04 грудня 2025 р. Справа № 902/1253/25
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі
за заявою: Акціонерного товариства "Малинський каменедробильний завод" (вул.Сосновського, 67, м. Коростень, Житомирська обл., 11509; код ЄДРПОУ 04011905)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Демидівський граніт" (с. Могилівка, Жмеринський район, Вінницька обл., 23141; код ЄДРПОУ 38324809)
про відкриття провадження у справі про банкрутство
Представники сторін:
ТОВ "Демидівський граніт": Грозь О.В.
10.09.2025 року до суду через систему "Електронний суд" надійшла заява АТ "Малинський каменедробильний завод" б/н від 10.09.2025 року (вх. № 1334/25) до ТОВ "Демидівський граніт" про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою від 15.09.2025 року прийнято заяву АТ "Малинський каменедробильний завод" до ТОВ "Демидівський граніт" про відкриття провадження у справі про банкрутство, до розгляду. Призначено підготовче засідання на 03.11.2025 року.
02.10.2025 року до суду від ТОВ "Демидівський граніт" надійшов відзив б/н від 02.10.2025 року на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою від 03.11.2025 року призначено підготовче засідання на 27.11.2025 року - 10:00 год. Заяву представника АТ "Малинський каменедробильний завод" б/н від 01.11.2025 року про участь в судовому засіданні 03.11.2025 року - 11:00 год. та всіх наступних судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, задоволено частково. Ухвалено забезпечити участь представника АТ "Малинський каменедробильний завод", адвоката Судейкіної І.В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/1253/25, яке призначено на 27.11.2025 року - 10:00 год. та всіх наступних судових засіданнях, в приміщенні Господарського суду Вінницької області, з використання підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Ухвалою від 27.11.2025 року задоволено клопотання представника АТ "Малинський каменедробильний завод", адвоката Захаркевич А.В. № 24.11.2025 від 24.11.2025 року про участь в судових засіданнях у справі № 902/1253/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалено забезпечити участь представника АТ "Малинський каменедробильний завод", адвоката Захаркевич А.В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/1253/25, яке призначено на 27.11.2025 року о 10:00 год. та у всіх наступних судових засіданнях, в приміщенні Господарського суду Вінницької області, з використання підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Разом з тим, судове засідання 27.11.2025 року о 10:00 год. не відбулось, оскільки з 10 год. 00 хв. до 10 год. 30 хв. 27.11.2025, у зв'язку з технічною несправністю підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС (https://vkz.court.gov.ua), була відсутня можливість, зокрема, проводити судові засідання в режимі відеоконференції, здійснювати технічну фіксацію судових засідань, про що було складено акт № 29/2025 від 27.11.2025 року.
Ухвалою від 27.11.2025 року призначено підготовче засідання на 04.12.2025 року.
В судове засідання на визначену дату з'явився представник боржника. Заявник повноважного представника для участі в судовому засіданні не направив. Будь-яких заяв, клопотань чи письмових пояснень щодо причин неявки до суду не подав.
Про дату, час та місце розгляду справи заявник повідомлений належним чином, ухвалою суду від 27.11.2025 року, копії якої були надіслані до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні поштові адреси: АТ "Малинський каменедробильний завод" - mkdz_sekretar@ukr.net; представникам АТ "Малинський каменедробильний завод" адвокату Судейкіній І.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 , адвокату Захаркевич А.В. - ІНФОРМАЦІЯ_2
Згідно сформованих в КП "ДСС" довідок про доставку електронного листа вказана ухвала була доставлена до електронних кабінетів заявника та його представників 27.11.2025 року - 18:11 год. та в силу положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою 28.11.2025 року.
Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Крім того, суд зазначає, що ухвали суду у даній справі офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі.
За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення заявника про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався правом на участь у судовому засіданні.
Згідно із ч.1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника заявника.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що сторони належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка сторін є підставою до розгляду справи за їх відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України.
В ході розгляду справи, представник боржника заперечив щодо заяви АТ "Малинський каменедробильний завод" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Демидівський граніт".
Суд, дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника боржника, дійшов наступного висновку з огляду на таке.
Так, заява АТ "Малинський каменедробильний завод" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Демидівський граніт", мотивована наступним.
01.11.2022 року між ТОВ "Юнігран-Сервіс" (Первісний Кредитор/Підрядник) та ТОВ "Демидівський граніт" (Боржник/Замовник) було укладено Договір підряду №118.22- БВР (далі - Договір), відповідно до умов якого Підрядник зобов'язувався виконати певні роботи (буровибухові роботи) за замовленням Замовника, а Замовник у свою чергу зобов'язувався прийняти та оплатити такі роботи на умовах даного Договору.
ТОВ "Юнігран-Сервіс" було виконано на користь ТОВ "Демидівський граніт" робіт, обумовлених Договором підряду №118.22-БВР від 01.11.2022 року на загальну суму 69 438 400, 79грн., в тому числі:
в липні 2024 року на суму 6 244 094,69 грн., що підтверджується, зокрема, Актом про надання виробничих послуг №71 та рахунком на оплату №71 від 31.07.2024 року,
в жовтні 2024 року на суму 2 733 908,10 грн., що підтверджується, зокрема, Актом про надання виробничих послуг №80 та рахунком на оплату №80 від 03.10.2024 року, але ТОВ "Демидівський граніт" в порушення умов Договору підряду не розрахувалося в повному обсязі за виконані ТОВ "Юнігран-Сервіс" роботи, чим порушило умови Договору та завдало ТОВ "Юнігран-Сервіс" матеріальних збитків.
20.05.2025 року між ТОВ "Юнігран-Сервіс" як Первісним кредитором та АТ "Малинський каменедробильний завод" (далі - АТ "МКДЗ") як Новим кредитором укладено Договір про відступлення права вимоги, у відповідності до умов якого ТОВ "Юнігран-Сервіс" (Первісний кредитор) передало належне йому право вимоги, зокрема згідно з Договором №118.22-БВР від 01.11.2022 року укладеним між ТОВ "Юнігран-Сервіс" та ТОВ "Демидівський граніт", а АТ "МКДЗ" (Новий кредитор) прийняв право вимоги, що належить Первісному кредитору за Основним договором (п.1.1. Договору).
Загальна сума права вимоги, згідно Договору про відступлення права вимоги від 20.05.2025 року складала 9 605 985,69грн.(заборгованість за двома Договорами: №118.22-БВР від 01.11.2022 року у сумі 7 683 908,10 грн. та №01/10/24/БР від 01.10.2024 року - у сумі 1 922 077,50 грн.) У відповідності до п.1.3. цього Договору, АТ "МКДЗ" повністю отримало право замість Первісного кредитора вимагати від ТОВ "Демидівський граніт" (Боржника) належного виконання зобов'язань за Основним договором.
Ініціюючий кредитор АТ "МКДЗ" у відповідності до умов Договору про відступлення права вимоги від 20.05.2025 року (п.3.2.2.) листом від 20.05.2025 року №128 повідомило Боржника ТОВ "Демидівський граніт" про укладення зазначеного договору та переведення права вимоги за Договором №118.22-БВР від 01.11.2022 на АТ "МКДЗ" та просило погасити заборгованість протягом 10 днів з дня отримання листа.
Боржником даний лист отримано 24.05.2025 року, що підтверджується інформацією (трекінг відправлення) із сайту укрпошти.
Станом на 04.06.2025 року, як і на дату звернення з даною заявою, Боржник заборгованість в повному обсязі не погасив.
Боржником у період з 21.05.2025 року по серпень 2025 року, було сплачено на рахунок Ініціюючого кредитора частину заборгованості у розмірі 2 005 985,60грн. (частково погашено за Договором №118.22-БВР від 01.11.2025 року у сумі 83 908,10 грн. та повністю погашено за Договором №01/10/24/БР від 01.10.2024 року у сумі 1 922 077,50 грн.), а також 02.09.2025 року сплачено 100 000,00грн. у рахунок погашення заборгованості за Договором №118.22-БВР від 01.11.2025 року.
Станом на день звернення з даною заявою, розмір безспірної заборгованості Боржника за Договором №118.22-БВР перед Ініціюючим кредитором (з урахуванням сплачених сум) становить 7 500 000,00 грн. (без урахування пені, штрафних санкцій та інфляційних втрат). Зазначений розмір заборгованості не містить штрафних санкцій.
Оскільки Відповідач не сплатив вчасно грошові кошти за надані згідно Договору підряду буровибухові роботи, у даному випадку Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
За допущені прострочення виконання зобов'язання Позивачем нараховано Відповідачу (починаючи з 01.08.2024 по день звернення з даною позовною заявою 02.09.2025): пеня (облікова ставка НБУ) - 435 214,66 грн.; інфляційне збільшення суми заборгованості - 657 539,32 грн.; 3% річних - 114 016,75 грн. Всього: 1 206 770,73 грн.
З огляду на той факт, що Боржник тривалий час не виконує свої зобов'язання за Договором підряду №118.22-БВР та суму заборгованості, яка складає 7 500 000,00 грн., а також штрафні санкції на заборгованість у сумі 1 206 770,73 грн., Ініціюючий кредитор вважає ефективним способом захисту свого права звернення до суду із заявою про ініціювання процедури банкрутства Боржника.
Посилаючись на наведені обставини, заявник просить суд:
прийняти заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство до свого розгляду та відкрити провадження у справі про банкрутство ТОВ "Демидівський граніт".
визнати грошові вимоги АТ "Малинський каменедробильний завод" до ТОВ "Демидівський граніт" в розмірі 8 706 770,73 грн., з яких: 7 500 000,00 грн. основного боргу та 1 206 770,73 грн. пеня, інфляційні втрати та 3% річних.
призначити розпорядником майна ТОВ "Демидівський граніт" арбітражного керуючого Камшу О.В.
В подальшому, 21.11.2025 року заявником до суду було подано заяву № 21/11/2025 від 21.11.2025 року про заміну кандидатури арбітражного керуючого Камші О.В. на кандидатуру арбітражного керуючого Охріменка О.О.
Боржник у відзиві б/н від 02.10.2025 року на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, зокрема, зазначає наступне.
01.11.2022 року між ТОВ "Демидівський граніт" (далі за текстом - Боржник, Замовник) та ТОВ "Юнігран-Сервіс" (далі за текстом - Виконавець) було укладено Договір підряду №118.22-БВР (далі за текстом - Договір підряду), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язався виконувати буро-вибухові роботи за замовленням Замовника, а Замовник у свою чергу зобов'язався оплатити такі роботи на умовах Договору підряду.
Пунктом 5.4 Договору підряду передбачено, що Замовник за 7 діб до проведення робіт проводить попередню оплату Виконавцю у розмірі 50% перед початком буріння, від запланованого обсягу робіт, 30% перед проведенням масового вибуху. Протягом 15 днів після виконання буро-вибухових робіт Замовник проводить кінцевий розрахунок за фактично виконані роботи.
При цьому пунктом 5.2 Договору підряду встановлено, що виконані Виконавцем роботи за місяць оформлюються актом форми № 2, який є підставою для розрахунку.
Також слід звернути увагу на пункт 8.2 Договору підряду, яким передбачено, що після закінчення дії Договору Замовник оплачує Виконавцю всю фактичну наявність гірничої маси, подрібненої вибухом, яка є на момент припинення робіт по всіх забоях кар'єру і не оплачена. Оплата проводиться по цінах, чинних на момент припинення дії договору і оформлюється актом ф.№2.
Отже виникненню у Замовника зобов'язань щодо остаточного розрахунку за проведені Виконавцем буро-вибухові роботи має передувати складання Виконавцем та підписання сторонами Договору підряду акту за формою № 2.
Слід зазначити, що такі акти не були надані Виконавцем Замовнику для їх підписання та/або затвердження. Відповідно, у Замовника не виникло зобов'язань щодо здійснення кінцевого розрахунку з Виконавцем за Договором підряду, а отже й не виникло права вимоги Виконавця до Боржника, яке кореспондує таким зобов'язанням.
24.05.2025 року Боржником було отримано листа АТ "Малинський каменедробильний завод" (далі за текстом - Кредитор, АТ "МКДЗ", Новий кредитор) від 20 травня 2025 року № 128, з якого Боржнику стало відомо, що 20.05.2025 року між Виконавцем та Кредитором було укладено Договір про відступлення права вимоги (надалі за текстом - Договір відступлення), відповідно до якого Виконавець передав Кредитору нібито належне йому право вимоги за Договором підряду та Договором № 01/10/24/БР від 01.10.2024 на загальну суму 9 605 985,60 грн.
З тексту Договору відступлення вбачається, що Новий кредитор одержує право, замість Виконавця вимагати від Боржника належного виконання зобов'язань за Договором підряду та Договором № 01/10/24/БР від 01.10.2024 у загальній сумі 9 605 985,60 грн. При цьому ані в листі АТ "МКДЗ", ані в Договорі відступлення не конкретизовано розмір вимог за кожним з договорів.
Як вже зазначалося, Сторонами не були підписані акти за формою № 2. Відповідно у Боржника не виникли зобов'язання щодо проведення кінцевого розрахунку за Договором підряду, а у Виконавця не виникли права вимоги до Боржника щодо проведення такого розрахунку.
Виконавець та Кредитор є пов'язаними особами та мають спільних учасників. Так, учасниками ТОВ "Юнігран-Сервіс" є ТОВ "Юнігран", код ЄДРПОУ: 24584514, частка: 89,47%, та "Вестгрініт Холдінгс Лімітед" ("Westgrinite Holdings Limited"), Кіпр, частка: 10,53%; бенефіціарним власником ТОВ "Юнігран-Сервіс" є ОСОБА_1 , країна громадянства: Сполучене Королівство, яка здійснює не прямий вирішальний вплив у розмірі 100%. В той же час власником крупного пакету акцій АТ "МКДЗ" є ТОВ "Юнігран", код ЄДРПОУ: 24584514, частка: 14,06 %, бенефіціарним власником АТ "МКДЗ" є ОСОБА_1, країна громадянства: Сполучене Королівство, яка здійснює не прямий вирішальний вплив у розмірі 94,5%.
Таким спорідненням Виконавця та Кредитора можна пояснити, зокрема, й безоплатність передачі прав вимоги за Договором відступлення. Право вимоги, що було відступлене Виконавцем Кредитору, де-факто, не змінило свого бенефіціарного власника.
Після отримання від АТ "МКДЗ" повідомлення про укладення Договору відступлення, Боржником було з'ясовано, що:
щодо Калпи Елени та "Westgrinite Holdings Limited" було застосовано низку спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій);
Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42022000000000455 від 14.04.2022 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110-2 (Фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України), ч. 2 ст. 197-1 (Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво), ч. 3 ст. 209 (Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом), ч. 3 ст. 212 (Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)), ч. 2 ст. 240 (Порушення правил охорони або використання надр, незаконне видобування корисних копалин), ч. 3 ст. 254 (Безгосподарське використання земель), ч. 1 ст. 255 (Створення, керівництво злочинною спільнотою або злочинною організацією, а також участь у ній), ч. 1 ст. 258-3 (Створення терористичної групи чи терористичної організації), ч. 3 ст. 258-5 (Фінансування тероризму), ч. 2 ст. 364 (Зловживання владою або службовим становищем), ч. 2 ст. 364-1 (Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми), ч. 1 ст. 366 (Службове підроблення), ч. 2 ст. 367 (Службова недбалість), ч. 1 ст. 382 (Невиконання судового рішення), ч. 1 ст. 388 (Незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації), ч. 2 ст. 369-2 (Зловживання впливом), ч. 2 ст. 364 КК України (Зловживання владою або службовим становищем), за підозрою ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 (Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)) Кримінального кодексу України;
Постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_12 від 14.11.2024 рухоме та нерухоме майно ТОВ "Юнігран-Сервіс" (код ЄДРПОУ 34082463) визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, як таке, що було об'єктом кримінально протиправних дій та набуте кримінально протиправним шляхом.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16 листопада 2024 року у справі № 757/53865/24-к накладено арешт із забороною відчуження, користування та розпоряджання на майно, що належить ТОВ "Юнігран-Сервіс" (код ЄДРПОУ 34082463), згідно переліку.
Таким чином, Виконавець не може на власний розсуд розпоряджатися коштами, які надходять на його банківські рахунки. Вбачається, що передача прав вимоги за Договором відступлення на безоплатній основі між афілійованими юридичними особами відбулася не у зв'язку із здійсненнім реальної господарської операції, а задля уникнення можливого блокування коштів на рахунках Виконавця.
14.02.2025 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було зареєстроване обтяження, а саме податкова застава, № 31794680, обтяжувач Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, код: 44118658, боржник ТОВ "Юнігран-Сервіс", код: 34082463.
Відповідно до положень Податкового кодексу України та Цивільного кодексу України, права вимоги охоплюються поняттям "майно" та при виникненні податкової застави така застава поширюється і на права вимоги, відчуження яких після застосування податкової застави можливе лише за рішенням відповідного контролюючого органу.
Підсумовуючи, боржник зазначає: Виконавець та Кредитор є пов'язаними особами; Виконавець безоплатно передав Кредитору право вимоги, яке сам не набув; така "передача" права вимоги здійснена Виконавцем з метою уникнення арешту коштів, які могли б надійти на рахунок Виконавця в погашення права вимоги, яке Виконавець вважав існуючим; така "передача" права вимоги здійснена Виконавцем всупереч обмеженню на розпорядження майном, запровадженим із застосуванням податкової застави.
04.09.2025 року Боржником на юридичну та поштову адреси Кредитора було надіслано запит щодо наявності зв'язків Кредитора з країною-агресором та з підсанкційними особами. Станом на дату подачі цього Відзиву відповідь на вказаний запит не отримано.
Вищезазначені обставини стали підставою для звернення Боржника з позовною заявою до Господарського суду Житомирської області з вимогами щодо визнання Договору відступлення недійсним.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 30.09.2025 року відкрито провадження у справі № 906/1296/25 за позовом ТОВ "Демидівський граніт" до ТОВ "Юнігран-Сервіс" та АТ "Малинський камендробильний завод" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 20.05.2025 року.
Наявність спору про недійсність договору, на якому гуртуються вимоги Ініціюючого кредитора безпосередньо вказує на існування "спору про право" між таким кредитором та Боржником, що, в свою чергу, унеможливлює відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Демидівський граніт" за заявою АТ "МКДЗ".
Посилаючись на наведене боржник просить суд відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство.
З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 1 КУзПБ, боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав;
грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви;
кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство;
неплатоспроможність - неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом, або встановлена Національним банком України неплатоспроможність страховика відповідно до Закону України "Про страхування" чи неплатоспроможність кредитної спілки відповідно до Закону України "Про кредитні спілки".
Згідно з ч. 2 ст. 8 КУзПБ, право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт наявності грошових зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 - 3, ч. 5 ст. 39 КУзПБ, перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на предмет наявності між заявником і боржником грошового зобов'язання в розумінні ч. 1 ст. 1 КУзПБ; встановлення наявності спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.
Системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить про те, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є:
наявність грошового зобов'язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду;
відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог;
до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.
Звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов'язання боржником. У зв'язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.
При цьому, на господарський суд покладається обов'язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.
Оскільки стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й організаційного та майнового, обов'язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов'язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №904/3251/20).
Тож, важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання документальної обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.
При ініціюванні справи про банкрутство наявність боргу підтверджується в порядку, визначеному положеннями статей 74, 76-77 ГПК України, та доказами у такому обсязі, який є необхідним з урахуванням правової природи правовідносин між боржником та кредитором.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, але не виключно: судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником взятих на себе зобов'язань.
Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість. Якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому КУзПБ. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі (частини третя-п'ята статті 39 КУзПБ).
Встановлення факту відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов'язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмету) зобов'язання, підстави виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо.
Суди повинні надавати оцінку наявності спору про право в контексті правовідносин, які виникли саме між боржником та ініціюючим кредитором, а не боржником та іншими кредиторами, оскільки порядок розгляду судових справ у позовному провадженні (яке передбачає вирішення наявного спору про право) з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржника врегульоване положеннями частини другої статті 7 КУзПБ.
Отже, на ініціюючого кредитора покладено обов'язок документально довести наявність грошового зобов'язання боржника перед таким кредитором та зазначити обставини його невиконання, в той час, як боржник наділений правом такі обставини або спростувати, або підтвердити.
Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог, без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Крім того такий підхід у справі про банкрутство порушує як права кредиторів, так і права боржника.
Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування спору (висновок Верховного Суду у постанові від 15.10.2020 у справі №922/1174/20).
Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмету) зобов'язання, підстави виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо (висновок Верховного Суду у постанові від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20).
Задля уникнення зловживання боржником своїми правами і створення спору заради спору, спрямованого на ухилення від відкриття провадження у справі про банкрутство, необхідною умовою оспорення в судовому порядку вимог ініціюючого кредитора є те, що таке оспорення має відбуватись до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство (висновок Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі №916/1101/21).
Згідно сталої та послідовної практики Верховного Суду щодо застосування ст. 39 КУзПБ, встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов'язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
При цьому, наявність спору про право, згідно наведених вище правових висновків Верховного Суду, може бути виражена у двох формах:
1) процесуальній (наявності позову, який поданий до ініціювання кредитором справи про банкрутство та предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги цього кредитора);
2) матеріально-правовій (відсутність можливості встановити дійсний стан суб'єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб'єктивного обов'язку боржника).
Одним із методів встановлення факту відсутності або наявності спору про право є:
- дослідження господарським судом відзиву боржника, який надається до господарського суду та заявнику до дати проведення підготовчого засідання із зазначенням у відзиві, зокрема заперечень боржника щодо вимог заявника, докази необґрунтованості вимог заявника (за наявності), інші відомості, що мають значення для розгляду справи (частини перша, друга третя статті 36 КУзПБ);
- оцінка обґрунтованості як вимог заявника, так і викладених у відзиві боржника заперечень (частини перша, друга статті 39 цього Кодексу);
- заслуховування пояснень представників і заявника, і боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище (частина друга статті 39 КУзПБ).
Отже, на ініціюючого кредитора покладено обов'язок документально довести наявність грошового зобов'язання боржника перед таким кредитором та зазначити обставини його невиконання, в той час, як боржник наділений правом такі обставини або спростувати, або підтвердити.
Так, як зазначено вище, вимоги ініціюючого кредитора в загальному розмірі 8 706 770,73 грн., з яких: 7 500 000,00 грн. основного боргу та 1 206 770,73 грн. пеня, інфляційні втрати та 3% річних, обґрунтовані невиконанням боржником у повному обсязі зобов'язань за договором підряду №118.22-БВР від 01.11.2022 року, укладеним між ТОВ "Юнігран-Сервіс" та ТОВ "Демидівський граніт", право вимоги за яким перейшло до ініціюючого кредитора згідно договору про відступлення права вимоги від 20.05.2025 року, укладеного між ТОВ "Юнігран-Сервіс" та АТ "Малинський каменедробильний завод".
На підтвердження заявлених вимог ініціюючим кредитором надано наступні докази:
договір підряду на проведення буровибухових робіт №118.22-БВР від 01.11.2022 року, укладений між ТОВ "Юнігран-Сервіс" та ТОВ "Демидівський граніт";
договір про відступлення права вимоги від 20.05.2025 року, укладений між ТОВ "Юнігран-Сервіс" та АТ "Малинський каменедробильний завод";
рахунки на оплату № 71 від 31.07.2024 року та № 80 від 03.10.2024 року;
акти виконаних робіт (надання послуг) № 71 від 31.07.2024 року та № 80 від 03.10.2024 року;
податкові накладні № 322 від 31.07.2024 року, № 402 від 03.10.2024 року;
платіжні інструкції;
виписку по рахунку ТОВ "Юнігран-Сервіс" з 11.05.2023 року по 29.08.2025 року;
претензію № 176 від 20.08.2025 року АТ "Малинський каменедробильний завод";
довідку головного бухгалтера АТ "Малинський каменедробильний завод" № 182 від 08.09.2025 року про розмір заборгованості по договору про відступлення права вимоги від 20.05.2025 року.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов'язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №922/1163/18, від 23.12.2020 у справі №910/2284/20).
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.пня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Виходячи з наведеного, Верховний Суд зазначив про те, що суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Так, як встановлено судом, 01.11.2022 року між ТОВ "Демидівський граніт" (Заомвник) та ТОВ "Юнігран-Сервіс" (Виконавець) укладено договір підряду на проведення буровибухових робіт №118.22-БВР, за умовами якого Замовник доручає та зобов'язується сплатити, а Виконавець зобов'язується виконувати буро-вибухові роботи на кар'єрі Демидівського родовища гранітів що розробляється ТОВ "Демидівський граніт" та знаходиться в с.Могилівка Жмеринського району Вінницької області.
Буровибухові роботи проводяться з метою подрібнення гірничої маси для подальшої її переробки на щебеневу продукцію згідно до заявки "Замовника". До робіт, що передаються "Виконавцю" входить: буріння свердловин у відповідності до проекту на бурові роботи, вибухові роботи по подрібненню гірничої маси, та додаткові роботи по доробці підошви до проектної відмітки та ліквідація нависів і заколів, що потребують застосування вибухових робіт (п. 1.2).
Обсяг робіт на рік встановлюється згідно планів розвитку гірничих робіт "Замовника" на поточний рік (п. 1.3.).
Вартість всіх доручених "Виконавцю" робіт визначається і сплачується згідно рахунків, та актів виконаних буровибухових робіт по подрібненню одного кубометра гірничої маси в щільному тілі (п. 1.4).
Виконані "Виконавцем" роботи за місяць оформлюються актом форми № 2, який є підставою для розрахунку. Акт прийняття виконаних робіт по ф.№ 2 оформляється та підписується впродовж 3 діб після виконання робіт (п. 5.2).
Термін дії даного Договору встановлюється з моменту підписання і до прийняття рішення про припинення дії Договору, підписаного обома сторонами. При зміні умов договору або окремих його пунктів за ініціативою сторін, дані зміни оформлюються Додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною Договору. При достроковому припиненні дії даного Договору, а також припинення його дії без наявних на те причин, сторони заявляють письмово одна одній не пізніше як за два місяці (п. 8.1.).
Після закінчення дії Договору "Замовник" оплачує "Виконавцю" всю фактичну наявність гірничої маси, подрібненої вибухом, яка є на момент припинення робіт по всіх забоях кар'єру і не оплачена. Оплата проводиться по цінах, чинних на момент припинення дії договору і оформлюється актом ф.№2 (п. 8.2).
31.07.2024 року ТОВ "Юнігран-Сервіс" виставлено рахунок № 71 на суму 6 244 094,69 грн., з ПДВ; товари (роботи, послуги): комплекс буровибухових робіт, договір; № 118.22-БВР від 01.11.2022.
Згідно акту виконаних робіт (надання послуг) № 71 від 31.07.2024 року, роботи виконано на загальну суму 6 244 094,69 грн., з ПДВ.
03.10.2024 року ТОВ "Юнігран-Сервіс" виставлено рахунок № 80 на суму 2 733 908,10 грн., з ПДВ; товари (роботи, послуги): комплекс буровибухових робіт, договір; № 118.22-БВР від 01.11.2022.
Згідно акту виконаних робіт (надання послуг) № 80 від 03.10.2024 року, роботи виконано на загальну суму 2 733 908,10 грн., з ПДВ.
Всього, за вказаними актами виконано роботи на загальну суму 8 978 002,79 грн.
Щодо здійснення вказаних робіт було подано податкові накладні № 322 від 31.07.2024 року, № 402 від 03.10.2024 року.
ТОВ "Демидівський граніт" було сплачено на рахунок ТОВ "Юнігран-Сервіс" грошові кошти в загальному розмірі 1 294 094,69 грн., що підтверджується платіжними інструкціями: № 18404 від 06.09.2024 року, № 18598 від 10.10.2024 року, № 18608 від 11.10.2024 року, № 18616 від 15.10.2024 року, № 18624 від 16.10.2024 року, № 18644 від 17.10.2024 року, № 18645 від 18.10.24 року, № 18660 від 22.10.2024 року, з призначенням платежу: "за комплекс буровибухових робіт згідно рах. 71 від 31.07.2024 року"; випискою по рахунку ТОВ "Юнігран-Сервіс" з 11.05.2023 року по 29.08.2025 року.
В подальшому, 20.05.2025 року між ТОВ "Юнігран-Сервіс" (Первісний кредитор) та АТ "Малинський каменедробильний завод" (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого Первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з Договором №118.22-БВР від 01.11.2022 року та з Договором №01/10/24/БР от 01.10.2024 (далі Основний Договір) укладеним між ТОВ "Юнігран-Сервіс" та ТОВ "Демидівський Граніт" (далі - Боржник) код ЄДРПОУ: 38324809, адреса: 23141. Україна, Жмеринський р-н, Вінницька обл., село Могилівка, а Новий кредитор приймає право вимоги що належне Первісному кредитору за Основним Договором.
З цього Договору випливає, що Новий кредитор займає місце Первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з Основного Договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього Договору (п. 1.2).
За цим договором Новий кредитор повністю одержує право, замість Первинного кредитора вимагати від Боржника належного виконання зобов'язань за Основним договором у сумі 9 605 985,60 грн. (п. 1.3.).
Первісний кредитор безоплатно передає Новому кредитору право вимоги до Боржника за Основним договором (п. 2.1).
Борг вважається переведеним з дати укладання цього Договору (п. 2.2.).
Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 5.1.).
Листом-повідомленням № 128 від 20.05.2025 року АТ "Малинський каменедробильний завод" повідомлено про відступлення права вимоги згідно договору про відступлення права вимоги від 20.05.2025 року, укладеного між ТОВ "Юнігран-Сервіс" та АТ "Малинський каменедробильний завод".
ТОВ "Демидівський граніт" було сплачено на рахунок АТ "Малинський каменедробильний завод" грошові кошти в загальному розмірі 2 105 985,60 грн., що підтверджується платіжними інструкціями: № 19670 від 21.05.2025 року, № 19672 від 22.05.2025 року, № 19689 від 23.05.2025 року, № 19693 від 26.05.2025 року, № 19730 від 29.05.2025 року, № 19736 від 30.05.2025 року, № 19751 від 03.06.2025 року, 19754 від 04.06.2025 року, № 19765 від 06.06.2025 року, № 19775 від 10.06.2025 року, № 19800 від 12.06.2025 року, № 19819 від 16.06.2025 року, № 19833 від 18.06.2025 року, № 19839 від 19.06.2025 року, № 19919 від 09.07.2025 року, № 19946 від 16.07.2025 року, №19967 від 23.07.2025 року, № 19978 від 25.07.2025 року, № 20005 від 01.08.2025 року, № 20040 від 11.08.2025 року, № 20130 від 02.09.2025 року, з призначенням платежу: "погашення заборгованості згідно договору про відступлення права вимоги від 20.05.2025 року та листа-повідомлення № 128 від 20.05.2025 року".
Водночас, ініціюючий кредитор у своїй заяві зазначає, що боржником у період з 21.05.2025 року по серпень 2025 року, було сплачено на рахунок ініціюючого кредитора частину заборгованості у розмірі 2 005 985,60 грн. (частково погашено за Договором №118.22-БВР від 01.11.2022 року у сумі 83 908,10 грн. та повністю погашено за Договором №01/10/24/БР від 01.10.2024 року у сумі 1 922 077,50 грн.), а також 02.09.2025 року сплачено 100 000,00 грн. у рахунок погашення заборгованості за Договором №118.22-БВР від 01.11.2022 року.
При цьому, суд зауважує, що як зазначено вище, за договором відступлення права вимоги, Первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з договором №118.22-БВР від 01.11.2022 року та з договором №01/10/24/БР від 01.10.2024, укладеними між ТОВ "Юнігран-Сервіс" та ТОВ "Демидівський Граніт", а Новий кредитор приймає право вимоги що належне Первісному кредитору за Основним Договором.
За цим договором Новий кредитор повністю одержує право, замість Первинного кредитора вимагати від Боржника належного виконання зобов'язань за Основним договором у сумі 9 605 985,60 грн.
Поряд з цим, ініціюючим кредитором заявлено до визнання вимоги до боржника в розмірі 7 500 000,00 грн. основного боргу та, відповідно, нараховано пеню, інфляційні та 3% річних (за договором підряду №118.22-БВР від 01.11.2022 року (акти виконаних робіт (надання послуг) № 71 від 31.07.2024 року та № 80 від 03.10.2024 року), право вимоги за яким перейшло до ініціюючого кредитора згідно договору про відступлення права вимоги від 20.05.2025 року).
При цьому, на підтвердження наявності у боржника заборгованості по договору про відступлення права вимоги від 20.05.2025 року в розмірі 7 500 000,00 грн. основного боргу, ініціюючим кредитором надано довідку головного бухгалтера АТ "Малинський каменедробильний завод" № 182 від 08.09.2025 року, за змістом якої розмір заборгованості ТОВ "Демидівський Граніт" по договору про відступлення права вимоги від 20.05.2025 року станом на 08.09.2025 року складає 7 500 000,00 грн..
Водночас, доказів щодо розмежування сум заборгованості ТОВ "Демидівський Граніт" за вказаними договорами (договором №118.22-БВР від 01.11.2022 року та договором №01/10/24/БР от 01.10.2024, право вимоги за якими перейшло до ініціюючого кредитора згідно договору про відступлення права вимоги від 20.05.2025 року) та щодо сплати боржником на користь АТ "Малинський каменедробильний завод" частини заборгованості саме за договором №118.22-БВР від 01.11.2022 року, до суду не надано.
Також, матеріали справи не містять беззаперечних доказів на підтвердження наявності боргу ТОВ "Демидівський Граніт" перед АТ "Малинський каменедробильний завод" саме в заявленому розмірі, в сумі 7 500 000,00 грн.
Судом критично оцінюється довідка головного бухгалтера АТ "Малинський каменедробильний завод" № 182 від 08.09.2025 року про розмір заборгованості боржника, оскільки така довідка складена ініціюючим кредитором в односторонньому порядку, не є первинним документом в розумінні положень ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не є належним доказом на підтвердження пред'явленого до визнання розміру заборгованості.
Отже, відсутність належних та допустимих доказів щодо здійснення боржником часткового погашення заборгованості за договором №118.22-БВР від 01.11.2022 року та, відповідно, доказів на підтвердження заявленої суми основного боргу саме в розмірі 7 500 000,00 грн., унеможливлює встановлення та перевірку судом дійсного розміру заборгованості боржника перед ініціюючим кредитором та, здійснення перевірки розрахунку пред'явлених до визнання інфляційних втрат та 3% річних. Крім того, суд зауважує, що в силу ст. 1 КУзПБ, до грошового зобов'язання не включаються неустойка (штраф, пеня).
З огляду на встановлені обставини і наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про те, що вимоги ініціюючого кредитора до боржника в загальному розмірі 8 706 770,73 грн., з яких: 7 500 000,00 грн. основного боргу та 1 206 770,73 грн. пеня, інфляційні втрати та 3% річних не підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак відсутні правові підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Демидівський Граніт".
При цьому, суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 року у справі № 911/2043/20 висловив позицію про те, що норми ч. 6 ст. 39 КУзПБ, як і інші положення цього Кодексу, не містять окремого визначення такої підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, як необґрунтованість вимог ініціюючого кредитора, однак протилежний підхід, тобто відкриття провадження за цих умов, матиме наслідком порушення прав та інтересів боржника, інших його кредиторів та в цілому суперечитиме спрямованості законодавства у сфері неплатоспроможності.
У випадку необґрунтованості/непідтвердження вимог ініціюючого кредитора господарський суд має відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство з посиланням на норму ч. 6 ст. 39 КУзПБ, яка, з урахуванням концепції недостатньої якості закону, є найбільш близькою за предметом регулювання до сфери спірних правовідносин.
Наведене правозастосування є усталеним, про що свідчить, зокрема, постанова Верховного Суду від 10.07.2025 у справі № 925/1287/24.
Отже, виходячи з вищевикладеного, суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Демидівський Граніт" на підставі ч. 6 ст. 39 КУзПБ.
При цьому, стосовно доводів боржника щодо наявності між сторонами спору про право, що знайшло своє відображення в оскарженні договору про відступлення права вимоги в судовому порядку, суд зауважує, що оспорення боржником договору про відступлення права вимоги (25.09.2025 року - звернення з позовом до Господарського суду Житомирської області), яким обґрунтовуються вимоги ініціюючого кредитора, вже після прийняття заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство (15.09.2025 року) свідчить про створення боржником "спору заради спору", спрямованого на ухилення від відкриття провадження у справі про банкрутство, позаяк до моменту звернення АТ "Малинський каменедробильний завод" з даною заявою до суду, боржником не вчинялося жодних юридично значимих дій щодо невизнання вимог кредитора та/або оспорення правочинів, на підставі яких такі вимог виникли.
Згідно з ч. 7 ст. 39 КУзПБ, відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.
У зв'язку з викладеними вище обставинами, також судом не розглядається заява арбітражного керуючого Охріменка О.О. № 19-11-25/01/02-07 від 19.11.2025 року про участь у справі про банкрутство, що була додана заявником до заяви про заміну арбітражного керуючого.
Оскільки господарський суд не вбачає підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, авансована заявником сума винагороди арбітражному керуючому в розмірі 72 000,00 грн. підлягає поверненню заявнику з депозитного рахунку Господарського суду Вінницької області.
Також, суд зауважує, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
При цьому, оскільки кредитором не подано відповідного клопотання про повернення судового збору, судом наразі не вирішується питання щодо повернення судового збору, сплаченого при зверненні до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Демидівський Граніт".
Керуючись ст. 2, 8, 36, 39 КУЗПБ, ст. 2, 3, 11, 13, 18, 42, 73, 74, 76-86, 89, 232-236, 255, 256, 326 ГПК України, суд -
1. Відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Демидівський Граніт" у справі № 902/1253/25.
2. Повернути Акціонерному товариству "Малинський каменедробильний завод" (вул.Сосновського, 67, м. Коростень, Житомирська обл., 11509; код ЄДРПОУ 04011905) з депозитного рахунку Господарського суду Вінницької області 72 000,00 грн. авансованої винагороди арбітражному керуючому, що перерахована за платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 105 від 08.09.2025 року.
3. Ухвалу засвідчену гербовою печаткою суду надіслати заявнику рекомендованим листом, для пред'явлення до виконання.
4. Копію ухвали надіслати учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: АТ "Малинський каменедробильний завод" - mkdz_sekretar@ukr.net; представникам АТ "Малинський каменедробильний завод" адвокату Судейкіній І.В. - ІНФОРМАЦІЯ_1 , адвокату Захаркевич А.В. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ТОВ "Демидівський граніт" - demidovgranit@gmail.com; представнику ТОВ "Демидівський граніт" адвокату Христичу О.В. - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно ч. 4 ст. 9 КУ з процедур банкрутства, ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника, прийняті господарським судом у справі про банкрутство (неплатоспроможність), набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 ГПК України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.:
1 - до справи
АТ "Малинський каменедробильний завод" (вул.Сосновського, 67, м. Коростень, Житомирська обл., 11509)