вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"09" грудня 2025 р. Справа№ 910/5243/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" про ухвалення додаткового рішення,
за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий холдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025
у справі №910/5243/25 (суддя - Полякова К.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий холдинг"
про стягнення заборгованості.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий холдинг" про стягнення 831450,58 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 (повний текст складений 22.09.2025) у справі №910/5243/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий холдинг" 534811,23 грн основного боргу, 328,40 грн 3% річних, 24096,15 грн інфляційних втрат та 36292,92 грн пені, в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промисловий холдинг" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просило скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 (колегією суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий холдинг" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі №910/5243/25 залишено без змін.
26.11.2025 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, згідно якої заявник просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий холдинг" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/5243/25 прийнято до розгляду в порядку письмового провадження та встановлено відповідачу строк на подання клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами у даній справі.
05.12.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий холдинг" надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, згідно яких відповідач вказує, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правову допомогу є завищеним, неспівмірним зі складністю справи, не відповідає критеріям розумності, реальності та справедливості.
Зокрема, відповідач зауважує, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 30000 грн за участь представника в одному судовому засіданні та підготовці відзиву на апеляційну скаргу є неспівмірним витраченому часу та складності справи. Також відповідач звертає увагу, що додатковим рішенням суду першої інстанції від 06.10.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" про відшкодування витрат на правову допомогу у справі №910/5243/25 задоволено частково та стягнуто з відповідача 14409,24 грн, а тому заявлені позивачем витрати за правову допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 30000 грн є завищеними.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, заперечення відповідача проти ухвалення додаткового судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення зазначеної заяви з огляду на наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч 5 та 6 ст. 126 ГПК України).
У розумінні положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, також визначені положеннями ч. ч. 6, 7 та 9 ст. 129 цього Кодексу.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5- 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5- 7 та 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, а також у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №910/8342/21.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі ст. 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст. ст. 75-79 ГПК України.
За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
У ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні положень Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Аналогічні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на апеляційну скаргу позивачем, крім іншого, повідомлено, що за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" буде звертатись до суду із заявою про розподіл понесених витрат на професійну правничу допомогу та визначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у розмір 30000 грн.
Згідно поданої позивачем заяви про ухвалення додаткового рішення останній просить суд стягнути з відповідача 30000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції при розгляді справи №910/5243/25, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" надано:
- договір №22/05/24-01 про надання професійної правової (правничої) допомоги адвоката та юридичних послуг від 22.05.2024;
- додаткову угоду №04 від 20.10.2025 до договору про надання професійної правової (правничої) допомоги №22/05/24-01;
- рахунок на оплату №52431 від 25.11.2025;
- акт здачі-приймання послуг з правової (правничої) допомоги адвоката №52431 від 25.11.2025;
Крім того, у матеріалах справи міститься ордер серії ВВ №1053562 від 06.11.2025 на надання правничої допомоги адвокаткою Пономаренко Н.В. позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №18/02-5 від 19.11.2015 (серія ЛГ №000402).
Матеріалами справи підтверджується, що правову допомогу Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" у ході розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції надавала адвокатка Пономаренко Н.В.
Згідно договору №22/05/24-01 від 22.05.2024 про надання професійної правової (правничої) допомоги адвоката та юридичних послуг, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" (клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Ліга Веріті" (виконавець), виконавець зобов'язується здійснити захист, представництво та надати інші види правової (правничої) допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов'язується оплатити надані послуги, а також фактичні витрати, пов'язані з виконанням цього договору.
Відповідно до п. 4.2 договору розмір ціни послуг за правову (правничу) допомогу виконавця та порядок розрахунків визначаються згідно з умовами відповідної додаткової угоди до цього договору.
За кожним фактом надання послуг за домовленістю сторін виконавцем складається відповідний акт наданих послуг у двох примірниках, які направляються для підписання клієнту (п. 4.4 договору).
20.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" та Адвокатським об'єднанням "Ліга Веріті" укладено додаткову угоду №04 до договору про надання професійної правової (правничої) допомоги №22/05/24-01, згідно якої сторони погодили доручення клієнта, щодо необхідних йому послуг з правової (правничої) допомоги адвоката та умови надання послуг щодо супроводження клієнта під час апеляційного оскарження Товариством з обмеженою відповідальністю "Промисловий холдинг" рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 у справі №910/5243/25. Зокрема, сторонами встановлено, що ціна послуг за дорученням (основний гонорар) в суді апеляційної інстанції є фіксованою та складає 30000 грн, та не залежить від обсягу та часу, витраченого виконавцем.
25.11.2025 сторонами за договором підписано акт №52431 здачі-приймання послуг з правової (правничої) допомоги адвоката на суму 30000 грн, за яким виконавець надав, а клієнт прийняв такі послуги: аналіз апеляційної скарги, аналіз рішення суду першої інстанції від 11.09.2025, пошук та аналіз судової практики з питань господарського спору та викладення їх в тексті відзиву; підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу; участь у судовому засіданні 25.11.2025.
Згідно акту вартість послуг з правничої допомоги в суді апеляційної інстанції склала 30000 грн.
Також в акті відмічено, що сторони не мають претензій одна до одної з приводу якості, строків та кількості зазначених послуг.
Північний апеляційний господарський суд зазначає про те, що наведена в акті інформація щодо наданих адвокаткою Пономаренко Н.В. позивачу послуг підтверджується матеріалами справи, а саме, під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції позивачем було надано відзив на апеляційну скаргу, також адвокатка брала участь у судовому засіданні 25.11.2025.
Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва", згідно з вимогами ст. 74 ГПК України, було надано докази в обґрунтування понесених витрат.
Заперечуючи проти заяви позивача про відшкодування витрат на правову допомогу Товариство з обмеженою відповідальністю "Промисловий холдинг" вказує, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу є завищеним, неспівмірним зі складністю справи, не відповідає критеріям розумності, реальності та справедливості.
Північний апеляційний господарський суд звертає увагу, що при зменшенні витрат на правову допомогу слід враховувати: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої та апеляційної інстанцій, чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтувала свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22, від 23.11.2023 у справі №911/2408/22, від 30.11.2023 у справі №924/878/22).
Досліджуючи обґрунтованість та пропорційність розміру заявлених до стягнення позивачем витрат на професійну правничу допомогу через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони, колегія суддів частково погоджується з доводами наведеними відповідачем стосовно їх неспівмірності, фактичності та неминучості їх надання, з огляду на наступне.
Матеріали справи та зміст судових рішень свідчать про те, що правова позиція позивача була сталою, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, адвокатка Пономаренко Н.В. надавала правову допомогу позивачу у судах першої та апеляційної інстанцій, відповідно була обізнана з усіма обставинами цієї справи. Доказів щодо додаткового комплексного вивчення юридичної природи спірних правовідносин під час апеляційного перегляду справи не надано та з матеріалів справи не вбачається. При цьому доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва", викладені у відзиві на апеляційну скаргу, переважно ґрунтуються на аргументах, які наводились ним у процесі розгляду цієї справи в місцевому господарському суді.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що очевидних підстав стверджувати, що необхідна підготовка до розгляду цієї справи при апеляційному провадженні (підготовка відзиву, участь у судовому засіданні) вимагала значного обсягу юридичної роботи та потребувала значних витрат часу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва", немає.
Водночас суд апеляційної інстанції вважає безпідставним включення до складу правничих послуг таких послуг як: ознайомлення з апеляційною скаргою, аналіз оскаржуваного рішення, аналіз судової практики, з огляду на те, що послугою з підготовки відзиву на апеляційну скаргу охоплюється не лише його складення, а також послуги з вивчення апеляційної скарги, аналізу судової практики та позицій Верховного Суду (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/789/21).
Також колегія суддів вважає слушними твердження відповідача стосовно того, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу в розмірі 30000 грн є завищеним, оскільки за результатами розгляду справи в суді першої інстанції заяву позивача про відшкодування витрат на правову допомогу задоволено частково та стягнуто з відповідача 14409,24 грн. У той же час матеріали справи свідчать, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачу було надано значно більший обсяг послуг з правничої допомоги, а тому задоволення заяви позивача (поданої до суду апеляційної інстанції) в повному обсязі не відповідатиме принципам розумності та справедливості.
Разом з тим суд вважає, що участь адвокатки Пономаренко Н.В. у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 25.11.2025 у даній справі є дійсною та необхідною послугою для захисту інтересів позивача.
З урахуванням викладеного, суд, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, беручи до уваги заперечення відповідача на заяву позивача, вважає, що розмір заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 30000 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних та є неспівмірними зі складністю справи, тому їх розмір є необґрунтованим.
Північний апеляційний господарський суд наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас процедура стягнення витрат на правову допомогу не може використовуватися як інститут безпідставного збагачення та як інститут покарання за недобросовісну процесуальну поведінку одного з учасників провадження, оскільки таке стягнення не переслідуватиме легітимну мету та не відповідатиме процесуальній суті передбаченої положеннями ГПК України компенсації таких витрат (подібна позиція викладена в додаткових постановах Верховного Суду від 03.12.2024 у справі №908/314/18, від 12.12.2024 у справі №920/882/23(920/234/19), від 26.11.2024 у справі №922/1792/24, від 19.11.2024 у справі №873/103/24, від 11.03.2025 у справі №910/2810/23).
З огляду на зазначене, враховуючи, що у разі встановленого договором фіксованого розміру гонорару співмірність витрат оцінюється через співвідношення суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів (їх складності та необхідності), кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо, оцінивши подані заявником докази на підтвердження понесених ним витрат та врахувавши заперечення відповідача щодо заявленого їх розміру, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі та наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" розміру витрат на професійну правничу допомогу з 30000 грн до 15000 грн.
Оскільки апеляційна скарга відповідача на рішення суду залишена судом без задоволення, а отже судове рішення ухвалено на користь позивача, витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 15000 грн, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Промисловий холдинг".
Керуючись статтями 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промисловий холдинг" (01001, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 16; ідентифікаційний код 33101495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва" (01001, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 16; ідентифікаційний код 30780994) 15000 грн (п'ятнадцять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді В.В. Андрієнко
С.І. Буравльов