вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
08.12.2025м. ДніпроСправа № 904/9932/16 (904/5107/25)
За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )
до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" (51917, м.Кам'янське, Дніпропетровська область, пр.Аношкіна, буд.179, ідентифікаційний номер юридичної особи 33325174)
про стягнення заробітної плати
в межах справи №904/9932/16
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АЙКЬЮ" (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі 20В, оф. 26/3, ідентифікаційний номер юридичної особи 37807472)
до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" (м.Кам'янське, Дніпропетровської області, пр.Аношкіна, буд.179, ідентифікаційний номер юридичної особи 31980517)
про визнання банкрутом
Суддя Суховаров А.В.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/9932/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" (51917, м.Кам'янське, Дніпропетровська область, пр.Аношкіна, буд.179, ідентифікаційний номер юридичної особи 33325174) на стадії ліквідації.
Повноваження ліквідатора покладені на арбітражного керуючого Штельманчука Михайла Сергійовича, свідоцтво №194 від 28.02.2013 (49044, м. Дніпро, бул. Кельнський, 2, офіс 610, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
08.09.2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" (51917, м.Кам'янське, Дніпропетровська область, пр.Аношкіна, буд.179, ідентифікаційний номер юридичної особи 33325174), в якій просить суд:
- стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" (51917, м.Кам'янське, Дніпропетровська область, пр.Аношкіна, буд.179, ідентифікаційний номер юридичної особи 33325174 на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі за період з червень-грудень 2024 року, січень - лютий 2025 року склала 82472,34грн.;
- стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" (51917, м.Кам'янське, Дніпропетровська область, пр.Аношкіна, буд.179, ідентифікаційний номер юридичної особи 33325174 на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з червень-грудень 2024 року, січень - лютий 2025 року в сумі 3602,02грн.;
- стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" (51917, м.Кам'янське, Дніпропетровська область, пр.Аношкіна, буд.179, ідентифікаційний номер юридичної особи 33325174 на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки з 01.03.2025 по день прийняття рішення.
Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.09.2025 матеріали позовної заяви №904/9932/1(904/5107/25) передано на розгляд судді Суховарову А.В
З урахуванням положень частин 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства ухвалою суду від 06.10.2025 справу №904/9932/16(904/5107/25) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу №904/9932/16(904/5107/25) вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Разом з тим, за змістом ухвали суду від 06.10.2025 запропоновано надати відповідачу в порядку статті 251 Господарського процесуального кодексу України відзив на позов протягом 15 днів з дня отримання (вручення) ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу в порядку статті 251 Господарського процесуального кодексу України надати відповідь на відзив протягом 10 днів з дня отримання (вручення) відзиву на позовну заяву; відповідачу в порядку статті 251 Господарського процесуального кодексу України надати заперечення на відзив протягом 10 днів з дня отримання (вручення) відповіді на відзив.
Ухвалою суду від 27.11.2025 за клопотанням ОСОБА_1 господарський суд витребував у Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" (м.Кам'янське, Дніпропетровської області, пр.Аношкіна, буд.179, ідентифікаційний номер юридичної особи 31980517) в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Штельманчука М.С. довідку про суму заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , довідку про кількість днів невикористаної відпустки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , довідку про суму компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 , довідку про нараховані суми, належні працівникові при звільненні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наказ про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з тим, за змістом ухвали суду від 27.11.2025 господарський суд зазначив про необхідність надання витребуваної інформації в строк до 05.12.2025 в письмовому вигляді до Господарського суду Дніпропетровської області для долучення до матеріалів справи №904/9932/16(904/5107/25) та належним чином завіреної копіїх на адресу ОСОБА_1 .
За результатом дослідження матеріалів, господарський суд зазначає, що станом на 06.12.2025, відповідачем не надано витребуваних ухвалою суду від 27.11.2025 доказів.
Відповідно до частини 10 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
З огляду на те, що відповідач не надав доказів на виконання вимог ухвали суду від 27.11.2025, господарський суд визнає обставини, про які зазначає позивач в обґрунтування заявлених вимог, посилаючись на докази, витребувані судом у відповідача та не надані останнім.
Відповідач не надав відзив на позов, про розгляд справи повідомлений належним чином, з огляду на отримання 07.10.2025 у електронному кабінеті ухвали суду від 06.10.2025, що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до частини 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи те, що відповідачем не надано відзив на позов, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Відносно відповідача Господарським судом Дніпропетровської області 24.04.2017 відкрито провадження у справі №904/9932/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" (м. Кам'янське, Дніпропетровської області, пр. Аношкіна, 179, ідентифікаційний номер юридичної особи 31980517), на даний час провадження перебуває на стадії ліквідації відповідно до постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025.
Згідно з ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник, зокрема, спори про стягнення заробітної плати.
За змістом позовної заяви, ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача:
- заборгованість по заробітній платі за період з червень-грудень 2024 року, січень - лютий 2025 року склала 82 472,34 грн.;
- компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з червень-грудень 2024 року, січень - лютий 2025 року в сумі 3602,02грн.;
- середній заробіток за час затримки з 01.03.2025 по день прийняття рішення.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з червень-грудень 2024 року, січень - лютий 2025 року у розмірі 82 472,34 грн., господарський суд вказує наступне.
Позивач вказує, що він перебував в трудових відносинах з відповідачем з 19.02.2017 по 28.02.2025, що підтверджується копією трудової книжки.
Згідно з наказом №18/ОС від 26.02.2025 ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП.
Всупереч положень ст. 116 КЗпП, відповідач не здійснив розрахунок з позивачем, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з червень-грудень 2024 року, січень - лютий 2025 року у розмірі 82 472,34 грн.
Станом на час розгляду справи, в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 та докази спростування вимог, заявлених позивачем.
Положеннями частини 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП України).
Згідно з ч.5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Відповідно до положень ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.
Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
На підтвердження вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі позивачем долучено до матеріалів позовної заяви розрахунковий лист за лютий 2025 року, відповідно до якого станом на 28.02.2025 року загальна сума заборгованості підприємства перед працівником становить суму 73 525, 07 грн.
За викладених обставин, господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі у розмірі 73 525, 07 грн., в той час як решта вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі відхиляється судом.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати за період червень-грудень 2024 року, січень - лютий 2025 року в сумі 3 602,02 грн. господарський суд зазначає наступне.
Статтями 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що підприємства установи і організації всіх форм власності на господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів, у тому числі заробітної плати, у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація проводиться у разі затримки виплати на один і більше календарних місяців.
Відповідно п.3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №І59 від 21.02.2001р. компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з врахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, пільгової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства, та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
За змістом пункту 4 вказаного Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.
Станом на час розгляду справи, в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати звільненні та докази спростування вимог, заявлених позивачем.
З огляду на те, що відповідно до розрахункового листа за лютий 2025 року, станом на 28.02.2025 рік, загальна сума заборгованості по заробітній платі підприємства перед працівником становить суму 73 525, 07 грн., господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати у розмірі 2 972, 62 грн.. в той час як решта вимог про стягнення компенсації відхиляється судом.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, господарський суд зазначає наступне.
Позивач вказує, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язань з виплати заробітної плати при звільненні, у відповідача уторилась заборгованість перед позивачем зі сплати середнього заробітку за час затримки при звільненні за період з 01.03.2025 по 06.09.2025 (дата звернення з позовом до суду) на суму 61 893, 45 грн.
Станом на час розгляду справи, в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості зі сплати середнього заробітку за час затримки при звільненні ОСОБА_1 та докази спростування вимог, заявлених позивачем.
Відповідно до частини 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Згідно зі ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства дія мораторію не поширюється на виплату заробітної плати, тому і після відкриття провадження у справі про банкрутство у відповідача існує обов'язок своєчасно розраховуватись із звільненими працівниками, а у випадку непроведення остаточного розрахунку при звільненні, нести майнову відповідальність, передбачену ст. 117 КЗпП України.
Відповідно до приписів ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.
Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Разом з тим приписами як вбачається зі ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.04.2019 у справі №607/14495/16-ц.
При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 №100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
За викладених обставин, враховуючи обмеження, встановлені ст.117 КЗпП України, господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача суми середнього заробітку за період з 01.03.2025 по 01.09.2025 на суму 59 456, 70 грн., в той час як у задоволенні решти вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні відмовляється судом.
Щодо стягнення судового збору господарський суд вказує наступне.
Згідно пп.1 п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за розгляд позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до приписів п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", Закону України «Про оплату праці», з урахуванням положень Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року №5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за №114/871 позивач звільнений від сплати судового збору за розгляд позовних вимог в частині стягнення заробітної плати та компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що звільнення позивача від сплати судового збору не звільняє відповідача від обов'язку, у разі задоволення позову, сплатити судовий збір в дохід державного бюджету України, в розмірі встановленому пп.1 п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", при цьому враховуючи загальний розмір задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З врахуванням часткового задоволення позовних вимог, витрати пов'язані із розглядом справи покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 47, 94, 115-116 КЗпП України, ст.ст. 20, 129, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 7, 41 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" (51901, Дніпропетровської області, м. Кам'янське, пр. Відродження, 179, ідентифікаційний номер юридичної особи 31980517) про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" (51901, Дніпропетровської області, м. Кам'янське, пр. Відродження, 179, ідентифікаційний номер юридичної особи 31980517) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 73 525, 07 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати у розмірі 2 972, 62 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 59 456, 70 грн., судовий збір за подання позову до суду у розмірі 2 782,19 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" (51901, Дніпропетровської області, м. Кам'янське, пр. Відродження, 179, ідентифікаційний номер юридичної особи 31980517) на користь державного бюджету (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) суму 245,81 грн. судового збору.
В решті вимог - відмовити.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного тексту судового рішення і може бути оскаржено протягом цього строку в порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя А.В. Суховаров