ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.12.2025Справа № 910/12421/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін матеріали господарської справи
за позовом Державного підприємства «Медичні закупівлі України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дойч-Фарм»
про стягнення 585 232,08 грн.
Державне підприємство «Медичні закупівлі України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дойч-Фарм» про стягнення 585 232,08 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 11.06.2024 № 09/110-06/2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено строки надання сторонам відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідачем 29.10.2025 сформовано у системі «Електронний суд» відзив на позовну заяву із запереченнями та клопотанням про зменшення розміру пені та штрафу.
Позивачем 30.10.2025 сформовано у системі «Електронний суд» відповідь на відзив із спростуваннями.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Сторонами у справі укладено договір про закупівлю від 11.06.2024 № 09/110-06/2024 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого відповідач зобов'язався поставити позивачу фармацевтичну продукцію, асортимент, ціна та обсяг якої вказується у специфікації (додаток № 1), а позивач - прийняти та оплатити її вартість.
Згідно з пунктами 2.1, 2.2 договору поставка продукції здійснюється відповідно до Incoterms 2020 на умовах DAP або DDP склад позивача (на території України).
Відповідно до пункту 3.1 договору та пункту 3 додатку № 1, його загальна ціна вказується в специфікації (додаток № 1) та складає 10 528 800,32 грн.
Пунктом 4.1 та підпунктом 4.1.1 договору визначено, що відповідач зобов'язався здійснити поставку обумовленої продукції у строк, вказаний у специфікації (додаток № 1) однією або окремими партіями.
За умовами пункту 4 додатку № 1 до договору (специфікації), відповідач зобов'язався здійснити поставку продукції (партії № 2) - Ерлотокс (Ерлотиніб 150 мг) у кількості 80 160 таблеток у строк до 02 травня 2025 року включно.
Умовами пункту 10.1 встановлено, що договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами з моменту надання згоди уповноваженим органом управління на вчинення даного значного господарського зобов'язання (у разі, якщо надання такої згоди передбачено законодавством) та діє протягом строку, вказаного у специфікації (додаток № 1), а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, у тому числі в частині штрафних санкцій та поставки продукції - до повного виконання.
Пунктом 7 додатку № 1 до договору (специфікації) визначено, що відповідно до пункту 10.1 договору останній діє до 20 травня 2026 року, включно, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, зокрема в частині штрафних санкцій та поставки продукції - до повного виконання.
Відповідно до пункту 15.5. договору додаткові угоди та додатки до нього є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками (за наявності) сторін.
У подальшому, 11.03.2025 було підписано додаткову угоду № 3 до договору, якою сторони, керуючись пунктами 10.3, 15.5 договору, дійшли згоди внести зміни до договору, зокрема, пункт 6 специфікації до договору після абзацу першого доповнити новим абзацом такого змісту «Попередня оплата за договором здійснюється за обсяг продукції закупленої за кошти державного бюджету 2025 року здійснюється у строк до 02 червня 2025 року включно, але не більше ніж на 11 місяців від дати здійснення попередньої оплати позивачем за договором.».
Вказані договір, додатки, а також додаткові угоди до нього підписані уповноваженими представниками сторін за допомогою електронних цифрових підписів, а також скріплені електронною печаткою відповідача.
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо інше не передбачено цією угодою, за загальним правилом оплата продукції здійснюється позивачем на умовах попередньої оплати з урахуванням положень бюджетного законодавства й нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення попередньої оплати (пункт 3.4 договору).
Пунктом 5 специфікації до договору визначено календарний план. Так, сума сплати у 2025 році становить 3 215 562,29 грн., що відповідає кількості проукції, визначеній для партії № 2 - 80 160 таблеток.
Позивач 27.03.2025 здійснив попередню оплату за договором у розмірі 3 215 562,29 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 9547.
За умовами пункту 4 додатку № 1 до договору (специфікації), відповідач зобов'язався здійснити поставку продукції (партії № 2) - Ерлотокс (Ерлотиніб 150 мг) у кількості 80 160 таблеток у строк до 02 травня 2025 року включно.
Відповідачем поставлено позивачу продукцію за партією № 2 - Ерлотокс (Ерлотиніб 150 мг) в кількості 80 160 таблеток загальною вартістю 3 215 562,29 грн., що підтверджується видатковою накладною від 22.08.2025 № 46627.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статей 74 та 75 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності(частини 1-2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, враховуючи умови договору та специфікації, відповідачем здійснено постачання продукції (партії № 2) у повному обсязі, проте із простроченням кінцевого терміну постачання.
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 8.2 договору визначено, що за кожне порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених договором) продукції, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 відсотка від ціни продукції, строк поставки якої порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданої (несвоєчасно переданої, повернутої) продукції, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за договором, включаючи день виконання такого зобов'язання. За порушення строку поставки продукції понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 відсотків від ціни продукції, строк поставки якої порушено.
Позивач 10.09.2025 звернувся до відповідача з претензією № 05/3564-09/2025 про сплату неустойки за порушення строку поставки товару у розмірі 585 232,08 грн.
Відповідач у добровільному порядку вимоги претензії не виконав та нараховані штрафні санкції не сплатив.
Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача пеню за період часу з 03.05.2025 по 22.08.2025 включно у загальному розмірі 360 142,72 грн. та штраф у розмірі 225 089,36 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача є обґрунтованими.
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, яке обґрунтоване наступним.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналіз приписів статі 551 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
Таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).
З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання.
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені.
При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 Цивільного кодексу України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та його розмір. Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).
Аналогічний висновок неодноразово викладено Верховним Судом зокрема, але не виключно у постановах: від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19 від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19.
Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно з статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як було встановлено, відповідач порушив умови договору, а тому суд критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності негативних наслідків та збитків, які зазнав позивач, які до того ж суперечать засадам розумності, добросовісності та справедливості.
Відповідач вказує на повне виконання ним умов договору (з урахуванням додаткової угоди №3), при цьому зауважує на тому, що затримка у поставці обумовленого товару відбулася не з його вини.
Відповідач стверджує, що прострочення виконання зобов'язання за договором відбулось через невиконання зобов'язань контрагентом відповідача - Компанією «М.Біотек Лімітед». Крім того, в якості причин прострочення постачання продукції відповідач посилається на суттєву затримку з підтвердження позивачем кількості поставки партії № 2, зокрема, шляхом підписання 11.03.2025 сторонами додаткової угоди № 3 до договору. Тобто, за 51 день до граничного строку постачання. А також, на дату здійснення попередньої оплати позивачем - 27.03.2025, тобто за 35 днів до граничного строку постачання. За твердженнями відповідача наведені обставини унеможливили вчасне виготовлення та передачу медичного препарату.
Проте, судом відхиляються зазначені заперечення з огляду на наступне.
Згідно з підпунктом 4.4.1 договору, заявка на поставку продукції подається позивачем відповідачу не менш ніж за 30 календарних днів до дати поставки, визначеної у специфікації (додаток № 1).
За приписами пункту 3 частини 1 статті 3, статті 627 Цивільного кодексу України, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства України.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, підписавши договір відповідач не тільки був обізнаний про мінімально можливі терміни здійснення позивачем замовлення продукції (30 календарних днів до дати поставки), а і підтвердив своє погодження цієї умови договору, що спростовує твердження відповідача.
Крім того, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 617 Цивільного кодексу України).
Таким чином, невиконання зобов'язань контрагентом відповідача не звільняє його від відповідальності за неналежне виконання ним зобов'язань за договором.
За таких обставин, встановивши наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та врахувавши, що питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто з урахуванням сукупності з'ясованих обставин, зважаючи на відсутність у наведеному випадку тих виключних обставин, з якими положення законодавства (стаття 551 Цивільного кодексу України) пов'язують можливість зменшення розміру санкцій, відсутні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій, у тому числі з урахуванням їх розміру. Також суд не може визнати заявлене клопотання виключним випадком (відсутність документального підтвердження, тощо) для можливості зменшення суми пені.
Таким чином, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення нарахованої пені та штрафу.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про повне задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дойч-Фарм» (02002, місто Київ, вулиця Сверстюка Євгена, 21, кімната 506; ідентифікаційний номер 40581739) на користь Державного підприємства «Медичні закупівлі України» (01601, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 7; ідентифікаційний номер 42574629) 360 142,72 грн. пені, 225 089,36 грн. штрафу та 7 022,78 грн. витрат зі сплати судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Т.Ю. Кирилюк