ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
08 грудня 2025 року Справа № 902/541/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Крейбух О.Г.
розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Піскун Людмили Василівни про ухвалення додаткового рішення у справі №902/541/25
за позовом Фізичної особи-підприємця Шевчук Наталі Іванівни
до Фізичної особи-підприємця Піскун Людмили Василівни
про стягнення 24 518,90 грн
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 07 липня 2025 року у справі №902/541/25 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Піскун Людмили Василівни на користь Фізичної особи-підприємця Шевчук Наталі Іванівни 20000,00 грн суми основного боргу, 1017,74 грн 3 % річних, 3501,16 грн - інфляційне збільшення та 2422,40 грн витрат зі сплати судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ФОП Піскун Л.В. звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задоволити частково, стягнувши з ФОП Піскун Л.В. на користь ФОП Шевчук Н.І. 8000,00 грн суми основного боргу, в задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2025 року у справі №902/541/25 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Піскун Людмили Василівни задоволено частково.
Рішення Господарського суду Вінницької області від 07 липня 2025 року у справі №902/541/25 скасовано частково.
Резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції:
"Позов задоволити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Піскун Людмили Василівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Шевчук Наталі Іванівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 8000,00 грн суми основного боргу, 38,79 грн 3 % річних, 101,50 грн інфляційних втрат та 2 422,40 грн витрат зі сплати судового збору.
В частині стягнення 12 000,00 грн основного боргу, 978,95 грн відсотків річних та 3 399,66 грн інфляційних втрат відмовити.
Видати наказ."
Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Шевчук Наталі Іванівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Піскун Людмили Василівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 3 633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
27 жовтня 2025 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Фізичної особи-підприємця Піскун Людмили Василівни про ухвалення додаткового рішення у справі №902/541/25, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Шевчук Наталі Іванівни на її користь витрати на професійну правничу допомогу, понесені на стадії розгляду справи судом апеляційної інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Листом Північно-західного апеляційного господарського суду № 902/541/25/5662/25 від 28 жовтня 2025 року матеріли справи №902/541/25 витребувано з Господарського суду Вінницької області.
11 листопада 2025 року на адресу апеляційного суду надійшли матеріали справи №902/541/25.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, серед іншого, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 прийнято до розгляду заяву Фізичної особи-підприємця Піскун Людмили Василівни про ухвалення додаткового рішення у справі №902/541/25. Запропоновано Фізичній особі-підприємцю Шевчук Наталі Іванівні за наявності надати суду свої заперечення на заяву Фізичної особи-підприємця Піскун Людмили Василівни про ухвалення додаткового рішення у справі №902/541/25.
14.11.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника ФОП Шевчук Н.І. надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких просить суд зменшити розмір понесених ФОП Піскун Л.В. витрат на правничу допомогу до 500,00 грн.
Розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Піскун Людмили Василівни про ухвалення додаткового рішення у справі №902/541/25, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Разом з тим, чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Беручи до уваги те, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Подібна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №908/3182/20, від 30.11.2020 у справі №922/2869/19.
Як вбачається, ФОП Піскун Л.В. на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в суді апеляційної інстанції надала копії договору про надання правничої допомоги від 21.07.2025, Акту виконаних робіт від 24.10.2025, рахунку №01-07/25, квитанції №53649147748 від 23.07.2025.
Так, відповідно до п. 1 договору про надання правничої допомоги від 21.07.2025, укладеного між ФОП Піскун Л.В. (клієнт) та адвокатом Чернілевською Р.В., клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання на представництво та захист інтересів клієнта в порядку та на умовах, визначених цим договором у відносинах з органами влади, в усіх судових установах, органах національної поліції, прокуратури, інших підприємствах, установах, організаціях, органах місцевого самоврядування, органах державної виконавчої служби, незалежно від форм власності, перед будь-якими фізичними особами з усіма правами, які надані законом позивачеві, відповідачеві, третій особі, (крім права відмови від позову і визнання позову) заявнику, стягувачу і боржнику у виконавчому провадженні, потерпілому, заявнику, свідку, підозрюваному, обвинуваченому, засудженому у кримінальному провадженні, іншому учаснику у кримінальному провадженні та особі, яка притягується до відповідальності у справах про адміністративні правопорушення, потерпілому (надалі іменується "правова допомога"), а клієнт зобов'язується оплатити такі послуги
Згідно п. 4 договору за надання послуги з правової допомоги клієнт сплачує адвокатові плату у формі гонорару, розмір якого встановлюється за домовленістю сторін та становить 4 000,00 грн за підготовку, подання апеляційної скарги та супровід справи в суді апеляційної інстанції.
24.10.2025 між сторонами підписано акт виконаних робіт, згідно п. 1 якого на виконання умов договору про надання правової (правничої) допомоги від 21 липня 2025 "адвокатом" надано "клієнту" правову допомогу, а саме: підготовка та подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 07 липня 2025 року у справі №902/541/25.
Відповідно до Квитанції №53640147748 від 23.07.2025 клієнтом на виконання вимог п.п. 4.1 договору про надання правничої (правової) допомоги від 21.07.2025 клієнтом проведена оплата адвокатові за надані послуги в сулі апеляційної інстанції в загальній сумі 4 000 ( чотири тисячі) гривень 00 коп.
Сторони претензій одна до одної не мають.
23.07.2025 Піскун Л.В. сплачено адвокату Чернілевській Р.В. 4 000,00 грн витрат на правничу допомогу, що підтверджується квитанцією №53649147748 від 23.07.2025.
Вказані матеріали є належними доказами (належно оформлені) того, що ФОП Піскун Л.В. надано професійну правничу допомогу у даній справі у суді апеляційної інстанції адвокатом Чернілевською Р.В., згідно відповідного договору, що в силу ст. 126 ГПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви та необхідність відшкодування відповідачу понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Законом України "Про адвокатуру та адвокатську дільність" передбачено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Так, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську дільність").
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п.28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамист.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12).
У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому уст.627 ЦК України.
У постанові від 20.11.2020 Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу "pacta sunt servanda" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому устатті 43 Конституції України.
Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.
Отже, у даній справі вартість правових послуг, що надаються замовнику встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та витраченого представником відповідача часу, а отже, розмір витрат є визначеним, та становить 4 000,00 грн.
Проаналізувавши надані представником відповідача в обґрунтування розміру адвокатських витрат документи, здійснивши аналіз доводів заявника, а також співмірності заявленого останнім розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт, колегія суддів вважає, що заявлені витрати на суму 4 000,00 грн є підтвердженими, співмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг (з огляду на обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору), відповідають критерію розумності їх розміру.
При цьому, позивачем не доведено неспівмірності цих витрат відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України. Жодних обставин або доказів, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, нерозумність, нереальність понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу та/або неналежне оформлення документів, позивачем не наведено.
Разом з тим, оскільки за наслідками розгляду справи №902/541/25 в суді апеляційної інстанції апеляційна скарга ФОП Піскун Л.В. задоволена частково (65,02%), тому витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягненню з позивача підлягають понесені відповідачем судові витрати у сумі 2 600,80 грн (4000*65,02%).
Керуючись ст.ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Фізичної особи-підприємця Піскун Людмили Василівни про ухвалення додаткового рішення у справі №902/541/25 задоволити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шевчук Наталі Іванівни на користь Фізичної особи-підприємця Піскун Людмили Василівни 2 600,80 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
В решті заяви відмовити.
3. Господарському суду Вінницької області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.
4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Крейбух О.Г.