім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Враховуючи вищевикладене, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, беручи до уваги заперечення відповідача, з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 32 700,00 грн.
Інші доводи відповідача щодо недотримання позивачем вимог ч. 1 ст. 124 ГПК України та ч. 8 ст. 129 ГПК України відхилені судом як безпідставні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 236 - 242, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОДАР ПІВІ» про розподіл судових витрат задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, буд. 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОДАР ПІВІ» (вул. Володимирська, буд. 97/37, м. Київ, 01033; ідентифікаційний код 38058759) 32 700,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. В решті вимог заяви відмовити.
4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення підписано: 09.12.2025.
Суддя Т. Ю. Трофименко