04 грудня 2025 р. Справа № 902/841/25
Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі
за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
за участю :
від Боржника : ОСОБА_2
від ГУ ДПС у Вінницькій області : Бурка М.В.
арбітражний керуючий Томашук М.С.
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/841/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ..
Ухвалою суду від 29.07.2025 року (з врахуванням ухвали від 26.09.2025 року про виправлення описки) відкрито провадження у справі № 902/841/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі №902/841/25 арбітражного керуючого Томашука М.С.. Призначено попереднє засідання у справі на 20.10.2025 року.
При цьому, 01.08.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
29.08.2025 року до суду від ГУ ДПС у Вінницькій області надійшла заява б/н від 29.08.2025 року (вх. № 01-36/1048/25) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 629 016,37 грн у справі № 902/841/25.
В зв'язку з перебуванням судді Тісецького С.С. у відпустці, згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2024 року, зазначену вище заяву передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О..
Ухвалою суду від 03.09.2025 (суддя Яремчук Ю.О.) прийнято до свого провадження справу № 902/841/25 в частині розгляду заяви ГУ ДПС у Вінницькій області б/н від 29.08.2025 року (вх. № 01-36/1048/25) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 629 016,37 грн у справі №902/841/25. Призначено заяву до розгляду в попередньому засіданні 27.10.2025 року.
08.09.2025 року суддя Тісецький С.С. приступив до роботи.
08.09.2025 року на підставі заяви судді Яремчука Ю.О., згідно розпорядження керівника апарату суду та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, зазначену вище заяву передано на розгляд судді Тісецькому С.С..
В подальшому, ухвалою суду від 09.09.2025 року (з врахуванням ухвали від 26.09.2025 року про виправлення описки) призначено заяву ГУ ДПС у Вінницькій області б/н від 29.08.2025 року (вх. № 01-36/1048/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/841/25 до розгляду в судовому засіданні на 20.10.2025 р. об 11:30 год..
14.10.2025 року до суду від представника Боржника через систему "Електронний суд" надійшов відзив б/н від 13.10.2025 року на заяву з кредиторськими вимогами ГУ ДПС у Вінницькій області у справі № 902/841/25.
Також, 14.10.2025 року до суду від арбітражного керуючого Томашука М.С. через систему "Електронний суд" надійшло повідомлення б/н від 14.10.2025 року про результати розгляду вимог кредитора - ГУ ДПС у Вінницькій області у справі № 902/841/25.
Разом з тим, ухвалою суду від 20.10.2025 року призначено заяву ГУ ДПС у Вінницькій області б/н від 29.08.2025 року (вх. № 01-36/1048/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/841/25 до розгляду в судовому засіданні на 04.12.2025 року.
На визначену дату - 04.12.2025 року в судове засідання з'явилися представники Боржника, ГУ ДПС у Вінницькій області та арбітражний керуючий Томашук М.С..
В судовому засіданні, представник ГУ ДПС у Вінницькій області просив суд включити заявлені вимоги до реєстру вимог кредиторів у справі.
Представник Боржника підтримав позицію, викладену у відзиві на заяву з кредиторськими вимогами та заперечив в частині нарахованої пені.
Арбітражний керуючий підтримав процесуальну позицію представника Боржника.
Суд, розглянувши подану кредиторську заяву, заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
За змістом кредиторської заяви ГУ ДПС у Вінницькій області б/н від 29.08.2025 року, станом на дату звернення до суду, відповідно до інтегрованих карток особового рахунку платника податків, що містить хронологію та підстави виникнення боргу, конкурсні вимоги ГУ ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 становлять 629 016,37 грн, а саме:
- орендна плата з фізичних осіб - основного платежу - 372 651,11 грн, пеня - 256 365,26 грн.
Заборгованість виникла 30.08.2016 року та підтверджується карткою особового рахунку, рішеннями Вінницького окружного адміністративного суду № 120/8473/21-а від 12.01.2022 року, № 802/184/18-а від 13.03.2018 року та постановою Вінницького окружного адміністративного суду № 802/2203/16-а від 20.01.2017 року.
Поряд з цим, пеня нарахована відповідно до ст. 129 ПК України.
Зважаючи на викладене, Заявник просить суд : визнати конкурсні кредиторські вимоги ГУ ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 у розмірі 629 016,37 грн із яких : основний платіж - 372 651,11 грн, пеня - 256 365,26 грн.
На підтвердження обставин, викладених у заяві, Заявником додані відповідні докази.
Згідно відзиву представника Боржника б/н від 13.10.2025 року на заяву з кредиторськими вимогами ГУ ДПС у Вінницькій області у справі № 902/841/25, не відомий період нарахування пені та на яку суму заборгованості нарахована пеня, і в якому розмірі.
При цьому, кредитор не має права нараховувати пеню. Відсутня правова підстава щодо нарахування відповідної пені. В заяві кредитора відсутнє посилання на конкретну норму права або договору щодо права нараховувати пеню на виникле зобов'язання.
Крім цього, представник Боржника просить суд застосувати позовну давність про що заявляє у відзиві відповідну заяву, оскільки, строк позовної давності щодо нарахування неустойки сплив.
Враховуючи вищевикладене, вимоги кредитора визнаються частково на суму основного боргу 372 651,11 грн.
Відповідно до повідомлення арбітражного керуючого Томашука М.С. б/н від 14.10.2025 року про результати розгляду вимог кредитора - ГУ ДПС у Вінницькій області у справі № 902/841/25, керуючий реструктуризацією погоджується із позицією боржника в межах наданого ним відзиву, щодо часткового заперечення заявлених кредитором грошових вимог із наведених у відзиві підстав.
Враховуючи викладене, керуючий реструктуризацією повідомляє суд та кредитора, що не має заперечень щодо заявлених ГУ ДПС у Вінницькій області грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_1 в такому рахунку : 372 651,11 грн основного боргу - друга черга задоволення вимог кредиторів; 6 056,00 грн відшкодування судового збору - відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як вказувалось вище, 01.08.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до матеріалів справи, заява ГУ ДПС у Вінницькій області б/н від 29.08.2025 року про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/841/25, надійшла до суду 29.08.2025 року за вх. № 01-36/1048/25, тобто у межах визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно постанови Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2024 року у справі № 910/6555/21, визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов'язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку (відповідний висновок наведений Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2021 у справі №916/4181/14).
Абзацом 11 частини 1 статті 1 КУзПБ до кредиторів боржника віднесено контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати ЄСВ у межах своїх повноважень, який має вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; у разі виникнення вимог податкового органу до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника-платника податків та відсутності їх забезпечення заставою майна боржника, такі вимоги є конкурсними за своєю правовою природою (п. 37 постанови Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 916/177/17).
Виходячи з вимог КУзПБ обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений саме на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (правова позиція Верховного Суду у постановах від 07.06.2018 у справі № 904/4592/15, від 21.05.2018 у справі №904/10198/15).
При цьому заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги, адже законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Водночас, покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора кореспондує його праву на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18).
Відтак, саме на кредитора покладений обов'язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про банкрутство, який передбачає подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. Неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора (постанови Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21, від 27.02.2024 у справі №902/1406/15).
Натомість обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 01.12.2022 у справі №918/1154/21, від 27.02.2024 у справі № 902/1406/15).
Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20 дійшов висновку про те, що з огляду на положення статей 45 - 47 КУзПБ, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов'язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов'язання підтверджують, а господарський суд зобов'язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов'язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.01.2022 року у справі № 120/8473/21-а, вирішено стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) на користь Головного управління ДПС у Вінницькій області, податковий борг станом на 26.07.2021 в сумі 110 463,82 гривень (відповідне рішення суду роздруковане з Єдиного державного реєстру судових рішень та набрало законної сили 14.02.2022).
Водночас, цим рішенням суду встановлено, що згідно з облікової картки платника податків фізичної особи ОСОБА_1 станом на день звернення до суду за відповідачем рахується податковий борг з орендної плати з фізичних осіб, що складає всього 110463,82 грн, з яких : 56 147,72 грн - основний платіж, 43 305,30 грн - штрафні санкції, 11010,80 грн - пеня.
Судом встановлено, що позивачем з метою погашення податкового боргу на адресу відповідача було направлено податкову вимогу № 41194-02 від 11.09.2015 року. Проте вказана податкова вимога залишилась без належного виконання. Станом на день розгляду справи суду не надано доказів погашення відповідачем в добровільному порядку вказаної суми заборгованості.
Наявність у відповідача даного боргу підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та витягами з облікових карток платника податку.
Заявлену до стягнення суму податкового боргу відповідач у встановлені законодавством строки до бюджету не сплатив, наявність податкового боргу підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову повністю.
Також, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.03.2018 року у справі № 802/184/18-а, вирішено стягнути з ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) податковий борг у сумі 158 646,96 грн (відповідне рішення суду роздруковане з Єдиного державного реєстру судових рішень та набрало законної сили 12.04.2018).
Вказаним рішенням суду встановлено, що станом на дату звернення до суду за ОСОБА_1 рахується податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у сумі 158646,96 грн.
Дана заборгованість виникла внаслідок прийнятих ГУ ДФС у Вінницькій області податкових повідомлень-рішень № 22290-1304 від 31.05.2017, № 22289-1304 від 31.05.2017, №22288-1304 від 31.05.2017, № 22286-1304 від 31.05.2017, № 22287-1304 від 31.05.2017, №22285-1304 від 31.05.2017, № 22284-1304 від 31.05.2017, № 22281-1304 від 31.05.2017, №22282-1304 від 31.05.2017, № 22283-1304 від 31.05.2017 та підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: податкових повідомлень-рішень (а.с. 14-23), витягом з облікової картки платника податку (а.с. 9-12), довідкою про податковий борг (а.с. 6).
Загальна сума несплати податкових-повідомлень рішень складає 130653,07 грн. Крім того, за невчасну сплату нарахована пеня у розмірі 27 993,89 грн.
На момент вирішення справи по суті відповідачем не надано доказів сплати податкового боргу в сумі 158 646,96 грн, суд дійшов висновку про наявність підстав для його стягнення.
Крім того, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.01.2017 року у справі № 802/2203/16-а, постановлено стягнути з ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) в дохід місцевого бюджету податковий борг по орендній платі з фізичних осіб (плата за землю) в сумі 130 653 (сто тридцять тисяч шістсот п'ятдесят три) гривні 06 копійок (відповідна постанова суду роздрукована з Єдиного державного реєстру судових рішень та набрала законної сили 22.03.2017).
Разом з цим, цією постановою суду встановлено, що станом на 05.12.2016 року за відповідачем рахується податковий борг по орендній платі з фізичних осіб (плати за землю) в загальній сумі 130 653,06 грн.
Наявність у відповідача даного боргу підтверджується корінцями податкових повідомлень-рішень та доказом їх направлення на адресу ОСОБА_1 (а.с. 7-17), витягами з облікових карток платника по даному платежу (а. с. 20-24).
Заявлену до стягнення суму заборгованості відповідач у встановлені законодавством строки до бюджету не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Отже, згідно описаних вище судових рішень Вінницького окружного адміністративного суду, загальна сума податкового боргу Боржника склала 399 763,84 грн (110 463,82 грн + 158 646,96 грн + 130 653,06 грн).
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з усталеними висновками Верховного Суду (зокрема постанови, на які також посилається скаржник, від 26.11.2019 у справі № 922/643/19, від 10.12.2019 у справі №910/6356/19) преюдиціальність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Крім цього, у постанові від 22.10.2019 у справі № 910/2039/18 Верховний Суд наголосив, серед іншого наголосив, що "преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.
Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів".
Отже, встановлені вказаними вище судовими рішеннями від 12.01.2022 року у справі № 120/8473/21-а, від 13.03.2018 року у справі № 802/184/18-а, від 20.01.2017 року у справі №802/2203/16-а обставини щодо наявного податкового Боржника - ОСОБА_1 , є преюдиціальними в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України та не підлягають доказуванню.
Разом з цим, згідно долучених до заяви довідки про суму податкового боргу ОСОБА_1 станом на 29.08.2025 року та картки особового рахунку платника податку - ОСОБА_1 щодо орендної плати з фізичних осіб, сума податкового боргу становить 372 651,11 грн.
Слід зазначити, що як вбачається із зазначеної картки особового рахунку платника податку, сума податкового боргу в розмірі 372 651,11 грн визначена станом на 29.05.2025 року та в подальший період залишилась незмінною.
Також, згідно вказаних вище довідки про суму податкового боргу ОСОБА_1 станом на 29.08.2025 року та картки особового рахунку платника податку, Боржнику нараховано 256 365,26 грн - пені відповідно до ст. 129 ПК України (нарахування пені на борг мин. р.).
Водночас, за змістом цієї картки особового рахунку платника податку, пеня в розмірі 256 365,26 грн нарахована за період з 24.11.2020 р. по 29.07.2025 року, тобто по день відкриття провадження у справі № 902/841/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 (ухвала суду від 29.07.2025 року у цій справі).
Отже, заявлені Заявником до визнання кредиторські вимоги до Боржника в розмірі 629016,37 грн із яких : основний платіж - 372 651,11 грн, пеня - 256 365,26 грн, підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно п. 6.1 ст. 6 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до підпунктів 14.1.39., 14.1.156., 14.1.162., 14.1.175., п. 14.1. ст. 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов'язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
За змістом пп. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 31.1. ст. 31 ПК України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Згідно п. 102.1. ст. 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до підпункту 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України, нарахування пені розпочинається: при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов'язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов'язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов'язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
Згідно підпункту 129.3.3. п. 129.3. ст. 129 ПК України, нарахування пені закінчується (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2, 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті): у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України).
За змістом п. 129.4. ст. 129 ПК України, на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Згідно підпункту 129.9.1. п. 129.9. ст. 129 ПК України, пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню в таких випадках: закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків.
Судом встановлено, що згідно згаданої вище довідки про суму податкового боргу ОСОБА_1 станом на 29.08.2025 року, заборгованість виникла 30.08.2016 року.
При цьому, із наявних у цій справі судових рішень Вінницького окружного адміністративного суду від 12.01.2022 року у справі № 120/8473/21-а, від 13.03.2018 року у справі № 802/184/18-а, від 20.01.2017 року у справі № 802/2203/16-а, вбачається, що Позивачем - ГУ ДПС у Вінницькій області заявлялися позовні вимоги до Боржника щодо стягнення податкового боргу по документах за 2015 - 2017 роки.
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.02.2025 року у справі № 920/604/23, 18 березня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 березня 2020 року № 533-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено, зокрема пунктом 52-1, за змістом якого за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня по 31 травня 2020 року, штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій, чітко визначених цим пунктом.
29 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 13 травня 2020 року № 591-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким в абзацах першому і одинадцятому пункту 52-1 слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами "2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Отже, відповідно до пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в редакції, чинній з 29 травня 2020 року, за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій, чітко визначених цим пунктом.
Карантин Кабінет Міністрів України установив на підставі постанови від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року, який в подальшому неодноразово продовжувався.
Постановою від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" Кабінет Міністрів України відмінив з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин.
Судом встановлено та підтверджено описаними вище судовими рішеннями Вінницького окружного адміністративного суду від 12.01.2022 року у справі № 120/8473/21-а, від 13.03.2018 року у справі № 802/184/18-а, від 20.01.2017 року у справі № 802/2203/16-а, що порушення податкового законодавства Боржником вчинені до 01.03.2020, відтак, зобов'язання які виникли раніше, ніж період 1095 днів (фактично це 2016 рік) не підпадають під дію мораторію щодо нарахування пені, а тому нарахування пені відбувається на загальних підставах.
Також, у постанові Верховного Суду від 25.02.2025 року у справі № 920/604/23 щодо доводів скаржника щодо нарахування пені на зобов'язання 2016 року за межами 1095 календарних днів, що настають за днем, коли у контролюючого органу виникло право нараховувати таку пеню, тобто строків, визначених пп. 129.9.1 п.129.9 ст.129 та ст.102 Податкового кодексу України, колегія суддів звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.06.2024 у справі № 160/538/23:
"З 01.01.2021 набрав чинності Закон України від 16.01.2020 № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві». Відповідно до цього Закону до статті 129 Податкового кодексу України включено пункт 129.9.
Відповідно до положень підпункту 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у випадку закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків.
Тобто, з 01.01.2021 пеня не нараховується, а нарахована підлягає анулюванню, зокрема, у разі закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків.
При цьому як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп/1997, стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Закон від 16.01.2020 № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» не містить прямої вказівки про надання його нормам зворотної дії в часі, а отже його дія не розповсюджується на період до набрання ним чинності.
Тобто положення підпункту 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України щодо не нарахування пені чи анулювання нарахованої пені у разі проведення такого нарахування поза межами 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню, розповсюджується виключно на правовідносини які виникли з 01.01.2021.
Положення Податкового кодексу України, у тому числі статті 129, не містять прямої вказівки на те, коли у контролюючого органу виникає право нарахувати пеню платнику податків.
Такі норми, зокрема пункти 129.1 та 129.3 статті 129 Податкового кодексу України, визначають лише початок нарахування пені (день, від якого слід проводити нарахування) та закінчення нарахування пені (останній день нарахування).
Відтак на переконання колегії суддів право на нарахування пені у контролюючого органу виникає також з моменту (дня) початку строку, визначеного Податковим кодексом України, для нарахування пені у відповідному випадку.
Тобто, початок нарахування пені збігається в часі з правом (обов'язком) контролюючого органу здійснити таке нарахування пені.
Отже, враховуючи, що положення підпункту 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України розповсюджується на правовідносини які виникли з 01.01.2021, то відповідно за вказаним підпунктом анулюванню підлягатиме пеня, право по нарахуванню якої виникло у контролюючого органу з 01.01.2021 та нарахування такої пені контролюючим органом проведено поза межами 1095 днів з дня виникнення такого права.".
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.08.2024 року у справі № 908/1273/21, передумовою нарахування пені з підстав, передбачених підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України, є несплата платником податків у встановлені законом строки суми узгодженого податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки (подібний висновок також наведено в постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №922/5238/21).
У статті 102 ПК України визначений граничний строк давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу, нарахованого платнику податків за результатами податкової перевірки, який становить 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, який є універсальним. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення податкового органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу (аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 06.02.2018 у справі № К/9901/9917 (807/2097/16), від 04.09.2018 у справі №813/4430/16, від 19.09.2019 у справі № 910/11620/18, від 31.10.2019 у справі №925/1242/15, від 05.12.2019 у справі № 910/1678/19, від 16.08.2023 у справі № 922/5238/21).
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.09.2024 року у справі № 908/3491/21, розглядаючи грошові вимоги контролюючого органу до боржника заявлені у розмірі пені, нарахованої на податкове зобов'язання чи штрафні санкції, господарський суд зобов'язаний встановити, зокрема:
1) базу нарахування пені (правові підстави виникнення податкового зобов'язання та момент його узгодження (у т. ч. з урахуванням результатів оскарження), правові підстави та строк сплати штрафу);
2) з якого моменту у контролюючого органу виникло право нараховувати пеню платнику податку та чи було таке право реалізовано у передбачений ПК України спосіб;
3) період нарахування пені, таким чином перевірити дотримання 1095 денного строку з дня коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків;
4) заявлення цих вимог до боржника у межах справи про банкрутство до настання строку/умов анулювання пені відповідно до пп.129.9 ст. 129 ПК України.
Такі обставини підлягають перевірці господарським судом і у випадку якщо основне зобов'язання (на яке нараховано заявлену до стягнення пеню) стягнуто з боржника за рішенням суду, адже за таких обставин спеціальний закон не передбачає іншого підходу до нарахування та/чи анулювання пені ніж передбачений статтею 129 ПК України.
Колегія суддів звернулася до висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 16.04.2024 у справі № 926/869-б/23, згідно з яким у разі, якщо основне податкове зобов'язання, і його момент невиконання, з яким у податкового органу виникає право нарахування штрафних санкцій, виникло у боржника до порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, відповідно, незалежно від часу документального оформлення таких зобов'язань податковим органом, такі вимоги можуть вважатися конкурсними, тобто такими, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію.
Суд звертає увагу на те, що згідно матеріалів цієї справи, право на нарахування пені виникло у Заявника - ГУ ДПС у Вінницькій області ще в 2016 році, тобто задовго до 01.01.2021 року (набрання чинності Законом України від 16.01.2020 № 466-IX).
Водночас, згідно п. 102.4 ст. 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Відтак, строки стягнення податкового боргу з Боржника за судовими рішеннями Вінницького окружного адміністративного суду від 12.01.2022 року у справі №120/8473/21-а, від 13.03.2018 року у справі № 802/184/18-а, від 20.01.2017 року у справі №802/2203/16-а, встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Отже, нарахування Заявником пені на суми грошових зобов'язань, термін сплати яких припадав на 2016 рік, відповідає вимогам діючого законодавства.
Разом з цим, беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про правомірність нарахування Заявником пені в розмірі 256 365,26 грн відповідно до ст. 129 ПК України за період з 24.11.2020 р. по 29.07.2025 року на борг, яких виник у минулому році.
Поряд з цим, викладені у відзиві представника Боржника твердження стосовно відсутності у Заявника права нараховувати пеню та відсутності правової підстави щодо нарахування відповідної пені, спростовуються наявними у цій справі доказами, а також вищевказаними нормами ПК України та правовими висновками Верховного Суду.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлена Заявником до визнання пеня в розмірі 256 365,26 грн відповідає описаним вище нормам законодавства та наявним у справі доказам, а тому є правомірною та підлягає визнанню.
Разом з цим, зважаючи на описані вище обставини, норми ПК України та правові висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку, що викладена у відзиві представника Боржника б/н від 13.10.2025 року заява про застосування позовної давності, задоволенню не підлягає.
Отже, суд надавши оцінку наявним у цій справі доказам, дійшов висновку, що заявлені Заявником до визнання кредиторські вимоги до Боржника у розмірі 629 016,37 грн, відповідають описаним вище нормам законодавства та наявним у справі доказам, а тому підлягають визнанню.
Також, судом встановлено, що станом на момент розгляду поданої кредиторської заяви ГУ ДПС у Вінницькій області, доказів щодо спростування чи погашення ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 629 016,37 грн, який заявлений до визнання, останнім не надано.
Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Згідно ч. 4 ст. 133 КУзПБ, вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заяви ГУ ДПС у Вінницькій області б/н від 29.08.2025 року (вх. № 01-36/1048/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/841/25, з мотивів наведених вище та визнання заявлених вимог в розмірі 629 016,37 грн, з яких : основний платіж - 372 651,11 грн (друга задоволення вимог кредиторів), пеня - 256 365,26 грн (третя задоволення вимог кредиторів), які підтверджені наданими доказами.
Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 6 056,00 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -
1. Задоволити заяву ГУ ДПС у Вінницькій області б/н від 29.08.2025 року (вх. № 01-36/1048/25) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/841/25.
2. Визнати грошові вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул.Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028; код ЄДРПОУ 44069150) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 629 016,37 грн, з яких : основний платіж - 372 651,11 грн (друга задоволення вимог кредиторів), пеня - 256 365,26 грн (третя задоволення вимог кредиторів); а також 6 056,00 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі №902/841/25.
3. Арбітражному керуючому Томашуку М.С. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі № 902/841/25.
4. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; арбітражному керуючому Томашуку М.С. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АТ "Перший Український Міжнародний Банк" - info@fuib.com; представнику АТ "Перший Український Міжнародний Банк" Терещуку Ю.О. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ГУ ДПС у Вінницькій області - vin.official@tax.gov.ua.
Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.: 1 - до справи.