вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
09 грудня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/1232/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригуза П.Д.,
за участю секретаря судового засідання Повідайчик Т.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу
за позовом: Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 36541721, 88000, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНБУД Ужгород", код ЄДРПОУ - 45338443, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, провулок Ботанічний сад, буд. 3,
про стягнення боргу, розірвання договору та зобов'язання повернути об'єкт оренди,
Зміст позовних вимог.
Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 36541721, 88000, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНБУД Ужгород", код ЄДРПОУ - 45338443, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, провулок Ботанічний сад, буд. 3, з позовними вимогами стягнення з відповідача на свою користь 148 680.00 грн заборгованості з орендної плати та 10 649.29 грн пені за несвоєчасну сплату орендної плати; розірвання договору на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою суб'єкту господарювання комунальної власності територіальної громади м. Ужгород від 07.06.2024 №58/БМ, укладений між сторонами спору; зобов'язання відповідача демонтувати огорожу будівельного майданчика та повернення з відповідним актом приймання-передачі позивачу об'єкта оренди - конструктивні елементи благоустрою (фігурний елемент мощення) площею 590.0 кв. м. за адресою: м. Ужгород, пров. Ботанічний сад, 1, 3, 5.
Обґрунтування позовних вимог:
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на таке.
1) 07.06.2024 між сторонами спору було укладено договір №58/БМ на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою суб'єкту господарювання комунальної власності територіальної громади м. Ужгород. Відповідно до п. 1 договору сторони погодили, що предметом договору є надання орендодавцем орендареві права на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою площею 590.0 кв. м. за адресою: м. Ужгород, пров. Ботанічний сад, 1,3,5 з метою розміщення будівельного майданчика для здійснення діяльності на умовах оренди.
Згідно з пунктом 3.2. договору орендар сплачує орендодавцеві плату за користування об'єктом щомісячно до 15 числа поточного місяця у розмірі 24 780.00 грн за місяць, в т.ч. ПДВ 4130.00 грн.
2) За твердженням позивача у період з травня 2025 року по жовтень 2025 року орендарем не виконувались взяті на себе договірні зобов'язання в частині своєчасності та повноти оплати орендних платежів, чим порушено умови договору. Станом на день подачі позовної заяви до суду у відповідача виникла заборгованість по орендній платі у розмірі 148 680.00 грн. Крім того, відповідач і за попередні періоди систематично в повному обсязі не сплачував орендну плату, у зв'язку з чим департамент звертався до суду. Так, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2025 у справі №907/449/25 стягнуто з ТОВ "Грінбуд Ужгород" на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради 267 624.00 грн заборгованості з орендної плати за період з червня 2024 року по квітень 2025 року та 24 566.25 грн пені за несвоєчасну сплату орендної плати.
3) На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 148 680.00 грн та пеню за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі 10 649.29 грн. Також позивач просить розірвати договір на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою суб'єкту господарювання комунальної власності територіальної громади м. Ужгород від 07.06.2024 №58/БМ та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІНБУД Ужгород", код ЄДРПОУ - 45338443, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, провулок Ботанічний сад, буд. 3, демонтувати огорожу будівельного майданчика і повернути за актом приймання - передачі Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 36541721, 88000, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, об'єкт оренди - конструктивні елементи благоустрою (фігурний елемент мощення) площею 590.0 кв. м. за адресою: м. Ужгород, пров. Ботанічний, 1,3,5.
Позиція відповідача у справі.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, хоча був своєчасно та в належний спосіб повідомлений про відкриття провадження у справі. Так, ухвала суду від 30.10.2025 була направлена відповідачу рекомендованою міською поштою з повідомленням і отримана відповідачем 18.11.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Суд зазначає, що приписами ч. 2 ст. 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).
Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі №904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності, покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Отже, судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про відкриття провадження та необхідність подання заяв по суті справи.
Відповідно до правової доктрини та ст. 2 та ст. 14 ГПК України суд керується засадами диспозитивності при здійсненні господарського судочинства.
Учасникам справи процесуальний закон покладає тягар доказування на сторони, надаючи їм право виявляти процесуальну активність та ініціативу у розвитку процесу для досягнення мети правосуддя.
Кожна сторона справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, яких суд вважає достатніми для ухвалення судового рішення.
Суд виходить з презумпції правомірності правочину на підставі якого виникли правовідносини та обставин, оскільки відповідач, не зважаючи на вимоги господарського суду, без поважних причин відзиву не подав та не заперечив обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Відповідач згідно правил ст. 165 ГПК України позбавляється права заперечувати проти таких обставини під час розгляду справи по суті.
Процесуальні дії суду.
Ухвалою суду від 30.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Згідно з частиною 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судом.
Судом встановлено, що між Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради, як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІНБУД Ужгород», як орендарем 07.06.2024 укладено Договір на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою суб'єкту господарювання комунальної власності територіальної громади м. Ужгорода №58/БМ (надалі - Договір), предметом якого є надання орендодавцем орендарю права на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою (фігурного елементу мощення), площею 590 м.кв., за адресою: м. Ужгород, пров. Ботанічний сад, 1, 3, 5, для розміщення будівельного майданчика для здійснення діяльності на умовах оренди (п. 1 Договору).
Пунктом 2.1.1. Договору передбачено обов'язок орендодавця відповідно до Акту приймання-передачі (який підписується одночасно з Договором) надати у тимчасове користування об'єкт оренди.
Згідно з Актом приймання-передачі від 07.06.2024 орендодавцем на виконання умов Договору передано, а орендарем, в свою чергу, прийнято об'єкт оренди в строкове платне користування для розміщення будівельного майданчика.
Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. Договору обов'язок внесення орендної плати виникає з дня укладання цього Договору та підписання Акта приймання-передачі. Орендар оплачує орендодавцеві плату за користування об'єктом (щомісячно до 15 числа поточного місяця у розмірі 24 780 грн за місяць, в тому числі ПДВ 20% - 4130 грн.
За змістом п. 2.2.2. Договору визначено обов'язок орендаря своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендодавцю вартість користування об'єктом за діючими на день сплати розрахунковими ставками, визначеними рішенням сесії Ужгородської міської ради від 18.10.2016 №406 «Про Порядок встановлення плати для тимчасового розміщення будівельних майданчиків», а відповідно до п. 2.2.1. Договору орендар зобов'язався встановлювати будівельні майданчики згідно з рішенням комісії встановлення габаритів будівельних майданчиків, які розташовані на території загального користування і належать до комунальної власності міста (Протокол №4 від 20.05.2024).
Відповідно до п. 6.1. Договору, він діє до завершення фактичного використання конструктивними елементами благоустрою, на якому влаштовано будівельний майданчик.
Пунктом 7.6. договору передбачено, що у разі припинення, розірвання, закінчення дії договору, сторонам здійснити підписання акта прийому-передачі конструктивних елементів благоустрою комунальної власності, які є предметом договору.
Судом встановлено, що даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін.
Позивач в позовній заяві та згідно з поданим розрахунком заборгованості по орендній платі станом на 23.10.2025 стверджує, що орендар не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, а саме в повній мірі не оплачував у визначений Договором строк орендну плату за користування конструктивними елементами благоустрою, у період з травня 2025 по жовтень 2025 року, в результаті чого в нього виникла заборгованість в сумі 148 680.00 грн, стягнення якої разом з нарахованою за несвоєчасне виконання зобов'язання зі сплати орендної плати пенею за період з 16.05.2025 по 23.10.2025 в розмірі 10 649.29 грн є предметом позовних вимог в даній справі.
Судом встановлено, що до матеріалів справи долучено копію рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2025 у справі №907/449/25, яким позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНБУД Ужгород», пров. Ботанічний сад, будинок 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРПОУ: 45338443) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, пл. Поштова, будинок 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРПОУ: 36541721) суму 267 624 грн заборгованості, 24 566,25 грн пені, а також 4382,86 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Мотивувальна частина.
Правове обґрунтування і оцінка (висновки) суду.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Положеннями ст. 11 ЦКУ передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 15 ЦКУ, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; зміна правовідношення; припинення правовідношення.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.202 ЦК).
Статтею 204 ЦКУ передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 2 статті 214 Цивільного кодексу України передбачено, що особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.
Згідно положень ст. 509 ЦКУ, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦКУ).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦКУ).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦКУ).
Частиною 1 ст. 604 ЦКУ передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦКУ).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦКУ, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з ст. 615 ЦКУ, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦКУ, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦКУ).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).
Згідно ст. 631 ЦКУ, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Нормою ст. 638 ЦКУ передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст. 651 ЦКУ передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦКУ, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Положеннями ст. 652 ЦКУ, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору (Ч. 3 ст. 652 ЦКУ).
У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ст. 653 ЦКУ).
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦКУ).
Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться також в положеннях п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України.
За змістом ч. 1 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ч. 6 ст. 762 ЦК України).
Таким чином, орендою є строкове платне користування чужою річчю (чужим майном), де одна сторона (власник майна чи уповноважена особа власника) передає іншій стороні тимчасово (на строк) право володіння та користування належним йому майном та взамін отримує право вимагати отримання плати за користування таким майном (орендною платою).
Орендна плата за змістом ст. 762 ЦК України, ст. 286 ГК України у системному взаємозв'язку з положеннями ст. 759 ЦК України, ст. 283 ГК України сплачується орендарем саме за час користування об'єктом оренди, позаяк до моменту передачі майна в оренду власник такого майна не позбавлений права володіти та користуватися ним та, відповідно, не може вимагати отримання плати за період, коли майно в оренду ще не передано.
Мотивована оцінка судом аргументів учасників справи.
Судом встановлено, що дійсно між Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради, як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІНБУД Ужгород», як орендарем 07.06.2024 укладено Договір на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою суб'єкту господарювання комунальної власності територіальної громади м. Ужгорода №58/БМ (надалі - Договір), предметом якого є надання орендодавцем орендарю права на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою (фігурного елементу мощення), площею 590 м.кв., за адресою: м. Ужгород, пров. Ботанічний сад, 1, 3, 5, для розміщення будівельного майданчика для здійснення діяльності на умовах оренди (п. 1 Договору).
Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. Договору обов'язок внесення орендної плати виникає з дня укладання цього Договору та підписання Акта приймання-передачі. Орендар оплачує орендодавцеві плату за користування об'єктом (щомісячно до 15 числа поточного місяця у розмірі 24 780 грн за місяць, в тому числі ПДВ 20% - 4130 грн.
Позивач в позовній заяві та згідно з поданим розрахунком заборгованості по орендній платі станом на 23.10.2025 стверджує, що орендар не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, а саме в повній мірі не оплачував у визначений Договором строк орендну плату за користування конструктивними елементами благоустрою, у період з травня 2025 по жовтень 2025 року, в результаті чого в нього виникла заборгованість в сумі 148 680.00 грн, стягнення якої разом з нарахованою за несвоєчасне виконання зобов'язання зі сплати орендної плати пенею за період з 16.05.2025 по 23.10.2025 в розмірі 10 649.29 грн є предметом позовних вимог в даній справі.
Матеріали справи свідчать, що об'єкт оренди за Договором оренди №58/БМ, площею 590 м.кв., за адресою: м. Ужгород, пров. Ботанічний сад, 1, 3, 5, переданий відповідачу в оренду з 07.06.2024 та саме з даного часу розпочався період строкового платного використання об'єкту оренди орендарем, що включає в себе обов'язок зі сплати орендної плати для Орендаря та право вимагати її отримання для Орендодавця.
Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не заперечено факт користування ним користування окремими конструктивними елементами благоустрою, площею 590 м.кв., за адресою: м. Ужгород, пров. Ботанічний сад, 1, 3, 5, переданого в оренду на підставі Договору №58/БМ від 07.06.2024 в період з травня 2025 по жовтень 2025 року, а відтак, з огляду на встановлений сторонами в Договорі розмір орендної плати (24 780 грн на місяць - п. 3.2. Договору), заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНБУД Ужгород», за період фактичного користування об'єктом оренди становить 148 680.00 грн.
Оскільки факт порушення відповідачем зазначених договірних зобов'язань встановлений судом та по суті Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІНБУД Ужгород» не спростований, а тому позовні вимоги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради про примусове стягнення з відповідача суми 148 680 грн заборгованості підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені належними та допустимими доказами.
Щодо вимог про стягнення пені.
Пунктом 4.1. Договору сторонами погоджено, що у разі протермінування платежів, передбачених у п. 3.2. цього Договору орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, від суми протермінованого платежу, відповідно до діючого законодавства.
Належне виконання зобов'язання є одним із фундаментальних принципів цивільного права. Зміст цього принципу полягає в тому, що виконання має бути проведене: 1) належними сторонами; 2) щодо належного предмету; 3) у належний спосіб; 4) у належний строк (термін); 5) у належному місці.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (штрафу, пені); відшкодування збитків та моральної шкоди (ч.1 ст.611 ЦК).
Сплату неустойки (штрафу) та відшкодування збитків характеризуються загальним поняттям "санкція" - визначена міра майнових чи інших невигідних для особи наслідків невиконання вимог закону та / або умов договору.
Частиною 1 ст. 549 ЦКУ передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як вбачається з долученого до позову розрахунку, пеня в сумі 10 649.29 грн позивачем нарахована за кожен місяць окремо за період з 16.05.2025 по 23.10.2025 (з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України).
За таких обставин, враховуючи умови п. 3.2. Договору (щодо строку сплати орендної плати відповідачем - до 15 числа поточного місяця) та беручи до уваги подані позивачем розрахунки, в спірних правовідносинах нарахування відповідачу пені можливе по заборгованості кожного місяця окремо за період правомірного нарахування орендної плати.
Таким чином, беручи до уваги встановлений судом розміру заборгованості по орендній платі, здійснивши арифметичний підрахунок пені в заявлені позивачем періоди за кожен місяць окремо, суд вважає обґрунтованим та підтвердженим документально розмір пені в сумі 10 649.29 грн, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог розірвання договору.
Позивач зазначає у позовній заяві, що у зв'язку із систематичною несплатою орендної плати за договором, ним ставиться вимога про дострокове розірвання договору №58/БМ від 07.06.2024 року.
За загальним правилом частини першої статті 651 ЦК України, яке застосовується до будь-яких цивільних (приватноправових) правовідносин з приводу зміни або розірвання цивільних (приватноправових) договорів, така зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Винятком з цього правила (про те, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін) є приписи частини другої статті 651 ЦК України, що надають суду повноваження зі зміни або розірвання договору (без наявності згоди сторін), проте у випадках, визначених законом. Тож загальне правило про розірвання та зміну договору без згоди сторін на підставі рішення суду передбачене у частині другій статті 651 ЦК України, що визначає універсальні засади, застосовні до усіх видів приватноправових договорів.
Функціональним призначенням ЦК України у врегулюванні спірних відносин є деталізація та диференціація факту систематичної несплати орендної плати як підстави припинення договору оренди шляхом його розірвання. Ця деталізація та диференціація здійснюється відповідно до частини другої статті 651 ЦК України, якою передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Водночас істотним, відповідно до цієї норми права, є таке порушення стороною договору його умов, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.
Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.
У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.
Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.
Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов'язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.
Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі ВС від 09.12.2020 року у справі № 199/3846/19).
У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/826/18, від 23 березня 2021 року у справі № 922/2754/19, від 20 грудня 2022 року у справі № 914/1688/21, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2024 року у справі № 924/617/22, від 30 квітня 2024 року у справі № 903/775/23, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 383/708/16-ц зроблено висновки про те, що самий лише факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи сплачена заборгованість після звернення позивача з позовом про розірвання договору.
Судом встановлено, що відповідачем систематично не виконуються обов'язки щодо своєчасної сплати орендної плати за договором №58 від 07.06.2024 року, чим істотно порушуються права орендодавця (позивача у справі).
Судом встановлено, що до матеріалів справи долучено копію рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2025 у справі №907/449/25, яким позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНБУД Ужгород», пров. Ботанічний сад, будинок 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРПОУ: 45338443) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, пл. Поштова, будинок 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРПОУ: 36541721) суму 267 624 грн заборгованості, 24 566,25 грн пені, а також 4382,86 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Судом стягнуто заборгованість за період з червня 2024 по квітень 2025 року.
Після ухвалення судом даного рішення Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІНБУД Ужгород", код ЄДРПОУ - 45338443, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, провулок Ботанічний сад, буд. 3, допущено накопичення наступної заборгованості за період з травня 2025 року по жовтень 2025 року. Відповідно, суд висновує, що відповідач і надалі не виконує свої обов'язки за договором, істотно порушує умови договору, систематично не сплачує орендну плату, чим порушує права позивача, що і є окремою самостійною підставою для розірвання такого договору на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою суб'єкту господарювання комунальної власності територіальної громади м. Ужгород від 07.06.2024 року. Орендодавець (позивач у справі) значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме позбавляється отримувати орендну плату за користування конструктивними елементами благоустрою, внаслідок чого місцевий бюджет зазнає втрат, що є суттєвим і істотним порушенням з боку відповідача у справі.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 20.11.2024 у справі №918/391/23 звертає увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року).
Суд констатує, що відповідач допустив два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору, що підтверджується, як розрахунком заборгованості по орендній платі по договору №58/БМ від 07.06.2024 року, так і рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2025 у справі №907/449/25.
Таким чином, суд задовольняє таку позовну вимогу щодо розірвання спірного договору повністю.
Також, позивачем заявлену похідну позовну вимогу щодо зобов'язання відповідача демонтувати огорожу будівельного майданчика та повернути за актом приймання-передачі позивачу об'єкт оренди - конструктивні елементи благоустрою (фігурний елемент мощення) площею 590.0 кв. м. за адресою: м. Ужгород, пров. Ботанічний сад, 1,3,5.
Суд зазначає, що відповідно до статті 785 ЦКУ, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Пунктом 7.6. договору передбачено, що у разі припинення, розірвання, закінчення дії договору, сторонам здійснити підписання акта прийому-передачі конструктивних елементів благоустрою комунальної власності, які є предметом договору.
Пунктом 6.1. договору передбачено, що після завершення будівельних робіт орендар зобов'язаний демонтувати будівельну огорожу та повідомити про це позивача.
Таким чином, у випадку дострокового розірвання договору оренди відповідач зобов'язаний демонтувати будівельну огорожу та повернути конструктивні елементи благоустрою за актом приймання - передачі.
Відповідно суд задовольняє позовну вимогу про зобов'язання відповідача демонтувати огорожу будівельного майданчика та повернути за актом приймання-передачі позивачу об'єкт оренди - конструктивні елементи благоустрою (фігурний елемент мощення) площею 590.0 кв. м. за адресою: м. Ужгород, пров. Ботанічний сад, 1,3,5.
Висновки суду.
Суд висновує, що відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІНБУД Ужгород", код ЄДРПОУ - 45338443, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, провулок Ботанічний сад, буд. 3, допущене істотне порушення прав позивача, внаслідок чого орендодавець (позивач у справі) значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме позбавляється отримувати орендну плату за користування конструктивними елементами благоустрою, що є суттєвим і істотним порушенням з боку відповідача у справі.
Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги повністю.
Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України», зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відтак з урахуванням усіх встановлених обставин та зроблених правових висновків, враховуючи аргументи позивача та подані ним докази, суд вказує, що існують підстави для задоволення позовних вимог позивача повністю.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до повного задоволення судом.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).
Відтак, оскільки спір виник через правопорушення Відповідача, на Відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 9084.00 грн. повністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНБУД Ужгород", код ЄДРПОУ - 45338443, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, провулок Ботанічний сад, буд. 3, на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 36541721, 88000, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, суму 148 680.00 грн (сто сорок вісім тисяч шістсот вісімдесят гривень 00 копійок) заборгованості з орендної плати та 10 649.29 грн (десять тисяч шістсот сорок дев'ять гривень 29 копійок) пені за несвоєчасну сплату орендної плати.
3. Розірвати договір на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою суб'єкту господарювання комунальної власності територіальної громади м. Ужгород від 07.06.2024 №58/БМ, укладений між департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІНБУД Ужгород".
4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІНБУД Ужгород", код ЄДРПОУ - 45338443, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, провулок Ботанічний сад, буд. 3, демонтувати огорожу будівельного майданчика та повернути за актом приймання - передачі Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради об'єкт оренди - конструктивні елементи благоустрою (фігурний елемент мощення) площею 590.0 кв. м. за адресою: м. Ужгород, пров. Ботанічний сад, 1,3,5.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 09.12.2025 року.
Суддя П. Д. Пригуза