номер провадження справи 3/89/25
18.11.2025 Справа № 908/1814/25(908/1660/25)
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Юлдашева О.О., розглянувши матеріали справи
за позовом Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Фанатська, 14, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний код юридичної особи 0290997324) в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах:
позивач: Запорізька міська рада (проспект Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “СІТІ СТРОНГ» (вул. Щаслива, буд. 30/17, с. Великі Дмитровичі, Обухівський район, Київська область, 08713, ідентифікаційний код юридичної особи 43018922)
про стягнення 3 922 028,40 грн,
в межах справи № 908/1814/25
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “СІТІ СТРОНГ», код ЄДРПОУ 43018922 (69006 Україна, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 36)
кредитор - УЧБОВО-ВИРОБНИЧЕ БАГАТОПРОФІЛЬНЕ КОЛЕКТИВНЕ ПІДПРИЄМСТВО “ІНСТРОМ», код ЄДРПОУ 14294790 (08301 Україна, Київська область, м. Бориспіль, вул. Нова, буд. 31-Б, офіс 126)
Представники сторін:
прокурор - Тронь Г.М.
від позивача - Прокоп'єва Т.О.
від відповідача - не з'явився
02.06.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах: Запорізької міської ради, до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ СТРОНГ» (скорочене найменування ТОВ «СІТІ СТРОНГ») про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, за період з 01.01.2023 до 31.12.2024 у розмірі 3922028,40 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025 справу №908/1660/25 передано на розгляд судді Педоричу С.І.
Позов заявлено на підставі ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 125, 126, 206 Земельного кодексу України, та мотивовано тим, що за даними Державного земельного кадастру 28.01.2004 зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:033:0029, площею 5,7455 га, по вул. Каховській, 36 у м. Запоріжжі. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:033:0029. При цьому, за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Каховська, 36, розташовані об'єкти нерухомого майна, які з 04.08.2021, на праві власності належать ТОВ «СІТІ СТРОНГ», а саме: будівля, літ.А, А-3 інв.№101 (РНОНМ 326860323101); будівля, літ.Ж, №17, інв.№204 (РНОНМ 326819623101); будівля, літ.К, інв.№104, літ.К-2, інв.№203 (РНОНМ 326775123101); будівля, літ.В, інв.№105 (РНОНМ 326715023101); будівля, літ.З, інв.№102 (РНОНМ 326664923101); будівля, літ.Б, Б-2. інв.№103 (РНОНМ 326524423101); будівля, літ.Е інв.№205 (РНОНМ 326482823101). За інформацією виконавчого комітету Запорізької міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:033:0029 договори оренди не обліковуються. Отже, в цей період відповідач використовував земельну ділянку за кадастровим номером 2310100000:04:033:0029 без достатньої правової підстави. Запорізькою міською радою здійснено розрахунок недоотриманих доходів за період з 03.04.2017 по 31.10.2018 у розмірі 425804,10 грн. Отже, відповідач повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які одержав у вигляді несплаченої орендної плати за період з 01.01.2023 по 31.12.2024 у розмірі 3922028,40 грн.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.06.2025 (суддя Педорич С.І.) відкрито провадження у справі №908/1660/25; присвоєно справі номер провадження 3/89/25; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 01.07.2025 10:00 год. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Разом з позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд накласти арешт на об'єкт нерухомого майна: будівлю, літ.А, А-3 інв.№101, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Каховська, будинок 36, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 326860323101, який відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві власності належить ТОВ «СІТІ СТРОНГ» (ідентифікаційний код юридичної особи 43018922) в межах суми 3922028,40 грн, заявленої до стягнення.
Ухвалою суду від 04.06.2025 (суддя Педорич С.І.) задоволено заяву Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про вжиття заходів забезпечення позову у справі №908/1660/25; постановлено накласти арешт на об'єкт нерухомого майна: будівлю, літ.А, А-3 інв.№101, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Каховська, будинок 36, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 326860323101, який відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю «СІТІ СТРОНГ» (ідентифікаційний код юридичної особи 43018922) в межах суми 3922028,40 грн, заявленої до стягнення.
18.06.2025 через систему Електронний суд до суду від представника відповідача ТОВ «СІТІ СТРОНГ» надійшов відзив на позовну заяву, який останній підтримав у судовому засіданні. Зокрема, вказує про невірне обрання прокурором способу захисту та наголошує, що відповідач є набувачем права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:04:033:0029 не з власної волі, а виключно в силу приписів законодавства України щодо єдності земельної ділянки та розташованих на ній об'єктів нерухомого майна. Це є проявом правової природи нерухомого майна. То ж, не можливо стверджувати що Відповідач користується земельною ділянкою «за відсутністю правової підстави». В той же час, в залежності від правової природи стягуваної суми, мають відрізнятись і способи захисту порушеного права. Відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Проте, в позовній заяві прокурор не зазначає від якого саме виду діяльності Відповідач отримав дохід в розмірі 3922028,40 грн. Окрім того, представник відповідача вказує, що Відповідач, набувши право власності на нежитлові приміщення за адресою: вулиця Каховська 36 в місті Запоріжжі Відповідач, набув право користування лише тією частиною земельної ділянки, на якій безпосередньо розташовані ці об'єкти нерухомості, та частинами земельної ділянки, які необхідні для їх обслуговування. Проте в обгрунтування позову не надано жодного доказу, про те що придбані Відповідачем об'єкти нерухомості розташовані та займають всю площу земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:033:0029, а отже заявлена сума стягнення за користування всією площею земельної ділянки є недоведеною та передчасною.
23.06.2025 через систему Електронний суд до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив (у порядку ст. 166 ГПК України), в якому він підтримав доводи, викладені у позовній заяві. Окрім того в судовому засіданні зазначив, що Дніпровською окружною прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області при виконанні повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено порушення інтересів держави під час використання земель комунальної власності, а саме те, що у період часу з 01.01.2023 по 31.12.2024 ТОВ «СІТІ СТРОНГ» використовує земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:033:0029, площею 5,7455 га, по вул. Каховській, 36 у м. Запоріжжі без достатньої правової підстави. Так, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:033:0029. При цьому, за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Каховська, 36, розташовані об'єкти нерухомого майна, які з 04.08.2021, на праві власності належать ТОВ «СІТІ СТРОНГ», а саме: будівля, літ.А, А-3 інв.№101; будівля, літ.Ж, №17, інв.№204; будівля, літ.К, інв.№104, літ.К-2, інв.№203; будівля, літ.В, інв.№105; будівля, літ.З, інв.№102; будівля, літ.Б, Б-2. інв.№103; будівля, літ.Е інв.№205. На земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:033:0029 договори оренди не обліковуються. Запорізькою міською радою здійснено розрахунок недоотриманих доходів за період з 03.04.2017 по 31.10.2018 у розмірі 425804,10 грн. Отже, враховуючи, що ТОВ «СІТІ СТРОНГ» у вищезазначений період часу користувалося вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України повинно відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які одержало у вигляді несплаченої орендної плати за вказаний період. У цій справі, земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:04:033:0029, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать ТОВ «СІТІ СТРОНГ», та за користування якою прокурор просить стягнути безпідставно збережені кошти у виді орендної плати, сформована з 28.01.2004 (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру. Зважаючи на викладене, спір у цій справі стосується сформованої земельної ділянки, а тому сумнівів щодо її розмірів немає. При цьому, твердження представника відповідача про набуття ТОВ «СІТІ СТРОНГ» лише на частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташовані належні йому зазначені вище спірні об'єкти нерухомого майна та використання цієї частини в господарській діяльності підприємства є недоречними, оскільки, по-перше, спір стосується користування вже сформованої земельної ділянки, по-друге, відповідач не надав доказів на підтвердження формування (як об'єкта цивільних прав) за спірною адресою земельної ділянки меншої чи більшої площі для експлуатації та обслуговування належних йому будівель. Отже, розмір земельної ділянки , якою користується відповідач, доведений, обґрунтований і підтверджений достатніми доказами, про що правомірно зазначено у позові. З вказаного слід дійти висновку, що заявлена прокурором сума стягнення, яка розрахована Запорізькою міською радою з урахуванням площі сформованої спірної земельної ділянки, є також обґрунтованою. На підставі викладеного, посилаючись на ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 181, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 83, 120, 122, 125, 126, 206 Земельного кодексу України, ст. 7 Закону України «Про оренду землі», прокурор просить суд позов задовольнити.
26.06.2025 через систему Електронний суд до суду від Запорізької міської ради надійшли додаткові пояснення у справі. Представник позивача підтримав заявлені прокурором позовні вимоги та доводи, викладені у письмовій відповіді на відзив, та зазначив, що у період часу з 01.01.2023 по 31.12.2024 ТОВ «СІТІ СТРОНГ» використовує земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:033:0029, площею 5,7455 га, по вул. Каховській, 36 у м. Запоріжжі без достатньої правової підстави. Об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності Відповідача розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:033:0029, яка є сформованою, має чітко визначені межі та на праві комунальної власності належить Запорізькій міській раді. В свою чергу, договори оренди на вказану земельну ділянку, у т.ч. з ТОВ «СІТІ СТРОНГ» не укладалися. Наведене свідчить про безоплатне та безпідставне використання Відповідачем земельної ділянки комунальної форми власності, без правовстановлюючих документів у зазначений вище період та порушення вимог статті 206 Земельного кодексу України щодо платності використання землі. Отже, до теперішнього часу відповідач, що користується вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які він одержав у вигляді несплаченої орендної плати. Відновлення порушених прав Запорізької міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач. Таким чином, неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, який може бути використаний для задоволення нагальних потреб. На підставі викладеного, просить суд позов задовольнити.
Ухвалою суду від 01.07.2025 відкладено підготовче судове засідання до 29.07.2025 о 12:00 год.
Ухвалою суду від 29.07.2025 (суддя Педорич С.І.) закрито підготовче провадження та призначено справу №908/1660/25 до судового розгляду по суті на 02.09.2025 о 12:00 год.
Суд довів до відома сторін, що 03.07.2025 відносно відповідача ТОВ «СІТІ СТРОНГ» відкрито провадження у справі №908/1814/25 про визнання банкрутом.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши учасників справи, суд (у складі судді Педорича С.І.) дійшов висновку щодо передачі матеріалів справи №908/1660/25 за підсудністю до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах справи №908/1814/25 про банкрутство ТОВ «СІТІ СТРОНГ».
Ухвалою суду від 02.09.2025 року (суддя Педорич С.І.), зокрема, передано матеріали справи №908/1660/25 за позовом Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах: Запорізької міської ради, до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ СТРОНГ» про стягнення безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2023 до 31.12.2024 у розмірі 3922028,40 грн на розгляд Господарського суду Запорізької області для розгляду спору в межах справи №908/1814/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ СТРОНГ» (ідентифікаційний код юридичної особи 43018922).
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.09.2025 року, справу № 908/1660/25 розподілено судді Юлдашеву О.О.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.09.2025 (суддя Юлдашев О.О.) прийнято справу № 908/1814/25 (908/1660/25) до свого провадження; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 18.11.2025 о 10.45 год. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
В засіданні 18.11.2025 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та позивача, суд
За даними Державного земельного кадастру 28.01.2004 зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:033:0029, площею 5,7455 га, по вул. Каховській, 36 у м. Запоріжжі.
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:033:0029.
При цьому, за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Каховська, 36, розташовані наступні об'єкти нерухомого майна, які з 04.08.2021, на праві власності належать ТОВ «СІТІ СТРОНГ», а саме:
- будівля, літ.А, А-3 інв.№101 (РНОНМ 326860323101);
- будівля, літ.Ж, №17, інв.№204 (РНОНМ 326819623101);
- будівля, літ.К, інв.№104, літ.К-2, інв.№203 (РНОНМ 326775123101);
- будівля, літ.В, інв.№105 (РНОНМ 326715023101);
- будівля, літ.З, інв.№102 (РНОНМ 326664923101);
- будівля, літ.Б, Б-2. інв.№103 (РНОНМ 326524423101);
- будівля, літ.Е інв.№205 (РНОНМ 326482823101).
Розташування вказаних об'єктів нерухомості на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:033:0029, окрім спільної адреси, також підтверджується іпотечним договором від 23.11.2021, зареєстрованим в реєстрі за №1973, укладеним між ТОВ «СІТІ СТРОНГ» та АТ «Комерційний Індустріальний Банк».
За інформацією виконавчого комітету Запорізької міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:033:0029 договори оренди не обліковуються.
За інформацією Головного управління ДПС у Запорізькій області ТОВ «СІТІ СТРОНГ» не звітувало та не сплачувало земельний податок, орендну плату за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:033:0029.
При цьому прокурор зазначає, що відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:033:0029 від 11.10.2023 №НВ2300055522023, нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 63 741 726,10 грн.
Запорізькою міською радою на підставі вищезазначеної інформації та документів, рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 №26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» здійснено розрахунки недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «СІТІ СТРОНГ» земельною ділянкою площею 57455 кв.м, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Каховська, 36, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.01.2023 по 31.12.2024.
Згідно вказаних розрахунків загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.01.2023 по 31.12.2024, становить 3922028,40 грн.
Враховуючи, що ТОВ «СІТІ СТРОНГ» у вищезазначений період часу користувалось вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, через що відповідно до положень ст.ст. 1212-1214 ЦК України повинно відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які одержало у вигляді несплаченої орендної плати, за період з 01.01.2023 по 31.12.2024 у розмірі 3922028,40 грн., зокрема:
- за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 - 1 912 251,78 грн;
- за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 - 2 009 776,62 грн.
Норми ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлює дві альтернативні групи умов, при наявності яких, прокурор наділений правом здійснення представництва в суді законних інтересів держави. Перша група альтернативних умов - порушення або загроза порушення інтересів держави. Друга група альтернативних умов - захист цих інтересів (порушених, або щодо порушення яких існує загроза) не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:04:033:0029, площею 5,7455 га, яка розташована у м. Запоріжжя по вул. Каховській, 36 у м. Запоріжжі відноситься до земель комунальної власності.
Запорізька міська рада відповідно до вимог пунктів 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки.
Крім того, відповідно до вимог ст. ст. 2, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Запорізька міська рада є органом, через який територіальною громадою міста Запоріжжя безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.
Дніпровською окружною прокуратурою міста Запоріжжя, до Запорізької міської ради направлено лист від 14.02.2024 №53-98-1291ВИХ-24 з викладом фактичних обставин використання відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:033:0029 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) та надання інформації щодо вжитих заходів щодо стягнення з ТОВ «СІТІ СТРОНГ» недоотриманого доходу за її фактичне використання у вигляді орендної плати за землю.
У відповідь Департаментом правового забезпечення Запорізької міської ради листом від 16.04.2024 №02-07/0548 повідомлено, що заходи претензійно - позовного характеру до ТОВ «СІТІ СТРОНГ» щодо стягнення недоотриманих коштів за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:04:033:0029 у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 не вживалися.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 колегія суддів дійшла висновку, що звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Вказані обставини свідчать про нездійснення Запорізькою міською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади міста Запоріжжя, та наявність передбачених ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.
На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Дніпровською окружною прокуратурою міста Запоріжжя листом від 27.05.2025 №53-101-3515вих-25 повідомлено Запорізьку міську раду про намір звернутись до Господарського суду Запорізької області із вказаним позовом в інтересах держави.
З огляду на викладене, з метою недопущення залишення інтересів держави незахищеними, Дніпровська окружна прокуратура міста Запоріжжя звернулась в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, позивач: Запорізька міська рада до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ СТРОНГ» про стягнення з відповідача на користь Запорізької міської ради до місцевого бюджету дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, за період з 01.01.2023 по 31.12.2024 у розмірі 3922028,40 грн
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Суб'єктами права на землі комунальної власності згідно ст. 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.
Частиною 1 ст. 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу (частина 1 ст. 124 ЗК України). Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 126 ЗК України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Виникнення права власності на будинок, будівлю або споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Таким чином, з моменту набуття права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов'язок з оформлення права на земельну ділянку.
Поряд із цим встановлено, в період часу з державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна до теперішнього часу ТОВ «СІТІ СТРОНГ» відповідач не уклав договір оренди землі та не зареєстрував відповідне речове право на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:033:0029.
Враховуючи приписи ч. 2 ст. 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі або споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка не має іншого власника і на якій ці будинок, будівля або споруда розміщені.
Так, за змістом ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Отже, нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки.
Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. Таким чином, у зв'язку з користуванням відповідачем нежитловою будівлею презюмується його користування спірною земельною ділянкою.
Таким чином, у зв'язку з користуванням відповідачем нежитловою будівлею презюмується його користування спірною земельною ділянкою.
У цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у відповідача не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання (аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2020 року у справі № 922/981/18).
Згідно зі ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».
Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №922/3208/19, від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 13.07.2022 у справі №922/246/21, від 08.11.2023 у справі №916/2498/22, від 27.03.2024 у справі №909/507/23, що свідчить про усталеність судової практики.
Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 ЦК України слідує, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, що регулюються главою 83 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Слід зауважити, що збереження (заощадження) цього майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття останнім права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Каховська, 36.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03.06.2024 у справі №501/1422/21, від 15.12.2021 у справі № 924/856/20, від 15.12.2021 у справі № 906/109/21, від 23.12.2020 у справі № 914/2057/18.
Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 16.11.2022 в справі № 922/519/20, від 28.06.2023 у справі №726/349/21, від 22.05.2024 у справі №916/1051/22, від 03.06.2024 у справі №501/1422/21, від 11.12.2024 у справі №916/3879/23.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 та численних постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, які прийняті з їх урахуванням, зокрема, у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду зазначив, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Кваліфікація спірних правовідносин як зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування норм передбачених статтями 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Таким чином, з моменту набуття права власності на нерухоме майно у ТОВ «СІТІ СТРОНГ» виник й обов'язок з оформлення права на земельну ділянку.
Отже, ТОВ «СІТІ СТРОНГ» (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою в достатньому розмірі за відсутності укладеного договору, збільшено вартість власного майна, а Запорізькою міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати ТОВ «СІТІ СТРОНГ» за рахунок міської ради.
Крім того, згідно зі ст. 11 Господарського процесуального кодексу України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У спірних правовідносинах неотримані Запорізькою міською радою кошти від оренди землі підпадають під визначення Європейським судом з прав людини «виправдане очікування» щодо отримання можливості ефективного використання права власності територіальної громади міста Запоріжжя.
Запорізькою міською радою на підставі вищезазначеної інформації та документів, рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» здійснено розрахунки недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «СІТІ СТРОНГ» земельною ділянкою площею 57455 кв.м., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Каховська, 36 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.01.2023 по 31.12.2024.
Згідно вказаних розрахунків загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.01.2023 по 31.12.2024, становить 3922028,40 грн.
Враховуючи, що ТОВ «СІТІ СТРОНГ» у вищезазначений період часу користувалось вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, через що відповідно до положень ст.ст. 1212-1214 ЦК України повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які одержали у вигляді несплаченої орендної плати за період з 01.01.2023 по 31.12.2024, у розмірі 3922028,40 грн.
Відновлення порушених прав Запорізької міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Підстави для звернення до суду прокурора визначені у ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до норм якої прокурор здійснює представництво інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.
Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 915/20/18, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначає про порушення або загрозу порушення «інтересів держави», якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку, що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так й інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).
Інтереси держави та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого - «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Крім того, згідно зі ст. ст. 140, 142 Конституції України та ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення гарантується Державою. Держава бере участь у формуванні доходів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Статтею 142 Конституції України та статтями 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджету міст обласного значення належить податок на майно, до складу якого за приписами підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України входить плата за землю, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
При цьому за інформацією, опублікованої на офіційному сайті Запорізької міської ради, податок на майно є одним із основних доходів бюджету міста Запоріжжя.
Згідно ч.1 ст.96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
ТОВ «СІТІ СТРОНГ» користувалось земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:04:033:0029, без укладення договору оренди землі, у зв'язку з чим значні грошові кошти від сплати орендної плати не отримав бюджет міста.
Неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, які можуть бути використані для задоволення її нагальних потреб.
З урахуванням вищевикладеного суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, за період з 01.01.2023 по 31.12.2024 у розмірі 3922028,40 грн.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд відзначає, що у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
При цьому, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності позовних вимог є більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
На підставі викладеного суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у розмірі 47064,34 грн покладаються на відповідача.
Керуючись положеннями ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІТІ СТРОНГ» (місцезнаходження: 08713, Київська обл., Обухівський р-н, село Великі Дмитровичі, вул. Щаслива, будинок 30/17, ідентифікаційний код юридичної особи 43018922) на користь Запорізької міської ради (адреса місцезнаходження юридичної особи: Україна, 69105, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок № 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, за період з 01.01.2023 по 31.12.2024 у розмірі 3 922 028,40 грн. (три мільйони дев'ятсот двадцять дві тисячі двадцять вісім гривень сорок копійок).
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІТІ СТРОНГ» (місцезнаходження: 08713, Київська обл., Обухівський р-н, село Великі Дмитровичі, вул. Щаслива, будинок 30/17, ідентифікаційний код юридичної особи 43018922) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя (адреса місцезнаходження: 69006, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Фанатська, 14, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2025 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 47 064,34 грн. (сорок сім тисяч шістдесят чотири гривні тридцять чотири копійки).
Скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.06.2025.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено та підписано-09.12.25.
Суддя О.О. Юлдашев