09 грудня 2025 року м. Харків Справа № 913/452/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Шутенко І.А.
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.
за участю представників сторін:
позивача - Кемінь В.В.
відповідача - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (2440Л/1) на рішення господарського суду Луганської області від 28.10.2025 у справі № 913/452/24 (повне рішення складено в приміщенні господарського суду Луганської області 31.10.2025 суддею Зюбановою Н.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг», м. Київ
до відповідача - Комунального підприємства “Теплосервіс» Станично-Луганської селищної територіальної громади, смт. Станиця Луганська Щастинського району Луганської області
про стягнення 4 775 039 грн. 42 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 28.10.2025 у справі № 913/452/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до Комунального підприємства “Теплосервіс» Станично-Луганської селищної територіальної громади про стягнення 4 775 039 грн. 42 коп. задоволено частково.
Стягнуто з Комунального підприємства “Теплосервіс» Станично-Луганської селищної територіальної громади, смт. Станиця Луганська Щастинського району Луганської області, Молодіжний квартал, б. 10 Б, ідент. код 35259450 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг», м. Київ, вул. Шолуденка, будинок 1, ідент. код 42399676 - 3394838 грн. 80 коп. боргу, 262779 грн. 09 коп. 3% річних, 1004581 грн. 65 коп. інфляційних нарахувань та 55946 грн 39 коп. судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 28.10.2025 у справі № 913/452/24 в частині відмови в стягненні 83 370,24 грн основного боргу, 6 353,30 грн 3% річних, 23 116,34 грн інфляційних втрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.
Також просить стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (2440Л/1) на рішення господарського суду Луганської області від 28.10.2025 у справі № 913/452/24. Призначено розгляд справи на 09.12.2025.
21.11.2025 до Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшли додаткові пояснення.
Разом з додатковими поясненнями від апелянта надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 280/5808/23.
В судове засідання, призначене на 09.12.2025, з'явився представник позивача та підтримав клопотання про зупинення провадження у справі.
Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився.
Розглянувши клопотання апелянта про зупинення провадження у справі, дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про його задоволення, з огляду на наступне.
За результатами опрацювання відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, суд апеляційної інстанції встановив, що Верховний Суд ухвалою від 05.11.2025 справу №280/5808/23 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновків щодо застосування статей 13 та 13-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", викладених у постановах Верховного Суду від 07.03.2024 у справі №910/9680/23, від 23.10.2025 у справі №916/1650/23 та від 03.10.2025 у справі №908/1162/23.
Верховний Суд в ухвалі від 05.11.2025 у справі №280/5808/23 підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду мотивував, зокрема, таким:
- у постановах Верховного Суду від 07.03.2024 у справі №910/9680/23, від 23.10.2025 у справі №916/1650/23 та від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 не враховано, що для застосування обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", необхідним є не лише факт визнання відповідних територій тимчасово окупованими, а й наявність окремого рішення Кабінету Міністрів України про введення відповідних обмежень господарської діяльності на цих територіях;
- при цьому рішення про визнання територій тимчасово окупованими, яке на момент виникнення спірних правовідносин відповідно до визначеного Кабінетом Міністрів України порядку приймалось Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, не може замінювати собою рішення Кабінету Міністрів України про введення обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України";
- загальновідомий факт окупації певних територій сам по собі не може вважатися достатньою правовою підставою для застосування встановлених законом економічних обмежень; ця обставина також не була врахована у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі №908/1162/23, в якій суд дійшов висновку про можливість застосування відповідних заборон без наявності спеціального рішення Кабінету Міністрів України щодо введення таких обмежень.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб'єктного складу учасників господарських відносин, об'єкта і предмета правового регулювання, підстав позову, фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків сторін спору), а за необхідності - також суб'єктний і об'єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об'єкт.
За умовами пункту 11 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Пунктом 4 частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.
Згідно з частиною першою, пунктом 6 частини другої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
В силу частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із зазначенням обставин, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, не нав'язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають обирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення у справі "Воловік проти України" від 06.12.2007).
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).
Враховуючи вищезазначене, а також предмет та підстави апеляційного оскарження рішення, що переглядається, обставини та підстави передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи №280/5808/23 для відступу, зокрема, від висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі №908/1162/23, щодо поширення положень Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на території, що були тимчасово окуповані починаючи з 24.02.2022, та щодо яких відсутнє окреме рішення Кабінету Міністрів України, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі № 913/452/24 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23.
Даний висновок суду апеляційної інстанції щодо необхідності зупинення апеляційного провадження до отримання правового висновку Великої Палати Верховного Суду повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у низці ухвал останнього, зокрема, від 19.11.2025 у справі № 904/6645/23, від 19.11.2025 у справі № 916/3666/22, від 18.11.2025 у справі № 916/1946/23 тощо.
Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 228, п. 11 ч. 1 ст. 229, ст. 234, 269, 270, 273, 281 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Клопотання ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» про зупинення провадження задовольнити.
Зупинити апеляційне провадження у справі № 913/452/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 280/5808/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого перегляду.
Зобов'язати сторони повідомити Східний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому ст.ст.286 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя І.А. Шутенко