ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.12.2025Справа № 910/8857/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Київської міської ради (01010, м. Київ, вул. Хрещатик, буд .36, ідентифікаційний код 22883141)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітнес клуб "Галактика" (04214, м. Київ, вул. Північна, буд. 2/58, кв. 189, ідентифікаційний код 38399125)
про стягнення 5 186 921,23 грн,
Представники учасників судового процесу:
Від позивача: Лейтар А.Г.
Від відповідача: не з'явися
До Господарського суду міста Києва звернулася Київська міська рада з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітнес клуб "Галактика" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,2344 га на просп. Голосіївський, 120-в у Голосіївському районі м. Києва за період з 12.03.2020 по 30.06.2025 у сумі 5 186 921,23 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи № 910/8857/25 здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.09.2025.
У засідання суду 10.09.2025 з'явився представник позивача.
Відповідач участь свого представника у засідання суду 10.09.2025 не забезпечив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2025 відкладено підготовче засідання на 22.10.2025.
16.10.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення, до яких долучено додаткові докази у справі.
Представник позивача заперечив щодо долучення до матеріалів справи документів, які додано відповідачем до додаткових пояснень.
Суд протокольною ухвалою залучив до матеріалів справи додаткові пояснення відповідача без додатків, оскільки відповідачем не наведено обґрунтованих підстав пропущення строку на їх подачу.
Крім того, 17.10.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Басейн Дельфін-В", з огляду на те, що первинні орендні правовідносини виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю "Басейн Дельфін-В" та позивчем.
Так, 09.03.2007 між позивачем та ТОВ «Басейн «Дельфін-В» було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано в реєстрі договорів 30.03.2007 року за № 79-6-00499. Об'єктом оренди вказаного договору є земельна ділянка. У договорі зазначено, що цільове призначення земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування будівлі басейну. Засновником та директором ТОВ «Басейн «Дельфін-В», починаючи з січня 2017 року є Снісаренко С.І. Договір оренди припинив дію 30.03.2017, з вказаного періоду зі сторони ТОВ «Басейн «Дельфін-В» почались вчинятись дії по виконанню вимог позивача для поновлення дії договору оренди.
Представник позивача заперечив щодо задоволення клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи.
Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Басейн Дельфін-В", оскільки предмет спору у даній справі стосується стягнення грошових коштів саме з відповідача, а не з Товариства з обмеженою відповідальністю "Басейн Дельфін-В" та за періоди, коли власником об'єкту нерухомого майна було саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Фітнес клуб "Галактика".
Також 21.10.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення, які залучено до матеріалів справи.
У засіданні суду 22.10.2025 присутнім представником позивача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.
Відповідач участь свого представника у засідання суду 22.10.2025 не забезпечив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.11.2025.
У судовому засіданні 19.11.2025 судом на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву на 03.12.2025.
Представник позивача у судовому засіданні 03.12.2025 підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача у засідання суду 03.12.2025 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
03.12.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України власником земельної ділянки площею 0,2344 га з кадастровим номером 8000000000:79:336:0024, місце розташування - просп. Голосіївський (просп. 40-річчя Жовтня), 120-в у Голосіївському районі м. Києва (далі - земельна ділянка) є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.01.2025 № НВ-0000136482025 державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:336:0024 площею 0,2344 га за адресою: просп. Голосіївський (просп. 40-річчя Жовтня), 120-в у Голосіївському районі м. Києва, вид цільового призначення: Іншої комерційної діяльності, проведена 30.03.2007 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 18.10.2004.
Отже, як зазначає позивач, земельна ділянка сформована та є об'єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України з 30.03.2007.
Відповідно до інформаційної довідки від 16.07.2025 № 435559725 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на Земельній ділянці розташована нежитлова будівля, будівля басейну загальною площею 1690,7 кв.м, яка перебуває на праві приватної власності у ТОВ "Фітнес клуб "Галактика" (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1168253380000, дата реєстрації права власності: 10.05.2019, номер відомостей про речове право: 31547236).
Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 25.02.2025 №ДК/39-АО/2025 в результаті обстеження встановлено, що на частині земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:336:0024 розташовано будівлю фітнес клубу «Галактика», інша частина вказаної земельної ділянки, в'їзд до якої обмежено автоматичним шлагбаумом, огороджена парканом та використовується як платна автомобільна стоянка.
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.01.2025 № НВ-0000136482025, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату її проведення (10.03.2017) становить 11 085 057,08 грн.
Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру код виду цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:336:0024 відповідно до Класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок, наведеного у додатку 59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, не визначено.
Позивач у позовній заяві зазначає, що враховуючи те, що земельна ділянка сформована та є об'єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України 30.03.2007, дата набуття права власності на об'єкти нерухомого майна - 10.05.2019, а також враховуючи положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», доцільно стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності з 12.03.2020 до 30.06.2025 (теперішній час).
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.01.2025 № НВ-0000136482025, інформація про код виду цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:336:0024 не внесена до відомостей Державного земельного кадастру.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, основний вид економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітнес клуб "Галактика" - 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Ставка орендної плати визначається за період 12.03.2020 - 31.12.2020 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2020 рік» від 12.12.2019 № 456/8029; 01.01.2021 - 31.12.2021 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» від 24.12.2020 № 24/24; 01.01.2022 - 31.12.2022 відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» від 09.12.2021 № 3704/3745; 01.01.2023-31.12.2023 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» від 08.12.2022 № 5828/5869; 01.01.2024¬31.12.2024 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2024 рік» від 14.12.2023 № 7531/7572; 01.01.2025 - 30.06.2025 - відповідно до Додатка 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2025 рік» від 05.12.2024 № 426/10234, де визначені розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки). У разі, якщо код виду цільового призначення земель згідно з Класифікатором видів цільового призначення земельних ділянок, наведеним у додатку 59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» для земельної ділянки не встановлено, за умови виду економічної діяльності - надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, мінімальний розмір орендної плати (у відсотках від нормативної грошової оцінки) за земельну ділянку становить 5%.
Враховуючи вищевикладене, позивач у позовній заяві наводить розрахунок суми відшкодування, яка здійснювалась таким чином:
1) з 12.03.2020 по 31.12.2020 16 627 585,62*5%/366*295 днів = 670 100,79 грн;
2) з 01.01.2021 по 31.12.2021 16 627 585,62*5%/365*365 днів = 831 379,28 грн;
3) з 01.01.2022 по 31.12.2022 18 290 344,18*5%/365*365 днів = 914 517,21 грн;
4) з 01.01.2023 по 31.12.2023 21 033 895,81*5%/365*365 днів = 1 051 694,79 грн;
5) з 01.01.2024 по 31.12.2024 22 106 624,50*5%/366*366 днів = 1 105 331,23 грн;
6) з 01.01.2025 по 30.06.2025 24 759 419,44*5%/365*181 день = 613 897,93 грн.
Таким чином, позивач стверджує, що сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 5 186 921,23 грн.
Крім того, позивач зазначає, що за даними Головного управління ДПС у місті Києві (лист від 12.06.2025 №17773/5/26-15-04-15-03) ТОВ "Фітнес клуб "Галактика" не подавало податкові декларації по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) та не сплачувало плату за землю з 01.01.2020 по 31.12.2025 року до Центральної державної податкової інспекції Головного управління ДПС у м. Києві (Голосіївський район).
Крім того, звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача - Київської міської ради є стягнення з відповідача на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,2344 га (кадастровий номер 8000000000:79:336:0024) на просп. Голосіївський (просп. 40-річчя Жовтня), 120-в у Голосіївському районі м. Києва за період з 12.03.2020 по 30.06.2025 у сумі 5 186 921,23 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.
Згідно з вимогами статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").
Згідно з ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 Земельного кодексу України).
Також правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.
Так, згідно з ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення.
Виходячи зі змісту наведеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку в разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.
При цьому виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведені в оренду попередньому власнику.
Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 та Верховного Суду від 15.12.2021 року в справі № 924/856/20.
Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України),
За змістом ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (пп. 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Частина перша статті 93 Земельного Кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди, зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій цей будинок, будівля, споруда розташовані.
У цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітнес клуб "Галактика" не може бути визнане як її самовільне використання, однак, не надає права на її безоплатне використання.
Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №922/981/18 та у постанові від 02.06.2020 № 922/2417/19.
Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України власником земельної ділянки площею 0,2344 га з кадастровим номером 8000000000:79:336:0024, місце розташування - просп. Голосіївський (просп. 40-річчя Жовтня), 120-в у Голосіївському районі м. Києва є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради.
Водночас судом встановлено, що відповідач з моменту набуття права власності на об'єкт нерухомого майна не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою, на якій розташований цей об'єкт нерухомого майна.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.01.2025 № НВ-0000136482025 державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:336:0024 площею 0,2344 га за адресою: просп. Голосіївський (просп. 40-річчя Жовтня), 120-в у Голосіївському районі м. Києва, вид цільового призначення: Іншої комерційної діяльності, проведена 30.03.2007 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 18.10.2004.
Отже, земельна ділянка сформована та є об'єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України з 30.03.2007.
В силу статті 206 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до інформаційної довідки від 16.07.2025 № 435559725 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на Земельній ділянці розташована нежитлова будівля, будівля басейну загальною площею 1690,7 кв.м, яка перебуває на праві приватної власності у ТОВ «ФІТНЕС КЛУБ «ГАЛАКТИКА» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1168253380000, дата реєстрації права власності: 10.05.2019, номер відомостей про речове право: 31547236).
Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 25.02.2025 №ДК/39-АО/2025 в результаті обстеження встановлено, що на частині земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:336:0024 розташовано будівлю фітнес клубу «Галактика», інша частина вказаної земельної ділянки, в'їзд до якої обмежено автоматичним шлагбаумом, огороджена парканом та використовується як платна автомобільна стоянка.
Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 року у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 року у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 року у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 року у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 року у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 року у справі №922/652/18, від 21.05.2019 року у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 року у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 року у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 року у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 року у справі № 922/2413/19.
Отже, вимоги чинного законодавства поклали на відповідача обов'язок з вирішення питання землекористування земельною ділянкою, на якій розміщено нерухомий об'єкт, який було придбано на підставі правочину.
Таким чином, із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна відповідач, як власник такого майна, став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов'язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов'язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.
Обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (пункт 71), від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц.
При цьому висновок про те, що належним доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути витяг, довідка або технічна документація з нормативної грошової оцінки, зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 року в справі № 905/1680/20.
Статтею 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.01.2025 № НВ-0000136482025, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату її проведення (10.03.2017) становить 11 085 057,08 грн.
Водночас позивач зазначає, що відповідно до відомостей Державного земельного кадастру код виду цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:336:0024 відповідно до Класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок, наведеного у додатку 59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, не визначено.
Разом з тим, в процесі розгляду справи, судом встановлено, що цільове призначення земельної ділянки повинно бути «для будівництва та обслуговування об'єктів фізичної культури і спорту», а не «іншої комерційної діяльності», з огляду на таке.
Відповідач пояснив суду, а позивач підтвердив, що 09.03.2007 між позивачем та ТОВ «Басейн «Дельфін-В» було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано в реєстрі договорів 30.03.2007 року за №79-6-00499.
Об'єктом оренди вказаного договору є земельна ділянка. У договорі зазначено, що цільове призначення земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування будівлі басейну.
Договір оренди припинив дію 30.03.2017, з вказаного періоду зі сторони ТОВ «Басейн «Дельфін-В» почались вчинятись дії по виконанню вимог позивача для поновлення дії договору оренди.
Станом на 25.09.2018 року всі вимоги Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) щодо поновлення договору оренди були виконані, окрім вимоги щодо надання інформації про код виду цільового призначення землі (КВЦПЗ).
При зверненні до ГУ Держгеокадастру у м. Києві ТОВ «Басейн «Дельфін-В» було відмовлено у внесенні відомостей до ДЗК щодо земельної ділянки у зв'язку з закінченням дії договору оренди.
Після цього ТОВ «Басейн «Дельфін-В» звернувся до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) з листом, в якому просив:
- звернутися до ГУ Держгеокадастру у м. Києві з заявою про внесення змін до відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:79:336:0024;
- просити ГУ Держгеокадастру у м. Києві встановити земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:336:0024 код виду цільового призначення землі, відповідно до наказу Державного комітету України з земельних ресурсів від 23.07.2010 року №548 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель», 07.02 (для будівництва та обслуговування об'єктів фізичної культури і спорту).
10.05.2019 року ТОВ «Басейн «Дельфін-В» за актом приймання-передачі нерухомого майна передало у власність ТОВ «Фітнес клуб «Галактика» будівлю басейну, яка знаходиться на земельній ділянці.
Суд зазначає, що позивач, як власник земельної ділянки, після 30.03.2017 мав звернутися до ГУ Держгеокадастру у м. Києві з заявою щодо зміни коду виду цільового призначення землі.
Однак, позивачем не було вчинено жодних дій щодо зміни коду виду цільового призначення земельної ділянки.
Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача щодо невірного розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку, яка підлягає сплаті відповідачем.
Фактичний код виду цільового призначення земельної ділянки 07.02 (для будівництва та обслуговування об'єктів фізичної культури і спорту).
Відповідно до вказаних вище додатків 11 до рішень КМР «Про бюджет міста Києва» мінімальний розмір орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативно грошової оцінки) для земельних ділянок із кодом 07.02 становив:
- у 2020 році - 0,01 %;
- у 2021 році - 0,01 %;
- у 2022 році - 0,01 %;
- у 2023 році - 0,01 %;
- у 2024 році - 3 %;
- у 2025 році - 0,01 %.
Більше того, судом встановлено, що позивачем, використовуючи ставку 5 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки для визначення плати за землю, позивачем розраховано, що відповідачем безпідставно збережено 5 186 921,23 грн.
Суд не погоджується з розміром визначеної позивачем ставки, з огляду на таке.
Основним видом економічної діяльності ТОВ «Фітнес клуб «Галактика» є 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна є безпідставним, адже він просто вказаний першим серед ряду інших КВЕДів. Іншими КВЕДами відповідача є функціювання спортивних споруд, діяльність спортивних клубів, діяльність фітнес-центрів, інша діяльність у сфері спорту.
Основний вид економічної діяльності, відповідно до п. 3розділу 1 Національного класифікатора «Класифікація видів економічної діяльності» ДК 009:2010, це визначальна ознака у формуванні та стратифікації сукупностей статистичних одиниць для проведення державних статистичних спостережень. Органи державної статистики розраховують основний вид економічної діяльності на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності підприємств за рік.
Отже, основний вид економічної діяльності визначається не за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а за підсумками діяльності підприємства.
ТОВ «Фітнес клуб «Галактика» ніколи не здійснювало діяльність з надання в оренду нерухомого майна, що підтверджується відповідними податковими деклараціями.
З огляду на вищевикладене у сукупності, суд зазначає, що позивачем невірно здійснено розрахунок суми, яка мала бути сплачена за користування земельною ділянкою, у вказаний позивачем період.
Отже, суд, перевіривши наведений позивачем розрахунок орендної плати за періоди з 12.03.2020 по 30.06.2025, вважає правомірним нарахування відповідачу плати за користування земельною ділянкою в сумі 671 361,88 грн, а саме:
1) з 12.03.2020 до 31.12.2020 (16 627 585,62 * 0.01/366 * 295 = 1 340, 20 грн);
2) з 01.01.2021 до 31.12.2021 (16 627 585,62 * 0.01/365 * 365 = 1662,75 грн);
3) з 01.01.2022 до 31.12.2022 (18 290 344,18*0.01/365*365 = 1 829,03 грн);
4) з 01.01.2023 до 31.12.2023 (21 033 895,81 * 0.01/365*365 =2 103,38 грн);
5) з 01.01.2024 до 31.12.2024 (22 106 624,50*3%/366*366 = 663 198,73 грн);
6) з 01.01.2025 до 30.06.2025 (24 759 419,44*0.01%/365*181 = 1 227,79 грн).
Враховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки на спірній земельній ділянці площею 0,2344 га (кадастровий номер 8000000000:79:336:0024) на просп. Голосіївський (просп. 40-річчя Жовтня), 120-в у Голосіївському районі м. Києва за період з 12.03.2020 по 30.06.2025 користувався вказаною земельною ділянкою без достатніх на те правових підстав, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 671 361,88 грн.
В іншій частині позовні вимоги суд залишив без задоволення з огляду на необґрунтованість розрахунку.
Суд зазначає, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітнес клуб "Галактика" (04214, м. Київ, вул. Північна, буд. 2/58, кв. 189, ідентифікаційний код 38399125) на користь Київської міської ради (01010, м. Київ, вул. Хрещатик, буд .36, ідентифікаційний код 22883141) безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,2344 га (кадастровий номер 8000000000:79:336:0024) на просп. Голосіївський (просп.. 40-річчя Жовтня), 120-в у Голосіївському районі м. Києва за період з 12.03.2020 по 30.06.2025 у сумі 671 361 (шістсот сімдесят одна тисяча триста шістдесят одна) грн 88 коп. та 8 056 (вісім тисяч п'ятдесят шість) грн 34 коп. судового збору.
У решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 09.12.2025
Суддя І.О. Андреїшина