08 грудня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 695/976/25
Провадження № 22-ц/821/1802/25
Категорія: 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Москвічова Андрія Сергійовича на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 28 липня 2025 року у цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2025 року ТОВ «Фінансова компаній «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 20.02.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 599277327 у формі електронного документу з використанням електронного підпису за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV2F4Y6.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перед прийняттям рішення щодо видачі кредитних коштів та укладання Договору, перевірило не лише особисті дані відповідача з метою ідентифікації, а й платіжну картку з метою ідентифікації.
Кредитодавець зобов'язався надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 7 100,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.
20.02.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 7 100,00 грн на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 .
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019.
28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 19 відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020.
31.12.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду № 26 відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2021.
31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022.
31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023.
31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024.
Відповідно до витягу із реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 з урахуванням додаткових угод до нього, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 7 623,98 грн.
30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено Договір Факторингу № 30/1023-01.
Відповідно до витягу із реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 до договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023, до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 11 351,48 грн.
В подальшому, 26.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу № 26/12/Е, відповідно до якого до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 11 351,48 грн.
Позивач зазначив, що ОСОБА_1 не виконував умови взятого на себе зобов'язання, не сплачував платежі, у зв'язку з чим, у нього утворилась заборгованість. Станом на день звернення із вказаним позовом до суду, заборгованість за Кредитним договором № 599277327 від 20.02.2022 становить 11 351,48 грн.
Вважаючи свої права порушеними, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором № 599277327 від 20.02.2022 в сумі 11 351,48 грн, судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 28 липня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс»» заборгованість за Кредитним договором № 599277327 від 20.02.2022 у сумі 11351,48 грн.
Стягнути ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компаній «Ейс» судовий збір в розмірі 2 422,40 грн та 6 000 грн витрат на правову допомогу.
Мотивація рішення суду зводиться до того, що твердження сторони позивача про наявність кредитних відносин за Договором № 599277327 від 20.02.2022, досягнення згоди щодо умов кредитування та отримання суми кредиту знайшли своє підтвердження у матеріалах справи.
Зазначив, що обставин, які б спростовували заявлені позовні вимоги та розрахунок заборгованості, судом не встановлено, відповідач не виконував своїх зобов'язань по кредитному договору, заборгованість, яка виникла, добровільно не погашена, обґрунтованого заперечення щодо нарахованої суми заборгованості стороною відповідача ОСОБА_1 не надано.
Дослідивши копію Договору про надання правничої допомоги № 27/12/24-01 від 27.12.2024 укладеного між позивачем та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери», протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги № 27/12/24-01 від 27.12.2024, Додаткову угоду № 11 від 27.12.2024 до Договору про надання правничої допомоги № 27/12/24-01 від 27.12.2024 та Акт прийому-передачі наданих послуг 27.12.2024, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн, за відсутності заперечень з боку відповідача, підлягає стягненню з останнього на користь позивача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представником ОСОБА_1 - адвокатом Москвічовим А. С. подано апеляційну скаргу в якій він, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 28 липня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування скарги вказує, що відповідач, не визнає дійсність Кредитного договору, підписаного нібито за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (ОТП), оскільки порядок і умови використання такого підпису не відповідають вимогам Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Зазначив, що надіслання SMS із кодом не забезпечує належної ідентифікації, оскільки не підтверджує, що саме позичальник, а не третя особа, використав цей код, натиснув кнопку «ТАК» і, таким чином, уклав договір, а тому вважає, що позивачем не доведено укладання Кредитного договору № 599277327 від 20.02.2022.
Звернув увагу, що платіжне доручення № 51423df8-e457-4c0a-afd7-93da3a20fa9b від 20.02.2022, яке позивач додав до позовної заяви у якості доказів, не є первинною документацією, та не містить повного номеру картки, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу позивачем грошових коштів в сумі 7 100,00 грн на картковий рахунок, який належить відповідачу.
Вказує, що позивачем не було додано до позовної заяви доказу надсилання відповідачу як первісним кредитором так і наступним повідомлення про відступлення права вимоги.
Зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів факту відступлення права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором, а тому вважає, що правові підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» відсутні, так як позивач є неналежним позивачем.
Зауважив, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій
20.02.2022 ОСОБА_1 на офіційному веб-сайті ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» подав Заявку на отримання кредиту, в якій вказав свої персональні дані, а також номер банківської картки для перерахування кредитних коштів. ОСОБА_1 підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV2F4Y6, що був надісланий на номер телефону та електронну пошту відповідача. Вказані обставини підтверджуються наданою Довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 36, 37 - 38).
З Заявки на отримання грошових коштів в кредит від 20.02.2022 вбачається: ОСОБА_1 , договір (оферта) 599277327 від 20.02.2022, сума кредиту 7 100, строк кредиту: 17. Заявка містить відомості про персональні дані ОСОБА_1 , його адресу та номер банківської картки (а.с. 36).
20.02.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 599277327 в електронній формі, згідно якого відповідачу надано кредит у розмірі 7 100,00 (а.с. 21 зворотній бік - 29).
Згідно п. 2.1. Договору кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 7 100,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт». Перший транш за Договором визначено у сумі 7 100,00 грн, який має бути надано відразу після укладення договору та повернено до 09.03.2022.
Розділом 3 Договору передбачено дисконтний період строк 17 днів, протягом якого позичальник може збільшити суму кредиту в межах кредитного ліміту, а також частково повернути суму кредиту.
Згідно п. 4.7. Договору верифікація позичальника здійснена шляхом отримання інформації про позичальника системою BankID НБУ 20.02.2022.
Положеннями п. 4.10. Договору визначено порядок укладення договору в ІТС кредитодавця.
Розділом 5 Договору визначено порядок надання кредиту, який надається на банківський рахунок позичальника за реквізитами платіжної картки у 5168-74хх-хххх-7571.
Розділом 7 Договору передбачено порядок погашення кредиту та сплати процентів.
Згідно п. 7.1. Договору сума кредиту за всіма за всіма наданими траншами має бути повернена кредитодавцю не пізніше дати закінчення дисконтного періоду кредитування - 09.03.2022, а саме не пізніше ніж через 17 днів від дати отримання першого траншу позичальником.
Відповідно до п. 7.2. Договору дата повернення кредиту, що вказана в п. 7.1. Договору переноситься, а вказаний строк кредитування продовжується при настанні наступних відкладальних обставин: у разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування, зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту кожен раз пререноситься на нову дату закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахувану відповідно до правил договору ( п. 7.2.1.); у разі, якщо позичальник продовжує користуватись кредитом після закінчення дисконтного періоду кредитування, зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду (п. 7.2.2.).
Згідно п. 8.1. Договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом.
Відповідно до п. 8.3. Договору за умови, якщо позичальник не скористується умовами зменшення витрат та загальної вартості кредиту за Договором на умовах п. 8.5. Договору, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за весь строк дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50% річних, що на день укладення договору становить 2,10 % в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожен день користування ним.
Згідно п. 8.4. Договору зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом після закінчення дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 1087,70% річних, що на день укладення договору становить 2,98 % в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожен день користування ним.
Пунктом п. 8.5. Договору передбачено умови, при яких загальні витрати за кредитом та загальна вартість кредиту може бути змінена в сторону зменшення, в порівнянні з п. 8.3. та п. 8.12. Договору.
Відповідно до п. 8.12. Договору для суми кредиту, отриманої за першим траншем за перші 17 днів дисконтного періоду, без виконання позичальником умов п. 8.5. Договору, орієнтовна загальна вартість кредиту складе 9 634,70 грн та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 2 534,70 грн та суму кредиту у розмірі 7 100,00 грн.
Згідно п. 8.13. Договору за умови виконання позичальником положень п. 8.5. Договору, для суми кредиту за першим траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за перші 17 днів дисконтного періоду орієнтовна загальна вартість кредиту складе 7 112,07 грн та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 12,07 грн та суму кредиту у розмірі 7100,00 грн. Орієнтовна реальна процентна ставка складе 3,71% річних, при цьому загальна вартість першого траншу за кредитом у процентному вираженні за строк дисконтного періоду складає 100,17% від суми першого траншу.
Відповідно до п. 9.2.2.1. Договору передбачено, що позичальник зобов'язаний здійснювати повернення суми кредиту та сплату нарахованих процентів на банківський рахунок кредитодавця, що вказаний у реквізитах договору, у строки, передбачені договором.
Пунктом 11.3. Договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах, передбачених цим Договором.
20.02.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ коштів згідно Договору № 99277327 від 20.02.2022 на платіжну картку № 5168-74хх-хххх-7571 в розмірі 7 100,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 51423df8-e457-4c0a-afd7-93da3a20fa9b від 20.02.2022 (а.с. 50) .
Згідно довідки № 11_1/2024 ПАТ КБ «ПриватБанк» Банком за дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» il999504645, і21205469с було здійснено успішні платежі через платіжний сервіс LiqPay Приватбанка на карти клієнтів, де вказано поряд з іншими, операцію ID платежу: 1920911545 від 20.02.2022 21:00, на суму 7 100,00, номер картки 5168-74хх-хххх-7571 (а.с. 51-53).
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28.11.2019 (а.с.54-57).
28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 (а.с. 60).
31.12.2020 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31.12.2021. В даній додатковій угоді договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01 (а.с. 61- 64).
31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 (а.с. 66).
31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023 (а.с. 67).
31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024 (а.с. 68).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 7 623,98 грн (а.с. 69-71).
30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено Договір Факторингу № 30/1023-01 (а.с. 72 - 75).
Згідно копії платіжної інструкції в національній валюті від 31.10.2023 № 4939 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» переказало кошти ТОВ «Таліон Плюс» у сумі 3 139 070,13 грн як оплату за відступлення права вимоги згідно Реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 та Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023. Без ПДВ (а.с. 75 зворотній бік).
Відповідно до витягу із реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 до договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023, до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 11 351,48 грн (а.с. 76 - 79).
26.12.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» уклали договір факторингу № 26/12/Е, відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, що зазначені в реєстрі (а.с. 80-83).
Згідно копій платіжних інструкцій в національній валюті № 113 від 26.12.2024 та № 117 від 27.12.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» переказало ТОВ «Онлайн Фінанс» кошти як часткову оплату фінансування за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024, без ПДВ (а.с. 85, 85 зворотній бік).
Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 11 351,48 грн. Даний факт підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 17/04/24 від 17.04.2024 (а.с. 86 - 88, 89).
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», Кредитний договір 599277327 від 20.02.2022, фізична особа ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , дата видачі кредиту: 20.02.2022, строк 17, сума 7 100,00 грн, дата продажу: 05.05.2022.
В період з 20.02.2022 по 03.03.2022 відбувалось щоденне нарахування відсотків у розмірі 0,71 грн.
04.03.2022 було списано відсотки у розмірі 4,97 грн. 08.04.2022 було списано відсотки у розмірі 0,71 грн.
В період з 11.04.2022 по 30.04.2022 щоденно нараховувались відсотки у розмірі 14,91 грн.
В період з 01.05.2022 по 05.05.2022 щоденно нараховувались відсотки у розмірі 44,73 грн.
Станом на дату завершення розрахунку тіло кредиту залишилось незмінним та становить 7 100,00 грн, відсотків нараховано всього 523,98 грн (а.с. 90 - 91).
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс», Кредитний договір 599277327 від 20.02.2022, фізична особа ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , дата придбання кредиту: 05.05.2022, тіло кредиту становить 7 100,00 грн, станом на 05.05.2022 розмір нарахованих відсотків: 523,98 грн.
В період з 06.05.2022 по 15.05.2022 щоденно нараховувались відсотки у розмірі 44,73 грн.
В період з 16.05.2022 по 06.06.2022 щоденно нараховувались відсотки у розмірі 149,10 грн.
Станом на 30.10.2023 тіло кредиту: 7100,00 грн, загальний розмір нарахованих відсотків: 4 251,48 грн (а.с. 92 - 93)
Згідно виписки ТОВ «ФК «Ейс» з особового рахунку за Кредитним договором № 599277327, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Ейс» за Кредитним договором 599277327 від 02.02.2022 станом на 31.01.2025 включно складає 11 351,48 грн та складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту: 7 100,00 грн та простроченої заборгованості за процентами: 4 251,48 грн (а. с. 94).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, зважаючи на те, що сторони належним чином повідомлені про дату і час перегляду справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору по суті заявлених позовних вимог в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, виходячи з наступного.
За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище наведеного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладення в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позичальника можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі ст. 64 ЦПК України докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом першої інстанції встановлено, що спірний Кредитний договір № 599277327 від 20.02.2022 укладений в електронній формі.
Як вбачається з Довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса проживання : АДРЕСА_1 ) підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора - MNV2F4Y6 (ідентифікатор відправлено позичальнику: 20.02.20222 о 21:00:58, ідентифікатор введено позичальником/відправлено Товариству: 20.02.2022 о 21:02:19, перерахування грошових коштів позичальнику: 20.02.2022 о 21:02:31). Договір відправлено позичальнику 20.02.2022.
За таких обставин, по Кредитному договору, укладеному ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з ОСОБА_1 у письмовій формі сторонами спірного Договору було досягнуто згоду з істотних умов Кредитного договору, в тому числі щодо строку кредитування та нарахування відсоткової ставки.
Отже, вище встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 . Договору № 599277327 від 20.02.2022.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності спірного договору № 599277327 від 20.02.2022. Зазначений Договір недійсним не визнано.
Поряд з викладеним судом встановлено, що 28.11.2018 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно з п. 1.3. право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Згідно з п. 4.1. договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку. Згідно з п. 8.2. договору з урахуванням додаткової угоди № 19 від 28.11.2018, строк цього договору закінчується 31.12.2020, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
31.12.2020 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції - згідно п. 2.1. розділу 2 договору факторингу клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11. 2018 (в редакції від 31.12.2020) визначено, що під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 1.2. договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 1.5. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11. 2018 (в редакції від 31.12.2020) реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору.
Також 31.12.2021 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2022 включно. У подальшому додатковими угодами № 31 від 31.12.2022, № 32 від 31.12.2023 строк дії договору факторингу продовжено до 31.12.2024.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 7 623,98 грн.
Відповідно до договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (Фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (Клієнт), клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно Реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 за № 18443 вбачається запис про боржника ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , договір 599277327 від 20.02.2022, заборгованість по основному боргу: 7 100,00 грн, заборгованість по відсотках: 4 258,48грн, загальна заборгованість: 11 351,48 грн.
26.12.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» уклали договір факторингу № 26/12/Е, відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, що зазначені в реєстрі.
Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 11 351,48 грн. Даний факт також підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно зі ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Аналіз вказаних норм свідчить, що ч. 1 ст. 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц).
Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
За договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 з урахуванням додаткових угод право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.
Аналогічні умови зазначено і в договорах факторингу, укладених між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а також між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова Комапанія «ЕЙС».
Умови зазначених договорів передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договорів не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов'язки. Крім того, додатковими угодами, строк дії договорів факторингу було продовжено, водночас умовами договору передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється в момент підписання реєстру права вимоги.
Реєстр прав вимоги № 175 був підписаний ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон плюс» 05.05.2022, тобто після виникнення у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до відповідача за Договором № 599277327 від 20.02.2022, як і інші реєстри про передачу права вимоги за рештою договорів факторингу, що наявні у матеріалах справи.
Наявними в матеріалах справи договорами факторингу, витягами з реєстрів боржників і прав вимог, які належно засвідчені печатками та підписами сторін, підтверджується перехід права вимоги до позивача та спростовуються твердження відповідача про те, що позивач не набув права вимоги до нього.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази перерахування кредитних коштів за Кредитним договором відповідачу, оскільки такі докази наявні в матеріалах справи.
На підтвердження надання кредиту шляхом безготівкового зарахування грошей позивач ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» надало платіжне доручення від 20.02.2022, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ грошових коштів у розмірі 7 100,00 грн згідно договору № 599277327 від 20.02.2022, ОСОБА_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_4 .
Згідно довідки № 11_1/2024 ПАТ КБ «ПриватБанк» Банком за дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» il999504645, і21205469с було здійснено успішні платежі через платіжний сервіс LiqPay Приватбанка на карти клієнтів, де вказано поряд з іншими, операцію ID платежу: 1920911545 від 20.02.2022 21:00, на суму 7 100,00, номер картки 5168-74хх-хххх-7571.
Таким чином, позивачем надано докази на підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів.
Щодо доводів відповідача щодо ненадання позивачем первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення, суд зазначає наступне.
Пунктом 62 Постанови «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України» визначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Водночас ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.
Пунктом 2 приведеної статті визначено, що банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.
При цьому, порядок розкриття банками банківської таємниці, зокрема можливий за рішенням суду - ст. 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність».
Отже, документи про рух коштів клієнта по рахунку, належать до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів). Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.
Оскільки, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, позивачем при зверненні до суду не було надано будь-який бухгалтерський документ по рахунку ОСОБА_1 чи будь яких документів отримання чи використання відповідачем кредитних коштів.
Щодо доводів в апеляційні сказі, що позивачем на підтвердження понесених витрат не надано належних та допустимих доказів, колегія апеляційного суду зазначає наступне.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 62 ЦПК України довіреність є документом, що підтверджує повноваження адвоката як представника сторони.
Матеріали справи містять довіреність від 04.12.2024 з терміном дії до 31.12.2025 згідно якої ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» уповноважила адвоката Тараненка А. І. бути представником Товариства, зокрема в судових установах з переліченням прав наданих адвокату Тараненку А. І. як представнику (а.с. 104).
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
У п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст. 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Із наданих та досліджених доказів на підтвердження витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги у суді першої інстанцій, встановлено, що звертаючись до суду, представник позивача ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» - Тараненко А. І. просив суд стягнути із відповідача на користь позивача витрати на професійну допомогу у суді першої інстанції у розмірі 6 000 грн.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу сторона позивача надала договір про надання правничої допомоги № 27/12/24-01 від 27.12.2024 укладений між позивача ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС»» та адвокатським бюро «Тараненко та партнери» про надання правничої допомоги, додаток № 1 до Договору про надання правничої допомоги № 27/12/24-01 від 27.12.2024 який являється протоколом погодження вартості послуг, додаткову угоду № 11 до договору про надання правничої допомоги № 27/12/24-01 від 27.12.2024, акт прийому передачі наданих послуг від 27.12.2024, за яким вартість допомоги складає 6 000 грн, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Тараненка А. І. (а.с. 95 - 97, 98, 99 - 101, 102, 103).
Відповідно до п 3.3. Договору про надання правової допомоги гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги. Відповідно до п. 3.4. після належного виконання доручення адвокатське бюро надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг.
Проаналізувавши вимоги апеляційної скарги та приведені докази, беручи до уваги, що предметом позову є стягнення кредитної заборгованості у розмірі 11 351,48грн, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача, витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 6 000 грн є завищеними та такими, що становлять надмірний тягар для відповідача.
Враховуючи малозначність справи в силу вимог процесуального законодавства, обсяг правничої допомоги наданої позивачу при розгляді цієї справи судом першої інстанції, наявність чисельної судової практики, апеляційний суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, які мають бути відшкодовані позивачу за рахунок відповідача, слід визначити в сумі 3 000,00 грн, що відповідає засадам співмірності зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг, а також критеріям розумності та справедливості.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність і обґрунтованість судового рішення в оскаржуваній його частині.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення підлягає зміні в частині розміру стягнутих з відповідача но користь позивача витрат за надання правничої допомоги в суді першої інстанції з 6 000 грн на 3 000 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Москвічова Андрія Сергійовича- задовольнити частково.
Змінити рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 28 липня 2025 рокув частині розміру стягнутих витрат за надання правничої допомоги.
Зменшити розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компаній «Ейс» витрат на правову допомогу в суді першої інстанції з6 000 грн до 3 000 грн.
В іншій частині рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 28 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Текст постанови складено 04 грудня 2025 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
О. М. Новіков