Рішення від 26.11.2025 по справі 909/107/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

РІШЕННЯ

іменем України

26.11.2025 Справа №909/107/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.

розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу

за позовом фізичної особи-підприємця Скачка Віталія Олександровича, смт.Біленьке, м.Краматорськ Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європошта», м.Івано-Франківськ

про: - стягнення 298800,00грн заборгованості з орендної плати, 7332,12грн пені, 13074,72грн інфляційних, 20164,29грн - 3% річних, 22751,84грн компенсації комунальних витрат;

- зобов'язання звільнити та повернути нежитлове приміщення загальною площею 62,57кв.м на першому поверсі багатоповерхового будинку за адресою: 84300, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Двірцева, буд.34, приміщення 36.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Скачко Віталій Олександрович, смт.Біленьке, м.Краматорськ Донецької області, звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європошта», м.Івано-Франківськ, про: стягнення 190800,00грн заборгованості з орендної плати, 2999,16грн пені, 2465,05грн інфляційних, 16602,95грн - 3% річних, 7893,74грн компенсації комунальних витрат; зобов'язання звільнити та повернути нежитлове приміщення загальною площею 62,57кв.м на першому поверсі багатоповерхового будинку за адресою: 84300 Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Двірцева, буд.34, прим.36. Позов подано засобами поштового зв'язку.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на невиконання відповідачем зобов'язань за договором №18/06-21 від 01.06.2021 суборенди нерухомого майна (далі - Договір) зі сплати орендної плати за період березень 2022 року - січень 2023 року (яку сплачено частково лише за червень та липень 2022 року) та з оплати рахунків на відшкодування комунальних витрат. Наведене позивач вважає підставою для звільнення і повернення орендованого приміщення, а також для стягнення наявної заборгованості і нарахування пені, інфляційних та 3% річних.

В позові також викладено клопотання встановити нарахування відсотків та пені на суму 198693,74грн (заборгованість зі сплати орендної плати та відшкодування комунальних витрат) до моменту виконання рішення; визначити правила розрахунку пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 3% річних, які підлягають стягненню до моменту виконання рішення, для розрахунку органом / особою, що здійснює примусове виконання рішення суду (ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України).

Після залишення вказаної позовної заяви без руху Господарський суд Івано-Франківської області прийняв її до розгляду та відкрив провадження у справі №909/107/23.

Під час перебування справи на розгляді Господарського суду Івано-Франківської області відповідач подав суду відзив №43 від 22.02.2023 (вх.№2899/23 від 22.02.2023, з додатками; т.1, а.с.101-119), в якому просив відмовити у задоволенні позову з таких підстав. З 24.02.2022 через військову агресію проти України відповідач не має можливості користуватись орендованим приміщенням (з 24.02.2022 встановлений простій у роботі розташованої в орендованому приміщенні операційної каси №42, а з 30.12.2022 її закрито, працівників звільнено 10.05.2022 та 30.12.2022; 05.04.2022 відповідач надіслав на електронну пошту позивача лист з проханням про звільнення від орендної плати на підставі ч.ч.4, 6 ст.762 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України; рахунки від 16.01.2023 на відшкодування комунальних витрат свідчать про відсутність споживання води та електроенергії). Зауважив, що у справі відсутні докази сплати позивачем заявлених до відшкодування комунальних послуг, а виставлені рахунки не містять інформації щодо розрахунку вартості фактично спожитих послуг за кожним їх видом; з посиланням на приписи ст.607 ЦК України та ч.1 ст.205 Господарського кодексу (далі - ГК) України зазначив про неможливість повернути об'єкт оренди. Просив суд зменшити розмір витрат позивача на правову допомогу, вважаючи його явно завищеним і неспівмірним зі складністю справи.

Ухвалою від 06.03.2023 (т.1, а.с.127-128) Господарський суд Івано-Франківської області передав справу №909/107/23 за підсудністю до Господарського суду Донецької області.

Ухвалою від 16.06.2023 (т.1, а.с.137-138) Господарський суд Донецької області прийняв справу №909/107/23 до свого провадження, вирішивши здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Після прийняття справи до провадження Господарського суду Донецької області позивач надав суду:

- пояснення б/н від 07.07.2023 (вх.№07-10/2664/23 від 10.07.2023, з додатками; т.1, а.с.142-170), в яких навів склад і вартість послуг, включених до комунальних витрат, що підлягають компенсації; зазначив, що виставляв відповідачу рахунки на відшкодування комунальних витрат по мірі їх виставлення надавачами комунальних послуг та не вчиняв дії щодо дострокового розірвання Договору;

- з клопотанням б/н від 07.07.2023 (вх.№07-10/2667/23 від 10.07.2023, з додатками; т.1, а.с.171-173) - докази направлення пояснень б/н від 07.07.2023 на електронну пошту відповідача;

- заяву б/н від 17.07.2023 (вх.№6735/23 від 18.07.2023, з додатками; т.1, а.с.185-203) про збільшення розміру всіх майнових позовних вимог, зумовлене тим, що після подання позову відповідач не сплачував орендну плату і не відшкодовував позивачеві комунальні витрати. Ухвалою від 16.07.2025 суд прийняв збільшення позовних вимог і надалі виходить із предмету спору: стягнення 298800,00грн заборгованості з орендної плати, 7332,12грн пені, 13074,72грн інфляційних, 20164,29грн - 3% річних, 22751,84грн компенсації комунальних витрат; зобов'язання звільнити та повернути нежитлове приміщення загальною площею 62,57кв.м на першому поверсі багатоповерхового будинку за адресою: 84300, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Двірцева, буд.34, приміщення 36 (т.2, а.с.19-20);

- відповідь б/н від 08.02.2024 (вх.№07-07/1214/24 від 08.02.2024, з додатками; т.1, а.с.225-231) на відзив, в якій зазначив, що в період існування заборгованості з орендної плати відповідач частково погашав її, що свідчило про бажання продовжувати користування приміщенням, тому позивач не користувався правом на розірвання Договору; форс-мажорні обставини можуть звільнити від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому (ст.617 ЦК України); в Договорі узгоджено, що форс-мажорні обставини звільняють від відповідальності за часткове / повне невиконання / неналежне виконання зобов'язань; щодо посилань відповідача на ч.1 ст.205 ГК України, ст.607 та ч.6 ст.762 ЦК України: відсутні підстави стверджувати, що відповідач не використовував об'єкт оренди, оскільки в ньому дотепер знаходиться майно орендаря, який зачинив приміщення, через що доступ до приміщення будь-яких осіб, в тому числі орендодавця, є неможливим; вважає, що сплатою 7200,00грн у липні 2022 року відповідач визнав заборгованість і довів свою фінансову спроможність її погасити - відтак, відповідач не може посилатися на ст.607 ЦК України, оскільки Договір міг бути виконаний сторонами; зауважив, що обґрунтування відповідача про «явне завищення» витрат на професійну правничу допомогу є незрозумілим.

Після прийняття справи до провадження Господарського суду Донецької області відповідач подав додаткові пояснення б/н від 15.08.2023 (вх.№07-10/3261/23 від 15.08.2023, з додатками; т.1, а.с.209-224), в яких зазначив: операційна каса №42 у м.Краматорську функціонувала у період 04.11.2020- 30.12.2022, станом на 02.01.2023 у штатному розписі відповідача відсутній цей структурний підрозділ, про закриття цього об'єкта оподаткування відповідач повідомив орган Державної податкової служби; вважає, що звільнений від сплати орендної плати з 24.02.2022 в силу положень ч.6 ст.762 ЦК України; наголосив, що 12000,00грн за представництво адвокатом інтересів позивача в судових засіданнях не підлягають оплаті, оскільки така послуга не могла бути надана.

Ухвалою від 06.03.2024 (а.с.232-233) Господарський суд Донецької області зупинив провадження у справі №909/107/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/14524/22.

В клопотанні б/н від 15.07.2024 (вх.№5503/24 від 16.07.2024, з додатком; т.1, а.с.237-238) про поновлення провадження у справі позивач повідомив суд, що 03.07.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22.

Ухвалою від 26.07.2024 (т.1, а.с.240) суд поновив провадження у справі №909/107/23, запропонувавши сторонам письмово висловити свою позицію у справі з урахуванням викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 та подати суду всі наявні письмові докази, що мають значення для вирішення спору по суті.

Після поновлення провадження у справі позивач надав суду:

- заяву №2025/06-21 від 25.06.2025 (вх.№01-35/649 від 30.06.2025, з додатком, надійшла електронною поштою, скріплена КЕП; т.1, а.с.244-248), в якій виклав п.8 вимог позовної заяви в новій редакції; заява надійшла повторно засобами поштового зв'язку (вх.№4499/25 від 03.07.2025; т.1, а.с.1-3);

- заяву №2025/07-13 від 11.07.2025 (вх.№01-35/690 від 11.07.2025, з додатком, надійшла електронною поштою, скріплена КЕП; т.2, а.с.10-12), в якій просив заяву №2025/06-21 від 25.06.2025 не брати до уваги та виклав п.8 вимог позовної заяви в іншій редакції. Ухвалою від 16.07.2025 суд залишив без розгляду заяву №2025/06-21 від 25.06.2025 позивача, а клопотання, викладене в п.8 прохальної частини позову, визначив надалі читати таким чином: «Встановити нарахування відсотків та пені до моменту виконання судового рішення, що буде прийняте за результатами розгляду даної господарської справи, на заборгованість зі сплати орендної плати та відшкодування комунальних витрат з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог. Визначити правила розрахунку пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 3% річних, які підлягають стягненню до моменту виконання рішення по даній господарській справі, для розрахунку органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду (ч.10 ст.238 ГПК України)»;

- на виконання телефонограми б/н від 09.07.2025 (т.2, а.с.9) з клопотанням №2025/07-13 від 11.07.2025 (вх.№01-35/691 від 11.07.2025, з додатками, надійшло електронною поштою, скріплене КЕП; т.2, а.с.13-18) - копію повного тексту Договору та акта №1 від 01.06.2021 прийому-передачі об'єкта оренди;

- заяву б/н від 21.10.2025 (вх.№01-41/9830/25, з додатками; т.2, а.с.69-72), в якій зазначив, що вважає клопотання відповідача про зупинення провадження у справі безпідставним та просив у ньому відмовити з таких підстав: з посиланням на припис ч.1 ст.43 ГПК України зазначив, що процесуальна поведінка відповідача свідчить про неналежне користування процесуальними правами з огляду на те, що йому було відомо про розгляд справи №909/107/23 і відповідач мав право відреагувати процесуально на позовну заяву у строки, визначені ухвалою від 16.06.2023, а також заявити зустрічний позов у межах справи №909/107/23, якщо вважав, що такий позов предметно пов'язаний з розглядом первісного; проте позов у справі №905/786/25 заявлено більш, ніж через 2 роки після відкриття провадження у справі №909/107/23;

- з клопотанням б/н від 22.10.2025 (вх.№01-41/9870/25 від 23.10.2025, з додатками; т.2, а.с.89-98) - документи на виконання ухвали від 22.10.2025, зауваживши, що договір №1 від 01.06.2021 оренди нерухомого майна чинний, відомості про визнання його недійсним, нікчемним, розірваним чи припиненим в інший спосіб або неукладеним відсутні, що свідчить про його правомірність, враховуючи положення ч.1 ст.204 ЦК України.

Після поновлення провадження у справі відповідач надав суду:

- клопотання №38 від 06.08.2025 (вх.№5069/25 від 06.08.2025, з додатками; т.2, а.с.24-42) про витребування копії договору №1 від 01.06.2021 оренди нерухомого майна та актів приймання-передачі майна від сторін вказаного договору з метою встановлення його реальності, оскільки дія договору суборенди поза межами договору оренди суперечить правовій природі договору суборенди. Ухвалою від 22.10.2025 суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про витребування доказів, але зобов'язав позивача надати копію договору №1 від 01.06.2021 оренди нерухомого майна з усіма додатками та додатковими угодами, які є його невід'ємними частинами, в тому числі акт(и) приймання-передачі майна в оренду за вказаним договором (т.2, а.с.79-80);

- додаткові пояснення б/н від 07.08.2025 (вх.№01-41/7563/25 від 07.08.2025, з додатками; т.2, а.с.44-55), в яких з посиланням на постанову Касаційного господарського суду від 27.08.2019 у справі №914/2264/17 наполягав, що з 24.02.2022 дотепер не використовував та не міг використовувати орендоване майно через обставини, за які він не відповідає; зауважив, що у справі відсутні підписані сторонами акти приймання-передачі послуг оренди майна - тобто відсутнє підтвердження фактичного надання позивачем послуг оренди у спірний період;

- клопотання №102/2025 від 03.10.2025 (вх.№6225/25 від 03.10.2025, з додатками; т.2, а.с.62-67) про зупинення провадження у справі №909/107/23 на підставі п.5 ч.1 ст.227 ГПК України до набрання законної сили судовим рішенням у справі №905/786/25. Ухвалою від 22.10.2025 суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання (т.2, а.с.73-74).

Господарський суд Донецької області звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із запитом б/н від 11.11.2025 (т.2, а.с.99-100), в якому просив направити виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України щодо сплачених позивачем сум судового збору (3311,41грн та 2684,00грн), які відсутні у матеріалах переданої справи №909/107/23, а також надати відомості про наявність / відсутність фактів використання вказаних сум судового збору під час розгляду інших справ Господарським судом Івано-Франківської області.

У відповідь Господарський суд Івано-Франківської області з супровідним листом №909/107/23/18812/25 від 17.11.2025 (вх.№01-35/1080 від 18.11.2025, з додатками, надійшов на електронною поштою, скріплений кваліфікованим електронним підписом; т.2, а.с.101-106) надав запитувані виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. В листі також повідомив, що після направлення справи за підсудністю позивач через систему «Електронний суд» подав до Господарського суду Івано-Франківської області заяву від 25.06.2025 та клопотання від 30.06.2025, які підлягають приєднанню до матеріалів справи. Серед додатків до електронного листа вказані документи відсутні, про що канцелярія Господарського суду Донецької області склала акт від 18.11.2025 (т.2, а.с107).

24.11.2025 засобами поштового зв'язку до Господарського суду Донецької області надійшов оригінал листа №909/107/23/18812/25 від 17.11.2025 (вх.№7211/25; т.2, а.с.108-117), до якого додані й документи, які Господарський суд Івано-Франківської області отримав від позивача:

- заява вих.№2025/06-21 від 25.06.2025 (вх.№7213/25 від 24.11.2025, з додатками), в якій позивач виклав п.8 вимог позовної заяви в новій редакції з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (аналогічна заява, адресована Господарському суду Донецької області, міститься у матеріалах справи - т.1, а.с.244-248),

- клопотання б/н від 30.06.2025 (вх.№7214/25 від 24.11.2025, з додатком), в якому позивач повідомив про помилкове надсилання заяви вих.№2025/06-21 від 25.06.2025 до Господарського суду Івано-Франківської області.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.2, 7, 13, 14, 74 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Щодо фактів.

За змістом акта №141 від 22.10.2020 введення в експлуатацію реєстратора розрахункових операцій, довідки №329 від 22.10.2020 про опломбування реєстратора розрахункових операцій, реєстраційного посвідчення №73226 від 22.10.2020 реєстратора розрахункових операцій з торгівлі валютними цінностями та повідомлення б/н від 28.12.2022 про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (т.1, а.с.218, т.2, а.с.47-49), за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул.Двірцева, буд.34 з кінця 2020 року функціонувала операційна каса №42 - структурний підрозділ Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європошта» (далі - Операційна каса).

01.06.2021 фізична особа-підприємець Скачко Марина Олексіївна (орендодавець) та фізична особа-підприємець Скачко Віталій Олександрович (орендар) уклали договір №1 оренди нерухомого майна (т.2, а.с.91-94), згідно з п.1.1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування (оренду) об'єкт оренди - нежитлове приміщення №36 загальною площею 62,57кв.м, розташоване за адресою: 84300, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Двірцева, буд.34, разом з усіма будівельними та інженерними комунікаціями, необхідними для його нормального функціонування; приміщення передано виключно для здійснення комерційної діяльності.

За умовами розділу 3 договору №1 оренди нерухомого майна він вступає в силу з моменту підписання сторонами та скріплення їхніми печатками (за наявності) і діє до закінчення виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п.3.1.); строк оренди складає 35 календарних місяців з дати підписання акта прийому-передачі об'єкта оренди (акт №1) (п.3.2.); у випадку відсутності заяви сторони про припинення орендних відносин за 30 днів до дати закінчення строку оренди цей договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах; у такому разі складання нового договору оренди не передбачається, а строк оренди продовжується на строк, визначений у цьому договорі (п.3.3.).

Відповідно до п.4.1. договору №1 оренди нерухомого майна об'єкт оренди має бути передано орендарю за актом №1 прийому-передачі до 01.06.2021 включно.

За актом №1 від 01.06.2021 приймання-передачі до договору №1 оренди нерухомого майна (т.2, а.с.96) орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення №36 загальною площею 62,57кв.м, розташоване за адресою: 84300, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Двірцева, буд.34; сторони не мають один до одного матеріальних претензій у зв'язку з передачею об'єкта оренди.

01.06.2021 орендодавець надала згоду орендарю на передачу об'єкта оренди в суборенду на строк, що не перевищуватиме строк основної оренди та на умовах, що не суперечать умовам основного договору (т.2, а.с.95).

Договір №1 оренди нерухомого майна та акт №1 від 01.06.2021 приймання-передачі до нього підписані обома сторонами та скріплені печаткою орендаря.

01.06.2021 фізична особа-підприємець Скачко Віталій Олександрович (Орендодавець, позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європошта» (Орендар, відповідач) уклали договір №18/06-21 суборенди нерухомого майна (Договір) (т.1, а.с.18-21, т.2, зворотній бік а.с.14-а.с.17). Згідно з преамбулою Договору об'єктом (суб)оренди є нежитлове приміщення за адресою: 84300, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Двірцева, буд.34, прим.36.

Відповідно до п.1.1. Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове оплатне користування об'єкт (суб)оренди - приміщення на 1-му поверсі багатоповерхового будинку загальною площею 62,57кв.м (далі - Об'єкт оренди) з метою розташування в ньому відокремленого / структурного підрозділу Орендаря, через який здійснюватимуться фінансові та інші операції (послуги) згідно зі Статутом Орендаря та наявними в нього ліцензіями, дозволами тощо.

В п.1.3. Договору Орендодавець підтвердив, що Об'єкт оренди належить йому на праві користування згідно з договором №1 від 01.06.2021 оренди нерухомого майна, укладеним з власником Об'єкта оренди (згода на передачу майна в суборенду від 01.06.2021).

Орендодавець зобов'язався, зокрема, приймати від Орендаря плату у строки і на умовах, визначених Договором; у випадку закінчення строку дії або дострокового розірвання Договору прийняти від Орендаря Об'єкт оренди; Орендодавець має право розірвати Договір у випадках, передбачених в п.8.1. Договору (п.п.2.1., 2.2. Договору).

За умовами п.п.2.3., 2.4. Договору Орендар, зокрема, зобов'язався повернути Орендодавцю Об'єкт оренди на умовах та в строки, передбачені Договором, і не ухилятися від підписання акта №2 прийому-передачі Об'єкта оренди (далі - акт №2); своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату; Орендар має право розірвати Договір у випадках, передбачених в п.8.1. Договору.

Згідно з п.п.3.1.-3.3. Договору він вступає в силу з моменту підписання сторонами і скріплення їхніми печатками та діє до закінчення виконання сторонами взятих на себе зобов'язань; строк оренди - до 30.09.2023 включно; у випадку відсутності заяви сторони про припинення орендних відносин за 30 днів до дати закінчення строку оренди Договір вважається продовженим на той самий строк, на тих самих умовах.

В розділі 4 Договору сторони погодили, що Об'єкт оренди передається Орендарю до 01.06.2021 включно за актом №1 прийому-передачі Об'єкта оренди (п.4.1.) та вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта №2 або акта про звільнення Об'єкта оренди (п.4.6.).

Відповідно до розділу 5 Договору орендна плата нараховується з дати підписання акта №1 та припиняється з моменту підписання акта №2 у випадку закінчення строку оренди, дострокового припинення оренди; орендна плата у розмірі, вказаному в п.5.1.2. Договору, складається з оплати за користування Об'єктом оренди та земельною ділянкою, на якій він (чи будівля, до складу якої він входить) розташований та яка є прилеглою; індексація орендної плати не здійснюється (п.5.1.1.); орендна плата за один календарний місяць становить 18000,00грн (п.5.1.2.); орендна плата сплачується таким чином: за перший та останній місяці оренди орендна плата (гарантійний платіж) сплачується до 10.06.2021, розмір гарантійного платежу - 18000,00грн - є незмінним навіть у разі зміни розміру орендної плати у випадках, передбачених Договором (підп.5.1.3.1. п.5.1.3.); починаючи з першого повного календарного місяця оренди Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату наперед не пізніше 10 числа поточного місяця оренди; у разі відсутності з будь-яких причин у вказаний термін у Орендаря рахунка від Орендодавця на оплату орендної плати Орендар зобов'язаний сплатити орендну плату у зазначений в цьому пункті термін на підставі Договору у чинному розмірі орендної плати шляхом перерахування коштів на вказаний у Договорі рахунок Орендодавця (підп.5.1.3.2. п.5.1.3.); по закінченню 12-го місяця оренди Орендодавець має право раз на рік змінювати орендну плату у зв'язку зі зростанням індексу інфляції за 12 місяців, починаючи з місяця укладення Договору, про що повідомляє Орендаря письмово до продовження строку дії Договору (п.5.1.5.).

За змістом п.5.1.4. Договору до орендної плати не входить оплата комунальних послуг, під якими розуміються послуги з надання електро- та теплоенергії, водопостачання, каналізації (водовідведення), вивозу побутових відходів та інші, які забезпечують нормальну безперервну діяльність Орендаря відповідно до мети оренди; комунальні послуги оплачує Орендодавець з подальшим відшкодуванням таких витрат Орендарем; відшкодування витрат (далі - компенсаційні виплати) Орендар проводить на підставі належно оформлених і переданих йому Орендодавцем рахунків впродовж 5-ти робочих днів з дати їх отримання; рахунки мають містити або до рахунків має бути наданий розрахунок вартості фактично спожитих послуг за кожним їх видом; відшкодуванню підлягають витрати Орендодавця за фактично спожиті Орендарем послуги; авансові платежі здійснюються Орендарем; розмір компенсаційних виплат визначається за показниками лічильників, встановлених в Об'єкті оренди, та діючими тарифами, а у випадку відсутності лічильників - згідно з умовами договорів про надання відповідних послуг в Об'єкті оренди та його витрат пропорційно до площі, що займає Об'єкт оренди; покази лічильників знімає Орендодавець у присутності представника Орендаря.

Згідно з п.п.8.2., 8.3. Договору в п'ятиденний строк з дня закінчення строку його дії сторони зобов'язуються підписати акт №2; з моменту повернення Об'єкта оренди за актом №2 зобов'язання Орендаря з виплати орендної плати і забезпечення збереження Об'єкта оренди вважаються припиненими.

У випадку несвоєчасної / не в повному обсязі сплати орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення (п.9.2. Договору).

Відповідно до п.13.3. Договору усі доповнення, зміни, додатки до нього мають юридичну силу, якщо вони оформлені в письмовому вигляді і підписані повноважними представниками сторін та є невід'ємними частинами Договору.

За актом №1 від 01.06.2021 прийому-передачі Об'єкта оренди за Договором (далі - акт №1; т.1, а.с.22, т.2, а.с.18) Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування Об'єкт оренди: нежитлові приміщення загальною площею 62,57кв.м (1 поверх багатоповерхового будинку з облаштованим окремим входом) за адресою: 84300, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Двірцева, буд.34, прим.36 з внутрішніми комунікаціями: електро-, водопостачання, водовідведення, опалення; технічний стан Об'єкта оренди: придатний для цільового використання, зауважень до технічного стану немає; Орендарю передано комплект ключів від Об'єкта оренди.

Договір та акт №1 підписані обома сторонами та скріплені їхніми печатками.

23.02.2022 відповідач здійснив останні операції з купівлі-продажу іноземної валюти в Операційній касі, що підтверджується карткою рахунку 301-42 за період 23.02.- 31.12.2022 (т.2, а.с.50).

З інформації б/н від 15.08.2023 про доходи / видатки Операційної каси за період 01.01.- 30.12.2022 (т.1, а.с.217) вбачається, що останній дохід від здійснення діяльності Операційної каси отримано у період 01.02.- 23.02.2022 в сумі 3125,10грн.

Наказом №1 від 24.02.2022 «Про встановлення простою у роботі ТОВ «Фінансова компанія «Європошта» (т.1, а.с.110) встановлено простій у роботі товариства та розташованої в Об'єкті оренди Операційної каси, що виник не з вини працівників, зумовлений загрозою їх життю та здоров'ю і встановлений з дня видання цього наказу до видання наказу про припинення простою товариства чи його окремих структурних підрозділів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СБ «ФОРСАД» листом №28/2022 від 24.02.2022 (т.2, а.с.51) повідомило відповідача про припинення з 24.02.2022 надання послуг з перевезення цінних вантажів (інкасації) від головного офісу до Операційної каси та у зворотному напрямку у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану.

Наказом №14-к від 10.05.2022 «Про припинення трудового договору» (т.1, а.с.111) звільнено 10.05.2022 касира Операційної каси за власним бажанням.

Наказом №24-к від 31.05.2022 «Про призупинення дії трудових договорів» (т.1, а.с.113) дію трудового договору з менеджером в допоміжній діяльності у сфері фінансів Операційної каси призупинено з 01.06.2022 до відновлення можливості надати і виконувати роботу або до припинення / скасування воєнного стану.

12.07.2022 відповідач частково сплатив орендну плату в сумі 7200,00грн (т.1, а.с.35).

Наказом №38 від 27.12.2022 «Про закриття Операційної каси ТОВ «Фінансова компанія «Європошта» (т.1, а.с.114) розташовану в Об'єкті оренди Операційну касу закрито з 30.12.2022 з припиненням здійснення валютно-обмінних операцій з 30.12.2022.

28.12.2022 у зв'язку із закриттям Операційної каси відповідач подав до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області форму 20-ОПП - повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, з кодом ознаки надання інформації « 6 - закриття об'єкта оподаткування» (т.1, а.с.218).

Наказом №133-к від 30.12.2022 «Про припинення трудового договору» (т.1, а.с.115) звільнено 30.12.2022 за угодою сторін менеджера в допоміжній діяльності у сфері фінансів Операційної каси.

Згідно зі штатним розписом товариства-відповідача, введеним в дію 02.01.2023 (наказ №135-к від 30.12.2022; т.1, а.с.219), Операційну касу виключено з переліку структурних підрозділів товариства.

Докази звільнення після закриття Операційної каси Об'єкта оренди від майна Орендаря або надання Орендарем відповідного доручення Орендодавцю, повернення Орендодавцю комплекту ключів у матеріалах справи відсутні.

Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату комунальних послуг на загальну суму 22860,41грн за період січень 2022 року - березень 2023 року (т.1, а.с.31-33, 197-199):

- №4-8/22к від 16.01.2023 за період квітень-жовтень 2022 року, до якого включені такі види послуг: з управління будинком - 2317,98грн; водопостачання та водовідведення - 0,00грн; енергозабезпечення - 941,27грн; опалення - 0,00грн; вивіз сміття у січні-жовтні 2022 року - 361,90грн; разом - 3621,15грн без ПДВ;

- №5-11/22к від 16.01.2023 за листопад 2022 року, до якого включені такі види послуг: з управління будинком - 331,14грн; водопостачання та водовідведення - 0,00грн; енергозабезпечення - 0,00грн; опалення (нарахування до мінімальних витрат) - 1324,17грн, абонплата (нарахування на особовий рахунок) - 33,74грн; вивіз сміття - 36,19грн; разом - 1725,24грн без ПДВ;

- №6-12/22к від 16.01.2023 за грудень 2022 року, до якого включені такі види послуг: з управління будинком - 331,14грн; водопостачання та водовідведення - 0,00грн; енергозабезпечення - 0,00грн; опалення (нарахування до мінімальних витрат) - 2146,28грн, абонплата (нарахування на особовий рахунок) - 33,74грн; вивіз сміття - 36,19грн; разом - 2547,35грн без ПДВ;

- №1-01/23к від 08.03.2023 за січень 2023 року, до якого включені такі види послуг: з управління будинком - 342,88грн; водопостачання та водовідведення - 0,00грн; енергозабезпечення - 0,00грн; опалення (нарахування за приладами) - 0,00грн, опалення (нарахування до мінімальних витрат) - 0,00грн, абонплата (нарахування на особовий рахунок) - 33,74грн; вивіз сміття - 36,19грн; разом - 412,81грн без ПДВ;

- №2-02/23к від 09.03.2023 за лютий 2023 року, до якого включені такі види послуг: з управління будинком - 342,88грн; водопостачання та водовідведення - 0,00грн; енергозабезпечення - 0,00грн; опалення (нарахування за приладами) - 8977,96грн, опалення (нарахування до мінімальних витрат) - 0,00грн, абонплата (нарахування на особовий рахунок) - 33,74грн; вивіз сміття - 36,19грн; разом - 9390,77грн без ПДВ;

- №3-03/23к від 10.04.2023 за березень 2023 року, до якого включені такі види послуг: з управління будинком - 342,88грн; водопостачання та водовідведення - 0,00грн; енергозабезпечення - 0,00грн; опалення (нарахування за приладами) - 4750,28грн, опалення (нарахування до мінімальних витрат) - 0,00грн, абонплата (нарахування на особовий рахунок) - 33,74грн; вивіз сміття - 36,19грн; разом - 5163,09грн без ПДВ.

Вказані рахунки позивач направив засобами поштового зв'язку на адресу державної реєстрації відповідача. Рахунки за січень-грудень 2022 року відповідач отримав, що вбачається з трекінгу поштового відправлення №7601872805965, в якому зазначено: відправлення вручено за довіреністю 23.01.2023 у м.Івано-Франківськ, індекс 76015 (т.1, а.с.70-71, 140, 200-202). Докази вручення відповідачу рахунків за січень-березень 2023 року у матеріалах справи відсутні, проте відповідач не заперечує існування та отримання рахунків, а лише обов'язок їх сплати.

Загальну вартість 22551,70грн комунальних послуг, що поставлялися на Об'єкт оренди у січні 2022 року - березні 2023 року, підтверджують наявні у матеріалах справи:

- рахунки-акти на відшкодування частини вартості послуги з управління багатоквартирним будинком №292-04/22 від 30.04.2022, №292-05/22 від 31.05.2022, №292-06/22 від 30.06.2022, №292-07/22 від 31.07.2022, №292-08/22 від 31.08.2022, №292-09/22 від 30.09.2022, №292-11/22 від 30.11.2022 (за жовтень), №292-11/22 від 30.11.2022 (за листопад), №292-12/22 від 31.12.2022, №292-01/23 від 31.01.2023, №292-02/23 від 28.02.2023, №292-03/23 від 31.03.2023 (за період квітень 2022 року - березень 2023 року на суму 342,88грн щомісяця) на загальну суму 4114,56грн (т.1, зворотній бік а.с.144- а.с.147);

- рахунок №6998881 від 14.01.2023 за електроенергію за грудень 2022 року, в якому вказано заборгованість станом на 01.12.2022 за фактичне споживання на суму 941,27грн (т.1, а.с.149);

- акти-рахунки №2115 від 30.11.2022, від 31.12.2022, від 31.01.2023, від 28.02.2023 та від 31.03.2023 (за період листопад 2022 року - березень 2023 року), що включають послугу з постачання теплової енергії загальною вартістю 17198,69грн та абонплату загальною вартістю 168,70грн (33,74грн щомісяця) (т.1, а.с.151-153);

- акти-рахунки №3499/20-1 від 25.01.2022, №3499/20-2 від 28.02.2022, №3499/20-3 від 28.03.2022, №3499/20-4 від 29.04.2022 за послугу з поводження з твердими побутовими відходами (за період січень-квітень 2022 року на суму 32,12грн щомісяця) на загальну суму 128,48грн (т.1, а.с.155-158).

Краматорську міську територіальну громаду починаючи з 24.02.2022 до дати ухвалення цього рішення віднесено до територій можливих бойових дій (див. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затв. Наказом №376 від 28.02.2025 Міністерства розвитку громад та територій України).

Щодо вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати.

Листом №66/022 від 05.04.2022 (т.1, а.с.117) відповідач повідомив позивача про таке: 28.02.2022 Торгово-промислова палата (далі - ТПП) України засвідчила форс-мажорні обставини внаслідок військової агресії РФ проти України; з 24.02.2022 встановлено простій у роботі Операційної каси, оскільки на території Донецької області проводяться активні бойові дії, через що неможливо забезпечити роботу структурного підрозділу (здійснити інкасацію, забезпечити охорону приміщення та безпеку для життя і здоров'я працівників); з посиланням на ч.ч.4 та 6 ст.762 ЦК України наполягав, що наявні правові підстави для звільнення його від сплати орендної плати протягом дії воєнного стану; просив погодити зміни до Договору у спрощений спосіб (шляхом обміну листами / документами, з яких зрозуміло про певну домовленість); стверджував, що відновить виконання Договору після припинення в Україні воєнного стану.

Листами №18 та №19 від 11.07.2022, №23 та №24 від 18.08.2022 (т.1, а.с.23-30) позивач звертався до відповідача з проханням сплатити заборгованість з орендної плати за період березень-серпень 2022 року протягом 10-ти робочих днів з для отримання листів. Також зауважив, що посилання на ч.6 ст.762 ЦК України щодо звільнення Орендаря від сплати орендної оплати за час, протягом якого майно не могло бути використане, є необґрунтованим: відсутні підстави стверджувати, що Орендар не використовував Об'єкт оренди, оскільки там весь час зберігається майно Орендаря, а доступ до зачиненого ним приміщення будь-яких осіб, в тому числі Орендодавця, є неможливим.

Вказані листи з доданими актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) суборенди та щомісячними рахунками на сплату орендної плати позивач направив відповідачу на адресу державної реєстрації, що підтверджується описами вкладень, поштовими накладними, чеками та повідомленнями про вручення кореспонденції адресатові (т.1, а.с.161-165); за твердженням позивача, листи залишені без відповіді.

З листування не вбачається, що сторони Договору дійшли згоди щодо зміни у спрощений спосіб його умов про розмір і строки здійснення передбачених Договором платежів (орендної плати, компенсаційних виплат).

Відповідач сплатив позивачу 7200,00грн з призначенням платежу: «Орендна плата за 06-07/2022 згідно договору суборенди нерухомого майна №18/06-21 від 01.06.2021, 20% від суми договору Краматорськ без ПДВ» (платіжна інструкція №8448 від 12.07.2022; т.1, а.с.35).

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в п.7.7. постанови від 10.09.2019 у справі №916/2403/18 зазначив: до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій (аналогічна правова позиція викладена в п.18 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №911/3685/17).

Тож за відсутності будь-яких домовленостей про зміну умов Договору після введення воєнного стану сплата Орендарем 12.07.2022 частини орендних платежів за червень та липень 2022 року свідчить про визнання боргу - а отже, про визнання ним обов'язку сплачувати орендну плату після лютого 2024 року - і Орендодавець в подальшому міг добросовісно покладатися на таке визнання.

В свою чергу визнання боргу - це дія, яка має юридичне значення (юридичний факт), що тягне певні юридичні наслідки, як-от: переривання перебігу позовної давності (ч.1 ст.264 ЦК України), визнання судом правочину дійсним (ч.2 ст.218 ЦК України), підтвердження наміру сторони продовжити договірні відносини (ч.2 ст.205 ЦК України), тощо.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст.ст.526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства.

За визначенням ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст.762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (абз.1 ч.1); наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася (ч.4); плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.5); наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ч.6).

Якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (абз.1 ч.1 ст.530 ЦК України).

За приписами ч.2 ст.205 ГК України (діяв у період спірних правовідносин) у разі неможливості виконання зобов'язання повністю або частково зобов'язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків; таке повідомлення не звільняє зобов'язану сторону від відповідальності за невиконання зобов'язання відповідно до вимог закону.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом підп.5.1.3.2. п.5.1.3. Договору Орендар зобов'язався сплачувати орендну плату не пізніше 10 числа поточного місяця оренди; відсутність у Орендаря рахунка на оплату не звільняє його від обов'язку сплатити орендну плату у вказаний термін на підставі Договору на зазначений у ньому рахунок Орендодавця; складання актів приймання-передачі послуг оренди майна не є умовою або підставою для сплати орендної плати.

Отже, відсутність у матеріалах справи підписаних сторонами актів приймання-передачі послуг оренди майна та рахунків на оплату орендної плати не свідчить про відсутність підтвердження фактичного надання позивачем майна в оренду у спірний період та не спростовує факт перебування Об'єкта оренди в користуванні у відповідача, який дотепер зберігає там своє майно та володіє ключами від приміщення (тобто єдиний має доступ до Об'єкта оренди).

За твердженням позивача, заборгованість з орендної плати в сумі 298800,00грн (з урахуванням часткової оплати) за період березень 2022 року - липень 2023 року не оплачено, і іншого відповідач суду не довів.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України), а отже, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати цьому стандарту поведінки.

Добросовісність - це такий стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору (або відповідного правовідношення). Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість. (Подібні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 03.08.2022 у справі №910/5408/21).

У підрозділі «Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права» розділу 2 «Мотивувальна частина» постанови від 10.04.2019 у справі №390/34/17 об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила таке. Принцип добросовісності лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Наприклад, у ст.I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. (Подібне зазначено і в постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/9397/20.)

Сама собою суперечлива поведінка не заборонена. Заборона суперечливої поведінки не покликана покарати особу, яка діє суперечливо. Право блокується через очевидну несправедливість, що в конкретних ситуаціях може виникати в результаті суперечливої поведінки (підрозділ «Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права» постанови від 25.10.2024 у справі №470/1471/13-ц Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду).

Згаданий принцип римського права (venire contra factum proprium) є вираженням «equitable estoppel» - однієї з найважливіших доктрин загального права, спрямованої на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Доктрина виступає своєрідним механізмом гарантування захисту очікувань іншої сторони правовідносин і забезпечення балансу відносин між сторонами; застосовується і в практиці Європейського Суду з прав людини.

Принцип естопель - правовий принцип, згідно з яким особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування своєї позиції (або своїх вимог), якщо її попередня поведінка свідчила про те, що вона дотримується протилежної позиції. Цей принцип охоплює неможливість суперечливої (непослідовної) поведінки, яка може проявлятися як в матеріальних правовідносинах, так і в судовому процесі.

Суд вважає за необхідне застосувати у цій справі доктрину «заборони суперечливої поведінки» з метою захисту Орендодавця як добросовісної сторони Договору.

Так, Орендар спочатку стверджував про наявність у нього правових підстав на звільнення від сплати орендної плати протягом дії воєнного стану (лист №66/022 від 05.04.2022), потім 12.07.2022 частково сплатив поточну (а не з найдавнішим терміном виникнення) орендну плату, а під час розгляду цієї справи в суді знов наполягав на тому, що з 24.02.2022 через військову агресію проти України не має можливості користуватись орендованим приміщенням (не звільнивши Об'єкт оренди від свого майна та не повернувши Орендодавцю ключі) і просив відмовити у задоволенні позову. Все перелічене явно свідчить про суперечливість поведінки відповідача і є очевидно недобросовісним.

Зі змісту засад добросовісності і розумності виконання зобов'язань (ст.ст.3, 509 ЦК України), а також з вимог ч.1 ст.526 та ч.5 ст.762 ЦК України випливає, що саме відповідач мав вживати усіх заходів для своєчасної оплати оренди приміщення, позаяк він не вчиняв дії щодо розірвання Договору, негайного звільнення приміщення від власного майна та повернення Орендодавцю ключів.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європошта» 298800,00грн заборгованості з орендної плати за період березень 2022 року - липень 2023 року є належним чином доведеною, правомірною, обґрунтованою та такою, що не спростована відповідачем і підлягає задоволенню.

Щодо аргументів відповідача.

Суд відхиляє доводи відповідача про наявність через військову агресію проти України підстав для застосування до спірних правовідносин ч.6 ст.762 ЦК України (наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає) з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду в п.п.6.8., 6.9. постанови від 08.05.2018 у справі №910/7495/16 вказала, що наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, перебувати у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Обставини, згадувані у ч.6 ст.762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця. Тобто обставини згідно з ч.6 ст.762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

Відсутність зазначення у ч.6 ст.762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що факт неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин встановлюється на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Суд зауважує, що від початку військової агресії всі суб'єкти підприємництва України (фізичні і юридичні особи) перебувають в рівних умовах, здійснюючи господарську діяльність в однаково несприятливому економічному середовищі в країні, та мають вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, тому може застосовуватись за виключних обставин - наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості для орендаря перебувати в ньому та зберігати речі тощо (п.47. постанови Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №911/3067/20; таку позицію Верховний Суд підтримав і після початку збройної агресії РФ проти України - зокрема, в постанові від 02.08.2023 у справі №916/1788/22 (розділ 5 «Позиція Верховного Суду»)).

Суд зазначає, що м.Краматорськ Донецької області, в якому розташований Об'єкт оренди, у спірний період не перебувало під окупацією і не було територією активних бойових дій (з 24.02.2022 по теперішній час Краматорська міська територіальна громада віднесена до територій можливих бойових дій - т.2, а.с.60, 61), а самий факт введення в Україні воєнного стану і розташування Об'єкта оренди в м.Краматорську без обґрунтування та документального доведення фактичної відсутності можливості використовувати Об'єкт оренди за призначенням не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати орендної плати за обставин зберігання в Об'єкті оренди майна Орендаря, наявності в місті населення (потенційних клієнтів Операційної каси) і роботи бізнесу (потенційних орендарів приміщення, зайнятого майном Орендаря).

Отже, відповідач не довів, що обставини, на які він посилається, були такими, що протягом всього спірного періоду повністю унеможливили використання Об'єкта оренди з метою організації роботи Операційної каси.

Щодо посилань відповідача на ч.4 ст.762 ЦК України (надає наймачу право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася) суд зазначає: відповідач не надав належних доказів того, що він реалізував своє право вимагати такого зменшення в порядку, передбаченому п.13.3. Договору, приписами ст.654 ЦК України (встановлює загальне правило: зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється) та ст.188 ГК України (встановлювала порядок зміни та розірвання господарських договорів). Так, Орендар під час розгляду спору не надав доказів: надіслання Орендодавцю проєкту додаткової угоди з пропозицією щодо зменшення розміру орендної плати на конкретну величину (або до певної величини), відмови Орендодавця підписати запропоновану додаткову угоду, передачі спору з приводу розміру орендної плати на вирішення суду.

Суд також зауважує, що Орендодавець у період військової агресії не користувався своїм правом, передбаченим п.5.1.5. Договору, підвищувати раз на рік орендну плату у зв'язку зі зростанням індексу інфляції.

Щодо вимоги про стягнення компенсації комунальних витрат.

Посилаючись на невиконання відповідачем взятих за Договором зобов'язань компенсувати Орендодавцю комунальні витрати, позивач просить суд стягнути з відповідача 22751,84грн в рахунок компенсації вартості комунальних послуг, яка складається з:

- 4008,90грн боргу за послугу з управління будинком за період квітень 2022 року - березень 2023 року,

- 941,27грн боргу за енергозабезпечення за грудень 2022 року,

- 3470,45грн боргу за опалення (нарахування до мінімальних витрат) за період листопад, грудень 2022 року,

- 13728,24грн боргу за опалення (нарахування за приладами) за період лютий, березень 2023 року,

- 168,70грн боргу з абонплати за опалення за період листопад 2022 року - березень 2023 року,

- 434,28грн боргу за вивіз сміття за період січень-грудень 2022 року.

Щодо боргу за послугу з управління будинком суд зауважує таке. У період квітень 2022 року - березень 2023 року вартість послуги з управління будинком, яка надавалася щодо Об'єкта оренди, становила 342,88грн, що підтверджується відповідними рахунками-актами (т.1, а.с.144-147). Отже, за розрахунком суду борг за послугу з управління будинком за період квітень 2022 року - березень 2023 року складає 4114,56грн, в той час як позивач просить стягнути з відповідача 4008,90грн.

За приписами ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Тож стягненню на користь позивача підлягає 4008,90грн боргу за послугу з управління будинком, надану в квітні 2022 року - березні 2023 року.

Суд також зауважує, що є очевидним допущення описок в рахунку-акті за жовтень 2022 року (вказано номер « 292-11/22» замість правильного « 292-10/22» і в тексті зазначено «листопад» замість «жовтень»), позаяк Управляюча компанія «Ладіс» виставила ще один рахунок-акт з таким самим номером та текстом, але із зазначенням в заголовку «за листопад 2022 року» (вартість послуги з управління будинком в усіх рахунках-актах є однаковою).

На підтвердження боргу відповідача за послугу вивозу сміття позивач надав суду акти-рахунки лише за період січень-квітень 2022 року на суму 32,12грн кожного місяця (т.1, а.с.155-158), заявивши до стягнення борг за вказану послугу за період січень-грудень 2022 року з розрахунку вартості послуги 36,19грн за кожен місяць.

Оскільки факт щомісячного надання послуги з вивозу сміття презюмується, але позивач не довів належними доказами факт збільшення після квітня 2022 року вартості такої послуги, то позовна вимога про стягнення компенсаційних виплат за послугу вивозу сміття підлягає задоволенню частково: з розрахунку вартості послуги в січні-грудні 2022 року 32,12грн на місяць, тобто в сумі 385,44грн.

Наявність у відповідача боргу за енергозабезпечення, абонплату за опалення та опалення (нарахування до мінімальних витрат та за приладами) Об'єкта оренди є належним чином доведеною, суми боргу за кожним видом перелічених послуг розраховані правильно, а вимога сплатити вказані платежі є правомірною, обґрунтованою та такою, що не спростована відповідачем.

За умовою п.5.1.4. Договору компенсаційні виплати Орендар проводить на підставі оформлених Орендодавцем рахунків (а не квитанцій про здійснену оплату комунальних послуг), відшкодуванню підлягають фактично спожиті Орендарем послуги, Орендар здійснює авансові платежі. Тож виникнення обов'язку здійснити компенсаційні виплати не залежить від факту сплати позивачем заявлених до відшкодування комунальних послуг.

В цьому рішенні суд дійшов висновку про наявність у Орендаря обов'язку сплачувати орендну плату у спірний період. Як наслідок, Орендар у спірний період не звільнений і від обов'язку компенсувати Орендодавцю комунальні платежі.

На підставі викладеного позовна вимога про стягнення з відповідача 22751,84грн компенсації комунальних витрат підлягає задоволенню частково: в сумі 22703,00грн.

Щодо вимоги про стягнення пені.

Посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань сплачувати орендні платежі за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 7332,12грн пені за загальний період 11.03.2022- 14.07.2023.

В Договорі (п.9.2.) сторони лише узгодили розмір пені: 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення сплати орендної плати, не встановивши часових обмежень щодо періоду нарахування пені.

За приписом ч.6 ст.232 ГК України (кодекс діяв у спірний період) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Постановою №211 від 11.03.2020 Кабінету Міністрів України з 12.03.2020 на всій території України введено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), що тривав до 30.06.2023 включно (згідно з постановою №383 від 25.04.2023 Кабінету Міністрів України).

02.04.2020 набрав чинності Закон України №540-IX від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», згідно з яким розділ IX «Прикінцеві положення» ГК України доповнено пунктом 7 такого змісту: «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Укладаючи Договір 01.06.2021 (тобто після введення в Україні загальнодержавного карантину і набрання чинності пунктом 7 розділу IX «Прикінцеві положення» ГК України), обидві сторони мали усвідомлювати потенційну можливість нараховувати / сплачувати пеню понад шість місяців, але не обмежили передбачений ГК України строк нарахування пені».

Згідно зі ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У період 04.03.- 02.06.2022 встановлений Договором розмір пені (0,1% за кожен день прострочення) перевищував подвійну облікову ставку Національного банку України (далі - НБУ), яка в той період становила 0,05%, але позивач нарахував пеню в розмірі 0,01%, що не перевищив подвійну облікову ставку НБУ протягом всього періоду нарахування.

Суд перевірив розрахунки пені (т.1, а.с.8, 9, 50-69, 187-194) та встановив, що вони частково суперечать приписам ч.6 ст.232 ГК України (яка в частині спірного періоду застосовувалась з урахуванням п.7 розд.IX «Прикінцеві положення» ГК України), оскільки включають періоди нарахування, які перевищують визначений в ч.6 ст.232 ГК України шестимісячний строк поза межі строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (карантин тривав до 30.06.2023 включно, а нарахування пені на борг за березень-грудень 2022 року здійснені до 14.07.2023 включно). Крім того, оскільки строк дії карантину сплинув до закінчення шести місяців з дати прострочення оплати за січень 2023 року, то згідно з ч.6 ст.232 ГК України позивач мав право нараховувати пеню на борг за січень 2023 року лише за шість місяців від дати прострочення платежу (тобто з 11.01.2023 до 11.07.2023 включно, в той час як позивач нарахував з 14.01.2023 до 14.07.2023 включно).

12.07.2022 відповідач частково сплатив орендну плату в сумі 7200,00грн, яку позивач рівними частинами зарахував в рахунок погашення заборгованості за червень та за липень 2022 року, що не суперечить призначенню платежу платіжної інструкції №8448 від 12.07.2022 (т.1, а.с.35).

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пеня обчислюється за кожен день прострочення виконання. Оскільки день оплати не можна вважати днем прострочення виконання, то день оплати не входить в період, за який на суму оплати нараховується пеня. Отже, позивач неправомірно нарахував пеню на суму часткової сплати орендної плати за червень, липень 2022 року за дату такої часткової сплати (12.07.2022).

Крім того, позивач допустив подвійне нарахування пені за періоди 11.06.- 12.07.2022 та 11.- 12.07.2022, нарахувавши пеню спочатку на суми боргу за червень і липень 2022 року без часткової оплати (18000,00грн), а потім - на залишки заборгованості після часткової оплати (14400,00грн).

Дати прострочення оплат позивач визначив правильно відповідно до умов підп.5.1.3.2. п.5.1.3. Договору (11 число поточного місяця оренди), лише на борг за січень 2023 року нарахувавши пеню та 3% річних з 14.01.2023.

З огляду на викладене за розрахунком суду стягненню на користь позивача підлягає пеня в загальній сумі 7035,12грн, нарахована на заборгованість з орендної плати:

- за березень 2022 року - в сумі 858,60грн за період 11.03.2022- 30.06.2023;

- за квітень 2022 року - в сумі 802,80грн за період 11.04.2022-30.06.2023;

- за травень 2022 року - в сумі 748,80грн за період 11.05.2022-30.06.2023;

- за червень 2022 року (на борг в сумі 18000,00грн до його часткової оплати) - в сумі 55,80грн за період 11.06.2022- 11.07.2022;

- за червень 2022 року (на борг в сумі 14400,00грн після часткової оплати) - в сумі 509,76грн за період 12.07.2022- 30.06.2023;

- за липень 2022 року (на борг в сумі 18000,00грн до його часткової оплати) - в сумі 1,80грн за 11.07.2022;

- за липень 2022 року (на борг в сумі 14400,00грн після часткової оплати) - в сумі 509,76грн за період 12.07.2022- 30.06.2023;

- за серпень 2022 року - в сумі 583,20грн за період 11.08.2022-30.06.2023;

- за вересень 2022 року - в сумі 527,40грн за період 11.09.2022- 30.06.2023;

- за жовтень 2022 року - в сумі 473,40грн за період 11.10.2022-30.06.2023;

- за листопад 2022 року - в сумі 417,60грн за період 11.11.2022- 30.06.2023;

- за грудень 2022 року - в сумі 363,60грн за період 11.12.2022-30.06.2023;

- за січень 2023 року - в сумі 322,20грн за період 14.01.- 11.07.2023;

- за лютий 2023 року - в сумі 277,20грн за період 11.02.- 14.07.2023;

- за березень 2023 року - в сумі 226,80грн за період 11.03.- 14.07.2023;

- за квітень 2023 року - в сумі 171,00грн за період 11.04.- 14.07.2023;

- за травень 2023 року - в сумі 117,00грн за період 11.05.- 14.07.2023;

- за червень 2023 року - в сумі 61,20грн за період 11.06.- 14.07.2023;

- за липень 2023 року - в сумі 7,20грн за період 11.- 14.07.2023.

Суд відхиляє доводи відповідача про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин ст.617 ЦК України (форс-мажорні обставини) з огляду на таке.

В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, має довести, що в кожному окремому випадку певні підтверджені обставини саме для неї мали непереборний характер. І кожен такий випадок суд має оцінити незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставини форс-мажору мають оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі №905/55/21).

Як на доказ настання форс-мажорних обставин відповідач посилається на лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, адресований «Всім, кого це стосується» - тобто необмеженому колу суб'єктів.

Зміст названого листа носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні - зокрема, в Договорі, на підставі якого заявлено позов у цій справі.

Верховний Суд у п.80 постанови від 07.06.2023 у справі №906/540/22 зазначив, що лист ТПП №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

У постанові від 29.06.2023 у справі №922/999/22 Верховний Суд виклав такі висновки:

- лист ТПП України від 28.02.2022 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»;

- наявність сертифіката ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто такі обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;

- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання;

- той факт, що ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію Російської Федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення від або зменшення відповідальності за невиконання / неналежне виконання договірних зобов'язань.

Крім того, особа, що зазнала впливу форс-мажору, має дотримати умови договору, стороною якого вона є, і приписи спеціального законодавства (у разі їх наявності) щодо порядку дій після настання для неї форс-мажорних обставин (зокрема, негайного повідомлення іншої сторони про обставини, що виникли, та їх можливу тривалість).

Так, у підрозділі «Джерела права та оцінка аргументів учасників справи …» постанови від 16.05.2024 у справі №913/308/23 Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у відповідача права посилатися на наявність інституту форс-мажору для зміни строків виконання зобов'язань у спірних правовідносинах інакше, ніж в спосіб, передбачений самим договором та з урахуванням його умов (в тому числі пункту 7.4 Рамкового договору щодо строку надання сертифікату ТПП).

У спорі, що розглядається, за умовою п.10.5. Договору невчасне повідомлення контрагента позбавляє сторону права посилатися на форс-мажорні обставини та / або обставини непереборної сили як на підставу, що звільняє її від відповідальності за невиконання зобов'язань.

Орендар не надав доказів письмового повідомлення Орендодавця про настання для нього форс-мажорних обставин протягом 3-х робочих днів з моменту їх виникнення, а також про обсяг неможливості виконання Договору в цілому або конкретного зобов'язання / його частини, як то передбачено в п.10.5. Договору (або принаймні про свої наміри щодо Об'єкта оренди з урахуванням повномасштабного вторгнення РФ на територію України).

Орендар не обґрунтував причини пропуску строку повідомлення Орендодавця про виникнення у нього обставин, що мають ознаки форс-мажорних: простій з 24.02.2022 у роботі Операційної каси через неможливість здійснити інкасацію, забезпечити охорону приміщення та безпеку для життя і здоров'я працівників (перше наявне у справі повідомлення з посиланням на форс-мажор датоване 05.04.2022 (лист №66/022, т.1, а.с.117)).

Орендар також не надав доказів того, що обставини, які мають ознаки форс-мажорних (неможливість здійснити інкасацію тощо), існували протягом всього періоду, за який Орендодавець нарахував пеню.

Щодо вимог про стягнення річних та інфляційних.

За приписом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За усталеною практикою Верховного Суду суми, які кредитор може стягнути з боржника відповідно до ст.625 ЦК України, носять компенсаторний характер і право на їх стягнення кредитор отримує у разі неправомірного користування боржником грошовими коштами кредитора.

Отже, річні та інфляційні підлягають нарахуванню на всю суму боргу і за день, в якому борг був частково сплачений, оскільки відповідач не довів, що кошти оплати були в розпорядженні позивача протягом всього дня оплати (12.07.2022).

Посилаючись на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором та приписи ст.625 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача 20164,29грн - 3% річних за загальний період 11.03.2022- 14.07.2023 та 13074,72грн інфляційних за загальний період березень 2022 року - червень 2023 року.

Суд зауважує, що прохальна частина заяви б/н від 17.07.2023 про збільшення майнових позовних вимог (т.1, а.с.185-186) не відповідає підсумкам, наведеним у розрахунках, доданих до позову і до заяви про збільшення позовних вимог (т.1, а.с.8, 9, 50-69, 188-194): нарахувавши 6026,39грн - 3% річних та 27212,62грн інфляційних, позивач попросив стягнути 3% річних в сумі 20164,29грн та інфляційні в сумі 13074,72грн, що призвело до безпідставного збільшення нарахувань річних і суттєвого зменшення заявлених до стягнення інфляційних. Під час перебування справи на судовому розгляді позивач свої помилки не виправив.

Суд перевірив розрахунки 3% річних (т.1, а.с.8, 9, 50-69, 188-193) та встановив, що вони не суперечать умовам Договору, але містять подвійні нарахування за періоди 11.06.- 12.07.2022 та 11.- 12.07.2022: річні нараховано спочатку на суми боргу за червень і липень 2022 року без часткової оплати (18000,00грн), а потім - на залишки заборгованості після часткової оплати (14400,00грн).

Так само позивач допустив подвійне нарахування інфляційних за період червень 2022 року, спочатку нарахувавши їх на суму боргу за червень 2022 року в розмірі 18000,00грн (без часткової оплати), а потім на 14400,00грн - залишок заборгованості за червень 2022 року після часткової оплати.

З огляду на викладене стягненню на користь позивача підлягають 3% річних в загальній сумі 5986,15грн, нараховані на заборгованість з орендної плати:

- за березень 2022 року - в сумі 457,15грн за період 11.03.2022- 13.01.2023;

- за квітень 2022 року - в сумі 411,29грн за період 11.04.2022-13.01.2023;

- за травень 2022 року - в сумі 366,90грн за період 11.05.2022-13.01.2023;

- за червень 2022 року (на борг 18000,00грн) - в сумі 47,34грн за період 11.06.- 12.07.2022;

- за червень 2022 року (на борг 14400,00грн) - в сумі 218,96грн за період 13.07.2022- 13.01.2023;

- за липень 2022 року (на борг 18000,00грн) - в сумі 2,96грн за 11.- 12.07.2022;

- за липень 2022 року (на борг 14400,00грн) - в сумі 218,96грн за період 13.07.2022-13.01.2023;

- за серпень 2022 року - в сумі 230,79грн за період 11.08.2022-13.01.2023;

- за вересень 2022 року - в сумі 184,93грн за період 11.09.2022- 13.01.2023;

- за жовтень 2022 року - в сумі 140,55грн за період 11.10.2022-13.01.2023;

- за листопад 2022 року - в сумі 94,68грн за період 11.11.2022-13.01.2023;

- за грудень 2022 року - в сумі 50,30грн за період 11.12.2022- 13.01.2023;

- за період березень 2022 року - січень 2023 року (борг в загальному розмірі 190800,00грн) - річні в сумі 2854,16грн за період 14.01.- 14.07.2023;

- за лютий 2023 року - в сумі 227,84грн за період 11.02.- 14.07.2023;

- за березень 2023 року - в сумі 186,41грн за період 11.03.- 14.07.2023;

- за квітень 2023 року - в сумі 140,55грн за період 11.04.- 14.07.2023;

- за травень 2023 року - в сумі 96,16грн за період 11.05.- 14.07.2023;

- за червень 2023 року - в сумі 50,30грн за період 11.06.- 14.07.2023;

- за липень 2023 року - в сумі 5,92грн за період 11.- 14.07.2023.

За розрахунком суду стягненню на користь позивача підлягають 26731,27грн інфляційних за загальний період березень 2022 року - червень 2023 року, проте позивач заявив до стягнення 13074,72грн, що є правом позивача і не суперечить принципу диспозитивності господарського судочинства.

Отже, з урахуванням приписів ст.ст.14, 237 (ч.2) ГПК України стягненню на користь позивача підлягають інфляційні в заявленому до стягнення розмірі 13074,72грн, нараховані на заборгованість з орендної плати за березень 2022 року - червень 2023 року за період існування заборгованості з моменту її виникнення у березні 2022 року до червня 2023 року включно.

Щодо вимог зобов'язати звільнити та повернути Об'єкт оренди.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 ГПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.14 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.11.2024 у справі №357/14323/18 (п.п.6.7.-6.8.) та від 16.04.2025 у справі №910/12312/24 (п.5.7.)).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (п.8.3. постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18).

Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.05.2025 у справі №911/356/24 (п.5.22.), від 04.09.2025 у справі №922/4606/24 (розділ 7)).

Отже, на позивача покладається обов'язок довести, яким чином порушується його право або законний інтерес, а суд лише після підтвердження таких доводів може надавати оцінку усім обставинам спірних відносин, оскільки відсутність порушених прав чи інтересів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, суди мають надавати оцінку щодо можливості поновлення права/захисту інтересу в обраний позивачем спосіб (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2025 у справі №904/1820/24).

Заявлення вимог про зобов'язання Орендаря звільнити та повернути Об'єкт оренди позивач обґрунтував приписами ст.ст.651 (ч.2), 653 (ч.ч.2, 3), 782, 785 (ч.1) ЦК України та ст.188 (ч.1) ГК України.

За приписами ст.188 ГК України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором (ч.1); сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні (ч.2); сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч.3); якщо сторони не досягли згоди щодо зміни / розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч.4); якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, він вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (ч.5).

Відповідно до ст.651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (абз.1 ч.2); у разі односторонньої відмови від договору, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним (ч.3).

За умовами ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч.2); у разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором; якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (ч.3).

Згідно зі ст.782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд (ч.1); у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору (ч.2).

За приписом ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За змістом п.8.1. Договору він може бути розірваний достроково:

- за ініціативою Орендодавця в односторонньому порядку з обов'язковим письмовим попередженням Орендаря не пізніше, ніж за 30 календарних днів до передбаченої дати розірвання Договору шляхом направлення поштою листа з повідомленням про вручення при виникненні прострочення з оплати орендної плати або інших договірних платежів строком більше 30-ти календарних днів і в сумі, яка перевищує розмір постійної частини орендної плати за місяць; Договір вважається розірваним на 31-й день з моменту отримання Орендарем від Орендодавця повідомлення про його розірвання (підп.8.1.3.);

- з ініціативи Орендаря в односторонньому порядку з обов'язковим письмовим попередженням Орендодавця не пізніше, ніж за 30 календарних днів до передбаченої дати розірвання Договору шляхом направлення поштою листа з повідомленням про отримання при економічній недоцільності здійснення комерційної діяльності Орендаря в Об'єкті оренди або при виникненні обставин не з вини Орендаря, що роблять неможливим використання Об'єкта оренди за його цільовим призначенням; Договір вважається розірваним на 31-й день з моменту отримання Орендодавцем від Орендаря повідомлення про його розірвання (підп.8.1.4.);

- з ініціативи Орендаря або Орендодавця в односторонньому позасудовому порядку з обов'язковим письмовим попередженням іншої сторони не пізніше, ніж за 60 календарних днів до запропонованої дати розірвання Договору, без зазначення причин; Договір вважається розірваним на 61-й день з моменту отримання іншою стороною повідомлення про розірвання (підп.8.1.5., 8.1.6.).

Відповідно до п.4.3. Договору Орендар передає Орендодавцю Об'єкт оренди не пізніше 5-ти робочих днів з дня закінчення строку дії Договору або його дострокового розірвання; передача Об'єкта оренди оформляється актом №2, який складають у двох примірниках та підписують уповноважені представники сторін і скріплюють печатками.

Суд встановив, що перед тим, як в судовому порядку вимагати повернення Об'єкта оренди, всупереч приписів ст.782 ЦК України, ч.2 ст.188 ГК України та умов п.4.3., підп.8.1.3., 8.1.6. Договору позивач не повідомив Орендаря про відмову від Договору (тобто не розірвав Договір в односторонньому порядку), а також не заявив до суду вимогу про розірвання Договору, як то передбачено в ч.2 ст.651 ЦК України та в ч.4 ст.188 ГК України - отже, вимогу звільнити та повернути Об'єкт оренди заявлено передчасно та безпідставно, позаяк Договір є чинним (його дію не припинено).

Згідно з п.4.4. Договору у випадку непередачі Орендарем Орендодавцю Об'єкта оренди в термін, визначений п.4.3. Договору, або самовільного звільнення Орендарем Об'єкта оренди, або відмови Орендаря підписати акт №2 Орендодавець вправі за умови письмового повідомлення Орендаря не менше ніж за 5 робочих днів звільнити Об'єкт оренди від майна Орендаря та передати Об'єкт оренди в користування третім особам; у цьому разі Орендодавець має право передати майно Орендаря, що знаходилося в Об'єкті оренди, на зберігання третім особам та самостійно і на власний розсуд вирішувати всі умови такого зберігання (предмет, вартість, строк тощо) та вимагати від Орендаря відшкодувати всі збитки, пов'язані із передачею майна на зберігання.

Орендодавець не скористався і передбаченим п.4.4. Договору правом самостійно звільнити Об'єкт оренди від майна Орендаря та не довів суду, що Орендар перешкоджав йому в реалізації цього права.

Навпаки, у поясненнях та відповіді на відзив (т.1, а.с.143, 228) позивач зазначив, що не вчиняв дії щодо дострокового розірвання Договору, оскільки обладнання відповідача зберігається в орендованому приміщенні, що перешкоджало б позивачу повноцінно користуватись ним; якби відповідач запропонував розірвати Договір та звільнити приміщення, позивач погодив би такі умови; відповідач частково сплачував заборгованість з орендної плати, що свідчить про відсутність наміру розривати Договір; позивач перебуває в м.Краматорську і готовий бути фізично присутнім в момент підписання акта приймання (повернення) Об'єкта оренди.

У відзиві з посиланням на приписи ст.607 ЦК України та ч.1 ст.205 ГК України відповідач зазначив про неможливість повернути Об'єкт оренди, оскільки м.Краматорськ є територією ведення бойових дій і відповідач не може забезпечити явку уповноваженого представника для підписання акта про повернення Об'єкта оренди та звільнення приміщення від майна та обладнання (т.1, а.с.104). Однак про причини, через які він не скористався наведеним у підп.8.1.4. Договору правом (в односторонньому порядку достроково розірвати Договір), а також передбаченим в п.4.4. Договору механізмом (можливістю доручити позивачу звільнити Об'єкт оренди від свого майна з подальшою передачею на зберігання або для перевезення до обраного пункту призначення), відповідач не повідомив.

Тобто жодна зі сторін не скористалася правом достроково розірвати Договір; позивач не скористався своїм правом самостійно звільнити Об'єкт оренди від майна Орендаря.

Отже, і на час подання позову, і на час ухвалення цього рішення у позивача відсутнє порушене суб'єктивне матеріальне право або охоронюваний законом інтерес, на захист якого заявлені позовні вимоги про зобов'язання Орендаря звільнити та повернути Об'єкт оренди. До того ж такі вимоги є похідними від вимоги розірвати Договір, яку позивач не заявив у цій справі.

На підставі викладеного суд встановив відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо клопотання позивача на підставі ч.10 ст.238 ГПК України.

Правовий аналіз положень ст.ст.526, 599, 611 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Згідно з ч.10 ст.238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування; остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

В постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила: використовуючи в абз.1 ч.10 ст.238 ГПК України сполучник «або» під час формулювання вимог до змісту судового рішення, законодавець у такий спосіб прямо виключив (через імперативну альтернативність нарахування або відсотків, або пені) одночасність стягнення відсотків і пені; у такий спосіб гарантується справедливість відповідальності, що покладатиметься на відповідача за судовим рішенням на майбутнє (п.121) та виснувала: під час ухвалення рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд вправі відповідно до ч.10 ст.238 ГПК України зазначити в рішенні про нарахування відповідних або відсотків, або ж пені до моменту виконання рішення; не допускається зазначати в рішенні про одночасне нарахування відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду (п.127, п.236).

Зі змісту клопотання б/н від 15.07.2024 про поновлення провадження у справі (т.1, а.с.237) вбачається, що позивачу було відомо про наведену позицію Великої Палати Верховного Суду з приводу застосування ч.10 ст.238 ГПК України.

Позивач проігнорував ухвалу від 26.07.2024 про поновлення провадження у справі, в якій суд пропонував письмово висловити свою позицію з урахуванням викладеного у постанові Великої Палати, до дати ухвалення цього рішення так і не визначившись, якому саме виду нарахувань він надає перевагу та просить суд застосувати до моменту повного виконання рішення.

Більше того, у заяві №2025/07-13 від 11.07.2025 (т.2, а.с.11) позивач, враховуючи процесуальний характер заявленої в позові вимоги на підставі п.10 ст.238 ГПК України та її залежність від самої позовної вимоги, у зв'язку із поданням заяви про збільшення розміру позовних вимог виклав п.8 вимог позовної заяви в такій редакції: «Встановити нарахування відсотків та пені до моменту виконання судового рішення, що буде прийняте за результатами розгляду справи, на заборгованість зі сплати орендної плати та відшкодування комунальних витрат з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог. Визначити правила розрахунку пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 3% річних, які підлягають стягненню до моменту виконання рішення по даній господарській справі, для розрахунку органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду (ч.10 ст.238 ГПК України)».

Отже, використовуючи свої дискреційні повноваження, суд вважає за доцільне застосувати нарахування саме 3% річних, вважаючи цей спосіб захисту прав позивача на випадок несвоєчасного виконання рішення найбільш прийнятним та ефективним.

В п.100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 зазначено: правова мета приписів ч.10 ст.238 ГПК України передовсім полягає у наданні судові повноважень поширити дію постановленого ним рішення і продовжити нарахування пені або відсотків на майбутнє поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті заявлених позовних вимог про стягнення відповідних пені або відсотків, що має на меті позбавити кредитора потреби звертатися до суду з позовом про стягнення пені або відсотків за наступні періоди невиконання зобов'язання після того, як було ухвалено судове рішення.

З урахуванням викладеного клопотання позивача підлягає задоволенню частково: шляхом встановлення нарахування 3% річних на заборгованість з орендної плати та компенсації комунальних витрат з дати ухвалення і до моменту виконання рішення у цій справі (із визначенням правил розрахунку).

Щодо розподілу судових витрат.

За розгляд цієї справи позивач сплатив 8679,41грн судового збору (квитанція №32528798800006242196 від 31.01.2023 на суму 3311,41грн, дублікат квитанції до платіжної інструкції №0.0.2851449265.1 від 10.02.2023 на суму 2684,00грн, платіжна інструкція №0.0.3097261202.1 від 14.07.2023 на суму 2684,00грн), в той час як підлягало сплаті 8115,84грн.

Переплачену суму судового збору в розмірі 563,57грн може бути повернуто з Державного бюджету ухвалою суду на підставі відповідного клопотання позивача згідно з приписами п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір»; в цій частині судовий збір не підлягає розподілу між сторонами.

Відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України на відповідача покладається судовий збір в сумі 5213,98грн.

Щодо строку розгляду справи.

В умовах дії режиму воєнного стану, зважаючи на розташування Господарського суду Донецької області у місті Харків, яке від самого початку війни регулярно перебуває під ворожими обстрілами, та суттєве загострення небезпекової ситуації в місті, а також враховуючи поведінку сторін (зокрема те, що всупереч приписів ч.2 ст.42 ГПК України позивач не сприяв суду в розгляді своєї справи), розгляд цієї справи за наведених умов здійснено без невиправданих зволікань.

Керуючись ст.ст.2, 4 (ч.2), 7, 13-15, 33, 42 (ч.2), 43 (ч.1), 46, 74, 76-78, 80, 86, 129 (п.2 ч.1), 165 (ч.4), 210, 233, 236-238, 240 (ч.ч.4, 5), 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця Скачка Віталія Олександровича, смт.Біленьке, м.Краматорськ Донецької області, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європошта», м.Івано-Франківськ, про: стягнення 298800,00грн заборгованості з орендної плати, 7332,12грн пені, 13074,72грн інфляційних, 20164,29грн - 3% річних, 22751,84грн компенсації комунальних витрат; зобов'язання звільнити та повернути нежитлове приміщення загальною площею 62,57кв.м на першому поверсі багатоповерхового будинку за адресою: 84300, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Двірцева, буд.34, приміщення 36 - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європошта» (76018, м.Івано-Франківськ, вул.Вовчинецька, буд.9; ідентифікаційний код 40214866) на користь фізичної особи-підприємця Скачка Віталія Олександровича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 298800,00грн заборгованості з орендної плати, 7035,12грн пені, 13074,72грн інфляційних, 5986,15грн - 3% річних, 22703,00грн компенсації комунальних витрат, 5213,98грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Донецької області від 26.11.2025 у справі №909/107/23, в порядку ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України після закінчення кожного календарного місяця нараховувати 3% річних на заборгованість з орендної плати та компенсації комунальних витрат, починаючи з 26.11.2025 до моменту повної оплати обох видів заборгованості за такою формулою:

(ЗОП (або ЗКВ) х 3 х КДП) / КДР / 100 = сума відсотків річних,

де «ЗОП» - заборгованість з орендної палати, «ЗКВ» - заборгованість з комунальних витрат, « 3» - розмір відсотків річних, «КДП» - кількість днів прострочення, «КДР» - кількість днів у році, в якому допущено прострочення.

Стягувати суми нарахованих за наведеною формулою 3% річних з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європошта» (76018, м.Івано-Франківськ, вул.Вовчинецька, буд.9; ідентифікаційний код 40214866) на користь фізичної особи-підприємця Скачка Віталія Олександровича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 08.12.2025, зважаючи на обсяг виконаної судом роботи, а також наявність об'єктивних обставин, що вплинули на час підготовки тексту (неодноразова відсутність електропостачання в приміщенні суду, перебої в роботі автоматизованої системи документообігу суду тощо).

Суддя О.М. Шилова

надр. 1прим. - у справу

(сторони мають електронні кабінети)