вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" грудня 2025 р. Справа№ 910/15157/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Кравчука Г.А.
Коробенка Г.П.
секретар судового засідання: Гріщенко А.О.
за участі представників сторін: відповідно до протоколу судового засідання від 03.12.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексагро»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2025 (повний текст ухвали складено - 17.09.2025)
у справі № 910/15157/24 (суддя - Босий В.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексагро»
до Державного підприємства «Центр сертифікації і експертизи насіння і садивного матеріалу»
про стягнення 111 270,49 грн
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Товариство з обмеженою відповідальністю «Імексагро» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Центр сертифікації і експертизи насіння і садивного матеріалу» про стягнення 111 270,49 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства «Центр сертифікації і експертизи насіння і садивного матеріалу» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексагро» заборгованість у розмірі 50 000,00 грн., 3% річних у розмірі 11 112,33 грн., інфляційні у розмірі 50 158,16 грн., судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
12.03.2025 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.
1.1. короткий зміст скарги на дії органу ДВС
04.08.2025 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексагро» надійшла скарга на дії Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якій заявник вказує на неправомірність винесення головним державним виконавцем Яблонською Дарією Вікторівною постанови від 08.04.2025 у ВП №77649890 про зупинення вчинення виконавчих дій, а також вказує на протиправну бездіяльність посадових осіб відділу щодо не розгляду клопотання про скасування вказаної постанови.
1.2. короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2025 у справі №910/15157/24 відмовлено в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексагро» на дії Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Суд першої інстанції не встановив обставин, які б свідчили про порушення Голосіївським відділом державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) будь-яких прав та законних інтересів скаржника.
1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Імексагро» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2025 у справі №910/15157/24 - скасувати, скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексагро» на дії Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - задовольнити, визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яблонської Дарії Вікторівни від 08.04.2025 у ВП №77649890 при примусовому виконанні наказу № 910/15157/24 виданого 12.03.2025 Господарським судом міста Києва, зобов'язати державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у проваджені якого перебуває ВП № 77649890 при примусовому виконанні наказу № 910/15157/24 виданого 12.03.2025 Господарським судом міста Києва поновити та продовжити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 77649890 при примусовому виконанні наказу №910/15157/24 виданого 12.03.2025 Господарським судом міста Києва, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги - витрати на правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн. в суді першої інстанції та в сумі 7 500,00 грн. в суді апеляційної інстанції стягнути з Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексагро».
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:
2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2025 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15157/24 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексагро» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2025 у справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/15157/24.
09.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/15157/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2025, зокрема, відкрито апеляційне провадження у справі №910/15157/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексагро» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2025 та призначено розгляд на 26.11.2025.
15.10.2025 через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексагро» надійшла заява про участь у судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2025, зокрема, заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексагро» про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено, судове засідання по справі №910/15157/24 у режимі відеоконференції відбудеться 26.11.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 відкладено розгляд справи № 910/15157/24 у режимі відеоконференції на 03.12.2025.
2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Товариство з обмеженою відповідальністю «Імексагро» вважає, що судом першої інстанції при розгляді скарги порушено приписи норм процесуального права (ст.ст. 3, 11 , 236 ГПК України), які покладають на суд обов'язок врахування Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також те, що Верховним Судом зроблено висновок, що пункт 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» є таким, що не відповідає Конституції України (суперечить статтям 8, частині другій статті 19, частинам першій, другій статті 55, пункту 9 частини другої статті 129, частинам першій, другій статті 129-1 Конституції України).
2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач та державний виконавець своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Відтак, з урахуванням частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, справа розглядається за наявними матеріалами.
2.4. явка в судове засідання
У судове засідання 03.12.2025 з'явився представник позивача (в режимі відеоконференції), підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Представник Державного підприємства «Центр сертифікації і експертизи насіння і садивного матеріалу» та Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з'явились.
З огляду на те, що наявних матеріалів достатньо для належного перегляду оскаржуваного рішення суду в апеляційному порядку, оскільки явка учасників апеляційного провадження в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, колегія суддів дійшла висновку про можливість перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та за відсутності представників, що не з'явились в судове засідання.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:
3.1. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
В обґрунтування поданої скарги скаржник вказує на те, що зупинення виконавчого провадження на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» суперечить положенням ст. 8, 19, 55, 129-1 Конституції України, а відтак постанова головного державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08.04.2025 у виконавчому провадженні №77649890 є неправомірною та підлягає скасуванню, а бездіяльність посадових осіб щодо не розгляду клопотання про скасування постанови про зупинення виконавчого провадження протиправною.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника господарського товариства до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
Колегією суддів встановлено, що наказом Фонду державного майна України №1862 від 13.08.2024 єдиний майновий комплекс Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» внесено до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.
Постановою головного державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08.04.2025 у виконавчому провадженні №77649890 зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/15157/24 від 12.03.2025 до вирішення питання по суті на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Одним із елементів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі (рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України»).
У рішення від 05 січня 2010 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України»).
У контексті змісту поданої скарги суд відзначає, що принцип юридичної визначеності, що є складовою верховенства права, вимагає, щоб у випадку прийняття спеціального закону з певного питання цей закон не ставився під сумнів, зокрема, шляхом його невиконання. Сторони, прав та обов'язків яких він стосується, повинні очікувати, що цей закон уповноважені органи держави застосують у відповідних правовідносинах за відсутності для цього перешкод.
За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Колегія суддів наголошує, що положення п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» носять імперативний характер і не дають виконавцю права вибору зупиняти виконавче провадження чи ні.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 07.12.2022 у справі №908/1525/16, приписи пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» є доступними, чіткими, однозначними, а дії держави з виконання цих приписів - передбачуваними і для позивача, і для відповідача. Зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим законом, з метою забезпечення суспільного інтересу у контролі за реалізацією певного майна у складі єдиного майнового комплексу суб'єкта господарювання задля прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника. Така мета досягається, зокрема, через зупинення виконавчого провадження про стягнення коштів із боржника, який включений до переліку підприємств, що підлягають приватизації.
Підстави для висновку про те, що спосіб досягнення цієї мети є не пропорційним у суду відсутні оскільки стягувач не позбавлений можливості отримати виконання судового рішення коли приватизація завершиться. До того часу за наявності необґрунтованої затримки державою з таким виконанням позивач може претендувати на компенсацію за порушення гарантії розумного строку виконання рішення суду (пункт 1 статті 6 Конвенції).
Більш того, частиною 7 статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 12 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об'єкта приватизації.
Оскільки наказом Фонду державного майна України №1862 від 13.08.2024 єдиний майновий комплекс Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» внесено до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, то державний виконавець правомірно виніс постанову від 08.04.2025 у виконавчому провадженні №77649890 про зупинення вчинення виконавчих дій, про що правильно зазначив суд першої інстанції та з чим погоджується судова колегія.
Судом враховано твердження скаржника про невідповідність п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» Конституції України, натомість як суд наголошує, що органом, уповноваженим на прийняття рішення про конституційність закону України, є Конституційний Суд України, який, як на момент винесення спірної постанови, так і на момент розгляду даної скарги судом першої та апеляційною інстанцій відповідних рішень не приймав.
Щодо тверджень про протиправність бездіяльності посадових осіб Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова. Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.
Водночас, у матеріалах справи як відсутні докази оскарження відповідних дій державного виконавця саме до начальника відділу, якому безпосередньо він підпорядкований, так судом і не встановлено факту того, що дії державного виконавця суперечать вимогам закону, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності посадових осіб Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексагро» про скасування постанови від 08.04.2025 у ВП №77649890 про зупинення вчинення виконавчих дій.
За змістом ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Таким чином, скаржником не наведено, а судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про порушення Голосіївським відділом державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) будь-яких прав та законних інтересів скаржника.
Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексагро», викладені у скарзі на дії Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), є необґрунтованими, а тому підстави для задоволення скарги відсутні.
4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:
4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексагро» на дії Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:
5.1. мотиви прийняття або відхилення аргументів учасників справи
Колегія суддів вважає доводи скаржника необґрунтованими, оскільки виконавцем було зупинено виконавче провадження на підставі імперативної норми закону - пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Судом враховано, що Конституційним Судом України на підставі звернення Верховного Суду 4/ 343 (24) 19.09.2024 розглядається питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», яке ще не вирішено, тобто наразі вказана норма є чинною та неконституційною не визнана.
Інших обставин, які б свідчили про порушення Голосіївським відділом державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) будь-яких прав та законних інтересів скаржника - судом не встановлено.
Відтак, доводи апеляційної скарги судова колегія визнає необґрунтованими та такими, що не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду прийнята у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 10.09.2025 у справі № 910/15157/24 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексагро» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2025 у справі № 910/15157/24 задоволенню не підлягає.
7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 255, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексагро» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2025 у справі №910/15157/24 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.09.2025 у справі №910/15157/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/15157/24 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2025.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді Г.А. Кравчук
Г.П. Коробенко