вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" грудня 2025 р. Справа№ 910/4734/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2025
у справі № 910/4734/25 (суддя Усатенко І.В.)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквасила Плюс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про стягнення 113 517,20 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквасила Плюс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення 113 517,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним збереженням відповідачем грошових коштів позивача, які він просить повернути та відшкодувати 3% річних і втрати від інфляції.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2025 по справі № 910/4734/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквасила Плюс" заборгованість у розмірі 92 799, 00 грн, 3% річних у розмірі 4 744, 19 грн та втрати від інфляції у розмірі 15 966, 38 грн.
21.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (через систему «Електронний суд»), в межах встановлених процесуальних строків, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2025 у справі № 910/4734/25 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права. Зокрема апелянт стверджує про те, що попри відвантаження товару в домовлені строки, він є поставленим із суттєвим простроченням, що є належною підставою для звернення покупця як бенефіціара до гаранта із вимогою про виконання банківської гарантії, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України та стягнення на користь позивача коштів.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2025, матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" у справі № 910/4734/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Андрієнко В.В., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2025 у справі № 910/4734/25, за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи.
19.08.2025 через систему «Електронний суд» позивач подав відзив на апеляційну скаргу у якому просив суд відмовити у її задоволенні. При цьому наголошує на тому, що оскаржуване рішення було прийняте місцевим господарським судом із додержанням норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 06.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквасила плюс" (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600007454 (договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у визначений цим договором строк передати у власність покупця протипожежне, рятувальне та захисне обладнання (рукава пожежні) (далі-товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього договору (далі -специфікація), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити такі товари.
Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови, зазначаються у специфікації (п.1.2 договору).
Якість та комплектність товарів повинні відповідати стандартам, технічним умовам, технічній та/або іншій документації, яка зазначається у додатках до цього договору і містить вимоги до товарів згідно з додатком 2 до цього договору. Товари повинні бути новими та такими, що не були у використанні (п.п.2.1, 2.3 договору).
Ціна цього договору становить 1 855 980,00 грн з ПДВ (п.3.1 договору).
За змістом п.5.1 договору постачальник зобов'язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації. Постачальник зобов'язаний одночасно з товаром передати покупцю документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосується товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до цього договору та чинного законодавства України.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що відвантаження постачальником не вказаних у специфікації товарів не допускається. Відвантажені постачальником з порушенням цього пункту товари не підлягають оплаті покупцем.
Поставка товару здійснюється на підставі письмових заявок (далі - заявка) від покупця, які є невід'ємною частиною цього договору. Покупець надсилає скан-копію підписаної уповноваженою особою заявки електронним листом на електронну адресу постачальника, зазначену у п.14.12 цього договору. Датою отримання заявки постачальником вважається дата надіслання відповідного електронного повідомлення покупцем (за змістом п.5.3 договору).
Відповідно до п.5.7 договору приймання покупцем товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов'язку з поставки товарів за цим договором та відсутності у покупця претензій до постачальника щодо якості та комплексності товарів. Такі претензії можуть бути заявлені покупцем постачальнику у порядку, визначеному цим договором та чинним законодавством України.
Датою поставки товарів за цим договором є дата підписання покупцем акту приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до п.5.14 цього договору та передачі постачальником покупцю в повному обсязі наведених нижче документів (в рамках кожної поставки, перелічені документи повинні бути надані постачальником одночасно із здійсненням поставки товару) (п.5.8 договору): 5.8.1 видаткової накладної; 5.8.2 документу про підтвердження якості товарів на кожну одиницю (або партію) товару: сертифікат відповідності (якості); 5.8.3 копії протоколу (ів) випробовувань на рукави пожежні позицій №1, №2, №3 додатку 1 специфікація до договору, щодо відповідності заявленим характеристикам та вимогам ДСТУ 9069:2021 "Протипожежна техніка. Рукави пожежні плоскоскладані для пожежно-рятувальних автомобілів. Загальні вимоги та методи випробування"; 5.8.4 документу про підтвердження гарантійних зобов'язань виробника на товар: паспорт; 5.8.5 товарно-транспортної накладної; 5.8.6 рахунку-фактури; 5.8.7 документу про експлуатацію товарів: паспорт; 5.8.8 інших необхідних документів, якщо такі зазначені в додатку 2 до договору.
Приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі акту приймання товарів за кількістю та якістю (п.5.14 договору).
Згідно п.5.14.1 договору приймання товарів покупцем розпочинається з перевірки якості та кількості поставленого товару умовам цього договору та вимогам Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю. яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П-6 та Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №п-7, що застосовуються до правовідносин сторін за цим договором в тій частині, що не суперечать умовам, встановленим цим договором.
Покупець в односторонньому порядку підписує акт приймання товарів за кількістю та якістю у порядку, передбаченому цим договором. У випадку участі постачальника у прийманні товарів за кількістю та якістю, відповідний акт підписується обома сторонами цього договору (п.5.14.2 договору).
Покупець зобов'язаний прийняти поставлені товари у порядку, визначеному цим договором, оплатити товари своєчасно та в повному обсязі згідно умов цього договору, а постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором, забезпечити поставку товарів, якість та комплектність яких відповідають умовам, установленим розділом 2 цього договору (п.п.6.1, 6.1.1, 6.1.2, 6.3, 6.3.1, 6.3.2 договору).
Відповідно до п.7.4 договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцять) календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов'язань за цим договором.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30 червня 2023 року включно, а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Закінчення терміну (строку) дії цього договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за цим договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.п.12.1, 12.2 договору).
Як вбачається з додатку 1 - специфікації до договору постачальник зобов'язався протягом 60 днів з дати отримання ним заявки поставити перелічений у цій специфікації товар.
Технічні та якісні характеристики товарів визначено у додатку 2 до договору.
Як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 № 910/4621/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквасила Плюс" про стягнення 469542,94 грн, з яких 339644,34 грн пені та 129918,60 грн штрафу, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №4600007454 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 06.04.2023 щодо своєчасної поставки обумовленого договором товару, яке набрало законної сили, додатковою угодою №1 від 12.06.2023 до договору сторонами погоджено вартість товару на суму 1855978,32 грн з ПДВ.
17.04.2023 позивачем на адресу відповідача було надіслано заявку на поставку №1 (№ТОВВИХ-23-4929) від 17.04.2023.
За видатковою накладною №146 від 15.06.2023 відповідачем поставлено позивачу товар на суму 1855978,32 грн.
Суд у справі № 910/4621/24 встановив, що процедура приймання товарів за кількістю та якістю, поставлених відповідачем згідно видаткової накладної №146 від 15.06.2023, здійснювалась позивачем в період з 22.06.2023 до 19.12.2023, тобто протягом 6 місяців з моменту поставки такого товару, що суперечить наведеним вище положенням відповідних Інструкцій, які не суперечать умовам укладеного між сторонами договору, а протягом шестимісячного періоду було складено 5 актів приймання товарів за кількістю та якістю від 23.06.2023, 02.08.2023, 11.08.2023, 01.09.2023, 19.12.2023.
При цьому, за змістом долучених позивачем до матеріалів справи актів вбачається, що відповідач поставив товар у строк, встановлений укладеним між сторонами правочином та надав всі необхідні документи на такий товар, однак у позивача протягом пів року виникали питання щодо дати виготовлення окремих компонентів такого товару. Товар в подальшому було прийнято позивачем без зауважень та заперечень, при цьому заміна будь-якого товару чи компонентів такого товару відповідачем не здійснювалася. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Отже докази, які наявні в матеріалах справи, свідчать про те, що сам позивач, хоч і зі спливом 6 місяців, визнав, що товар, переданий відповідачем 15.06.2023, тобто в погоджений сторонами строк, є товаром належної якості. Крім того, п.5.11 укладеного між сторонами правочину передбачено, що за результатами усунення недоліків в товарах сторони складають акт про усунення недоліків, в якому фіксується факт їх усунення, однак позивачем зазначений доказ до матеріалів справи не додано, що в свою чергу, свідчить про поставку відповідачем 15.06.2023 товару належної якості.
В рішенні Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 № 910/4621/24 зазначено, що на підставі поданих позивачем доказів, судом не встановлено факту неналежного виконання відповідачем обов'язку з поставки товару у визначений договором строк. Отже, оскільки товар належної якості був поставлений відповідачем 15.06.2023, тобто у строк, встановлений укладеним між сторонами правочином, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі № 910/4621/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквасила Плюс" про стягнення 469542,94 грн, з яких 339644,34 грн пені та 129918,60 грн штрафу, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №4600007454 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 06.04.2023 щодо своєчасної поставки обумовленого договором товару, яке набрало законної сили, додатковою угодою №1 від 12.06.2023 до договору сторонами погоджено вартість товару на суму 1855978,32 грн з ПДВ.
17.04.2023 позивачем на адресу відповідача було надіслано заявку на поставку №1 (№ТОВВИХ-23-4929) від 17.04.2023.
За видатковою накладною №146 від 15.06.2023 відповідачем поставлено позивачу товар на суму 1855978,32 грн.
Суд у справі № 910/4621/24 встановив, що процедура приймання товарів за кількістю та якістю, поставлених відповідачем згідно видаткової накладної №146 від 15.06.2023, здійснювалась позивачем в період з 22.06.2023 до 19.12.2023, тобто протягом 6 місяців з моменту поставки такого товару, що суперечить наведеним вище положенням відповідних Інструкцій, які не суперечать умовам укладеного між сторонами договору, а протягом шестимісячного періоду було складено 5 актів приймання товарів за кількістю та якістю від 23.06.2023, 02.08.2023, 11.08.2023, 01.09.2023, 19.12.2023.
При цьому, за змістом долучених позивачем до матеріалів справи актів вбачається, що відповідач поставив товар у строк, встановлений укладеним між сторонами правочином та надав всі необхідні документи на такий товар, однак у позивача протягом пів року виникали питання щодо дати виготовлення окремих компонентів такого товару. Товар в подальшому було прийнято позивачем без зауважень та заперечень, при цьому заміна будь-якого товару чи компонентів такого товару відповідачем не здійснювалася. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Отже докази, які наявні в матеріалах справи, свідчать про те, що сам позивач, хоч і зі спливом 6 місяців, визнав, що товар, переданий відповідачем 15.06.2023, тобто в погоджений сторонами строк, є товаром належної якості. Крім того, п.5.11 укладеного між сторонами правочину передбачено, що за результатами усунення недоліків в товарах сторони складають акт про усунення недоліків, в якому фіксується факт їх усунення, однак позивачем зазначений доказ до матеріалів справи не додано, що в свою чергу, свідчить про поставку відповідачем 15.06.2023 товару належної якості.
В рішенні Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі № 910/4621/24 зазначено, що на підставі поданих позивачем доказів, судом не встановлено факту неналежного виконання відповідачем обов'язку з поставки товару у визначений договором строк. Отже, оскільки товар належної якості був поставлений відповідачем 15.06.2023, тобто у строк, встановлений укладеним між сторонами правочином, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Заперечення відповідача викладені у відзиві щодо неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквасила Плюс" договору №4600007454 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 06.04.2023 спростовані обставинами, встановленими при розгляді справи № 910/4621/24.
Отже, суд у справі № 910/4621/24 дійшов висновку, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання з поставки товару за договором №4600007454 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 06.04.2023.
Заперечуючи проти позову Відповідач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, що зумовило виникнення права на отримання коштів за банківською гарантією. Відповідач не вважає обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 910/4691/24 преюдиційним, оскільки, судом не досліджувались обставини обгрунтованості стягнення банківської гарантії. Відповідач зауважує, що до правовідносин сторін не можуть застосуватись норми ст. 1212 ЦК України, як і норми ст. 625 ЦК України, оскільки, правовідносини є договірними та передбачають відповідну міру відповідальності у вигляді пені, а не 3% річних та втрат від інфляції.
08.03.2023 між Акціонерним товариством "Український будівельно-інвестиційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквасила Плюс" укладено договір про надання гарантії № BGV/UA/03-2-01185 відповідно до п. 1.1 якого гарант за дорученям принципала надає на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" забезпечення виконання договору на суму 92799,00 згідно договору закупівлі, який має бути укладений між принципалом та бенефіціаром згідно з повідомленням про намір укласти договір, оприлюднене на авторизованій уповноваженим органом електронній системі закупівель Prozorro UA-2023-02-10-011555-а 06.03.2023 за результатами відкритих торгів: "Протипожежне, рятувальне та захисне обладнання (рукава пожежні)".
Гарантія надається на термін до 31.07.2023 включно і набуває чинності з 08.03.2023 (п. 1.3 договору про надання гарантії).
08.03.2023 року Акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк" видало банківську гарантію № BGV/UA/03-2-01185 відповідно до змісту якої ця гарантія забезпечує виконання Принципалом Договору, що укладається за результатами процедури закупівлі: «Протипожежне, рятувальне та захисне обладнання (Рукава пожежні)», згідно оголошення про заплановану закупівлю № UA-2023-02-10-011555-a, розміщеного на веб-порталі Уповноваженого органу).
Згідно з умовами Банківської гарантії АТ "Український будівельно-інвестиційний банк, як Гарант, безумовно зобов'язався протягом п'яти банківських днів після одержання ним паперового оригіналу першої письмової вимоги Бенефіціара, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка Бенефіціара (якщо передбачена)) та/або електронного SWIFT-повідомлення через банк Бенефіціара на його SWIFT, сплатити Бенефіціару Повну суму Банківської гарантії, без необхідності для Бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв'язку з невиконанням/ неналежним виконанням Принципалом зобов'язань за Договором. Форма представлення вимоги: у паперовій формі рекомендованим листом або кур'єром та/або ключованим SWIFT-повідомленням через Банк Бенефіціара на SWIFT-адресу Гаранта. Повернення Принципалу цієї Банківської гарантії відбувається шляхом надіслання Бенефіціаром на поштову адресу та/або SWIFT-адресу та/або електронну адресу Гаранта (з дотриманням вимог законодавства щодо КЕП) та/або поштову адресу Принципала повідомлення про ануляцію цієї Банківської гарантії.
Тобто, виконання умов Договору №4600007454 від 06.04.2023 забезпечено банківською гарантією на суму 92799,00 грн, виданою АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" (далі - Банківська гарантія).
25.07.2023 року АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" направило ТОВ "Аквасила Плюс" повідомлення про отримання вимоги, яким повідомило про отримання від ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (Бенефіціара згідно Договору про надання гарантії) свіфт-повідомлення про отримання вимоги про cплату 92799,00 грн, у зв'язку з настанням гарантійного випадку згідно умов Банківської гарантії № BGV/UА/03-2-01185 від 08.03.2023 року, наданої у відповідності до Договору № BGV/UА/03-2-01185 про надання гарантії від 08.03.2023 року. З повідомлення про отримання вимоги вбачається, що Бенефіціар згідно Договору про надання гарантії звернувся з вимогою сплатити суму в розмірі 92799,00 грн., у зв'язку з цим, АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" просило Позивача сплатити (для забезпечення компенсації суми вимоги) суму в розмірі 92799,00 грн.
31.07.2023 року АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" перерахувало на користь ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" 92799,00 грн на виконання його вимоги (платіжна інструкція кредитового переказу № 112538515 від 31.07.2023).
В свою чергу позивач перерахував банку суму банківської гарантії, що підтверджується платіжним дорученням № 162 від 31.07.2023 на суму 92 799,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 ЦК України).
Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України, що кореспондується із приписами статті 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно ч.1, 2 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Укладений між сторонами договір є договором поставки, укладеним у процедурі закупівлі, а відтак, у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України).
Стаття 560 Цивільного кодексу України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною першою статті 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Основною із функцій гарантій, зокрема і банківської гарантії, є забезпечувальна функція, яка полягає в тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання зобов'язань принципала перед бенефіціаром.
За змістом положень статей 561, 566 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.
Відповідно до частини першої статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
При цьому відповідно до пункту 2 глави 4 розділу II Положення одержана вимога/повідомлення бенефіціара або банку бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком - гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.
У постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплати грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов'язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією.
Положення закону про те, що кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією (частина третя статті 563 Цивільного кодексу України), слугує меті ідентифікації порушення зобов'язання, а відтак, конкретизації банківської гарантії, і не вказує на обов'язок гаранта перевіряти таке порушення. Адже гарант може видати на користь одного й того ж бенефіціара декілька банківських гарантій за зверненням одного й того ж принципала у зв'язку з одним чи декількома договорами з бенефіціаром з різними умовами, що передбачають сплату за гарантіями у різних випадках.
Отже, кредитор - бенефіціар має право вимоги як за основним зобов'язанням, так і за незалежною від цього зобов'язання гарантією. Якщо він не отримає виконання за основним зобов'язанням, то, пред'явивши вимогу гаранту, отримає виконання.
За умовами, укладеного між сторонами договору, в забезпечення виконання договору позивач був зобов'язаний надати безвідкличну безумовну банківську гарантію на суму 92799,00 грн, що становить 5 % ціни договору. Вказане зобов'язання було виконано позивачем, це підтверджується матеріалами справи та сторонами не оспорюється.
Банківська гарантія BGV/UA/03-2-01185 від 08.03.2023 надана з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором, з огляду на її зміст, забезпечує саме виконання принципалом договору.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач скористався Банківською гарантією, виданою в забезпечення виконання договору, та отримав від банку - гаранта 92799,00 грн, які були відшкодовані банку позивачем. Відповідна вимога була виставлена відповідачем 24.07.2023.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В рішенні Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 № 9104261/24 встановлено, що обов'язок позивача по поставці товару був виконаний у повному обсязі 15.06.2023.
А тому при розгляді даної справи,суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для звернення до банку та отримання коштів за банківською гарантією. Тобто кошти у сумі 92799,00 грн були отримані відповідачем 31.07.2023 без правової підстави. Тобто, у відповідача існує обов'язок повернути позивачу кошти у сумі 92799,00 грн.
Відповідно до ст.. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Судом першої інстанції також враховано висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 08.08.2023 № 910/17814/23 "у пункті 59 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 (яка оприлюднена після ухвалення оскаржуваної постанови) сформульовано висновки про те, що призначенням інституту гарантії (§ 4 глави 49 ЦК України) є надання упевненості учасникам обороту в тому, що бенефіціар гарантовано і швидко одержить платіж, якщо надасть документи, передбачені гарантією (наприклад, товарно-транспортну накладну, акт приймання-передачі виконаних робіт тощо), причому навіть і в тому випадку, коли між принципалом і бенефіціаром існує спір щодо виконання зобов'язання. Запорукою тому має бути надійність банківської системи. Тим самим у разі виникнення спору щодо наявності чи відсутності боргу принципала останній та бенефіціар в частині стягнення боргу міняються місцями: не бенефіціар звертається до суду за стягненням боргу (бо він вже одержав від гаранта суму боргу, яку вважав наявною), а принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави (глава 83 ЦК України) з огляду на відсутність боргу принципала.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 глави 83 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Суди попередніх інстанцій перевірили обставини виконання позивачем зобов'язань за Договором з поставки товару та встановили відсутність прострочення з боку позивача, а тому виснували, що у відповідача були відсутні підстави для звернення до Банку та отримання відповідних коштів за банківською гарантією, які були сплачені позивачем Банку. Отже, за висновком судів, у відповідача існує обов'язок повернути позивачу кошти. З позовної заяви та змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що позивач стверджував про відсутність гарантійного випадку, безпідставність заволодіння відповідачем зазначених коштів і неправомірність таких дій.".
А отже до спірних правовідносин слід застосовувати норми ст.. 1212 ЦК України, яка фактично у цьому випадку регулює спірні правовідносини (враховуючи висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20).
Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 92 799,00 грн відповідачем суду не надано.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 92 799,00 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.
Відповідно до ст. 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З огляду на ст. 251-253 ЦК України, оскільки, відповідач безпідставно отримав грошові кошти у сумі 92799,00 грн 31.07.2023, він зобов'язаний був їх повернути не пізніше наступного дня (01.08.2023). Тобто відповідач є таким, що прострочив своє грошове зобов'язання щодо повернення безпідставно отриманих коштів з 02.08.2023.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення суми основного боргу у розмірі 92 799,00 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних за період з 01.08.2023 по 15.04.2025 у сумі 4751,82 грн, та стягнення втрат від інфляції у розмірі 15966,38 грн за період з серпня 2023 по березень 2025, колегія суддів зазначає наступне..
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом першої інстанції встановлено наявність простроченого грошового зобов'язання у відповідача перед позивачем у сумі 92 799,00 грн в період з 02.08.2023 по 15.04.2025, а тому вимоги про стягнення 3% річних та втрат від інфляції є обґрунтованими.
Колегія суддів перевіривши розрахунок позивача, погоджується з висновком суду першої інстанції про невірно визначений позивачем період нарахування 3% річних. Згідно перерахунку суду з відповідача підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 47 44,19 грн та втрати від інфляції у розмірі 15 966,38 грн.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2025 у справі № 910/4734/25 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2025 у справі № 910/4734/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2025 у справі № 910/4734/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов