ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
08.12.2025Справа № 910/14977/25
Суддя Н.Плотницька, розглянувши
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Велмет"
до Військова частина НОМЕР_1
про визнання актів такими, що складені з порушенням умов договорів, визнання зразків товару погодженими відповідачем, забезпечення можливості виконання договору, надання строку для виготовлення товару, зарахування зразків товару, які перебувають у відповідача, до складу товарної партії
02.12.2025 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Велмет" надійшла позовна заява з вимогами до Військова частина НОМЕР_1 про:
- визнання Акту № 3 від 17.11.2025 та Акту № 4 від 17.11.2025 такими, що складені з порушенням умов договорів №126с та №127с від 04.11.2025, протиправними та такими, що не створюють юридичних наслідків для позивача - ТОВ "ВЕЛМЕТ";
- визнання зразків товару погодженими відповідачем (Військова частина НОМЕР_2 ), відповідно до умов договорів №126с та №127с від 04.11.2025, у зв'язку з ненаданням покупцем вчасної та належно оформленої відповіді щодо їх відповідності;
- зобов'язання відповідача забезпечити можливість виконання договору №126с від 04.11.2025 та договору №127с від 04.11.2025 ТОВ "ВЕЛМЕТ" шляхом надання строку для виготовлення товару, передбаченого договорами, а саме 30 календарних днів з моменту затвердження зразків;
- зарахування зразків товару, які перебувають у відповідача, до складу товарної партії та зобов'язати покупця здійснити їх оплату відповідно до умов договорів.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
За змістом частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно із статтею 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
У частині першій статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.
Відповідно до частини другої статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша і друга статті 5 Господарського процесуального кодексу України).
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. суд відзначає, що предметом позову не може бути встановлення обставин.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, суд дійшов висновку, що заявлений у справі позов фактично містить у собі вимоги про встановлення судом фактів, що мають юридичне значення та не стосується захисту права цивільного.
При цьому вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
Відповідний правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16.
Захист майнового чи немайнового права, чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
Звертаючись до суду з вимогами про визнання актів такими, що складені з порушенням умов договорів, про визнання зразків товару погодженими відповідачем, про забезпечення можливість виконання договору та про зарахування зразків товару, які перебувають у відповідача, до складу товарної партії, прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження виконання позивачем обов'язку з передачі товару належної якості. Заявлені позивачем у цій справі вимоги не можу самостійно розглядатися в окремій справі. Встановлення таких обставин, як виконання/не виконання позивачем обов'язку з передачі товару належної якості та прийняття його відповідачем, може бути предметом доказування при вирішенні та розгляді спору про право.
Заявлені позивачем у цій справі вимоги не приводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі їх задоволення, не можуть бути виконані у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Такий правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16.
Водночас, юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Окреме провадження, призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина 7 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України).
Приписи Цивільного процесуального кодексу України не виключають розгляду за його правилами справ, сторонами у яких є виключно юридичні особи та/або фізичні особи-підприємці.
Так, у пункті 25 постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №906/277/18 зазначено таке: "Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства; а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа (див. пункт 33 постанови від 1 березня 2018 року у справі № 461/12052/15-ц, пункт 34 постанови від 6 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц, постанову від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц). Тобто, за певних умов обидві сторони у цивільному процесі можуть і не бути фізичними особами, якщо тільки такий спір не належить до юрисдикції іншого суду, зокрема господарського".
Отже, дана справа не відноситься до юрисдикції господарських судів відповідно до частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України та має розглядатись за правилами цивільного судочинства згідно частини 7 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України , оскільки метою позивача є встановлення юридичного факту.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Наведена норма права підлягає застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду у випадках, коли предмет спору чи суб'єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією господарських судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.
Таким чином, ураховуючи, що позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, суд відмовляє у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велмет" з вимогами до Військова частина НОМЕР_1 про визнання актів такими, що складені з порушенням умов договорів, визнання зразків товару погодженими відповідачем, забезпечення можливості виконання договору, надання строку для виготовлення товару, зарахування зразків товару, які перебувають у відповідача, до складу товарної партії, на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
Виходячи з вищевикладеного та керуючись статтями 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велмет" з вимогами до Військова частина НОМЕР_1 про визнання актів такими, що складені з порушенням умов договорів, визнання зразків товару погодженими відповідачем, забезпечення можливості виконання договору, надання строку для виготовлення товару, зарахування зразків товару, які перебувають у відповідача, до складу товарної партії.
2. У відповідності до частини 4 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, повернути позовну заяву та додані до неї документи заявнику.
3. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена.
Суддя Н.Плотницька