ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.11.2025Справа № 910/8364/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Батій О.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу
за позовною заявою Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Міністерства внутрішніх справ України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максима Буд»
про стягнення 8 281 573,81 грн
за участю представників:
від позивача: Борисенко А.В.
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Міністерства внутрішніх справ України» (далі - ДУ МВС, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максима Буд» (далі - ТОВ «Максима Буд», відповідач) про стягнення пені в сумі 8 281 573,81 грн за державним контрактом № 531 від 21.06.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором в частині своєчасного виконання робіт, у зв'язку з чим позивач нарахував ТОВ «Максима Буд» штрафні санкції. У позові ДУ МВС просить стягнути з відповідача пеню в сумі 8 281 573,81 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.07.2025 за вказаним позовом було відкрите провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Відповідач у строк, встановлений законом, надав відзив на позов, в якому проти заявлених вимог заперечив, зазначив, що прострочення термінів виконання робіт з його боку відсутнє, оскільки додатковими угодами до договору сторони погодили продовження строку виконання робіт. Відповідач також вказав на нікчемність пункту 13.2 договору щодо нарахування пені, оскільки нормами діючого законодавства не передбачено право встановлювати додатковий вид санкції у вигляді нарахування додаткової пені в розмірі 7% за кожен день прострочення. Крім того просив зменшити розмір штрафних санкцій на 90% до 68 737,46 грн.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що додаткові угоди, на які посилається відповідач, не змінювали строку виконання робіт, адже вони укладалися виключно для забезпечення безперебійного фінансування об'єкта будівництва у 2025 році. Також позивач вказав, що нарахування пені в розмірі 7% є не подвійним стягненням неустойки, а підвищеним розміром тієї ж пені, яка застосовується після настання більшого строку прострочення.
У запереченнях до відповіді на відзив відповідач наполягав на узгодженні із замовником умов договору щодо продовження терміну виконання підрядних робіт, про що свідчила поведінка сторін.
У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 27.11.2025 для розгляду справи по суті не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення або про розгляд справи без його участі до суду не подав. У минулому судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві.
Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з урахуванням наступного.
Установлено, що 21.06.2024 між ДУ МВС (замовник) та ТОВ «Максима Буд» (підрядник) був укладений державний контракт № 531 (далі - договір), за умовами якого підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик, відповідно до умов договору та його додатків, виконати роботи згідно Настанови з визначення вартості будівництва (від 01.11.2021 № 281) по об'єкту: «Капітальний ремонт підвального приміщення для пристосування як захисної споруди цивільного захисту, м. Київ, вул. Молдовська, 5 -А», код за ДК 021:2015:45453000-7 «Капітальний ремонт і реставрація», а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх згідно з умовами даного договору (п. 1.1 договору).
Згідно з п. 1.3 договору склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені проектно-кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною договору. Склад та обсяги робіт, строки їх виконання можуть бути переглянуті сторонами в процесі виконання (якщо інше не буде встановлено вимогами законодавства) в разі внесення змін до проектної документації в порядку, визначеному чинним законодавством, та шляхом підписання відповідної додаткової угоди до цього договору.
Пунктом 4.1 договору визначено, що договірна ціна (ціна договору) є твердою і визначається на підставі додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору, та становить 10 112 022,18 грн, у тому числі ПДВ - 1 685 337,03 грн. Будь-які зміни договірної ціни оформлюються додатковими угодами. Вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті визначається в межах вартості робіт, передбачених договірною ціною (п. 4.5, 4.6 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору замовник має право вносити зміни у графік виконання та план фінансування робіт протягом строку дії договору. При відсутності коштів на фінансування робіт по об'єкту, терміни виконання робіт можуть переноситися та підлягають коригуванню, у тому числі шляхом коригування за згодою сторін графіку виконання робіт та плану фінансування. Відповідні зміни до договору вносяться шляхом укладання та підписання сторонами додаткових угод (п. 5.2 договору).
За змістом п. 6.2 договору розрахунки за виконані роботи (їх частини) здійснюються протягом 14-ти календарних днів на підставі підписаних уповноваженими представниками сторін актів приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми № КБ-3, що свідчать про прийняття робіт (їх частини) згідно з вимогами даного договору.
Згідно з п. 6.3, 6.4 договору вартість виконаних робіт, що підлягає оплаті, визначається із урахуванням обсягів виконаних робіт та фактичних витрат підрядника, підтверджених відповідними документами. Кінцевий розрахунок здійснюється після виконання та приймання всіх передбачених договором робіт згідно форми КБ-2 та КБ-3 та підписання акту-приймання будівельного майданчика з урахуванням вимог, зазначених в п. 11.6.7 договору.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що строки виконання робіт встановлені сторонами у графіку виконання робіт (додаток № 2), але мають бути виконанні не пізніше 01.10.2024. Роботи вважають закінченими після їх прийняття замовником відповідно до умов договору (п. 7.4 договору).
Відповідно до п. 18.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками та діє до 31.12.2024, а в частині розрахунків - до повного його виконання. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Додатковою угодою № 1 від 01.10.2024 сторони змінили п. 7.2 договору та виклали його в наступній редакції: строки виконання робіт встановлені сторонами у графіку виконання робіт (додаток № 2), але мають бути виконані не пізніше 14.11.2024.
У подальшому додатковою угодою № 4 від 25.12.2024 до договору, з метою забезпечення виконання зобов'язань у 2025 році, сторони продовжили строк дії договору та виклали п. 18.1 договору в новій редакції, а саме - цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками та діє до завершення воєнного стану, введеного Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні (зі змінами)», але не довше ніж до 31.05.2025, а в частині розрахунків - до повного його виконання. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч.1 статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Згідно з ч. 1 ст. 843, ст. 844 ЦК України у договорі підряду встановлюється ціна роботи або спосіб її визначення, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ст. 846 ЦК України).
Судом вже встановлено, що відповідно до додаткової угоди № 1 від 01.10.2024 відповідач повинен був виконати роботи у строк не пізніше 14.11.2024.
Водночас матеріали справи свідчать, що відповідач умови договору виконав неналежним чином, а саме - частину підрядних робіт виконав з порушенням визначеного договором строку (після 14.11.2024 року), що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт № 4 від 25.11.2024 на суму 357 058,92 грн, № 5 від 11.12.2024 на суму 469 812,52 грн, № 6 від 26.12.2024 на суму 632 547,86 грн, № 7 від 29.04.2025 на суму 1 042 557,58 грн, № 7-1 від 29.04.2025 на суму 163 650,56 грн, № 8 від 22.05.2025 на суму 3 084 517,36 грн, № 8-1 від 22.05.2025 на суму 849 675,36 грн та довідками про вартість виконаних будівельних робіт.
На виконання умов договору позивач сплатив вартість виконаних робіт на суму 8 281 573,81 грн згідно з наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями.
Таким чином судом встановлено порушення ТОВ «Максима Буд» своїх договірних зобов'язань щодо своєчасної здачі робіт, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню за прострочення зобов'язання.
Верховний Суд у постанові від 11.11.2024 по справі № 912/335/24 вказав, що чинне цивільне законодавство передбачає наявність таких понять, як строк договору, строк виконання зобов'язання та термін виконання зобов'язання, які згідно з положеннями ЦК України мають різний зміст, тобто ці поняття не є тотожними. Поняття строк виконання зобов'язання, термін виконання зобов'язання визначені у статті 530 ЦК України, відповідно до якої якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За висновком Верховного Суду, наведеним у вказаній постанові, строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком дії договору, а може бути відмінним від нього.
Суд відхиляє твердження відповідача про те, що узгодженими діями сторін строк виконання робіт продовжувався до 31.05.2025, оскільки згідно з п. 16.1 договору внесення змін у договір допускається тільки за згодою сторін та оформлюється додатковою угодою, додаткова угода є невід'ємною частиною договору, відтак, листування, на яке посилається відповідач, не може вважатися належним доказом погодження нового строку.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що наступними додатковими угодами № 2-7 до договору сторони не передбачили положення про зміну строків виконання робіт, а продовження строку дії договору не свідчить про продовження строків виконання робіт.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зважаючи на наведені норми чинного законодавства та встановлені у справі фактичні обставини, суд вважає, що відповідач є таким, що прострочив виконання свого господарського зобов'язання.
За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штраф є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 2 статті 231 ГК України (тут і далі - чинного на момент спірних правовідносин) у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
У п. 13.2 договору сторони погодили, що за порушення строків виконання робіт з вини підрядника (у т.ч. етапу виконання робіт) згідно графіку виконання робіт, підрядник сплачує замовнику пеню (неустойку) в розмірі 0,1% від вартості прострочених робіт за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів розмір пені (неустойки) збільшується до 7% від вартості робіт, за кожен день прострочення, що не виконані чи несвоєчасно виконані.
Отже, враховуючи те, що встановлений в договорі розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов'язання відповідає розміру таких санкцій, визначеному в законі, а матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків виконання підрядних робіт, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 8 281 573,81 грн є обґрунтованою, її розмір є арифметично правильним, а відтак - підлягає задоволенню.
Доводи відповідача про нікчемність п. 13.2 договору суд відхиляє, оскільки згідно зі ст. 6 та ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Так відповідач, підписуючи договір підряду, підтвердив своє усвідомлене волевиявлення на його укладення, що відповідає вимогам ст. 203 ЦК України щодо дійсності правочину, взяв на себе обов'язки, передбачені його умовами, та протягом усього строку дії договору виконував свої зобов'язання, не заявляючи жодних претензій чи зауважень щодо нікчемності чи недійсності правочину. Таким чином суд вважає, що положення п. 13.2 договору відповідають принципу свободи договору та узгоджуються з чинним законодавством.
Також суд розглянув клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та прийшов до висновку, що воно не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий зміст вказаної статті свідчить про те, що вона не є імперативною, а застосовується на розсуд суду за наявності визначених у ній умов та на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто є правом суду.
Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а також висновків, що містяться у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 905/1180/17, від 12.09.2018 у справі № 912/3594/17, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У даному випадку суд вважає, що відповідач не довів наявності виняткових обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру пені, та не навів поважних причин порушення зобов'язання.
Посилання відповідача на те, що штрафні санкції матимуть надмірний вплив в умовах воєнного стану на економічне становище товариства, суд приймає до уваги, проте, зазначає, що введення воєнного стану в країні вплинуло на майнові інтереси обох сторін, зокрема й позивача, тому вказані обставини не можна вважати виключними для відповідача та достатніми для зменшення розміру штрафних санкцій.
Також суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на неможливість виплачувати заробітну плату своїм працівникам, порушення інтересів третіх осіб, перед якими відповідач має відповідні договірні зобов'язання, оскільки будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин відповідач не надав.
Крім того суд враховує те, що правопорушення зазначеного характеру (несвоєчасне виконання робіт) з боку ТОВ «Максима Буд» не є виключенням у його господарській діяльності, а має системний характер, про що свідчать судові спори у подібних правовідносинах між тими самими сторонами.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що правові підстави для зменшення розміру пені, при встановленому та підтвердженому факті прострочення відповідачем виконання зобов'язання, відсутні.
З урахуванням викладеного позов Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Міністерства внутрішніх справ України» підлягає задоволенню у повному обсязі.
Усі інші доводи та заперечення сторін не спростовують зроблених судом висновків та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Міністерства внутрішніх справ України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максима Буд» про стягнення 8 281 573,81 грн задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максима Буд» (04214, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 51, кв. 50; ідентифікаційний код 39605709) на користь Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Міністерства внутрішніх справ України» (04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, буд. 8, ідентифікаційний код 14317108) пеню в сумі 8 281 573 (вісім мільйонів двісті вісімдесят одну тисячу п'ятсот сімдесят три) грн 81 коп. та судовий збір у сумі 124 223 (сто двадцять чотири тисячі двісті двадцять три) грн 61 коп.
Вступна та резолютивна частини оголошені в судовому засіданні 27 листопада 2025 року.
Повне рішення складене 08 грудня 2025 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Суддя Головіна К.І.