Справа №760/5211/25
Провадження №2/760/7867/25
(заочне)
«09» грудня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Тесленко І. О.,
за участю секретаря судового засідання Бережної С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
у лютому 2025 року до Солом'янського районного суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка», в особі представника - адвоката Білого В.С., з позовною заявою до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 09.11.2023 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу АУДІ (д.р.н. НОМЕР_1 ). Договір було укладено відповідно до Закону України «Про страхування». 02.10.2024 в м. Київ сталося ДТП за участю транспортного засобу Мітсудіші (д.р.н. НОМЕР_2 ), під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу АУДІ (д.р.н. НОМЕР_1 ), внаслідок чого було пошкоджено транспортний засіб АУДІ (д.р.н. НОМЕР_1 ), що був застрахований ПрАТ «СК «УНІКА» за Договором добровільного страхування наземного транспорту №001400/4605/0000539. Згідно постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 12.11.2024 року (справа №760/25565/24), ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 ПДР України. На підставі заяви потерпілої особи, Договору добровільного страхування транспортного засобу та на підставі вимог Закону України «Про страхування», ПрАТ «СК «УНІКА» складено страховий акт та визначено розмір страхового відшкодування в сумі - 110 610,42 грн. (ПІ №196905 від 25.10.2024). Розмір страхового відшкодування дорівнює вартості відновлювального ремонту транспортного засобу АУДІ (д.р.н. НОМЕР_1 ) визначеного згідно умов договору страхування, рахунку №СНС4551283-2 ТОВ «АВТОМОБІЛЬНИЙ ДІМ АТЛАНТ» від 04.10.2024, ремонтної калькуляції та протоколу огляду ТЗ. Одночасно ПрАТ «СК «УНІКА» було замовлено проведення оцінки вартості збитків завданих власнику транспортного засобу АУДІ (д.р.н. НОМЕР_1 ). Відповідно до звіту №42620 від 05.11.2024 вартість відновлювального ремонту автомобіля становить - 142 561,36 грн., що перевищує розмір збитку визначений та виплачений на СТО ТОВ «АВТОМОБІЛЬНИЙ ДІМ АТЛАНТ». Ціна позову дорівнює розміру сплаченого страхового відшкодування, що становить - 110 610,42 грн. З врахуванням наведного просив стягнути з відповідача на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (ідентифікаційний код 20033533) шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 110 610,42 грн.
27 лютого 2025 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи передані судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді згідно реєстру передачі справ 28 лютого 2025 року.
Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлялися запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі. Остання відповідь на такі запити надійшла до суду 31 березня 2025 року.
У період з 31 березня 2025 року по 14 квітня 2025 року суддя перебувала у відпустці, а тому питання про відкриття провадження судом не вирішувалося.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи представника позивача повідомлено належним чином. В позовній заяві представник позивача просив розгляд справи проводити за відсутністю представника позивача на підставі доказів наявних в матеріалах справи, позовні вимоги підтримують.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової повістки на зареєстроване місце проживання відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд ухвалив постановити заочне рішення згідно положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України; повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Заяв та / або клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
З урахуванням викладеного, ст. ст. 128 - 131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільно-процесуального законодавства.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 02.10.2024, о 13:20 год., керуючи транспортним засобом марки «Mitsubishi Pajero», д.н.з. НОМЕР_2 , в м. Києві на пр. Повітряних Сил, 34, не був уважним, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Audi», д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався в правій смузі, в попутному напрямку, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.2.3б), п.13.1 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 12 листопада 2024 (справа №760/25565/24) визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу, в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень. (а.с. 33 - 34).
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, факт дорожньо - транспортної пригоди внаслідок якої пошкоджено транспортний засіб АУДІ д.н.з. НОМЕР_1 , та вина відповідача є встановленою постановою суду та доказуванню не підлягає.
Відповідно до Сертифікату добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» №001400/4605/0000539 від 09.11.2023 року, укладеного між ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» (Страховик) та ОСОБА_2 (Страхувальник), ОСОБА_3 (Вигодонабувач), транспортний засіб «Audi A4» державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить Вигодонабувачу, застраховано (а.с. 11).
Відповідно до заяви №22998029526 про подію з ознаками настання страхового випадку згідно договору КАСКО №001400/4605/0000539/1 від 09.11.2023 року, ОСОБА_3 , водій/власник транспортного засобу «Audi A4» державний номерний знак НОМЕР_1 звернувся до ПрАТ «СК «УНІКА» по договору страхування №001400/4605/0000539/1 від 09.11.2023 року. (а.с. 9, 10).
На підставі страхового акту № 22998029526, ремонтної калькуляції № 2299802952 від 17 жовтня 2024 року, враховуючи рахунок № СНС4551283-2 від 04 жовтня 2024 року, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування на рахунок ТОВ «Автомобільний дім Атлант» в розмірі 110 610,42 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 196905 від 25 жовтня 2024 року (а.с. 7 - 8, 13 - 20).
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Як вбачається з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про страхування» від 18 листопада 2021 року №1909-IX, здійснення страхових виплат проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою особою, у формі, що визначається страховиком.
Як вбачається зі ст. 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок-подія передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виник обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодувани) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц зроблено правовий висновок про те, що згідно з ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Такі тези викладено та застосовано, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 275/732/17 (провадження № 61-15117св21).
З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «СК «УНІКА» здійснило виплату ОСОБА_3 за договором добровільного страхування в розмірі 110 610,42 грн.
З огляду на такі обставини, враховуючи, що вина відповідача у спричинені ДТП встановлена постановою Солом'янського районного суду міста Києва № 760/5211/25 від 12 листопада 2024 року, позивач виконав покладені на нього обов'язки, передбачені договором добровільного страхування, та здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 110 610,42 грн., до ПрАТ «СК «УНІКА» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на підставі ст. 993 ЦК України в порядку суброгації в сумі 110 610,42 грн.
З урахуванням викладеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах Закону, а тому підлягають задоволенню.
Щодо стягнення судових витрат, судом встановлено наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що при подачі даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 000201 від 19 лютого 2025 року, яка міститься в матеріалах справи.
У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, стягненню із відповідача на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 3028,00 грн.
Також, позивач просить відшкодувати понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 8 000 грн. 00 коп.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч. 1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VI встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно з п. п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VI, до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Так, позивачем на підтвердження понесених витрат, надано договір доручення №1 ВНМ на правові (юридичні - консультативні) послуги від 01 листопада 2023 року, додаткову угоду до договору № 1 від 01 листопада 2023 року, договір №2/23ю про надання правової допомоги від 02 листопада 2023 року, додаткову угоду №1 до Договору №2/23ю про надання правової допомоги від 02 листопада 2023 року, додаток №1 до договору про надання правової допомоги до договору №2/23ю від 02 листопада 2023 року, акт (звіт) прийому-передачі наданих послуг №1/36559 до Договору про надання правової допомоги №2/23ю від 01 листопада 2023 року (а.с. 43).
Вказані документи мають детальний опис робіт, витрачений адвокатом час, вартість робіт, тощо.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Аналіз наведених процесуальних норм вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом.
За змістом статей 137, 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Тобто, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 158/203/20.
Таким чином, матеріали справи містять належні та допустимі докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу. З врахуванням чого, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн. 00 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2-13, 76 - 83, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 274, 280, 352, 354 - 355 ЦПК України, суд, -
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. О. Теліги, буд. 6-В, корп. 4, код ЄДРПОУ 20033533) 110 610,42 гривень шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. О. Теліги, буд. 6-В, корп. 4, код ЄДРПОУ 20033533) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 028,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. О. Теліги, буд. 6-В, корп. 4, код ЄДРПОУ 20033533) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка», місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. О. Теліги, буд. 6-В, корп. 4, код ЄДРПОУ 20033533;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя І. О. Тесленко