номер провадження справи 27/136/25
26.11.2025 Справа № 908/2253/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи
за позовом: Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради (вул. Незалежної України, буд. 46-А, м. Запоріжжя, 69126, ідентифікаційний номер юридичної особи 38461952)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАТУСБУДІНЖИНІРИНГ" (вул. Чумаченка, буд. 25а, кв. 176, м. Запоріжжя, 69104, ідентифікаційний номер юридичної особи 41219095)
про визнання недійсними пункти договорів та стягнення 5 468 750 грн 27 коп.
за участю представників
від позивача: Король С.Ю., самопредставництво, витяг з ЄДР, посвідчення № 1597 від 16.05.2024
від відповідача: Філь А.В. (в залі суду) - самопредставництво, витяг з ЄДР, паспорт сеія НОМЕР_1 виданий 15.01.2018
Департамент з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАТУСБУДІНЖИНІРИНГ" про:
- визнання недійсним п. 2.2 Договору підряду від 31.05.2023 № К22/ДП/ВНК по об'єкту: "Капітальний ремонт з відновленням несучих конструкцій житлового будинку № 22 по вул. Кияшка у м. Запоріжжя після потрапляння боєприпасів (І,ІІ,ІІІ черги)", укладеного між Департаментом з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАТУСБУДІНЖИНІРИНГ", в частині включення до ціни договору податку на додану вартість щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла в сумі 4 070 125 грн 85 коп.;
- визнання недійсним п. 2.2 Договору від 17.12.2024 № К22/ВНК/ДР на додаткові роботи по об'єкту: "Капітальний ремонт з відновленням несучих конструкцій житлового будинку № 22 по вул. Кияшка у м. Запоріжжя після потрапляння боєприпасів" Коригування (додаткові роботи)", укладеного між Департаментом з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАТУСБУДІНЖИНІРИНГ", в частині включення до ціни договору податку на додану вартість щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла в сумі 1 398 624 грн 42 коп.;
- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАТУСБУДІНЖИНІРИНГ" на користь Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради 5 468 750 грн 27 коп.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2253/25 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Розглянувши зазначену позовну заяву, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху.
Ухвалою суду від 28.07.2025 позовну заяву залишено без руху. Надано Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради строк протягом 5 днів (з дня доставлення даної ухвали в електронний кабінет в системі "Електронний суд") суду для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.
31.07.2025 від позивач через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду (зареєстровано 01.08.2025 за вх. № 15561/08-08/25).
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2253/25, присвоєно справі номер провадження 27/136/25. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 03.09.2025.
25.08.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАТУСБУДІНЖИНІРИНГ" за допомогою підсистеми "Електронний суд" поданий до суду відзив на позовну заяву.
02.09.2025 за допомогою підсистеми "Електронний суд" Департаментом з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради подана до суду відповідь на відзив.
В судовому засіданні 03.09.2025 судом, в порядку ч. 5 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, оголошена протокольна ухвала про перерву в судовому засіданні до 01.10.2025.
Ухвалою суду від 01.10.2025 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті 30.10.2025.
У судовому засіданні 30.10.2025, суд в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України оголосив протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 26.11.2025.
Представники позивача та відповідача повідомлені про дату, час та місце наступного судового засідання. Суд зобов'язав сторін надати суду оригінали документів в обґрунтування своїх доводів та заперечень для дослідження під час судового розгляду справи по суті в порядку статті 210 ГПК України.
Судове засідання 26.11.2025 проводилось за допомогою підсистеми "Електронний суд" та фіксацією судового засідання vkz.court.gov.ua.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК України, суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).
Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено учасникам справи їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Позивач підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві.
Представник відповідача підтримав свої заперечення викладені у відзиві, посилався на те, що договори підряду від 31.05.2023 № К22/ДП/ВНК та від 17.12.2024 № К22/ВНК/ДР були виконані в повному обсязі, як замовником, так і підрядником. На підставі чого замовником здійснено оплату за вказаними договорами, яка включає основну суму вартості виконаних робіт, яка відповідає договірній ціні з урахуванням податку на додану вартість, що є складовою загальної суми відповідно до чинного законодавства України. Позивачем не оскаржувались ані договори, ані акти, ані інші документи. Будь-яких зауважень або претензій зі сторони позивача щодо виконання укладених договорів не надходило, оскільки договори виконані відповідачем в повному обсязі. Товариство з обмеженою відповідальністю
"СТАТУСБУДІНЖИНІРИНГ" не є суб'єктом, який звільняється від сплати ПДВ у відповідності до статті 197 пункту 197.15 ПК України, оскільки по-перше не є забудовником та виконавцем цільової програми будівництва, по-друге не здійснював будівництво житла за державні кошти. Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАТУСБУДІНЖИНІРИНГ», ставши переможцем торгів, уклало Договір № К22/ДП/ВНК з департаментом з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради, форма, істотні умови, в тому числі й пункт про ціну з включенням ПДВ, були передбачені умовами тендерної документації відкритих торгів на закупівлю робіт та проект такого Договору був запропонований позивачем. Аналогічні обставини передували укладенню Договору № К22/ВНК/ДР. Водночас ні умови тендерної документації, ні укладені Договір № К22/ДП/ВНК та Договір № К22/ВНК/ДР не містять вказівок про те, що об'єкт, виконання робіт, що є предметом укладених договорів, належить до доступного житла чи житла, що будується за державні кошти. Таким чином, укладаючи вказані договори, сторони погодили їх умови, зокрема, ціну та спосіб її визначення. З огляду на викладене, сплачені позивачем відповідачу грошові кошти не можуть вважатися безпідставно набутими в розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки сплачені на виконання укладених між сторонами договорів підряду, а отже, положення ст. 1212 Цивільного кодексу України, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Позивач скористався своїм правом та надав відповідь на відзив, зазначив, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», із змінами і доповненнями, будівництво - це нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об'єкта будівництва. Поняттю «державні кошти» відповідає інше поняття, яке застосовується у чинному законодавстві «публічні кошти». Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відкритість використання публічних коштів» визначено, що публічні кошти - кошти державного бюджету, місцевих бюджетів, кошти суб'єктів господарювання державної і комунальної власності, отримані ними від їхньої господарської діяльності тощо. Згідно ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), юридичні особи, які є установами, організаціями, які забезпечують потреби держави та є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів. Таким чином, операції, передбачені п. 197.15 Податкового кодексу України, здійснюються за державні кошти, якщо фінансування таких операцій здійснюється за кошти державного та/або місцевого бюджетів, які передбачені в законі про Державний бюджет України та/або в рішенні про місцевий бюджет на відповідний бюджетний період, та оплата за такі операції надходить з відповідного рахунку, відкритого у Державній казначейській службі України. Отже, грошові кошти, що отримані відповідачем як підрядником і надавачем (постачальником) будівельно-монтажних робіт з капітального ремонту з відновленням несучих конструкцій житлового будинку № 22 по вул. Кияшка у м. Запоріжжі після потрапляння боєприпасів, відноситься до операцій, що будується за державні кошти, відповідно до п. 197.15 ст.197 Податкового кодексу України. В тендерних пропозиціях відповідача, як учасника тендерних процедур, була зазначена ціна разом з ПДВ. При цьому, позивач не зазначав суму ПДВ в проекті договору, оскільки згідно із законодавством про публічні закупівлі замовник не має на це права, так як ціну договору пропонує саме учасник-переможець. Відтак, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. Відповідно до розрахунку позивача, сума безпідставно отриманих відповідачем коштів за договорами становить 5 468 750 (п'ять мільйонів чотириста шістдесят вісім тисяч сімсот п'ятдесят) грн 27 коп. (4 070 125 грн. 85 коп. за договором № К22/ДП/ ВНК, 1 398 624 грн. 42 коп. за договором № К22/ВНК/ДР), що розрахована виходячи з суми ПДВ, включеної до ціни робіт за актами, що була сплачена відповідачу без урахування п. 197.15 Податкового кодексу України, за вирахуванням ПДВ включеного до вартості матеріалів. З урахуванням вищевикладеного, можна дійти висновку, що капітальний ремонт з відновленням несучих конструкцій житлового будинку № 22 по вул. Кияшка у м. Запоріжжі після потрапляння боєприпасів відноситься до операцій з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти, відповідно до п.197.15 ст.197 Податкового кодексу України, а заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
У судовому засіданні 26.11.2025, в порядку ст. 217 ГПК України суд закінчив порядок з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.
Судові дебати - частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд
На підставі Звіту про результати проведення процедури закупівлі, з використанням системи електронних державних закупівель Prozorro, між Департаментом з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАТУСБУДІНЖИНІРИНГ» було укладено два договори підряду: Договір підряду від 31.05.2023 № К22/ДП/ВНК по об'єкту: «Капітальний ремонт з відновленням несучих конструкцій житлового будинку № 22 по вул. Кияшка у м. Запоріжжя після потрапляння боєприпасів (І,ІІ,ІІІ черги)» (далі - Договір № К22/ДП/ВНК) та Договір від 17.12.2024 № К22/ВНК/ДР на додаткові роботи по об'єкту: «Капітальний ремонт з відновленням несучих конструкцій житлового будинку № 22 по вул. Кияшка у м. Запоріжжя після потрапляння боєприпасів» Коригування (додаткові роботи)» (далі - Договір № К22/ВНК/ДР).
Відповідно до п. 1.1 Договору № К22/ДП/ВНК Замовник доручає, а Підрядник, на свій страх і ризик, в межах договірної ціни приймає на себе обов'язки, власними або залученими силами, виконувати ремонтні роботи з капітального ремонту з відновленням несучих конструкцій житлового будинку № 22 по вул. Кияшка у м. Запоріжжя після потрапляння боєприпасів (І, II, III черги) в обумовлений цим Договором термін та з належною якістю, в межах затвердженої проектно-кошторисної документації, договірної ціни, вимог національних стандартів, будівельних норм і правил, вимог техніки безпеки і охорони праці.
Згідно п. 2.2 Договору № К22/ДП/ВНК ціна складає 50 487 942 грн 23 коп., у тому числі ПДВ - 8 414 657 грн 04 коп. Ціна робіт визначається згідно з національними стандартами, будівельними нормами та правилами. Ціна Договору враховує усі витрати Підрядника на виконання предмету Договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору № К22/ДП/ВНК Замовник здійснює фінансування Підрядника па потреби виконання робіт за Договором за рахунок коштів бюджету міста Запоріжжя, як Головний розпорядник коштів у розмірі 50 487 942 грн 23 коп. П'ятдесят мільйонів чотириста вісімдесят сім тисяч дев'ятсот сорок дві грн 23 коп.), у т.ч. ПДВ-8 414 657 грн 04 коп. (Вісім мільйонів чотириста чотирнадцять тисяч шістсот п'ятдесят сім грн, 04 коп.), наданих для фінансування предмету Договору, в межах яких буде проводитись оплата виконаних робіт Підрядника.
Обсяг фінансування робіт у 2023 році складатиме 19 000 000 грн 00 коп., в т.ч. ПДВ.
Обсяг фінансування робіт у 2024 році складатиме суму, що залишилась, а саме - 31 487 942 грн 23 коп., в т.ч. ПДВ.
Додатковою угодою від 31.08.2023 № 1 до Договору № К22/ДП/ВНК було внесено зміни до п. 3.1, який було викладено в новій редакції: « 3.1. Замовник здійснює фінансування Підрядника на потреби виконання робіт за Договором за рахунок коштів бюджету міста Запоріжжя та за рахунок субвенції з державного бюджету, як Головний розпорядник коштів у розмірі 50 487 942 грн 23 коп. (П'ятдесят мільйонів чотириста вісімдесят сім тисяч дев'ятсот сорок дві грн 23 коп.), ут.ч. ПДВ-8 414 657 грн 04 коп. (Вісім мільйонів чотириста чотирнадцять тисяч шістсот п'ятдесят сім грн 04 коп.), наданих для фінансування предмету Договору, в межах яких буде проводитись оплата виконаних робіт Підрядника.
Обсяг фінансування у 2023 році за рахунок коштів бюджету міста Запоріжжя складатиме 12 940 289,77 грн. (Дванадцять мільйонів дев'ятсот сорок тисяч двісті вісімдесят дев'ять грн 77 коп.) в т.ч. ПДВ.
Обсяг фінансування у 2023 році за рахунок субвенції з державного бюджету складатиме 37 537 652,46 грн (Тридцять сім мільйонів п'ятсот тридцять сім тисяч шістсот п'ятдесят дві грн 46 коп.) в т.ч. ПДВ.
Обсяг фінансування у 2024 році за рахунок коштів бюджету міста Запоріжжя складатиме 10 000 грн. (Десять тисяч грн 00 коп.) в т.ч. ПДВ.
Обсяг фінансування у 2024 році за рахунок субвенції з державного бюджету складатиме 0,00 грн. (нуль грн).
Відповідно до п. 3.2 Договору № К22/ДП/ВНК розрахунки по даному Договору проводяться у відповідності до законодавства України у сфері бюджетного фінансування в межах та за рахунок коштів, наданих для фінансування предмету Договору шляхом:
- поетапної оплати Замовником виконаних робіт після підписання Сторонами довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3, акту приймання викопаних робіт за формою КБ-2в, складених Підрядником відповідно до вимог КНУ «Настанова з визначення вартості будівництва», в межах ціни цього Договору, у строк до 180 (ста вісімдесяти) календарних днів після надходження коштів для фінансування предмету Договору.
Замовник має право не приймати неналежним чином оформлені документи від Підрядника. У цьому випадку вся відповідальність за можливе порушення термінів виконання робіт, несвоєчасну їх оплату та інші негативні наслідки, пов'язані з подальшим порушенням Сторонами своїх зобов'язань і обов'язків за Договором лягає на Підрядника (п. 3.3 Договору № К22/ДП/ВНК).
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Договору № К22/ДП/ВНК терміни виконання робіт за цим Договором, а також їх окремих обсягів (об'єктів, етапів, видів), визначаються Графіком виконання робіт (далі - «Графік»), який оформлюється у вигляді додатку і є невід'ємною частиною цього Договору.
Термін виконання робіт за цим Договором починає обчислюватися з моменту фактичного прийняття об'єкта робіт відповідно до умов Договору (наявності Повідомлення про початок будівельних робіт та попередньої оплати згідно п. 3.2. цього Договору, якщо така попередня оплата здійснюється ЗАМОВНИКОМ), У разі несвоєчасного прийняття об'єкту термін початку виконання робіт починає обчислюватися з останнього дня строку приймання об'єкту, визначеного цим Договором.
Строк виконання робіт встановлюється згідно з Графіком (Додаток № 2)
- початок робіт - протягом 10-ти календарних днів з моменту, зазначеного у п. 4.1 цього Договору;
закінчення робіт-до 31.12.2024 року.
Місце виконання робіт: м. Запоріжжя, вул. Кияшка, 22.
Відповідно до п. 1.1 Договору № К22/ВНК/ДР Замовник доручає, а Підрядник, на свій страх і ризик, в межах договірної ціни приймає на себе обов'язки, власними або залученими силами, виконувати додаткові роботи по об'єкту: «Капітальний ремонт з відновленням несучих конструкцій житлового будинку № 22 по вул. Кияшка у м. Запоріжжя після потрапляння боєприпасів» Коригування (додаткові роботи) ( код ДК 021:2015-45453000-7 капітальний ремонт і реставрація) із обумовлений цим Договором термін та з належною якістю, в межах затвердженої проектно-кошторисної документації, договірної ціни, вимог національних стандартів, будівельних норм і правил, вимог техніки безпеки і охорони праці.
Згідно п. 2.1 Договору № К22/ВНК/ДР ціна Договору с динамічною та визначена на підставі договірної ціни,, яка є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 2.2 Договору № К22/ВНК/ДР договірна ціна складає 20 723 112,35 гри. (двадцять мільйонні сімсот двадцять три тисячі сто дванадцять гривень 35 копійок), у т.ч. ПДВ 3 453 852,06 грн (три мільйони чотириста п'ятдесят три тисячі вісімсот п'ятдесят дві гривні 06 копійок).
Обсяг фінансування у 2024 році за рахунок коштів бюджету міста Запоріжжя складатиме 00 грн (нуль гривень нуль копійок) в т.ч. ПДВ.
Обсяг фінансування у 2024 році за рахунок субвенції з державного бюджету складатиме 20 723 112,35 грн (двадцять мільйонів сімсот двадцять три сто дванадцять гривень 35 копійок) у т.ч. ІІДВ 3 453 852,06 грн (три мільйони чотириста п'ятдесят три тисячі вісімсот п'ятдесят дві гривні 06 копійок).
Ціна робіт визначається згідно з національними стандартами, будівельними нормами та правилами Ціна Договору враховує усі витрати Підрядника на виконання предмету Договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору № К22/ВНК/ДР Замовник здійснює фінансування Підрядника на потреби виконання робіт за Договором за рахунок коштів бюджету міста Запоріжжя та за рахунок субвенції з державного бюджету, як Головний розпорядник коштів у розмірі 20 723 112,35 гри. (двадцять мільйонні сімсот двадцять три тисячі сто дванадцять гривень 35 копійок), у т.ч. ПДВ 3 453 852,06 грн (три мільйони чотириста п'ятдесят три тисячі вісімсот п'ятдесят дві гривні 06 копійок), наданих для фінансування предмету Договору, в межах яких буде проводитись оплата виконаних робіт Підрядника.
Обсяг фінансування у 2024 році за рахунок коштів бюджету міста Запоріжжя складатиме 00 грн (нуль гривень нуль копійок) в т.ч. ПДВ.
Обсяг фінансування у 2024 році за рахунок субвенції з державного бюджету складатиме 20 723 112,35 грн (двадцять мільйонів сімсот двадцять три сто дванадцять гривень 35 копійок) у т.ч. ІІДВ 3 453 852,06 грн (три мільйони чотириста п'ятдесят три тисячі вісімсот п'ятдесят дві гривні 06 копійок).
Відповідно до п. 3.2 Договору № К22/ВНК/ДР розрахунки по даному Договору проводяться у відповідності до законодавства України у сфері бюджетного фінансування в межах та за рахунок коштів, наданих для фінансування предмету Договору шляхом:
- поетапної оплати Замовником виконаних робіт після підписання Сторонами довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3, акту приймання викопаних робіт за формою КБ-2в, складених Підрядником відповідно до вимог КНУ «Настанова з визначення вартості будівництва», в межах ціни цього Договору, у строк до 180 (ста вісімдесяти) календарних днів після надходження коштів для фінансування предмету Договору.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Договору № К22/ВНК/ДР терміни виконання робіт за цим Договором, а також їх окремих обсягів (об'єктів, етапів, видів), визначаються Графіком виконання робіт (далі - «Графік»), який оформлюється у вигляді додатку і є невід'ємною частиною цього Договору.
Термін виконання робіт за цим Договором починає обчислюватися з моменту фактичного прийняття об'єкта робіт відповідно до умов Договору (наявності Повідомлення про початок будівельних робіт та попередньої оплати згідно п. 3.2 цього Договору, якщо така попередня оплата здійснюється Замовником), У разі несвоєчасного прийняття об'єкту термін початку виконання робіт починає обчислюватися з останнього дня строку приймання об'єкту, визначеного цим Договором.
Строк виконання робіт встановлюється згідно з Графіком (Додаток № 2)
- початок робіт - протягом 10-ти календарних днів з моменту, зазначеного у п. 4.1 цього Договору;
- закінчення робіт-до 31.12.2024 року.
Місце виконання робіт: м. Запоріжжя, вул. Кияшка, 22.
Позивач у позовній заяві зазначав, що по Договорам № К22/ДП/ВНК від 31.05.2023 та № К22/ВНК/ДР від 17.12.2024 Замовник та Підрядник виконали свої зобов'язання в повному обсязі.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2, ч. 2 ст. 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», пп. 1 п. 4 Порядку проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 631 та на підставі направлення від 25.03.2025 № 109, виданого начальником управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області Ващенком Г.В., аудиторською групою, очоленою начальником відділу контролю у сфері будівництва управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області Старосельським І.О. проведено перевірку закупівель в департаменті з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради (Позивача) протягом усього періоду проведення закупівель: планування, проведення закупівель, укладання договорів про закупівлю та їх виконання.
Перевірці підлягали саме вищезазначені процедури закупівель:
- UA-2023-05-12-010253-а - «Капітальний ремонт з відновленням несучих конструкцій житлового будинку №22 по вул. Кияшка у м. Запоріжжя після потрапляння боєприпасів (І,ІІ,ІІІ черги)»;
- UA-2024-12-19-018163-а - «Капітальний ремонт з відновленням несучих конструкцій житлового будинку №22 по вул. Кияшка у м. Запоріжжя після потрапляння боєприпасів» Коригування (додаткові роботи)» (код ДК 021:2015 - 45453000-7 капітальний ремонт і реставрація)».
За результатами проведеної перевірки управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області складено Акт від 29.04.2025 № 040817-24/5 перевірки закупівель в Департаменті з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради (далі - Акт).
Під час перевірки закупівель встановлено порушення п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України, ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, п.п. 5.34, 6.1 Настанови з визначення вартості будівництва, п.п. 2.2, 3.2, 8.2 Договору, дані порушення були зазначені у вищевказаному Акті.
Перевіркою правильності визначення вартості ремонтно-будівельних робіт встановлено, що до актів форми №КБ-2в за вказаними вище договорами включено ПДВ у загальній сумі 11 868 509 (одинадцять мільйонів вісімсот шістдесят вісім тисяч п'ятсот дев'ять) грн 09 коп., зокрема:
- за Договором № К22/ДП/ВНК у загальній сумі 8 414 657 (вісім мільйонів чотириста чотирнадцять тисяч шістсот п'ятдесят сім) грн 04 коп.;
- за Договором № К22/ВНК/ДР у загальній сумі 3 453 852 (три мільйони чотириста п'ятдесят три тисячі вісімсот п'ятдесят дві) грн 06 коп.
Включення ПДВ до вартості робіт передбачено пунктами 2.1, 2.2 вказаних вище договорів якими визначено, що ціна Договору є динамічною та визначена на підставі договірної ціни, яка є невід'ємною частиною Договору.
Пунктом 8.2 Договорів визначено, що розрахунок вартості фактично виконаних робіт у формі КБ-2в, КБ-3 виконується Підрядником згідно з вимогами національних стандартів України, будівельних норм, узгодженої договірної ціни, проектно кошторисної документації.
Основні правила застосування кошторисних норм та нормативів з ціноутворення у будівництві для визначення вартості нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту будинків, будівель і споруд будь-якого призначення, їх комплексів та частин, лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури (крім автомобільних доріг загального користування), а також реставрації пам'яток архітектури та містобудування визначено Настановою з визначення вартості будівництва, затвердженою наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281.
Пунктом 5.34 Настанови з визначення вартості будівництва передбачено, що до складу ціни пропозиції учасника процедури закупівлі (договірної ціни) включаються встановлені чинним законодавством податки, збори, обов'язкові платежі, не враховані складовими вартості будівництва. Розмір цих витрат визначається, виходячи з норм і бази для їх нарахування, встановлених законодавством.
Згідно п. 6.1 Настанови з визначення вартості будівництва, у вартості виконаних робіт враховуються прямі витрати, загальновиробничі витрати, кошти на зведення і розбирання тимчасових будівель і споруд, кошти на виконання будівельних робіт у зимовий (літній) період, інші супутні витрати (на відрядження, перевезення працівників, доплати працівникам у зв'язку з втратою часу в дорозі тощо), а також прибуток, адміністративні витрати, кошти на покриття ризиків, на покриття додаткових витрат, пов'язаних з інфляційними процесами, податки, збори, обов'язкові платежі, встановлені законодавством і не враховані складовими вартості будівництва, податок на додану вартість.
Пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України передбачено, що операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти звільняються від оподаткування.
Позивач у позовній посилався на Узагальнюючу податкову консультацію щодо окремих питань застосування режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, встановленого п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.08.2024 № 397 (далі - Узагальнююча податкова консультація), операції генерального підрядника (платника податку на додану вартість) з постачання Замовнику будівельно-монтажних робіт з нового будівництва житла, реконструкції житла, реставрації житла та капітального ремонту житла, якщо оплата таких робіт відбувається за рахунок державних коштів, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.
Оскільки фінансування Договорів № К22/ДП/ВНК та № К22/ВНК/ДР здійснено за рахунок державних коштів (КПКВК МБ 1217375 та 1217383) - операції по вказаним договорам звільняються від оподаткування податком на додану вартість на підставі п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України.
Згідно Узагальнюючої податкової консультації замовник будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти, зобов'язаний компенсувати генеральному підряднику витрати на сплату податку на додану вартість за товарами/послугами, необоротними активами (у тому числі, що надані субпідрядними організаціями), які призначені для використання або починають використовуватися повною мірою в операціях, звільнених від оподаткування податком на додану вартість згідно з п. 197.15 ст. 197 розділу V Податкового кодексу України.
В ході перевірки закупівель, з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку позивача проведено зустрічну звірку у Товариствві з обмеженою відповідальністю «СТАТУСБУДІНЖИНІРИНГ».
Зустрічною звіркою встановлено, що частина матеріалів, виробів і комплектів, інші супутні витрати (утилізація сміття), інші будівельні роботи (заміна лічильників), вартість яких включено до актів форми № КБ-2в за Договорами № К22/ДП/ВНК та № К22/ВНК/ДР, Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАТУСБУДІНЖИНІРИНГ» придбано у інших суб'єктів господарювання з урахуванням ПДВ.
Під час перевірки закупівель проведено співставлення вартості робіт та витрат, включених до актів форми № КБ-2в по вказаним вище договорам, з вартістю робіт та витрат визначеною з урахуванням вимог п.197.15 ст. 197 розділу V Податкового кодексу України (враховуючи компенсацію генеральному підряднику витрат на сплату податку на додану вартість за товарами/послугами включеними до актів форми № КБ-2в, які підтверджені в ході зустрічної звірки, проведеної в Товаристві з обмеженою відповідальністю «СТАТУСБУДІНЖИНІРИНГ»).
За результатами вказаного співставлення встановлено, що вартість виконаних робіт згідно актів форми № КБ-2в за вказаними вище договорами завищена на загальну суму 5 468 750 (п'ять мільйонів чотириста шістдесят вісім тисяч сімсот п'ятдесят) грн 27 коп., з них:
- за Договором № К22/ДП/ВНК на загальну суму 4 070 125 (чотири мільйони сімдесят тисяч сто двадцять п'ять) грн 85 коп.;
- за Договором № К22/ВНК/ДР на загальну суму 1 398 624 (один мільйон триста дев'яносто вісім тисяч шістсот двадцять чотири) грн 42 коп. (Довідка співставлення вартості робіт та витрат, включених до актів форми № КБ-2в за Договором № К22/ДП/ВНК та Договором № К22/ВНК/ДР, з вартістю робіт та витрат визначеною з урахуванням вимог п. 197.15 ст. 197 розділу V Податкового кодексу України у Додатку № 8 до Акта).
Позивач вважає, що на порушення п. 197.15 ст. 197 розділу V Податкового кодексу України, ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, п.п. 5.34, 6.1 Настанови з визначення вартості будівництва, п.п. 2.2, 3.2, 8.2 Договору № К22/ДП/ВНК та Договору № К22/ВНК/ДР, позивачем укладено вказані договори з договірною ціною до якої включено ПДВ, і прийнято у відповідача та сплачено акти форми № КБ-2в по об'єкту: «Капітальний ремонт з відновленням несучих конструкцій житлового будинку № 22 по вул. Кияшка у м. Запоріжжя після потрапляння боєприпасів (І,ІІ,ІІІ черги)» та по об'єкту: «Капітальний ремонт з відновленням несучих конструкцій житлового будинку № 22 по вул. Кияшка у м. Запоріжжя після потрапляння боєприпасів» Коригування (додаткові роботи)» з урахуванням ПДВ, тоді як операції з постачання будівельно-монтажних робіт з капітального ремонту житла звільнено від оподаткування податком на додану вартість, внаслідок чого завищено вартість виконаних на загальну суму 5 468 750 (п'ять мільйонів чотириста шістдесят вісім тисяч сімсот п'ятдесят) грн 27 коп., з них:
1) за Договором № К22/ДП/ВНК на загальну суму 4 070 125 (чотири мільйони сімдесят тисяч сто двадцять п'ять) грн 85 коп., які оплачені за рахунок коштів державного та місцевого бюджету, зокрема:
- по КПКВК МБ 1217383 за КЕКВ 3131 у сумі у сумі 3 497 043 (три мільйони чотириста дев'яносто сім тисяч сорок три) грн 31 коп. (в тому числі: у 2023 - 1 707 392 (один мільйон сімсот сім тисяч триста дев'яносто дві) грн 85 коп., у 2024 - 1 789 650 (один мільйон сімсот вісімдесят дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят) грн 46 коп.);
- по КПКВК МБ 1217383 за КЕКВ 3131 у сумі 573 082 (п'ятсот сімдесят три тисячі вісімдесят дві) грн 54 коп. (в тому числі: у 2023 - 192 987 (сто дев'яносто дві тисячі дев'ятсот вісімдесят сім) грн 25 коп., у 2024 - 380 095 (триста вісімдесят тисяч дев'яносто п'ять) грн 29 коп.).
2) за Договором № К22/ВНК/ДР на загальну суму 1 398 624 (один мільйон триста дев'яносто вісім тисяч шістсот двадцять чотири) грн 42 коп., які оплачені за рахунок коштів державного бюджету по КПКВК МБ 1217383 за КЕКВ 3131 у 2024 році.
Позивач вважає, що внаслідок допущеного порушення завдано збитків державному бюджету на загальну суму 4 895 667 (чотири мільйони вісімсот дев'яносто п'ять тисяч шістсот шістдесят сім) грн 73 коп. та бюджету Запорізької міської територіальної громади на загальну суму 573 082 (п'ятсот сімдесят три тисячі вісімдесят дві) грн 54 коп., що змусило позивача звернутися з даним позовом до суду.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступні обставини.
Згідно з частинами 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині 3 статті 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. ст. 6,627,628 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, далі ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Правовідносини сторін є господарськими.
Укладені між позивачем та відповідачем Договір підряду від 31.05.2023 № К22/ДП/ВНК по об'єкту: «Капітальний ремонт з відновленням несучих конструкцій житлового будинку № 22 по вул. Кияшка у м. Запоріжжя після потрапляння боєприпасів (І,ІІ,ІІІ черги)» та Договір від 17.12.2024 № К22/ВНК/ДР на додаткові роботи по об'єкту: «Капітальний ремонт з відновленням несучих конструкцій житлового будинку № 22 по вул. Кияшка у м. Запоріжжя після потрапляння боєприпасів» Коригування (додаткові роботи)» є договорами підряду.
Приписами ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Згідно зі ст. 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 875 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду (ст. 877 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Частиною 2 ст. 631 Цивільного кодексу України передбачено, що договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.
Положеннями ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що визнання правочину недійсним є одним з визначених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Положеннями статті 217 ЦК України визначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідків недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був вчинений без включення до нього недійсної частини.
Згідно з частинами першою, п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).
За приписами ч.ч. 1, 3 ст.180 ГК України (в редакції) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).
Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
Так, п. 2.2 Договору № К22/ДП/ВНК ціна складає 50 487 942 грн 23 коп., у тому числі ПДВ - 8 414 657 грн 04 коп.
Пунктом п. 2.2 Договору № К22/ВНК/ДР договірна ціна складає 20 723 112,35 грн (двадцять мільйонні сімсот двадцять три тисячі сто дванадцять гривень 35 копійок), у т.ч. ПДВ 3 453 852,06 грн (три мільйони чотириста п'ятдесят три тисячі вісімсот п'ятдесят дві гривні 06 копійок).
Тобто до договірної ціни було включено податок на додану вартість, з урахуванням якого замовником (позивачем) було сплачено відповідачу кошти.
Податок на додану вартість визначено у підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України як непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1 ст. 185 ПК України).
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується замовником послуг.
У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. За змістом підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.
Пунктом 194.1 статті 194 Податкового кодексу України встановлено, що операції, зазначені у статті 185 розділу V ПКУ, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною у підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, яка є основною.
Пунктом 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України передбачено, що ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: 20 відсотків (основна ставка), 0 відсотків та 7 відсотків.
В обґрунтування звернення до суду з позовом у цій справі, позивач зазначив, що оскільки предметом Договору № К22/ДП/ВНК та Договору № К22/ВНК/ДР було виконання робіт з будівництва житла, що будується за державні кошти, які підлягали звільненню від оподаткування податком на додану вартість згідно з положеннями п. 197.15 ст. 197 ПК України, слід дійти висновку про наявність підстав для визнання недійсним пункту 2.2 Договору № К22/ДП/ВНК та Договору № К22/ВНК/ДР, в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, адже таке включення здійснено без дотримання вимог податкового законодавства.
Відповідно до п. 197.15 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.
Аналіз статті 197 Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що застосовувати податкову пільгу щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла, що будується за державні кошти. Встановлену пунктом 197.15 статті 197 ПК України податкову пільгу, мають право лише ті суб'єкти господарювання - платники податку на додану вартість, які відповідають водночас двом обов'язковим ознакам: по перше є забудовниками та визначені виконавцями цільової програми будівництва, подруге здійснюють будівництво житла за державні кошти.
Згідно з роз'ясненнями Міністерства доходів і зборів від 17.12.2013 № 20121/5/99-99-19-04-02-16 застосовувати податкову пільгу щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла, встановлену пунктом 197.15 статті 197 Кодексу, мають право лише ті суб'єкти господарювання - платники податку на додану вартість, які є забудовниками та визначені виконавцями регіональної цільової програми будівництва (придбання) доступного житла у відповідному регіоні (вказані у паспорті такої програми) і безпосередньо здійснюють будівельно-монтажні роботи. При цьому земельні ділянки, на яких здійснюється таке будівництво, мають бути включені до відповідного переліку, а саме: будівництво має відповідати всім перерахованим вище вимогам щодо фінансування, технічних та інших умов, визначених як Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», так і відповідними нормативно-правовими актами, розробленими на виконання цього Закону. Інші суб'єкти господарювання - платники податку на додану вартість, які виконують роботи для забезпечення будівництва доступного житла за договорами субпідряду з виконавцями регіональної цільової програми будівництва (придбання) доступного житла, права на використання пільги з оподаткування не мають та надають послуги виконавцям з нарахуванням податку на додану вартість за повною ставкою за загальновстановленими правилами.
Пунктами 30.1-30.2 та 30.9 ст. 30 ПК України визначено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору.
Нове будівництво - зведення будівель та споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об'єктів виробничого і невиробничого призначення (ДБН А.2.2- 3:2014).
Згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житловокомунального господарства від 17.05.2005 № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 927/1 1207, із змінами і доповненнями: - реконструкція жилого будинку - комплекс будівельних робіт, спрямованих на поліпшення експлуатаційних показників приміщень житлового будинку шляхом їх перепланування та переобладнання, надбудови, вбудови, прибудови з одночасним приведенням їх показників відповідно до нормативно-технічних вимог; капітальний ремонт будинку - комплекс ремонтно-будівельних робіт, пов'язаних з відновленням або поліпшенням експлуатаційних показників будинку, із заміною або відновленням несучих або огороджу вальних конструкцій, інженерного обладнання та обладнання протипожежного захисту без зміни будівельних габаритів об'єкта та його технікоекономічних показників.
У спірних правовідносинах відповідач є виконавцем робіт з виконання капітального ремонту з відновленням несучих конструкцій в житловому будинку та не є суб'єктом господарювання - платником податку, який має право на застосування пільги, передбаченої пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України.
Статтею 20 Бюджетного кодексу України передбачено, що у бюджетному процесі використовується програмно-цільовий метод, який застосовується на рівні державного бюджету та на рівні місцевих бюджетів. Особливими складовими програмно-цільового методу у бюджетному процесі є бюджетні програми, відповідальні виконавці бюджетних програм, паспорти бюджетних програм, результативні показники бюджетних програм.
Матеріалами справи не підтверджується наявність будь-яких бюджетних програм, за якими здійснювались би роботи з капітального ремонту з відновленням несучих конструкцій житлового будинку № 22 по вул. Кияшка у м. Запоріжжя після потрапляння боєприпасів. Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин, суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАТУСБУДІНЖИНІРИНГ» не є суб'єктом, який звільняється від сплати податку на додану вартість у відповідності до статті 197 пункту 197.15 ПК України, оскільки не є забудовником та виконавцем цільової програми будівництва та не здійснював будівництво житла за державні кошти.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАТУСБУДІНЖИНІРИНГ», ставши переможцем торгів, уклало Договір № К22/ДП/ ВНК з департаментом з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради, форма, істотні умови, в тому числі й пункт про ціну з включенням ПДВ, були передбачені умовами тендерної документації відкритих торгів на закупівлю робіт та проект такого Договору був запропонований позивачем.
Аналогічні обставини передували укладенню Договору № К22/ВНК/ДР.
Ні умови тендерної документації, ні укладені Договори № К22/ДП/ВНК та Договір № К22/ВНК/ДР не містять вказівок про те, що об'єкт, виконання робіт, що є предметом укладених договорів, належить до доступного житла чи житла, що будується за державні кошти.
На момент укладення та виконання сторонами Договорів відповідач був зареєстрований як платник ПДВ, ціна Договору № К22/ДП/ ВНК та Договору № К22/ВНК/ДР, виставлення відповідачем рахунків здійснювалась з урахуванням ПДВ.
Крім того, у довідках про вартість виконаних будівельних робіт, які підписані і скріплені печаткою, в тому числі й позивача, відображено вартість устаткування, що придбані відповідачем з врахуванням ПДВ.
Позивачем, відповідачем та матеріалами справи підтверджено, що по Договорам № К22/ДП/ВНК від 31.05.2023 та № К22/ВНК/ДР від 17.12.2024 Замовник та Підрядник виконали свої зобов'язання в повному обсязі.
Позивач провів повний розрахунок за виконані роботи з відповідачем та забезпечив здійснення контролю за відповідністю виконаних робіт проектно-кошторисній документації, національним стандартам України, будівельним нормам і правилам шляхом залучення на договірних засадах відповідних осіб, що здійснюють технічний нагляд за виконанням робіт за цими Договорами.
Відповідачем було виконано будівельні роботи за даними Договорами відповідно до вимог проектної документації, Графіка, Договірної ціни і кошторисів, які є невід'ємною частиною цих Договорів, а також технічної документації, КНУ, ДБН, ГОСТ (ДСТУ), ТУ, СНІП, і т.д..
У даному випадку позивачем не доведено підстав для визнання недійсним пункту 2.2 Договору № К22/ДП/ВНК, в частині включення до ціни договору податку на додану вартість щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла в сумі 4 070 125 грн 85 коп. та пункту 2.2 Договору № К22/ВНК/ДР, в частині включення до ціни договору податку на додану вартість щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла в сумі 1 398 624 грн 42 коп.
Посилання позивача на Акт від 29.04.2025 № 040817-24/5, складений Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області за наслідками перевірки закупівель в Департаменті з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради, як на доказ включення податку на додану вартість до вартості робіт, не приймається судом до уваги, оскільки акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки.
Акти ревізії та документальних перевірок не мають обов'язкового характеру та не можуть оспорюватись в суді.
Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача у справі не може бути розцінено як належний та допустимий доказ факту завдання відповідачем збитків за договорами підряду на загальну суму 5 468750,27грн., оскільки між сторонами існують договірні відносини, які встановлюють обсяг, вартість послуг.
Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/17984/16, № 908/1267/24 від 11.09.2025 року.
За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.
До того ж акт ревізії не може встановлювати обов'язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.
Акт ревізії є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, він містить лише думку органу, який його склав, акт перевірки (ревізії) не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Діяльність із складання актів документальних перевірок є службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни. Дії посадових осіб контролюючого органу із складання цього акту не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім права на надання зауважень до акту перевірки.
Аналогічною є також правова позиція Верховного Суду з цього питання, яка була висловлена ним в постанові від 13.02.2018 у справі № 815/2689/15 (касаційне провадження № К/9901/8377/18) з приводу результатів зустрічних звірок).
Отже, акт перевірки закупівель не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Тобто, укладання сторонами у справі договорів підряду, дії сторін щодо виконання їх умов, у тому числі виконання відповідних робіт та їх оплата, є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.
Таким чином, обсяг прав, обов'язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення підрядних будівельних робіт та договором.
Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 року у справі № 916/1906/18 та від 17.03.2020 року у справі №911/1102/19.
Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором.
Відтак, акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути належним та достатнім доказом порушення відповідачем зобов'язань за договорами підряду.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі № 910/12793/17, від 21.05.2018 року у справі № 922/2310/17, від 16.10.2018 року у справі № 910/23357/17, від 18.10.2018 року у справі № 917/1064/17, від 26.03.2019 року у справі № 910/26948/15, від 20.02.2020 у справі № 345/1575/15-а.
Отже, за висновками суду Акт перевірки (ревізії) не змінює умов Договору, зазначення в Акті про відсутність підстав для нарахування ПДВ при визначенні вартості робіт, обумовлених Договорами підряду (та про завищення вартості робіт на суму ПДВ) обґрунтовано нормою п. 197.15 ст.197 Податкового кодексу України, відповідно до якої «звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти», проте, відповідно до норм Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в України», до повноважень Держаудитслужби не входить проведення перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог податкового законодавства.
Відповідно до норми п.41.1 ПК України, повноважними контролюючими органами щодо перевірки дотримання законодавства з питань оподаткування є податкові органи.
Докази встановлення органом Податкової служби України факту неправомірного визначення сторонами у Договорах підряду) вартості робіт із врахуванням ПДВ відсутні, що зумовлює відсутність належних і допустимих доказів зазначеної обставини.
17.12.2013 Міністерством доходів і зборів надано Роз'яснення щодо застосування норми п. 197.15 ст.197 ПК України, у яких зазначено, що податкова пільга стосовно звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання будівельних робіт з будівництва доступного житла надається лише суб'єктам господарювання, які є забудовниками та виконавцями регіональної цільової програми будівництва, проте доказів, що Відповідач належить до вказаної категорії осіб не надано.
Верховним Судом, у Постанові від 13.11.2018 у справі № 814/18/14 вказано про необхідність врахування зазначеного Роз'яснення Міністерства.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п. 100 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 1 серпня 2005 року, у разі виявлення невідповідності робіт, пред'явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, замовник має право за участю підрядника скоригувати суму, що підлягає сплаті, то у п. 98 цих умов визначено, що оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду, порядок подання підрядником документів про обсяги і вартість виконаних робіт, проведення перевірки їх достовірності, підписання та оплати замовником визначається у договорі підряду (п. 99 умов).
Коригування суми, що підлягає сплаті замовником може здійснюватися на стадії перевірки вартості, фактичного обсягу виконаних робіт, які включені до актів приймання виконаних робіт та покладається на замовника під час підписання актів.
Оскільки мотивована відмова від приймання виконаних робіт з боку позивача в матеріалах справи відсутня, а тому слід вважати, що позивач погодився з вартістю та обсягом робіт, зауважень з цього приводу у нього не було.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Оплата позивачем вартості робіт виконаних відповідачем здійснена згідно з умовами дійсних Договорів, тобто на правовій підставі.
Також, відповідачем отримано кошти, сплачені позивачем, на правовій підставі, згідно з умовами дійсних Договорів, що зумовлює відсутність факту безпідставного набуття ним коштів.
Відтак, враховуючи, що підставою отримання відповідачем коштів податку на додану вартість у загальному розмірі 5 468 750 грн 27 коп. є відповідні пункти договорів, який не були визнані судом недійсними, суд зазначає, що відповідна підстава існує та не відпала, з огляду на що підстави для застосування ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин відсутні.
Відповідач у справі не є особою, що контролюється Державною аудиторською службою України. Вимога Державної аудиторської служби України про забезпечення відшкодування ТОВ "СТАТУСБУДІНЖИНІРИНГ" на користь Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради за договорами від 31.05.2023 № К22/ДП/ВНК, від 17.12.2024 № К22/ВНК/ДР через завищену вартість виконаних робіт, адресована Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради, а не відповідачеві.
Крім того, за висновками, неодноразово викладеними в постановах Верховного Суду, вимога органу державного фінансового контролю в частині, де зазначено конкретні суми збитків, не є рішенням, що безпосередньо породжує права та/чи обов'язки для підприємства, що було об'єктом перевірки. Збитки в частині включення до ціни договору податку на додану вартість щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла, визначені у вимозі органу державного фінансового контролю відшкодовуються в добровільному порядку підконтрольною установою або шляхом звернення контролюючого органу до суду з відповідним позовом.
За вказаних обставин, суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача коштів податку на додану вартість в сумі 5 468 750 грн 27 коп.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони с вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частинами 1-6 ст. 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин мас вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч. 1 ст. 204 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обрати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину (окремих пунктів договору) є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Діюче законодавство України встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивач має довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з їх недоведеністю.
За таких обставин, господарський суд Запорізької області відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАТУСБУДІНЖИНІРИНГ" відмовити.
Рішення оформлено та підписано 08.12.2025.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.