вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
26.11.2025м. ДніпроСправа № 904/1781/25
За позовом Любимівської сільської Ради Дніпровського району Дніпропетровської області
до Комунального закладу "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради
за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Комунального підприємства "Господар" Любимівської сільської ради
про вилучення земельних ділянок, припинення права постійного користування земельними ділянками та визнання Державного акту на право постійного користування землею таким, що втратив чинність
за зустрічним позовом Комунального закладу "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради
до відповідача-1 Любимівської сільської Ради Дніпровського району Дніпропетровської області,
до відповідача-2 Комунального підприємства "Господар" Любимівської сільської ради
про визнання права постійного користування земельною ділянкою та визнання відсутнім права користування земельною ділянкою за іншою особою
Суддя Юзіков С.Г.
При секретарі судового засідання: Морозі А.О.
Представники:
Позивача (за первісним позовом) - Паніна О.В.
Відповідача (за первісним позовом) - Кулик К.В.
Третьої особи (за первісним позовом) - не прибув
Відповідача-2 ( за зустрічним позовом)- не прибув
Любимівська сільська Рада Дніпровського району Дніпропетровської області звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до КЗ "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" ДОР, у якому просить вилучити з постійного користування КЗ "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради земельні ділянки з кадастровим номером 1221484000:02:006:0002, загальною площею 148,7251 га та з кадастровим номером 1221484000:02:010:0009, загальною площею 20,0000 га, припинити право постійного користування КЗ "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради земельними ділянками з кадастровим номером 1221484000:02:006:0002, загальною площею 148,7251 га та з кадастровим номером 1221484000:02:010:0009, загальною площею 20,0000 га, визнати Державний акт серії ІІ-ДП № 007739 від 06.03.1998 року, виданий Дніпропетровському будинку-інтернату для престарілих та інвалідів на території Любимівської сільської ради Дніпропетровського району (наразі - КЗ "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради") таким, що втратив чинність.
Ухвалою суду від 13.05.2025 суддею Скринніковою Н.С. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Судом зобов'язано: Відповідача, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заява; Позивача, протягом 5 днів з дня одержання відзиву, надати відповідь на відзив.
11.07.2025 через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Відповідач зазначає, що йому на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 176,800 гектарів, згідно з Державним актом від 06.03.1998 р. ІІ-ДП №007739. Розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 15.12.2006 за №1750-р "Про вилучення з постійного користування Дніпропетровського будинку - інтернату для громадян похилого віку та інвалідів земельної ділянки площею 20,0 га та передання у державну власність до земель запасу Любимівської сільської ради" було вилучено 20,0 га землі та передано у державну власність до земель запасу Любимівської сільської ради. 26.08.2020 господарським судом Дніпропетровської області у справі №804/7822/16 прийнято рішення про визнання вищезазначеного розпорядження недійсним. Вказане рішення не оскаржувалося та набуло законної сили. Наказом від 03.11.2016 р. №4-7551/15-16-СГ ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області з постійного користування Відповідача було вилучено земельну ділянку площею 148,7251 га та передано в постійне користування ТОВ "Агропромислове підприємство "Золотий Колос". В подальшому ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, після численних скарг Відповідача до Держгеокадастру України та керівництва країни та області, наказ від 03.11.2016 р. №4-7551/15-16-СГ скасувало. Розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 09.07.2015 № Р-428/0/291-15 "Про вилучення земельної ділянки" земельну ділянку площею 176,800 га у Відповідача вилучено, а Державний акт на право постійного користування серії ІІ-ДП №007739 від 06.03.1998 визнано таким, що втратив чинність. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/10714/16 від 23.06.2020 вищезазначене розпорядження визнано недійсним. Вказане рішення залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2021 та набуло чинності. Відповідно до Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 23.03.2017 №83267623 та №83192968, Відповідач є правокористувачем спірних земельних ділянок. Проте, згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.03.2021 №248666579 та №248666656 за Позивачем 23.11.2018 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 148,7251 га, а 20.02.2019 право власності на земельну ділянку площею 20,0 га. В розділі "Відомості про реєстрацію іншого речового права" зазначено "Відсутні". При цьому, Позивач незважаючи на те, що вказані земельні ділянки є спірними, своїми рішеннями від 15.04.2021 №284-7/VIII, №285-7/VIII передав у постійне користування КП Любимівської сільської ради "Господар" (далі-Третя особа) земельні ділянки площею 148,7251 га з кадастровим номером 1221484000:02:006:0002 та площею 20,0 га з кадастровим номером 1221484000:02:010:0009. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.04.2021 №254893390 та №254892266 за Третьою особою, 20.04.2021 зареєстровано право постійного користування на вказані земельні ділянки.
Від КЗ "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради надійшла зустрічна позовна заява до Любимівської сільської Ради Дніпровського району Дніпропетровської області та Комунального підприємства Любимівської сільської ради "Господар" про :
- визнання права постійного користування земельною ділянкою 148,7251 га з кадастровим номером 1221484000:02:006:0002 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1079348512214) та земельною ділянкою площею 20,0 га з кадастровим номером 1221484000:02:010:0009 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 747580012214), що розташовані на території Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (були надані у постійне користування, як ділянка площею 176,800 гектарів та видано Державний акт на право постійного користування землею від 06.03.1998 р. ІІ-ДП №007739) за Комунальним закладом "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради" (ЄДРПОУ 03562537);
- визнання відсутнім права постійного користування земельними ділянками 148,7251 га з кадастровим номером 1221484000:02:006:0002 (номер запису про інше речове право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 41591392 від 20.04.2021, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1079348512214) та площею 20,0 га з кадастровим номером 1221484000:02:010:0009 (номер запису про інше речове право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 41590820 від 20.04.2021, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 747580012214), що розташовані на території Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області за Комунальним підприємством Любимівської сільської ради "Господар" (ЄДРПОУ 32861273).
Позовні вимоги Відповідач обґрунтовує тим, що відповідно до рішень винесених у справі № 904/9611/21, Позивач є постійним користувачем земельних ділянок площею 148,7251 га з кадастровим номером 1221484000:02:006:0002 та площею 20,0 га з кадастровим номером 1221484000:02:010:0009 і таке право користування не втрачав. А тому, дії Позивача, як власника земельних ділянок, внаслідок передання ним права постійного користування земельною ділянкою іншій особі, а саме КП Любимівської сільської ради "Господар", обмежують чинне речове право Відповідача на користування цією ділянкою.
В подальшому, у тексті рішення, для зручності його сприйняття, Любимівська сільська Рада Дніпровського району Дніпропетровської області зазначається Позивачем, а Комунальний заклад "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради - Відповідачем, як за первісним позовом, так і за зустрічним.
Розпорядженням заступника керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2025 № 181 призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи № 904/1781/25, у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2025, справу № 904/1781/25 передано судді Юзікову С.Г. для розгляду.
Ухвалою від 30.06.2025 прийнято справу № 904/1781/25 до свого провадження.
16.07.2025 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому останній зазначив, що з урахуванням рішень судів у справах № 804/7822/16 та № 904/10714/16 та, відповідно моментів набрання ними чинності вбачається, що державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ДП № 007739 від 06.03.1998 з огляду на наявність розпорядження № Р-428/0/291-15 від 09.07.2015 був нечинний (внаслідок визнання його таким розпорядженням № Р-428/0/291-15 від 09.07.2015) у період з 09.04.2020 по 21.04.2021. Що в свою чергу свідчить про помилковість висновку про те, що Відповідач мав право постійного користування спірною земельною ділянкою в період з 09.04.2020 року по 21.04.2021 року.
18.07.2025 через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшла відповідь на відзив в якій зазначається, що відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 24.01.2023 у справі № 904/9611/21 право постійного користування Позивача на земельні ділянки не припинялося з дотриманням саме вимог земельного законодавства, в порядку та на підставах, передбачених Земельним кодексом України. Відповідач був третьою особою у справі № 904/10714/16, в якій оскаржувалося Розпорядження голови Дніпровської районної державної адміністрації та приймав активну участь у цій справі, тобто був обізнаний про всі обставини щодо спору відносно цих земельних ділянок. А відтак, Позивач приймаючи спірні рішення помилково виходив з того, що Відповідач у цей період не мав права постійного користування, оскільки по-перше, рішення від 23.06.2020 Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/10714/16, яким визнано недійсним розпорядження голови Дніпровської районної державної адміністрації від 09.07.2015 № Р-428/0/291-15 було чинним, по-друге, з невідомих Відповідачеві причин, під час реєстрації за Позивачем права власності на земельні ділянки, з розділу "Відомості про реєстрацію іншого речового права" державним реєстратором право постійного користування земельними ділянками площею 148,7251 га та площею 20,0 га за Відповідачем видалено, що і дало змогу Позивачеві передати право постійного користування КП "Господар" Любимівської сільської ради.
У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.
У судовому засіданні оголошено скорочене рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд,
04 грудня 1997 року Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області прийнято розпорядження №896-р про передачу земельної ділянки площею 176,8 га в постійне користування Відповідачеві для ведення підсобного господарства, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею ІІ-ДП №007739, зареєстрованим у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1172 від 06.03.1998 року, виданого Дніпропетровському будинку інтернату для престарілих та інвалідів, правонаступником якого є Відповідач.
Розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації №1750-р від 15.12.2006 вилучено з постійного користування Відповідача земельну ділянку площею 20,0 га та передано у державну власність до земель запасу Любимівської сільської ради. Різницю площі - 156,0 га земельної ділянки між наданою в постійне користування Відповідачеві згідно з державним актом ІІ-ДП №007739 від 06.03.1998 та вилученою в землі запасу Любимівської сільської ради, залишено в постійному користуванні Відповідача.
В подальшому, розпорядженням Дніпропетровської районної державної адміністрації від 09.07.2015 № Р-428/0/291-15, вилучено земельну ділянку площею 176,800 га, яка знаходиться в користуванні Відповідача, для ведення підсобного господарства, згідно з державним актом на право постійного користування серії ІІ-ДП №007739, яка розташована за межами населеного пункту на території Любимівської сільської ради та переведено її до земель запасу Любимівської сільської ради; державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ДП № 007739, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1172 від 06.03.1998 визнано таким, що втратив чинність.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 60-р від 31.01.2018 "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад" було доручено Держгеокадастру починаючи з 01.02.2018 забезпечити передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність територіальних громад.
На виконання зазначеного розпорядження Кабінету Міністрів України, вказані вище земельні ділянки передані у комунальну власність на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 27.09.2018 року № 4-3771/15-18-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну" та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну від 27.09.2018 року.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником 20 га земельної ділянки (кадастровий номер 1221484000:02:010:0009) для ведення підсобного сільського господарства за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, сільська рада Любимівська є держава в особі Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.
В подальшому Позивач на підставі рішення від 15.04.2021 № 284-7/VIII та № 285-7/VIII "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" передав їх у постійне користування КП Любимівської сільської ради "Господар".
Право постійного користування спірними земельними ділянками зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за КП Любимівської сільської ради "Господар" - 20.04.2021 року.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2020 у справі № 904/10714/16, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2021 позовні вимоги Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної ради в особі Комунального закладу "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання недійсним розпорядження № Р-428/0/291-15 від 09.07.2015 "Про вилучення земельної ділянки" задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації № Р-428/0/291-15 від 09.07.2015 "Про вилучення земельної ділянки".
Отже, після набрання рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/10714/16 законної сили, а саме з 21.04.2021 відновлено дію розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 04.12.1997 № 896 - р, яким Відповідачеві для ведення підсобного господарства надано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 176,800 га та видано Державний акт на право постійного користування землею від 06.03.1998 року.
Відповідач у відповідь на адвокатський запит від 08.02.2021 у листі від 12.02.2021 вих. № 1-43 повідомив, що з 01.02.2011 підсобне господарство виключено з штатного розпису та з цього часу фактично припинило свою діяльність і до теперішнього часу підсобного господарства в пансіонаті немає (Позивач до матеріалів справи додав не повний текст наведеного документу, лише першу сторінку, однак Відповідач не заперечував існування такого документу).
Відповідач у листі від 29.08.2024 вих. № 1-193 повідомив, що з 01.02.2011 року підсобне господарство виключено зі штатного розпису та з цього часу фактично припинило свою діяльність. Виділення коштів з місцевого бюджету з метою відновлення роботи підсобного господарства та з метою його подальшого фінансування не здійснюється.
31 жовтня 2024р. Позивач прийняв рішення № 1841-52/VIII "Про початок процедури вилучення з постійного користування Відповідача земельних ділянок площею 20 га з кадастровим номером 1221484000:02:010:0009 та площею 148,7251 га з кадастровим номером 1221484000:02:006:0002.
Позивач, посилаючись на рішення № 1841-52/VIII, 11.11.2024 направив на адресу Відповідача листа за вих. № 07-07/1916 про надання згоди або про відмову у наданні згоди на вилучення земельних ділянок з постійного користування.
У листі від 09.12.2024 року № 1-286 Відповідач, з посиланням на ст. 149 ЗК України, повідомив про свою незгоду на вилучення земельних ділянок.
Відповідач, звертаючись із зустрічним позовом, просить:
визнати право постійного користування земельною ділянкою 148,7251 га з кадастровим номером 1221484000:02:006:0002 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1079348512214) та земельною ділянкою площею 20,0 га з кадастровим номером 1221484000:02:010:0009 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 747580012214), розташовані на території Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області за КЗ "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради" (ЄДРПОУ 03562537);
визнати відсутнім право постійного користування земельними ділянками 148,7251 га з кадастровим номером 1221484000:02:006:0002 (номер запису про інше речове право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 41591392 від 20.04.2021, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1079348512214) та площею 20,0 га з кадастровим номером 1221484000:02:010:0009 (номер запису про інше речове право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 41590820 від 20.04.2021, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 747580012214), що розташовані на території Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області за Комунальним підприємством Любимівської сільської ради "Господар" (ЄДРПОУ 32861273).
Свої позовні вимоги Відповідач обґрунтовує наявністю Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ДП №007739, зареєстрованим у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1172 від 06.03.1998р., виданого Дніпропетровському будинку інтернату для престарілих та інвалідів, правонаступником якого є Відповідач, а також на рішення господарських судів, якими визначалися недійсними розпорядження Дніпропетровської районної адміністрації про вилучення земельних ділянок з постійного користування Відповідача.
Наведені обставини стали причиною звернення з позовами та є предметами спору у даній справі.
Предметом доказування, за первісним позовом є факт використання Відповідачем земельних ділянок не за цільовим призначенням; за зустрічним позовом предметом доказування є факт порушення Позивачем речового права Відповідача на постійне користування спірними земельними ділянками.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За приписами ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а у статті 13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.
За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч.2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Згідно зі ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Земельний кодекс України визначає право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України).
Підстави припинення права користування земельними ділянками наведено у статті 141 Земельного кодексу України.
За приписами ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач та Позивач первісний і зустрічний позови заперечують, з викладених у відзивах підстав.
Так, 04 грудня 1997р. Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області прийнято розпорядження №896-р про передачу земельної ділянки площею 176,8 га у постійне користування Відповідачеві для ведення підсобного господарства, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею ІІ-ДП №007739, зареєстрованим у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1172 від 06.03.1998р., виданим Дніпропетровському будинку інтернату для престарілих та інвалідів, правонаступником якого є Відповідач.
Спірна земельна ділянка загальною площею 176,8 га, з урахуванням розпорядження Дніпропетровської райдержадміністрації від 15.12.2006 № 1750-Д, на теперішній час розділена на дві окремі земельні ділянки, а саме: площею 20 га з кадастровим номером 1221484000:02:0009 та площею 148,7251 га з кадастровим номером 1221484000:02:006:0002, що вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Земельні ділянки з кадастровими номерами 1221484000:02:006:0002, 1221484000:02:010:0009 щодо яких існує даний спір знаходяться на території Любимівської сільської об'єднаної територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області.
На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 27.09.2018 було прийнято Наказ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" № 4-3771/15-18 СГ, передано Любимівській сільській об'єднаній територіальній громаді Дніпровського району Дніпропетровської області у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1647,9930 га на території Любимівської сільської об'єднаної територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту згідно з додатком до акта приймання-передачі.
Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській та Любимівською сільською об'єднаною територіальною громадою Дніпровського району Дніпропетровської області 27.09.2018 підписано акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність. Згідно із додатком до вказаного акту земельні ділянки з кадастровими номерами 12214884000:02:006:0002, 1221484000:02:010:0009 передано з державної власності у комунальну.
31.10.2024 Позивач прийняв рішення № 1841-52/VIII "Про початок процедури вилучення з постійного користування Відповідача земельних ділянок площею 20 га з кадастровим номером 1221484000:02:010:0009 та площею 148,7251 га з кадастровим номером 1221484000:02:006:0002, що розташовані на території Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, з метою приведення у відповідність до актів земельного законодавства та визначення єдиного землекористувача.
Відповідно до п. 3 рішення у разі відмови Відповідача у наданні згоди на вилучення земельних ділянок з постійного користування, доручити відділу земельних відносин, правового забезпечення, містобудування, охорони навколишнього природного середовища та реєстраційних послуг звернутися до суду від імені Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області з позовом про вилучення земельних ділянок, зазначених у пункті 1 цього рішення, та припинення права постійного користування на підставі пункту б) частини 1 статті 141 Земельного кодексу України.
У п. б ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.
На думку Позивача, з метою приведення у відповідність до актів земельного законодавства та визначення єдиного землекористувача, оскільки Відповідач земельні ділянки не використовує за цільовим призначення, підсобне господарство не веде, що суперечить принципу раціонального використання земель та призводить до втрати її родючості та виведенню земельної ділянки із земель сільськогосподарського обороту, відповідно до ст. 149 ЗК України земельні ділянки можуть бути вилучені для суспільних та інших потреб. У зв'язку з чим існують підстави для припинення постійного користування земельними ділянками та вилучення їх у Відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.
Право постійного землекористування є безстроковим і на відміну від права оренди може бути припинене лише з підстав, передбачених ст. 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.
Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено вичерпний перелік підстав припинення права користування землею, до яких належать: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки (ч. 3 ст. 142 Земельного кодексу України).
Статтею 143 Земельного кодексу України визначено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені приписами органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки; ґ1) примусового звернення стягнень на право емфітевзису, суперфіцію за зобов'язаннями особи, яка використовує земельну ділянку на такому праві.
Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (правова позиція викладена у п.7.27 постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №906/392/18)
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" суспільна необхідність - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади виключна необхідність, для забезпечення якої допускається примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, у встановленому законом порядку; суспільна потреба - обумовлена загальнодержавними інтересами або інтересами територіальної громади потреба у земельних ділянках, у тому числі тих, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, викуп яких здійснюється в порядку, встановленому законом.
Матеріали справи не містять доказів добровільної відмови Відповідача від права постійного користування земельної ділянки, також Позивачем не надано доказів на підтвердження, що земельні ділянки необхідно вилучити саме для суспільних та інших потреб.
Навпаки, у листі від 09.12.2024 року № 1-286 Відповідач, з посиланням на ст. 149 ЗК України, повідомив про свою незгоду на вилучення земельних ділянок.
При цьому, умови встановлені ст. 141 Земельного кодексу України є виключними, розширеному тлумаченню не підлягають і не містять такої підстави для примусового припинення права на земельну ділянку з метою визначення єдиного землекористувача та приведення у відповідність до актів земельного законодавства.
Щодо посилань Позивача відносно не використання Відповідачем спірних земельних ділянок за цільовим призначенням суд зазначає наступне.
Цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку (ст. 1 Закону України "Про землеустрій").
Провівши аналіз ст. 19 Земельного кодексу України, Верховний Суд у постанові від 14.07.2020 у справі № 916/1998/19 дійшов висновку, що усі землі у межах України мають своє цільове використання, як це передбачено ст. 19 ЗК України, цільове використання земельних ділянок є одним із принципів земельного законодавства. Натомість, зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної ч. 1 ст. 19 ЗК України в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.
Верховний Суд у постановах від 14.07.2020 у справі № 916/1998/19, від 18.10.2023 у справі № 910/20745/20 також зазначив, що цільове призначення земельної ділянки відповідно до законодавчо встановлених категорій земель визначається на підставі документації із землеустрою, а порядок використання земельної ділянки в межах певної категорії визначається землекористувачем самостійно, проте з обов'язковим дотриманням містобудівної документації та документації із землеустрою. Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо). Єдина умова, яку встановлюють положення ч. 5 ст. 20 ЗК України при самостійному визначені виду використання земельної ділянки її власником/користувачем, є дотримання вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, та необхідність урахування містобудівної документації та документації із землеустрою.
Земельним законодавством чітко визначено, які землі належать до тієї чи іншої категорії, та для чого вони можуть використовуватися. Поняття "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки. Нецільовим використанням земельної ділянки з категорії відповідних земель є її використання за іншим призначенням, всупереч генеральному плану населеного пункту, іншій містобудівній документації, плану земельно-господарського устрою тощо, тобто всупереч земельному законодавству України (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 915/47/17, від 10.10.2018 у справі №357/4277/17).
Отже, поняття "невикористання земельної ділянки за призначенням" та "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" різні за правовою природою. Останнє з них застосовується до випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за його межі. Використання не за цільовим призначенням означає дію - використання, а за невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування.
За змістом ст. 141 ЗК України невикористання земельної ділянки не є самостійною підставою припинення права користування нею (подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 918/119/21, від 29.09.2021 у справі №911/2259/19, від 04.04.2019 у справі № 922/324/17, від 25.03.2020 у справі №715/214/17-ц, від 14.07.2020 у справі №916/1998/19, від 12.08.2021 у справі №904/2166/20 (904/5835/20), від 07.02.2023 у справі № 922/672/21 та інш.).
Відтак, матеріали справи не містять доказів порушення Відповідачем цільового призначення земельної ділянки, тобто вчинення дій, які би свідчили про використання земельної ділянки за іншим цільовим призначенням.
Вирішуючи спір, суд також бере до уваги, що Відповідач не позбавлений права використання спірних земельних ділянок за цільовим призначенням у будь який момент.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення первісних позовних вимог, як в частині вилучення у Відповідача з постійного користування спірних земельних ділянок, так і вимоги про визнання Державного акту серії ІІ-ДП № 007739 від 06.03.1998р., таким, що втратив чинність.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати за первісним позовом у справі слід покласти на Позивача.
Щодо зустрічного позову, то вимоги Відповідача обґрунтовуються неправомірними діями Позивача щодо передання права постійного користування спірними земельними ділянками КП "Господар" Любимівської сільської ради.
Так, 04.12.1997р. Дніпропетровською районною радою народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області прийнято розпорядження № 896-р про надання земельної ділянки площею 176,800 га у постійне користування Дніпропетровському будинку-інтернату для престарілих та інвалідів, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею ІІ-ДП № 007739, зареєстрованим у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1172 від 06.03.1998.
Розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 15.12.2006 за №1750-р "Про вилучення з постійного користування Дніпропетровського будинку - інтернату для громадян похилого віку та інвалідів земельної ділянки площею 20,0 га та передання у державну власність до земель запасу Любимівської сільської ради" вилучено 20,0 га землі та передано у державну власність до земель запасу Любимівської сільської ради.
Вилученій на підставі вказаного розпорядження земельній ділянці площею 20,0 га присвоєно кадастровий номер 1221484000:02:010:0009.
Розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 09.07.2015 № Р-428/0/291-15 "Про вилучення земельної ділянки" земельну ділянку площею 176,800 га у Позивача вилучено, а Державний акт на право постійного користування серії ІІ-ДП №007739 від 06.03.1998 визнано таким, що втратив чинність.
Вилученій земельній ділянці площею 148,7251 га присвоєно кадастровий номер 1221484000:02:006:0002.
Наказом від 03.11.2016 №4-7551/15-16-СГ ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області з постійного користування Позивача вилучено земельну ділянку площею 148,7251 га та передано в постійне користування ТОВ "Агропромислове підприємство "Золотий Колос".
В подальшому, ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, після численних скарг Відповідача до Держгеокадастру України та керівництва країни та області, наказ від 03.11.2016 №4-7551/15-16-СГ скасувало.
26.08.2020 Господарським судом Дніпропетровської області у справі №804/7822/16 ухвалено рішення про визнання недійсним розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 15.12.2006 № 1750-р "Про вилучення земельної ділянки з постійного користування". Вказане рішення не оскаржувалося та набрало законної сили.
Відповідно до Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, від 23.03.2017, Відповідач є правокористувачем земельних ділянок з кадастровим номером 1221484000:02:006:0002, площею 148.7251 га, та кадастровим номером 12214840200:02:010:0009, площею 20 га, на підставі державного акту на право постійного користування землею ІІ-ДП № 007739 видавник: Дніпропетровська районна рада народних депутатів, акт зареєстровано у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1172.
Проте, відповідно до Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, від 20.04.2021, за КП Любимівської сільської ради "Господар" зареєстровано право постійного користування земельними ділянками з кадастровим номером 1221484000:02:006:0002, площею 148.7251 га, та кадастровим номером 12214840200:02:010:0009, площею 20 га, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57747242 від 20.04.2021.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2021 у справі № 904/10714/16, визнано недійсним розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 09.07.2015 № Р-428/0/291-15 "Про вилучення земельної ділянки" (рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2020 набрало законної сили 21.04.2021).
Відповідач з метою захисту своїх прав неодноразово звертався до Господарському суду Дніпропетровської області, в тому числі у справі № 904/9611/21 за позовом Комунального закладу "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради до Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, в якій просив суд визнати недійсними: рішення Ради № 284-7/VIII від 15.04.2021 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", рішення Ради № 285-7/VIII від 15.04.2021 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва".
При цьому, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 23.10.2024 у наведеній справі вказав, що визнання недійсними рішень Ради № 284-7/VIII № 285-7/VIII від 15.04.2021 не відновить (не захистить) порушене право Позивача або не нівелює негативні для нього наслідки у зв'язку з порушенням права, оскільки, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за земельними ділянками з номерами 1221484000:02:006:0002 та 12214840200:02:010:0009 залишиться запис про реєстрацію права власності за Радою та інше речове право постійного користування земельними ділянками за КП "Господар" Ради.
За таких обставин, права Геріатричного пансіонату, як постійного користувача земельної ділянки, можуть бути захищені шляхом подання ним позову до Ради про визнання за ним права постійного користування земельною ділянкою та позову до КП "Господар" Ради про визнання відсутності права постійного користування земельною ділянкою за цією особою.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи, що розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 15.12.2006 № 1750-р "Про вилучення земельної ділянки з постійного користування" та від 09.07.2015 № Р-428/0/291-15 "Про вилучення земельної ділянки" наведеними вище рішеннями суду визнані недійсними, Відповідач мав право постійного користування земельною ділянкою і під час прийняття Позивачем оспорюваних рішень і, відповідно, Позивач не мав підстав для передачі спірних земельних ділянок Відповідачеві -2, оскільки на земельні ділянки мав право постійного користування Відповідач.
Відтак, Відповідач обрав належний і ефективний спосіб захисту порушених прав, що відповідає законодавчим вимогам та позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладеній у постанові від 23.10.2024 по справі № 904/9611/21.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що зустрічна позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати за зустрічним позовом у справі слід покласти на Позивача.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні первісного позову Любимівської сільської Ради Дніпровського району Дніпропетровської області до Комунального закладу "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради про вилучення земельних ділянок, припинення права постійного користування земельними ділянками та визнання Державного акту на право постійного користування землею таким, що втратив чинність - відмовити.
Зустрічний позов Комунального закладу "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради задовольнити.
Визнати право постійного користування земельною ділянкою 148,7251 га з кадастровим номером 1221484000:02:006:0002 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1079348512214) та земельною ділянкою площею 20,0 га з кадастровим номером 1221484000:02:010:0009 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 747580012214), розташовані на території Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (були надані у постійне користування, як ділянка площею 176,800 гектарів та видано Державний акт на право постійного користування землею від 6.03.1998 р. ІІ-ДП №007739) за Комунальним закладом "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради" (49127, м. Дніпро, вул. Гаванська, 15, код 03562537).
Визнати відсутнім право постійного користування земельними ділянками 148,7251 га з кадастровим номером 1221484000:02:006:0002 (номер запису про інше речове право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 41591392 від 20.04.2021, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1079348512214) та площею 20,0 га з кадастровим номером 1221484000:02:010:0009 (номер запису про інше речове право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 41590820 від 20.04.2021, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 747580012214), розташовані на території Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області за Комунальним підприємством Любимівської сільської ради "Господар" (Дніпропетровська область, Дніпровський район, село Любимівка, вул. Садова, будинок 1, код 32861273).
Стягнути з Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (52042, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, село Любимівка, вул. Садова, будинок 1, код 04339741) на користь Комунального закладу "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради" (49127, м. Дніпро, вул. Гаванська, 15, код 03562537) 2 422 грн. 40 коп. - витрат зі сплати судового збору.
Стягнути з Комунального підприємства Любимівської сільської ради "Господар" (Дніпропетровська область, Дніпровський район, село Любимівка, вул. Садова, будинок 1, код 32861273) на користь Комунального закладу "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради" (49127, м. Дніпро, вул. Гаванська, 15, код 03562537) 2 422 грн. 40 коп. - витрат зі сплати судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено 08.12.2025
Суддя С.Г. Юзіков