ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
02 грудня 2025 року Справа № 902/1083/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Маціщук А.В.
секретар судового засідання Черначук А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СМА Лоджистик" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17 червня 2025 року по справі №902/1083/24 (суддя Шамшуріна М.В.)
час та місце ухвалення рішення: 17 червня 2025 року; м. Вінниця вул. Пирогова, 29; повний текс рішення виготовлено 27 червня 2025 року
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМА Лоджистик"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке"
про стягнення 2 404 607 грн 89 коп.
за участю представників сторін:
від Позивача - Сідоров Д.Д.;
від Відповідча - Гончар О.І..
Товариства з обмеженою відповідальністю "СМА Лоджистик" (надалі - Позивач) звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецьке" (надалі - Відповідач) про стягнення 2 160 000 грн 18 коп. попередньої оплати за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 010901 від 1 вересня 2021 року (надалі - Договір; том 1, а.с. 10), 91 372 грн 91 коп. 3 % річних та 153 234 грн 80 коп. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 1 вересня 2021 року укладено Договір, за умовами якого Відповідач зобов'язався передати у власність, а Позивач - прийняти та оплатити зерно пшениці у строки та на умовах, визначених цим Договором. Позивач зазначив, що на виконання умов Договору Відповідачем виставлено Позивачу рахунок № 55 від 1 вересня 2021 року з призначенням: "згідно договору за 2021", Позивачем - сплачено продавцю суму 2160000 грн 18 коп. за Договором згідно рахунку № 55 від 1 вересня 2021 року, що підтверджується платіжним дорученням № 228 від 29 жовтня 2021 року. Разом з тим, як стверджує Позивач, поставки товару Відповідачем не було здійснено.
З урахуванням наведеного Позивач просив стягнути з Відповідача 2 160 000 грн 18 коп. попередньої оплати за Договором, 91 372 грн 91 коп. річних та 153 234 грн 80 коп. інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17 червня 2025 року в справі №902/1083/24 в задоволенні позову відмовлено.
Відповідне судове рішення ґрунтується на тому, що здійснена судом оцінка доказів у своїй сукупності щодо передачі пшениці Позивачу на підставі накладних, що містяться у матеріалах справи, складення та реєстрація Відповідачем податкової накладної на весь обсяг та суму поставки, включення Відповідачем до складу податкових зобов'язань звітного періоду (жовтень 2021 року) ПДВ у сумі 265 263 грн 18 коп. по операціях з постачання товарів Позивачу, здійснення Позивачем відповідно до пункту 5.1 Договору розрахунку протягом 14 днів з моменту переходу права власності на товар - свідчать про виконання Відповідачем зобов'язань з поставки товару у кількості, яка була оплачена Позивачем. Суд при цьому виснував, що за таких обставин, факт нездійснення передачі товару за Договором з боку Відповідача не знайшов свого підтвердження.
Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що зміст податкової накладної повністю відповідає обсягу та вартості товару, поставленого згідно накладних № 109/1 від 16 жовтня 2021 року, № 110/1 від 17 жовтня 2021 року та № 111 від 18 жовтня 2021 року, кількість поставленої продукції (300 тонн пшениці урожаю 2021 року), а загальна сума коштів, що підлягає сплаті (2160000 грн 18 коп.) відповідає визначеним сторонами умовам Договору та рахунку щодо поставки 300 тонн зерна пшениці.
Суд першої інстанції виснував, що наявними у справі доказами спростовано доводи Позивача щодо непоставки товару за Договором з огляду на що заявлені позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 2 160 000 грн 18 коп. попередньої оплати за Договором, 91 372 грн 91 коп. 3 % річних та 153 234 грн 80 коп. інфляційних втрат є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу (том 2, а.с. 210-221), в якій з підстав, висвітлених в ній, просив рішення Господарського суду Вінницької області від 17 червня 2025 року по справі № 902/1083/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.
Зокрема, мотивуючи апеляційну скаргу, Позивач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що в жодній з цих накладних, копії яких наявні у матеріалах справи, не визначено місцезнаходження товарного складу або взагалі конкретна адреса, де ці накладні були складені за результатами начебто поставки товару, що може бути перевірене шляхом безпосереднього дослідження цих документів.
Апелянт наголошує, що згідно протоколу судового засідання суду від 11 квітня 2025 року в справі № 902/1083/24, в якому судом було досліджено зміст електронних поштових скриньок сторін: agro-siti@ukr.net (електронна поштова адреса Апелянта) та spillinetske@ukr.net (Відповідача), судом було отримано викопіювання шляхом роздруківки змісту веб-сторінок листів, файлів, приєднаних до цих листів, зокрема, лист Відповідача, надісланий з електронної поштової скриньки Відповідача до Апелянта 27 січня 2022 року, під назвою «накладні на поставку пшениці ТОВ», наступного змісту: «Добрий день. Поставка відбулась у жовтні 2021 року. Накладні виписані по Ваших дорученнях на Тов І ФГ», а також приєднані до нього інші редакції накладних № 109/1 від 16 жовтня 2021 року, № 110/1 від 17 жовтня 2021 року, № 111 від 18 жовтня 2021 року, в яких були відсутні підписи уповноваженої особи Апелянта, а підписи уповноважених осіб Відповідача були розміщені та виглядали інакше, аніж у редакції накладних, наданій Відповідачем суду разом з відзивом на позовну заяву.
Позивач зазначав, що у версії наданих до суду Відповідачем накладних відсутній й відтиск печатки Позивача, що з позиції скаржника не дозволяє стверджувати, що представник Позивача підписував ці документи, адже на його переконання підприємство у своїй господарській діяльності завжди використовує печатку у аналогічних випадках.
Апелянт вказав про необхідність призначення апеляційним судом судової експертизи для встановлення обставин підписання або непідписання документів директором Позивача, оскільки вказані обставини дозволять встановити, чи наявні докази поставки або ні, зазначивши, що вказаний захід в порядку статті 99 ГПК України судом першої інстанції з власної ініціативи не було ініційовано, незважаючи на ніби то обгрунтовані сумніви у наданих Відповідачем документах (накладних).
Скаржник вказав, що згідно відповіді ГУ ДПС у Миколаївській області від 3 квітня 2025 року аналізом наданої звітності з ПДВ протягом жовтня 2021 року - грудня 2023 року Позивачем не включалось до складу податкового кредиту обсяги придбання товарів/послуг від Відповідача у відповідності до зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної №36 від 16 жовтня 2021 року, у зв'язку з чим ГУ ДПС у Миколаївській області не надані податкові декларації з ПДВ.
Окрім того, апелянтом разом з апеляційною скаргою подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, обгрунтоване тим, що видаткові накладні № 109/1 від 16 жовтня 2021 року, № 110/1 від 17 жовтня 2021 року, № 111 від 18 жовтня 2021 року, складені між Позивачем та Відповідачем є підробленими, не складались та не підписувались директором Позивача, констатуючи, що у той проміжок часу, директором був ОСОБА_1 . Апелянт зазначав, що враховуючи висновки суду першої інстанції про начебто виконання умов поставки Відповідачем виключно на підставі спірних накладних, суд та сторони позбавлені можливості здійснити перевірку доводів стосовно підпису, начебто вчиненого зі сторони Позивача, директором Позивача ОСОБА_1 на видатковій накладній № 109/1 від 16 жовтня 2021 року, видатковій накладній № 110/1 від 17 жовтня 2021 року, видатковій накладній № 111 від 18 жовтня 2021 року, без спеціальних знань в галузі почеркознавства та експертного порівняння зразків підписів на цих документах з вільними та умовно-вільними експериментальними зразками підпису ОСОБА_1 .
Позивач вказав, що оригінали накладних наявні у представника Відповідача, оскільки він надавав їх для ознайомлення місцевого господарського суду у судових засіданнях, зокрема, у судовому засіданні від 17 червня 2025 року в справі № 902/1083/24, та вважає, що вказані документи можуть бути витребувані судом апеляційної інстанції з метою проведення експертного дослідження. Водночас Позивач вказав, що гарантує своєчасне та якісне виконання вимог, які будуть ставитись до Позивача як до сторони, за клопотанням якої буде призначено почеркознавчу експертизу, зокрема, щодо надання зразків вільних та умовно-вільних підписів ОСОБА_1 для належного проведення експертного дослідження.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 9 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на судове рішення. Запропоновано Відповідачу в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надати до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу Позивача.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 26 вересня 2025 року розгляд апеляційної скарги, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 29 вересня 2025 року, призначено на 5 листопада 2025 року об 14:00 год..
3 листопада 2025 року надійшла заява від представника Відповідача про розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Відповідача та про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення без змін.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 5 листопада 2025 року, з підстав, вказаних у даній ухвалі, розгляд апеляційної скарги відкладено на 2 грудня 2025 року об 14:00 год. Витребувано у Відповідача оригінали доказу - накладної №109/1 від 1 жовтня 2021 року, накладної №110/1 від 1 жовтня 2021 року, накладної №111 від 1 жовтня 2021 року (копії яких долучені до відзиву на позовну заяву). Запропоновано Позивачу надати письмові відомості місцяпроживаня (перебування) ОСОБА_1 (бувшого директора). Зазначено, що вказані документи мають бути надані (надіслані) до Північно-західного апеляційного господарського суду в дводенний термін після отримання ухвали. Попереджено Відповідача про наслідки неподання витребуваних судом документів, передбачених частиною шостою статті 91 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 4 листопада 2025 року заяву представника Позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 902/1083/24 - задоволено.
В судовому засіданні від 2 грудня 2025 року, яке проведено в режимі відеоконфренції, представник Позивача підтримав подане ним клпотання про призначення почерконавчої експертизи, та просив, з огляду на те, що рішення суду побудоване лише на одному доказі, накладних, підпис на яких ставиться під сумнів Позивачем, що в свою чергу впливає на оцінку обставин поставки товару, призначити по справі судову почеркознавчу експертизу.
В судовому засіданні від 2 грудня 2025 року, представник Відповідача заперечив проти задоволення клопотання та просив відмовити в задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, вказавши, що Позивач не заявляв такого клопотання в суді першої інстанції, не дивлячись на те, що справа розглядалася тривалий час та наголосив, що ніякого заперечення щодо підписання накладних директором Позивача на той час, Позивачем не заявлялося.
Одночасно суд апеляційної інстанції дослідив подані оригінали витребуваних від Відповідача доказів (накладні).
Колегія суду заслухавши пояснення сторін з приводу заявленого Позивачем клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, постановила ухвалу із занесенням її до протоколу про відмову в задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи з огляду на наступне.
Експертний висновок це письмове викладання експертом відомостей про обставини, що мають значення для справи, встановлені експертом на підставі його спеціальних знань і отриманих у результаті проведеного дослідження матеріалів справи, яке ґрунтується на сформульованому в ухвалі суду про призначення експертизи завданні.
За змістом статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів і не має заздалегідь установленої сили.
Таким чином, і долучення до справи експертного висновку і ініціювання питання проведення судової експертизи повинно відповідати загальним правилам встановленим процесуальним законодавством для пред'явлення доказів по справі.
Слід враховувати, що встановлений законодавством строк для подання стороною доказу до господарського суду є процесуальним, а відтак, до останнього застосовуються принципи визначені у Главі 6 Господарського процесуального кодексу України.
Частина 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Виходячи з того, що клопотання про призначення судової експертизи не заявлялось під час розгляду справи у суді першої інстанції, останнє повинно відповідати вимогам, передбаченим приписам пункту 2 частини 1статті 99 Господарського процесуального кодексу України, статті 269 Господарського процесуального кодексу України, для подання нових доказів до суду апеляційної інстанції.
Системне тлумачення пункту 2 частини 1 статті 99, частини 1 статті 119, статті 269 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку про обов'язковість визначення та обгрунтування особою при зверненні з клопотанням про призначення судової експертизи на стадії апеляційного перегляду неможливості його подання місцевому господарському суду з причин незалежних від нього, з одночасним наданням до суду клопотання про поновлення строку на подання нових доказів на стадії апеляційного перегляду спору. Дана вимога процесуального законодавства є обов'язковою для заявника в незалежності від того, чи є це способом спростування правової позиції сторони, чи елементом доведення власної правової позиції по справі.
Втім, при дослідженні змісту заявленого клопотання судом апеляційної інстанції встановлено, що останнє не містить як самого обгрунтування неможливості його подання до місцевого господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції (що вказує на бажання сторони отримати новий доказ), так і клопотання про поновлення судом строку на подання стороною нових доказів по справі на стадії апеляційного перегляду спору, що в силу дії пункту 2 частини 1 статті 99, частини 1 статті 119, статті 269 Господарського процесуального кодексу України унеможливлює його задоволення з боку суду апеляційної інстанції. В той же час апеляційний господарський суд бере до уваги і той факт, що накладні не підписувалися ексдиректором Позивача ОСОБА_1. і що ніби то це вказує сам бувший директор, Позивачем а ні з подачею апеляційної скарги, а ні на протязі розгляду апеляційної скарги в Північно-західному апеляційному господарському суді не подано належного і допустимого доказу щодо цього (наприклад нотаріально посвідченої заяви даної особи). Враховуючи усе вищеописане та встановивши в судовому засіданні факт існування даних накладних перевіривши їх оригінали, суд апеляційної інстанції відмовляє Позивачу в задоволенні клопотання про призначення експертизи.
В судовому засіданні від 2 грудня 2025 року, яке було проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Позивачаа підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити. Зокрема, представник Позивача вказав, що в жодній з поданих накладних, копії яких наявні у матеріалах справи, не визначено місцезнаходження товарного складу або взагалі конкретна адреса, де ці накладні були складені за результатами начебто поставки товару. Представник наголосив, що згідно протоколу судового засідання суду від 11 квітня 2025 року в справі № 902/1083/24, в якому судом було досліджено зміст електронних поштових скриньок сторін, судом було отримано викопіювання шляхом роздруківки змісту веб-сторінок листів, файлів, приєднаних до цих листів, зокрема, лист Відповідача, надісланий з електронної поштової скриньки Відповідача до апелянта 27 січня 2022 року, в яких були відсутні підписи уповноваженої особи апелянта, а підписи уповноважених осіб Відповідача були розміщені та виглядали інакше, аніж у редакції накладних, наданій Відповідачем суду першої інстанції разом з відзивом на позовну заяву. Представник Позивача зазначив, що у версії наданих до суду Відповідачем накладних відсутній й відтиск печатки Позивача, що на його переконання не дозволяє стверджувати, що представник Позивача підписував ці документи. Представник вказав, що згідно відповіді ГУ ДПС у Миколаївській області від 3 квітня 2025 року аналізом наданої звітності з ПДВ протягом жовтня 2021 року - грудня 2023 року Позивачем не включалось до складу податкового кредиту обсяги придбання товарів/послуг від Відповідача у відповідності до зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної №36 від 16 жовтня 2021 року, у зв'язку з чим ГУ ДПС у Миколаївській області не надані податкові декларації з ПДВ.
В судовому засіданні від 2 грудня 2025 року представник Відповідача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги Позивача та залишити в силі рішення місцевого господарського суду, вказавши, що судом першої інстанції надано оцінку доказів у своїй сукупності щодо передачі пшениці Позивачу на підставі накладних, що містяться у матеріалах справи, складення та реєстрація Відповідачем податкової накладної на весь обсяг та суму поставки, включення Відповідачем до складу податкових зобов'язань звітного періоду (жовтень 2021 року) ПДВ у сумі 265 263 грн 18 коп. по операціях з постачання товарів Позивачу, здійснення Позивачем відповідно до пункту 5.1 Договору розрахунку протягом 14 днів з моменту переходу права власності на товар, що на переконання представника свідчать про виконання Відповідачем зобов'язань з поставки товару у кількості, яка була оплачена Позивачем, а тому факт нездійснення передачі товару за Договором з боку Відповідача з позиції представника Відповідача не знайшов свого підтвердження.
Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Позивача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
При цьому, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з доказів, долучених до матеріалів справи, 1 вересня 2021 року між Позивачем та Відповідачем укладено Договір (том 1, а.с. 10).
Даний доказ не подано в оригіналі, водночас оцінюється судом в сукупності з іншими доказами наявними в матеріалах справи в контексті можливості чи неможливості факту здійснення операцій щодо поставки товару на суму 2160000 грн.
Мабуть треба зазначити, що: даний доказ не подано в оригіналі, водночас оцінюється судом в сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи в контексті можливості чи неможливості факту здійснення операцій щодо поставки товару на суму 2160000 грн 18 коп..
За умовами пункту 1.1 Договору Відповідач зобов'язався передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити зерно пшениці в строки та на умовах визначених цим Договором.
Згідно з пунктом 3.1 Договору ціна на товар 7200 грн за одну тонну, вказується у специфікаціях (додатках) до даного Договору.
Пунктом 3.2 Договору визначено, що кількість товару, що має бути переданим на умовах даного Договору 300 тонн, зазначається у специфікаціях які є невід'ємною складовою даного Договору і оформляються на кожну партію товару окремо.
Відповідно до пункту 3.3 Договору загальна вартість Договору складається із сум вартості товару переданого за умовами даного Договору і зазначається у специфікаціях, які є його невід'ємною складовою.
Згідно з пунктом 4.1 Договору, поставка товару здійснюється самовивозом та автотранспортом покупця.
За умовами пункту 4.2 Договору право власності на товар виникає у Позивача з моменту оформлення видаткових документів на товар згідно чинного законодавства.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що розрахунок проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Відповідача протягом 14 днів з моменту переходу до Позивача права власності на товар якщо сторони не домовляться про інше.
Як визначено пунктом 9.1 Договору: Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання його умов; факсимільні копії підписаних договорів мають юридичну силу до моменту отримання стороною оригіналу.
Договір підписано від імені Позивача директором Романюком В.А., від імені Відповідача директором Гребенюком О.В. та скріплений печатками обох товариств.
Доказів укладення між Позивачем та Відповідачем інших договорів сторонами не надано.
Як вбачається із матеріалів справи 1 вересня 2021 року Відповідачем виставлено Позивачу рахунок № 55 від 1 вересня 2021 року на оплату пшениці у кількості 300 тонн за ціною 6 315 грн 79 коп. на суму 1 894 734 грн, ПДВ 14 % на суму 265 263 грн 18 коп., що разом складає 2 160 000 грн 18 коп.; платник Позивач; згідно договору за 2021 (том 1, а.с. 11, 240).
Як вказує Позивач, згідно з платіжною інструкцією № 228 від 29 жовтня 2021 року Позивачем здійснено оплату на користь Відповідача в сумі 2 160 000 грн 18 коп., із зазначенням у графі призначення платежу "Оплата за пшеницю зг. рах. № 55 від 1 вересня 2021 року у т.ч. ПДВ 14% - 265 263 грн 18 коп." (том 1, а.с. 12). Водночас, як вказує Позивач поставка товару на суму попередньої оплати не відбулася.
Вважаючи, що товар не поставлений та вказуючи на здійснення передоплати за нього, Позивач з метою захисту порушеного, на його думку права, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення стягнути з Відповідача 2 160 000 грн 18 коп. попередньої оплати за Договором, 91372 грн 91 коп. річних та 153 234 грн 80 коп. інфляційних втрат.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних даних справи.
В силу дії статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Як передбачено статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України,господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що: за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
У відповідності до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Предметом апеляційного оскарження та відповідно, апеляційного розгляду, зважаючи на доводи та зміст апеляційної скарги Позивача щодо ніби то не підписання на вже частково надано, видаткових накладних бувшим директором Позивача ОСОБА_1. та в розрізі доводів щодо відсутності доказів, котрі б вказували на здійснення Відповідачем поставки товару, колегія суду зауважує наступне.
До предмета доказування у цій справі входять питання належного виконання Відповідачем умов Договору з поставки (продажу) на користь Позивача (пшениці у кількості 300 тонн) та підстав виникнення спірних правовідносин.
Договір (копія котрого наявна, проте оригінал якого не подавався) підписано від імені Позивача директором Романюком В.А., від імені Відповідача директором Гребенюком О.В. та скріплений печатками обох товариств.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 1 квітня 2025 року керівником Позивача станом на 1 вересня 2021 року був Романюк Віталій Анатолійович (том 2, а.с. 106-108).
За змістом відповіді № 844423 від 14 жовтня 2024 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань керівником Відповідача є Гребенюк Олексій Володимирович, призначений 1 листопада 2013 року (том 1, а.с. 29, 30).
Таким чином, в Договорі зазначено дійсних та уповноважених представниками Позивача і Відповідача на момент його датування. На вказаній копії Договору містяться і печатки сторін.
В той же час, оцінюючи даний Договір з точки зору його існування суд апеляційної інстанції констатує, що зазначення в ньому умови щодо можливості його існування у факсимільній копії дає підстави вважати, що його могли укласти саме шляхом обміну факсимільє копій з підписами і печатками сторін, що в свою чергу вказує на можливість не існування такого Договору саме в письмовій формі (з оригінальним підписом і печатками сторін).
Дане ж, у свою чергу дає підстави вважати вірогідним укладення між сторонами Договору саме у факсимільному форматі (шляхом пересилання на факс іншої сторони варіанту підписаного Договору кожною із сторін).
Також оцінюючи вірогідність проведення операцій за Договором, судом враховується і те, що у пункті 5.1 Договору обумовлено, що розрахунок проводився протягом 14 днів з моменту переходу до Позивача права власності на товар. При цьому жодних умов щодо передоплати за товар (на що звертав увагу представника Відповідача) даний Договір не містить. За таких обставин та з огляду на здійснену оплату Позивачем за товар колегія суду вважає вірогідним укаледення між сторонами саме цього примірника Договору, а також вважає недовединим доводи апелянта щодо того, що такі дії Позивач провів саме в якості передоплати (без отримання товару).
Пунктом 9.1 Договору сторони визначили, що Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання його умов; факсимільні копії підписаних Договорів мають юридичну силу до моменту отримання стороною оригіналу.
Сторонами не спростовано дійсності цього Договору, а також не надано доказів відмови від Договору будь - якою із сторін або його розірвання за взаємною згодою сторін Договору.
Сторонами не надано суду апеляційної інстанції доказів укладення між ними іншого договору ніж Договору, долученого Позивачем до матеріалів справи, як і не доведено існування інших договірних відносин.
В той же час оцінюючи інший доказ, колегія суду констатує, що у рахунку № 55 від 1 вересня 2021 року наданому Позивачем із позовом та оригіналі рахунку № 55 від 1 вересня 2021 року наданому Відповідачем кількість товару на оплату складає 300 тонн, вартість товару з ПДВ - 2 160 000 грн 18 коп., що відповідає визначеній у пункті 3.2. Договору кількості товару, що мала бути передана на умовах цього Договору (300 тонн); загальна вартість Договору, згідно з пунктами 3.1, 3.3 Договору становить 2 160 000 грн (300 х 7 200 = 2 160 000; том 1, а.с. 11, 10; том 2 а.с. 10), що також відповідає вартості товару, зазначеному в цьому рядку.
Сторонами не надано доказів, що станом на дату складення рахунку (1 вересня 2021 року), існували інші підстави для його виписки, окрім Договору.
З урахуванням наведеного, твердження Відповідача в апеляційній скарзі та його представника у судовому засіданні від 2 грудня 2025 року так і в апеляційній скарзі про позадоговірну передачу товару відхиляються судом апеляційної інстанції, як такі, що не підтвердженні відповідними доказами та спростовані матеріалами справи.
В той же час, надаючи оцінку питанню щодо виконання відповідачем зобов'язання з повного постачання товару (пшениці у кількості 300 тонн) апеляційній господарський суд враховує таке.
Судом апеляційної інстанції під час дослідження обставини щодо поставки товару враховується, що на підтвердження обставини передання Відповідачем пшениці Позивачу надано копії наступних видаткових накладних: № 109/1 від 16 жовтня 2021 року, № 110/1 від 17 жовтня 2021 року, № 111 від 18 жовтня 2021 року (том 1, а.с. 164-166).
Зі змісту досліджених видаткових накладних вбачається, що Відповідачем (керівник, зав.складом Олексій Гребенюк) було відпущено Позивачу через директора ОСОБА_1 пшеницю у зазначеній у накладних кількості (згідно накладної № 109/1 від 16 жовтня 2021 року - в кількості 80,780 тонн на загальну суму з ПДВ 581 616 грн 06 коп.; згідно накладної № 110/1 від 17 жовтня 2021 року - в кількості 109,440 тонн на загальну суму з ПДВ 787 968 грн 07 коп. та згідно накладної № 111 від 18 жовтня 2021 року - в кількості 109,440 тонн на загальну суму з ПДВ 787 968 грн 07 коп.).
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакцій чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
За змістом абзацу 3 частини 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.
Відповідно до положень статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів на яких грунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин): господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів (абзац 2 пункту 2.1 Положення); первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац 1 пункту 2.1 Положення); первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац 1 пункту 2.4 Положення); документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац 1 пункту 2.5 Положення).
З долучених до матеріалів справи накладних вбачається, що: по накладній за № 109/1 від 16 жовтня 2021 року відпущено Позивачу для Відповідача через директора ОСОБА_1 пшениці в кількості 80,780 тонн на загальну суму з ПДВ 581 616 грн 06 коп.; по накладній № 110/1 від 17 жовтня 2021 року про відпуск Відповідачем Позивачу через директора ОСОБА_1 пшениці в кількості 80,780 тонн на загальну суму з ПДВ 790 416 грн 07 коп.; по накладній № 111 від 18 жовтня 2021 року про відпуск Відповідачем Позивачу через директора ОСОБА_1 пшениці в кількості 109,440 тонн на загальну суму з ПДВ 787 968 грн 07 коп. (том 1, а.с. 164-166).
Загальна вартість переданого товару згідно зазначених накладних становить 2 160 000 грн 18 коп. та повністю відповідає сумі перерахованих Позивачем коштів, згідно платіжної інструкції №228 від 29 жовтня 2021 року в розмірі 2 160 000 грн 18 коп..
При цьому колегія суду звертає увагу на зміст пункту 4.1 Договору яким передбачено, що поставка товару здійснюється самовивозом та автотранспотром Позивача, що в свою чергу відповідає викладеним у накладних № 109/1 від 16 жовтня 2021 року, № 110/1 від 17 жовтня 2021 року, № 111 від 18 жовтня 2021 року відомостям щодо відпуску пшениці зі складу Відповідача.
В той же час суд в котре акцентує увагу на пункт 5.1 Договору (в контексті вірогідності здійснення поставки) та констатує, що оплата за Договором проведена 29 жовтня 2021 року, а поставка відбулася в період 16-18 жовтня 2021 рьоку (згідно наявних у справі доказів), тобто в період 11-13 днів від дати поставки товару, що цілком відповідає умовам Договору (в контексті оплати товару після його фактичного отримання на протязі 14 днів) та опосердковано свідчать як про те, що ця поставка здійснена за Договором так і те, що дана поставка фактично відбулася.
При цьому, колегія суду в котре констатує, що загальна кількість переданого товару відповідає визначеній кількості товару за Договором (300 тонн) та ціна товару за Договором (2160000 грн 18 коп.) відповідають кількості та ціні визначеній у цих накладних.
Вказані накладні підписані зі сторони Позивача директором ОСОБА_1, який станом на дату підписання накладних з передачі товару виконував обов'язки керівника Позивача.
При цьому, колегією суддів враховується, що окрім як усного зазначення представником Позивача про ніби то не підписання ОСОБА_1, з його усних слів, спірних накладних, матеріали справи не містять а ні будь-якої письмової заяви, а ні нотаріального засвідченої заяви свідка про засвідчення таких обставини самим підписантом - ОСОБА_1.
Під час дослідження електронного листування між сторонами (що долучено місцевим господарським судом до матеріалів справи), судом апеляційної інстанції установлено, що Відповідач у відповідь на лист Позивача від 26 січня 2022 року щодо поставки пшениці 27 січня 2022 року повідомив, що поставка відбулася у жовтні 2021 року.
Що ж до тверджень Позивача в апеляційній скарзі про помилки у оформленні накладних у частині інформації про особу, що відпустила/отримала товар (у графі відпущено - Позивач, у графі одержано - Відповідач), то колегія суду звертає увагу, що за змістом накладних при зазначенні осіб, які відпустили товар вказано керівник Олексій Гребенюк, зав.складом Олексій Гребенюк за наявності відповідних підписів; підписи відповідальних осіб Відповідача по відпуску товару за накладними скріплені печаткою Відповідача.
У свою чергу у графі "прийняв" зазначено "Директор ОСОБА_1" та наявний його підпис.
Крім того суд апеляційної інстанції з урахуванням усього вищезазначеного у даній поставі констатує відсутність підстав вважати, що відпуск товару (пшениці) за накладними № 109/1 від 16 жовтня 2021 року, № 110/1 від 17 жовтня 2021 року та № 111 від 18 жовтня 2021 року здійснено не Відповідачем, а Позивачем.
В той же час, неістотні недоліки у документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Посилання ж Позивача в апеляційній скарзі на неспівпадіння підписів представника Відповідача у накладних судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки самим Відповідачем обставина передання товару та підписання накладних на відпуск товару Позивачу уповноваженими представниками Відповідача визнається.
У свою чергу Позивачем не надано належних та допустимих доказів з метою спростування обставин підписання накладних уповноваженою від імені Відповідача особою.
Також Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які би спростували обставину підписання накладних на отримання пшениці керівником Позивача ОСОБА_1.
Апеляційний господарський суд констатує, що положеннями частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, при цьому жодною стороною висновок експерта з питань, вирішення яких має значення для справи в суді першої інстанції не надано як і не акцентування на цих обставинах під час розгляду справи в суді першої інстанції та в позовній заяві, окрім як уже заявлення клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи в суді апеляційної інстанції.
Що ж до відсутності відтисків печатки Позивача на спірних накладних, то колегією суддів під час вирішення даного питання враховуються положення статті 58-1 ГК України, відповідно до якої суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки та які кореспондуються із положеннями пункту 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 у якому також зазначено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Отже, використання суб'єктом господарювання печатки та скріплення нею підпису на первинних документах не є обов'язком суб'єктів господарювання.
Також, як вже вказувалося у цій постанові, сторонами не надано договорів на підтвердження існування інших господарських правовідносин між сторонами, тому відсутність посилання у тексті накладних на реквізити самого Договору не спростовують обставини поставки товару по ньому, оскільки в підтвердження позовних вимог Позивачем самостійно долучено до матеріалів справи копію Договору, що як встановлено колегією суду вище у цій постанові,могло вірогідно вчинятися у факсимільному вигляді.
В той же час наявність окремих недоліків первинних документів не є обставиною, що спростовує вчинення господарської операції та не позбавляє сторони можливості доводити постачання товару іншими доказами, які у сукупності можуть підтверджувати фактичні обставини здійснення постачання товару.
Згідно вимог пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на дату здійснення спірних поставок товару, об'єктом оподаткування є, зокрема операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту.
Відповідно до частин 201.1, 201.6, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
За змістом пунктів 203.1, 203.2 статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Отже, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
За загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам Закону, зокрема статті 9 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку" та відображають реальні господарські операції.
Як доказ податкова накладна може оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.
Оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару (Постанова КГС ВС від 25 червня 2020 у справі №924/233/18).
На підтвердження обставини поставки товару Відповідачем надано податкову накладну №35 від 16 жовтня 2021 року, згідно якої постачальник (продавець) - Відповідач поставив отримувачу (покупцю) - Позивачу товар згідно з УКТЗЕД 1001 - пшеницю урожаю 2021 року в кількості 300,0 тонн на загальну суму без ПДВ 1 894 737 грн, сума податку на додану вартість 265 263 грн 18 коп., разом з ПДВ 2 169 000 грн 18 коп. з відміткою "зареєстровано в ЄРПН" та копію квитанції від 16 листопада 2021 року, згідно якої доставлено до центрального рівня державної податкової служби України документ Л490902 податкова накладна на суму з ПДВ 2 169 000 грн 18 коп. (том 1, а.с. 167, 168).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що зміст податкової накладної повністю відповідає обсягу та вартості товару, поставленого згідно накладній № 109/1 від 16 жовтня 2021 року, накладній № 110/1 від 17 жовтня 2021 року та накладній № 111 від 18 жовтня 2021 року.
Кількість поставленої продукції (300 тон пшениці урожаю 2021), загальна сума коштів, що підлягає сплаті (2160000 грн 18 коп.) відповідає визначеним сторонами умовам Договору та рахунку щодо поставки 300 тонн зерна пшениці.
Заперечення Позивача, наведені в апеляційній скарзі, щодо складення податкової накладної 16 жовтня 2021 року відразу на усю суму та весь обсяг (кількість) товару, а не згідно накладних по відпуску товару партіями протягом 16 жовтня 2021 року - 18 жовтня 2021 року колегією суду відхиляються, оскільки обставина складення Відповідачем податкової накладної за першою подією на весь обсяг та всю суму поставки товару за умови фактичної передачі товару вказаного обсягу та вартості протягом одного звітного періоду до реєстрації податкової накладної не спростовує вчинення таких дій з огляду на норми Податкового кодексу України (як і враховуючи усе інше, вищевстановлене у цій Постанові).
Також суд констатує і факт того, що у матеріалах справи відсутні докази звернення Позивача до Відповідача з моменту складення та подання на реєстрацію, до/та після фактичної реєстрації податкової накладної щодо необхідності її коригування, як такої, що не відповідає змісту первинних документів.
Позивач у своїх поясненнях стверджував, що податкова накладна складена за першою подією - отримання авансу, проте такі твердження не відповідають фактичним обставинам, оскільки податкова накладна складена 16 жовтня 2021 року за першою подією - відвантаження товару, водночас грошові кошти перераховані Позивачем на користь Відповідача 29 жовтня 2021 року.
Доказів звернення Позивача до Відповідача щодо необхідності складення податкової накладної за першою подією (отриманням авансу), а не за фактом поставки товару чи доказів звернення до контролюючого органу зі скаргою на контрагента у порядку, визначеному пунктом 201.10 статті 201 ПК України, Позивачем не надано.
Оцінюючи складену Відповідачем та зареєстровану податкову накладну у сукупності з іншими доказами у справі, судом апеляційної інстанції враховуються фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
В той же час, колегією суду приймається до уваги, що згідно наданої Головним управлінням ДПС у Вінницькій області відповіді у листі № 5/02-32-04-01-11 від 13 червня 2025 року щодо складення та реєстрації Відповідачем податкових накладних за період вересень 2021 року - грудень 2021 року по операціях з постачання товарі Позивачу, органом ДПС надано виписку з Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН) та зазначено, що у ЄРПН зареєстровано податкову накладну №36 від 16 жовтня 2021 року на загальну суму 2160000 грн 18 коп., яку включено до складу податкових зобов'язань в декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2021 року (що як вже вказувалося відповідно пункту 5.1 Договору).
Головним управлінням ДПС у Вінницькій області також повідомлено, що проведеним аналітичним аналізом встановлено, що розбіжностей податкових зобов'язань між даними з ЄРПН та податкової декларації за жовтень 2021 року не встановлено, тобто Відповідачем включено в податкові зобов'язання в декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2021 року суму ПДВ 265 263 грн 18 коп. по операціях з постачання товарів Позивача (том 2, а.с. 178-184).
У свою чергу, згідно наданої Головним управлінням ДПС у Миколаївській області інформації органом ДПС за даними Єдиного реєстру податкових накладних було встановлено, що Відповідачем на адресу контрагента - покупця Позивача було складено та зареєстровано податкову накладну від 16 жовтня 2021 року №36 на загальну суму 2 160 000 грн 18 коп. в тому числі ПДВ - 265 263 грн 18 коп..
Водночас, за повідомленням Головного управлінням ДПС у Миколаївській області здійсненим аналізом наданої звітності з ПДВ протягом жовтня 2021 - грудня 2023 року Позивачем не включало до складу податкового кредиту обсяги придбання товарів/послуг від Відповідача у відповідності до зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної №36 від 16 жовтня 2021 року, у зв'язку з чим ГУ ДПС у Миколаївській області не надані податкові декларації з ПДВ (том 2, а.с. 67-68).
Надаючи оцінку діям сторін щодо відображення спірної господарської операції з постачання товару у податковому обліку судом апеляційної інстанції враховано, що у постачальника за наслідками здійсненої господарської операції є імперативний обов'язок зі включення до складу податкового зобов'язання звітного періоду суми ПДВ на підставі складеної та зареєстрованої податкової накладної, який Відповідачем за наслідками здійснення господарської операції з постачання товару на користь Позивача за інформацією ГУ ДПС у Вінницькій області виконано.
У свою чергу включення до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі складеної та зареєстрованої податкової накладної є правом покупця.
З урахуванням усього описаного вище, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи Позивача, що не включення ним до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі складеної та зареєстрованої Відповідачем податкової накладної підтверджує відсутність поставки товару, оскільки не реалізація Позивачем як платником податків свого права на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплаченого у ціні товару не свідчить про нездійснення такої господарської операції та не спростовує обставину поставки товару Відповідачем Позивачу.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В той же час, необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Таким чином, колегія суду виснує, що вищеописані накладна на поставку товару є первинними документами, які свідчать про передачу Відповідачем по справі товару та одночасно виникнення у Позивача зобов'язання про здійснення плати за отриманий товар.
Оскільки накладні містять найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, дане в котре засвідчує, що сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов поставки.
З огляду на усе вищевказане в даній постанові, в правовому полі дії пункту 5.1 Договору, колегія суду виснує, що накладними, долученими до матеріалів справи підтверджуються обставини поставки товару, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача про повернення попередньої оплати так як вищеописані доводи та докази підтверджують, що вказана поставка відбулася і проведено саме по Договору.
В той же час з призми дії пункту 5.1 Договору, обов'язок Позивача по оплаті товару виникає саме після прийняття ним товару, що в котре, з огляду на сплату Позивачем коштів, засвідчує факт поставки товару.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суду виснує, що матеріалами справи підтверджено існування між Позивачем та Відповідачем господарських відносин шляхом укладення Договору, який є підставою для виникнення у сторін майново-господарських зобов'язань та відсутність підстав щодо повернення оплаченої Позивачем суми за поставку Відповідачем товару.
Суд апеляційної інстанції враховує при правову позицію, що висвітлено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) де зазначено, що: "добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Підсумовуючи усе описане вище колегія суду резюмує, що здійснивши у своїй сукупності оцінку доказів щодо передачі пшениці Позивачу на підставі Договору та накладних, що містяться у матеріалах справи, складення та реєстрація Відповідачем податкової накладної на весь обсяг та суму поставки, включення Відповідачем до складу податкових зобов'язань звітного періоду (жовтень 2021 року) ПДВ у сумі 265 263 грн 18 коп. по операціях з постачання товарів Позивачу, здійснення Позивачем відповідно до пункту 5.1 Договору розрахунку протягом 14 днів з моменту переходу права власності на товар суд вважає, що дане свідчать про виконання Відповідачем зобов'язань з поставки товару у кількості, яка була оплачена Позивачем.
Відповідно колегія суду доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 2160000 грн 18 коп. попередньої оплати..
Дане рішення прийнято і місцевим господарським судом, а тому Північно-західний апеляційний господарський суд залишає оскаржуване рішення в цій частині без змін.
Що ж стосується позовних вимоги про стягнення 91 372 грн 91 коп. 3 % річних та 153 234 грн 80 коп. інфляційних втрат, то колегія суду зауважує, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Під позовною вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
В даній справі вимоги про стягнення річних та інфляційних є похідними від вимоги про стягнення попередньої оплати, в задоволенні котрої апеляційним господарським судом відмовлено вище у даній постанові.
З огляду на відсутність обставин для задоволення основної вимоги, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави і для задоволення позовних вимог про стягнення 91 372 грн 91 коп. 3 % річних та 153 234 грн 80 коп. інфляційних втрат, котрі нараховані на суму основної вимоги щодо стягнення попередньої оплати.
Відповідно суд апеляційної інстанції відмовляє і в цій частині позовних вимог.
Дане судове рішення прийнято і судом першої інстанції, а тому апеляційний господарський суд залишає без змін оспорюване рішення і в частині стягнення річних та інфляційних.
Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
Таким чином, колегія суддів вважає посилання Позивача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Позивача, згідно статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СМА Лоджистик" на рішення Господарського суду Вінницької області від 17 червня 2025 року в справі №902/1083/24 - залишити без задоволеня.
2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 17 червня 2025 року в справі №902/1083/24 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
5. Справу №902/1083/24 повернути Господарському суду Вінницької області.
Повний текст постанови виготовлено 9 грудня 2025 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Маціщук А.В.