вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"09" грудня 2025 р. Справа№ 927/784/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Тарасенко К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Денар-Люкс"
про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат
за апеляційною скаргою Чернігівської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Чернігівської області
від 23.06.2025 (повний текст складено та підписано 24.06.2025)
у справі № 927/784/22 (суддя Кузьменко Т.О.)
за позовом: Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі
позивача: Чернігівської міської ради
до відповідача 1: Комунального підприємства "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Денар-Люкс"
до відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Домен-Буд"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Регіон Капітал"
про визнання недійсним договорів; зобов'язання привести земельну ділянку до стану, в якому вона була до надання її в фактичне користування; зобов'язання викупу земельної ділянки
У провадженні колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді Кравчук Г.А., Тищенко А.І. перебувала справа №927/784/22.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2025 апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.06.2025 у справі №927/784/22 залишено без змін.
03.11.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшла заява про розподіл судових витрат, у якій заявник просить стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Денар-Люкс" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2025 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Денар-Люкс" про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат до постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2025 за апеляційною скаргою Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.06.2025 у справі №927/784/22 розгляд якої постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2025, у зв'язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/784/22.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 21.11.2025, справу №927/784/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тарасенко К.В., Кравчук Г.А.
Дослідивши матеріали справи та розглянувши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів вважає, що вказана заява підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.
Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Зокрема, згідно із положеннями частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Відповідно до положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Виходячи зі змісту наведених положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Такий обов'язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд і ухвалює рішення в цій частині.
В пунктах 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 Господарського процесуального кодексу України має обов'язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
На підтвердження понесених у суді апеляційної інстанції витрат у розмірі 20 000,00 грн ТОВ "Денар-Люкс" до суду надано копії таких документів: ордер серії СВ №1137227 від 03.08.2025, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №419 від 05.12.2008, договір про надання правничої допомоги від 10.02.2025, додаткову угоду від 01.08.2025 до договору про надання надання правничої допомоги від 10.02.2025, рахунок №1 від 04.08.2025 на суму 3 000,00 грн, рахунок №2 від 25.08.2025 на суму 2 200,00 грн, рахунок №1 від 17.09.2025 на суму 3 300,00 грн, рахунок №1 від 31.10.2025 на суму 11 500,00 грн, платіжні інструкції: №134 від 06.08.2025 на суму 3 000,00 грн, №111 від 26.08.2025 на суму 2 200,00 грн, №136 від 19.09.2025 на суму 3 300,00 грн, №222 від 31.10.2025 на суму 11 500,00 грн, акт здачі-прийняття наданих послуг для від 31.10.2025 та рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару.
Так, згідно п. 1.1. договору про надання правничої допомоги від 10.02.2025 укладеного між ТОВ "Денар-Люкс" та адвокатом Підгорним Костянтином Євгенійовичем, замовник доручив адвокату, а адвокат зобов'язався надавати замовнику правничу допомогу, обумовлену цим договором.
Вартість правничої допомоги (гонорар), яку замовник зобов'язується сплатити адвокату, а також конкретні справи, у яких адвокат має представляти замовника, захищати його права та законні інтереси, визначаються сторонами шляхом взаємного погодження. (п. 1.3 договору).
Відповідно до п. 1 додаткової угоди на підставі п. 1.3 договору від 10.02.2025 сторони домовилися, що в рамках цього договору:
(п. 1.1) замовник доручає адвокату, а адвокат зобов?язується надавати замовнику наступну правничу (правову) допомогу : представляти замовника, захищати його права та законні інтереси в Північному апеляційному господарському суді у справі №927/784/22, у тому числі скласти та подати відзив на апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.06.2025 у справі №927/784/22, складати та подавати інші необхідні для розгляду справи процесуальні документи, представляти інтереси замовника у судових засіданнях під час розгляду справи, досліджувати судову практику розгляду аналогічних справ, консультувати замовника з питань, що виникають під час розгляду справи.
(п. 1.2) вартість правничої допомоги (гонорар), яку замовник зобов?язується сплатити адвокату, за надання правничої допомоги, вказаної в п. 1.1 цієї додаткової угоди, становить 20 000 грн.
На виконання умов договору, 31.10.2025 між відповідачем-2 та адвокатом було підписано акт здачі-прийняття наданих послуг, згідно якого адвокатом надано послуги з правової допомоги (складання та подання відзиву на апеляційну скаргу, інших необхідних для розгляду справи процесуальних документів, представлення інтересів замовника у судових засіданнях під час розгляду справи, які відбулися 24.09.2025 та 30.10.2025, дослідження судової практики розгляду аналогічних справ, надання замовнику усних консультацій з питань, що виникли під час розгляду справи) на суму 20 000 грн.
Таким чином, матеріали справи містять документи, які свідчать про реальність надання правової допомоги.
Разом з тим, у вирішенні питання щодо витрат ТОВ "Денар-Люкс", колегія суддів враховує, що розгляд справи №927/784/22 за апеляційною скаргою на рішення господарського суду першої інстанції, який є наслідком нового розгляду, не потребував тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики, а томуз огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг, предмет та підстави позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що визначений ТОВ "Денар-Люкс" розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу витрат.
Апеляційний суд також враховує, що правова позиція ТОВ "Денар-Люкс" була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося. Отже, підготовка цієї справи до розгляду в суді апеляційної інстанції (при новому розгляді справи) не вимагала значного обсягу юридичної роботи та не потребувала значних витрат часу представника ТОВ "Денар-Люкс".
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням усіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 ГПК України.
Тому, за наведених обставин, суд апеляційної інстанції, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), дійшов висновку, що визначений ТОВ "Денар-Люкс" розмір витрат на послуги адвоката підлягає зменшенню до 10 000,00 грн і такий розмір буде відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Керуючись ст.ст. 124, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Денар-Люкс" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат задовольнити частково.
Стягнути з Чернігівської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Денар-Люкс" витрати на професійну правничу допомогу, що понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.
В іншій частині заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Денар-Люкс" про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення.
Матеріали справи №927/784/22 повернути Господарському суду Чернігівської області.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
К.В. Тарасенко