вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" грудня 2025 р. Справа№ 910/6948/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Гаврилюка О.М.
без виклику представників сторін
розглядаючи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмейда Груп"
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2025 року
у справі №910/6948/25 (суддя Пукас А.Ю.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмейда Груп"
про стягнення 7 498, 56 грн
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмейда Груп" (далі - відповідач) про стягнення 7 498, 56 грн.
Позовні вимоги мотивовані порушенням позивачем умов договору від 13.03.2020 року про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-34972142/2020-001, яке полягало у несвоєчасному забиранні відповідачем вагонів.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2025 року позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмейда Груп" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами - 7 498,56 грн та судовий збір в сумі 2 422,40 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алмейда Груп" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2025 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, за твердженням представника скаржника, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алмейда Груп" надало до суду першої інстанції беззаперечні доводи і документальні докази того, що «зайнятість фронта навантаження іншими вагонами» мало місце за прямою виною залізниці - відсутність маневрового локомотива залізниці, що зафіксовано у актах загальної форми № 45, 46, 43, 44, що виключає вину вантажовласника чи третіх осіб, а тому такий час затримки подачі під вантажні операції 8-ми спірних вагонів не може бути обрахований у матеріальну вину/відповідальність відповідача.
Разом з цим, представник скаржника наголосив, що відсутність локомотива залізниці для забирання з під'їзних колій оформлених (повідомлених) до перевезення навантажених вагонів і, відповідно, для подачі наступної партії - 8-ми спірних порожніх вагонів під навантаження на ті ж під'їзні колії (фронт навантаження) є прямим наслідком дій/бездіяльності залізниці та є підставою для виключення з вини і матеріальної відповідальності Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмейда Груп" нарахування і стягнення плати за затримку (користування) вісьма спірними вагонами в сумі 7498, 56 грн.
При цьому, представник скаржника вказав, що акти загальної форми №38 від 30.09.2024 року та №40 від 02.10.2024 року про затримку вагонів не містять підпису представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмейда Груп», а лише рукописним текстом вказано його посаду - менеджер (мен.) та прізвище з ініціалами - Бойко І.В. Фактично акти підписані лише представниками залізниці. Місце для підпису менеджера Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмейда Груп» Бойко І.В. в актах - порожнє.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2025 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмейда Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2025 року у справі №910/6948/25. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
03.10.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник позивача просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2025 року у справі №910/6948/25 залишити без змін.
Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що початок затримки 8-ми спірних вагонів та кінець затримки позивачем доведено належним чином.
Водночас, представник позивача зауважив, що акти загальної форми № 38 від 30.09.2024 року та № 40 від 02.10.2024 року складені про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з вини клієнта у зв'язку з зайнятістю фронту завантаження іншими вагонами у повній відповідності з приписами правил складання актів та правил користування вагонами та контейнерами, містять підпис представника відповідача, що відповідно є підставою для прийняття закріплених в них обставин як достовірних.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, 13.03.2020 року між Акціонерним товариством "Українська залізниця"(залізниця) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алмейда Груп" (замовник) було укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-34972142/2020-001 (далі- договір про надання послуг з організації перевезень), предметом якого відповідно до умов останнього є організація і здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до п.п. 1.4, 1.5 договору про надання послуг надання послуг за цим договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
Підпунктом 2.1.5 пункту 2.1 договору, замовника зобов'язано відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника.
Цей договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (пункт 1.5 договору про надання послуг з організації перевезень).
Договір з урахуванням змін до нього оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті httр://www.uz-саrgо.соm/ з накладенням кваліфікованого електронного підпису (п.1.6 договору про надання послуг з організації перевезень).
Відповідно до п. 1.7 договору про надання послуг з організації перевезень договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору.
Перевізник за результатом розгляду заяви (акцепту) направляє другій стороні у власній інформаційній системі повідомлення з накладенням КЕП:
- або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акцепту) із зазначенням причин для такого повернення;
- або про дату укладення договору, присвоєння замовнику коду замовника як платника, коду вантажовідправника/вантажоодержувача. Код платника є номером договору з замовником (п. 1.9 договору про надання послуг з організації перевезень).
Згідно п. 1.10 договору про надання послуг з організації перевезень договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником Інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1 договору.
18.02.2022 року між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (залізниця) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Самойлівський елеватор» (користувач) було укладено договір № ПР/М-22132/НЮдч від 18.02.2022 року про подачу та забирання вагонів при станції Самійлівка регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (далі - договір про подачу), відповідно до умов якого здійснюється подача, розставлення на місяця навантаження, вивантаження і збирання вагонів з під'їзної колії, яка належить залізниці та обслуговується її локомотивом.
Відповідно до п. 6 договору про подачу визначено, що вагони на під'їзду колію подаються локомотивом Залізниці.
Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту подачі вагонів на під'їзду колію до моменту отримання залізницею повідомлення користувача про готовність вагонів до збирання (п. 10 договору про подачу).
Згідно п. 13 договору про подачу за користування вагонами користувач сплачує залізниці плату згідно з правилами користування вагонами і контейнерами.
Відповідно до п. 20 договору останній вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 21.02.2022 року до 20.11.2027 року.
03.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Самойлівський елеватор» (власник колії/володілець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алмейда Груп» (вантажовласник/користувач) було укладено угоду № 1 про користування під'їзною колією (далі- угода), відповідно до умов якої, власник колії/володілець під'їзної колії надає залізничну під'їзну колію вантажовласнику/користувачу в тимчасове користування для здійснення навантаження / вивантаження (інших операцій). Подача та забирання вагонів, які прибули на адресу вантажовласника, здійснюється на умовах договору № ПР/М-22132/НЮдч від 21.02.2022 року укладеним між власником колії та Акціонерним товариством «Укрзалізниця». Розрахунки за подачу/забирання вагонів, маневрову роботу, користування вагонами та інші додаткові збори здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю «Алмейда Груп». Вантажовласник є відповідальною стороною за сплату послуги користування вагонами.
Як вбачається з матеріалів справи, в порядку, встановленому умовами договору на станцію Самійлівка Придніпровської залізниці на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмейда Груп» 30.09.2024 прибули вагони №58530494, 58548256, 95106001, 95167680, 95216909, 95308359, 95184727, 95237541 за перевізними документами №42052134, 42159657, 42141416, 42135434, 42159632, 42135350, 42135343, 42159665, 42139691, 42052381.
Так, за твердженням позивача, у зв'язку із зайнятістю вантажного фронту під'їзної колії вагони затримані на станції Самійлівка до моменту подачі під вантажні операції з вини клієнта з причин очікування звільнення вантажного фронту, що підтверджується актами загальної форми складеними у відповідності з пунктом 8 Правил користування вагонами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458.
Згідно витягу з книги повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження час подачі повідомлення про подавання вагонів відповідача повідомлено про прибуття вагонів № 95184727, 95216909, 58548256, 95167680, 95308359, 95106001, 58530494, 95237541 - 04 год 35 хв 30.09.2024 року, запланований час подавання вагонів під навантаження - 06 год 35 хв 30.09.2024 року.
Згідно акту форми № ГУ-23 № 38 від 30.09.2024 року на станції Самійлівка Придніпровської залізниці відбулася затримка вагонів, зокрема, вагонів № 95184727, 95216909, 58548256, 95167680, 95308359, 95106001, 58530494, 95237541 у зв'язку з очікуванням подачі під вантажні операції з вини клієнта.
Вагони прибули 30.09.2024 року о 04 год 28 хв. Час затримки вагонів 30.09.2024 року 06:25.
Згідно акту форми № ГУ-23 № 40 від 02.10.2024 року на станції Самійлівка Придніпровської залізниці зафіксовано час закінчення затримки вагонів № 95184727, 95216909, 58548256, 95167680, 95308359, 95106001, 58530494 - 02.10.2024 року о 21:20.
За час затримки вагонів на коліях станції, станцією Самійлівка нарахована плата за користування вагонами по відомостях плати за користування вагонами ф.ГУ-46 № 05109025, 06109026 в розмірі 7 498, 56 грн з урахуванням ПДВ, а загальний час користування 8-ма вагонами склав 62 год 55 хв.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.01.2025 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензії №НЮС-07/2 від 06.01.2025 року, з вимогою перерахувати на рахунок Акціонерного товариства «Укрзалізниця» суму плати за користування вагонами у розмірі 7498,56 грн.
Проте, відповідач, за наслідками розгляду вищевказаної претензії, надіслав позивачу заперечення до претензії. Відповідач вважає неправильним визначення залізницею в актах загальної форми часу початку затримки вагонів 06:25 30.09.2024 року, що призвело до невірного (завищеного) розрахунку загального часу користування вагонами та невірного розрахунку плати за користування вагонами і ціни позову. Посилаючись на положення ст. 42 Статуту залізниць України, відповідач зазначає про обов'язок Залізниці повідомити клієнтів/одержувачів послуги користування вагонами в день прибуття вагонів/ вантажу або до 12-ої години наступного дня, а тому час затримки вагонів з вини вантажовласника починається з моменту надсилання залізницею повідомлення про прибуття вагонів на станцію.
Так, неоплата відповідачем плати за користування вагонами у добровільному порядку і стала підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.
Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 року, та інших нормативних актів, прийнятих у відповідності до них та які регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до п.1 ч. 2 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України).
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (ч. 2 ст. 908 та ст. 920 Цивільного кодексу України).
За приписами п.п. 8 п. 6 розд. 1 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
При цьому Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).
На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).
Згідно зі ст. 6 Статуту залізниці України вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.
Положеннями ст. 42 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення. Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення. За угодою між одержувачем і станцією вагони (контейнери) можуть подаватися без попереднього повідомлення.
Відповідно до пункту 1 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, про прибуття вантажу на станцію призначення залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу, але не пізніше 12-ї години наступного дня, із зазначенням найменування та кількості вантажу, а також роду й кількості вагонів (контейнерів).
Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції спільно з одержувачем.
Одержувач письмово повідомляє начальнику станції прізвища працівників, відповідальних за приймання в узгодженому порядку повідомлень, і номери телефонів (факсів) та адреси електронної пошти, за якими надаються повідомлення.
В окремих випадках повідомлення може здійснюватися шляхом вивішування оголошень у товарній конторі або через посильних тощо.
Пунктом 2 Правил видачі вантажів встановлено, що крім повідомлення про прибуття вантажу начальник станції зобов'язаний повідомити одержувача про час подачі вагонів під вивантаження не пізніше ніж за 2 години до подачі.
За угодою між одержувачем і станцією подача може здійснюватися і без попереднього повідомлення.
Пунктом 5 договору про подачу закріплено, що вагони на під'їзду колію подаються після повідомлення, яке передається не пізніше як за 2 години до подавання відповідальним працівником станції Варварівка по телефону, відповідальному працівнику користувача з реєстрацією у книзі повідомлення про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2.
При цьому, угодою закріплено, що подача та збирання вагонів, які прибули на адресу вантажовласника здійснюється на підставі договору про подачу, зокрема згідно вказаного вище пункту 5.
Відтак, процедура повідомлення по телефону сторонами станом на час виникнення спірних правовідносин була погоджена.
Згідно пункту 3 Правил видачі вантажів при встановленні порядку повідомлення по телефону вантажоодержувачі зобов'язані призначити для цілодобового приймання повідомлень відповідальних працівників і повідомити їх прізвище та номери телефонів начальнику станції.
Реєстрація повідомлень про прибуття і подавання вагонів здійснюється станцією в електронному або паперовому вигляді. Реєстрація повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження у паперовому вигляді здійснюється у книзі повідомлень за встановленою формою згідно додатку 7 у до Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року.
Існування домовленості між сторонами про використання електронного документообігу не нівелює існування погоджених між сторонами зобов'язань за договором про подачу з урахуванням Угоди щодо порядку повідомлення про прибуття вагонів.
При цьому судом встановлено, що на виконання такого порядку відповідачем було обрано відповідальну особу згідно доручення № 7 від 04.07.2024 року.
Так, відповідно до витягу з книги повідомлень форми витягу з книги повідомлень форми ГУ-2 станції Самійлівка повідомлення про прибуття та подавання спірних вагонів було передано черговим по станції представнику вантажовласника об 4 год. 35 хв. 30.09.2024 року та запланований час подавання вагонів під навантаження було встановлено об 6 год. 35 хв (а.с. 188-189).
В силу викладеного вище, враховуючи погоджений сторонами у договорі про подачу та угоди порядку повідомлення про прибуття вагонів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час прибуття вагонів відповідно до норм чинного законодавства - 4 год. 35 хв. 30.09.2024 року, а також про запланований час подавання вагонів під навантаження - 6 год. 35 хв. згідно витягу з книги повідомлень, долученого до позову.
Щодо твердження скаржника, що акти загальної форми №38 від 30.09.2024 року та №40 від 02.10.2024 року про затримку вагонів не містять підпису представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмейда Груп», а лише рукописним текстом вказано його посаду - менеджер (мен.) та прізвище з ініціалами - Бойко І.В. Фактично акти підписані лише представниками залізниці. Місце для підпису менеджера Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмейда Груп» Бойко І.В. в актах - порожнє, колегія суддів відзначає наступне.
Згідно вимог ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт», яка кореспондується з вимогами ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334.
Згідно пункту 1 Правил складання актів при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми.
Пунктом 3 Правил складання актів закріплено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акту, але не менше як двома особами.
В акті загальної форми № 38 від 30.09.2024 року зазначено, що він складений у присутності комерційного агента Шинкарук О.І., начальника станції Геращенко О.І. та менеджера Бойко І.В., а акт загальної форми № 40 від 02.10.2024 року - складений у присутності комерційного агента Шинкарук О.І., начальника станції Геращенко О.І. та менеджера Бойко І.В.
Проте, як вбачається з актів загальної форми № 38 від 30.09.2024 року та № 40 від 02.10.2024 року у графі «Підписи» відсутні підписи менеджера Бойко І.В. (представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмейда Груп»), який брав участь у засвідчені обставин, що стали підставою для складання вказаного акта (а.с. 28).
Отже, акти загальної форми № 38 від 30.09.2024 року та № 40 від 02.10.2024 року складені з порушенням Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року за № 334, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за № 567/6855, а тому вони не можуть бути підставою для нарахування плати за користування вагонами та відповідно стягнення цих коштів з відповідача.
Таким чином, акти загальної форми № 38 від 30.09.2024 року та № 40 від 02.10.2024 року не є належними і допустимими доказами в розумінні статей 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження факту настання відповідних подій - затримки вагонів на станції, оскільки останні не відповідають пункту 3 Правил складання актів.
З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює твердження позивача викладене у відзиві на апеляційну скаргу, що акти загальної форми № 38 від 30.09.2024 року та № 40 від 02.10.2024 року складені про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з вини клієнта у зв'язку з зайнятістю фронту завантаження іншими вагонами у повній відповідності з приписами правил складання актів та правил користування вагонами та контейнерами, містять підпис представника відповідача, що відповідно є підставою для прийняття закріплених в них обставин як достовірних.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідні акти загальної форми містять підписи представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмейда Груп», що відповідно є підставою для прийняття таких доказів як належних.
При цьому, колегія суддів відзначає, що наявні в матеріалах справи пам'ятки про забирання/подавання спірних вагонів, також не містять підпису представника відповідача.
Згідно із положеннями ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 ч. 2 ст.129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 ст. 74, ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Позивач не довів доводи та не надав доказів того, що затримка вагонів на станції призначенні під вантажні операції виникла саме з вини відповідача, що є підставою для відмови у позові.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Так, зазначені в апеляційній скарзі доводи знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції. А тому апеляційну скаргу слід задовольнити.
Заперечення позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, до уваги апеляційним судом не приймаються як такі, що спростовані матеріалами справи.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що враховуючи приписи ст. 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, розгляд даної скарги здійснений судом апеляційної інстанції у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи відповідача, зокрема щодо недоведеності вини відповідача, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим оскаржене рішення суду підлягає скасуванню, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмейда Груп" - задоволенню.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на позивача.
Суд апеляційної інстанції роз'яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмейда Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2025 року у справі №910/6948/25 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2025 року у справі №910/6948/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на позивача.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03680; ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, м. Дніпро, 49038; ідентифікаційний код 40081237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмейда Груп» (пр. Бандери Степана, буд. 28А, літера Г, м. Київ, 04073; ідентифікаційний код 34972142) 3 633,60 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
5. Матеріали справи №910/6948/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Гаврилюк