25 листопада 2025 року м. Харків Справа № 917/516/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.,
за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,
представників:
від АТ «Укргазвидобування» - Заболотний А.М. (у режимі відеоконференції);
від ПП «ЯВІР-2000» - Фуголь С.А. (у режимі відеоконференції);
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства «ЯВІР-2000» (вх.2115П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.09.2025 (суддя Пушко І.І.) у справі №917/516/25
за первісною позовною заявою Акціонерного товариства «Укргазвидобування», м.Київ,
до відповідача Приватного підприємства «ЯВІР-2000», м.Полтава,
про стягнення 1 126 091,34 грн.
та за зустрічною позовною заявою Приватного підприємства «ЯВІР-2000», м.Полтава,
до відповідача Акціонерного товариства «Укргазвидобування», м.Київ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», м.Київ,
про стягнення 239 950,00 грн.
Предметом розгляду Господарського суду Полтавської області у справі №917/516/25 були позовна заява Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі - АТ «Укргазвидобування») до Приватного підприємства «ЯВІР-2000» (далі - ПП «ЯВІР-2000») про стягнення 1 126 091,34 грн., з яких 583 781,06 грн. пеня та 542 310,28 грн. штраф, за порушення строків виконання робіт, які передбачені умовами договору на виконання робіт ТПО/1 від 28.11.2022, та зустрічна позовна заява ПП «ЯВІР-2000» про стягнення з АТ «Укргазвидобування» 239 950,00 грн. як таких, що були отримані безпідставно за банківською гарантією, наданою Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк»; третя особа).
Позовні вимоги за первісним позовом мотивовані тим, що ПП «ЯВІР-2000» своєчасно були виконані роботи та змонтоване обладнання на загальну суму 779 084,40 грн., а строки виконання робіт на загальну суму 3 190 060,47 грн. були порушені, що тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу та пені, передбачених п.п.8.3, 8.4.1 договору.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог ПП «ЯВІР-2000» зазначає про те, що всі обов'язки виконавця за договором були виконані належним чином та у повному обсязі, а тому були відсутні правові підстави для перерахування АТ КБ “Приватбанк» як гарантом на рахунок АТ “Укргазвидобування» коштів за банківською гарантією №G1122/7233 від 21.11.2022 у сумі 239 950,00 грн., тому означена сума коштів вважається безпідставно отриманою та підлягає поверненню ПП “ЯВІР-2000».
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.09.2025 у справі №917/516/25 позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково. Стягнуто з ПП «ЯВІР-2000» на користь АТ «Укргазвидобування» 319 006,05 грн. штрафу, 164 046,88 грн. пені; 9 733,76 грн. - витрат на сплату судового збору. У задоволенні іншої частини вимог первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Не погодившись із означеним рішенням, ПП «ЯВІР-2000» 03.10.2025 через підсистему «Електронний суд» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить:
скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 16.09.2025 у справі №917/516/25 у частині задоволених вимог первісного позову та відмовлених вимог зустрічного позову;
прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову АТ “Укргазвидобування» до ПП “ЯВІР-2000» та задовольнити зустрічний позов ПП “ЯВІР-2000» до АТ “Укргазвидобування»;
стягнути з АТ “Укргазвидобування» на користь ПП “ЯВІР-2000» безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 239 950,00 грн.;
вирішити питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ПП “ЯВІР-2000» зазначає наступне:
- суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам відповідача за первісним позовом про наявність прострочення позивача як кредитора та про відсутність підстав для нарахування неустойки. У розглядуваному випадку відсутня вина ПП “ЯВІР-2000» у несвоєчасному завершенні робіт на об'єкті. Позивач за первісним позовом не надав відповідачу у встановлений строк необхідні вихідні дані, що обмежило останнього у виконанні зобов'язань належним чином. Виконавець на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт №1 від 03.06.2024 та №1 від 06.12.2024 фактично використав з терміну виконання робіт 79 робочих дні, а 402 календарних дні роботи не проводилися саме з вини замовника, адже без отримання письмових погоджень від нього виконання робіт згідно з проектно-кошторисною документацією було неможливе;
- Господарський суд Полтавської області залишив поза увагою, що замовник (позивач) затягував порядок приймання-передачі виконаних робіт, зокрема, протягом грудня 2023 - листопада 2024 не міг вчасно призначити робочу комісію для приймання виконаних робіт. Саме через це Акти приймання виконаних будівельних робіт підписані лише 03.06.2024 та 06.12.2024, хоча роботи фактично були виконані виконавцем ще в 2023 році;
- суд першої інстанції під час перевірки наданого позивачем за первісним позовом розрахунку штрафу та пені не врахував, що: у разі порушення строків виконання робіт виконавець несе відповідальність лише у вигляді штрафу на підставі п.8.3 договору (п.8.7 договору). Положення пп.8.4.1 договору відносяться до умов п.8.4 договору і застосовуються лише у разі прострочення виконання виконавцем неякісних робіт. Відповідальність за п.8.3 договору застосовується до виконавця у вигляді штрафу у розмірі 10% від вартості робіт, з яких допущено прострочення, а не матеріалів та обладнання, які використовувалися під час виконання відповідних робіт; в Акті №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2024 року від 03.06.2024 на загальну суму 1 060 467,92 грн. представниками замовника зафіксовано, що роботи виконані виконавцем у повному обсязі 21.05.2024, а не 02.06.2024, як вказано у розрахунку штрафу та пені замовника;
- за встановлених обставин стосовно того, що відповідачем за первісним позовом докладались можливі зусилля для виконання зобов'язань за договором, а також враховуючи обставини відсутності в матеріалах справи доказів завдання позивачу за первісним позовом збитків унаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, беручи до уваги значний розмір штрафу та пені, заявлених до стягнення, який є надмірною відповідальністю, що не відповідає правовому призначенню неустойки, та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд першої інстанції мав зменшити рівноцінно розмір штрафу і пені;
- оскільки зобов'язання за договором були виконані позивачем за зустрічним позовом у повному обсязі, судом першої інстанції зроблено неправильний висновок про відсутність підстав для стягнення на його користь грошових коштів у розмірі 239 950,00 грн., позаяк за умовами укладеного між сторонами договору підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання позивачем (принципалом) договору, а не певне порушення строків його виконання. Ухвалюючи рішення по суті справи, суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду щодо розмежування юридичних конструкцій невиконання та неналежного виконання, а також висновки щодо того, що можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2025 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП «ЯВІР-2000» на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.09.2025 у справі №917/516/25; встановлено строк по 24.10.2025 (включно) для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та/або клопотань, що пов'язані з розглядом апеляційної скарги; призначено розгляд означеної апеляційної скарги на 04.11.2025 о 10:30год.
Через підсистему «Електронний суд» 21.10.2025 від АТ “Укргазвидобування» отримано відзив на апеляційну скаргу (вх.12405; у межах встановленого судом строку), згідно з прохальною частиною якого заявник просить рішення Господарського суду Полтавської області від 16.09.2025 у справі №917/516/25 залишити без змін, апеляційну скаргу ПП «ЯВІР-2000» - залишити без задоволення.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, АТ “Укргазвидобування» зазначає наступне:
- безпідставною є позиція апелянта про відсутність його вини у порушенні строку виконання робіт через бездіяльність замовника. Обставини, про які відповідач повідомляв листами до моменту укладення додаткової угоди №1 від 08.11.2023, були враховані сторонами та стали підставою для продовження строку виконання робіт за договором за згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди №1. Відповідачем не надано доказів існування обставин прострочення кредитора у розумінні ст.613 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у межах строку прострочення відповідача, оскільки за змістом договору не передбачається необхідність вчинення замовником будь-яких інших додаткових дій після початку перебігу строку виконання робіт. За змістом акту від 17.04.2023 про передачу виконавцю будівельного майданчику (фронту робіт) виконавцем не було застережено про існування якихось обставин, що перебувають у сфері відповідальності замовника, які могли вплинути на дотримання граничних строків виконання робіт, співставних (обставин) із приписами п.3 ч.1 ст.847 та ч.1 ст.848 ЦК України;
- безпідставними є посилання апелянта на затягування позивачем приймання-передачі виконаних робіт. Відповідачем не виконувались вимоги п.5.6 договору. Твердження відповідача про те, що роботи фактично були виконані виконавцем ще в 2023 році не відповідає дійсності та спростовується листуванням сторін;
- усупереч твердженням скаржника, відповідно до умов договору вартість робіт, від розміру якої визначаються передбачені договором пеня та штраф, включає вартість змонтованого обладнання;
- необґрунтованими є доводи відповідача за первісним позовом про надмірний розмір штрафних санкцій. Застосування господарської санкції не може бути поставлене у залежність від наявності чи відсутності збитків у сторони, що потерпіла від такого правопорушення, адже право застосування до боржника штрафних санкцій залежить від самого факту вчинення боржником правопорушення у сфері господарювання. Відповідач, як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи договір, усвідомлював строки виконання робіт, з огляду на що повинен був розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов'язання у погоджені сторонами строки. Апелянт не спростовує висновки суду першої інстанції та не зазначає, у чому суд допустив неправильне застосування норм матеріального права (ч.3 ст.551 ЦК України та ст.233 Господарського кодексу України (далі - ГК України);
- у разі невідповідності виконання зобов'язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже про порушення зобов'язання. Одного лише факту наявності прострочення виконання основного зобов'язання достатньо для заявлення бенефіціаром вимоги до гаранта про виплату відповідного забезпечення. Порушення виконавцем строків виконання робіт, які передбачені умовами договору на виконання робіт ТПО/1 від 28.11.2022, є гарантійним випадком, а тому вимога АТ «Укргазвидобування» сплатити 239 950,00 грн. та сплата АТ КБ «Приватбанк» за банківською гарантією №G1122/7233 від 25.11.2022 є правомірними діями, що стосуються виконання договору про надання банківської гарантії, тобто є діями, які засновані на такій правовій підставі як правочин, що виключає застосування до спірних правовідносин приписів ст.1212 ЦК України.
АТ КБ «Приватбанк» правом, наданим ст.263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не скористалося, відзиву на апеляційну скаргу не надало. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 ГПК України).
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 04.11.2025 представник ПП «ЯВІР-2000» підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Представник АТ “Укргазвидобування» проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін.
АТ КБ «Приватбанк» явку повноважного представника в судове засідання не забезпечило, про наявність поважних причин неявки суд завчасно не повідомило. Належне повідомлення третьої особи про дату, час та місце судового засідання підтверджене матеріалами справи.
Заслухавши пояснення представників АТ «Укргазвидобування» та ПП «ЯВІР-2000», з метою повного та всебічного встановлення обставин справи, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність оголошення перерви в судовому засіданні до 05.11.2025 о 12:50год.
Через підсистему «Електронний суд» 04.11.2025 від АТ «Укргазвидобування» отримано клопотання (вх.12867) про долучення до матеріалів справи копії виписки за рахунком від 16.12.2024 та копії платіжної інструкції №164424291 від 16.12.2024.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 05.11.2025 представники ПП «ЯВІР-2000» та АТ “Укргазвидобування» надали пояснення по суті розглядуваного спору.
АТ КБ «Приватбанк» явку повноважного представника в судове засідання не забезпечило, про наявність поважних причин неявки суд завчасно не повідомило. Належне повідомлення третьої особи про дату, час та місце судового засідання підтверджене матеріалами справи.
Заслухавши пояснення представників АТ «Укргазвидобування» та ПП «ЯВІР-2000», з метою повного та всебічного встановлення обставин справи, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність оголошення перерви в судовому засіданні до 25.11.2025 об 11:00 год.
Через підсистему «Електронний суд» 24.11.2025 від ПП «ЯВІР-2000» отримано клопотання (вх.13548) про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: лист ПП «ЯВІР-2000» №538 від 06.11.2025; лист-відповідь АТ КБ «Приватбанк» №Е.42.0.0.0/4-251111/12613 від 11.11.2025; виписка АТ КБ «Приватбанк» від 05.11.2025 за період з 01.01.2022 по 31.12.2024; платіжна інструкція №19642 від 25.11.2022.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 25.11.2025 представники ПП «ЯВІР-2000» та АТ “Укргазвидобування» підтримали позиції, висловлені в попередніх судових засіданнях. Крім того представник ПП «ЯВІР-2000» підтримав подане клопотання про долучення доказів. Представник АТ “Укргазвидобування» проти задоволення означеного клопотання заперечив.
АТ КБ «Приватбанк» явку повноважного представника в судове засідання не забезпечило, про наявність поважних причин неявки суд завчасно не повідомило. Належне повідомлення третьої особи про дату, час та місце судового засідання підтверджене матеріалами справи.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності третьої особи.
При розгляді клопотання ПП «ЯВІР-2000» (вх.13548 від 24.11.2025) про долучення до матеріалів справи доказів судовою колегією враховано наступне.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Системний аналіз ст.80 ГПК України (подання доказів) та ст.269 ГПК України (межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції) свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. У свою чергу, на відповідача покладено обов'язок подати суду докази разом із поданням відзиву на позовну заяву.
Така обставина, як відсутність доказів на момент ухвалення рішення суду, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст.269 ГПК України незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Оскільки надані ПП «ЯВІР-2000» до суду апеляційної інстанції разом із клопотанням документи не були подані до Господарського суду Полтавської області і частина із них (лист ПП «ЯВІР-2000» №538 від 06.11.2025; лист-відповідь АТ КБ «Приватбанк» №Е.42.0.0.0/4-251111/12613 від 11.11.2025; виписка АТ КБ «Приватбанк» від 05.11.2025) не існувала на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, відсутні підстави для прийняття судом апеляційної інстанції означених документів як нових доказів у порядку ст.269 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
28.11.2022 між АТ “Укргазвидобування» (замовник) та ПП “ЯВІР-2000» (виконавець) укладено договір №ТПО/1 (на виконання робіт) по об'єкту “Завершальні будівельно-монтажні роботи по проекту “Технічне переоснащення операторної на УКПГ №1 Західно-Хрестищенського ГКР Єфремівського ЦВНГК» (далі - договір), за умовами п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується на свій ризик, своїми силами, засобами, а також необхідними матеріалами виконати будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи за кодом CPV за ДК 021:2015 45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи: «Завершальні будівельно-монтажні роботи по проекту “Технічне переоснащення операторної по проекту “Технічне переоснащення операторної на УКПГ №1 Західно-Хрестищенського ГКР Єфремівського ЦВНГК» (далі - об'єкт), за завданням замовника відповідно до Технічних вимог (додаток №7), який є невід'ємною частиною цього договору, кошторисної документації та у відповідності до технічних вимог та проектно-кошторисної документації по об'єкту, умов договору та здати у встановлений строк об'єкт, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити закінчені по об'єкту виконані роботи.
Вид робіт - будівельно-монтажні роботи (п.1.2 договору).
Відповідно до п.1.4 договору обсяг, перелік і зміст робіт визначаються у відповідності до технічних вимог та проектно-кошторисної документації по об'єкту “Технічне переоснащення операторної на УКПГ №1 Західно-Хрестищенського ГКР Єфремівського ЦВНГК» та у кошторисній документації, що погоджується сторонами шляхом підписання договірної ціни на виконання будівельних робіт (додаток №2).
Строки виконання робіт погоджені в розділі 2 договору.
Так, згідно з п.2.1 договору початок виконання робіт: впродовж десяти календарних днів з дати передачі будівельного майданчика виконавцю.
Закінчення виконання робіт: впродовж 220 календарних днів з дати передачі будівельного майданчика виконавцю (п.2.2 договору з урахуванням додаткової угоди №1 від 08.11.2023).
Відповідно до п.2.3 договору строки виконання робіт передбачені у Графіку виконання будівельних робіт (додаток №1), який є невід'ємною частиною даного договору.
За умовами додатку №1 (у редакції додаткової угоди №1 від 08.11.2023) строк виконання робіт - 220 календарних днів з дати передачі будівельного майданчика.
Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що замовник передає за актом приймання-передачі виконавцю на період виконання робіт і до їх завершення:
будівельний майданчик разом з усіма необхідними для користування ним документами у визначений термін згідно листа замовника;
проектно-кошторисну документацію по об'єкту: “Технічне переоснащення операторної на УКПГ №1 Західно-Хрестищенського ГКР Єфремівського ЦВНГК».
Відповідно до п.3.2 договору підрядні роботи виконуються з матеріалів, устаткування і засобами виконавця.
За умовами п.4.2 договору виконавець зобов'язаний, зокрема:
приступити до виконання робіт не пізніше строку, встановленого в п.2.1 цього договору; забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим договором (п.4.2.1 договору);
своєчасно попереджати про всі обставини, які загрожують якості або придатності результату роботи (п.4.2.9 договору);
передати результат виконаних робіт у строки та в обсягах, встановлених цим договором та спільно із замовником, ввести об'єкт в експлуатацію у цілому відповідно до розділу 5 “Порядок приймання-передачі виконаних робіт та об'єкта» цього договору (п.4.2.13 договору).
Відповідно до п.4.2.27 договору виконавець гарантує, що до початку виконання робіт має в своєму розпорядженні всі ресурси та обладнання, а також компетентний персонал для якісного та своєчасного виконання робіт, і має намір виконати їх на умовах, викладених у цьому договорі та додатках до нього.
Порядок приймання-передачі виконаних робіт та об'єкта погоджений в розділі 5 договору.
Так, відповідно до п.5.1 договору приймання-передача виконання робіт за договором здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства України.
Організація приймання-передачі робіт здійснюється за рахунок виконавця. Додаткові витрати, пов'язані з прийманням-передачею виконання робіт, зумовлені незадовільним виконанням виконавцем зобов'язань, порушенням умов договору, повинні відшкодовуватися за рахунок виконавця (п.5.2 договору).
Згідно з п.5.3 договору для приймання-передачі виконання робіт сторонами створюється робоча комісія з представників замовника та виконавця, передбачена чинним законодавством.
Пунктом 5.4 договору сторони погодили, що приймання-передача закінченого будівництвом об'єкту оформлюється актом приймання виконаних робіт, підписаним членами комісії з представників замовника та виконавця.
Якщо при прийманні-передачі виконаних робіт будуть виявлені недоліки та/або неякісно виконані роботи, та/або встановлені (змонтовані) матеріали неналежної якості, що виникли з вини виконавця, замовник не підписує акт прийняття виконаних робіт. Про виявлені недоліки та/або неякісно виконані роботи сторонами складається та підписується двосторонній акт з переліком виявлених недоліків та/або неякісно виконаних робіт, та/або встановлених (змонтованих) матеріалів неналежної якості, якість яких не відповідає вимогам діючих нормативних документів, технічним умовам та іншим вимогам, передбаченим цим договором та чинним законодавством України, із зазначенням вартості, строку та порядку їх усунення. У разі відмови виконавця від підписання акта з вказаними недоліками та/або переліком неякісно виконаних робіт, та/або встановлених (змонтованих) матеріалів неналежної якості або комплектності, виконавець зобов'язаний надати обґрунтовані заперечення. Якщо протягом трьох робочих днів виконавець не надав обґрунтованих заперечень, даний акт вважається прийнятим.
За умовами п.5.6 договору виконавець зобов'язаний щомісячно, разом із довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (ф.КБ-3) та актом приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в), подавати замовнику виконавчу документацію.
Відповідно до п.6.1 договору загальна ціна договору сформована на підставі кошторисної документації, Настанови з визначення вартості будівництва та інших стандартів, становить 4 799 000,00 грн., у т. ч. ПДВ 799 833,33 грн. (додаток №2 - Договірна ціна на виконання будівельних робіт).
Згідно з п.6.2 договору договірна ціна на виконання робіт оформлюється у вигляді додатку №2 до договору, що додається до договору та є його невід'ємною частиною.
Розрахунки за надані послуги замовник здійснює протягом 30 календарних днів на підставі підписаних актів приймання виконаних будівельних послуг (ф.КБ-2в) і довідки про вартість виконаних будівельних послуг та витрат (ф.КБ-3), які складаються виконавцем по мірі готовності окремих етапів наданих послуг згідно Графіка виконання будівельних послуг (додаток №1) та надаються замовнику на підпис. Замовник підписує акти та довідку у разі відсутності зауважень протягом 7 робочих днів з моменту їх надання виконавцем (п.6.12 договору).
За умовами п.8.3 договору у разі порушення з вини виконавця строків виконаних робіт виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, із урахуванням ПДВ.
Відповідно до пп.8.4.1 п.8.4 договору за порушення строків виконання зобов'язання з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
У разі прострочення виконавцем строку виконання робіт або невиконання робіт загалом замовник має право відмовитись від приймання виконаних робіт та розірвати договір в односторонньому порядку. Якщо замовник не відмовився від виконання простроченого виконавцем зобов'язання, останній має нести відповідальність у вигляді штрафу (пені) згідно п.8.3 договору до моменту виконання зобов'язання або відмови замовника від приймання зобов'язань (п.8.7 договору).
Згідно з п.8.18 договору сторони зобов'язуються без зволікань у письмовій формі інформувати одна одну про всі обставини, що загрожують виконанню або роблять неможливим виконання зобов'язань за договором та погоджувати заходи по їх усуненню.
При нарахуванні штрафних санкцій розрахунок штрафних санкцій здійснюється з урахуванням того, що загальна ціна договору, від якої розраховуються штрафні санкції, включає ПДВ (п.8.21 договору).
Пунктом 12.6 договору сторони погодили, що останній набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення його печатками (за наявності) сторін, за умови надання виконавцем забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором, які відповідають вимогам, вказаним у п.12.7 цього договору, і діє до 01.10.2024, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Вимоги забезпечення виконання зобов'язань за договором виконавцем: забезпечення виконання зобов'язань за договором здійснюється до укладання договору в один із способів: у формі грошових коштів або надання банківської гарантії/стендбай акредитиву виконання зобов'язань за договором. Банківська гарантія/стендбай акредитив повинні відповідати вимогам, вказаним у Типовій формі банківської гарантії/стендбай акредитиву виконання зобов'язань виконавцем за договором (додаток №10 до договору, що є його невід'ємною частиною) та її сума повинна бути не меншою 5% від загальної вартості (ціни) договору(пункт з п.12.7 договору) .
З метою забезпечення виконання ПП “ЯВІР-2000» зобов'язань за договором АТ КБ “ПриватБанк» (третьою особою) як гарантом була надана банківська гарантія №G1122/7233 від 21.11.2022, якою гарант безумовно та безвідклично та без заперечень зобов'язався виплатити АТ “Укргазвидобування» як бенефіціару на вимогу будь-яку суму, вказану у вимозі бенефіціара, що не перевищує 239 950,00 грн., не пізніше 5 робочих днів з дати отримання вимоги бенефіціара, що містить вказівку на те, у чому полягає порушення ПП “ЯВІР-2000» як принципалом зобов'язань, у забезпечення якого видана ця гарантія, та без необхідності подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, надання додаткових обґрунтувань.
Як убачається з акту б/н, передача будівельного майданчику (фронт робіт) за проєктом “Технічне переоснащення операторної на УКПГ №1 Західно-Хрестищенського ГКР Єфремівського ЦВНГК» здійснено 17.04.2023.
08.11.2023 між сторонами укладена Додаткова угода №1 до договору, якою п.2.2 договору викладено в новій редакції: « 2.2. Закінчення виконання робіт: упродовж 220 календарних днів з дати передачі будівельного майданчика виконавцю».
З урахуванням означених умов додаткової угоди №1 від 08.11.2023, граничним строком виконання робіт є 23.11.2023.
ПП “ЯВІР-2000» у червні 2023 року без порушення строків виконання зобов'язань були виконані роботи та змонтоване обладнання на загальну суму 779 084,40 грн., про що свідчать складені сторонами Довідка про вартість будівельних робіт та витрат за червень 2023, Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2023 від 16.06.2023 та Акт передачі-приймання змонтованого обладнання від 16.06.2023.
У період травень-жовтень 2023 ПП “ЯВІР-2000» було надіслано АТ “Укргазвидобування» сім листів з проханнями про заміну матеріалів (обладнання), які використовуються під час проведення робіт, та з повідомленнями про наявність обставин, що загрожують виконанню робіт або роблять неможливим їх виконання. П'ять листів залишилися без відповіді замовника.
Виконавцем після підписання додаткової угоди №1 від 08.11.2023 направлялись замовнику наступні листи:
лист №360 від 20.11.2023 з проханням продовжити строк виконання робіт за договором до 31.12.2023. Виконавець послався на виявлення додаткових обсягів робіт, які не передбачені проектно-кошторисною документацією та які виконуються силами замовника, та вказав, що без виконання таких робіт неможливе виконання будівельно-монтажних робіт згідно з договором;
лист №361 від 21.11.2023 з проханням погодити заміну сталевої ізольованої труби для прокладання підземного газопроводу, передбаченої проектною документацією, на трубу поліетиленову, по причині неможливості придбання сталевої труби на ринку України.
Означені листи залишені АТ “Укргазвидобування» без відповіді.
26.12.2023 ПП “ЯВІР-2000» направлено АТ “Укргазвидобування» лист №388 (рекомендованим листом з описом вкладення) з проханням надати наказ на призначення голови комісії, членів комісії та відповідальних осіб, які мають право підпису виконавчої документації, актів приймання виконаних будівельних робіт та інших документів по об'єкту будівництва.
Виконавець листом №27 від 12.02.2024 на адресу замовника просив для приймання-передачі виконаних робіт по об'єкту будівництва призначити дату та скликати комісію відповідно до п.5.3 договору (судова колегія звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів направлення (вручення) означеного листа замовнику).
25.03.2024 ПП “ЯВІР-2000» направлено на адресу АТ «Укргазвидобування» лист №58 (рекомендованим листом з описом вкладення) з проханням призначити дату та скликати комісію відповідно до п.5.3 договору для здійснення приймання-передачі виконаних робіт згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт. До означеного листа додані проекти акту приймання-передачі виконаних робіт, устаткування за березень 2024 та порівняльна таблиця із зазначенням фактично виконаних робіт.
До актів за березень 2024 ПП “ЯВІР-2000» включено вартість виконаних робіт на суму 1 341 451,37 грн. (з ПДВ) та вартість устаткування на суму 636 576,79 грн. (з ПДВ).
У порівняльній таблиці вказані фактично виконані роботи, роботи, які не можуть бути виконані без вчинення певних дій замовником, та роботи, виконання яких не є потрібним з огляду на те, що проектні обсяги перевищують фактичні або є недоцільними.
АТ «Укргазвидобування» до матеріалів справи додано копію наказу №489 від 04.04.2024 про створення приймальної комісії по об'єкту “Технічне переоснащення операторної на УКПГ №1 Західно-Хрестищенського ГКР» та наказу №620 від 26.04.2024 про внесення змін до означеного наказу.
Сторонами в червні 2024 року були складені Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2024, Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2024 від 03.06.2024 на суму 1 060 467,92 грн. (з ПДВ), Акт №1 передачі-приймання змонтованого обладнання від 03.06.2024 на суму 636 576,79 грн (з ПДВ). Означені документи підтверджують виконання відповідачем робіт та передачу змонтованого обладнання на загальну суму 1 697 044,71 грн. На Акті №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2024 від 03.06.2024 наявний напис “Станом на 21.05.2024 дані об'єми робіт по факту виконані», посвідчений підписами посадових осіб замовника.
У матеріалах справи також наявні копії чотирьох листів №361, №93, №111, №119, які направлялись ПП “ЯВІР-2000» на адресу АТ «Укргазвидобування» у період з 15.05.2024 по 13.09.2024 відповідно до п.4.2.9 договору із повідомленнями про обставини, що загрожували виконанню робіт у строк, визначений договором. Два з означених листів залишені АТ «Укргазвидобування» без відповіді.
Відповідачем до матеріалів справи також долучена копія наказу АТ «Укргазвидобування» №1447 від 27.09.2024 про створення приймальної комісії по об'єкту “Технічне переоснащення операторної на УКПГ №1 Західно-Хрестищенського ГКР».
У грудні 2024 року сторонами складені Довідка про вартість будівельних робіт та витрати за грудень 2024 від 06.12.2024, Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2024 від 06.12.2024. Означені документи підтверджують виконання ПП “ЯВІР-2000» робіт на загальну суму 1 493 015,76 грн.
АТ «Укргазвидобування» відповідно до платіжних інструкцій №1000045017 від 05.07.2023 на суму 1 697 044,72 грн., №640654 від 21.07.2023 на суму 779 084,40 грн., №1000097690 від 27.12.2024 на суму 1 493 015,76 грн. сплатило на користь ПП “ЯВІР-2000» вартість виконаних робіт на загальну суму 3 969 144,88 грн. (роботи оплачені в повному обсязі).
АТ КБ “Приватбанк» як гарант на письмову вимогу позивача за первісним позовом як бенефіціара сплатило на рахунок АТ «Укргазвидобування» 239 500,00 грн. за банківською гарантією №G1122/7233 від 21.11.2022, про що повідомило ПП «ЯВІР-2000» листом №Е.42.0.0.0/4-241217/34848 від 17.12.2024.
Переглядаючи рішення Господарського суду Полтавської області в частині розгляду первісного позову АТ «Укргазвидобування» до ПП “ЯВІР-2000» про стягнення пені та штрафу за порушення строків виконання робіт, судова колегія враховує наступне.
Беручи до уваги правову природу укладеного між позивачем та відповідачем договору №ТПО/1 від 28.11.2022, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з підряду (будівельного підряду). Враховуючи викладене, судова колегія погоджується із доводами місцевого господарського суду щодо визначення норм матеріального права, відповідно до яких вирішувався цей спір.
З огляду на положення ч.1 ст.837 ЦК України обов'язку підрядника виконати певну роботу кореспондується обов'язок замовника прийняти та оплатити виконану роботу після її фактичного виконання та пред'явлення підрядником для прийняття в установленому порядку.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч.1 ст.875 ЦК України). До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.1 ст.846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до положень ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України унормовано, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписи ст.525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до положень ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У силу приписів ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначалося вище за текстом постанови, з урахуванням умов п.2.2 договору (у редакції додаткової угоди №1 від 08.11.2023), граничним строком виконання ПП «ЯВІР-2000» робіт за договором було 23.11.2023.
Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, у межах погодженого сторонами строку ПП «ЯВІР-2000» були виконані, а АТ «Укргазвидобування» прийняті роботи на суму 779 084,40 грн. за червень 2024. Роботи на суму 3 190 060,47 грн. виконані ПП «ЯВІР-2000» з порушенням погодженого сторонами строку.
За змістом ст.ст.549, 611 ЦК України наслідком прострочення виконання зобов'язання є право кредитора вимагати сплати неустойки (пені та штрафу). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.3 договору сторони погодили, що у разі порушення з вини виконавця строків виконаних робіт, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання із урахуванням ПДВ.
Відповідно до п.8.4.1 договору за порушення строків виконання зобов'язання з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1% вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Під час розгляду справи №917/516/25 судом першої інстанції та безпосередньо під час розгляду справи судом апеляційної інстанції ПП «ЯВІР-2000» посилалося на наявність прострочення позивача як кредитора та, як наслідок, зазначало про відсутність підстав для нарахування неустойки. Так, ПП «ЯВІР-2000» стверджувало, що у розглядуваному випадку відсутня вина виконавця у несвоєчасному завершенні робіт на об'єкті, оскільки таке невиконання пов'язане із тим, що замовник не надав у встановлений строк необхідні вихідні дані, не здійснив погодження.
Згідно з ч.4 ст.612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Частинами 1, 2 ст.613 ЦК України унормовано, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Надаючи оцінку доводам ПП «ЯВІР-2000», Східний апеляційний господарський суд враховує, що сам по собі факт направлення виконавцем на адресу замовника листів із посиланням на певні обставини (необхідність заміни програмного забезпечення Macroscop на Hikvision, необхідність погодження заміни вузла підключення споруд до мереж водопроводу та каналізації, необхідність заміни металевої ємності для каналізаційних стоків на поліетиленову, необхідність погодження додаткових об'ємів робіт по фасаду приміщення насосної станції, необхідність вирішення питання встановлення силами замовника стовпа біля в'їзних воріт під монтаж камер відеоспостереження тощо), які (обставини) нібито створюють загрозу своєчасному виконанню робіт, передбачених договором, не є беззаперечним доказом фактичного існування обставин, викладених у таких листах, а також не підтверджує наявність прострочення кредитора в розумінні ст.613 ЦК України.
Як правильно зауважив місцевий господарський суд, ПП «ЯВІР-2000» не надано до матеріалів справи належних та достатніх у розумінні норм ГПК України доказів, які б підтверджували реальне існування відповідних обставин, доводили об'єктивну неможливість виконання робіт у визначений договором строк у зв'язку із наявністю цих обставин.
Судова колегія поділяє думку суду першої інстанції про те, що у будь-якому разі для встановлення можливого впливу зазначених у листах обставин на дотримання строків виконання робіт, визначених договором, необхідні спеціальні знання у сфері будівництва. У свою чергу, ПП «ЯВІР-2000» не надано до матеріалів справи висновку експерта як доказу на підтвердження наявності обставин, на які воно посилається, та можливого впливу таких обставин на строки та обсяги виконання робіт за договором.
Суд апеляційної інстанції також зауважує, що зі змісту укладеного між сторонами договору не вбачається необхідність вчинення замовником будь-яких інших додаткових дій після початку перебігу строку виконання робіт, невиконання яких (дій) могло б свідчити про прострочення кредитора.
Прийнятними є доводи АТ «Укргазвидобування» про те, що обставини, на які посилався виконавець у листах до дати укладення додаткової угоди №1 від 08.11.2023, були враховані сторонами та, вочевидь, стали підставою для укладення означеної додаткової угоди, якою продовжено строк виконання робіт за договором до 23.11.2023. Відповідні доводи ПП «ЯВІР-2000» під час апеляційного провадження не спростовані.
Надаючи оцінку листу №360 від 20.11.2023, який був направлений ПП «ЯВІР-2000» після укладення додаткової угоди №1 та до закінчення погодженого сторонами строку виконання робіт, судова колегія звертає увагу, що в листі не конкретизовано перелік робіт, які не передбачені проектно-кошторисною документацією, та які, за твердженням відповідача, перешкоджали виконанню в строк робіт за договором та мали бути виконані силами замовника. До того ж неможливість виконання робіт без вчинення з боку замовника певних дій не підтверджена належними та достатніми у розумінні норм ГПК України доказами. Відтак, означений лист не може свідчити про прострочення позивача як кредитора.
Щодо листа ПП «ЯВІР-2000» №361 від 21.11.2023 судова колегія зауважує наступне. За змістом листа виконавець посилається на те, що придбати сталеву ізольовану трубу (визначену проектом) для прокладання підземного газопроводу на ринку України неможливо і просить розглянути можливість її заміни на трубу поліетиленову. Разом з тим, викладені у листі обставини знову ж таки не підтверджені ПП «ЯВІР-2000» жодними доказами.
При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у силу приписів ч.1 ст.839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що підрядні роботи виконуються з матеріалів, устаткування і засобами виконавця.
Згідно з п.4.2.27 договору виконавець гарантував, що до початку виконання робіт має у своєму розпорядженні всі ресурси та обладнання, а також компетентний персонал для якісного та своєчасного виконання робіт.
З огляду на означені погоджені сторонами умови договору, відсутність певних матеріалів (обладнання) не може свідчити про наявність прострочення АТ «Укргазвидобування» як кредитора у розумінні ст.613 ЦК України.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції ПП «ЯВІР-2000» надав пояснення про те, що виконавцем фактично була встановлена на об'єкті саме сталева труба для прокладення підземного газопроводу, передбачена проектно-кошторисною документацією. Означені обставини під час апеляційного провадження сторонами не спростовані.
За змістом апеляційної скарги ПП «ЯВІР-2000» також посилається на те, що замовник затягував порядок приймання-передачі виконаних робіт, зокрема, протягом грудня 2023 - листопада 2024 не міг вчасно призначити робочу комісію для приймання виконаних робіт, тому акти приймання виконаних будівельних робіт підписані лише 03.06.2024 та 06.12.2024, хоча роботи фактично були виконані ще в 2023 році.
Судова колегія звертає увагу, що означені доводи відповідача за первісним позовом були, разом з іншим, предметом розгляду Господарського суду Полтавської області, який надав їм належну правову оцінку, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Так, місцевий господарський суд, з урахуванням умов п.5.3 договору та положень ч.1 ст.882 ЦК України правильно зауважив, що дії замовника з прийняття виконаних робіт (у тому числі, шляхом призначення робочої комісії) мають бути вчинені ним після того, як виконавець здійснить відповідне повідомлення про готовність до передання фактично виконаних робіт. У свою чергу, матеріали справи не містять доказів здійснення такого повідомлення замовника в межах погодженого сторонами строку виконання робіт (до 23.11.2023), як і не містять доказів повідомлення про необхідність створення комісії. Усі листи, на які апелянт посилається як на доказ затягування замовником порядку приймання-передачі виконаних робіт, датовані після 23.11.2023. Матеріали справи також не містять доказів направлення виконавцем замовнику в період до 23.11.2023 актів виконаних робіт, довідок про вартість виконаних робіт та виконавчої документації, які з огляду на положення п.5.6 договору повинні були складатися та направлятися замовнику щомісячно.
Відтак, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ПП «ЯВІР-2000» не доведено існування станом на 23.11.2023 обставин, які можуть свідчити про прострочення АТ «Укргазвидобування» як кредитора в розумінні ст.613 ЦК України.
Щодо листів №388 від 26.12.2023 та №27 від 12.02.2024 (які направлялися після закінчення погодженого сторонами строку виконання робіт) судова колегія зауважує, що вони не містять інформації про готовність виконавця до передачі замовнику визначеного обсягу виконаних робіт певної вартості. В якості додатків означені листи не містили актів фактично виконаних робіт та виконавчої документації. Матеріали справи також не містять доказів того, що станом на дату складання листів (26.12.2023 та 12.02.2024) ПП «ЯВІР-2000» було фактично виконано певні обсяги робіт, які мали бути прийняті комісією.
Разом з тим, листом №58 від 25.03.2024 (направлений рекомендованим листом з описом вкладення) виконавець просив замовника скликати комісію відповідно до п.5.3 договору для здійснення приймання-передачі виконаних робіт за березень 2024. Лист у якості додатків містив проекти акту приймання-передачі виконаних робіт за березень 2024 на суму 1 341 451,37 грн. (з ПДВ), акту передачі устаткування на суму 636 576,79 грн. (з ПДВ) та порівняльна таблиця із зазначенням фактично виконаних робіт та робіт, які не були виконані.
Як убачається з матеріалів справи, комісія для приймання робіт за договором була створена згідно з наказом №489 від 04.04.2024.
З аналізу Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2024, Акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2024 від 03.06.2024 на суму 1 060 467,92 грн. (з ПДВ), Акту №1 передачі-приймання змонтованого обладнання від 03.06.2024 на суму 636 576,79 грн. (з ПДВ), вбачається, що до означених актів, підписаних у червні 2024, у повному обсязі було включено вартість обладнання, зазначеного виконавцем у акті приймання-передачі устаткування за березень 2024, а також близько 80% (за вартістю) робіт, які були відображені виконавцем як такі, що виконані в березні 2024 у відповідних Актах приймання виконаних робіт та передачі устаткування за березень 2024.
Судова колегія приймає до уваги, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що фактичне оформлення лише 03.06.2024 виконаних робіт на суму 1 060 467,92 грн. (з ПДВ) та передачі змонтованого обладнання на суму 636 579, 79 грн. (з ПДВ), які зазначалися відповідачем як виконані (передані) в березні 2024 року, було обумовлене недоліками виконаних робіт (обладнання, устаткування). Зокрема, матеріали справи не містять двосторонніх актів з переліком виявлених недоліків (п.5.4 договору), доказів відмови виконавця від підписання таких актів, відповідного листування сторін.
Як зазначалося вище за текстом постанови, на Акті №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2024 від 03.06.2024 міститься напис “Станом на 21.05.2024 дані об'єми робіт по факту виконані», посвідчений підписами посадових осіб замовника. Означені обставини під час апеляційного провадження сторонами не спростовані.
За змістом листа від 22.05.2024 в.о. заступника директора з капітального будівництва ГПУ “Шебелинкагазвидобування» Д.Смілий підтвердив фактичне виконання ПП «ЯВІР-2000» 51,7 % робіт від загальної суми договору, що складає 2 481 083,00 грн., та сумарно дорівнює вартості робіт, прийнятих в червні 2023 (779 084,40 грн.) та вартості робіт та обладнання, які будуть відображені сторонами в актах та довідці, підписаних 03.06.2024, на загальну суму 1 697 044,71 грн.
Відтак, обґрунтованим та таким, що відповідає матеріалам справи, є висновок Господарського суду Полтавської області про те, що матеріалами справи з достатньою вірогідністю підтверджено факт виконання ПП «ЯВІР-2000» робіт (з урахуванням вартості обладнання) на загальну суму 1 697 044,71 грн. саме в березні 2024, а не в червні 2024. Фактичне прийняття робіт та оформлення шляхом підписання актів 03.06.2024 мало місце внаслідок прострочення АТ «Укргазвидобування».
З урахуванням положень ч.4 ст.612 ЦК України, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для нарахування виконавцю пені на вартість робіт, виконаних із простроченням, у розмірі 1 697 044,71 грн. за період з квітня 2024 (у межах заявлених АТ «Укргазвидобування» вимог, тобто по 24.05.2024).
Враховуючи наведене, місцевий господарський суд визнав обґрунтованими вимоги АТ «Укргазвидобування» про стягнення пені, нарахованої за період з 24.11.2023 по 30.03.2024 на суму 1 697 044,71 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язань відповідно до п.8.4.1 договору, у розмірі 218 918,77 грн, а позовні вимоги про стягнення 91 640,41 грн. пені, нарахованої за період з 01.04.2024 по 24.05.2024 на суму 1 697 044,71 грн., відхилив як необґрунтовані. Арифметична правильність проведеного судом першої інстанції розрахунку ПП «ЯВІР-2000» за змістом апеляційної скарги не оспорюється.
Щодо нарахування пені за прострочення виконання робіт, прийнятих у грудні 2024, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Виконавцем не надано до матеріалів справи доказів, які б свідчили про наявність прострочення кредитора (замовника) щодо прийняття означених обсягів робіт. Так, ПП «ЯВІР-2000» не надано до матеріалів справи доказів направлення АТ «Укргазвидобування» у вересні-жовтні 2024 разом із листами (перші листи після березня 2024 про прийняття виконаних робіт) актів приймання-передачі виконаних робіт, довідок про їх вартість, виконавчої документації (на виконання п.5.6 договору).
У свою чергу, у листах, які направлялися замовником виконавцю у вересні-листопаді 2024, зазначається про виявлення робочою комісією недоліків під час прийняття виконаних робіт.
Місцевий господарський суд правильно зауважив, що ПП «ЯВІР-2000» не надано жодних доказів на підтвердження наявності обставин, які перешкоджали йому виконати зобов'язання з виконання робіт вартістю 1 493 015,76 грн. (прийняття яких було оформлене сторонами в грудні 2024) саме внаслідок прострочення замовника як кредитора протягом періоду, за який АТ «Укргазвидобування» нараховано пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань відповідно до п.8.4.1 договору (24.11.2023 - 24.05.2024).
Лист ПП «ЯВІР-2000» №93 від 15.05.2024 щодо зміни проектних рішень фактично був направлений АТ «Укргазвидобування» 29.05.2024 (відповідно до накладної та чеку АТ “Укрпошта»), з огляду на що в будь-якому разі не може свідчити про наявність підстав для звільнення виконавця від стягнення пені в межах заявленого АТ «Укргазвидобування» періоду (24.11.2023 - 24.05.2024).
Крім того судова колегія зауважує, що листи відповідача як підрядника самі по собі не є належним доказом фактичного існування обставин, на які в них посилається відповідач, та які можуть розглядатися як обставини, повідомити про які підрядник зобов'язаний замовника відповідно до ст.847 ЦК України. Навіть у разі їх належного підтвердження, такі обставини тягнуть за собою правові наслідки, визначені ст.848 ЦК України. Зокрема, якщо замовник, незважаючи на своєчасне попередження з боку підрядника, у відповідний строк не замінить недоброякісний або непридатний матеріал, не змінить вказівок про спосіб виконання роботи або не усуне інших обставин, що загрожують якості або придатності результату роботи, підрядник має право відмовитися від договору підряду та право на відшкодування збитків. Водночас, відповідач не стверджує, що скористався таким правом. Крім того, наведені норми ЦК України не передбачають можливості продовження строків виконання робіт на час розгляду замовником пропозицій підрядника щодо зміни погоджених проектних рішень.
Оцінивши обставини справи в ї сукупності, Господарський суд Полтавської області виснував про доведеність АТ «Укргазвидобування» факту прострочення ПП «ЯВІР-2000» виконання робіт за договором вартістю 1 493 015,76 грн. (вартість робіт, прийняття яких було оформлене сторонами в грудні 2024) та про наявність підстав для нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов'язань відповідно до п.8.4.1 договору на означену суму за період, визначений позивачем (24.11.2023 - 24.05.2024), у розмірі 273 221,88 грн. Арифметична правильність означеного розрахунку за змістом апеляційної скарги не оспорюється.
Судова колегія відхиляє посилання скаржника на те, що положення пп.8.4.1 договору стосуються п.8.4 договору і застосовуються лише у разі прострочення виконання виконавцем неякісних робіт.
З аналізу пункту 8.4.1 договору вбачається, що сторони погодили відповідальність у вигляді сплати пені саме за порушення строків виконання зобов'язання, а не за порушення умов щодо якості робіт, як на тому наполягає апелянт. При цьому сама лише нумерація договору не може у розглядуваному випадку впливати на погоджену сторонами відповідальність (змінювати підстави її застосування).
Безпідставними також є доводи апелянта про те, що відповідальність за п.8.3 договору застосовується до виконавця у вигляді штрафу у розмірі 10% від вартості саме робіт, з яких допущено прострочення, без включення вартості матеріалів та обладнання, які використовувалися під час виконання відповідних робіт.
Означені твердження скаржника суперечать узагальненому розумінню погоджених сторонами умов договору. Так, з положень п.п.1.1- 1.4 договору вбачається, що термін «роботи» охоплює весь комплекс робіт, визначених проектно-кошторисною документацією. Сторони в п.п.6.1, 6.2 договору використовують як тотожні поняття «загальна ціна договору» та «договірна ціна на виконання робіт» (додаток №2). При цьому у додатку №2 витрати з придбання та доставки устаткування, що монтується, у сумі 721 903,72 грн. включені до договірної ціни на виконання робіт. Договір не передбачає передачу устаткування як окреме зобов'язання, відокремлене від виконання робіт у цілому, що підтверджується відсутністю в Графіку виконання робіт (додаток №3) самостійних строків для такої передачі. До того ж пункт 8.21 договору передбачає, що штрафні санкції обчислюються від загальної ціни договору (яка, у свою чергу, ототожнена в договорі з договірною ціною на виконання робіт, яка включає в себе вартість устаткування та обладнання).
З огляду на наведене, судова колегія вважає правомірним нарахування АТ «Укргазвидобування» штрафу та пені у відсотках від вартості несвоєчасно виконаного зобов'язання, яка (вартість) охоплює й вартість устаткування.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за змістом позовної заяви АТ «Укргазвидобування» заявлено до стягнення з ПП «ЯВІР-2000» одночасно штраф за порушення строків виконання робіт на підставі 8.3 договору у розмірі 10% від вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, та штраф за порушення строків виконання зобов'язання понад 30 днів на підставі 8.4.1 договору у розмірі 7% від вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання.
Тобто, АТ «Укргазвидобування» заявлено вимоги про подвійне стягнення штрафу за одне порушення договору (прострочення виконання робіт), що не узгоджується з приписами ст.61 Конституції України (згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду за одне й те саме порушення) та є підставою для відмови в позові про стягнення одного зі штрафів.
Оскільки передбачена п.8.3 договору відповідальність (саме за порушення строків виконання робіт) у вигляді штрафу в розмірі 10% від вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, включає в себе та сумарно поглинає відповідальність на підставі 8.4.1 договору (за порушення строків виконання зобов'язання) у вигляді штрафу в розмірі 7% від вартості робіт, з яких допущене прострочення виконання, Господарський суд Полтавської області дійшов правильного висновку про те, що обґрунтованими є вимоги АТ «Укргазвидобування» про стягнення з ПП «ЯВІР-2000» штрафу за порушення строків виконання робіт у розмірі 10% від вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, на підставі п.8.3 договору в розмірі 169 704,47 грн. та 149 301,58 грн., що сумарно становить 319 006,05 грн. штрафу. В іншій частині вимоги про стягнення штрафу на підставі п.8.4.1 договору в загальному розмірі 223 304,23 грн. є необґрунтованими та, як наслідок, такими, що задоволенню не підлягають.
Під час розгляду справи в Господарському суді Полтавської області ПП «ЯВІР-2000», зокрема за змістом відзиву на позовну заяву, зазначало про надмірний розмір неустойки та просило суд, у випадку задоволення позову, зменшити розмір заявлених АТ «Укргазвидобування» до стягнення пені та штрафу.
Частиною 3 ст.551 ЦК України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз названої статті свідчить, що вона не є імперативною та застосовується за визначених умов на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо.
Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу, та розмір, до якого підлягає зменшенню. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №924/414/19, від 23.03.2021 у справі №921/580/19.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, разом з іншим, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України), а також принципах господарського судочинства відповідно до ст.2 ГПК України. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі №910/1269/23.
Виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, у тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру. Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18.
Нормами чинного законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.
Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
У постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Категорія "значно", яка використовуються у ст.551 ЦК України, є оціночною і має конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведеної статті направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20.
Оцінивши фактичні обставини справи, зокрема: ступінь виконання зобов'язання боржником (зобов'язання виконане з порушенням строку, але в повному обсязі); поведінку виконавця під час виконання робіт, яка свідчить про вжиття ним заходів щодо поліпшення результату робіт в інтересах позивача, у тому числі - шляхом досягнення матеріального результату зі зменшенням грошових витрат замовника у порівнянні з договірною ціною (ощадливість підрядника); відсутність будь-яких доказів настання для позивача негативних наслідків (у тому числі, майнових втрат, недосягнення очікуваних результатів) внаслідок порушення виконавцем строків виконання робіт, Господарський суд Полтавської області виснував про те, що загальний розмір неустойки (штрафу та пені), який визнаний судом обґрунтованим, (811 146,70 грн.) не відповідає принципам розумності, добросовісності та справедливості, а тому підлягає зменшенню судом.
При цьому суд першої інстанції не вбачав підстав для зменшення стягуваного з ПП «ЯВІР-2000» штрафу в розмірі 319 006,05 грн., оскільки означений розмір штрафу, на переконання суду, є справедливим та знаходиться в розумному співвідношенні з допущеним виконавцем порушенням строків виконання робіт та їх вартістю.
Разом з тим, враховуючи вірогідність впливу на строки виконання робіт, окрім дій або бездіяльності виконавця, дій або бездіяльності замовника (зокрема, залишення без відповіді листів виконавця з повідомленнями про наявність обставин, що, за твердженнями замовника, загрожували якості виконання/придатності результату робіт або робили неможливим їх виконання; надання відповіді на такі листи зі спливом значного строку), а також певних недоліків проектно-кошторисної документації до договору, розробленої визначеною позивачем проектною організацією, а також з метою дотримання розумного балансу між інтересами сторін, суд першої інстанції визнав за можливе зменшити на 2/3 розмір стягуваної з ПП «ЯВІР-2000» пені (492 140,65 грн.), тобто до 164 046,88 грн. пені.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що за встановлених обставин суд першої інстанції мав зменшити рівноцінно розмір штрафу та пені. Тобто, застосований судом першої інстанції розмір зменшення належної до стягнення з відповідача пені (на 2/3 від обґрунтованого розміру) не оспорюється апелянтом.
Разом з тим, апелянт за змістом скарги фактично не спростовує висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зменшення штрафу та не зазначає, у чому саме полягає допущене судом першої інстанції неправильне застосування норм матеріального права.
Вирішуючи питання про наявність підстав для зменшення штрафу судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Пунктом 8.3 договору сторони погодили відповідальність у вигляді штрафу незалежно від терміну прострочення виконавцем своїх зобов'язань.
Відповідач, укладаючи договір з відповідною умовою, мав передбачити, що будь-яке (навіть незначне) порушення строку виконання робіт матиме своїм наслідком застосування відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 10% від вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання.
Крім того, як доречно зауважило АТ «Укргазвидобування» за змістом відзиву на апеляційну скаргу, ПП «ЯВІР-2000», як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи договір, усвідомлювало строки виконання робіт, з огляду на що повинне був розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов'язання у погоджені сторонами строки.
Суд апеляційної інстанції також приймає до уваги, що загальний розмір стягуваної з відповідача неустойки (483 052,93 грн.) становить 15,14% від вартості робіт (3 190 060,47 грн.), які були виконані відповідачем з порушенням строку.
Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що означений розмір стягуваної неустойки відповідає обставинам справи, є обґрунтованим, справедливим, розумним обсягом відповідальності за порушення зобов'язання та, усупереч твердженням апелянта, не може розглядатися як надмірний тягар.
Переглядаючи рішення Господарського суду Полтавської області в частині розгляду зустрічного позову ПП “ЯВІР-2000» до АТ «Укргазвидобування» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 239 950,00 грн., судова колегія враховує наступне.
Правовідносини, які виникли на підставі банківської гарантії №G1122/7233 від 25.11.2022, підпадають під правове регулювання норм § 4 глави 49 ЦК України та глави 22 ГК України (у редакції станом на дату видачі банківської гарантії).
Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч.1 ст.547 ЦК України).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 ЦК України).
Стаття 560 ЦК України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Отже, у відносинах за гарантією беруть участь три суб'єкти - гарант, беніфіціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає в тому, що вона забезпечує належне виконання принципалом його обов'язку перед беніфіціаром. Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. Тобто гарантія створює зобов'язання тільки для гаранта. Подібний висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2020 у справі №904/1156/19.
Згідно із ст.562 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Основною із функцій гарантій, зокрема і банківської гарантії, є забезпечувальна функція, яка полягає в тому, що вона забезпечує належне виконання зобов'язань принципала перед бенефіціаром.
За змістом положень ст.ст.561, 566 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.
Відповідно до ч.1 ст.563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов'язання, незалежне від зобов'язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал зобов'язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов'язання виконанням, гарант не вправі. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25.09.2024 у справі №910/12114/23.
У постанові від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що положення закону про те, що кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією (ч.3 ст.563 ЦК України), слугує меті ідентифікації порушення зобов'язання, а відтак, конкретизації банківської гарантії, і не вказує на обов'язок гаранта перевіряти таке порушення.
Отже, кредитор-бенефіціар має право вимоги як за основним зобов'язанням, так і за незалежною від цього зобов'язання гарантією. Якщо він не отримає виконання за основним зобов'язанням, то, пред'явивши вимогу гаранту, отримає виконання.
Статтею 564 ЦК України передбачено, що після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами (ч.1). Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії (ч.2).
Відповідно до ч.1 ст.569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Судова колегія зауважує, що, як убачається зі змісту договору (зокрема, пункту 12.8 договору) та підтверджено представником АТ «Укргазвидобування» у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 04.11.2025, договір №ТПО/1 від 28.11.2022 укладений сторонами за результатами проведення процедури закупівлі. Відтак, на нього поширюються положення спеціального закону - Закону України «Про публічні закупівлі».
Відповідно до ч.2 ст.27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю:
1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю;
2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;
3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону;
4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Пунктом 12.8 договору сторони погодили, що замовник повертає забезпечення виконання договору після виконання виконавцем усіх умов договору або визнання судом результатів процедури закупівлі, за результатами якої укладено цей договір, або договору недійсним не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Згідно з п.12.9 договору забезпечення виконання договору не повертається замовником у разі невиконання виконавцем умов договору.
Тобто, відповідно до положень пункту 12.8 договору, які узгоджуються з вимогами статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі", забезпечення виконання договору повертається після виконання виконавцем його умов упродовж п'яти банківських днів з дати виконання.
За таких обставин, з урахуванням остаточного приймання виконаних будівельних робіт (06.12.2024), а також з огляду на повне виконання ПП «ЯВІР-2000» умов договору в частині виконання будівельних робіт (що підтверджено безпосередньо представником позивача за первісним позовом у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 04.11.2025), АТ «Укргазвидобування» не має підстав утримувати банківську гарантію.
Разом з тим, у порушення умов п.12.8 договору, не зважаючи на повне виконання ПП «ЯВІР-2000» зобов'язань за договором, АТ «Укргазвидобування» не здійснило повернення банківської гарантії ПП «ЯВІР-2000».
За таких обставин, оскільки зобов'язання за договором були виконані ПП «ЯВІР-2000» у повному обсязі, Господарським судом Полтавської області зроблено помилковий висновок про те, що настав гарантійний випадок.
Суд першої інстанції фактично ототожнив поняття "невиконання договору" та "несвоєчасне виконання договору".
Східний апеляційний господарський суд звертає увагу, що ст.27 Закону України "Про публічні закупівлі", яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, у той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору (аналогічні умови погоджені сторонами в п.п.12.8, 12.9 договору).
При цьому невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.09.2014 у справі №910/12114/23 (на яку доречно послався апелянт за змістом апеляційної скарги), від 04.09.2025 у справі №917/1815/24, від 11.09.2025 у справі №910/279/25.
Помилковими є посилання АТ «Укргазвидобування» за змістом відзиву на апеляційну скаргу на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 01.04.2019 у справі №910/2693/18, та твердження про те, що одного лише факту наявності прострочення виконання основного зобов'язання достатньо для заявлення бенефіціаром вимоги до гаранта про виплату відповідного забезпечення.
У справі №910/2693/18 вимоги та заперечення сторін не ґрунтувалися на нормах Закону України "Про публічні закупівлі" та, відповідно, висновки щодо застосування вказаного нормативного акту відсутні в постанові Верховного Суду, на яку посилається АТ «Укргазвидобування».
Крім того у справі №910/2693/18 згідно з банківською гарантією забезпечувалося належне виконання (без порушень) принципалом негрошового зобов'язання з поставки товару за договором, тоді як у справі №917/516/25 у вигляді банківської гарантії забезпечувалося саме виконання договору, а не дотримання строків виконання будівельно-монтажних робіт.
Отже, висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 01.04.2019 у справі №910/2693/18 стосуються правовідносин, які не є подібними до тих, які виникли між сторонами у справі №917/516/25.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції, разом з іншим, зазначив про те, що ПП «ЯВІР-2000» не зазначені підстави заявлених вимог для стягнення на свою користь грошових коштів, які були сплачені позивачу за первісним позовом (АТ «Укргазвидобування») третьою особою - АТ КБ «Приватбанк».
З цього приводу судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
За змістом зустрічної позовної заяви ПП «ЯВІР-2000» послалося на те, що платіжною інструкцією №164526327 від 16.12.2024 АТ КБ “Приватбанк» за банківською гарантією №G1122/7233 від 21.11.2022 безумовно та безвідклично перерахувало на банківський рахунок бенефіціара (АТ «Укргазвидобування») суму в розмірі 239 950,00 грн.
Копія означеної платіжної інструкції додана до матеріалів справи. У призначенні платежу вказано «погашення дебіторської заборгованості за сплатою за вимогою платежу за банківською гарантією №G1122/7233…».
АТ КБ “Приватбанк» направило ПП “ЯВІР-2000» повідомлення №Е.42.0.0.0/4-241217/34848 від 17.12.2024, в якому зазначило про задоволення вимоги платежу за банківською гарантією №G1122/7233 та перерахування суми в розмірі 239 950,00 грн. на рахунок АТ «Укргазвидобування».
Обставини отримання гарантії в розмірі 239 950,00 грн. підтверджені представником АТ «Укргазвидобування» безпосередньо у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду 04.11.2025 та 05.11.2025.
Судова колегія також враховує, що умови укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та ПП «ЯВІР-2000» договору про надання гарантії передбачали відкриття рахунку покриття, тобто спеціального рахунку, що відкривається банком згідно з вимогами Національного Банку України і використовується з метою формування грошового покриття для виконання платежу(-ів) за гарантією та є забезпеченням виконання зобов'язань клієнта.
Рахунок покриття-це банківський рахунок, на якому депонуються кошти для забезпечення виконання зобов'язань за банківською гарантією. Ці кошти залишаються на рахунку до моменту повного виконання умов договору.
Клієнт відкриває рахунок покриття в банку та вносить на нього необхідну суму для гарантії. Банк блокує ці кошти, і вони стають доступними для здійснення платежів лише після того, як будуть виконані всі умови, перебачені договором.
У випадку оформлення грошового покриття за гарантією, таке покриття має відповідати таким вимогам: постійний контроль та доступ банку до грошового покриття (кошти блокуються банком); банк має право здійснити дебетовий переказ коштів з рахунку покриття у разі настання гарантійного випадку; грошове покриття розміщується клієнтом на весь строк дії гарантії без права дострокового вилучення.
Отже, у розглядуваному випадку сплата АТ КБ «Приватбанк» за гарантією на користь АТ «Укргазвидобування» здійснена за рахунок коштів ПП «ЯВІР-2000», що були
розміщені на рахунку покриття.
Означене, у свою чергу, спростовує висновки місцевого господарського суду про недоведеність позивачем за зустрічним позовом (ПП «ЯВІР-2000») підстав для стягнення на свою користь грошових коштів, які були сплачені позивачу за первісним позовом (АТ «Укргазвидобування») третьою особою - АТ КБ «Приватбанк».
Відтак, здійснивши оцінку змісту укладеного між сторонами договору, враховуючи, що роботи за договором виконані у повному обсязі, прийняті та повністю оплачені замовником, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення замовником (АТ «Укргазвидобування») забезпечення виконання договору (гарантії), не залежно від доводів останнього про неналежне виконання ПП «ЯВІР-2000» умов договору в частині строків виконання робіт.
Означене, у свою чергу, свідчить про наявність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ПП «ЯВІР-2000».
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У цій справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, апеляційна скарга ПП «ЯВІР-2000» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Полтавської області від 16.09.2025 у справі №917/516/25 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні зустрічного позову як таке, що ухвалене за наслідками неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права, з прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення зустрічних позовних вимог ПП «ЯВІР-2000» у повному обсязі. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
За змістом ст.129 ГПК України такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок АТ «Укргазвидобування» витрат ПП «ЯВІР-2000» зі сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви та апеляційної скарги у частині вимог, що стосуються зустрічної позовної заяви (з урахуванням ставок судового збору та з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8). В іншій частині витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ЯВІР-2000» задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 16.09.2025 у справі №917/516/25 скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову.
Прийняти в цій частині нове рішення.
Зустрічні позовні вимоги Приватного підприємства «ЯВІР-2000» задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства “Укргазвидобування» (04053, м.Київ, вул.Кудрявська, буд.26/28; код ЄДРПОУ 30019775) на користь Приватного підприємства “ЯВІР-2000» (36009, Полтавська обл., м.Полтава, вул.Вокзальна, буд.6; код ЄДРПОУ 31175036) грошові кошти в розмірі 239 950,00 грн., судовий збір за подання зустрічної позовної заяви в розмірі 2 879,40 грн.
В іншій частині рішення Господарського суду Полтавської області від 16.09.2025 у справі №917/516/25 залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства “Укргазвидобування» (04053, м.Київ, вул.Кудрявська, буд.26/28; код ЄДРПОУ 30019775) на користь Приватного підприємства “ЯВІР-2000» (36009, Полтавська обл., м.Полтава, вул.Вокзальна, буд.6; код ЄДРПОУ 31175036) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4 319,10 грн.
Господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова з огляду на перебування 05.12.2025 судді-члена колегії у відрядженні підписана 08.12.2025.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя О.А. Істоміна
Суддя О.В. Стойка