79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"26" листопада 2025 р. Справа №921/250/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів С.М. Бойко Н.М. Кравчук,
секретар судового засідання Рахман С.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 б/н від 25.08.2025 (вх. № апеляційного суду 01-05/2609/25 від 25.08.2025)
на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 15 серпня 2025 року (суддя Боровець Я.Я.)
у справі №921/250/25
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комплекс «Андріївський»
про: визнання недійсним п.4 рішення загальних зборів ОСББ «Комплекс «Андріївський» від 25.03.2023, оформлено протоколом від 25.03.2023
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комплекс «Андріївський» про визнання недійсним п.4 рішення загальних зборів ОСББ «Комплекс «Андріївський» від 25.03.2023, оформлено протоколом від 25.03.2023.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.04.2025 відкрито провадження у справі №921/250/25 за правилами загального позовного провадження.
В подальшому, 13.08.2025, представник ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Тернопільської області із заявою про вжиття заходів забезпечення позову (вх. №5791), в порядку ст. ст. 136-137 Господарського процесуального кодексу України.
Заявник просить застосувати заходи забезпечення позову шляхом:
1.Заборонити Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Комплекс «Андріївський», в тому числі загальним зборам Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комплекс «Андріївський», до набрання законної сили рішенням суду у цій справі приймати рішення про розірвання договорів позички (безоплатного користування) нежилих приміщень, укладених між ОСОБА_1 та ПП «Креатор-Буд», а саме:
- № 16П від 03.11.2017, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримано в тимчасове та безоплатне користування нежиле приміщення за інвентарним № ССХХVІІІ, площею 17,7 кв.м., що розташоване на технічному поверсі багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 під'їзд;
- № 17П від 03.11.2017, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримано в тимчасове та безоплатне користування нежиле приміщення за інвентарним № ССХХХ, площею 33,0 кв.м., що розташоване на технічному поверсі багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 під'їзд;
- № 32П від 07.11.2017, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримано в тимчасове та безоплатне користування нежиле приміщення за інвентарним № ССХХХІ, площею 44,6 кв.м., що розташоване на технічному поверсі багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , 1 під'їзд.
2.Заборони Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Комплекс «Андріївський» перешкоджати у користуванні ОСОБА_1 нерухомим майном та передавати в користування третім особам чи відчужувати: - нежиле приміщення за інвентарним № ССХХVІІІ, площею 17,7 кв.м., що розташоване на технічному поверсі багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , 1 під'їзд; - нежиле приміщення за інвентарним № ССХХХ, площею 33,0 кв.м., що розташоване на технічному поверсі багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , 1 під'їзд; - нежиле приміщення за інвентарним № ССХХХІ, площею 44,6 кв.м., що розташоване на технічному поверсі багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 під'їзд.
Подана заява обгрунтована тим, що заявнику стало відомо про те, що 21.08.2025 о 19:00 год. буде проведено загальні збори ОСББ "Комплекс «Андріївський» з порядком денним, в тому числі щодо розгляду повторного питання про розірвання договорів позички (безоплатного користування) нежилих приміщень в односторонньому порядку з ОСОБА_1 .
Як стверджує заявник, що інформація про проведення зборів розміщена в групі «ЖК Андріївський» у мобільному додатку Viber, проте позивач про них належним чином повідомлена не була. Більше того, таке повідомлення суперечить вимогам розділу 3 пункту 5 Статуту ОСББ «Комплекс «Андріївський», яким передбачено, що правління повинно не пізніше ніж за 14 днів до дати проведення загальних зборів вручити кожному співвласнику під розписку або надіслати рекомендованим листом письмове повідомлення за адресою квартири чи нежитлового приміщення, що належить співвласнику. Дане повідомлення у встановленому Статутом порядку позивачу не вручалося та рекомендованим листом не надсилалося, що свідчить про грубе порушення процедури скликання загальних зборів.
На переконання заявника, невжиття заходів забезпечення позову з високою вірогідністю призведе до ускладнення ефективного виконання судового рішення через недобросовісну поведінку відповідача.
На думку заявника, що у разі невжиття заходів забезпечення позову у будь-який момент може відбутися відчуження майна, зазначений захід дозволяє уникнути відчуження майна на користь третіх осіб до вирішення справи судом.
Зазначені обставини дають можливість заявнику вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 15 серпня 2025 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Суд першої інстанції зазначив, що зі змісту поданої заяви не вбачається реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову: жодного документального підтвердження та інформації стосовно того, що відповідачем здійснюються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (як-от реалізація майна чи підготовка до його реалізації, тощо).
Одна з вимог про вжиття заходів забезпечення, стосується заборони Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Комплекс «Андріївський» приймати рішення відповідного змісту.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що така вимога є неспівмірною з предметом позову та спрямована та порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції зазначив, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтування необхідності забезпечення позову, а тому у задоволенні такої слід відмовити.
Не погодившись з ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 15 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 25.08.2025 (вх. № апеляційного суду 01-05/2609/25 від 25.08.2025) у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 15.08.2025 у справі №921/250/25 та постановити нову ухвалу якою вжити заходи забезпечення позову.
На переконання апелянта, позиція суду про те, що зі змісту заяви не вбачається реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду, є необґрунтованою та не відповідає фактичним обставинам справи. Суд безпідставно вказує, що заявником не надано документальних доказів дій відповідача, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань, зокрема реалізації майна тощо, оскільки у даній справі йдеться про не майнові дії, а саме - скасування договорів позички та позбавлення позивача права користування приміщенням, що створює реальну загрозу унеможливлення виконання майбутнього рішення суду.
Скаржник заперечує висновок суду про відсутність документальних підтверджень або інформації щодо вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. На підтвердження активних дій відповідача позивач надав доказ проведення зборів, що стосуються предмета спору та засвідчують його дії щодо майна, яке є об'єктом позову.
Так, позивач зазначає, що існує реальна загроза унеможливлення ефективного захисту прав у разі невжиття заходів забезпечення позову. Потенційні наслідки таких дій ОСББ можуть призвести не лише до перешкоджання позивачу реалізовувати своє право на користування приміщеннями, а й до фізичного пошкодження майна, що перебуває у вказаних приміщеннях, або до його втрати, що матиме незворотні наслідки.
Разом з тим, апелянт вказує, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про неспівмірність заявлених заходів забезпечення позову з предметом позову, оскільки заявлена вимога про тимчасову заборону ОСББ «Комплекс «Андріївський» приймати рішення щодо розірвання договорів позички та передачі спірних приміщень третім особам спрямована виключно на збереження існуючого фактичного та правового стану до вирішення спору по суті, що є суттю забезпечення позову відповідно до ГПК. Вказаними вимогами не обмежується загальне право співвласників на волевиявлення, а лише тимчасово забороняється приймати саме ті рішення, які є предметом судового спору у даній справі. Це не порушує прав осіб, не залучених до справи, а навпаки - перешкоджає відповідачу вчиняти дії, які унеможливлять виконання майбутнього рішення суду, що повністю відповідає принципу пропорційності і співмірності заходів забезпечення позову.
У судове засідання 26.11.2025 сторони явки уповноважених представників не забезпечили. Через систему «Електронний суд» 22.10.2025 від апелянта надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає за доцільне зазначити наступне.
Як визначено статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно частини 4 наведеної статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд мас оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Якщо позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Має також досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Так колегією суддів встановлено, що предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про визнання недійсним п. 4 рішення загальних зборів ОСББ «Комплекс Андріївський» від 25.03.2023 щодо розірвання договорів позички (безоплатного користування) нежилих приміщень, укладених між ОСОБА_1 та ПП «Креатор-Буд».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (об'єднання) це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Статтею 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що органами управління об'єднання є загальні збори об'єднання, правління, ревізійна комісія об'єднання. Вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів вважається прийнятим, якщо за нього проголосували співвласники, які разом мають більше половини загальної кількості голосів усіх співвласників (крім випадків, якщо законом та/або статутом об'єднання встановлена більша кількість голосів, необхідна для прийняття рішення). Статутом об'єднання може бути встановлена інша кількість голосів, необхідна для прийняття рішення з окремих питань.
Зі змісту вказаних норм, слідує, що рішення ОСББ приймається голосуванням співвласників квартир (приміщень) будинку.
У поданій заяві про забезпечення позову, заявник просить, зокрема, заборонити об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Комплекс «Андріївський», в тому числі загальним зборам Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комплекс «Андріївський», до набрання законної сили рішенням суду у цій справі приймати рішення про розірвання договорів позички (безоплатного користування) нежилих приміщень, укладених між ОСОБА_1 та ПП «Креатор-Буд».
Прийняття рішення це процес голосування (вираження власного волевиявлення) співвласниками щодо відповідного питання порядку денного.
Отже, така вимога є неспівмірною з предметом позову та спрямована на порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Колегія суддів зазначає, що позбавлення права співвласників на волевиявлення при прийнятті рішень на зборах ОСББ призведе до порушення їх прав, як членів об'єднання, які не оскаржують рішення зборів і голосували за нього.
Окрім того, вимога, викладена у заяві про забезпечення позову про заборону Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Комплекс «Андріївський» перешкоджати у користуванні ОСОБА_1 нерухомим майном та передавати в користування третім особам чи відчужувати є також не співмірною з предметом позову.
Жодних позовних вимог щодо користування нерухомим майном чи договірного (переддоговріного) спору стосовно вказаного майна заявником не заявлено.
Разом з тим, заходи забезпечення позову можуть бути застосовані господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. З цією метою, на особу, яка подала заяву про забезпечення позову, покладено обов'язок обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. При цьому, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулись, а не тих, які, з настанням певних обставин, можуть бути порушені в майбутньому.
Потенційна можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Колегія суддів оцінюючи наведені заявником доводи на відповідність критерію ймовірного утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, зазначає, що заявником не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено в порядку приписів статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову: жодного документального підтвердження та інформації стосовно того, що відповідачем здійснюються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (як-от реалізація майна чи підготовка до його реалізації, тощо).
Разом з тим, доводи апелянта про те, що на загальних зборах відповідача буде розглядатись питання про розірвання договорів позички (безоплатного користування) нежилих приміщень в односторонньому порядку, оцінюються судом критично, так як винесення та розгляд питань на загальних зборах ОСББ є правом відповідача та не може свідчити про те, що відповідачем здійснюються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.
Враховуючи наведене, місцевий суд дійшов вірного висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтування необхідності забезпечення позову, а тому у задоволенні такої слід відмовити.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу ухвали Господарського суду Тернопільської області від 15 серпня 2025 року у справі №921/250/25.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 25.08.2025 (вх. № апеляційного суду 01-05/2609/25 від 25.08.2025) залишити без задоволення.
2.Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 15 серпня 2025 року у справі № 921/250/25 залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя С.М. Бойко
Суддя Н.М. Кравчук